Наукові праці. Кафедра сімейної медицини і терапії
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Стеатотична хвороба печінки: можливості діагностики в загальнолікарській практиці(Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024-08-16) Іваницький, Ігор Валерійович; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юрійвна; Ткаченко, Максим Васильович; Ivanytskyi, I. V.; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.Питання сучасних підходів до діагностики стеатотичної хвороби печінки (СХП) є високоактуальним саме у загальнолікарській практиці. Раннє виявлення СХП є важливим через її поширеність і зв’язок із серйозними ускладненнями, такими як цироз і гепатоцелюлярна карцинома. Оскільки СХП є міждисциплінарною проблемою, то знання про неї необхідні у повсякденній практиці не тільки гепатологам, гастроентерологам, терапевтам, а й кардіологам, ендокринологам, а також лікарям загальної практики – сімейної медицини, що визначає високу потребу уніфікованих стандартів з діагностики, лікування та профілактики. Так, своєчасна діагностика клінічних проявів СХП та асоційованих із нею станів принципово важлива, оскільки найчастіше на початкових етапах розвитку хвороба носить потенційно оборотний характер При комплексному визначенні стану пацієнта слід враховувати основні клінічні та лабораторні маркери, що використо-вуються для оцінки стану печінки, а також інструментальні методи дослідження, зокрема ультразвукове дослідження і магнітно-резонансна томографія. Окрему увагу слід приділяти простим і доступним методам діагностики, які можуть бути ефективно застосовані сімейними лікарями для виявлення пацієнтів з ризиком розвитку СХП, зокрема, звертати увагу на ключові фактори ризику розвитку стеатотичної хвороби печінки, включаючи ожиріння, метаболічний синдром, діабет другого типу та гіперліпідемію. Необхідно враховувати можливості використання сучасних біомаркерів і неінвазивних тестів для оцінки ступеня стеатозу і фіброзу печінки, що є важливим у визначенні подальшої тактики лікування, а також новітніх діагностичних технологій таких як еластографія та фібросканування, які дозволяють більш точно оцінити стан печінкової тканини. Своєчасне виявлення факторів ризику, що сприяють розвитку захворювання, та своєчасна діагностика СХП дозволять підібрати оптимальні варіанти терапії та профілактики, що перешкоджають подальшому прогресу патології печінки та асоційованих з нею станів; The issue of modern approaches to the diagnosis of steatotic liver disease (SLD) is highly relevant in general medical practice. Early detection of SLD is important because of its prevalence and association with such complications as cirrhosis and hepatocellular carcinoma. Since SLD is an interdisciplinary problem, knowledge about it is necessary in everyday practice not only for hepatologists, gastroenterologists, therapists, but also for cardiologists, endocrinologists, as well as general practitioners - family medicine, which determines the high need for unified standards for diagnosis, treatment and prevention. Thus, timely diagnosis of clinical manifestations of SLD and conditions associated with it is fundamentally important, since most often in the initial stages of development, the disease is potentially reversible Сomprehensively determining the patient's condition, the main clinical and laboratory markers used to assess the liver's condition should be taken into account, as well as instrumental research methods, in particular, ultrasound and magnetic resonance imaging. Particular attention should be paid to simple and accessible diagnostic methods that can be effectively applied by family physicians to identify patients at risk of SLD to pay attention to key risk factors for the development of steatotic liver disease, including obesity, metabolic syndrome, type 2 diabetes mellitus and hyperlipidemia. It is necessary to take into account the possibilities of using modern biomarkers and non-invasive tests to assess the degree of liver steatosis and fibrosis, which is important in determining further treatment tactics, as well as the latest diagnostic technologies such as elastography and fibroscanning, which allow more accurate assessment of the state of liver tissue. Timely detection of risk factors that contribute to the development of the disease and timely diagnosis of SLD will allow choosing optimal options for therapy and prevention, which prevent the further progress of liver pathology and conditions associated with it.Документ Інсулінорезистентність при системному червоному вовчаку(Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика; ГО «Українська асоціація сімейної медицини», 2024-05-31) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.; Ivanytskyi, I. V.Мета дослідження: аналіз частоти інсулінорезистентності (ІР) у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ), вивчення традиційних та пов’язаних з ревматичним захворюванням факторів ризику розвитку ІР, оцінювання можливості використання Фінської форми оцінки ризику цукрового діабету (ЦД) 2-го типу (Finnish Type 2 Diabetes Risk Assessment Form, FINDRISC) для виявлення ІР. Матеріали та методи. До одномоментного дослідження включено 58 хворих на СЧВ (53 жінки та 5 чоловіків) без ЦД та гіперглікемії. Пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні в обласному лікувально-діагностичному центрі КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М . В. Скліфософського ПОР» у 2020–2023 рр. Середній вік пацієнтів становив 38 [28; 43] років, середня тривалість захворювання – 4,0 [0,6; 6,0] року. Глюкокортикоїди (ГК) отримували 49 (85%) хворих, гідроксихлорохін – 20 (34%), імуносупресанти – 26 (45%), біологічні препарати – 2 (3%). У всіх пацієнтів визначали рівень глюкози, інсуліну натще, розраховували індекс оцінки гомеостатичної моделі резистентності до інсуліну (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance, HOMA-IR). Значення індексу HOMA-IR ≥2,77 відповідало наявності ІР. Традиційні фактори ризику ЦД 2-го типу та сам ризик його розвитку в наступні 10 років у пацієнтів із СЧВ оцінювали за допомогою опитувальника FINDRISС. Результати. ІР виявлено у 14 (24%) із 58 хворих на СЧВ. Середній показник індексу HOMA-IR становив 1,8 [1,3; 2,6]. Дані пацієнтів з ІР і без неї були аналогічними