DSpace eaPSMU :: Browsing by Автор "Talash, V. V."

Перегляд за Автор "Talash, V. V."

Зараз показуємо 1 - 20 з 44

Collection of test tasks «Fundamentals of internal medicine (rheumatology)»
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Talash, V. V.; Kostrikova, Yu. A. ; Pustovoit, A. L.; Талаш, Вікторія Володимирівна; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Пустовойт, Ганна Леонідівна
Recommended by the Central Methodical Commission of Poltava State Medical University as a textbook for applicants for higher education in medical faculties of higher educational institutions of the Ministry of Health of Ukraine who study in English (minutes of the Central Methodical Commission № 1, 29.09.2022)
Integration of the digital stethoscope "stethophone" into the educational process at the department of internal medicine
(Полтавський державаний мединий університет, 2025) Yarmola T.I.; Tkachenko, L. A.; Pustovoyt, H. L.; Vlasova, O. V.; Talash, V. V.; Hutsalenko, O. O.; Vahnenko, A. V.; Lavrenko, K. D.; Ярмола, Тетяна Іванівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Власова, Олена Вікторівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Гуцаленко, Ольга Олексіївна; Вахненко, Андрій Вікторович; Лавренко, Катерина Дмитрівна
The article highlights the possibilities of using the digital stethoscope "Stethophone" in the educational process during the training of students at the Department of Internal Medicine. Стаття висвітлює можливості використання цифрового стетоскопу «Stethophone» в освітньому процесі під час навчання здобувачів освіти на кафедрі внутрішньої медицини.
Kidney damage in patients with rheumatoid arthritis
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Tkachenko, L. A.; Kostrikova, U. A.; Yarmola, T. I.; Pustovoit, G. L.; Talash, V. V.; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Ткаченко, Лидия Афанасьевна; Ярмола, Татьяна Ивановна; Пустовойт, Анна Леонидовна; Талаш, Виктория Владимировна; Кострікова, Юлія Анатоліївна
The purpose of this work is to perform a general analysis of relevant literature on the issue of kidney damage in patients with rheumatoid arthritis. Kidney damage in patients with rheumatic diseases is potentially dangerous, as it can lead to the development of terminal renal failure that may require replacement renal therapy. Amyloidosis often leads to kidney failure in patients with rheumatoid arthritis. Renal amyloidosis more often develops in patients with acute course of rheumatoid arthritis and under maximal immunological disorders. In patients with renal amyloidosis against the background of rheumatoid arthritis, manifestations of joint affection decrease, while the renal-uremic syndrome takes a predominant role. Signs of nephrotic syndrome and chronic renal failure develop gradually. Kidney damage can be caused by medications for rheumatoid arthritis. The choice of the optimal scheme of individual-centred therapy is vitally important for patients, since every aggravation of both rheumatic disease and secondary renal damage leads to the progression of chronic renal failure; Мета даної роботи – узагальнюючий аналіз даних літератури щодо проблеми ураженя нирок у хворих на ревматоїдний артрит. Ураження нирок у пацієнтів з ревматичними хворобами є потенційно небезпечним, оскільки може призвести до розвитку термінальної ниркової недостатності і необхідності застосування замісної ниркової терапії. До ниркової недостатності нерідко призводить амілоїдоз нирок у хворих на ревматоїдний артрит. Частіше амілоїдоз нирок розвивається у хворих з гострим перебігом ревматоїдного артриту та максимальними імунологічними порушеннями. У хворих з амілоїдозом нирок на фоні ревматоїдного артриту суглобові прояви зменшуються, і на перший план виступає нирково-уремічний синдром. Поступово розвиваються ознаки нефротичного синдрому та хронічної ниркової недостатності. Ураження нирок при ревматоїдному артриті можуть бути і медикаментозні, на фоні лікування. Вибір оптимальної схеми індивідуалізованого лікування життєво важливий для пацієнтів, оскільки кожне загострення як ревматичного захворювання, так і вторинного ураження нирок приводить до прогресування хронічної ниркової недостатності; Цель данной работы - обобщающий анализ данных литературы по проблеме поражений почек у больных ревматоидным артритом. Поражение почек у пациентов с ревматическими болезнями является потенциально опасным, поскольку может привести к развитию терминальной почечной недостаточности и необходимости применения заместительной почечной терапии. К почечной недостаточности нередко приводит амилоидоз почек у больных ревматоидным артритом. Чаще амилоидоз почек развивается у больных с острым течением ревматоидного артрита и максимальными иммунологическими нарушениями. У больных с амилоидозом почек на фоне ревматоидного артрита суставные проявления уменьшаются, и на первый план выступает почечно-уремический синдром. Постепенно развиваются признаки нефротического синдрома и хронической почечной недостаточности. Поражение почек при ревматоидном артрите может быть и медикаментозным, на фоне лечения. Выбор оптимальной схемы индивидуализированного лечения жизненно важен для пациентов, поскольку каждое обострение как ревматического заболевания, так и вторичного поражения почек приводит к прогрессированию хронической почечной недостаточности.
