Planimetric correlations between Peyer's patches and the area of small intestine of white rats

Abstract

The largest concentration of the local immune system in the form of the nodular associations of the lymphoid tissue with the epithelium of the mucous membranes (tonsils, single lymphoid nodules and their aggregations, named Peyer's patches) is located in the gut. The paper is aimed at the study of the quantitative and planimetric correlations between the Peyer's patches and the area of the small intestine of white rats based on the visual assessment and comparative analysis of some metric values. The study was conducted on 60 white male rats, which were assigned into 2 groups of 30 animals: after the morning feeding (controls) and after a daily fasting. After the removal made in advance, the gut-associated complexes have been studied from the stomach to the cecum. The resulting experimental data have been processed on a personal computer using the EXCEL 2010 (Microsoft Excel Corp., USA) software. No significant difference in the diameter and length of the small intestine of white rats of the first and second groups was found. The total area of the small intestine wall in the control group ranged from 8666 mm2 to 20724 mm2, and from 8496 mm2 to 20573 mm2 in group II (after a daily fasting), ranking equally. Thickness parameters of the small intestine in two groups of animals were almost similar in its unchanged, within the limits of individual variability, longitudinal length. To conduct an accurate quantitative and planimetric analysis of the aggregated lymphoid nodules of the white rat's small intestine, it was advisable to distinguish 3 groups, namely: small-, medium- and large-sized. Thus, their total number varies from 12 to 28 units. Among them 8 to 17 units (on the average of 12.60±0.40) were small-sized, 2 to 11 (5.800±0.500) were medium-sized, and the large ones were not always found. For example, in the studied samples, they were absent in 6 animals, whereas 1 to 5 units were presented in the rest of animals. The area of single small Peyer's patches ranged from 1.570 to 9.800 mm2, and their total area was 64.90±2.90 mm2; the area of medium samples individually ranges from 10.60 to 27.50 mm2. Totally, they occupy an average area of 97.60±8.00 mm2. The same value of individual large aggregated nodules is between 31.40 and 60.40 mm2, which totally accounted on the average of 58.40±10.30 mm2. Thus, the average statistical value of the total areas of Peyer's patches is 220.9±14.4 mm2, accounting for only 2% of the total area of the small intestine wall of white rats, not including single lymphoid nodules, not exceeding 1 mm; Травний тракт відрізняється найбільшою концентрацією місцевого представництва імунної системи у вигляді вузликових асоціацій лімфоїдної тканини з епітелієм слизових оболонок (мигдалики, поодинокі лімфоїдні вузлики і їх групові скупчення - пейєрові бляшки). Мета - вивчити кількісне і планіметричне співвідношення між пейєровими бляшками і площею тонкої кишки білих щурів на основі візуальної оцінки і порівняльного аналізу деяких метричних показників. Дослідження проведено на 60 білих щурах-самцях, яких розділили на 2 групи по 30 тварин: після ранкового годування (контрольна група) і після добового голодування. Після попереднього видалення, досліджували комплекси шлунково-кишкового тракту від шлунку до сліпої кишки. Отримані експериментальні дані оброблені на персональному комп'ютері пакетом прикладної та статистичної програми EXCEL 2010 (Microsoft Excel Corp., США). Діаметр і довжина тонкої кишки білих щурів першої і другої групи між собою достовірно не відрізнялися. Загальна площа стінки тонкий кишки в контрольній групі склала від 8666 мм2 до 20724 мм2, а у 2 групі (після добового голодування) від 8496 мм2 до 20573 мм2, що виявилося практично рівнозначним. Параметри товщини тонкої кишки у двох груп