за статтю, віком, тривалістю та активністю СЧВ, терапією, що проводиться на момент обстеження, частоті традиційних факторів ризику ЦД 2-го типу. Індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ) та концентрація інсуліну були вищими у пацієнтів з ІР. Показник індексу HOMA-IR корелював з ІМТ (r=0,7; p<0,001), ОТ (r=0,6;p<0,001), категоріями ризику розвитку ЦД 2-го типу згідно з FINDRISC (r=0,4; p=0,04), індексом SLEDAI-2K (r=–0,3; p<0,02), концентрацією в сироватці крові С3 комплементу (r=0,4; p=0,035) та тривалістю терапії ГК (r=0,4; p=0,02). Висновки. ІР діагностовано у 24% хворих на СЧВ без ЦД в анамнезі та з нормальним рівнем глюкози у венозній крові натще. Індекс HOMA-IR зростав у міру зниження активності СЧВ та збільшення тривалості лікування ГК. Однак розвиток ІР статистично значуще асоціювався тільки зі збільшенням ІМТ і ОТ. Використання опитувальника FINDRISC, що дозволяє оцінити ризик розвитку ЦД 2-го типу у загальній популяції, не допомогло виявити ІР у хворих на СЧВ; The objective: to analyze the frequency of insulin resistance (IR) in patients with systemic lupus erythematosus (SLE), study of traditional and rheumatic disease-related risk factors for the development of IR, assessment of the possibility of using of Finnish Type 2 Diabetes Risk Assessment Form (FINDRISC) to detect IR. Materials and methods. 58 patients with SLE (53 women and 5 men) without diabetes mellitus (DM) and hyperglycemia were included in the one-time study. The patients have received the inpatient treatment at the regional medical and diagnostic center of the communal enterprise “Poltava Regional Clinical Hospital named after M. V. Sklifosofsky PRC” in 2020-2023. The average age of patients was 38 [28; 43] years, the average duration of the disease is 4.0 [0.6; 6.0] years. 49 (85%) patients received glucocorticoids (GC), 20 (34%) – hydroxychloroquine, 26 (45%) – immunosuppressants, 2 (3%) persons received biological drugs. In all patients fasting glucose and insulin levels were determined, and the Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance (HOMA-IR) index was calculated. The value of the HOMA-IR index ≥2.77 corresponded to the presence of IR. Traditional risk factors for type 2 DM and the risk of its development in the next 10 years in patients with SLE were assessed using the FINDRISC questionnaire. Results. IR was determined in 14 (24%) of 58 patients with SLE. The average value of the HOMA-IR index was 1.8 [1.3; 2,6]. The data of patients with and without IR were similar in terms of sex, age, duration and activity of SLE, therapy performed at the time of examination, frequency of traditional risk factors for type 2 DM. Body mass index (BMI), waist circumference (WC), and insulin concentration were higher in patients with IR. The HOMA-IR index was correlated with BMI (r=0.7; p<0.001), WC (r=0.6; p<0.001), risk categories for the development of type 2 diabetes according to FINDRISС (r=0.4; p=0.04), the SLEDAI-2K index (r=–0.3; p<0.02), the serum concentration of C3 complement (r=0.4; p=0.035) and the duration of GC therapy (r=0.4; p=0.02). Conclusions. IR was diagnosed in 24% of patients with SLE without a history of DM and with a normal fasting venous blood glucose level. The HOMA-IR index increased as SLE activity decreased and the duration of GC treatment increased. However, the development of IR was statistically significantly associated only with an increase in BMI and WC. The use of the FINDRISC questionnaire, which allows to assess the risk of developing type 2 DM in the general population, did not help to detect IR in patients with SLE.Документ Hematological anomalies of rheumatic diseases and syndromes(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-15) Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Ischeikina, Yu. O.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Іщейкіна, Юлія ОлексіївнаГематологічні прояви, являють собою важливий клінічний орієнтир для своєчасного розпізнавання захворювання, диференціального діагнозу, можливості оцінки особливостей перебігу, прогнозу важких ускладнень, а також якості і безпечності лікування. Метою нашої роботи став аналіз результатів клінічних досліджень, присвячених вивченню типових аномалій клітинної картини крові та гемостазу, а також вірогідність їх виявлення, при таких поширених і важких ревматичних захворюваннях як системний червоний вовчак, антифосфоліпідний синдром, ревматоїдний артрит і синдром Фелті, васкуліти і системна склеродермія. Серед найбільш поширених аномалій зустрічається нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, а також вторинна тромботична тромбоцитопенічна мікроангіопатія. Одним із загрозливих станів слід вважати важку і стійку тромбоцитопенію. Виявлення цих патологічних зрушень, не тільки сприяє ранньому діагнозу, дозволяє оцінити активність захворювання але і значною мірою обумовлює важкі ускладнення, поганий прогноз та диктує необхідність інтенсивного невідкладного лікування. Також, важливою клінічною проблемою є гематотоксичні ефекти традиційних, цільових синтетичних, а також сучасних засобів біологічної терапії. Невід’ємним атрибутом важкого перебігу ревматичних захворювань є високий ризик артеріальних і венозних тромбозів. Тромботичним ускладненням сприяє багато аспектів складного патогенезу аутоімунних захворювань: ендотеліальна дисфункція, утворення широкого спектру патологічних антитіл, нефротичний синдром, артеріальна гіпертензія, швидкий розвиток атеросклерозу на фоні системного запалення. Майже у половини пацієнтів із важким перебігом системного червоного вовчака, тромбози є власне першим симптомом, або відбуваються протягом першого року після встановлення діагнозу. Вторинна тромботична тромбоцитопенічна мікроангіопатія є прямим наслідком ендотеліальної дисфункції при антифосфоліпідному синдромі, системному червоному вовчаку, системній склеродермії або застосуванні цитостатичних засобів. Включає у себе кілька клінічних, часто невідкладних станів, з гемолізом у дрібних судинах, тромбоцитопенією, ішемією нирок, легень і центральної нервової системи. Потенційно фатальним її наслідком є гостра склеродермічна нефропатія, яка клінічно проявляється вкрай злоякісною, резистентною до лікування АГ, гемолізом, олігурією, нирковою