Визначення ефективності лікування катаракти у хворих із цукровим діабетом за допомогою аналізу факторів ризику

Abstract

Одним із сучасних методів хірургічного лікування катаракти є факоемульсифікація, а також ФЕК з використанням фемтосекундного лазера. Але навіть методики можуть ускладнюватись розвитком операційних і післяопераційних ускладнень. Одним з яких є макулярний набряк. Тому, нашою метою визначити ефективність лікування хворих діабетичною катарактою методом факоемульсифікації, за допомогою аналізу факторів ризику у рамках однофакторних логістичних моделей регресії. Під час видалення катаракти всім хворим був проведений забір внутрішньоочної рідини, в якій визначали рівень тромбоксану В2 і простацикліну (6-keto-PGF1α). У нашому дослідженні було встановлено, що значення співвідношення 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 може бути використаний як маркер розвитку макулярного набряку після факоемульсифікації у хворих катарактою; Одним из современных методов хирургического лечения катаракты является факоэмульсификация, а также ФЭК с использованием фемтосекундного лазера. Но даже эти методики могут усложняться развитием операционных и послеоперационных осложнений. Одним из которых является макулярный отек. Поэтому, нашей целью было определить эффективность лечения больных диабетической катарактой методом факоэмульсификации, при помощи анализа факторов риска в рамках однофакторных логистических моделей регрессии. Во время удаления катаракты всем больным был проведен забор внутриглазной жидкости, в которой определяли уровень тромбоксана В2 и простациклина (6-keto-PGF1α). В нашем исследовании было установлено, что значение соотношения 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 может быть использовано как маркер развития макулярного отека после факоэмульсификации у больных катарактой; One of the modern methods of cataract surgical treatment is phacoemulsification, as well as FEC using a femtosecond laser. Unfortunately, these methods are associated with the development of surgical and postoperative complications, which contributes to the reduction of postoperative functional results. One of which is macular edema. The long-term existence of CMN leads to irreversible changes in the pigment epithelium and retinal photoreceptors, and, as a consequence, to a decrease in visual functions. Consequently, the optimization of surgical treatment of age-related cataracts based on the study of the features and mechanisms of postoperative macular edema, as well as the development of a new method of its prediction is an urgent problem of modern ophthalmology. The dependence of dichotomous variables on independent variables was studied using the binary logistic regression method. To assess the degree of influence of factorial signs on the treatment result, the method of constructing logistic regression models was used. Therefore, our goal is to determine the effectiveness of treatment of patients with diabetic cataract by phacoemulsification, using the analysis of risk factors in the framework of single-factor logistic regression models. The risk factors considered were gender and age of patients, the degree of density of the lens nucleus by Buratto, maximum output korrigum visual acuity prior to surgery. Under our observation there were 83 patients (83 eyes) with cataract with the degree of density of the lens nucleus by Buratto I-III. During cataract removal, all patients were taken intraocular fluid, which determined the level of thromboxane B2 and prostacycline (6-keto-Pgf1a). When assessing the effectiveness of surgical treatment of patients with cataracts, the result was considered negative in the case of macular edema otherwise the result of surgical treatment positive. In our study, it was found that the value of the 6-keto-Pgf1a/Thromboxane B2 ratio can be used as a marker of macular edema development after phacoemulsification in cataract patients. A direct correlation between the value of the ratio 6-keto-PGF1α/Thromboxane B2 ratio and the prediction of the risk of not achieving the highest possible visual acuity in patients with cataract 1 year after FEC was established. 6-keto-Pgf1a / Thromboxane B2crit.= 0.86, if this threshold is exceeded, visual acuity is predicted to reach 0.8-1.0 1 year after FEC.