Антитромботична терапія при плановій кардіоверсії у хворих з тріпотінням передсердь

Abstract

Резюме. Вступ: фібриляція/тріпотіння передсердь (ФП, ТП) - порушення ритму серця, на фоні яких зростає ризик життєнебезпечних ускладнень – кардіоемболічного інсульту, тромбоемболії легеневої артерії. Рекомендації щодо ведення хворих з ФП-ТП, з тривалістю пароксизму понад 48 годин, вимагають антикоагулянтної терапії. З метою периманіпуляційної підготовки пацієнтів з ТП до відновлення синусового ритму (СР) методом черезстравохідної електрокардіостимуляції (ЧСЕКС) використовують пероральні антикоагулянти - антагоністи вітаміну К (варфарин), нові оральні антикоагулянти (ривароксабан). Ціль дослідження: порівняти ефективність та безпечність варфарину та ривароксабану у хворих з ТП перед проведенням планової кардіоверсії методом ЧСЕКС. Матеріали та методи: 42 хворим на ішемічну хворобу серця з супутньою артеріальною гіпертензією та пароксизмом ТП неклапанної етіології тривалістю >48 год, розділеним на 2 групи, призначали варфарин (КГ), в еквівалентних для досягнення цільового МНВ дозах, або ривароксабан (ДГ) 20 мг. Проводили загальноклінічне, ехокардіоскопічне (ЕхоКС) обстеження. Тромботичний ризик оцінювали за шкалою CHA2DS2-VASc, геморагічний ризик - за шкалою HAS-BLED, клінічну симптоматику - за шкалою EHRA. Ритм відновлювали ЧСЕКС. Результати: у пацієнтів ДГ , на відміну від пацієнтів КГ (термін з підбором цільового МНВ складав 30,76±0,62 днів), спостерігалось скорочення терміну підготовки (згідно рекомендацій 21 день), у динаміці спостерігалося зменшення вираженості симптомів за EHRA. За результатами ЧСЕКС у хворих ДГ відновлено СР у 15 хворих, у 6 хворих переведено в ФП. У хворих КГ, СР - відновлено у 6 хворих, у 10 хворих - ФП. Висновок: застосування ривароксабану з метою периманіпуляційної підготовки до планової кардіоверсії шляхом ЧСЕКС призводить до скорочення термінів підготовки, зменшує ризик розвитку проявів серцевої недостатності, сприяє відновленню СР у пацієнтів з ТП. Abstract. Introduction: atrium flutter and fibrillation are the heart rhythm disorders that increase the risk of life-dangerous complications, e.g. cardioembolic stroke, pulmonary embolism. Recommendations for managing patients with atrial fibrillation – atrial flutter, with paroxysm duration over 48 hours, demand anticoagulant therapy. Oral anticoagulants, which are the antagonists of K vitamin (Varpharin) and the new oral anticoagulants (Rivaroxaban), are used during the per-manipulative procedure of patients with atrial flutter before restoring the sinus rhythm with transesophageal cardiac pacing. Aim: the present investigation aims to compare efficiency and safety of Varpharin and Rivaaroxaban in treatment patients with atrial flutter before planned cardioversion with transesophageal heart pacing. Materials and methods: Varpharin (control group) – in doses equivalent for reaching the target МНВ – or Rivaroxaban (research group), 20 mg., were prescribed to 42 patients with coronary heart disease, concomitant arterial hypertension, and non-valvular paroxysm of atrial flutter with more than 48-hour duration, divided into two groups. There was held the general clinical, echocardioscopy examination. Thrombotic Risk Factor Assessment was made according to the CHA2DS2-VASc scale, Hemorrhagic Risk Factor Assessment was performed according to the HAS-BLED scale, and clinical symptoms assessment was made according to the EHRA scale. The heart rhythm was restored with the transesophageal heart pacing. Results: the per-manipulative procedure of the patients of research group (21 days were suggested according to the guidelines) shortened, unlike the patients of control group (the period of target МНВ selection had made 30,76±0,62days), the reduction of the symptoms severity by EHRA was considered in dynamics. According to the results of transesophageal heart pacing, the heart rhythm of 15 research group patients restored, and 6 research group patients had atrial fibrillation. Among the patients of the control group, 6 had their heart rhythm restored, as 10 patients had the atrial fibrillation. Conclusions: the use of Rivaroxaban during the per-manipulative procedure before planned cardioversion with transesophageal heart pacing causes shortening of the per-manipulative period, reduces the risk of development of symptoms of heart failure, helps to restore the heart rhythm of the patients with atrium flutter.