недостатністю, протеїнурією, тромбоцитопенією, ретинопатією, гіпертензивною енцефалопатією, перикардитом, гострою лівошлуночковою недостатністю на фоні відсутності можливості адекватного контролю артеріального тиску. Таким чином, систематизація даних клінічних досліджень щодо характерних змін клітинної картини крові та гемостазу сприяє своєчасній діагностиці та оптимізації терапевтичних підходів. У найближчій перспективі, поява новітніх антикоагулянтів, а також сучасних стимуляторів гемопоезу очевидно дозволяє сподіватися на мінімізацію наслідків важких гематологічних симптомів ревматичних захворювань; based on the results of clinical trials, the article discusses aspects of haematological manifestations and the dynamics of the cellular blood picture and haemostasis in severe rheumatic diseases and syndromes. The study of the current state of the problem shows that the most common blood symptoms are neutropenia, lymphopenia, thrombocytopenia, haemolytic anaemia, thrombotic thrombocytopenic microangiopathy, arterial and venous thrombosis. Thrombus formation is promoted by endothelial dysfunction, formation of a wide range of pathological antibodies, including to vascular wall cardiolipin, nephrotic syndrome, arterial hypertension, rapid development of atherosclerosis in the setting of systemic inflammation. The existing haematological symptoms, or their combination, are an important clinical reference point for timely recognition of rheumatic disease, differential diagnosis, the possibility of assessing the course features, the prognosis of severe complications, and the quality and safety of treatment. Among these particularly dangerous complications requiring intensive treatment are thrombosis, haemorrhagic syndrome and secondary thrombocytopenic microangiopathy. Neutropenia is accompanied by a risk of infections, including generalised infections. Injectable glucocorticoids, cyclophosphamide, but if possible, anticoagulants, thrombopoiesis and leukopoiesis stimulants, and some modern biological drugs (tocilizumab, rituximab) remain the basis for the treatment of haematological complications. At the same time, the problem of the negative impact of synthetic and biological anti-rheumatic drugs on blood parameters is being discussed. Secondary thrombotic thrombocytopenic microangiopathy is a direct consequence of endothelial dysfunction in antiphospholipid syndrome, systemic lupus erythematosus, systemic scleroderma, or the use of cytostatic agents. It includes several clinical, often urgent, conditions with haemolysis in small vessels, thrombocytopenia, renal, pulmonary and central nervous system ischaemia. The systematisation of clinical trial results on the characteristic changes in the blood cellular picture and haemostasis contributes to the timely diagnosis and optimisation of therapeutic approaches.Документ Mental health challenges in family medicine(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-15) Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kitura, Ye. M.; Kyrian, O. A.; Ivanytskyi, I. V.; Lebed, V. G.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир ГригоровичThe war in Ukraine has become the most difficult test in the history of its independent existence, and the terrible events have caused enormous stress, leading to a significant deterioration in the general physical condition and mental well-being of the population. The war, combined with the post-Covid-19 situation, is the "perfect incubator" for the growing burden of mental health disorders on public health. The WHO reports that at the current stage of development, no country in the world has created an ideal health care system, and family medicine is recognized as the one that can best meet the needs of the population in medical care and is economically feasible for the condition. It is advisable to introduce psychological assistance in the family doctor's office, since we have a wide and decentralized network of institutions that use a patient-centered approach. A family doctor has the opportunity to comprehensively assess a person's state of health, prescribe treatment taking into account the interaction of drugs, and give recommendations on the regimen and duration of their intake. The aim of our study was to analyze and highlight the current data on the role of a family doctor in providing care to comorbid patients with mental disorders in combat conditions. Improving human mental health and preventing mental disorders have become one of the priorities of national policy. The combat capability of the Armed Forces and the stability of the country as a whole in the face of enormous threats, including its very existence, depend on its solution. In general, the introduction of effective treatment and prevention of mental health is relevant in Ukraine, which requires a systematic approach, cooperation and involvement of various parties to achieve improvement in the psychological and mental health of the population; Війна в Україні стала найважчим випробуванням в історії її незалежного існування, а жахливі події викликали величезний стрес, що призвело до значного погіршення загального фізичного стану та психічного самопочуття населення. Війна в поєднанні з ситуацією після COVID-19 є «ідеальним інкубатором» для зростаючого тягаря психічних розладів для громадського здоров’я. ВООЗ повідомляє, що на сучасному етапі розвитку жодна країна світу не створила ідеальної системи охорони здоров’я, а сімейна медицина визнана такою, яка може найкраще задовольнити потреби населення в медичній допомозі та є економічно доцільною для хвороба. Доцільно запровадити психологічну допомогу в кабінеті сімейного лікаря, оскільки ми маємо широку та децентралізовану мережу закладів, які використовують пацієнтоцентрований підхід. Сімейний лікар має можливість комплексно оцінити стан здоров’я людини, призначити лікування з урахуванням взаємодії ліків, дати рекомендації щодо режиму та тривалості їх прийому. Метою нашого дослідження було проаналізувати та висвітлити сучасні дані щодо ролі сімейного лікаря в наданні допомоги коморбідним хворим на психічні розлади в бойових умовах. Зміцнення психічного здоров'я людини та профілактика психічних розладів стали одним із пріоритетів національної політики. Від її вирішення залежить боєздатність Збройних Сил і стійкість країни в цілому перед величезними загрозами, в тому числі саме її існування. Загалом в Україні актуальним є запровадження ефективного лікування та профілактики психічного здоров’я, що потребує системного підходу, взаємодії та залучення різних сторін для досягнення покращення психологічного та психічного здоров’я населення.