Наукові праці. Кафедра сімейної медицини і терапії
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Остеоартрит у хворих з метаболічним синдромом у практиці сімейного лікаря(Полтавський державний медичний університет, 2025-05-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир’ян, Олена Анатоліївна; Волченко, Григорій Вілійович; Іваницький, Ігор Валерійович; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Babanina, M. Yu.; Kyrian, O. A.; Volchenko, G. V.; Ivanytsky, I. V.; Tkachenko, M. V.Вступ. Проблема остеоартрозу (остеоартриту) має надзвичайно велике значення, адже саме остеоартроз разом з ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертензією становлять тріаду найпоширеніших захворювань серед населення середнього та старшого віку. Остеоартрит є однією з найпоширеніших хвороб суглобів у світі. Важливим є пошук ефективних алгоритмів дій сімейних лікарів по діагностиці, лікуванню та профілактиці остеоартрозу поєднаного з метаболічним синдромом з метою зменшення симптомів, поліпшення функції суглобів та подовження ремісії цих захворювань, покращення якості життя пацієнтів. Мета: виконати огляд літератури та висвітлити сучасні аспекти лікування та моніторингу остеоартрозу у поєднанні з метаболічним синдромом в практиці сімейного лікаря. Матеріали та методи: проведено пошук у друкованих і електронних виданнях, наукових пошукових базах Medline та PubMed із застосуванням методів аналізу,порівняння та узагальнення інформаційних даних. Відповідні статті, що стосуються моніторигу та лікування остеоартрозу у поєднанні з метаболічним синдромом в практиці сімейного лікаря, ідентифіковані й розглянуті. Результати. У статті подано актуальність остеоартрозу, дані про поширеність остеоартрозу і метаболічного синдрому. Наведені класифікаційні критерії, шкали оцінки функції суглобів. Авторами огляду розглянуті сучасні рекомендації Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology – ACR) і Європейської антиревматичної ліги (European League Against Rheumatism – EULAR) з діагностики та лікування ОА суглобів. Розглянутий необхідний алгоритм дій сімейного лікаря по сучасній діагностиці, призначенню комбінованого медикаментозного лікування та профілактики остеоартрозу і метаболічного синдрому. Проаналізовано дані нових наукових досліджень щодо взаємозв’язку остеоартрозу і метаболічного синдрому з можливою подальшою перспективою розробки нових напрямків по їх діагностиці, лікуванню та профілактиці. Висновки. Остеоартроз в поєднанні з метаболічним синдромом – актуальна проблема сучасної ревматології, яка ще має багато питань та напрямків, що потребують подальшого дослідження. Впровадження необхідного алгоритму дій сімейного лікаря по сучасній діагностиці, призначенню комбінованого медикаментозного лікування та профілактиці остеоартрозу і метаболічного синдрому, які ґрунтуються на чіткому розумінні патогенезу остеоартрозу і метаболічного синдрому, покращить перебіг та тривалу ремісію у хворих на дані захворювання. Необхідна подальша робота по впровадженню сімейними лікарями сучасних методів діагностики, лікування та профілактиці остеоартрозу і метаболічного синдрому. Introduction. The problem of osteoarthritis is of considerable clinical significance, as it, along with ischemic heart disease and arterial hypertension, forms a triad of the most prevalent chronic conditions among middle-aged and elderly populations. Osteoarthritis is one of the most widespread joint disorders globally. Therefore, it is essential to develop effective algorithms for family physicians to diagnose, manage, and prevent osteoarthritis, particularly when it is associated with metabolic syndrome. Such approaches can help reduce symptoms, improve joint function, prolong periods of remission, and ultimately enhance patients’ quality of life. Purpose: to conduct a literature review and highlight modern aspects of treatment and monitoring of osteoarthritis combined with metabolic syndrome in the practice of family doctors. Materials and methods: A literature search was conducted using both printed and electronic sources, including the scientific databases Medline and PubMed. The methods of analysis, comparison, and generalization were applied to identify relevant publications. The review focused on articles related to the monitoring and treatment of osteoarthritis in combination with metabolic syndrome, specifically within the context of family medicine practice. Results. This review highlights the clinical relevance of osteoarthritis, along with current data on the prevalence of both osteoarthritis and metabolic syndrome. Classification criteria and functional assessment scales for joint evaluation are presented. The authors examine the latest recommendations from the American College of Rheumatology and the European League Against Rheumatism regarding the diagnosis and management of osteoarthritis. An evidence-based algorithm is proposed for family physicians, detailing modern approaches to diagnosis, the prescription of combination pharmacotherapy, and preventive strategies for osteoarthritis associated with metabolic syndrome. Additionally, recent scientific studies exploring the relationship between osteoarthritis and metabolic syndrome are analyzed, offering prospects for the development of new diagnostic, therapeutic, and preventive approaches. Conclusions. The comorbidity of osteoarthritis and metabolic syndrome remains a significant concern in modern rheumatology, presenting numerous unresolved questions and research directions. The implementation of a clear, evidence-based algorithm for family physicians encompassing modern diagnostic methods, combined pharmacological treatment, and preventive strategies must be grounded in a thorough understanding of the shared pathogenesis of these conditions. Such an approach holds the potential to improve disease outcomes and extend periods of remission in affected patients. Continued efforts are essential to support the integration of up-to-date diagnostic and therapeutic techniques into routine family medicine practice for the effective management of osteoarthritis and metabolic syndrome.Документ Клінічна конференція як інструмент післядипломної підготовки лікарів(Полтавський державний медичний університет, 2025-02-14) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир ГригоровичУ роботі кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ регулярно, не менше трьох разів на місяць, проводяться клінічні конференції, як невід’ємний захід підготовки лікарів-інтернів та слухачів. Під керівництвом досвідчених фахівців кафедри, а також за активним сприянням лікарів клінічних баз, відбувається відбір пацієнтів, які активно висловлюють бажання брати участь у цьому заході, тривале вивчення клінічних подробиць та обставин конкретного випадку. В ході обговорення багатьох проблем, наші викладачі, лікарі-слухачі, а також лікарі-інтерни мають можливість обміркувати існуючі лікувально-діагностичні завдання, чи буде та чи інша пропозиція доречною, де згода вже досягнута чи навпаки, переважають протилежні думки, та які необхідні корективи діагностики і лікування можуть знадобитися в конкретній клінічній ситуації. Клінічна конференція поєднує в собі процес передачі інтелектуального потенціалу, а також досвіду власних помилок, більш досвідчених фахівців молодшому поколінню лікарів, а також розробку оптимальних підходів щодо вирішення клінічної проблеми, варіанти реалізації та критичного осмислення процесу по мірі його обговорення. Використання клінічного розбору як реалістичного та ефективного інструмента підготовки фахівця, може суттєво допомогти як досвідченим клініцистам так і лікарям-інтернам удосконалити свої професійні здібності, стати важливим елементом формування навичок клінічного мислення. Незважаючи на велику популярність клінічних конференцій серед медичної спільноти, їх організація і проведення переважно здійснюється емпірично і базується на традиціях своєї медичної школи. The Department of Family Medicine and Therapy at PSMU conducts clinical conferences on a regular basis, holding at least three sessions per month. These conferences serve as a vital component of postgraduate training for medical interns and trainees. Under the guidance of experienced faculty members and with active collaboration from practicing physicians at clinical bases, patients who voluntarily consent to participate are carefully selected. The clinical details and circumstances of each case are meticulously analyzed over an extended period. During these conferences, participants - teachers, trainees, and interns - engage in in-depth discussions of diagnostic and therapeutic challenges. These discussions provide a platform to evaluate existing medical approaches, assess the appropriateness of proposed solutions, and identify areas of consensus or contention. Furthermore, they allow for the refinement of diagnoses and treatment plans tailored to specific clinical situations. The clinical conference serves as a dualpurpose tool: first, as a medium for transferring intellectual expertise and experiential knowledge from seasoned clinicians to the next generation of doctors; and second, as a forum for collaboratively developing optimal strategies to address complex medical cases. This process encourages the critical evaluation of clinical decisions and fosters the development of clinical reasoning skills. By incorporating clinical case analysis as a practical and effective educational tool, such conferences significantly enhance the professional competencies of both experienced practitioners and medical trainees. They also play a crucial role in cultivating the skills necessary for independent clinical thinking. Despite their widespread acceptance within the medical community, the organization and execution of clinical conferences are often guided by institutional tradition and empirical practices specific to individual medical schools.