Національно–культурне відродження в історіо- та політософії МиХайла Драгоманова: історіографічний контекст

Abstract

Запропонована стаття присвячена розкриттю зарубіжного та українського історіографічного дискурсу з питання історіо- та політософських поглядів Михайла Драгоманова на причини, сутність та значення національно-культурного відродження України. Автор звертає увагу на те, що в сучасній історичній науці була обґрунтована думка про те, що М. Драгоманов уважав культуру основою та есенційним чинником політичного відродження нації. На його думку, першою лінією національного відродження є процес соціокультурного самовизначення в різних ділянках української національно–культурної спадщини, її славного минулого і багатих традицій. Автором запропоновано огляд сучасних підходів до тлумачення понять «національне відродження» та«культурне відродження», звернено увагу на їхнє трактування у творчій спадщині М. Драгоманова. Зроблено висновок про націє– та державотворчу роль ідейної спадщини та суспільно-громадської діяльності М. Драгоманова для становлення та розвитку сучасної української державності. ; The proposed article is devoted to the discovery of foreign and Ukrainian historiographical discourse on the issue of historical and political–psychological views of Mykhailo Drahomanov on the causes, essence and significance of the national–cultural renaissance of Ukraine. The author pays attention to the fact that in modern historical science, the idea that M. Drahomanov considered culture as the basis and the essential factor of the political revival of the nation was substantiated. In his opinion, the first line of national renaissance is the process of socio-cultural self-determination in various parts of the Ukrainian national-cultural heritage, its glorious past and rich traditions. The author proposes an overview of modern approaches to the interpretation of the notions of «national renaissance» and «cultural renaissance», attention was paid to their interpretation in the creative heritage of Drahomanov. The conclusion about the national and state-creative role of the ideological heritage and public–public activity of M. Drahomanov for the formation and development of modern Ukrainian statehood has made.