Документ Симуляційне навчання та його роль у підготовці сімейного лікаря(ТНМУ, «Укрмедкнига», 2024-05) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир’ян, Олена Анатоліївна; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир ГригоровичВпровадження в навчальний процес симуляційних технологій орієнтує лікаря на командну працю, вміння враховувати точку зору іншого спеціаліста, сприяє розвитку комунікативних навичок, формуванню інтелектуальної самостійності та професіоналізму. Використання таких інтерактивних технологій як «Віртуальний пацієнт» у професійній підготовці сімейних лікарів дає можливість розв’язання проблемних ситуацій за допомогою ефективних дій, інтуїції, навчання, стимулювання самонавчання, повного розкриття потенціалу та підвищення мотивації особистості, формування навичок поведінки у критичних ситуаціях, уміння збагачувати діяльність новими способами виконання, розвитку професійної гнучкості й мобільності, прийняття кінцевого рішення, одержання насолоди від самої діяльності, а не тільки від її результатів.Документ Сучасний погляд на молекулярні механізми регуляції обміну сечової кислоти в кишечнику(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.В огляді представлені сучасні дані про прямі та опосередковані патогенетичні взаємозв'язки метаболізму пуринових сполук з біохімічними процесами в клітинах травної системи. Проведено комплексний аналіз доступних сучасних публікацій за період з 2000 до 2024 роки у базах Scopus, PubMed, eLIIBRARY, Google Scholar. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуриновмісних сполук. Концентрація сечової кислоти підтримується в динамічному балансі за участю нирок та органів шлунково-кишкового тракту (тонкої кишки та печінки). Подагра – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті взаємодії молекулярно-генетичних факторів та зовнішніх умов. Підвищення вмісту уратів у сироватці крові (гіперурикемія) та відкладення кристалів урату натрію в органах і тканинах запускають каскад запальних та фібротичних процесів у слизовій оболонці, у гладком'язових, паренхіматозних та ендотеліальних клітинах, у тому числі органів шлунково-кишкового тракту. У нормі в людини екскретується близько 1,5 г сечової кислоти на добу. У фізіологічних умовах дві третини сечової кислоти виводяться з організму нирками, одна третина через кишечник і незначна частина – з жовчю. Гіпотеза, яка пов'язує патогенез гіперурикемії з «перевантаженням нирок», передбачає, що захворювання може розвиватися внаслідок порушення ниркової екскреції при недостатній елімінації сечової кислоти через кишечник. Частина транспортних систем сечової кислоти активно працює в гепато та ентероцитах, що визначає її утворення та кліренс. Білки-переносники сечової кислоти поділяють на дві категорії: транспортери реабсорбції уратів та транспортери екскреції уратів, їх експресія регулюється факторами транскрипції, гормонами та метаболітами кишкової мікрофлори. Вплив мікробіоти кишечника на метаболізм сечової кислоти пов'язаний з її участю в пуриновому обміні, розкладанні та елімінації сечової кислоти з метаболітами кишкової флори та пригніченням подагричного запалення та оцінюється як новий терапевтичний потенціал при подагрі та гіперурикемії, що дозволяє уникнути пошкодження нирок та уролітіазу. This review provides contemporary insights into the direct and indirect pathogenetic connections between purine compound metabolism and biochemical processes within the cells of the gastrointestinal system. A thorough analysis of recent publications from 2000 to 2024, sourced from databases including Scopus, PubMed, eLIIBRARY, and Google Scholar, was conducted. Uric acid serves as the end product of purine-containing compound catabolism. Its concentration is intricately regulated through the collaboration of the kidneys and gastrointestinal organs, namely the small intestine and liver. Gout, a chronic condition, emerges from the interplay between molecular genetic factors and external influences. Elevated levels of urates in the blood serum (hyperuricemia) and the deposition of sodium urate crystals in organs and tissues set off a cascade of inflammatory and fibrotic processes within mucosal, smooth muscle, parenchymal, and endothelial cells, including those within the gastrointestinal tract. Normally, a person excretes about 1.5 g of uric acid per day. Under physiological conditions, two-thirds of uric acid is excreted from the body by the kidneys, one-third through the intestines, and a small part is excreted with bile. The hypothesis that links the pathogenesis of hyperuricemia with “renal overload” suggests that the disease may develop as a result of impaired renal excretion with insufficient elimination of uric acid through the intestines. Part of uric acid transport systems actively works in hepatocytes and enterocytes, which determines its formation and clearance. Uric acid transporter proteins are divided into two categories: urate reabsorption transporters and urate excretion transporters, their expression is regulated by transcription factors, hormones and metabolites of intestinal microflora. The influence of intestinal microbiota on uric acid metabolism is related to its participation in purine metabolism, decomposition and elimination of uric acid with metabolites of intestinal flora and inhibition of gouty inflammation and is evaluated as a new therapeutic potential in gout and hyperuricemia, which allows to avoid kidney damage and urolithiasis.