Перегляд за Автор "Steblovsky, D. V."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Application of minimally invasive methods of treatment of temporomandibular joint internal derangements(Полтавський державний медичний університет, 2024) Avetikov, D. S.; Ivanytska, O. S.; Pronina, O. M.; Yatsenko, I. V.; Steblovsky, D. V.; Toropov, O. A.; Yatsenko, P. I.; Аветіков, Давид Соломонович; Іваницька, Олена Сергіївна; Проніна, Олена Миколаївна; Яценко, Ігор Володленович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Торопов, Олександр Анатолійович; Яценко, Павло ІгоровичThe study aimed to evaluate the effectiveness of minimally invasive techniques, particularly aspiration, in the complex treatment of internal lesions of the temporomandibular joint (TMJ). Study design. We examined 40 patients with internal disorders of the TMJ and ineffective conservative treatment in history who were treated with joint aspiration. Preoperative and postoperative clinical assessment for signs and symptoms of TMJ disorders included diagnosis of pain, determination of the amplitude of mouth opening, and study of the nature of joint noise and jaw deviation in the transverse plane. In 31 patients, a significant reduction in pain levels was recorded during all follow-up periods. The average pain score before surgery was 5.7 points. In the postoperative period, this indicator decreased to 3.6 on day 7, 2.4 on day 30 and 1.5 on day 60 of the study. The average maximum amplitude of mouth opening at the hospitalisation stage was 24-31 mm and increased to 39-43 mm immediately after aspiration, after which it increased by an average of 0.4-0.8 mm each month of follow-up. By day 180, it reached an average of 44-48 mm and remained unchanged in later periods. Among the surgical methods for treating patients with internal disorders of the temporomandibular joint elements, aspiration is the simplest minimally invasive intervention that allows reducing the intensity of pain or pain syndrome from 5.7 to 0.1-0.2 points at 360 days and increasing the maximum amplitude of mouth opening from 24-31 to 33-48 mm at 180 days with further fixation of its constant at all stages of observation. Мета дослідження – оцінити ефективність застосування малоінвазивних методик, зокрема аспірації, в комплексному лікуванні внутрішніх уражень елементів скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС). Дизайн дослідження: нами обстежено 40 пацієнтів з внутрішніми порушеннями СНЩС та неефективним консервативним лікуванням в анамнезі, які були проліковані за допомогою аспірації суглобу. Передопераційна та післяопераційна клінічна оцінка на виявлення ознак та симптомів порушень СНЩС включала в себе діагностику больового синдрому, встановлення амплітуди відкривання рота, вивчення характеру суглобового шуму та відхилення щелепи в трансверзальній площині. У 31 пацієнта зафіксовано значне зменшення рівня болю в усі періоди спостереження. Середній показник болю до операції становив 5,7 балів. У післяопераційному періоді даний показник знизився до 3,6 на 7 добу, становив 2,4 – на 30 та 1,5 – на 60 добу дослідження. Середній показник максимальної амплітуди відкривання рота на етапі госпіталізації становив 24-31 мм і збільшувався до 39-43 мм одразу після проведення аспірації, після чого зростав в середньому на 0,4-0,8 мм кожного місяця спостереження. На 180 добу він досягав в середньому 44-48 мм та залишався незмінним у більш пізні строки. Серед методів хірургічного лікування пацієнтів з внутрішніми порушеннями елементів скроневонижньощелепного суглобу, аспірація є найпростішим малоінвазивним втручанням, яке дозволяє зменшити інтенсивність болю або больового синдрому з 5,7 до 0,1-0,2 балів на 360 добу, збільшити максимальну амплітуди відкривання рота з 24-31 до 33-48 мм на 180 добу з подальшою фіксацією його постійної константи на всіх етапах спостереження.