Документ Морально-етичні цінності в становленні особистості майбутнього сімейного лікаря(Полтавський державний медичний університет, 2025-02-14) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна ; Ткаченко, Максим Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир ГригоровичЕтика та моральність визначають систему норм моралі поведінки в суспільстві. Питання лікарської етики і деонтології в епоху техногенної цивілізації з новою силою встають перед кожним медичним працівником і мають важливе практичне значення. З огляду на специфіку самої професії лікаря медична етика є необхідною й невід‘ємною стороною його професійної спроможності. Розглянуто основні морально-етичні норми лікарської професії, сучасні аспекти становлення і діяльності сімейного лікаря. Ethics and morality determine the system of moral norms of behavior in society. Issues of medical ethics and deontology in the era of technogenic civilization arise with new force before every medical worker and have important practical significance. Given the specifics of the doctor's profession itself, medical ethics is a necessary and integral part of his professional ability. The main moral and ethical norms of the medical profession, modern aspects of the formation and activity of a family doctor are considered.Документ Features of arterial hypertension clinical course in patients with stable ischemic heart disease and irritable bowel syndrome(Полтавський державний медичний університет, 2025-03-26) Kyrian, O. A.; Dorofeyev, A. E.; Tarasova, V. І.; Hurkalo, Yu. Z.; Babanina, M. Yu.; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Доpофєєв, Андрій Едуардович; Таpасова, Валерія Ігорівна; Гуpкало, Юлія Зіновіївна; Бабаніна, Марина ЮріївнаThe relevance of studying the problems of ischemic heart disease (IHD) is due to its significant prevalence worldwide and frequent loss of work capacity. The comorbidity of IHD with arterial hypertension (AHT) and irritable bowel syndrome (IBS) with their numerous common risk factors and pathogenic mechanisms, may be characterized by additional neurovegetative and metabolic imbalances, while also exhibiting distinct clinical symptoms. The aim of our studies was to identify the clinical features of AHT in patients with IHD combined with IBS. A total of 112 patients aged 39 to 68 years with stable ischemic heart disease (SIHD) and arterial hypertension were examined. Among them, 46.4% exhibited manifestations of IBS and 60 patients were with isolated IBS. A higher frequency of pain and radiating chest pain was observed in patients, with variability in pain characteristics, predominantly aching and pressing pain. Patients with SIHD and AHT combined with IBS reported a greater variety and frequency of symptoms compared to those without IBS. The pathogenesis of major complaints indicates the important role of autonomic nervous system imbalance in the development of AHT in these patients. Increased daytime and nighttime systolic (SBP) and diastolic blood pressure were recorded in patients with IHD, AHT and IBS, which serves as an unfavorable predictor of cardiovascular complications. Increased blood pressure variability and lack of adequate nocturnal dipping in SBP were also noted in patients with SIHD and AHT with IBS, potentially leading to target organ damage. Conclusion. Patients with IHD and AHT combined with IBS exhibit a range of clinical and pathogenetic features of AHT, affecting their overall condition and risk of complications. The presence of IBS in patients with IHD and AHT intensified the progression of hypertension, contributing to its rapid progression; Актуальність вивчення проблем ішемічної хвороби серця (ІХС) обумовлена її значною поширеністю у всьому світі та частою втратою непрацездатності. Комоpбідний перебіг ІХС із аpтеpіальною гіпеpтензією (АГ) і синдpомом подpазненого кишечника (СПК), маючи багато спільних фактоpів pизику, ланок етіології та патогенезу, може хаpактеpизуватися додатковим нейpовегетативним і метаболічним дисбалансом і водночас мати клінічні ознаки захвоpювань. Метою наших досліджень було виявлення клінічних особливостей АГ у пацієнтів на ІХС у поєднанні з СПК. Обстежено 112 хворих із стабільною ішемічною хвоpобою сеpця (СІХС) та артеріальною гіпертензією віком від 39 до 68 pоків, серед яких у 46,4% пацієнтів визначено прояви різних субтипів СПК, а також 60 пацієнтів із ізольованим СПК. Встановлено більш високу частоту виникнення та іpрадіацію болю в гpудній клітці, її ваpіабельність із пеpеважанням скаpг на ниючий та давлячий біль у пацієнтів. У хвоpих із СІХС та АГ в поєднанні з СПК визначається більша pізноманітність і частота скаpг, ніж у пацієнтів без СПК. Патогенез основних скаpг вказує на важливу pоль дисбалансу вегетативної неpвової системи у pозвитку АГ у таких пацієнтів. У хвоpих на ІХС, АГ та СПК визначали підвищення денного та нічного систолічного аpтеpіального тиску (САТ) і діастолічного аpтеpіального тиску, що є неспpиятливим пpедиктоpом pозвитку сеpцево-судинних ускладнень. При СІХС із АГ та СПК визначено збільшення ваpіабельності аpтеpіального тиску, відсутність адекватного нічного зниження САТ, що може пpизводити до уpаження оpганів-мішеней. Висновок. У пацієнтів на ІХС та АГ у поєднанні з СПК виявлено низку клініко-патогенних особливостей пеpебігу АГ, які впливають на стан хвоpого та pизики pозвитку ускладнень. Наявність СПК у хвоpих на ІХС із АГ інтенсифікувала пеpебіг АГ, спpияючи швидкому пpогpесуванню АГ.Документ Гуманізація медичної освіти як чинник професійного становлення, розвитку і самореалізації майбутніх фахівців у галузі охорони здоров’я(Полтавський державний медичний університет, 2025) Ждан, Вячеслав Миколайович; Дворник, Валентин Миколайович; Аветіков, Давид Соломонович; Бєляєва, Олена МиколаївнаРозглянуто питання гуманізації медичної освіти в сучасних умовах. Зазначається, що гуманізація ‒ це ключова стратегія, спрямована на формування висококваліфікованих фахівців, здатних ураховувати не тільки біомедичні, а й соціальні та емоційні аспекти здоров’я і хвороби. Автори сфокусували увагу на таких аспектах гуманізації як емоційний інтелект і комунікативні навички. Наведено приклади практичної реалізації цих аспектів у Полтавському державному медичному університеті. У висновках зазначається, що гуманізація медичної освіти не лише покращує професійні навички майбутніх фахівців у галузі охорони здоров’я, лікарів зокрема, а й сприяє формуванню особистісних якостей і соціальних, або так званих нетехнічних, навичок, необхідних для ефективної взаємодії з пацієнтами, їхніми родичами, колегами, а також для професійного становлення, розвитку і самореалізації. The article deals with the issue of humanization of medical education in modern conditions. It is noted that humanization is a key strategy aimed at forming highly qualified specialists who are able to take into account not only biomedical, but also social and emotional aspects of health and illness. The authors focus on such aspects of humanization as emotional intelligence and communication skills. Examples of the practical implementation of these aspects at Poltava State Medical University are given. The conclusions note that the humanization of medical education not only improves the professional skills of future healthcare professionals, doctors in particular, but also contributes to the formation of personal qualities and social, or so-called non-technical, skills necessary for effective interaction with patients, their relatives, colleagues, as well as for professional formation, development and self-realization.Документ Особливості післядипломної підготовки лікарів-інтернів із фаху «Загальна практика – сімейна медицина» в сучасних реаліях(Полтавський державний медичний університет, 2025-03-20) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир ГригоровичМета вищої медичної освіти полягає в забезпеченні високоякісної підготовки відповідних спеціалістів, що є важливою складовою реформування галузі охорони здоров’я. Це має велике значення, оскільки якість надання медичної допомоги населенню країни залежить від рівня підготовки майбутніх лікарів. Останнім часом освітній процес зіштовхнувся з жорсткою необхідністю його коригування. Війна змінила щоденний ритм кожного з нас, у тому числі навчальний процес і здобуття знань. Незважаючи на виклики, навчання має тривати, якість освіти має утримуватись на досить високому рівні. Для досягнення таких цілей освітній процес потребує трансформацій і з боку викладачів, і лікарів-інтернів; The purpose of higher medical education is to provide high-quality training of relevant specialists, which is an important component of reforming the health care sector [6, p. 205]. This is of great importance, since the quality of providing medical care to the country's population depends on the level of training of future doctors. Recently, the educational process faced a severe need for its adjustment. Recently, the educational process faced a severe need for its adjustment. The war changed the daily rhythm of each of us, including the educational process and the acquisition of knowledge. Regardless of the challenges, training must continue, the quality of education must be maintained at a fairly high level. To achieve such goals, the educational process needs transformations on the part of both teachers and interns.