Органна дисфункція в динаміці гострого панкреатиту

Abstract

Вступ. Гострий панкреатит відноситься до найбільш важких захворювань органів черевної порожнини. Незважаючи на те, що більше третини хворих на гострий панкреатит помирає через розвиток гнійно-септичних ускладнень, лікувальна тактика цієї категорії пацієнтів залишається чітко не визначеною. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із гострим панкреатитом, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні у період з 2010 по 2015 роки. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень було діагностовано у 107 хворих (25,4%). Результати. Встановлено, що при середньотяжкому перебігу гострого панкреатиту транзиторна первинна органна дисфункція спостерігалася у 65,9% хворих, друга хвиля поліорганної недостатності виникла у 18,1% внаслідок прогресування гнійно-септичних ускладнень на 10-14 добу захворювання, а при тяжкому гострому панкреатиті поліорганна недостатність у 7,9% пацієнтів мала безперервний перебіг, у 14,3% – інтермітуючий характер, обумовлений розвитком гнійно-септичних ускладнень. Обговорення. Сьогодні не існує універсального способу хірургічного лікування хворих з приводу гострого панкреатиту, тому розширення індивідуалізованого вибору способів та уніфікація їх техніки сприятиме покращанню результатів лікування цих хворих. Висновки. При середньотяжкому перебігу гострого панкреатиту транзиторна первинна органна дисфункція спостерігалася у 65,9% хворих, друга хвиля поліорганної недостатності виникла у 18,1% внаслідок прогресування гнійно-септичних ускладнень на 10-14 добу захворювання. При тяжкому гострому панкреатиті поліорганна недостатність у 7,9% пацієнтів мала безперервний перебіг, у 14,3% – інтермітуючий характер, обумовлений розвитком гнійно-септичних ускладнень. Ризик другої хвилі поліорганної недостатності та несприятливий перебіг захворювання зростає з поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень на 3 і більше анатомічних ділянок переважно у пацієнтів з тяжким гострим панкреатитом; Вступление. Острый панкреатит относится к числу наиболее тяжёлых заболеваний органов брюшной полости. Несмотря на то, что более трети больных острый панкреатит умирает через развитие гнойно-септических осложнений, лечебная тактика этой категории пациентов остаётся чётко не определённой. Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 422 больных с острым панкреатитом, которые находились на лечении в хирургическом отделении Полтавской областной клинической больницы в период с 2010 по 2015 годы. Среднетяжёлое и тяжёлое панкреатит с развитием локальных парапанкреатичних осложнений было диагностировано у 107 больных (25,4%). Результаты. Установлено, что при среднетяжёлом течении острого панкреатита первичная транзиторная органная дисфункция наблюдалась у 65,9% больных, вторая волна полиорганной недостаточности возникла у 18,1% вследствие прогрессирования гнойно-септических осложнений на 10-14 сутки заболевания, а при тяжёлом остром панкреатите полиорганная недостаточность у 7,9% пациентов имела непрерывный ход, в 14,3% – интермиттирующий характер, обусловленный развитием гнойно-септических осложнений. Обсуждения. Сегодня не существует универсального способа хирургического лечения больных по поводу острого панкреатита, поэтому расширение индивидуализированного выбора способов и унификация их техники будет способствовать улучшению результатов лечения этих больных. Выводы. При среднетяжёлом течении острого панкреатита первичная транзиторная органная дисфункция наблюдалась у 65,9% больных, вторая волна полиорганной недостаточности возникла у 18,1% вследствие прогрессирования гнойно-септических осложнений на 10-14 сутки заболевания. При тяжёлом остром панкреатите полиорганная недостаточность у 7,9% пациентов имела непрерывный ход, в 14,3% – интермиттирующий характер, обусловленный развитием гнойно-септических осложнений. Риск второй волны полиорганной недостаточности и неблагоприятное течение заболевания возрастает с распространённостью локальных парапанкреатичних осложнений на 3 и более анатомических участков преимущественно у пациентов с тяжёлым острым панкреатитом; Entry. Acute pancreatitis is one of the most severe diseases of the abdominal cavity. Despite the fact that more than a third of patients with acute pancreatitis dies through the development of purulent-septic complications, the therapeutic tactics of this category of patients remains not clearly defined. Materials and methods. The results of treatment of 422 patients with acute pancreatitis, who were treated in the surgical Department of the Poltava regional clinical hospital in the period from 2010 to 2015. Moderate and severe pancreatitis with the development of local parapancreatic complications was diagnosed in 107 patients (25.4%). Results. It was found that in moderate acute pancreatitis primary transient organ dysfunction was observed in 65.9% of patients, the second wave of polyorgan insufficiency occurred in 18.1% due to the progression of purulent-septic complications on day 10-14 of the disease, and in severe acute pancreatitis polyorgan insufficiency in 7.9% of patients had a continuous course, in 14.3% – the intermitting character caused by the development of purulent-septic complications. Discussions. Today there is no universal method of surgical treatment of patients with acute pancreatitis, so the expansion of individualized choice of methods and unification of their techniques will improve the results of treatment of these patients. Summary. With moderate course of acute pancreatitis initial transient organ dysfunction was observed in 65.9 per cent of patients, a second wave of multi-organ failure arose from 18, 1% because of progression of purulent-septic complications on day 10-14 of the disease. In severe acute pancreatitis, multiple organ failure in 7.9% of patients had continuous running, at 14.3% – intermittent character due to the development of purulent-septic complications. The risk of the second wave of polyorgan insufficiency and unfavorable course of the disease increases with the prevalence of local parapancreatic complications in three or more anatomical sites mainly in patients with severe acute pancreatitis.