Lipoleiomyoma of the uterus in a woman of reproductive age (clinical case)
(2024) Talash, V. V.; Palyokha, Ya. V.; Gromova, A. M.; Talash, V. V.; Martynenko, V. B.; Prylutska, N. O.; Mitunina, N. I.; Талаш, Валентин Васильович; Пальоха, Ярослав Віталійович ; Громова, Антоніна Макарівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Мартиненко, Віталій Борисович; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Мітюніна, Ніна Іванівна
Uterine lipoleiomyoma is one of the variants of uterine leiomyoma, which is histologically represented by the presence of mature fat and smooth muscle cells. The relevance of the coverage of this clinical case is determined by the extreme rarity of the development of uterine lipoleiomyoma in women of reproductive age. The purpose of this work was to record this clinical case in the world statistics of lipoleiomyoma, to evaluate methods of diagnosis and differential diagnosis, to determine the role of early diagnosis of uterine lipoleioma in the subsequent tactics and scope of surgical treatment. Data from the medical records of a 41-year-old inpatient were analyzed. In addition to the generally accepted clinical and biochemical methods of blood and urine examination, electrocardiogram, ultrasound examination of the pelvic organs, the level of ovarian tumor markers in the blood (CA 125, HE4 and the ROMA index) was determined. The diagnosis of the disease was based on the data of pathohistological and immunohistochemical studies. Based on the results of a review of the medical literature, analysis of articles obtained as a result of a search of PubMed, SCOPUS, Web of Science, MedScape databases, the current state of the problem is highlighted, literary data related to the incidence, features of the clinical course, diagnosis and treatment of uterine lipoleiomyoma are summarized. The clinical case presented in the article demonstrates an incidental finding of a uterine lipoleiomyoma in a woman of reproductive age, measuring 30x25x20 cm, originated subserously from the body and cervix of the uterus, in the area of its isthmus. Under this condition, it occupied the entire Douglas space, the area of the sacro-uterine ligaments and the parietal peritoneum, intimately adjacent to the sigmoid and rectum, to the ureters and iliac vessels. The peculiarity of this clinical case is that sonographically uterine lipoleiomyoma was hidden under the "mask" of a dermoid cyst of the right ovary. Macroscopically, it differed from a typical lipoleiomyoma by the purple-bluish color of its outer surface and soot-colored, fine-lobed spongy structure on the section. The diagnosis of uterine lipoleiomyoma was verified only on the basis of pathohistological and immuno histochemical research. Microscopically, the lipoleiomyoma had a mesenchymal structure with a pronounced vascular component and consisted of mitotically inactive bundles of smooth muscle cells and mature adipocytes. Im munohistochemically, a positive reaction for caldesmon, desmin, smooth muscle actin alpha of tumor cells and for S.100 (DAKO, polyclonal) fatty cells was detected, which confirmed the hypothesis of direct transformation of smooth muscle cells existing in the leiomyoma of the uterus into fatty cells. This clinical case should complement the global statistical indicators of diagnosis of uterine lipoleiomyoma in women of reproductive age. Lipoleiomyoma should be considered as the primary diagnosis in case of detection of a large uterine tumor in women with excess body weight and be removed immediately after diagnosis, otherwise it is impossible to exclude its malignancy. For the planned diagnosis of neoplasms of the female genital organs, preference should be given to non-invasive research methods: magnetic resonance or computer tomography with contrast enhancement. The problem of these tumors lies in their unpredictable histogenesis, the unexpected presence of fat in the microscopic structure, and in the visual similarity to sarcomas. Verification of the diagnosis is carried out on the basis of pathohistological and immunohistochemical