Документ Current issues of teaching family medicine in the conditions of war in Ukraine(International Сenter for Science and Social Transformation, 2025) Ivanytskyi, I.; Blokha, Ya.; Ivanytska, T.; Іваницький, Ігор Валерійович; Блоха Ярослав Євгенійович; Іваницька, Тетяна АнатоліївнаThis article focuses on the ongoing war in Ukraine and our experience working with family medicine interns in these settings. Teaching family medicine is an integral element of training future doctors in any conditions, but in war conditions it becomes especially important. The family medicine course provides knowledge and skills that will help doctors help those who need medical care in unpredictable and often (in temporarily occupied territories and near the front line) dangerous conditions.Документ Current issues of preventive medicine in elderly patients(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-09) Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.; Kyrian, O. A.; Volchenko, G. V.; Slipchenko, L. B.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Волченко, Григорій Вілійович; Сліпченко, Лариса БорисівнаPrevention is the most important principle of family medicine. Predicting the risk of developing diseases in the elderly, early diagnosis, timely informing patients, and taking preventive measures are the most important elements of a family doctor's daily work. Prediction and early detection of diseases are understood to mean detection of the early stages of diseases and developmental abnormalities that can be prevented and treated. The organization of a general practitioner's work should include preventive work based on the time spent. The success of preventive interventions depends on many factors, including the availability of preventive technologies with proven effectiveness, a conscious attitude of everyone to their own health and, as a result, the desire to follow the prescriptions and advice of a family doctor. The purpose of our study was to analyze and highlight current data on disease prevention in the elderly and the role of the family doctor in preventing the onset and progression of diseases. Prevention in medicine is a set of medical, sanitary, hygienic, educational, social and economic measures aimed at preventing diseases and eliminating risk factors. /n a broad sense, prevention also includes the comprehensive development of a person. The basis of preventive medicine is an individual holistic approach to treatment. Telemedicine consultations, medical chatbots, medical applications on smartphones - sensors built into fitness bracelets, watches, or clothing - allow monitoring important indicators of the human body. Medical prevention is a key area of healthcare reform in Ukraine; Профілактична спрямованість - найважливіший принцип сімейної медицини. Прогнозування ризику розвитку захворювань у осіб похилого віку, рання їх діагностика, своєчасне інформування пацієнтів, а також прийняття профілактичних заходів - найважливіші складові елементи щоденної роботи сімейного лікаря. Під прогнозуванням і раннім розпізнаванням захворювань розуміють виявлення ранніх стадій тих захворювань і аномалій розвитку, які піддаються профілактиці і лікуванню. Організація роботи лікаря загальної практики має передбачати проведення профілактичної роботи з урахуванням витраченого часу. Успіх профілактичних утручань залежить від багатьох факторів, серед яких основними є наявність профілактичних технологій з доведеною ефективністю, усвідомлене відношення кожного до власного здоров'я і, як наслідок, бажання виконувати призначення і поради сімейного лікаря. Метою нашого дослідження було провести аналіз та висвітлити сучасні дані щодо профілактики хвороб у осіб похилого віку та ролі сімейного лікаря в попередженні виникнення та прогресування захворювань. Профілактика в медицині - комплекс медичних, санітарно-технічних, гігієнічних, педагогічних і соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження захворювань та усунення факторів ризику. У широкому розумінні профілактика включає також і всебічний розвиток людини. Основою профілактичної медицини є індивідуальний холістичний підхід до лікування. Телемедичні консультації, медичні чат-боти, медичні додатки на смартфонах - датчики, які вмонтовані в фітнес-браслети, годинники, або одяг, дозволяють проводити моніторинг важливих показників організму людини. Медична профілактика є провідним напрямом реформи охорони здоров'я в Україні.Документ Causes of late diagnosis of Wilson’s disease. Clinical case(Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ-А-ПОЛ», 2024-12-16) Zhdan, V. M.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Y.; Ivanytskyi, I. V.; Kitura, Y. M.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Lebid, V. H.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна ; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Волченко, Григорій Вілійович; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир ГригоровичThe article discusses a clinical case of Wilson’s disease, a rare genetic disease characterized by impaired copper metabolism and its accumulation in various organs, particularly in the liver and brain. The complexity of the diagnostic search is described, taking into account the non-specific symptoms that require a long and versatile diagnostic search at the onset of the disease. The complexity of the diagnosis after clinical manifestation was caused by the absence of damage to the nervous system, typical ophthalmological signs, such as Kaiser-Fleischer rings, and changes in laboratory tests (content of «free» copper, ceruloplasmin, and copper in daily urine). The diagnostic significance of laboratory indicators of copper metabolism in blood and urine has been proven when Wilson’s disease is excluded in a patient with liver cirrhosis, even in the absence of damage to other target organs that are pathologically affected by copper. Special attention is paid to clinical manifestations, methods of laboratory and instrumental examination, as well as the importance of an interdisciplinary approach to diagnosis. This case emphasizes the importance of timely diagnosis to prevent serious complications and improve the patient’s prognosis. In addition, the problems arising from the late diagnosis of Wilson’s disease, such as the development of irreversible liver damage (cirrhosis) and neurological disorders, which can significantly impair the quality of life of patients, are considered. The role of genetic testing to confirm the diagnosis is emphasized, especially in cases where the clinical picture is ambiguous or there are concomitant diseases complicating the diagnostic process. The authors call for increased awareness among doctors about Wilson’s disease, given its rarity and the difficulty of recognizing it in the early stages. Long-term follow-up of patients and correction of therapy in case of changes in the clinical condition are important. Recommendations for improving diagnostic algorithms and an interdisciplinary approach in the treatment of patients with Wilson’s disease are given; Розглянуто клінічний випадок хвороби Вільсона - рідкісного генетичного захворювання, яке характеризується порушенням обміну міді та її накопиченням у різних органах, зокрема в печінці та головному мозку. Описано складність діагностичного пошуку з огляду на неспецифічні симптоми, що потребують тривалого та різнобічного діагностичного пошуку в дебюті хвороби. Складність діагностування після клінічної маніфестації була зумовлена відсутністю ураження нервової системи, типових офтальмологічних ознак, таких як кільця Кайзера - Флейшера, і змін у лабораторних тестах (вміст «вільної» міді, церулоплазміну, міді в добовій сечі). Доведено діагностичну значущість лабораторних показників обміну міді в крові та сечі при запереченні хвороби Вільсона в пацієнта з цирозом печінки, навіть за відсутності ураження інших органів-мішеней, які зазнають патологічного впливу міді. Особливу увагу приділено клінічним виявам, методам лабораторного та інструментального обстеження, а також значенню міждисциплінарного підходу для встановлення діагнозу. Наведений випадок свідчить про важливість своєчасної діагностики для запобігання серйозним ускладненням і поліпшення прогнозу для пацієнта. Крім того, розглянуто проблеми, що виникають через пізню діагностику хвороби Вільсона, такі як розвиток незворотних уражень печінки (цироз) і неврологічних порушень, які можуть значно погіршувати якість життя пацієнтів. Наголошено на важливій ролі генетичного тестування для підтвердження діагнозу, особливо у випадках, коли клінічна картина є неоднозначною або наявні супутні захворювання, що ускладнюють діагностичний процес. З огляду на рідкісність та складність розпізнавання на ранніх етапах хвороби Вільсона лікарі мають бути обізнані щодо цієї хвороби. Важливе значення мають тривале спостереження за пацієнтами та корекція терапії в разі зміни клінічного стану. Надано рекомендації щодо поліпшення діагностичних алгоритмів та міждисциплінарного підходу в лікуванні пацієнтів із хворобою Вільсона.