Патогенетичний підхід до лікування хворих на цукровий діабет 2 типу у поєднанні з ішемічною хворобою серця

Abstract

Актуальність теми. Цукровий діабет 2 тип (ЦД2) та атеросклероз, які є морфофункціональною основою ішемічної хвороби серця (ІХС), мають загальне патогенетичне коріння. В основі патогенезу ІХС, за сучасними даними, лежить хронічне системне запалення (ХСЗ) та інсулінорезистентність (ІР). Дослідженню впливу окремо глітазонів та бігуанідів для зниження ІР та нормалізації глікемічного контролю у хворих на ЦД 2 типу присвячена значна кількість робіт, разом з тим вивчення їх комбінованого застосування у хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС - недостатньо досліджене. Новизна роботи. Вперше науково обґрунтовано та доведено ефективність та доцільність патогенетичного комбінованого використання метформіну (МФ) та піоглітазону (ПГ) в комплексній терапії хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС, яке направлене на корекцію порушень ХСЗ та ІР. Мета роботи – визначити динаміку системного запалення та інсулінорезистентності у хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС при комбінованому лікуванні метформіном та піоглітазоном. Результати досліджень. Вивчено клінічний стан та динаміка маркерів ХСЗ: фактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-а), інтерлейкіну 6 (ІЛ-6), індексу інсулінорезистентності (індекс ІР) у 95 хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС (стенокардія напруги 1-2 ФК) (39 чоловіків і 56 жінок, середній вік - 59±8,0 років) до-, через 3 і 6 місяців після додавання комбінації МФ (1,5-2,550 г/добу) і ПГ (30 мг/добу) до стандартної комплексної терапії: ізосорбіду динітрат 20 мг 2 рази, ацетилсаліцилова кислота 75 мг, амлодипін 10 мг, бісопролол 2.5-5,0 мг, аторвастатин 10 мг на добу. МФ і ПГ після рандомізації отримували 58 хворих, контрольна група – 37 хворих, отримували МФ та препарати сульфонілсечовини (СС) – гліклазид (30-60 мг/добу). Пацієнти при включення в дослідження мали: підвищені концентрації біомаркерів запалення (ІЛ–6 - 5,11±2,38 пг/мл, ФНП-α - 6,3±1,91 пг/мл) та показники, які характеризують ІР (С-пептид - 8,48±1,88 нг/мл, індекс ІР- 7,71±1,71), що підтверджує наявність ІР та ХСЗ у даної категорії хворих. Ефективність та безпечність терапії контролювали шляхом постійного моніторингу скарг хворих, потребі в прийомі нітрогліцерину, рівня глікозильованого гемоглобіну (НвА1с), рівні глікемії, ЕКГ, клінічних аналізів крові і сечі, функціональних проб печінки та нирок. Використання в комплексному лікуванні хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС комбінації МФ та ПГ призводить до статистично значимого покращення показників системного запалення та ІР у порівнянні з хворими, які отримували МФ і СС (зниження рівня ФНП-α – на 81,4%, ІЛ-6 – на 74,4%, С-реактивного білку – на 25,87%, С-пептиду – на 28,3%, індексу ІР– на 42,7%), що свідчить про протизапальну дію поєднаного застосування МФ і ПГ та підвищення чутливості до інсуліну у пацієнтів. Висновки. Отримані нами дані підтверджують зниження під дією комбінованого лікування МФ та ПГ маркерів та рівня хронічного системного запалення та інсулінорезистентності, характерного для ЦД 2 типу та ІХС, що має позитивний вплив на розвиток та перебіг ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС, і може розглядатися як патогенетичний чинник в терапії ІХС.