studies of the tumor preparation.Uterine lipoleioma can have a purplie-bluish color and develop by a broad base from the body and cervix of the uterus, as a result of "lipomatous" metaplasia of the uterine leiomyoma existing in a woman. Regular preventive examinations of women of all ages are crucial for timely detection of this rare neoplasm. Ліполейоміома матки – один з варіантів лейоміоми матки, яка гістологічно представлена наявністю зрілих жирових і гладком’язових клітин. Актуальність висвітлення цього клінічного випадку визначається надзвичайною рідкісністю розвитку ліполейоміоми матки в жінок репродуктивного віку. Метою цієї роботи було зафіксувати такий клінічний випадок у світовій статистиці ліполейоміоми, оцінити методи діагностики, диференціальної діагностики, визначити роль ранньої діагностики ліполейоми матки в подальшій тактиці та у визначенні об’єму оперативного лікування. Проаналізовано дані медичної документації стаціонарної хворої 41-річного віку. Окрім загальноприйнятих клінічних та біохімічних методів дослідження крові та сечі, електрокардіограми, ультразвукового обстеження органів малого тазу, визначали рівень онкомаркерів яєчників у крові (СА 125, НЕ4 та індекс ROMA). Діагноззахворювання базувався на даних патогістологічного та імуногістохімічного досліджень. За результатами огляду медичної літератури, аналізу статей, отриманих у результаті пошуку баз даних PubMed, SCOPUS, Web of Science, MedScape, висвітлено сучасний стан проблеми, узагальнено літературні дані, що стосуються захворюваності, особливостей клінічного перебігу, діагностики та лікування ліполейоміоми матки. Наведений у статті клінічний випадок демонструє випадкову знахідку ліполейоміоми матки в жінки репродуктивного віку, розмірами 30х25х20 см, яка розпочинала свій ріст субсерозно з тіла та шийки матки, у ділянці її перешийку. За цієї умови вона займала весь дугласів простір, зону крижово-маткових зв’язок і парієтальної очеревини, інтимно прилягаючи до сигмоподібної та прямої кишки, до сечоводів і здухвинних судин. Особливістю цього клінічного випадку є те, що сонографічно ліполейоміома матки ховалась під «маскою» дермоїдної кісти правого яєчника. Макроскопічно вона відрізнялась від типової ліполейоміоми багряноціанотичним кольором її зовнішньої поверхні та брудно-бурим кольором і дрібночасточковою губчастою структурою на розрізі. Діагноз ліполейоміоми матки був верифікований лише на підставі патогістологічного та імуногістохімічного дослідження. Мікроскопічно ліполейоміома мала будову мезенхімоми з вираженим судинним компонентом і складалась з мітотично неактивних пучків гладком’язових клітин і зрілих адипоцитів. Імуногістохімічно виявлялась позитивна реакція на кальдесмон, десмін, гладком’язовий актин альфа пухлинних клітин і на S.100 (DAKO, поліклональні) жирових клітин, що підтверджувало гіпотезу про пряме перетворення гладком’язових клітин наявної у хворої лейоміоми матки в жирові клітини. Цей клінічний випадок має доповнити світові статистичні показники діагностики ліполейоміоми матки в жінок репродуктивного віку. Ліполейоміому слід розглядати як первинний діагноз у разі виявлення великої пухлини матки в жінок з надмірною масою тіла та видаляти її відразу після встановлення діагнозу, оскільки інакше неможливо виключити її злоякісність. Для планової діагностики новоутворень жіночих статевих органів перевага повинна надаватись неінвазивним методам дослідження: магнітно-резонансній або комп’ютерній томографії з контрастним підсиленням. Проблема, пов’язана з цими пухлинами, полягає в їхньому непередбачуваному гістогенезі, неочікуваній наявності жиру в мікроскопічній будові та у візуальній схожості з саркомами. Верифікація діагнозу проводиться на підставі патогістологічного та імуногістохімічного досліджень препарату пухлини. Ліполейома матки може мати багряно-ціанотичний колір та розвиватись широкою основою з тіла та шийки матки внаслідок ліпоматозної метаплазії наявної в жінки лейоміоми матки. Регулярні профілактичні огляди жінок усіх вікових періодів мають вирішальне значення для своєчасного виявлення цього рідкісного новоутворення.
