Ян Парандовський і проблема самотності автора

Abstract

На прикладі творчості польського письменника і мислителя Яна Парандовського, автор розглядає явище самотності, як необхідний контекст усього літературного процесу. Саме з цього починається специфічне осмислення феномену людини і її унікальності. Звертається увага на особливу роль історичних реалій, в умовах яких проходить процес оформлення екзистенційної проблематики у новій, повоєнній художній картині світу. Особливо коли характерний антивоєнний пафос поступово починає перетворюватися на екзистенційний, переносячи акценти на долі конкретних осіб, свободу вибору, потребу відчувати себе і світ навколо. Автор намагається вирізнити і позначити такі поняття як натхнення і концентрацію у творчому процесі, які напряму будуть залежати від того досвіду самотності, яким володіє митець Адже, для самого Я.Парандовського очевидним є той факт, що без самотності творець не має змоги ані зреалізуватися, ані стати самим собою. У цьому можна побачити прояв потреби усамітненості та відчуженості творчої особистості. І взагалі неприпустимою для польського мислителя буде ситуація присутності будь-кого іншого у ті моменти, коли усе залежатиме від його внутрішньої сконцентрованості і тиші, від самотності, яка для нього є не що інше як мати досконалості; На примере творчества польського списателя и мислителя Яна Парандовского, автор рассматривает одиночество как необходимый контекст всего литературного процесса. Именно с этого и начинается специфическое осмысление проблемы человека и его уникальности. Особое внимание уделяется историческим реалиям, в условиях которых и происходит процесс оформления экзистенциальной проблематики в новой художественной картине мира. Автор пытается обозначить такие понятия как вдохновение и концентрація в творческом процес се, которые напрямую будут зависеть от того опыта одиночества, которым обладает человек. Ведь для самого Я.Парандовского очевидно, что без опыта одиночества мыслитель не имеет ни малейшей возможности самореализоваться и стать самим собой; On the basis of works by Polish writer and philosopher Jan Parandowski, the author examines the phenomenon of loneliness as a necessary context of the entire literary process. This is exactly how a specific understanding of the phenomenon of man and his/her uniqueness starts. Attention is drawn to a special role of historical realities, under which the process of formatting of existential problems in the new, post-war artistic world picture occurs. Especially when the typical antiwar pathos gradually begins to turn into existential one, shifting the emphasis on the fate of specific individuals, freedom of choice, need for perceiving oneself and the world around. The author tries to distinguish and define such concepts as inspiration and concentration in the creative process, which will directly depend on the experience of solitude, possessed by the artist. As a matter of fact, for Jan Parandowski himself it is obvious that without loneliness creator is capable neither of selfrealization, nor of self-actualization. In this fact one can see the manifestation of the need for solitude and alienation of creative personality. In general, the following is unacceptable for the Polish thinker: the situation of presence of anyone else in those moments when everything will depend on his internal concentration, silence, and solitude, which is for him nothing else but mother of perfection.