Документ Peculiarities of the relationship between microbiome, matrix metalloproteinases and morphological changes of epithelium in patients with functional and organic intestinal pathology(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-13) Кир'ян, Олена Анатоліївна; Kyrian, O. A.Intestinal dysbiosis has recently been considered as one factor that significantly impacts the development of both functional and organic intestinal pathology. Therefore, determining the relationships between the microbiota, morphological changes in the epithelium, and immune abnormalities that may occur under the influence of microbiotic disorders can help to identify a predisposition to intestinal diseases and correct treatment in a timely manner. The aim of our study was to investigate in patients with irritable bowel syndrome (IBS), ulcerative colitis (UC) and adenomatous colon polyps (ACP) in Poltava Region the possibility of a relationship between intestinal dysbiosis activity of matrix metalloproteinases -1,-3,-9, tissue inhibitor of matrix metalloproteinases-1 in blood serum, morphological changes and the degree of accumulation of mucins MUC1 and MUC5AC in the intestinal epithelium. The study was conducted in 127 patients with IBD, UC, and ACP; the control groups consisted of 34 healthy individuals and 18 patients with CRC. The most pronounced abnormalities in the microbiota were found in patients with UC with high disease activity (p≤0.05), in the general group of patients with UC (p≤0.01) (r=0.69) and in patients with CP that occurred on the background of IBS compared to the groups of IBS and CP (p≤0.05) (r=0.88). In dysbiosis of II and III degrees, the amount of MMP-1 in the blood increased in all patients, most pronouncedly in UC (p≤0.001) and with high UC activity (p≤0.01). The average content of MMP-9 in all patients went beyond the range of fluctuations of reference values, most pronounced in UC (p≤0.01) (r=+0.61). Among the examined groups, the association of dysbiosis of II and III degrees with severe acuteness of the CM lesion in UC (p≤0.05) and a sharp decrease in the PAS response of goblet cells (p≤0.05) and with moderate acuteness of the process in IBS (p≤0.001) was revealed. In patients with UC with II and III degrees of dysbiosis, the frequency of detection of weak or absent MUC1 expression in the crypt epithelium significantly increased compared with the first degree of dysbiosis (p≤0.05), which worsened the protective functions of the intestinal mucosal barrier. The data obtained indicate the presence of a relationship between the increase in the degree of dysbiosis, the quantitative content of serum matrix metalloproteinases MMP-1,-9 and the increase in the severity of colon epithelial damage, most pronounced in patients with UC. The detected changes have a negative prognosis for the course and progression of intestinal diseases and require the development of corrective therapy.Документ Науково-методичні аспекти підготовки лікаря-спеціаліста до професійної діяльності(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Волченко, Григорій Вілійович; Жукова, Тетяна ОлексіївнаУ статті аналізуються теоретичні проблеми підготовки майбутніх здобувачів вищої освіти в галузі охорони здоров’я в умовах університетської освіти. Професія лікаря базується на специфічній для неї системі сформованих знань, майбутній фахівець має бути готовий до виконання найскладніших завдань у сфері охорони здоров’я. Професійна підготовка здобувачів вищої освіти вимагає постійного вдосконалення умов університетської освіти, постановки нових завдань і мети, розширення інформаційної бази викладачів, які виступають як передавачі знань, умінь і навичок.Документ Особливості викладання сімейної медицини в умовах воєнного стану(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир ГригоровичСімейна медицина відіграє важливу роль у забезпеченні якісної медичної допомоги в умовах воєнного стану з його підвищеними вимогами до організації медичної служби й надання допомоги військовослужбовцям і цивільному населенню. У статті розглянуто основні аспекти й особливості викладання сімейної медицини в контексті воєнного стану. Окремо висвітлено питання необхідності адаптації сімейної медицини до особливостей військового життя, ураховуючи фактори, які впливають на здоров'я і благополуччя військових і цивільного населення. Детально аналізуються методи і стратегії навчання медичних фахівців із метою підготовки їх до надання медичної допомоги в умовах воєнних конфліктів, а також розглядається важливість взаємодії між сімейними лікарями й військовими медичними службами для забезпечення комплексного медичного обслуговування військового персоналу. Стаття надає інформацію і рекомендації, спрямовані на покращення викладання сімейної медицини в умовах воєнного стану з метою забезпечення військових і цивільного населення високоякісною медичною допомогою і підтримкою.Документ Risk factors for neoplasia in patiens with ulcerative colitis(Полтавський державний медичний університет, 2022) Kyrian, O. A.; Кир'ян, Олена АнатоліївнаNon-specific ulcerative colitis is an inflammatory bowel disease with complex pathogenetic mechanisms of disease development and, with a long course of the inflammatory process, increases the risk of colon cancer. Sporadic forms of intestinal cancer more often occur due to the adenoma-carcinoma sequence when inflammation is excluded. However, changes in the functioning of matrix metalloproteinases play an essential role both in the initiation of inflammation and in the formation of neoplasias. The purpose of the work is to assess the influence of MMP-1, MMP-3, MMP-9, TIMP-1 on the development and course of ulcerative colitis and adenomatous polyps of the colon in patients of the Poltava region, to analyze the hereditary predisposition depending on single nucleotide polymorphisms of the TIMP-1 C536T genes (rs11551797), MMP-9 -8202A/G (rs11697325). The study included 89 patients: 53 (59.6%) with nonspecific ulcerative colitis, 36 (40.4%) with adenomatous polyps, and 49 healthy individuals. Quantitative determination of MMP-1, MMP-3, MMP-9 and their TIMP-1 in blood serum was carried out by ELISA, and single-nucleotide polymorphisms of the MMP-9 A-8202G (rs11697325) and TIMP-1 C536T (rs11551797) genes were evaluated using whole DNA samples of venous blood by the PCR method. Patients with adenomatous polyps had a correlation with the G/G genotype in the SNP of the MMP-9 gene -8202A/G (rs1169732)(χ2=9.82, p<0.007), a significant increase in the content of MMP-1 in the blood (p< 0.05) and the MMP-1/TIMP-1 ratio (p<0.05) compared to the control group. Patients with non-specific ulcerative colitis had an increase in both the quantitative content of MMP-9 (p<0.01)(r=0.79), most pronounced in severe disease activity, and MMP-1 (p<0.02). There was also a difference in the ratio of MMP-1/TIMP-1 (p<0.001), and the ratio of MMP-9/TIMP-1 increased, most pronounced with high disease activity (p<0.01)(r=0.82) . Therefore, the detection of increased expression of MMP-1 in blood serum can be considered as one of the markers of the possible appearance of colon adenoma, and the G/G genotype of the MMP-9 gene (-8202A/G) as a predictor of the appearance of adenoma in healthy individuals and a biomarker of neoplasia in patients on ulcerative colitis. Increased expression of MMP-9 and imbalance in the ratio of MMP-9/ TIMP-1 in the blood serum of patients with non-specific ulcerative colitis has a negative prognostic sign regarding the progression of the disease.