Microscopic polyangiitis hiding behind the mask of COVID-19: A case series and minireview
(ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Національний нирковий фонд України, 2023-07-10) Yarmola, T. I.; Gutsalenko, O. O.; Katerenchuk, I. P.; Tkachenko, L. A.; Kostrikova, Yu. A. ; Talash, V. V.; Ярмола, Тетяна Іванівна; Гуцаленко, Ольга Олексіївна; Катеренчук, Іван Петрович; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Талаш, Вікторія Володимирівна
Microscopic polyangiitis (MPA) is one of the three clinical phenotypes of vasculitis associated with antineutrophil cytoplasmic antibodies (ANCA). Although MPA is considered a rare form of ANCA-associated vasculitis (AAV), clinical evidence shows that it is fairly common among nephrologists, as it manifests as a systemic, weak-immune vasculitis affecting glomerular capillaries, resulting in necrotizing glomerulonephritis (GN) diagnosed in nearly 100% of MPA patients. The issue of AAV in general, and MPA specifically, has gained significant importance in the context of the ongoing SARS-CoV-2 coronavirus pandemic, as both conditions share common anatomical sites of infection and inflammation. This study presents three new cases of MPA in post-COVID-19 patients. The analysis and presentation encompassed demographic data, patient history regarding comorbidities, details of follow-up care, chronology with COVID-19, and laboratory findings at the time of MPA diagnosis. A comparative analysis of the chronological progression of MPA in the documented clinical cases reveals the polymorphic nature of early-stage clinical manifestations, as well as diverse patterns of disease progression in the advanced stage. Additionally, we provide a brief literature review on diagnostic challenges, pathogenetic mechanisms underlying the relationship between SARS-CoV-2 and AAV, and peculiarities of clinical presentations in early and advanced stages of MPA.
Microscopic Polyangiitis is a “Masquerade Ball” in Modern Realities: A Literature Review
(Open Access Journal of Urology & Nephrology, 2023-12-28) Yarmola, T. I.; Gutsalenko, O. O.; Tkachenko, L. A.; Katerenchuk, I. P.; Kostrikova, U. A.; Pustovoyt, H. L.; Talash, V. V.; Tsyganenko, I. V.; Ярмола, Тетяна Іванівна; Гуцаленко, Ольга Олексіївна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Катеренчук, Іван Петрович; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Циганенко, Ірина Володимирівна
Microscopic polyangiitis (MPA) is an important new medical problem, as it shows increasing incidence and prevalence in the population, especially after the outbreak of coronavirus disease 2019 (COVID-19). MPA is a multisystemic destructive disease with a wide spectrum of heterogeneous clinical manifestations depending on the affected organs. The polymorphism of nonspecific clinical signs and the variability of the clinical picture, which differs from patient to patient, can cause a diagnostic delay and establish the correct diagnosis only in the late stages of the disease. That is why many patients consult and receive treatment from different doctors before verifying the diagnosis. In the review article, an analysis of literary sources was made, which highlighted classic renal and/or pulmonary symptoms, skin, gastrointestinal, neurological and cardiovascular manifestations of MPA. It is important to note that the clinical manifestations of MPA can be very different from the usual recognized patterns and manifest as unusual manifestations of the disease with a hidden or atypical course, and therefore received the figurative name “the Great Masquerades”. So MPA can often hide under the “mask” of other diseases, including COVID-19 itself, which significantly complicates its early diagnosis and treatment. That is why doctors should be better informed about the different variants of the clinical course of MPA and approaches to diagnosis, which will help eliminate delays in diagnosis. After all, the rapid diagnosis of MPA is important for the initiation of adequate immunosuppressive therapy, which can both save lives, preserve organs from damage, and improve the quality of life.
Microscopic polyangiitis – a view of the problem through the lens of a nephrologist
(2021) Katerenchuk, I. P.; Tkachenko, L. A.; Yarmola, T. I.; Talash, V. V.; Катеренчук, Іван Петрович; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Талаш, Вікторія Володимирівна
The article presents two clinical cases of microscopic polyangiitis in patients with symptoms of glomerulonephritis with renal failure, which were preceded by such nonspecific symptoms as: abdominal syndrome, high blood pressure, arthralgia, myalgia, weight loss, uveitis, shortness of breath, general weakness. Clinical and laboratory-instrumental aspects of diseases are analyzed. Emphasized the feasibility of early diagnosis, adequate therapy appointment. The aim of the article is to show that only with timely prescribing of pathogenetic therapy it is possible to achieve clinical and laboratory remission and, even, to cease hemodialysis sessions. It was described two clinical cases of microscopic polyangiitis in patients with symptoms of glomerulonephritis with renal failure. Approaches to complex treatment of patients with the use of pathogenetic and the possibility of using renal replacement therapy were discussed. After verifying the diagnosis, all patients started immunosuppression with corticosteroids and cytostatics. It is shown that only with timely prescribing of pathogenetic therapy it is possible to achieve clinical and laboratory remission. Clinical examples demonstrate to physicians that systemic vasculitis can often hide under the «mask» of other diseases and require timely diagnosis and immediate pathogenetic treatment.
NO- и пероксинитрит-зависимые изменения продукции супероксидного анион-радикала в органах крыс при экспериментальном метаболическом синдроме
(Гродненский государственный медицинский университет, 2014) Костенко, Віталій Олександрович; Єлінська, Аліна Миколаївна; Ляшенко, Лілія Іванівна; Соловйова, Наталія Веніамінівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Костенко, Виталий Александрович; Елинская, Алина Николаевна; Ляшенко, Лилия Ивановна; Соловьева, Наталья Вениаминовна; Талаш, Виктория Владимировна; Kostenko, V. O.; Yelinskaya, A. M.; Lyashenko, L. I.; Solovyeva, N. V.; Talash, V. V.
