Базові концепти української ментальності у творчості братів Тютюнників

Abstract

Дисертацію присвячено вивченню національної специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції письменників Григорія і Григора Тютюнників. Об’єктом дослідження є мова прозових художніх творів братів Тютюнників, предметом – конфігурації лексичних і фразеологічних одиниць, що виражають засадничі поняття української культури та світосприйняття митців слова. Уперше у вітчизняному мовознавстві здійснено багатовимірний опис лінгвоментального світу братів Тютюнників, представленого в системі взаємозумовлених концептів, які формують авторську концептосферу й мають релевантне лінгвопоетичне вираження в мовній картині світу художників слова. Систематизовано лінгвістичні погляди на природу лінгвоментальних конструктів, наведено дефініції основних лінгвокогнітивних категорій, з-поміж яких на передній план виведено поняття базовий концепт ментальності як зафіксовану словником, значущу для культури мовну одиницю з етноспецифічним семантичним відтінком, що акумулює в собі відносно стійкі уявлення, зумовлені соціально-історичним досвідом та ціннісними орієнтирами народу. Обґрунтовано теоретичні засади аналізу базових концептів української ментальності. Доведено, що інтегральний підхід до розгляду базових концептів у художній площині із залученням етнографії, етнології, історії, культурології, міфології, психології вможливлює не тільки їх об’єктивне виокремлення, а й комплексне вивчення зв’язків між складниками з погляду української культури, окреслює систему парадигм, які оприявлюють художню картину світу письменника. З’ясовано кореляції лінгвокультурного й художнього концептів у мовотворчості братів Тютюнників, системно проінтерпретовано базові концепти української ментальності в авторських мовних площинах. Утверджено думку про концепт як чітку структуру з визначеною ієрархією складників, лінгвокогнітивною моделлю якого є фрейм. Фрейм – сукупність субфреймів, що інтерпретовані як єдність фрейм-елементів – складних утворень, які демонструють синтез індивідуально-авторського розуміння, традиції загальнонаціонального вживання мовного знака та його загальнолюдського усвідомлення. Простежено, що зміст фрейм-елементів виявляється через різноманітні контекстуальні слововживання, на їхній основі вичленовуються художньо-семантичні фактуальні та оцінно-конотативні характеристики. Гностико-асоціативно-оцінні параметри того чи того фрейм-елемента передають когнітивні метафори, здатні породжувати національно-культурні уявлення. Доведено правомірність вирізнення статусу концепту СЕЛО з-поміж інших як першоконцепту в художньому набуткові письменників. Константність цього лінгвоментального конструкту потверджує не стільки частотність уживання, скільки роль в образній та ідіостильовій парадигмах, вагомість у структурі макротексту, оскільки дослідження вербалізації художнього концепту виявляє те, що він може бути представлений у художньому тексті без спеціального словесного позначення, реалізовуватися через контекстуальні характеристики, які розкривають його суть. Репрезентовано моделювання базових концептів ментальності. Систематизовано фактичний матеріал у вигляді фреймової моделі концепту СЕЛО, що включає інші базові концепти української ментальності, оприявлені у творчості братів Тютюнників субфреймами: СЕЛЯНИН (антропонімний субфрейм), ЇЖА СЕЛЯНИНА (глютонімійний субфрейм), ОДЯГ І ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА (естематонімійний субфрейм), СТЕП (локативний субфрейм), ВІЙНА (темпоральний субфрейм), ХАТА (артефактний субфрейм), РОСЛИННИЙ СВІТ СЕЛА (фітонімний субфрейм), ТВАРИННИЙ СВІТ СЕЛА (фаунонімний субфрейм), ЛОКУСИ СЕЛА (ШЛЯХ, РІЧКА, ПОЛЕ) (партитативний субфрейм), СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ (компаративний субфрейм). Систематизовано лексико-семантичні групи у вигляді субфреймів, досліджено їхню роль в