тварин виявилися близькими при незмінній, в межах індивідуальної варіативності, її поздовжньої довжини. З метою проведення коректного кількісного і планіметричного аналізу групових лімфоїдних вузликів тонкої кишки білих щурів доцільно було виділити 3 групи, а саме: малого, середнього і великого розміру. Так, загальна їх кількість варіює в межах від 12 до 28 одиниць. Серед них малих форм налічується від 8 до 17 одиниць (в середньому - 12,60±0,40), середніх - від 2 до 11 (5,800±0,500), а великі зустрічаються не завжди. Наприклад, у вивчених вибірках вони були відсутні у 6 тварин, тоді як у всіх інших їх налічувалося від 1 до 5 одиниць. Площа окремих малих пейєрових бляшок перебувала в діапазоні від 1,570 до 9,800 мм2, а загальна їх площа дорівнює 64,90±2,90 мм2; площа середніх зразків окремо коливається від 10,60 до 27,50 мм2. В сукупності вони займають площу в середньому 97,60±8,00 мм2. Те ж значення окремих великих групових вузликів знаходиться між 31,40 і 60.40 мм2, що в їх сукупному значенні дорівнює в середньому 58,40±10,30 мм2. Таким чином, встановлено середньостатистичне значення загальних площ пейєрових бляшок, яке дорівнює 220,9±14,4 мм2, що становить лише 2% від загальної площі стінки тонкої кишки білих щурів, не враховуючи поодинокі лімфоїдні вузлики, величиною не більше 1 мм; Пищеварительный тракт отличается самой большой концентрацией местного представительства иммунной системы в виде узелковых ассоциаций лимфоидной ткани с эпителием слизистых оболочек (миндалины, одиночные лимфоидные узелки и их групповые скопления - пейеровы бляшки). Цель - изучить количественное и планиметрическое отношение между пейеровыми бляшками и площадью тонкой кишки белых крыс на основе визуальной оценки и сравнительного анализа некоторых метрических показателей. Исследование проведено на 60 белых крысах-самцах, которых разделили на 2 группы по 30 животных: после утреннего кормления (контрольная группа) и после суточного голодания. После предварительного удаления, исследовали комплексы желудочно-кишечного тракта от желудка до слепой кишки. Полученные экспериментальные данные обработаны на персональном компьютере пакетом прикладной и статистической программы EXCEL 2010 (Microsoft Excel Corp., США). Диаметр и длина тонкой кишки белых крыс первой и второй группы между собой достоверно не отличались. Общая площадь стенки тонокй кишки в контрольной группе составила от 8666 мм2 до 20724 мм2, а во 2 группе (после суточного голодания) от 8496 мм2 до 20573 мм2, что оказалось практически равнозначным. Толстотные параметры тонкой кишки у двух групп животных оказались близкими при неизменной, в пределах индивидуальной вариативности, ее продольной длины. С целью проведения корректного количественного и планиметрического анализа групповых лимфоидных узелков тонкой кишки белых крыс целесообразно было выделить 3 группы, а именно: малого, среднего и большого размера. Так, общее их количество варьирует в пределах от 12 до 28 единиц. Среди них малых форм насчитывается от 8 до 17 единиц (в среднем - 12,60±0,40), средних - от 2 до 11 (5,800±0,500), а большие встречаются не всегда. Например, в изученных выборках они отсутствовали у 6 животных, тогда как у всех остальных их насчитывалось от 1 до 5 единиц. Площадь отдельных малых пейеровых бляшек находилась в диапазоне от 1,570 до 9,800 мм2, а общая их площадь равна 64,90±2,90 мм2; площадь средних образцов в отдельности колеблется от 10,60 до 27,50 мм2. В совокупности они занимают площадь в среднем 97,60±8,00 мм2. То же значение отдельных больших групповых узелков находится между 31,40 и 60,40 мм2, что в их совокупном значении равно в среднем 58,40±10,30 мм2. Таким образом, установлено среднестатистическое значение общих площадей пейеровых бляшек равно 220,9±14,4 мм2, что составляет всего лишь 2% от общей площади стенки тонкой кишки белых крыс, не учитывая одиночные лимфоидные узелки, величиной не превышающей 1 мм.