Особливості секреції лептину у хворих на цукровий діабет 2 типу у поєднанні з ожирінням

Abstract

Актуальність проблеми. Розглядаючи жирову тканину з позиції ендокринного органа та здатності адипоцитів продукувати численні біологічно активні речовини, що відіграють важливу роль у регуляції енергетичного балансу, чутливості до інсуліну, імунологічної відповіді звертає на себе увагу зв’язок між рівнем лептину, розвитком ожиріння та цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2 типу). У хворих ЦД 2 типу багато авторів спостерігали підвищення лептину в периферичній крові та особливо високий рівень характерний для ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням. Однак, ряд клінічних робіт, відносно концентрації лептину при ЦД 2 типу, достатньо суперечливі, що затрудняє відповідь на питання: являється підвищений рівень лептину наслідком самого захворювання ( гіперглікемії) чи збиткової маси тіла. Мета роботи – дослідити особливості лептинемії у хворих на цукровий діабет 2 типу у поєднанні з ожирінням. Результати досліджень. Вивчено антропометричні дані: індекс маси тіла (ІМТ), співвідношення об’єму талії до об’єму стегон (От/Ос); рівень лептину; показник інсулінорезистентності: індекс НОМА (І-НОМА); глікозильований гемоглобін (НвА1с), показники ліпідного обміну: холестерин (Хл), тригліцериди (Тр), ліпопротеїди високої щільності (ХЛ-ЛПВЩ), ліпопротеїди низької щільності (ХЛ-ЛПНЩ) у 27 хворих (12 чоловіків і 15 жінок, середній вік - 52 ± 8,0 років), які були розподілені на 2 групи: І група – хворі з ЦД 2 типу ( n = 13) та ІІ група- хворі з ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням (n =14). При порівнянні результатів обстеження груп хворих виявлено наступні закономірності: ІМТ був статистично вищий у групі хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням - 36,61±0,39 кг/м2 порівняно з групою ЦД 2 типу - 26,44 ± 0,24 кг/м2 ( р< 0,001 ). За даними співвідношення От/Ос у групі ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням виявлено достовірно вищі результати 0,95 ±0,02, для групи ЦД 2 типу даний показник становив - 0,79 ± 0,01см (р< 0,001). Виявлено статистично вірогідне зростання вмісту лептину у групі хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням 32,34 ± 6,62 нг/мл проти 10,55 ± 2,24 нг/мл для групи хворих на ЦД 2 типу (р<0,05). За даними розрахунку І-НОМА, статистично вищі результати характерні для ІІ групи - 4,27 ±0,61 проти І групи - 2,80 ± 0,38, (р<0,05). При дослідженні ліпідного профілю було виявлено, що рівень загального Хл вищий у ІІ групі - 6,96± 0,21 ммоль/л відносно І групи - 6,72±0,24 ммоль/л, проте статистичної різниці не виявлено (Р>0,05). Для групи хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням відмічається збільшення рівню Хл-ЛПНЩ 4,47± 0,22 ммоль/л, тригліцеридів 2,82± 0,21 ммоль/л та зниження рівня ХЛ-ЛПВЩ 0,99± 0,04 ммоль/л в порівнянні з групою ЦД 2 типу. 4,03±0,18 ммоль/л; 2,27± 0,18ммоль/л; 1,20±0,05ммоль/л відповідно. Дані проведеного кореляційного аналізу виявили високі позитивні зв’язки між рівнем лептину та ІМТ, І-НОМА, НвА1с (r= 0,7, p<0,001); Негативний зв'язок між рівнем лептину та ХЛ-ЛПВЩ (r= - 0,8, p<0,001) і позитивний зв'язок по відношенню до ХЛ-ЛПНЩ (r= 0,6, p<0,05) та тригліцеридів (r= 0,5, p<0,05). Висновки. У хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням виявлено гіперлептинемію прямопропорційну до величини ІМТ та співвідношення От/Ос Між показниками лептину І-НОМА та НвА1с існує прямий кореляційний зв'язок, що свідчить про вплив лептину на формування та прогресування інсулінорезистентності. Виявлена пряма залежність рівня лептину від проатерогенних показників ліпідного обміну (Тр, ХЛ-ЛПНЩ) та від’ємну від антиатерогенних (ХЛ-ЛПВЩ ). Приведені дані свідчать про високий ризик формування ускладнень, що потребує своєчасної та ефективної корекції метаболічних порушень.