В эксперименте на 30 белых крысах-самцах линии Вистар массой 180-230 г исследована роль различных изоформ NO-синтазы и пероксинитрита в продукции супероксидного анион-радикала (.О ) в различных органах (пародонте, поднижнечелюстных слюнных железах, аорте, семенниках) в условиях воспроизведения углеводно-жировой модели метаболического синдрома (МС). Образование. О оценивали спектрофотометрически при проведении теста с нитросиним тетразолием в гомогенате тканей с индукторами в виде НАДН и НАДФН для оценки продукции О, соответственно, митохондриальной и микросомальной электронно-транспортными цепями (ЭТЦ). Выявили, что воспроизведение МС сопровождается усилением продукции .О указанными ЭТЦ в тканях пародонта, СЖ,аорты и семенников. Функциональная активность нейрональной NO-синтазы (nNOS) при экспериментальном МС обеспечивает ограничение продукции .О митохондриальной и микросомальной ЭТЦ. Введение селективного ингибитора nNOS 7-нитроиндазола повышает выработку .О этими источниками в тканях всех исследуемых органов. Функциональная активность индуцибельной NO-синтазы (iNOS) при моделировании МС способствует генерации .О . Введение селективного ингибитора iNOS аминогуанидина снижает продукцию .О митохондриями (в тканях пародонта, слюнных желез, аорты и семенников) и микросомами (в слюнных железах). Применение скэвенджера пероксинитрита L-селенометионина при моделировании МС ограничивает гиперпродукцию .О митохондриальной ЭТЦ (в тканях пародонта и слюнных желез), однако не влияет на генерацию .О НАДФН-оксидазой микросом.
Prevention of contrast-induced nephropathy during interventional treatment of acute coronary syndrome
(Дніпровський державний медичний університет, 2023-12-22) Miakinkova, L. O.; Yarmola, T. I.; Pustovoit, G. L.; Kostrikova, Yu. A. ; Pysana, B. O.; Talash, V. V.; М'якінькова, Людмила Олександрівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Писана, Богдана Олександрівна; Талаш, Вікторія Володимирівна
The aim of the work was to determine the risk factors of contrast-induced nephropathy in patients with acute coronary syndrome and to evaluate the effectiveness of methods of its prevention. There were examined 62 patients admitted to the interventional cardiology department during 9 months of routine practice with a diagnosis of acute coronary syndrome and concomitant chronic kidney disease. Among them, 56.45% have diabetic nephropathy, 21% – hypertensive nephropathy, 19.35% – chronic pyelonephritis, 3.2% – gouty nephropathy. According to the stages of chronic kidney disease: I stage – 8.1%, II stage – 46.8%, III A stage – 30.6%, III B stage – 14.5% of patients. The control group consisted of32 patients with acute coronary syndrome without kidney pathology. All patients underwent urgent percutaneous coronary intervention with a water-soluble low-osmolarity radiocontrast medium. The risk of contrast-induced nephropathy was determined according to the Mehran scale. Contrast-induced nephropathy was diagnosed by an increase in serum creatinine by 25% over 24-48 hours. Prevention of contrast-induced nephropathy according to existing recommendations was carried out by prescribing early statin therapy and diuresis-controlled combined hydration in 22 patients with concomitant chronic kidney disease. Mathematical processing was performed using Statistica 8.0 software (StatSoft Inc, USA). Patients with chronic kidney disease had a high and very high risk of contrastinduced nephropathy in 19.4% and 3.2% of cases, among them in 91.6% high, and in 100% – very high-risk contrastinduced nephropathy developed. Patients in the control group had a low to moderate risk, none of them developed contrast-induced nephropathy. It has been shown that the risk of contrast-induced nephropathy depends on the stage ofchronic kidney disease and is associated with a decrease in the ejection fraction of the left ventricle (≤40%), acute left ventricle failure of the III and IV classes according to Killip, a decrease in diuresis up to ≤0.6 ml/h/kg in the first 12-24 hours after urgent percutaneous coronary intervention; taking metformin 6-12 hours before the administration of the X-ray contrast medium and the glomerular filtration rate ≤45 ml/min./1.73 m2. In patients who underwent prevention of contrast-induced nephropathy in its entirety, its development was not registered.