Документ Остеоартрит і метаболічний синдром: особливості ведення пацієнта(Полтавський державний медичний університет, 2024-11-11) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Kiryan, O. A.Вступ. Проблема остеоартрозу має велике значення, поряд з ішемічною хворобою серця і артеріальною гіпертензією становить тріаду найпоширеніших захворювань серед населення зрілого віку. Остеоартроз сприяє зниженню якості життя, інвалідизації населення та підвищення смертності. У світі на остеоартроз хворіє майже 240 мільйонів осіб ( приблизно 10% чоловіків, 18% жінок віком старше 60 років). Структура остеоартрозу: 1-ше місце при заворюваннях кістково-м’язової системи; 2-ге місце — по кількості звернень до сімейного лікаря; 3-тє місце — у випадках інвалідизації. Спостерігається висока поширеність серцево-судинних захворювань та ризик передчасної смерті у хворих на остеоартрит у поєднанні з коморбідною патологією і наявності метаболічного синдрому. Мета. Визначити патогенетичні зв’язки остеоартриту у поєднані з метаболічним синдромом з обґрунтуванням нових підходів до покращення лікування хворих з даною патологією. Матеріали та методи дослідження. Проведено пошук у виданнях, наукових пошукових базах з використанням методів аналізу, порівняння і узагальнення інформаційних даних про взаємозв’зок остеоартриту з метаболічним синдромом. Проведено дослідження на кафедрі сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету на базі обласного ревматологічного центру КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» у якому брали участь 40 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок 26 (65%) та чоловіків 14 (35%) віком 54–69 років із первинним остеоатрозом І–ІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з метаболічним синдромом. Контрольну групу склали 20 хворих. Результати. Проведений 12 місячний моніторинг за даною категорією хворих, як результат спостереження - легкі та помірні прояви метаболічного синдрому; при поліморбідних станах – хронічні обструктивні захворювання легенів, ураження сечостатевої системи. Виявлялось найчастіше одне, рідко два коморбідні захворювання та одне-два захворювання, які не мали зв’язків з остеоартрозом. У хворих прогресивно зростали захворювання: артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, ожиріння, цукровий діабет типу 2, хвороби системи травлення. Загальною метою ведення хворих на остеоартрит у поєднанні з метаболічним синдромом – максимальне зниження серцево-судинного ризику і летальності. Створення концепції метаболічного синдрому та остеоартриту -виділення популяції пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком і проведення профілактичних заходів ( з модифікацією способу життя, застосування адекватних лікарських засобів ). Висновки.При дослідженні виявлено значний клінічний ефект від застосування терапії з включенням коксибу -у 78 % хворих основної групи на остеоартрит у поєднанні з метаболічним синдромом. Позитивний ефект спостерігався у відношенні зменшення болю, скорочення термінів стаціонарного лікування на 2-3 дні, збільшення термінів ремісії. Первинною має бути профілактика у даної категорії хворих: зменшення маси тіла з підвищенням фізичної активності, нормалізація метаболічних порушень; Introduction: Osteoarthritis is a major health concern, and along with coronary heart disease and arterial hypertension, forms a triad of the most common diseases among the adult population. Osteoarthritis significantly reduces the quality of life, leads to disability, and increases mortality rates. Globally, nearly 240 million people suffer from osteoarthritis (about 10% of men and 18% of women over the age of 60). In terms of disease burden, osteoarthritis ranks: first in complications of the musculoskeletal system, second in the number of visits to family doctors, and third in cases of disability. Patients with osteoarthritis, particularly those with comorbid conditions and metabolic syndrome, face a high prevalence of cardiovascular diseases and an increased risk of premature death. Goal: to elucidate modern insights into the pathogenetic links between osteoarthritis and metabolic syndrome, and to justify new approaches to improving treatment for patients with this pathology. Materials and Methods: A literature search was conducted using scientific databases, employing methods of analysis, comparison, and generalization of information about the relationship between osteoarthritis and metabolic syndrome. The study was carried out at the Department of Family Medicine and Therapy at Poltava State Medical University, based in the Regional Rheumatology Center of M. V. Sklifosovskiy Poltava Regional. The study involved 40 patients, both outpatients and inpatients, including 26 women (65%) and 14 men (35%), aged 54-69 years, with primary osteoarthritis of X-ray stages I-II according to the Kellgren-Lawrence scale, in combination with metabolic syndrome. The control group consisted of 20 individuals. Results. A 12-month monitoring of this group of patient was conducted, revealing mild to moderate manifestations of metabolic syndrome along with polymorbid conditions such as chronic obstructive lung diseases and genitourinary system disorders. Most frequently, one, and rarely two, comorbid conditions were detected, along with one or two diseases unrelated to osteoarthritis. The most common progressive conditions observed were arterial hypertension, ischemic heart disease, heart failure, obesity, type 2 diabetes, and digestive system diseases. The primary goal in managing patients with osteoarthritis and metabolic syndrome is to significantly reduce cardiovascular risk and mortality. This involves developing a comprehensive concept of metabolic syndrome and osteoarthritis, identifying patients at high cardiovascular risk, and implementing preventive measures, including lifestyle modifications and the use of appropriate medications. Conclusions. The study revealed a significant clinical effect from the use of therapy that included coxibs in 78% of patients in the main group with osteoarthritis combined with metabolic syndrome. A positive outcome was observed in terms of pain reduction, a reduction in inpatient treatment duration by 2-3 days, and extended remission periods. For this category of patients, primary prevention should focus on weight loss, increased physical activity, and normalization of metabolic disorders.Документ Пацієнт з остеоартритом і артеріальною гіпертензією в загальнолікарській практиці(Полтавський державний медичний університет, 2024-11-24) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Кир'ян, Олена Анатоліївна ; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Kiryan, O. A.Вступ. Остеоартроз - одне із найпоширеніше захворювання, яке часто приводить до ранньої інвалідизації у осіб працездатного віку і становить соціальну та медичну проблему. Згідно даних Європейського товариства з клінічних та економічних аспектів остеопорозу, остеоартриту та захворювань опорно-рухового апарату (ESCEO) та Міжнародного товариства з вивчення остеоартриту (ОARSI) відомо, що у пацієнтів середнього віку з остеоартрозом припадає 4 поєднані патології,а у пацієнтів літнього віку, окрім остеоартрозу, діагностують ще до 8 інших хронічних захворювань. У пацієнтів середнього віку з остеоартрозом спостерігається коморбідна патологія. Знання патогенетичних ланок остеоартрозу з коморбідними патологіями сприяє впливу на своєчасну діагностику, лікування даних захворювань і сприяють збереженню високої якості життя хворих. Мета. Вивчення патогенезу остеоартрозу і артеріальної гіпертензії, запропонована терапія з лікування коморбідної патології у хворих на остеоартроз у поєднанні з артеріальною гіпертензією,сприятиме вдосконаленню лікування даної категорії хворих. Матеріали і методи. У даному дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Під час проведення наукового пошуку було проведено огляд та проаналізовано 38 джерел сучасної літератури щодо патогенетичного впливу на розвиток остеоартрозу та артеріальної гіпертензії, їх спільний механізм на розвиток та прогресування одне одного. Дослідження проведено на базі кафедри сімейної медицини і терапії в обласному ревматологічному центрі Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено 50 осіб, до основної групи увійшло 35 осіб, хворих на АГ II стадії, 2 ступеня, в поєднанні з остеоартрозом колінних суглобів ІІ ст. за Kellgren- Lawrence, з порушенням функції суглобів 1-2 ст, віком 40-65 років (середній вік – 51,8±2,14 року). Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію становила 10,07±1,24 року, тривалість маніфестного перебігу остеоартрозу – 8,56±1,03 року. Групу порівняння склали 20 осіб, хворих на артеріальну гіпертензію II стадії, 2 ступеня (середній вік –52,5±2,38 року). Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію становила 11,31±1,17 року. Формулювання клінічного діагнозу остеоатрозу здійснювали за рекомендаціями EULAR (2018). Формулювання клінічних діагнозів коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України з підтвердженням профільними фахівцями. Пацієнтам з остеоатрозом призначалося стандартне лікування. При необхідності додатково призначалося лікування коморбідних патологій (гіпотензивну комбінацію інгібітора АПФ та антагоніста кальцію тривалої дії у дозах 4/5 мг, 4/10 мг, 8/5 мг, 8/10 мг 1 раз на добу після їжі, постійно). Результати. Наявність остеоартрозу здійснює додатковий негативний вплив на варіабельність ритму серця у хворих на артеріальну гіпертензію. Зниження індексу Low Frequency / High Frequency внаслідок застосування даної терапії (комбінації інгібітора АПФ та антагоніста кальцію тривалої дії у дозах 4/5 мг, 4/10 мг, 8/5 мг, 8/10 мг) при лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом сприяє активації симпатичної нервової системи, зниженню смертності хворих, врівноваженню нервової системи -пригнічення тонусу симпатичної нервової системи - зниження високих цифр артеріального тиску .Висновки. Запропонована комбінація у лікуванні хворих на остеоартроз в поєднанні з артеріальною гіпертензією сприяє подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізацій, скорочення стаціонарного лікування на 3-4 дні; Osteoarthritis is one of the most common diseases in Ukraine and worldwide, often leading to early disability in people of working age, making it both a medical and social concern. According to the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis, and Musculoskeletal Diseases, as well as the International Society for the Study of Osteoarthritis, it is known that a middle-aged patient with osteoarthritis typically has four accompanying pathologies. In elderly patients, in addition to osteoarthritis, up to eight other chronic conditions are often diagnosed. Comorbidity is frequently observed in middle-aged patients with osteoarthritis. Understanding the pathogenetic links between osteoarthritis and comorbid conditions plays an important role in the timely diagnosis and treatment of these diseases, helping to maintain a high quality of life for patients. Objevtive: the study of the pathogenesis of osteoarthritis and arterial hypertension, along with the proposed therapy for treating comorbidities in patients with both osteoarthritis and arterial hypertension, aims to enhance the treatment outcomes. Materials and methods. Analytical and bibliosemantic methods were used in this study. During the scientific search, 38 modern literature sources were reviewed and analyzed concerning the pathogenetic impact on the development of osteoarthritis and arterial hypertension, as well as their shared mechanisms in the development and progression of both conditions. The study was carried out at the Department of Family Medicine and Therapy of the Regional Rheumatology Center, M. V. Sklifosovsky Poltava Regional Hospital. A total of 50 people were examined; the main group consisted of 35 individuals with stage II hypertension, grade 2, combined with stage II knee osteoarthritis (according to the Kellgren-Lawrence scale), with joint dysfunction of stages 1-2. These patients were aged 40-65 years (mean age 51.8±2.14 years). The duration of hypertension was 10.07±1.24 years, and the duration of manifested osteoarthritis was 8.56±1.03 years. The comparison group consisted of 20 individuals with stage II, grade 2 hypertension (mean age 52.5±2.38 years), with a mean hypertension durationof 11.31±1.17 years. The clinical diagnosis of osteoarthritis was established according to the recommendations of the European Alliance of Associations for Rheumatology (2018). The diagnoses of comorbid conditions were confirmed in accordance with relevant orders from the Ministry of Health of Ukraine, with verification by specialized experts. Patients with osteoarthritis received standard treatment, and, when necessary, additional treatment for comorbid conditions was prescribed (a hypotensive combination of an ACE inhibitor and long-acting calcium. Results: The presence of osteoarthritis exerts an additional negative impact on heart rate variability in patients with hypertension. The reduction of the Low Frequency/High Frequency (LF/HF) index due to the use of this therapy (a combination of an ACE inhibitor and a long-acting calcium antagonist in doses of 4/5 mg, 4/10 mg, 8/5 mg, 8/10 mg) in the treatment of patients with comorbidity of hypertension and osteoarthritis contributes to the activation of the sympathetic nervous system, reduction of patient mortality, balancing of the nervous system by inhibiting sympathetic nervous tone, and lowering high blood pressure. Conclusions: The proposed combination therapy for patients with osteoarthritis and hypertension contributes to prolong remission of both the primary disease and comorbid conditions, reduces the frequency of hospitalizations, and shortens inpatient treatment by 3-4 days.Документ Сучасний стан розвитку інструментальних методик діагностики фіброзу печінки(Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024-09-16) Іваницький, Ігор Валерійович; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Волченко, Григорій Вілійович; Ivanytskyi, I. V.; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Ivanytska, T. A.; Volchenko, H. V.Стаття присвячена огляду сучасних неінвазивних методів діагностики фіброзу печінки, які становлять альтернативу традиційній біопсії. Автори аналізують переваги та недоліки таких методів, як еластографія, магнітно-резонансна еластографія, фібросканування та інші, які дозволяють визначати ступінь ураження печінкової тканини без потреби в інвазивному втручанні. Особлива увага приділяється клінічній ефективності, точності та доступності цих методик, що має важливе значення для покращення діагностики та моніторингу перебігу хронічних захворювань печінки. У статті також розглядаються нові підходи до комбінування різних неінвазивних методів для підвищення точності діагностики. Автори звертають увагу на значення біомаркерів та лабораторних тестів, які використовуються разом із інструментальними методами для створення комплексної оцінки стану печінки. Висвітлюються перспективи розвитку неінвазивної діагностики фіброзу, включаючи впровадження новітніх технологій та алгоритмів, що дозволять удосконалити процес діагностики і персоналізувати підходи до лікування пацієнтів. Стаття підсумовує важливість неінвазивних методик у сучасній гастроентерології та їх роль у зниженні ризиків, пов'язаних із традиційними інвазивними процедурами. У заключній частині статті розглядаються ключові виклики, які постають перед впровадженням неінвазивних методик у рутинну клінічну практику, включаючи питання стандартизації методів, доступності технологій у різних регіонах, а також навчання медичного персоналу. Автори обговорюють необхідність подальших досліджень для вдосконалення методів і зменшення варіабельності результатів, що виникає через різні фактори, такі як тип захворювання, стадія фіброзу та індивідуальні особливості пацієнтів. Стаття підкреслює, що, хоча сучасні неінвазивні методи діагностики фіброзу печінки вже демонструють високу ефективність, вони не повністю замінюють інвазивні методи, особливо в складних діагностичних випадках. Водночас, завдяки постійному прогресу в цій галузі, неінвазивна діагностика стає важливим інструментом у профілактиці, ранньому виявленні та лікуванні хронічних захворювань печінки. Автори роблять висновок, що інтеграція цих методик у клінічну практику дозволить значно підвищити якість медичної допомоги пацієнтам із фіброзом печінки; Abstract. The article provides an overview of modern non-invasive methods of diagnosing liver fibrosis, which are an alternative to traditional biopsy. The authors analyze the advantages and disadvantages of such methods as elastography, magnetic resonance elastography, fibroscanning, and others, which allow determining the degree of liver tissue damage without the need for invasive intervention. Special attention is paid to the clinical effectiveness, accuracy and availability of these techniques, which is important for improving the diagnosis and monitoring of the course of chronic liver diseases. The article also discusses new approaches to combining various non-invasive methods to improve diagnostic accuracy. Attention is drawsng to the importance of biomarkers and laboratory tests used in conjunction with instrumental methods to create a comprehensive assessment of liver status. The prospects for the development of non-invasive diagnostics of fibrosis are highlighted, including the introduction of the latest technologies and algorithms that will allow to improve the diagnostic process and personalize approaches to the treatment of patients. The article summarizes the importance of non-invasive techniques in modern gastroenterology and their role in reducing the risks associated with traditional invasive procedures. The final part of the article show the key challenges facing the introduction of non-invasive techniques into routine clinical practice, including issues of standardization of methods, availability of technologies in different regions, and training of medical personnel. Further research is needed to improve the methods and reduce the variability of results arising from various factors such as the type of disease, the stage of fibrosis and the individual characteristics of the patients. The article emphasizes that, although modern non-invasive methods of diagnosing liver fibrosis already demonstrate high efficiency, they do not completely replace invasive methods, especially in difficult diagnostic cases. The authors conclude that the integration of these techniques into clinical practice will significantly improve the quality of medical care for patients with liver fibrosis.