образній системі й ідіостильовій парадигмі з урахуванням метафоричного вираження, контекстуального оточення, етнокультурної та власне авторської символіки. Показано, що субфрейм СЕЛЯНИН у текстах Тютюнників найяскравіше актуалізують номінатеми, які містять родові ідентифікатори концепта. З-поміж репрезентативних лексичних одиниць є культурно марковані номени – землероб, хлібороб, сівач, жнивар, косар. У загальному виявленні змісту концепт СЕЛЯНИН постає традиційним символом ХЛІБОРОБА-ТРУДІВНИКА, ГОСПОДАРЯ, ментальними характеристиками якого є ЛЮБОВ ДО ЗЕМЛІ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, ПІСЕННІСТЬ, ПРОСТОТА, СКРОМНІСТЬ, МУДРІСТЬ, СОВІСТЬ, ЗАБОБОННІСТЬ, ДИВАЦТВО. Тютюнники не ідеалізують СЕЛЯНИНА, правдиво змальовуючи також і його вади: КОНФОРМІЗМ, ПЛІТКАРСТВО, СВАРЛИВІСТЬ, НАСМІШКУВАТІСТЬ, СХИЛЬНІСТЬ ДО ПРИЗВІШКУВАННЯ, НЕПРИХИЛЬНІСТЬ ДО МІСТЯН та ін. Розглянуто субфрейм ЇЖА СЕЛЯНИНА як репрезентант базисних категорій, орієнтир філософії життя не лише полтавського СЕЛЯНИНА, а й українського етносу загалом. З-поміж лексичних одиниць, що представляють глютонійні фрейм-елементи, вирізнено номени культурно марковані (БОРЩ, ВАРЕНИКИ, ГОРІЛКА, КВАША, КОРОВАЙ, КУТЯ, ПАЛЯНИЦЯ, САЛО, ШИШКИ, ШУЛИКИ), крайові, полтавські (ГАЛУШКИ, КРИЖАЛКИ) та власне авторські дефініції структурантів глютонімійної сфери (СУП “І-ГО-ГО”, ДОМОЧАДІВКА). Охарактеризовано субфрейм ОДЯГ і ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА, представлений різноманітними номенами на позначення одягу та взуття (естематонімами), які виражають історико-культурну свідомість української нації. Етноспецифічними фрейм-елементами є ВІНОК, ЖУПАН, КІСНИКИ, КРАЙКА, КОЖУХ, КРИЖМО, НАМІТКА, ОЧІПОК, ПЛАХТА, ВИШИТА СОРОЧКА, СВИТА, ХУСТКА, власне полтавськими вербалізми естематонімійного коду – БУРКИ, ВИТЯЖКИ, ДРАНКИ, КУЦИНА, СПОВИВАЧКА та ін. Проаналізовано СТЕП (локативний субфрейм), ВІЙНА (темпоральний субфрейм), ХАТА (артефактний субфрейм), РОСЛИННИЙ СВІТ СЕЛА (фітонімний субфрейм), ТВАРИННИЙ СВІТ СЕЛА (фаунонімний субфрейм), ЛОКУСИ СЕЛА (ШЛЯХ, РІЧКА, ПОЛЕ) (партитативний субфрейм), СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ (компаративний субфрейм). Аргументовано, що локативним субфреймом фрейму СЕЛО є СТЕП як топонімний маркер ПОЛТАВЩИНИ. Будучи етнофілософською домінантою української ментальності, він актуалізує етносакральний зміст ЖИТТЄДАЙНОСТІ, МОГУТНОСТІ, ВОЛІ, БОРОТЬБИ, БЕЗМЕЖНОСТІ, а також ВІДЧУЖЕННЯ СЕЛЯНСТВА ВІД СВОЇХ КОРЕНІВ. Виокремлено такі репрезентанти темпорального субфрейму ВІЙНА: ВОЇН, ПІВХАТА, ЧОРНИЙ ДИМАР, ВИРВИ, ПОЖАРИЩА, ВОВК. Найчастотнішими корелятами метафоричних моделей у мікротекстах Григора визначено експліканти концептосфери ЛЮДИНА, у Григорія – природоморфні кореляти, найрепрезентативніший із яких – концепт ВОДА. Доведено, що артефактний субфрейм ХАТА – один із знакових субфреймів фрейму СЕЛО, оскільки цей топос здавна характеризується наявністю саме ХАТ, а не будинків. МАЛЬОВАНИЙ КОМИН, ВИШИТИЙ РУШНИК, ОБРАЗИ, ГАЙСТРИ, ЛЕЛЕЧЕ ГНІЗДО на даху є візитівкою саме української ХАТИ. Для СЕЛЯНИНА це не просто житло, простір ініціації, ритуалізації, це його ПЕРШОПОЧАТОК, РОДОВІД, БАТЬКІВЩИНА. Унаочнено, що традиційно-звичаєві устої СЕЛА експлікують культуральні виміри фітонімного субфрейму РОСЛИНИ СЕЛА. З-поміж лексичних одиниць, що структурують названий субфрейм, вирізняються етноспецифічні – БАРВІНОК, ДЕРЕВІЙ, ЖИТО, КАЛИНА, ЛЮБИСТОК, ХМІЛЬ, ЧОРНОБРИВЦІ. Найрепрезентативнішими фрейм-елементами є ВЕРБА, ДУБ, СОСНА. Умотивовано, шо фаунонімний субфрейм ТВАРИНИ СЕЛА не тільки структурує фрейм СЕЛО, а й експлікує культурно-національні стереотипи. Найяскравіше концепт СЕЛО актуалізують фауноніми ВІВЦІ, КОЗИ, КОРОВИ, КОНІ, СВИНІ, СОБАКИ, ГУСИ, КУРИ. Однак, як показав аналіз текстів, СЕЛО не мислиться без орнітонімів ЛАСТІВКА, ЛЕЛЕКА, що виражають когнітему ДРЕВНІСТЬ РОДОВОДУ. Актуалізовано своєрідний художній код