Документ The influence of different types of chronotype on scar formation during the use of placental cryoextract at the intraoperative stage(2021) Toropov, O. A.; Avetikov, D. S.; Lokes, K. P.; Steblovsky, D. V.; Prikhidko, R. A.; Shlykova, O. A.; Izmailova, O. V.; Kaidashev, I. P.; Торопов, Олександр Анатолійович; Аветіков, Давид Соломонович; Локес, Катерина Петрівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Шликова, Оксана Анатоліївна; Ізмайлова, Ольга Віталіївна; Кайдашев, Ігор ПетровичДля визначення індивідуальних особливостей організації добових ритмів був запропонований термін «хронотип», який стає дедалі популярнішим у дослідженнях в сфері медицини. Згідно аналізу даних літератури, біологічний ритм впливає не тільки на психічний стан, ожиріння, а на стан людини в цілому. Біологічні ритми є проявом фундаментальної властивості органічного світу, забезпечують здатність людини до адаптації та виживання в навколишньому середовищі. У цьому аспекті особливий інтерес представляє функціонування організму з урахуванням його індивідуальних особливостей з точки зору організації біоритмічних процесів. Дослідження проводилися на базі відділення щелепно-лицьової хірургії на базі КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Всього в дослідженні прийняло участь 24 пацієнтів. Для вивчення матеріалів нами був проведений аналіз пацієнтів які госпіталізувалися на планові оперативні втручання з приводу вроджених кіст шиї та пухлиноподібних утворень шкіри голови та шиї. З пацієнтами під час госпіталізації проводилися співбесіда, а також проводилося анкетування для визначення хронотипу. Пацієнти були розподілені на такі 2 групи, а саме: 1 група, в якій свою чергу містила ще 2 підгрупи: 1.1 – Пацієнти з ранковим хронотипом; 1.2 – Пацієнти з вечірнім хронотипом. Перша підгрупа (1.1 – з ранковим хронотипом) складалася з 7 осіб, яким проводилося оперативне втручання з ранку. Друга підгрупа (1.2 – з вечірнім хронотипом) складалася з 9 пацієнтів, яким оперативне втручання проводилося близько 15:00. У кожній з цих підгруп під час оперативного втручання було проведено інтрадермальне введення препарату «Кріоцел». 2 група – контрольна. Друга контрольна група складалася з 8 пацієнтів, всі пацієнти даної групи були прооперовані згідно класичної методики без використання додаткових профілактичних заходів. На 90-у добу клінічного дослідження ми могли спостерігати вірогідну різницю в порівнянні післяопераційних рубців, а саме у пацієнтів з ранковим хронотипом та у пацієнтів з вечірнім хронотипом вона складала 42%, різниця з контрольною склала 71% та різниця між 2 підгрупою і контрольною групою склала 50%. На 180-у добу досліджень ми спостерігали вірогідну різницю між групами, у пацієнтів 1 і 2 підгрупи в порівняні з контрольною групою клінічні дані при описі післяопераційних рубців були кращі на 25%. При порівнянні між собою 1 і 2 підгрупи різниці не відмічалось. Таким чином на 180-у добу приогляді пацієнтів клінічна картина була більш сприятлива у 1-й та 2-й підгрупі. Згідно клінічних даних ми можемостверджувати, що пацієнти з ранковим типом хронотипу, яким оперативні втручання проводилися з ранку та вводили кріоекстракт плаценти формування рубця на 90-у добу відбувалося краще, ніж у пацієнтів з вечірнім хронотипом яких оперували в обідній час, та пацієнтів, яким оперативні втручання проводилися згідно класичної методики без використання додаткових профілактичних заходів.Документ Treatment of odontogenic phlegmons in patients taking into account the biorithm of life(Wiadomości Lekarskie, 2021) Avetikov, D. S.; Lychman, V. O.; Lokes, K. P.; Steblovsky, D. V.; Bondarenko, V. V.; Shlykova, O. A. ; Kaidashev, I. P.; Аветіков, Давид Соломонович; Личман, Віталій Олександрович; Локес, Катерина Петрівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Бондаренко, Валерій Володимирович; Шликова, Оксана Анатоліївна; Кайдашев, Ігор ПетровичThe aim: Of our study was to establish how the biological rhythm of human affects the reparative functions of the body in terms of odontogenic purulent-inflammatory diseases of the maxillofacial localization.Materials and methods: The research was conducted on the basis of the Department of Maxillofacial Surgery on the basis of «Poltava Regional Clinical Hospital. M.V. Sklifosovsky». A total of 40 patients with odontogenic phlegmons of maxillofacial localization.Results: On the first day of the study, the indicators of the clinical condition of patients did not have a significant difference in all study groups. On the 3rd day of all studied groups, the number of points probably decreased compared to the first day of the study by 22.5%, 23.1%, 23.7%, 22.7%, respectively. On day 5, we have observed a significant difference between the previous results in all groups: 1a - 26.6%, 1b - 23.8%, 2a - 23.9%, 2b - 24.0%. Conclusions: The most effective treatment results were observed in patients of the morning chronotype who underwent surgery in the morning. Thus, the influence of the morning chronotype of the circadian rhythm on the course of reparative processes is manifested in the later stages of reparative regeneration.