Документ Метаболічний синдром і гіперурикемія: особливості ведення пацієнтів (клінічний випадок)(Заславський О.Ю., 2024-02-22) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир Григорович; Zhdan, V. M.; Kitura, Ye. M.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Kyrіan, O. A.; Ivanitsky, I. V.; Lebid, V. G.Метаболічний синдром (МС) - це група взаємопов’язаних метаболічних порушень, таких як підвищений артеріальний тиск, центральне ожиріння, інсулінорезистентність, дисліпідемія. Основними механімами, які свідчать про метаболічний розлад і сприяють його розвитку, є інсулінорезистентність (ІР) і велика кількість циркулюючих вільних жирних кислот. У свою чергу, тканинна ІР часто поєднується з іншими відхиленнями, до яких належать порушення метаболізму сечової кислоти, зміни в системі гемостазу, ендотеліальна дисфункція, підвищення рівня С-реактивного білка. Разом з тим метаболічні розлади є фактором ризику гіперурикемії. Дані про поширеність МС у хворих на подагру різняться - від 25-60 до 90%. Близько 50% пацієнтів з гіперурикемією мають симптоми МС. Гіперурикемія як компонент МС у пацієнтів є предиктором кардіоваскулярної смертності, розвитку цукрового діабету (ЦД), артеріальної гіпертензії (АГ) і нефролітіазу. Гіперурикемія тісно пов’язана із ЦД, ожирінням, ішемічною хворобою серця, АГ. На прикладі клінічного випадку розглянуто основні компоненти МС, питання взаємозв’язку гіперурикемії, подагри з компонентами МС. Основна ідея створення концепції МС полягає у виділенні популяції пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, у яких проведення профілактичних заходів, що включають модифікацію способу життя і застосування адекватних лікарських засобів, може значимо вплинути на основні показники здоров’я. Метою ведення пацієнтів з МС є максимальне зниження серцево-судинного ризику й летальності. Відповідно терапевтична стратегія має включати оптимальні способи модифікації стилю життя; зниження артеріального тиску до цільового рівня і лікування коморбідих станів; зниження рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності відповідно до профілю ризику: >50% і <70 мг/дл (1,4 ммоль/л) у пацієнтів з дуже високим кардіоваскулярним ризиком і >50% і <100 мг/дл (1,8 ммоль/л) у пацієнтів з високим ризиком; зниження вмісту глюкози в сироватці натще <126 мг/дл (7 ммоль/л) або глікованого гемоглобіну < 7% (53 ммоль/моль); підтримання рівня сечової кислоти <6,5 мг/дл (0,387 ммоль/л), у пацієнтів з подагрою - нижче за 6 мг/дл (0,357 ммоль/л). Отже, за результатами досліджень встановлено причинно-наслідковий зв’язок між ІР і сироватковим рівнем сечової кислоти в пацієнтів з МС. Стратегія ведення пацієнтів з МС повинна включати скринінг і корекцію АГ, вуглеводного пуринового обміну, дисліпідемії, запобігання розвитку кардіоваскулярних подій.Документ Формування професійно-комунікативної культури сімейного лікаря(Полтавський державний медичний університет, 2024-02-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Волченко, Григорій Вілійович; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Жукова, Тетяна ОлексіївнаУ статті висвітлено проблеми спілкування «лікар-пацієнт» у сучасному суспільстві. Розглянуто основні комунікативні і особистості якості формування професійно-комунікативної культури сімейного лікаря роль мови в спілкуванні «лікар-пацієнт». Показана значущість пацієнт-орієнтованої комунікації у формуванні професійного іміджу фахівця, в оцінюванні роботи конкретного лікаря і системи охорони здоров’я у цілому. Розглянуто особливості і спілкування сімейного лікаря з пацієнтами різних вікових груп. Уміння спілкуватися з хворим слід вважати обов’язковою професійною компетенцією сімейного лікаря. Акцентовано увагу на необхідності оптимізації підготовки лікарів загальної практики з питань пацієнт-орієнтованої комунікації на післядипломному етапі освіти.Документ Етична та педагогічна компетентність викладача у персональному навчанні та формуванні спільноти практик(Полтавський державний медичний університет, 2024-02-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Лебідь, Володимир Григорович; Жукова, Тетяна ОлексіївнаПоточний історико-соціальний момент вимагає, щоб університетам було надано новий освітній напрямок, у тому числі через роботу викладача, здатного відповідально виконувати роль фасилітатора в освіті учня та одночасно бути досвідченим професіоналом, здатним сприяти відновленню демократичного громадянства. Таким чином, він має приймати епістемологічні, дидактичні, але також етичні та політичні рішення. Важливо з самого початку навчання надати викладачу етико-педагогічні компетенції, щоб визначити цінності та напрямки, спільно з освітніми фахівцями, які можуть бути перетворені на університетську етико-соціальну освіту. Ці етичні компетенції також дозволяють викладачам створювати співтовариство практик, які формують професійну ідентичність в форматі безперервного навчання. Практики, якими займається викладач, вимагають прийняття етики відповідальності, яку кожен освітній працівник не повинен формувати індивідуально, а колегіально та розмірковуючи, підтримуючи співтовариство освітніх професіоналів, яке заявляє, виражає та приймає педагогічні та освітні цінності для визначення напряму університетського навчання. Спільнота практик приймає ідею професіоналізму як пошуку настанов, які відкриті для змін в підтримуючому громадському середовищі. Вона дозволяє розвивати соціалізовану компетентність, визначаючи набір освітніх цілей, які дають практиці навчання та навчання напрямок узгоджено та етично, а не просто в контрактному сенсі.