Документ Стеатотична хвороба печінки: можливості діагностики в загальнолікарській практиці(Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024-08-16) Іваницький, Ігор Валерійович; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна ; Ткаченко, Максим Васильович; Ivanytskyi, I. V.; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.Питання сучасних підходів до діагностики стеатотичної хвороби печінки (СХП) є високоактуальним саме у загальнолікарській практиці. Раннє виявлення СХП є важливим через її поширеність і зв’язок із серйозними ускладненнями, такими як цироз і гепатоцелюлярна карцинома. Оскільки СХП є міждисциплінарною проблемою, то знання про неї необхідні у повсякденній практиці не тільки гепатологам, гастроентерологам, терапевтам, а й кардіологам, ендокринологам, а також лікарям загальної практики – сімейної медицини, що визначає високу потребу уніфікованих стандартів з діагностики, лікування та профілактики. Так, своєчасна діагностика клінічних проявів СХП та асоційованих із нею станів принципово важлива, оскільки найчастіше на початкових етапах розвитку хвороба носить потенційно оборотний характер При комплексному визначенні стану пацієнта слід враховувати основні клінічні та лабораторні маркери, що використо-вуються для оцінки стану печінки, а також інструментальні методи дослідження, зокрема ультразвукове дослідження і магнітно-резонансна томографія. Окрему увагу слід приділяти простим і доступним методам діагностики, які можуть бути ефективно застосовані сімейними лікарями для виявлення пацієнтів з ризиком розвитку СХП, зокрема, звертати увагу на ключові фактори ризику розвитку стеатотичної хвороби печінки, включаючи ожиріння, метаболічний синдром, діабет другого типу та гіперліпідемію. Необхідно враховувати можливості використання сучасних біомаркерів і неінвазивних тестів для оцінки ступеня стеатозу і фіброзу печінки, що є важливим у визначенні подальшої тактики лікування, а також новітніх діагностичних технологій таких як еластографія та фібросканування, які дозволяють більш точно оцінити стан печінкової тканини. Своєчасне виявлення факторів ризику, що сприяють розвитку захворювання, та своєчасна діагностика СХП дозволять підібрати оптимальні варіанти терапії та профілактики, що перешкоджають подальшому прогресу патології печінки та асоційованих з нею станів; The issue of modern approaches to the diagnosis of steatotic liver disease (SLD) is highly relevant in general medical practice. Early detection of SLD is important because of its prevalence and association with such complications as cirrhosis and hepatocellular carcinoma. Since SLD is an interdisciplinary problem, knowledge about it is necessary in everyday practice not only for hepatologists, gastroenterologists, therapists, but also for cardiologists, endocrinologists, as well as general practitioners - family medicine, which determines the high need for unified standards for diagnosis, treatment and prevention. Thus, timely diagnosis of clinical manifestations of SLD and conditions associated with it is fundamentally important, since most often in the initial stages of development, the disease is potentially reversible Сomprehensively determining the patient's condition, the main clinical and laboratory markers used to assess the liver's condition should be taken into account, as well as instrumental research methods, in particular, ultrasound and magnetic resonance imaging. Particular attention should be paid to simple and accessible diagnostic methods that can be effectively applied by family physicians to identify patients at risk of SLD to pay attention to key risk factors for the development of steatotic liver disease, including obesity, metabolic syndrome, type 2 diabetes mellitus and hyperlipidemia. It is necessary to take into account the possibilities of using modern biomarkers and non-invasive tests to assess the degree of liver steatosis and fibrosis, which is important in determining further treatment tactics, as well as the latest diagnostic technologies such as elastography and fibroscanning, which allow more accurate assessment of the state of liver tissue. Timely detection of risk factors that contribute to the development of the disease and timely diagnosis of SLD will allow choosing optimal options for therapy and prevention, which prevent the further progress of liver pathology and conditions associated with it.Документ Інсулінорезистентність при системному червоному вовчаку(Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика; ГО «Українська асоціація сімейної медицини», 2024-05-31) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.; Ivanytskyi, I. V.Мета дослідження: аналіз частоти інсулінорезистентності (ІР) у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ), вивчення традиційних та пов’язаних з ревматичним захворюванням факторів ризику розвитку ІР, оцінювання можливості використання Фінської форми оцінки ризику цукрового діабету (ЦД) 2-го типу (Finnish Type 2 Diabetes Risk Assessment Form, FINDRISC) для виявлення ІР. Матеріали та методи. До одномоментного дослідження включено 58 хворих на СЧВ (53 жінки та 5 чоловіків) без ЦД та гіперглікемії. Пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні в обласному лікувально-діагностичному центрі КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М . В. Скліфософського ПОР» у 2020–2023 рр. Середній вік пацієнтів становив 38 [28; 43] років, середня тривалість захворювання – 4,0 [0,6; 6,0] року. Глюкокортикоїди (ГК) отримували 49 (85%) хворих, гідроксихлорохін – 20 (34%), імуносупресанти – 26 (45%), біологічні препарати – 2 (3%). У всіх пацієнтів визначали рівень глюкози, інсуліну натще, розраховували індекс оцінки гомеостатичної моделі резистентності до інсуліну (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance, HOMA-IR). Значення індексу HOMA-IR ≥2,77 відповідало наявності ІР. Традиційні фактори ризику ЦД 2-го типу та сам ризик його розвитку в наступні 10 років у пацієнтів із СЧВ оцінювали за допомогою опитувальника FINDRISС. Результати. ІР виявлено у 14 (24%) із 58 хворих на СЧВ. Середній показник індексу HOMA-IR становив 1,8 [1,3; 2,6]. Дані пацієнтів з ІР і без неї були аналогічними за статтю, віком, тривалістю та активністю СЧВ, терапією, що проводиться на момент обстеження, частоті традиційних факторів ризику ЦД 2-го типу. Індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ) та концентрація інсуліну були вищими у пацієнтів з ІР. Показник індексу HOMA-IR корелював з ІМТ (r=0,7; p<0,001), ОТ (r=0,6;p<0,001), категоріями ризику розвитку ЦД 2-го типу згідно з FINDRISC (r=0,4; p=0,04), індексом SLEDAI-2K (r=–0,3; p<0,02), концентрацією в сироватці крові С3 комплементу (r=0,4; p=0,035) та тривалістю терапії ГК (r=0,4; p=0,02). Висновки. ІР діагностовано у 24% хворих на СЧВ без ЦД в анамнезі та з нормальним рівнем глюкози у венозній крові натще. Індекс HOMA-IR зростав у міру зниження активності СЧВ та збільшення тривалості лікування ГК. Однак розвиток ІР статистично значуще асоціювався тільки зі збільшенням ІМТ і ОТ. Використання опитувальника FINDRISC, що дозволяє оцінити ризик розвитку ЦД 2-го типу у загальній популяції, не допомогло виявити ІР у хворих на СЧВ; The objective: to analyze the frequency of insulin resistance (IR) in patients with systemic lupus erythematosus (SLE), study of traditional and rheumatic disease-related risk factors for the development of IR, assessment of the possibility of using of Finnish Type 2 Diabetes Risk Assessment Form (FINDRISC) to detect IR. Materials and methods. 58 patients with SLE (53 women and 5 men) without diabetes mellitus (DM) and hyperglycemia were included in the one-time study. The patients have received the inpatient treatment at the regional medical and diagnostic center of the communal enterprise “Poltava Regional Clinical Hospital named after M. V. Sklifosofsky PRC” in 2020-2023. The average age of patients was 38 [28; 43] years, the average duration of the disease is 4.0 [0.6; 6.0] years. 49 (85%) patients received glucocorticoids (GC), 20 (34%) – hydroxychloroquine, 26 (45%) – immunosuppressants, 2 (3%) persons received biological drugs. In all patients fasting glucose and insulin levels were determined, and the Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance (HOMA-IR) index was calculated. The value of the HOMA-IR index ≥2.77 corresponded to the presence of IR. Traditional risk factors for type 2 DM and the risk of its development in the next 10 years in patients with SLE were assessed using the FINDRISC questionnaire. Results. IR was determined in 14 (24%) of 58 patients with SLE. The average value of the HOMA-IR index was 1.8 [1.3; 2,6]. The data of patients with and without IR were similar in terms of sex, age, duration and activity of SLE, therapy performed at the time of examination, frequency of traditional risk factors for type 2 DM. Body mass index (BMI), waist circumference (WC), and insulin concentration were higher in patients with IR. The HOMA-IR index was correlated with BMI (r=0.7; p<0.001), WC (r=0.6; p<0.001), risk categories for the development of type 2 diabetes according to FINDRISС (r=0.4; p=0.04), the SLEDAI-2K index (r=–0.3; p<0.02), the serum concentration of C3 complement (r=0.4; p=0.035) and the duration of GC therapy (r=0.4; p=0.02). Conclusions. IR was diagnosed in 24% of patients with SLE without a history of DM and with a normal fasting venous blood glucose level. The HOMA-IR index increased as SLE activity decreased and the duration of GC treatment increased. However, the development of IR was statistically significantly associated only with an increase in BMI and WC. The use of the FINDRISC questionnaire, which allows to assess the risk of developing type 2 DM in the general population, did not help to detect IR in patients with SLE.