Оцінка ефективності хірургічного лікування хворих віковою катарактою шляхом аналізу факторів ризику

Abstract

Сучасним методом лікування катаракти є факоемульсифікація, а також ФЕК з фемтосекундним супроводом. На жаль, ці методики пов'язані з розвитком операційних і післяопераційних ускладнень, що сприяють зниженню функціональних післяопераційних результатів. Одним з таких ускладнень є кістозний макулярний набряк, що розвивається в 1-28% випадків. Тому, метою дослідження було оцінити ефективність хірургічного лікування хворих віковою катарактою шляхом аналізу факторів ризику у рамках однофакторних логістичних моделей регресії. Під нашим спостереженням знаходилося 83 пацієнта (83 ока) з віковою катарактою зі ступенем щільності ядра кришталика за Buratto I-III. В ході факоемульсифікації катаракти у всіх хворих був проведений забір внутрішньоочної рідини і в ній досліджували наявність і рівень простаноїдів – тромбоксану В2 і простацикліну (6-keto-PGF1α). При оцінці ефективності хірургічного лікування хворих з катарактою результат вважався негативним у разі виникнення макулярного набряку, в іншому випадку результат хірургічного лікування позитивний. При проведенні дослідження виявлено, що значення коефіцієнта відношення 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 може бути використаний як маркер ризику розвитку макулярного набряку після факоемульсифікації у хворих віковою катарактою; Современным методом лечения катаракты является факоэмульсификация, а также ФЭК с фемтосекундним сопровождением. К сожалению, эти методики связаны с развитием операционных и послеоперационных осложнений, что способствует снижению послеоперационных функциональных результатов. Одним из таких осложнений является кистозный макулярный отек, который развивается в 1-28% случаев. Поэтому, целью исследования было оценить эффективность хирургического лечения больных возрастной катарактой путем анализа факторов риска в рамках однофакторных логистических моделей регрессии. Под нашим наблюдением находилось 83 пациента (83 глаза) с возрастной катарактой со степенью плотности ядра хрусталика по Buratto I-III. В ходе факоэмульсификации катаракты у всех больных был проведен забор внутриглазной жидкости и в ней исследовали наличие и уровень простаноидов – тромбоксана В2 и простациклина (6-keto-PGF1α). При оценке эффективности хирургического лечения больных с катарактой результат считался отрицательным в случае возникновения макулярного отека, в противном случае результат хирургического лечения положительный. При проведении исследования выявлено, что значение коэффициента отношения 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 может быть использовано как маркер риска развития макулярного отека после факоэмульсификации у больных возрастной катарактой; Modern method of treatment of cataract is phacoemulsification, and FEС with femtosekond support. Unfortunately, these techniques are associated with the development of operative and postoperative complications, thereby reducing the postoperative functional results. One of such complication is cystoid macular edema that develops in 1-28% of cases. Therefore, the aim of the study was to evaluate the effectiveness of surgical treatment of patients with senile cataract by analyzing the risk factors in the framework of univariate logistic regression models. Under our observation there were 83 patients (83 eyes) with senile cataract with the degree of density of the lens nucleus by Buratto I-III. During phacoemulsification all patients was conducted sampling of intraocular fluid and it investigated the presence and level prostanoid – thromboxane B2 and prostacyclin (6-keto-PGF1α). When assessing the effectiveness of surgical treatment of patients with cataracts, the result was considered negative in the case of macular edema otherwise the result of surgical treatment positive. The study revealed that the value of the ratio 6-keto-PGF1α/Thromboxane B2 may be used as a marker of risk of development of macular edema after phacoemulsification in patients with cataract.