Problems of systemic lupus erythematosus diagnostics
(Полтавський державаний мединий університет, 2025) Talash, V. V.; Талаш, Вікторія Володимирівна
Systemic lupus erythematosus is a chronic systemic connective tissue disease of unknown etiology, which is often accompanied by multiorgan involvement with the development of complications. Given the heterogeneity of the clinical picture, the high probability of developing serological abnormalities, establishing the diagnosis is a multidisciplinary problem. The low rates of morbidity and prevalence of this disease in Ukraine, compared to the global rates, indicate insufficient and untimely detection of systemic lupus erythematosus in patients. The purpose of the study was to analyze information on the features of systemic lupus erythematosus diagnosis, diagnostic criteria to develop further prospects for developing an algorithm for its diagnosis. On the basis of literary data, the article presents modern concepts of etiology and pathogenesis, clinical manifestations of systemic lupus erythematosus, highlights the main difficulties in diagnosis. The article presents a brief analysis of systemic lupus erythematosus study history, an overview of modern possibilities of its laboratory diagnosis, and clinical criteria for establishing a diagnosis, which will allow doctors to establish a timely diagnosis and prescribe adequate therapy, thereby improving the detection rates of systemic lupus erythematosus and increasing the quality and life expectancy of patients. Системний червоний вовчак – хронічне системне захворювання сполучної тканини достеменно невідомої етіології, яке часто супроводжується поліорганними ураженнями з розвитком ускладнень. Ураховуючи гетерогенність клінічної картини, велику ймовірність розвитку серологічних аномалій встановлення діагнозу становить мультидисциплінарну проблему. Низькі показники захворюваності та поширеності цієї недуги в Україні, порівняно з світовими, вказують на недостатнє і несвоєчасне виявлення системного червоного вовчака у хворих. Метою даної роботи було проаналізувати відомості щодо особливостей діагностики системного червоного вовчака, критерії встановлення діагнозу для напрацювання подальших перспектив розробки алгоритму його діагностики. На підставі літературних даних у статті наведені сучасні уявлення щодо етіології та патогенезу, клінічних проявів системного червоного вовчака, висвітлені основні труднощі в діагностиці. Представлений в статті короткий аналіз історії вивчення системного червоного вовчака, огляд сучасних можливостей його лабораторної діагностики, клінічних критеріїв установлення діагнозу дозволять лікарям своєчасно встановити діагноз та призначити адекватну терапію і, тим самим, покращити показники виявлення системного червоного вовчака та підвищити якість і тривалість життя пацієнтів.
Simultaneous laparoscopic operations in combination with gynecological and surgical pathology
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Martynenko, V. B.; Hromova, A. M.; Sheiko, V. D.; Nesterenko, L. A.; Zezekalo, V. M.; Orlova, Yu. A.; Talash, V. V.; Kachailo, I. A.; Мартиненко, Віталій Борисович; Громова, Антоніна Макарівна; Шейко, Володимир Дмитрович; Нестеренко, Леонід Анатолійович; Зезекало, Варвара Максимівна; Орлова, Юлія Андріївна; Талаш, Валентин Васильович; Качайло, І. А.
Laparoscopic gynecology has been used worldwide over the last few decades. Many surgical interventions previously performed laparotomically use minimally invasive laparoscopic techniques. Gynecological diseases often occur with other pathologies of internal organs that require surgical treatment. Simultaneous interventions have numerical advantages compared to traditional methods of surgical treatment. As a result of the analyzed clinical data of the conducted research, it can be stated that the simultaneous operations performed to solve gynecological and general surgical pathologies had a course similar to traditional surgical interventions. No cases of development of complications or adverse events were recorded. All patients received the maximum possible amount of treatment with the elimination of more pathological processes, which significantly improved their quality of life.
Teratomal neoplasms of the pericard: the problem and realities (clinical case)
(Georgian Association of Business Press, 2023-02) Talash, V. V.; Katerenchuk, I. P.; Kostrikova, Yu. A.; Yarmola, T. I.; Pustovoi, G. L.; Tkachenko, L. A.; Талаш, Вікторія Володимирівна; Катеренчук, Іван Петрович; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна
The article presents a difficult-to-diagnose clinical case of progressive growth of two intrapericardial dermoid cysts in a 42-year-old man, diagnosed only 6 months after acute transdermal poisoning with lithium salts (Litol 24), which the patient, on his own initiative, used locally for the treatment of existing psoriasis. The peculiarity of this clinical case lies in the fact that, due to the extremely rare occurrence of intrapericardial dermoid cysts, their presence was perceived by doctors as hydropericardium. Therefore, untimely diagnosis of the cause of compression syndrome created a threat of tamponade of the patient's heart. At the same time, surgical treatment not only improved the patient's condition and quality of life, but also relieved him of skin rashes on his body. This clinical case can supplement the global statistical indicators of the diagnosis of these neoplasms of the pericardium with the successful treatment of the patient.