Документ Autoimmune hepatitis and the complexity of its management: a clinical case(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-14) Zhdan, V. N.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Ivanytskyi, I. V.; Tkachenko, M. V.; Lebid, V. G.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир ГригоровичАутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоідіт або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. Нашою метою було дослідити можливості ведення та попередження ускладнень у пацієнта із аутоімунним гепатитом, який мав оверлап-синдром перебігу із первинним біліарним холангітом. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження прогресування хвороби та можливості профілактики появи побічних проявів терапії у хворого із оверлап-синдромом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.Документ Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Ishcheykina, Yu. O.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є творення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.Документ Сучасні хондропротектори у лікуванні остеоартриту(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.Вступ. Остеоартрит – це хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання цілого суглоба, яке вражає суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, капсулу та синовіальну оболонку. Остеоартрит раніше вважався механічним захворюванням зносу, що спричиняє дегенерацію хряща, а тепер зрозуміло, що взаємозв’язок між різними структурами суглобів і місцевим запаленням є центральним аспектом основної патофізіології. За останні 20 років було досягнуто значного прогресу в дослідженні остеоартриту; однак багато питань залишаються без відповіді через складність патофізіології остеоартриту. Остеоартрит належить до хвороб з дуже високим рівнем коморбідності, оскільки похилий вік – найбільш вагомий чинник серед усіх факторів ризику його розвитку. Причому встановлено, що у пацієнтів з остеоартритом значно вищий ризик розвитку коморбідних станів, ніж у пацієнтів, які ним нестраждають. Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено і проліковано 150 хворих на остеоартрит в період загострення у віці 41-73 років, серед яких жінок було 97 (64,67%), чоловіків 53 (35,33%) в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороби органів травлення, дихання, ендокринної, сечостатевої систем). Рентгенологічно у всіх пацієнтів виявлено ІІ-IІІ стадії уражень суглобів за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence. Давність захворювання на остеоартроз складала 5-19 років. Верифікацію клінічного діагнозу остеоартрит здійснювали за рекомендаціями EULAR(2018) на основі даних клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Клінічні діагнози коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України та підтверджені профільними фахівцями. Пацієнтам призначалося стандартне лікування: нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори (хондроїтин сульфат або Алфлутоп), гастропротектори, місцеве лікування згідно з наказом МОЗ України № 676 від 12.10.2006 року з фаху “Ревматологія”. При необхідності додатково за рекомендаціями фахівців призначалися медикаменти з приводу лікування коморбідних патологій (гіпотензивні, антиішемічні, антидіабетичні, гіполіпідемічні). Перед початком лікування після обстеження хворих при встановленні клінічного діагнозу: остеоартрит при необхідності нами проводилося виключення у хворих тромбофлебіту – з призначення коагулограми, ультразвукового дослідження судин нижніх кінцівок з подальшою консультацією судинного хірурга. При встановленному клінічному діагнозі: тромбофлебіт нижніх кінцівок, хворим у якості хондропротектора призначався Алфлутоп 1,0 мл по 1 мл внутрішньо-м’язево 1раз на добу, 20 днів. Хворі без ознак тромбофлебіту нижніх кінцівок отримували хондроїтин сульфат 2,0 мл по 2 мл внутрішньом’язево 1 раз на добу, 20 днів. Схему призначення даних хондропротекторів хворі отримували 1 раз в 6 місяців. Результати. Висвітлені дані літератури щодо повного розуміння лікування хворих на остеоартрит з комор бідною; патологією, дозволять створити цільову ефективну терапію з врахуванням призначення відповідного хондропротектора в залежності від анамнезу хвороби, коморбідного стану хворого. Даний підхід у лікуванні хворих сприяв подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізації та скорочення стаціонарного лікування на 2-3 дні. Висновки. Запропонований підхід у лікуванні хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, особливості призначення хондропротекторів з високою прогностичною цінністю в подовженні ремісії остеоатриту та супутніх захворювань покращить їх практичне застосування.Документ Фізична реабілітація пацієнтів на артеріальну гіпертензію в загальнолікарській практиці(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2023-05-02) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Оксана Євгенівна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Kitura, Ye. M.; Babanina, M. Yu.; Kitura, O. Ye.; Tkachenko, M. V.В статті розглянуто три режими рухової активності поліклінічного етапу фізичної реабілітації хворих на гіпертонічну хворобу,що включає: щадний режим, щадно-тренуючий режим і тренуючий руховий режим з використанням великого арсеналу засобів активного впливу на функціональні системи організму хворих: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапія.Документ Остеоартрит колінних суглобів – вплив супутньої терапії при коморбідній патології(Полтавський державний медичний університет, 2023-10-16) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.; Kir'yan, O. A.