Клинические и рентгенологические исходы хронического паренхиматозного паротита у взрослых

Abstract

С целью определения исходов хронического паренхиматозного паротита /ХПП/, впервые проявившем себя в зрелом возрасте, нами было проведено динамическое / от 3 до 5 лет / клиническое и рентгенологическое исследование состояния 24 околоушных желез /ОУЖ/ у 16 пациентов. Возраст обследованных составлял от 40 до 80 лет. Всего произведена 61 сиалография с количеством исследований от 2 до 6 на одного больного. В результате длительного клинического наблюдения с применением общеклинических методов исследования было определено, что у 10 больных с активным течением ХПП /62,5%/ имело место ухудшение состояния с развитием признаков, характерных для болезни Шегрена. У 6 пациентов /37,5%/ состояние оставалось без изменений. Сопоставляя клинические и рентгенологические данные, можно сделать вывод, что динамика клинических проявлений не всегда совпадает с динамикой морфологических изменений, особенно у пациентов с торпидным течением хронического сиаладенита; З метою визначення результатів хронічного паренхіматозного паротиту / ХПП /, вперше проявив себе в зрілому віці, нами було проведено динамічне / від 3 до 5 років / клінічне та рентгенологічне дослідження стану 24 привушних залоз / ПЗ / у 16 ​​пацієнтів. Вік обстежених становив від 40 до 80 років. Всього проведено 61 сіалографія з кількістю досліджень від 2 до 6 на одного хворого. В результаті тривалого клінічного спостереження із застосуванням загальноклінічних методів дослідження було визначено, що у 10 хворих з активним перебігом ХПП / 62,5% / мало місце погіршення стану з розвитком ознак, характерних для хвороби Шегрена. У 6 пацієнтів / 37,5% / стан залишався без змін. Зіставляючи клінічні і рентгенологічні дані, можна зробити висновок, що динаміка клінічних проявів не завжди збігається з динамікою морфологічних змін, особливо у пацієнтів з торпідний течією хронічного сіаладеніта; To determine the outcomes of chronic parenchymatous parotitis (HFP), which first manifested itself in adulthood, we performed a dynamic (from 3 to 5 years) clinical and radiological examination of the condition of 24 parotid glands (LLS) in 16 patients. The age of the examined patients ranged from 40 to 80 years. A total of 61 sialography with a number of studies from 2 to 6 per patient. As a result of prolonged clinical observation using general clinical methods of investigation, it was determined that in 10 patients with an active course of HFP (62.5%) there was a worsening of the condition with development of signs characteristic of Sjogren's disease. In 6 patients (37.5%) the condition remained unchanged. Comparing the clinical and radiological data, it can be concluded that the dynamics of clinical manifestations do not always coincide with the dynamics of morphological changes, especially in patients with torpid current of chronic sialadenitis.