Документ Органозберігаюча мікрохірургія при плеоморфній аденомі привушної слинної залози(Полтавський державний медичний університет, 2023) Стебловський, Дмитро Валерійович; Steblovsky, D. V.Від загальної кількості пухлин слинних залоз у 76,4–90% випадків пухлинним процесом уражається привушна залоза. Серед доброякісних пухлин привушної залози найчастішою пухлиною (61,2–90%) є плеоморфна аденома. Мета. Розробити та застосувати в клінічних умовах мікрохірургічні методики органозберігаючої операції при плеоморфних аденомах привушної залози, визначити основні клінічні показання для застосування конкретного методу хірургічного лікування, знизити ризик розвитку післяопераційних ускладнень. Матеріал даного дослідження базується на результатах хірургічного лікування щелепно-лицьової хірургії 90 пацієнтів з плеоморфними аденомами привушної залози, що проводиться в клініці щелепно-лицьової хірургії на базі відділення щелепно-лицьової хірургії КП ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР. Передопераційний діагноз встановлювався на підставі клінічного обстеження, результатів ультразвукового дослідження та магнітно-резонансної комп'ютерної томографії привушних залоз, а також цитологічного дослідження матеріалу, отриманого при пункційній біопсії пухлини. У 80 пацієнтів пухлина локалізувалася в поверхневому відділі, а у 7 пацієнтів - у глибокому відділі привушної залози. У 2 пацієнтів мало місце тотальне ураження пухлиною практично всієї залози, у 1 пацієнта відзначався багатовузловий характер ураження пухлинним процесом як поверхневого, так і глибокого відділів залози. В результаті проведених досліджень ми вважаємо, що виконання часткової резекції привушної залози із застосуванням мікрохірургічних принципів операції дозволяє розширити загальноприйняте показання (пухлини розміром до 2 см) для проведення цієї операції при плеоморфних аденомах поверхневого відділу залози. Основним критерієм для застосування даної операції, на нашу думку, є абсолютний розмір пухлини, а відносний відсоток ураження пухлинним процесом поверхневого відділу привушної залози. Якщо за результатами обстеження виявляється, що пухлиною зайнятий не весь поверхневий відділ залози, і можна видалити її в межах здорових тканин із збереженням якоїсь частини цього відділу — перевагу слід надавати даному методу, а не субтотальної резекції залози. Як правило, це можливо, коли такі пухлини (більше 2 см) локалізовані в області полюсів залози. Of the total number of salivary gland tumors, the parotid gland is affected by the tumoral process in 76.4–90% of cases. Among benign tumors of the parotid gland, the most frequent tumor (61.2–90%) is pleomorphic adenoma. The aim of the research is to develop and apply in clinical conditions microsurgical methods of organ-preserving surgery for pleomorphic adenomas of the parotid gland, to determine the main clinical indications for the use of a specific method of surgical treatment, to reduce the risk of developing postoperative complications. The material of this study is based on the results of the surgical treatment of 90 patients with pleomorphic adenomas of the parotid gland, which was carried out in the clinic of maxillofacial surgery on the basis of the Department of Maxillofacial Surgery of MI “Poltava M.V. Sklifosovskyi Regional Clinical Hospital”. Preoperative diagnosis was made on the basis of clinical examination, results of ultrasound and magnetic resonance computer tomography of the parotid glands, as well as the cytological examination of material obtained during puncture biopsy of the tumor. In 80 patients, the tumor was localized in the superficial part, and in 7 patients – in the deep part of the parotid gland. In 2 patients, there was total tumor damage to almost the entire gland; in 1 patient, the multinodular nature of the tumor process in both the superficial and deep parts of the gland was noted. As a result of the conducted research, we believe that performing a partial resection of the parotid gland using microsurgical principles of the operation allows us to expand the generally accepted indication (tumors up to 2 cm in size) for performing this operation for pleomorphic adenomas of the superficial part of the gland. In our opinion, the main criterion for the use of this operation is the absolute size of the tumor and the relative percentage of tumor involvement in the superficial part of the parotid gland. If the results of the examination show that the tumor does not occupy the entire superficial part of the gland, and it can be removed within the limits of healthy tissues while preserving some part of the gland, preference should be given to this method, rather than subtotal resection of the gland. As a rule, this is possible when such tumors (more than 2 cm) are localized in the region of the poles of the gland.