Остеоартроз — найпоширеніше захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується хронічним запаленням і залученням до патологічного процесу всіх компонентів суглоба. Остеоартроз призводить до зниження якості життя, інвалідизації населення та підвищення смертності. За оцінками експертів на остеоартроз у всьому світі хворіє близько 240 млн осіб, серед них приблизно 10% чоловіків та 18% жінок віком старше 60 років. В іншому епідеміологічному дослідженні американськими вченими встановлено, що симптоматичний ОА колінного суглоба відзначається приблизно у 7% дорослих віком старше 25 років. Поширеність захворювання на остеоартроз вища серед жінок, ніж чоловіків, зростає з віком (тенденція наявна до досягнення 70-річного віку). Приблизно у 9% чоловіків та у 30% жінок спостерігається ураження щонайменше одного суглоба, у 11 та 23% — щонайменше двох. Остеоартроз посідає 1-ше місце в структурі кістково-м’язової патології, 2-ге — за кількістю звернень до сімейного лікаря, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням; 3-тє — у структурі інвалідизації. Мета – дослідження та висвітлення сучасних досіджень патогенетических звязків остеоартриту і коморбідних уражень при супутніх захворюваннях з обґрунтуванням нових підходів до покращення лікування хворих з даною патологією; оцінити вплив лікування хворих на гонартроз з коморбідною патологією з включенням хондропротекторів: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфат, сартанів (вазар / лозартан), статинів (розарт), нестероїдних протизапальних препаратів (целекоксиб, ібупрофен, диклофенак калію). Матеріали та методи дослідження. Здійснено науковий пошук у друкованих і електронних виданнях, наукових пошукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння й узагальнення інформаційних даних про взаємозв’зок остеоартриту з коморбідною патологією. У проведеному дослідженні на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» кафедри сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету брали участь 100 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок 81 (81%) та чоловіків 19 (19%) віком 48–73 років із первинним гонартрозом І–ІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з коморбідною патологією. Результати. За результатами 3-місячного спостереження у хворих у віці до 50 років відмічалися легкі та помірні прояви метаболічного синдрому та із поліморбідних – хронічні обструктивні захворювання легенів, ураження сечостатевої системи. Найчастіше виявляли одне, рідко - два коморбідні та одне-два захворювання, що не мали доведених зв’язків з остеоартрозом. У віці від 50-60 років прогресивно зростали такі коморбідні процеси, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, ожиріння, цукровий діабет типу 2, хвороби системи травлення, а із поліморбідних процесів – хронічне обструктивне захворювання легень, ураження сечостатевої системи, шкіри, хвороб верхніх дихальних шляхів у період ремісії, депресивні стани. Висновки. Протягом дослідження виявлено значний клінічний ефект від застосування запропонованої нами 3 місячної терапії з включенням рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату, целекоксибу - 92 % у хворих основної групи на остеоартрит з коморбідною патологією. Відмічений позитивний ефект у відношенні зменшення болю, обмеженні рухливості в суглобах, затрудненні в виконанні повсякденної діяльності, виражена позитивна динаміка лабораторних показників, покращення якості життя (нормалізація артеріального тиску, зменшення болю в ділянці серця та суглобах, зменшення потреби у вживанні нестероїдних протизапальних препаратів та антигіпертензивних засобів).Документ Сучасний погляд на протизапальну та уратзнижувальну терапію подагри(Полтавський державний медичний університет, 2023-10-16) Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.; Kyryan, O. A.У статті наводиться огляд нових та перспективних препаратів для протизапальної та уратзнижувальної терапії подагри – як уже зареєстрованих та застосовуваних у клінічній практиці, так і тих що знаходяться на етапах впровадження або клінічного дослідження та демонструють свою високу ефективність та безпеку. Показано сучасні підходи до терапії подагри, що отримали своє відображення у зарубіжних та вітчизняних клінічних рекомендаціях. Акцент зроблений на безпеці та ефективності колхіцину при подагричному артриті та його кардіопротективних властивостях у пацієнтів, які страждають на подагру у поєднанні із серцево-судинною патологією. Наведено відомості про ефективність нового протизапального засобу для симптоматичної терапії подагри –канакінумабу. Ефективність та безпека анакінри дозволяє розглядати її як перспективну альтернативу традиційному підходу до протизапальної терапії подагри. Рилонацепт дозволяє лікарям сформувати більше потенційних алгоритмів лікування у популяції пацієнтів з подагрою, що важко піддається традиційній терапії. Наведено історичні відомості про застосування адренокортикот ропного гормону як протизапального агенту при подагрі. Надано інформацію про резервні, нові та перспективні уратзнижувальні препарати. Фокус зроблено на безпеці та ефективності фебуксостату, підтверджених результатами останніх великих рандомізованих клінічних досліджень. Розглянуто інші препарати, що знижують рівень сечової кислоти в плазмі крові: урикозуричні засоби (пробенецид, бензбромарон, сульфінпіразон, лезинурад, веринурад, дотинурад та архалофенат), інгібітори ксантиноксидази (алопуринол та топіроксостат), препарати пегильованої урикази можна розглядати в майбутньому як препарати резерву з можливістю поєднаного застосування з основними засобами для уратзнижувальної терапії.Документ Analysis of inflammatory changes of entheses and synovial structures in patients with psoriasis and psoriatic arthritis(Полтавський державний медичний університет, 2023-08-08) Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Y.; Volchenko, H. V.; Kіtura, Y. M.; Ivanitskiy, I. V.; Kyrian, O. A.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Кир'ян, Олена АнатоліївнаThe study presents data on the relationship between clinical manifestations and signs of enthesitis, synovitis, and tendinitis detected during ultrasonography in patients with the cutaneous form of psoriasis and psoriatic arthritis. 56 patients with widespread psoriasis whom dermatologists first referred to a rheumatologist for joint and muscle pain were examined. The period of musculoskeletal pain in patients did not exceed 10 months. In addition to general clinical and laboratory examinations, all patients underwent ultrasonography of swollen and/or painful joints, tendons and ligaments. The study demonstrated the diagnostic capabilities of ultrasound to detect foci of inflammation in patients with psoriatic arthritis and identify groups of patients with isolated enthesitis and a combination of enthesitis with synovitis for differentiated anti-inflammatory therapy.