Перегляд за Автор "Pryshlyak, A. M."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Morphofunctional purpose of human atrial auricles(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Stepanchuk, A. P.; Royko, N. V.; Fylenko, B. M.; Pryshlyak, A. M.; Степанчук, Алла Петрівна; Ройко, Наталія Віталіївна; Филенко, Борис Миколайович; Пришляк, Антоніна Михайлівна; Степанчук, Алла Петровна; Ройко, Наталия Виталиевна; Филенко, Борис Николаевич; Пришляк, Антонина МихайловнаThe paper is aimed at the topography study of the normal human atrial auricles. Specimens of 24 human hearts of both gender aged 55 to 76 years old with no cardiovascular lesions in the history have been studied. The analysis of the findings has shown that the right atrial auricle area, due to the presence of pectineal muscles and fossae between them, is a special adaptation which, in systole, results in the formation of turbulent streams, overlapping the main blood flow from the right atrium in the ventricles, giving it some turbulence. The longitudinal axis of the left atrial auricle is oriented perpendicular to the axial flow of blood from the left atrium into the ventricle. Generally, this is similar to a special attachment, the purpose of which is to transform the rhythmic reductions of the pectineal muscles of the atrial auricle into the force necessary for lateral shifting of blood flow layers through the atrium to the left ventricle and giving it a turbulent movement. The interior topography of the right and left atrial auricles is irregular and such scalloped surface is formed by the pectineal muscles, trabecules, multiple fossae and rare diverticula-like cavities. The extra and intracorporal models of the artificial heart must have a topography of the plains as close as possible to the human heart to avoid cardiovascular complications. The size of the auricle and its orifice should be considered during surgery on the cardiac valves.; Робота спрямована на вивчення топографії вушок передсердь людини в нормі. Досліджено 24 серця людей обох статей у віці від 55 до 76 років без серцево-судинних уражень в анамнезі. Аналіз отриманих даних показав, що область правого вушка передсердя через наявність гребінчастих м'язів та ямки між ними є спеціальною адаптацією, яка в систолі призводить до утворення турбулентних потоків, що перекривають основний кровоток від правого передсердя у шлуночках, що надає йому певну турбулентність. Продольна вісь вушка лівого передсердя орієнтована перпендикулярно осьовому потоку крові від лівого передсердя до шлуночка. Взагалі це схоже на спеціальне кріплення, метою якого є перетворення ритмічнихскорочень гребінчастої мускулатури вушка передсердя в силу, необхідну для бічного переміщення шарів кровоплину через передсердя до лівого шлуночка і надання йому турбулентного руху. Внутрішня топографії правого та лівого вушок передсердь неправильна, та така зубчаста поверхня утворюється гребінчастими м'язами, трабекулами, множинними ямками та рідкісними дивертикулоподібними порожнинами. Екстра- та інтракорпоральні моделі штучного серця повинні мати рівнинну топографію, максимально наближену до будови серця людини, щоб уникнути серцево-судинних ускладнень. Розмір вушок передсердь та їх отворів слід враховувати під час операції на серцевих клапанах.Документ Анатомічні особливості великого чепця як передумови використання в хірургічній практиці(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ляховський, Віталій Іванович; Пришляк, Антоніна Михайлівна; Lyakhovskyi, V. I.; Pryshlyak, A. M.Детальні знання анатомічних особливостей, індивідуальних варіантів великого чепця має важливе значення в розвитку нових хірургічних технік не лише в загальній хірургії, але і в пластичній, судинній, ортопедичній, щелепно-лицевій хірургії, гінекології, онкології. Транспозиція чепця є найбільш поширеною хірургічною маніпуляцією для його розміщення на пошкодженому органі чи тканині. Невпинний пошук нових даних також дасть змогу уникнути численних ускладнень, таких як кровотечі, витокувмісту травної трубки в місці анастомозу, дисемінація пухлин та велику кількість інших. У даному короткому огляді літератури висвітлені сучасні уявлення використання великого чепця в загальній та реконструктивній хірургії,нейрохірургії, при операціях на серці та грудній клітці, судинній, пластичній, ортопедичній, урогенітальній хірургії, гінекології.Зазначаються вплив великого чепця у місці його трансплантації. Висвітлюються питання анатомії великого чепця, як органу, який має унікальні властивості в хірургії. Його можна розглядати як важливий орган, який працює у зв’язку з усіма іншими органами та тканинами поблизу нього. На основі літературних джерел останніх років зазначені деякі індивідуальні відмінності великого чепця та анатомічні особливості. Зазначається якоїформи чепці кращі для отримання лоскуту з метою трансплантації.Повідомляються, як загальновідомі дані кровопостачання великого чепця, так і анатомічні варіації його васкуляризації. Простежується формування анастомозів між гілками правої та лівої шлунково-чепцевих артерій. Обгрунтовується можливість використання великого чепця в хірургії на основі анатомічних характеристик, значення анастомозів, що забезпечують додаткові шляхи кровопостачання, оскільки знання про варіабельність анастомозів має значення для запобігання кровотеч при оперативних втручаннях. Detailed knowledge of anatomical features, individual variants of the omentum is important in the development of new surgical techniques not only in general surgery, but also in plastic, vascular, orthopedic, maxillofacial surgery, gynecology, and oncology. Transposition of the omentum is the most common surgical manipulation for its placement on a damaged organ or tissue. The constant search for new data will also allow you to avoid numerous complications, such as bleeding, leakage of the content of the digestive tube at the site of anastomosis, dissemination of tumors and a large number of others. This brief review of the literature highlights the modern concepts of using a greate omentum in general and reconstructive surgery, neurosurgery, heart and chest surgery, vascular, plastic, orthopedic, urogenital surgery, gynecology. The influence of the greate omentum at the place of its transplantation is noted. Issues of the anatomy of the greate omentum, as an organ that has unique properties in surgery, are highlighted. It can be considered as an important organ that works in connection with all other organs and tissues near it. On the basis of literary sources of recent years, some individual differences of the greate omentum and anatomical features are indicated. It is indicated which shape of the greate omentum is best for obtaining a flap for the purpose of transplantation. Both the well-known blood supply data of the greate omentum and the anatomical variations of its vascularization are reported. The formation of anastomoses between the branches of the right and left gastrocapsular arteries is observed. The possibility of using the greate omentum in surgery is justified on the basis of anatomical characteristics, the value of anastomoses that provide additional blood supply routes, since knowledge about the variability of anastomoses is important for preventing bleeding during surgical interventions.Документ Морфологічне дослідження тканин щоки при впливі різних типів запальної реакції у щурів з експериментальним гастродуоденітом(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Пришляк, А. М.; Бондарчук, В. І.; Прышляк, А. М.; Бондарчук, В. И.; Pryshlyak, A. M.; Bondarchuk, V. I.Вивчено особливості структурної перебудови слизової оболонки порожнини рота (щоки) за умови експериментального гастродуоденіту Встановлено, що морфологічні зміни тканин щоки були одно- направленими, але ступінь її прояву була різною, а найбільш виражені змiни припадали на 10-у добу дослідження у тварин з гіперергічним типом запальної реакції. Мікроскопічно у тканинах щоки щурів-самців морфологічні зміни відображені у пошкодженні епітеліоцитів, дезорганізації сполучнотканинних елементів підслизової основи і явища фіброзу, розлади гемодинаміки та зміни судин кровоносного русла, які були найбільш значними у тварин з гіперергічним типом запальної реакції.