Постінсультний делірій: предиктори розвитку, характеристики, наслідки

Abstract

Постінсультний делірій асоціюється з чисельними негативними наслідками. Мета: вивчити частоту виникнення, предиктори делірію в гострому періоді інсультів, з’ясувати можливі зв’язки між постінсультним делірієм в стаціонарі та психоневрологічними і функціональними характеристиками пацієнтів на момент виписки зі стаціонару. В дослідження було включено 189 пацієнтів з ішемічними та 40 з геморагічними інсультами. Наявність делірію визначали кожен день перебування пацієнта в стаціонарі за допомогою тесту 4АТ. Висновки. Частота виникнення делірію у пацієнтів з інсультами протягом періоду стаціонарного лікування становить 22,7%. Предикторами розвитку делірію є вік пацієнтів, важкість інсульту за шкалою NIHSS на момент госпіталізації, пневмонії. Постінсультний делірій має прямі асоціації зі збільшеним ризиком когнітивних розладів за шкалою МоСА, постінсультної втоми та функціональних станів «що інвалідизують», за модифікованою шкалою Ренкіна ; Постинсультный делирий ассоциируется с множественными негативными последствиями. Цель: изучить частоту возникновения, предикторы делирия в остром периоде инсультов, выяснить возможные связи между постинсультным делирием в стационаре и психоневрологическими, функциональными характеристиками пациентов при выписке из стационара. В исследование включено 189 пациентов с ишемическими и 40 с геморрагическими инсультами. Наличие делирия определяли каждый день пребывания пациента в стационаре с помощью теста 4АТ. Выводы. Частота возникновения делирия у пациентов с инсультами на протяжении периода стационарного лечения составляет 22,7%. Предикторами развития делирия являются возраст пациентов, тяжесть инсульта по шкале NIHSS при госпитализации, пневмонии. Постинсультный делирий имеет прямые ассоциации с повышенным риском когнитивных расстройств по шкале МоСА, постинсультной усталости и «инвалидизирующих» функциональных состояний по модифицированной шкале Рэнкина; Post-stroke delirium is associated with multiple negative consequences. Aim: to study delirium rate, delirium predictors in patients with acute strokes, to clarify the possible interconnections between the post-stroke delirium and psychoneurological as well as functional patients’ characteristics at hospital discharges. It has been included in the study 189 patients with ischemic and 40 patients with hemorrhagic strokes. Delirium was detected during each day of hospital stay using 4AT test. Conclusions. The rate of post-stroke delirium during hospital stay is 22.7%. Post-stroke delirium predictors are patients’ age, stroke severity according to NIHS scale, pneumonia. Post-stroke delirium has direct associations with an increased risk of cognitive impairments according to MoCA test, post-stroke fatigue, disabling functional conditions (values of modified Rankin scale more than 2 points).