партитативного субфрейму ЛОКУСИ СЕЛА, що розкриває історію СЕЛА, витоки морально-ціннісних вартостей українського лінгвосоціуму. Репрезентантами субфрейму є БЕЄВА ГОРА, РІЧКА ТАШАНЬ, ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ, ПОЛЕ, ЛІС, САДОК, з-поміж символьних об’єктивацій яких на перший план виступає когнітема РІДНОГО ДОМУ. Вирізнено в компаративному субфреймі СЕЛО такі складники метафоричних моделей, як ТРОЯ, ГЛУШИНА, ДЖУНГЛІ, НУДЬГА, РУХ, ЯСНІСТЬ, ПТАШКА. Однак ключовими референтними зонами є ДОМІВКА, РІДНІ БЕРЕГИ, поглиблення семантики яких відбувається завдяки конкретизованим топонімним маркерам власне ПОЛТАВЩИНИ: ШИЛІВКА, ЛЕЙБІВКА, ДАНИЛЕВЩИНА, КНЯЖА СЛОБОДА, ЗІНЬКІВ, СТУПКИ, ОПІШНЯ. На основі аналізу субфреймів доведено, що мовосвіт братів Тютюнників – багатогранний із взаємопроникливими метафорами, символами, що акумулюють універсальні й унікальні для письменників значення. Увиразнено специфіку прозописьма братів-письменників, яка полягає в широкому використанні архаїчних, просторічних, діалектних одиниць і конструкцій, питомо українських фразеологізмів, етикетних формул, що етнічно обарвлюють концепт СЕЛО. Висвітлено полтавські конотації окремих мовних одиниць. З’ясовано, що Тютюнники – непересічні етнопсихологи, етнографи. Майстерно змалювавши кожну деталь полтавського СЕЛА без нарочитої показовості, гіперболізації, письменники актуалізували визначальні риси української ментальності. У висновках узагальнено результати дисертаційної праці. З’ясовано й описано особливості специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції братів Тютюнників; проаналізовано конфігурації лексичних і фразеологічних одиниць, що виражають засадничі поняття української культури та світосприйняття митців слова; The thesis is devoted to the study of national specificity of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of writers Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention. The object of the study is the language of Tiutiunnyk brothers’ prose works; the subject is configuration of lexical and phraseological units, which express the fundamental concepts of Ukrainian culture and the writers’ perception of the world. A multidimensional description of Tiutiunnyk brothers’ linguistic world, presented in the system of interdependent concepts, which form the authors’ conceptual sphere and have a relevant lingo-poetic expression in the writers’ language picture of the world, has been substantiated for the first time in Ukrainian linguistics. Linguistic views on the essence of lingo mental constructs have been systematized; definitions of the main lingo cognitive categories have been outlined, among them the concept basic concept of mentality has been introduced as the one recorded in the dictionary, meaningful for the culture of a language unit with an ethno specific semantic nuance that accumulates relatively stable ideas, due to socio-historical experience and value orientations of the people. The theoretical bases of analysis of basic concepts of Ukrainian mentality have been grounded. It has been proved that an integral approach to the consideration of basic concepts in the artistic dimension with the involvement of ethnography, ethnology, history, cultural studies, mythology, psychology enables not only their objective isolation, but also a complex study of the connections between the components from the point of view of Ukrainian culture, and outlines the system paradigms that make the writers’ artistic picture of the world. The correlations of lingo cultural and artistic concepts in Tiutiunnyk brothers’ works have been defined; the basic concepts of Ukrainian mentality of the authors’ linguistic dimension have been systematically interpreted. The idea of the concept as a clear structure with a definite hierarchy of components, the linguistic-cognitive model of which is a frame, has been