Документ Hematological anomalies of rheumatic diseases and syndromes(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-15) Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Ischeikina, Yu. O.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Іщейкіна, Юлія ОлексіївнаГематологічні прояви, являють собою важливий клінічний орієнтир для своєчасного розпізнавання захворювання, диференціального діагнозу, можливості оцінки особливостей перебігу, прогнозу важких ускладнень, а також якості і безпечності лікування. Метою нашої роботи став аналіз результатів клінічних досліджень, присвячених вивченню типових аномалій клітинної картини крові та гемостазу, а також вірогідність їх виявлення, при таких поширених і важких ревматичних захворюваннях як системний червоний вовчак, антифосфоліпідний синдром, ревматоїдний артрит і синдром Фелті, васкуліти і системна склеродермія. Серед найбільш поширених аномалій зустрічається нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, а також вторинна тромботична тромбоцитопенічна мікроангіопатія. Одним із загрозливих станів слід вважати важку і стійку тромбоцитопенію. Виявлення цих патологічних зрушень, не тільки сприяє ранньому діагнозу, дозволяє оцінити активність захворювання але і значною мірою обумовлює важкі ускладнення, поганий прогноз та диктує необхідність інтенсивного невідкладного лікування. Також, важливою клінічною проблемою є гематотоксичні ефекти традиційних, цільових синтетичних, а також сучасних засобів біологічної терапії. Невід’ємним атрибутом важкого перебігу ревматичних захворювань є високий ризик артеріальних і венозних тромбозів. Тромботичним ускладненням сприяє багато аспектів складного патогенезу аутоімунних захворювань: ендотеліальна дисфункція, утворення широкого спектру патологічних антитіл, нефротичний синдром, артеріальна гіпертензія, швидкий розвиток атеросклерозу на фоні системного запалення. Майже у половини пацієнтів із важким перебігом системного червоного вовчака, тромбози є власне першим симптомом, або відбуваються протягом першого року після встановлення діагнозу. Вторинна тромботична тромбоцитопенічна мікроангіопатія є прямим наслідком ендотеліальної дисфункції при антифосфоліпідному синдромі, системному червоному вовчаку, системній склеродермії або застосуванні цитостатичних засобів. Включає у себе кілька клінічних, часто невідкладних станів, з гемолізом у дрібних судинах, тромбоцитопенією, ішемією нирок, легень і центральної нервової системи. Потенційно фатальним її наслідком є гостра склеродермічна нефропатія, яка клінічно проявляється вкрай злоякісною, резистентною до лікування АГ, гемолізом, олігурією, нирковою недостатністю, протеїнурією, тромбоцитопенією, ретинопатією, гіпертензивною енцефалопатією, перикардитом, гострою лівошлуночковою недостатністю на фоні відсутності можливості адекватного контролю артеріального тиску. Таким чином, систематизація даних клінічних досліджень щодо характерних змін клітинної картини крові та гемостазу сприяє своєчасній діагностиці та оптимізації терапевтичних підходів. У найближчій перспективі, поява новітніх антикоагулянтів, а також сучасних стимуляторів гемопоезу очевидно дозволяє сподіватися на мінімізацію наслідків важких гематологічних симптомів ревматичних захворювань; based on the results of clinical trials, the article discusses aspects of haematological manifestations and the dynamics of the cellular blood picture and haemostasis in severe rheumatic diseases and syndromes. The study of the current state of the problem shows that the most common blood symptoms are neutropenia, lymphopenia, thrombocytopenia, haemolytic anaemia, thrombotic thrombocytopenic microangiopathy, arterial and venous thrombosis. Thrombus formation is promoted by endothelial dysfunction, formation of a wide range of pathological antibodies, including to vascular wall cardiolipin, nephrotic syndrome, arterial hypertension, rapid development of atherosclerosis in the setting of systemic inflammation. The existing haematological symptoms, or their combination, are an important clinical reference point for timely recognition of rheumatic disease, differential diagnosis, the possibility of assessing the course features, the prognosis of severe complications, and the quality and safety of treatment. Among these particularly dangerous complications requiring intensive treatment are thrombosis, haemorrhagic syndrome and secondary thrombocytopenic microangiopathy. Neutropenia is accompanied by a risk of infections, including generalised infections. Injectable glucocorticoids, cyclophosphamide, but if possible, anticoagulants, thrombopoiesis and leukopoiesis stimulants, and some modern biological drugs (tocilizumab, rituximab) remain the basis for the treatment of haematological complications. At the same time, the problem of the negative impact of synthetic and biological anti-rheumatic drugs on blood parameters is being discussed. Secondary thrombotic thrombocytopenic microangiopathy is a direct consequence of endothelial dysfunction in antiphospholipid syndrome, systemic lupus erythematosus, systemic scleroderma, or the use of cytostatic agents. It includes several clinical, often urgent, conditions with haemolysis in small vessels, thrombocytopenia, renal, pulmonary and central nervous system ischaemia. The systematisation of clinical trial results on the characteristic changes in the blood cellular picture and haemostasis contributes to the timely diagnosis and optimisation of therapeutic approaches.Документ Mental health challenges in family medicine(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-15) Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kitura, Ye. M.; Kyrian, O. A.; Ivanytskyi, I. V.; Lebed, V. G.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир ГригоровичThe war in Ukraine has become the most difficult test in the history of its independent existence, and the terrible events have caused enormous stress, leading to a significant deterioration in the general physical condition and mental well-being of the population. The war, combined with the post-Covid-19 situation, is the "perfect incubator" for the growing burden of mental health disorders on public health. The WHO reports that at the current stage of development, no country in the world has created an ideal health care system, and family medicine is recognized as the one that can best meet the needs of the population in medical care and is economically feasible for the condition. It is advisable to introduce psychological assistance in the family doctor's office, since we have a wide and decentralized network of institutions that use a patient-centered approach. A family doctor has the opportunity to comprehensively assess a person's state of health, prescribe treatment taking into account the interaction of drugs, and give recommendations on the regimen and duration of their intake. The aim of our study was to analyze and highlight the current data on the role of a family doctor in providing care to comorbid patients with mental disorders in combat conditions. Improving human mental health and preventing mental disorders have become one of the priorities of national policy. The combat capability of the Armed Forces and the stability of the country as a whole in the face of enormous threats, including its very existence, depend on its solution. In general, the introduction of effective treatment and prevention of mental health is relevant in Ukraine, which requires a systematic approach, cooperation and involvement of various parties to achieve improvement in the psychological and mental health of the population; Війна в Україні стала найважчим випробуванням в історії її незалежного існування, а жахливі події викликали величезний стрес, що призвело до значного погіршення загального фізичного стану та психічного самопочуття населення. Війна в поєднанні з ситуацією після COVID-19 є «ідеальним інкубатором» для зростаючого тягаря психічних розладів для громадського здоров’я. ВООЗ повідомляє, що на сучасному етапі розвитку жодна країна світу не створила ідеальної системи охорони здоров’я, а сімейна медицина визнана такою, яка може найкраще задовольнити потреби населення в медичній допомозі та є економічно доцільною для хвороба. Доцільно запровадити психологічну допомогу в кабінеті сімейного лікаря, оскільки ми маємо широку та децентралізовану мережу закладів, які використовують пацієнтоцентрований підхід. Сімейний лікар має можливість комплексно оцінити стан здоров’я людини, призначити лікування з урахуванням взаємодії ліків, дати рекомендації щодо режиму та тривалості їх прийому. Метою нашого дослідження було проаналізувати та висвітлити сучасні дані щодо ролі сімейного лікаря в наданні допомоги коморбідним хворим на психічні розлади в бойових умовах. Зміцнення психічного здоров'я людини та профілактика психічних розладів стали одним із пріоритетів національної політики. Від її вирішення залежить боєздатність Збройних Сил і стійкість країни в цілому перед величезними загрозами, в тому числі саме її існування. Загалом в Україні актуальним є запровадження ефективного лікування та профілактики психічного здоров’я, що потребує системного підходу, взаємодії та залучення різних сторін для досягнення покращення психологічного та психічного здоров’я населення.