Документ Показання до видалення ретенованих третіх молярів на нижній щелепі як можливі предиктори розвитку альвеолярного остеїту(Полтавський державний медичний університет, 2025-03) Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Новіков, Вадим Михайлович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Бородуля, Ірина Вікторівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Коросташова, Марія Анатоліївна; Rezvina, K. Yu.; Pankevych, A. I.; Novikov, V. M.; Kolisnyk, I. A.; Gogol, A. M.; Borodulya, I. V.; Korostashova, M. A.; Steblovsky, D. V.Висвітлено встановлення зв'язку між показаннями до хірургічного видалення ретенованих третіх молярів і частотою альвеолярного остеїту. У дослідженні було максимально стандартизовано ці змінні, що дозволяє оцінити значущість результатів. Відповідно вибірку було поділено на дві основні групи: випадки, коли треті моляри видаляли з профілактичних причин, і випадки, коли видалення третіх молярів відбувалося з терапевтичних причин. Матеріали і методи. Видалення 575 ретенованих третіх молярів було виконано в умовах КП щелепно-лицевого відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Вибірка складається з 265 пацієнтів чоловічої статі (69,4%) і 117 пацієнтів жіночої статі (30,6%). Із вибірки пацієнтів 58,4% зазнали видалення одного третього моляра, а 41,6% – двох третіх молярів; 85 пацієнтів (20,6%) зазнали видалення двох нижніх третіх молярів, а 20 пацієнтів (18%) – двох верхніх третіх молярів. Результати. Загальна кількість ретенованих третіх молярів, видалених хірургічним шляхом, – 575. За профілактичними показаннями видалено 160 (27,8%), із терапевтичних міркувань – 415 (72,2%). Зі 160 профілактичних видалень 112 (70%) проводилися з метою профілактики інфекцій, 40 (25%) – перед протезуванням, а 8 (5%) – з ортодонтичних причин. Із 415 видалень за терапевтичними показаннями: 321 (77,3%) – інфекції, 73 (17,6%) – через карієс, 17 (4,1%) – через кістозне ураження, а 4 (1%) – причина супутнього болю. Загальна частота альвеолярного остеїту після видалення 575 третіх молярів становила 114 випадків – 19,8% загальної кількості. Кількість ретенованих третіх молярів, видалених на нижній щелепі, становила 320, а на верхній щелепі – 255, що складає 55,7% і 44,3% відповідно від загальної кількості видалень. У 19,4% пацієнтів було видалено два ретеновані зуби на нижній щелепі, а в 14% пацієнтів – два ретеновані зуби на верхній щелепі. Не було суттєвої різниці в розподілі подвійних видалень між верхньою й нижньою щелепами. На нижній щелепі альвеолярний остит виник у 62 випадках, що склало захворюваність 21,2%. На верхній щелепі виявлено 27 випадків альвеолярного оститу, що становить захворюваність 13,3%. Захворюваність на альвеолярний остеїт збільшувалася з віком, досягаючи піку у віковій групі від 31 до 35 років. Висновок. У цьому дослідженні автори визначили фактори ризику розвитку альвеолярного остеїту після видалення ретенованих зубів на верхній і нижніх щелепах із різних причин, які можуть слугувати предикторами цього ускладнення. The article highlights the establishment of a relationship between the indications for surgical removal of retained third molars and the incidence of alveolar osteitis. The study standardized these variables as much as possible, which allows us to assess the significance of the results. Accordingly, the sample was divided into two main groups: cases when third molars were removed for preventive reasons and cases when third molars were removed for therapeutic reasons. Materials and methods. The extraction of 575 retained third molars was performed in the conditions of the maxillofacial department of the Poltava Regional Clinical Hospital named after M.V. Sklifosovsky. The sample consisted of 265 male patients (69.4%) and 