approved. A frame is a collection of subframes, interpreted as a unity of frame-elements – complex formations that are the synthesis of the individual-author’s understanding, the traditions of nation-wide usage of a linguistic sign and its universal human consciousness. It has been deducted that the content of frame-elements is revealed through various contextual word usage; on the basis of frame-elements artistic-semantic factual and evaluative-connotative characteristics have been distinguished. Gnostic-associative-evaluative parameters of whatever frame-element transmit cognitive metaphors, capable of generating national-cultural conceptions. Validity of distinguishing the status of the concept VILLAGE among others as a first one in the writers’ artistic heritage has been proved. The constancy of this lingo mental construct has been confirmed not so as by the frequency of usage but by its role in figurative and idiostyle paradigms, its validity in the structure of macrotext, whereas the study of the artistic concept verbalization has revealed that it can be presented in the artistic text without a special verbal designation, and realized through the contextual characteristics revealing its essence. Lingo mental modeling of the basic concepts of mentality has been represented. The actual material has been systematized in the form of the frame model of concept VILLAGE, which includes other basic concepts of Ukrainian mentality presented in Tiutiunnyk brothers’ works by subframes: VILLAGER (anthroponymic subframe), VILLAGER’S FOOD (glutenymic subframe), VILLAGER’S CLOTHES (estimatonimic subframe), STEPPE (locative subframe), WAR (temporal subframe), HUT (artifact subframe), VILLAGE FLORA (phytomic subframe), VILLAGE FAUNA (faunanymic subframe), VILLAGE LOCUS (WAY, RIVER, FIELD) (partitative subframe), VILLAGE as SOMEONE/SOMETHING (comparative subframe). The lexical-semantic groups have been systematized in the form of subframes; their role in the figurative system and idiostyle paradigm has been investigated taking into consideration metaphorical expression, contextual environment, ethno cultural and author’s symbols. It has been shown that the subframe VILLAGER in Tiutiunnyks’ texts most vividly update the nominatives that contain genetive identifiers of the concept. Among the representative lexical units there are cultural nomens: a farmer, a husbandman, a seeder, a harvester, a mower. In the general discovery of the content, the concept VILLAGER appears as a traditional symbol of FARMER-WORKER, LANDLORD, whose mental characteristics are LOVE OF LAND, DILIGENCE, SINGING, SIMPLICITY, MODESTY, WISDOM, CONSCIENCE, SUPERSTITIONS, and ESSENTRICITY. The Tiutiunnyks do not idealize VILLAGER, and also accurately depict his drawbacks: CONFORMISM, GOSSIPING, CRUSTINESS, MOCKERY, NICKNAMING, UNFRIENDLINESS TO TOWNSFOLK, etc. The subframe VILLAGER’S FOOD has been considered as a representative of the basic categories, guideline of life philosophy not only for VILLAGER from Poltava, but also the Ukrainian ethnos in general. Among the lexical units which represent the glutenymic frame-elements, culturally marked nomens (BORSHCH, VARENYKY, HORILKA, KVASHA, KAROVAI, KUTIA, PALIANYTSIA, SALO, SHYSHKY, SHULYKY), regional, Poltava ones (HALUSHKY, KRYZHALKY) and the author’s own definition of structures of the glutenymic sphere (SOUP “IHO-HO”, DOMOCHADIVKA) have been distinguished. The subframe VILLAGER’S CLOTHES represented by various nomens of clothes and footwear (estimatonims), which express the historical and cultural consciousness of the Ukrainian nation has been characterized. The ethno specific frame-elements are VINOK, ZHUPAN, KISNYKY, KRAIKA, KOZHUKH, KRYZHMO, NAMITKA, OCHIPOK, PLAKHTA, VYSHYTA SOROCHKA, SVYTA, KHUSTKA, and, in fact, the Poltava verbalisms of the ethnic code – BURKY, VYTIAZHKY, DRANKY, KUTSYNA, SPOVYVACHKA, etc. It