Похвала как реализация манипулятивной технологии в медицинском дискурсе

Abstract

Цель статьи – показать особенности похвалы как проявления манипулятивной тактики позитива в медицинской среде. Объект изучения – медицинский дискурс, предмет – похвала. В работе использованы традиционные методы наблюдения, компонентного анализа и описательный метод. Результат работы состоит в выявлении иллокутивных, перлокутивных и локутивных сил похвалы как речевого акта в трансакции врач-пациент. Дано описание экстралингвистических факторов, влияющих на эффективность похвалы в медицинской среде. Проанализированы языковые средства манифестации похвалы в её прототипической устной форме; охарактеризован модально-регулятивный характер её функционирования с позиции коммуникативно доминирующего врача. Выводы. Похвала в медицинском дискурсе репрезентирует принципы милосердия и гуманизма. Её перлокутивный потенциал в неравноправном институциональном общении диады врач-пациент на разных этапах лечения достаточно высок. Применение похвалы как манипулятивной стратегии позитива в медицинском дискурсе имеет свои лексико-грамматические, синтаксические и просодические особенности. Перспективными представляются исследования способов выражения одобрения в ходе общения неравноправных партнёров с позиции ведомого в медицинской среде. Ждут своего исследователя и особенности речевого поведения коммуникантов в дихотомии врач-врач с учётом их статусных характеристик и ситуаций общения. Результаты изыскания могут быть применены при изучении медицинского дискурса, в курсе деонтологии, лингвокультурологии, а также при подготовке студентов-медиков к клинической практике; Мета статті – показати особливості похвали як вияву маніпулятивної тактики позитиву у медичному середовищі. Об`єкт вивчення – медичний дискурс, предмет – похвала. В работі використані традиційні методи спостереження, компонентного аналізу та описовий метод. Результат роботи полягає у з`ясуванні ілокутивних, перлокутивних та локутивних сил похвали як мовленнєвого акту у трансакції лікар-пацієнт. Дано опис екстралінгвістичних чинників, які впливають на еффективність похвали у медичному середовищі. Заналізовані мовні засоби маніфестації похвали у її прототипічній усній формі; схарактеризовано модально-регулятивний характер її функціонування з позицїї коммунікативно домінуючого лікаря. Висновки. Похвала у медичному дискурсі репрезентує принципи милосердя та гуманізму. Її перлокутивний потенціал у нерівноправному інституціональному спілкуванні діади лікар-пацієнт на різних етапах лікування досить високий. Використання похвали як маніпулятивної стратегїї позитиву у медичному дискурсі має свої лексико-граматичні, синтаксичні та просодичні особливості. Перспективними вважаємо дослідження способів висловлення схвалення у процесі спілкування нерівноправних партнерів з позиції веденого у медичному середовищі, чекають на свого дослідника і особливості мовленнєвої поведінки комунікантів у дихотомії лікар-лікар з урахуванням їхніх статусних характеристик та ситуацій спілкування. Результати розвідки можуть бути використані при вивченні медичного дискурсу, в курсі деонтології, лінгвокультурології, а також при підготовці студентів-медиків до клінічної практики; The purpose of this article is to show the characteristics of praise as manifestations of positive manipulative tactics in the medical environment. The object of study is medical discourse, the subject is praise. Traditional methods of observation, component analysis and a descriptive method were used in the work. The result of the work is to identify illocutionary, perlocutionary and locutionary forces of praise as a speech act in a doctor-patient transaction. A description of extralinguistic factors that affect the effectiveness of the praises in the medical discourse is given. The language means of the manifestation of praise in its prototypical oral form are analyzed. The modal-regulative nature of its functioning is described from the point of view of the communicatively dominant physician. Conclusions. Praise in medical discourse represents the principles of charity and humanism. Its perlocutionary potential in the unequal institutional communication of the dyad physician-patient at different stages of treatment is quite high. The use of praise as a positive manipulative strategy in medical discourse has its own lexico-grammatical, syntactic and prosodic features. In our opinion, the study of ways to express support, endorsing in the process of communication of unequal partners (the lead and the slave) in the medical discourse is promising. Features of speech behavior of communicants in the dichotomy doctor-doctor, which takes into account the status characteristics of interlocutors and communication situations, also await their study. The results of the research can be applied in the study of medical discourse, in the course of deontology, linguoculturology, and also in the preparation of medical students for clinical practice.