The problem and realities of uterine lipoleiomyoma through the prism of a clinical case
(Полтавський державний медичний університет, 2025) Talash, V. V.; Hromova, A. M.; Prylutska, N. O.; Orlova, Yu. A.; Mitunina, N. I.; Shafarchuk, V. M.; Талаш, Валентин Васильович ; Громова, Антоніна Макарівна; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Орлова, Юлія Андріївна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Шафарчук, Валентина Михайлівна
Uterine lipoleiomyoma is a rare variant of uterine leiomyoma, which usually develops in perimenopausal women and rarely reaches large sizes. Its sonographic similarity to ovarian teratoma, leiomyoma, or sarcoma creates diagnostic problems in practical gynecology. The relevance of reporting this clinical case is determined by the extreme rarity of uterine lipoleiomyoma in women of reproductive age and the localization of its development from the cervix and uterus simultaneously. The clinical case presented in the article demonstrates an incidental finding of uterine lipoleiomyoma in a woman of reproductive age, which was mistaken for a right ovarian teratoma during ultrasound examination. The large size of the tumor, its external similarity to sarcoma, and its close attachment to the sacrouterine ligaments, parietal peritoneum, sigmoid and rectum, ureters, and iliac vessels created technical and diagnostic problems during surgery. Given the presence of a large neoplasm in the right appendage area, increased pain, positive symptoms of peritoneal irritation, and suspicion of uterine sarcoma, extirpation of the uterus with appendages was performed. The diagnosis of uterine lipoleiomyoma was verified by histological and immunohistochemical studies. Ліполейоміома матки є рідкісним варіантом лейоміоми матки, яка, зазвичай, розвивається в жінок перименопаузального віку й рідко досягає великих розмірів. Її сонографічна схожість з тератомою яєчника, лейоміомою чи з саркомою створюють діагностичні проблеми в практичній гінекології. Актуальність висвітлення клінічного випадку визначається надзвичайною рідкісністю розвитку ліполейоміоми матки в жінок репродуктивного віку та локалізацією її розвитку з шийки й матки одночасно. Представлений у статті клінічний випадок демонструє випадкову знахідку ліполейоміоми матки в жінки репродуктивного віку, яку під час ультразвукового дослідження помилково сприйняли за тератому правого яєчника. Великі розміри пухлини, її зовнішня схожість з саркомою, щільне прилягання до крижово маткових зв’язок, парієтальної очеревини, сигмовидної й прямої кишки, до сечоводів і здухвинних судин створили технічні та діагностичні проблеми під час оперативного втручання. Ураховуючи наявність великого новоутворення в ділянці правих додатків, посилення больового синдрому, позитивних симптомів подразнення очеревини, підозри на саркому матки виконано екстирпацію матки з придатками. Діагноз ліполейоміоми матки був верифікований даними гістологічного та імуногістохімічного досліджень.
Вивчення основних питань контраст-індукованої нефропатії (огляд літератури)
(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили (Миколаїв, Україна), 2018) Пустовойт, Ганна Леонідівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Пустовойт, Анна Леонидовна; Ярмола, Татьяна Ивановна; Талаш, Виктория Владимировна; Ткаченко, Лидия Афанасьевна; Кострикова, Юлия Анатольевна; Pustovoit, A. L.; Yarmola, T. I.; Talash, V. V.; Tkachenko, L. A.; Kostrikova, Yu. A.