has been argued that the locative subframe of the frame VILLAGE is STEPPE as a toponymic marker of POLTAVA REGION. Being an ethno philosophical dominant of Ukrainian mentality, it actualizes the ethno sacral content of VITALITY, POWER, WILL, STRUGGLE, INFINITY, as well as ALIENATION OF THE PEASANTRY FROM THEIR ROOTS. The following representatives of the temporal subframe WAR have been singled out: WARRIOR, HALF-HUT, BLACK CHIMNEY, CRATER, FIRE, WOLF. The most frequent correlatives of metaphorical models in Hryhir’s micro text have been identified as explication concept sphere HUMAN, Hryhorii’s – natural morphs, the most representative of which is the concept WATER. It has been proved that the artifact subframe HUT is one of the iconic subframes of the frame VILLAGE, whereas this topos has long been characterized by the presence of HUTS rather than the houses. PAINTED CHIMNEY, EMBRIDERED RUSHNYK, ICONS, ASTERS, STORK’S NEST on the roof is a visiting card of the Ukrainian HUT. For VILLAGER it is not just a home, a space of initiation, and rituality, it is his FIRST START, LINEAGE/RODOVID, and MOTHERLAND. It has been clarified that traditions and customs of VILLAGE explicate cultural dimensions of the phytomic subframe VILLAGE FLORA. Among the lexical units, those structure the mentioned subframe, ethno specific ones have been distinguished – PERIWINKLE, ACHILLEA, RYE, GUELDER ROSE, LEVISTICUM, HUMULUSL, and MARIGOLD. The most representative frame elements are WILLOW, OAK, PINE. It has been proved that the faunanymic subframe VILLAGE FAUNA not only structures the frame VILLAGE, but also explains cultural-national stereotypes. The most brightly concept VILLAGE actualizes the following faunanyms: SHEEP, GOATS, COWS, HOURSES, PIGS, DOGS, GEESE, and HENS. However, as it has been shown by the analysis of the texts, VILLAGE is not conceived without the ornithonyms SWALLOW, STORK, which promote the cognition ANTIQUITY ANCESTRY. A peculiar artistic code of the partitative subframe VILLAGE LOCUS, which reveals the history of VILLAGE, is the source of moral and value of the Ukrainian linguistic society. The representatives of the subframe are BEIEVA MOUNTINE, THE TASHAN REVER, POLTAVA WAY, FIELD, FOREST, and ORCHARD, cogniteme of NATIVE HOME acts as the forefront among the symbolic objectivities. It has been distinguished that comparative subframe VILLAGE has such formations of metaphorical models as TROY, WILDERNESS, JUNGLE, BOREDOM, MOVEMENT, CLARITY, BIRD. However, the key reference zones are HOME, NATIVE SHORES, the deepening of their semantics is due to the certain toponymic markers in POLTAVA REGION: SHYLIVKA, LEIBIVKA, DANYLEVSHCHYNA, KNIAZHA SLOBODA, ZINKIV, STUPKY, OPISHNIA. On the basis of the analysis of the subframes, it has been proved that Tiutiunnyk brothers’ linguistic world is multifaceted with interpenetrating metaphors, symbols that accumulate both universal and unique values for writers. The specificity of the brothers’ prose works has been clarified; it is the widespread usage of archaic, spatial, dialectal units and constructions, in particular Ukrainian phraseological units, etiquette formulas that ethnically characterize the concept VILLAGE. Poltava connotations of separate linguistic units have been highlighted. It has been found out that the Tiutiunnyks are remarkable ethnopsychologists and ethnographers. Having masterfully depicted every detail of Poltava VILLAGE without deliberate display and hyperbolization, the writers actualized the defining features of Ukrainian mentality. The results of the thesis have been summarized in the conclusions. The peculiarities of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention have been described; the configurations of lexical and phraseological units expressing the fundamental concepts of Ukrainian culture and the artists’ world perception have been analyzed.