Використання сучасних технологій навчання в підготовці лікарів загальної практики — сімейних лікарів

Abstract

Викладач може бачити готовність студента до заняття не тільки за результатами тестів, а й шляхом перевірки завдань, даних у посібниках. На кафедрі запропоновано студентам 6 курсу проведення позааудиторної роботи (з практики) ведення амбулаторного прийому з прикріпленим сімейним лікарем. Студенти заповнюють медичну документацію (амбулаторна карта, статистичний талон, довідка на отримання санаторно-курортної путівки, направлення на МСЕК, виписка лікарняних листків). Потім ці та інші ситуаційні проблеми розв'язуються на практичних заняттях. Така система примушує ретельно готуватися до практичних занять, що забезпечує можливість більш активного засвоєння практичних навичок. Одним із важливих питань підготовки фахівців-медиків є система максимального надбання студентами в умовах амбулаторної роботи з сімейними лікарями практичних навичок та вмінь, що обумовлює застосування інноваційних технологій з акцентом на самостійну роботу студентів. З цією метою на кафедрі створено кабінет сімейного лікаря, у якому викладачі мають усю необхідну медичну документацію з роботи лікаря загальної практики при обслуговуванні хворого, можуть використати в навчальному процесі комп»ютерний банк даних усіх методів досліджень, а також застосовувати апаратні методи діагностики:УЗ-діагностику внутрішніх органів, ЕКГ, добове холтерівське моніто- рування ЕКГ, спірометрію, експрес- метод визначення глюкози. Важливим питанням підготовки молодих фахівців є максимальне залучення студентів до конкретної амбулаторної діяльності сімейного лікаря, відвідування амбулаторій сімейної медицини, дільничних лікарень. Для цього доцільно запропонувати використання в академії методів та підходів, серед яких варто назвати: - перетворення лекцій на інтерактивні, а саме: впровадження коротких запитально-відповідних співбесід зі студентами протягом лекції; проведення коротких підготовлених самостійно або під керівництвом викладача презентацій студентів у ході лекції, які б розкривали одне з питань, поставлених у ній; проведення коротких тестів на 5-10 хв., що демонструвало б розуміння студентами викладеного матеріалу, тощо; перетворення практичних занять/семінарів у так звані „майстерні", тобто такі види занять, де студенти в ході обговорень, дискусій розв’язують значущі проблеми спеціальності на основі власних самостійних напрацювань, а не просто „опитуються" за матеріалом, начитаним у лекціях; широке впровадження в практичні/семінарські заняття презентацій, самостійно підготовлених студентами за завданнями викладача; широке впровадження рольових та ділових ігор; широке впровадження кейсів (кейс-стадіз); включення до навчального процесу як обов’язкової складової виконання студентами індивідуальних та групових короткосгрокових-довгострокових (протяжністю до одного семестру) навчальних проектів, які відображають практику роботи за фахом; проведення майстер-класів представниками лікувальних закладів на практич- них/семінарських заняттях.