Структурная организация экскреторных протоков слезной железы человека

Abstract

З метою виявлення закономірностей та особливостей структурної та просторової організації системи вивідних проток малих слинних залоз людини вивчена гістологія сльозових залоз. В системі екскреторних проток сльозової залози людини виявлені зміни їх зовнішнього та внутрішнього діаметра, які візуалізуються на зрізах і тривимірних моделях як локальні звуження й ампулоподібні розширення проток (явище сифонізації). Разом із сифоноподібною будовою вивідних проток виявляється їх спиралізація при збереженні загальної тенденції, щодо існування найбільшої пропускної здібності для секрета в межах міжчасточкових і загальних вивідних проток та локусів ретенції у місцях їх звуження; With the aim of conformity and structural features revealing and space organization of excretory ducts of lacrimal glands system of human being, the histology of wall of lacrimal excretory ducts is studied. In the system of excretory ducts of lacrimal.gland of human being, the change of size of their external and internal diameter is revealed, which is seen on the cutting and 3-D models such local sharp narrowing and ampula-shaped widening of ducts. The phenomenon of some excretory ducts spiralization together with their siphon structure has been noted. The general tendency is preserved; it is marked by the existence of the greatest pass ability for secretion within interlobular and common excretory ducts and retention areas in the places of their narrowing; С целью выявления закономерностей и особенностей структурной и пространственной организации системы выводных протоков малых слюнных желез человека изучена гистология слезных желез. В системе экскреторных протоков слезной железы человека обнаружены изменения их внешнего и внутреннего диаметра, которые визуализируются на срезах и трехмерных моделях как локальные сужения и ампуловидные расширения протоков (явление сифонизации). Вместе с сифоновидным строением выводных протоков определяется их спирализация при сохранении общей тенденции, которая касается существования наибольшей пропускной способности для секрета в пределах междольковых и общих выводных протоков и локусов ретенции в местах их сужения.