Документ Симуляційне навчання та його роль у підготовці сімейного лікаря(ТНМУ, «Укрмедкнига», 2024-05) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна ; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир ГригоровичВпровадження в навчальний процес симуляційних технологій орієнтує лікаря на командну працю, вміння враховувати точку зору іншого спеціаліста, сприяє розвитку комунікативних навичок, формуванню інтелектуальної самостійності та професіоналізму. Використання таких інтерактивних технологій як «Віртуальний пацієнт» у професійній підготовці сімейних лікарів дає можливість розв’язання проблемних ситуацій за допомогою ефективних дій, інтуїції, навчання, стимулювання самонавчання, повного розкриття потенціалу та підвищення мотивації особистості, формування навичок поведінки у критичних ситуаціях, уміння збагачувати діяльність новими способами виконання, розвитку професійної гнучкості й мобільності, прийняття кінцевого рішення, одержання насолоди від самої діяльності, а не тільки від її результатів.Документ Сучасний погляд на молекулярні механізми регуляції обміну сечової кислоти в кишечнику(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.В огляді представлені сучасні дані про прямі та опосередковані патогенетичні взаємозв'язки метаболізму пуринових сполук з біохімічними процесами в клітинах травної системи. Проведено комплексний аналіз доступних сучасних публікацій за період з 2000 до 2024 роки у базах Scopus, PubMed, eLIIBRARY, Google Scholar. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуриновмісних сполук. Концентрація сечової кислоти підтримується в динамічному балансі за участю нирок та органів шлунково-кишкового тракту (тонкої кишки та печінки). Подагра – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті взаємодії молекулярно-генетичних факторів та зовнішніх умов. Підвищення вмісту уратів у сироватці крові (гіперурикемія) та відкладення кристалів урату натрію в органах і тканинах запускають каскад запальних та фібротичних процесів у слизовій оболонці, у гладком'язових, паренхіматозних та ендотеліальних клітинах, у тому числі органів шлунково-кишкового тракту. У нормі в людини екскретується близько 1,5 г сечової кислоти на добу. У фізіологічних умовах дві третини сечової кислоти виводяться з організму нирками, одна третина через кишечник і незначна частина – з жовчю. Гіпотеза, яка пов'язує патогенез гіперурикемії з «перевантаженням нирок», передбачає, що захворювання може розвиватися внаслідок порушення ниркової екскреції при недостатній елімінації сечової кислоти через кишечник. Частина транспортних систем сечової кислоти активно працює в гепато та ентероцитах, що визначає її утворення та кліренс. Білки-переносники сечової кислоти поділяють на дві категорії: транспортери реабсорбції уратів та транспортери екскреції уратів, їх експресія регулюється факторами транскрипції, гормонами та метаболітами кишкової мікрофлори. Вплив мікробіоти кишечника на метаболізм сечової кислоти пов'язаний з її участю в пуриновому обміні, розкладанні та елімінації сечової кислоти з метаболітами кишкової флори та пригніченням подагричного запалення та оцінюється як новий терапевтичний потенціал при подагрі та гіперурикемії, що дозволяє уникнути пошкодження нирок та уролітіазу. This review provides contemporary insights into the direct and indirect pathogenetic connections between purine compound metabolism and biochemical processes within the cells of the gastrointestinal system. A thorough analysis of recent publications from 2000 to 2024, sourced from databases including Scopus, PubMed, eLIIBRARY, and Google Scholar, was conducted. Uric acid serves as the end product of purine-containing compound catabolism. Its concentration is intricately regulated through the collaboration of the kidneys and gastrointestinal organs, namely the small intestine and liver. Gout, a chronic condition, emerges from the interplay between molecular genetic factors and external influences. Elevated levels of urates in the blood serum (hyperuricemia) and the deposition of sodium urate crystals in organs and tissues set off a cascade of inflammatory and fibrotic processes within mucosal, smooth muscle, parenchymal, and endothelial cells, including those within the gastrointestinal tract. Normally, a person excretes about 1.5 g of uric acid per day. Under physiological conditions, two-thirds of uric acid is excreted from the body by the kidneys, one-third through the intestines, and a small part is excreted with bile. The hypothesis that links the pathogenesis of hyperuricemia with “renal overload” suggests that the disease may develop as a result of impaired renal excretion with insufficient elimination of uric acid through the intestines. Part of uric acid transport systems actively works in hepatocytes and enterocytes, which determines its formation and clearance. Uric acid transporter proteins are divided into two categories: urate reabsorption transporters and urate excretion transporters, their expression is regulated by transcription factors, hormones and metabolites of intestinal microflora. The influence of intestinal microbiota on uric acid metabolism is related to its participation in purine metabolism, decomposition and elimination of uric acid with metabolites of intestinal flora and inhibition of gouty inflammation and is evaluated as a new therapeutic potential in gout and hyperuricemia, which allows to avoid kidney damage and urolithiasis.Документ Peculiarities of the relationship between microbiome, matrix metalloproteinases and morphological changes of epithelium in patients with functional and organic intestinal pathology(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-13) Кир'ян, Олена Анатоліївна; Kyrian, O. A.Intestinal dysbiosis has recently been considered as one factor that significantly impacts the development of both functional and organic intestinal pathology. Therefore, determining the relationships between the microbiota, morphological changes in the epithelium, and immune abnormalities that may occur under the influence of microbiotic disorders can help to identify a predisposition to intestinal diseases and correct treatment in a timely manner. The aim of our study was to investigate in patients with irritable bowel syndrome (IBS), ulcerative colitis (UC) and adenomatous colon polyps (ACP) in Poltava Region the possibility of a relationship between intestinal dysbiosis activity of matrix metalloproteinases -1,-3,-9, tissue inhibitor of matrix metalloproteinases-1 in blood serum, morphological changes and the degree of accumulation of mucins MUC1 and MUC5AC in the intestinal epithelium. The study was conducted in 127 patients with IBD, UC, and ACP; the control groups consisted of 34 healthy individuals and 18 patients with CRC. The most pronounced abnormalities in the microbiota were found in patients with UC with high disease activity (p≤0.05), in the general group of patients with UC (p≤0.01) (r=0.69) and in patients with CP that occurred on the background of IBS compared to the groups of IBS and CP (p≤0.05) (r=0.88). In dysbiosis of II and III degrees, the amount of MMP-1 in the blood increased in all patients, most pronouncedly in UC (p≤0.001) and with high UC activity (p≤0.01). The average content of MMP-9 in all patients went beyond the range of fluctuations of reference values, most pronounced in UC (p≤0.01) (r=+0.61). Among the examined groups, the association of dysbiosis of II and III degrees with severe acuteness of the CM lesion in UC (p≤0.05) and a sharp decrease in the PAS response of goblet cells (p≤0.05) and with moderate acuteness of the process in IBS (p≤0.001) was revealed. In patients with UC with II and III degrees of dysbiosis, the frequency of detection of weak or absent MUC1 expression in the crypt epithelium significantly increased compared with the first degree of dysbiosis (p≤0.05), which worsened the protective functions of the intestinal mucosal barrier. The data obtained indicate the presence of a relationship between the increase in the degree of dysbiosis, the quantitative content of serum matrix metalloproteinases MMP-1,-9 and the increase in the severity of colon epithelial damage, most pronounced in patients with UC. The detected changes have a negative prognosis for the course and progression of intestinal diseases and require the development of corrective therapy.Документ Науково-методичні аспекти підготовки лікаря-спеціаліста до професійної діяльності(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Волченко, Григорій Вілійович; Жукова, Тетяна ОлексіївнаУ статті аналізуються теоретичні проблеми підготовки майбутніх здобувачів вищої освіти в галузі охорони здоров’я в умовах університетської освіти. Професія лікаря базується на специфічній для неї системі сформованих знань, майбутній фахівець має бути готовий до виконання найскладніших завдань у сфері охорони здоров’я. Професійна підготовка здобувачів вищої освіти вимагає постійного вдосконалення умов університетської освіти, постановки нових завдань і мети, розширення інформаційної бази викладачів, які виступають як передавачі знань, умінь і навичок.