117 female patients (30.6%). Of the sample, 58.4% underwent extraction of one third molar and 41.6% underwent extraction of two third molars; 85 patients (20.6%) underwent extraction of two lower third molars, and 20 patients (18%) underwent extraction of two upper third molars. Results. The total number of surgically retained third molars was 575. For preventive reasons, 160 (27.8%) were removed, and for therapeutic reasons - 415 (72.2%). Of the 160 prophylactic extractions, 112 (70%) were performed to prevent infections, 40 (25%) were performed before prosthetics, and 8 (5%) were performed for orthodontic reasons. Out of 415 extractions for therapeutic reasons: 321 (77.3%) were for infection, 73 (17.6%) were for caries, 17 (4.1%) were for cystic lesions, and 4 (1%) were for associated pain. The total incidence of alveolar osteitis after the extraction of 575 third molars was 114 cases, 19.8% of the total number. The number of retained third molars extracted in the lower jaw was 320, and in the upper jaw - 255, which is 55.7% and 44.3%, respectively, of the total number of extractions. Two retained teeth in the lower jaw were extracted in 19.4% of patients, and two retained teeth in the upper jaw were extracted in 14% of patients. There was no significant difference in the distribution of double extractions between the upper and lower jaws. Alveolar ostitis occurred in the mandible in 62 cases, which amounted to an incidence of 21.2%. On the upper jaw, 27 cases of alveolar ostitis were detected, which is an incidence of 13.3%. The incidence of alveolar osteitis increased with age, reaching a peak in the age group from 31 to 35 years. Conclusion. In this study, the authors identified risk factors for the development of alveolar osteitis after the removal of retained teeth in the upper and lower jaws for various reasons that may serve as predictors of this complication.Документ Стан мікроциркуляторного русла тканин пародонта у пацієнтів з одонтогенними кістами щелеп(Полтавський державний медичний університет, 2021) Аветіков, Давид Соломонович; Локес, Катерина Петрівна; Проніна, Олена Миколаївна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Avetikov, D. S.; Lokes, K. P.; Pronina, O. M.; Steblovsky, D. V.Система мікроциркуляції є основною ланкою, що забезпечує метаболічний гомеостаз в органах і тканинах, а обмінні порушення в організмі, в свою чергу, впливають на структурно-функціональні характеристики судин мікроциркуляторного русла, в тому числі в тканинах пародонта. Актуальність дослідження мікроциркуляції визначається тим, що за характером її порушень можна встановити початкову стадію патологічних змін в органах і тканинах, а також вибрати тактику хірургічного лікування. Лазерна допплерівська флоуметрія (ЛДФ) один з найбільш інформативних, чутливих, відтворюваних методів, що дозволяють оцінити стан мікроциркуляції в тканинах пародонта. Мета дослідження – визначення локального стану мікроциркуляції в тканинах пародонта методом ЛДФ у пацієнтів з одонтогенними кістами щелеп. Об’єкт і методи дослідження. Для оцінки стану мікроциркуляції методом ЛДФ обстежені 60 пацієнтів з одонтогенними кістами щелеп, в тому числі 26 чоловіків і 34 жінки. Середній вік пацієнтів склав 35,42±2,1 року. Дослідження проводилося на доопераційному етапі, на 7 та 30 добу після цистектомії. Запис кожної ЛДФ-грами проводився при температурі 22°С, з 10.00 по 11.00 годину ранку. Для оцінки параметрів мікроциркуляторного русла були взяті наступні показники: середня величина перфузії тканин кров’ю (ПМ), визначення рівня «флакса» (СКО) – середнє квадратичне відхилення коливань ПМ в заданому проміжку часу. За умов нормоциркуляторного типу мікроциркуляції тканин пародонта найнижчий зафіксований параметр в проекції одонтогенної кісти, де амплітуда ендотеліальних коливань AmaxE (Гц) = (0,120±0,005) в порівнянні з показниками інтактного пародонта AmaxE (Гц) = (0,210±0,032). Показники активних флаксомоцій мають схожу амплітуду, з різницею в ±0,008 Гц. На 7 добу спостереження у пацієнтів превалює гіперемічний тип мікроциркуляції. У 28% випадків при проведенні оперативного втручання спостерігається застійний тип мікроциркуляції. На 30 добу спостереження в обох групах зафіксований нормоциркуляторний, спастичний та гіперемічний типи мікроциркуляції, але кількість пацієнтів з нормоциркуляторним типом збільшується на 16%, а з гіперемічним – менша на 3%.