Оцінка впливу алопуринолу на функцію нирок

Abstract

Гіперурикемія асоціюється з розвитком подагри, артеріальної гіпертензії та хронічної хвороби нирок. Вплив алопуринолу та гіпоурикемічної терапії на функцію нирок недостатньо вивчений, особливо у пацієнтів з хронічною хворобою нирок, які мають підвищений ризик розвитку реакції гіперчутливості. Метою цього дослідження було визначення впливу алопуринолу на функціональну здатність нирок у пацієнтів з гіперурикемією. Це ретроспективне дослідження когорти пацієнтів, які проходили лікування на базі ревматологічного відділення та поліклініки Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського з використанням клінічних, фармакологічних та лабораторних даних. Ретроспективний аналіз був проведений з жовтня 2015 року по вересень 2017 року. В дослідженні брали участь 40 пацієнтів з гіперурикемією, яка визначалась за підвищенням сироваткового рівня сечової кислоти вище 380 ммоль/л (в середньому ~ 500 ммоль/л), які нещодавно розпочали терапію алопуринолом з будь-якої причини, з верифікованою відповіддю на лікування. Група порівняння складалась із 40 пацієнтів з гіперурикемією без клінічної маніфестації, які не лікувались алопуринолом. Всі пацієнти були розподілені за віком, статтю та за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ). У пацієнтів, які отримували алопуринол у середній дозі 250 мг на день (SD, 78), було відзначено збільшення рівню ШКФ на 11,8 мл/хв (95% довірчий інтервал, доза 4,7-11,8 мг на день, P=0,01), ніж в контрольній групі. Встановлено, що ефект лікування залежав від вихідного рівня ШКФ, про що свідчить більш значний терапевтичний ефект у пацієнтів з нижчим початковим рівнем ШКФ (P=0,004). У групі лікування алопуринолом був відзначений нижчий кінцевий рівень креатиніну на 0,12 мг/дл (95% довірчий інтервал, 0,003-0,20 мг/дл, P=0,04), ніж у групі контрольних пацієнтів, розподілених за початковим рівнем креатиніну і віком. Серед досліджуваних пацієнтів у двох було зареєстровано побічні явища. Лікування хворих на гіперурикемію алопуринолом середньою тривалістю 15 місяців призвело до значного покращення функції нирок в когорті чоловіків з гіперурикемією. Клініцистам слід враховувати потенційну користь алопуринолу при лікуванні хворих на гіперурикемію, особливо у тих, хто потребує підтримки і контролю функції нирок; Гиперурикемия ассоциируется с развитием подагры, артериальной гипертензии и хронической болезни почек. Влияние аллопуринола и гипоурикемической терапии на функцию почек недостаточно изучен, особенно у пациентов с хронической болезнью почек, которые имеют повышенный риск развития реакции гиперчувствительности. Целью данного исследования было определение влияния аллопуринола на функциональные возможности почек у пациентов с гиперурикемией. Это ретроспективное исследование когорты пациентов, проходивших лечение на базе ревматологического отделения и поликлиники Полтавской областной клинической больницы им. Н.В. Склифосовского с использованием клинических, фармакологических и лабораторных данных. Ретроспективный анализ был проведен с октября 2015 по сентябрь 2017 года. В исследовании участвовали 40 пациентов с гиперурикемией, которая определялась по повышению сывороточного уровня мочевой кислоты выше 380 ммоль/л (в среднем ~ 500 ммоль/л), которые недавно начали терапию аллопуринолом по любой причине, с верифицированным ответом на лечение. Группа сравнения состояла из 40 пациентов с гиперурикемией без клинической манифестации, которые не лечились аллопуринолом. Все пациенты были распределены по возрасту, полу и по скорости клубочковой фильтрации (СКФ). У пациентов, получавших аллопуринол в средней дозе 250 мг в день (SD, 78), было отмечено увеличение уровня СКФ на 11,8 мл/мин. (95% доверительный интервал, доза 4,7-11,8 мг в день, P=0,01), по сравнению с контрольной группой. Установлено, что эффект лечения зависел от исходного уровня СКФ, о чем свидетельствует более значительный терапевтический эффект у пациентов с низким начальным уровнем СКФ (P=0,004). В группе лечения аллопуринолом был отмечено снижение конечного уровня креатинина на 0,12 мг/дл (95% доверительный интервал, 0,003-0,20 мг/дл, P= 0,04), по сравнению с группой контрольных пациентов, распределенных по начальным уровням креатинина и возрасту. Среди исследуемых пациентов у двух были зарегистрированы побочные явления. Лечение больных гиперурикемией аллопуринолом средней продолжительностью 15 месяцев привело к значительному улучшению функции почек в когорте мужчин с гиперурикемией. Клиницистам следует учитывать потенциальную пользу аллопуринола при лечении больных гиперурикемией, особенно у тех, кто нуждается в поддержке и контроля функции почек; Hyperuricemia is associated with the development of gout, arterial hypertension and chronic kidney disease. The influence of allopurinol and hypo-uremic therapy on renal function has not been adequately studied, especially in patients with chronic kidney disease who are at increased risk of developing hypersensitivity reactions. The purpose of this study was to determine the effect of allopurinol on the functional capacity of the kidneys in patients with hyperuricemia. This is a retrospective study of a cohort of patients undergoing treatment on the basis of the rheumatologic department and the polyclinics of the Poltava Regional Clinical Hospital. M.V. Sklifosovsky using clinical, pharmacological and laboratory data. Retrospective analysis was conducted from October 2015 to September 2017. The study involved 40 patients with hyperuricemia, which was determined by an increasing in serum uric acid levels higher than 380 mmol / l (an average of ~ 500 mmol / l) who had recently begun therapy with allopurinol for any reason with a verified response to treatment. The comparison group consisted of 40 patients with hyperuricemia without a clinical manifestation who were not treated with allopurinol. All patients were divided by age, sex and glomerular filtration rate (GFR). Patients receiving allopurinol at an average dose of 250 mg / day (SD, 78) showed an increase in GFR of 11.8 ml / min (95% confidence interval, a dose of 4.7-11.8 mg / day , P = 0.01) than in the control group. It was found that the treatment effect depended on the baseline level of GFR, which is evidenced by a more significant therapeutic effect in patients with lower baseline GFR (P = 0.004). In the allopurinol treatment group, the lower endpoint of creatinine was 0.12 mg / dL (95% confidence interval, 0.003-0.20 mg / dl, P = 0.04) than in the control group of patients at baseline creatinine and age. Among the patients studied, two cases of adverse events were reported. Treatment of patients with hyperuricemia with allopurinol with an average duration of 15 months has led to a significant improvement in renal function in a cohort of men with hyperuricemia. Clinicians should take into account the potential benefits of allopurinol in the treatment of patients with hyperuricemia, especially those who need support and control of kidney function.