Резюме. Авторами проведений узагальнюючий аналіз даних літератури щодо проблеми контраст – індукованої нефропатії. Проаналізовано етіологію, фактори ризику, патогенетичні механізми, клінічні прояви контраст-індукованої нефропатії. Опрацьований алгоритм визначення факторів ризику розвитку контраст-індукованої нефропатії та алгоритм тактики ведення пацієнтів перед діагностичним обстеженням і при розвитку контраст–індукованої нефропатії. Показано, що при визначенні принципів стратифікації тяжкості гострого пошкодження нирок необхідно враховувати вихідний рівень функціональної здатності нирок. У категорію найбільш високого ризику розвитку контраст-індукованої нефропатії попадають пацієнти з захворюваннями нирок, що мають підвищений рівень сироваткрвого креатиніну, а також хворі на цукровий діабет, особливо у похилому віці. У більшості випадків рентгенконтрастне дослідження є запланованою процедурою, і клінічна значимість проблеми пошкодження нирок може бути зведена до мінімуму при виявленні пацієнтів групи ризику, оцінці ступеня ризику/ користі при виборі найбільш інформативного та безпечного методу дослідження, своєчасної корекції факторів ризику, що підлягають модифікації і проведенні профілактичних заходів. Резюме. Авторами проведен обобщающий анализ данных литературы по проблеме контрастиндуцированной нефропатии. При определении принципов стратификации тяжести острого повреждения почек необходимо учитывать исходный уровень функциональной способности почек. В категорию наиболее высокого риска развития контраст-индуцированной нефропатии попадают пациенты с заболеваниями почек, имеющих повышенный уровень сывороточного креатинина, а также больные сахарным диабетом, особенно в пожилом возрасте. В большинстве случаев рентгенконтрастное исследование является запланированной процедурой, и клиническая значимость проблемы повреждения почек может быть сведена к минимуму при выявлении пациентов группы риска, оценке степени риска/пользы при выборе наиболее информативного и безопасного метода исследования, своевременной коррекции факторов риска, подлежащих модификации и проведении профилактических мероприятий. Abstract. The authors carried out a general analysis of literature data on the problem of contrast-induced nephropathy. On modern presentations pre-procedural methods of prophylaxis contrast-induced nephropathy must include: Abolition of nephrotoxic preparations a 3 twenty-four hours prior to procedure. Application of contrasting preparation of izo- or hypoosmolary is with a calculation minimum of effective volume of preparation. Materials and Methods. We carried out determination of kreatinine, urea, electrolytes 3-4 twenty-four hours prior to and during 48-72 hours after an inspection. Hydratation of 0,9% of NaCl or 4% bicarbonate of natrium intravenous 1 ml/kg/hour during 6-12 hours before procedure and during 12-24 hours after it. Setting of N- of acetylcystein is 600 mgs (1200 mgs – at chronic illness of kidneys and diabetes mellitus) perorally 2 times on twenty-four hours, before procedure and in the day of procedure or 150 mg/kg intravenous during 5 hour it is recommended to use low or izoosmolary X-ray contrast facilities of the last generations and, at possibility, to use necessary doses minimum. Results and Discussion. Thus, contrast-induced sharp damage of kidneys is serious, prognostic unfavorable complication undertaking an X-ray contrast study, however is prognostic enough disease. During the determination of stratification severity of acute kidney injury it is necessary to take into account the initial level of kidneys functional ability. In the category of highest risk for contrast-induced nephropathy get patients with kidney disease have elevated levels of serum creatinine, as well as people with diabetes mellitus, especially in the elderly. In most cases, an X-ray contrast test is a planned procedure and the clinical significance of the kidney damage problem can be minimized in identifying patients at risk, assessing the risk / benefit in choosing the most informative and safe research method, correcting the risk factors, provided to modification and implementation of preventive measures.
Використання симуляційних технологій навчання як запорука ефективної підготовки до об'єктивного структурованого клінічного іспиту
(Одеський національний медичний університет, 2023) Громова, Антоніна Макарівна; Ляховська, Тетяна Юріївна; Орлова, Юлія Андріївна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Талаш, Валентин Васильович; Hromova, A. M.; Liakhovska, T. Yu.; Orlova, Yu. A.; Mitiunina, N. I.; Talash, V. V.
Вступ. Вищі навчальні заклади повинні створити безпечне та надійне освітнє середовище для навчання клінічних умінь. Одним із засобів досягнення цього завдання є застосування симуляційних технологій. Мета дослідження. Запровадити в навчальний процес симуляційні технології та оцінити їх ефективність у підготовці до складання об’єктивного структурованого клінічного іспиту. Матеріал і методи дослідження. На базі кафедри створено симуляційний клас, обладнаний муляжами та фантомами. Співробітниками кафедри підготовлено дві станції: «акушерську» та «гінекологічну». Розроблено 28 алгоритмів виконання практичних навичок та чек-листи для оцінювання дій здобувачів вищої освіти. Проведено анонімне опитування 112 студентів за допомогою розробленої анкети. Результати та їх обговорення. Ураховуючи набутий досвід викладацької діяльності і великий клінічний досвід колективу кафедри, об’єднаними зусиллями співробітників розроблено алгоритми виконання практичних навичок на фантомах, муляжах, що дає змогу відпрацювати виконання певних дій, дає можливість повторного проведення маніпуляцій, скорочує час, необхідний для засвоєння навички у клінічному середовищі, мінімізує завдання шкоди здоров’ю пацієнта під час утручань. Висновки. Упровадження в освітній процес сучасних навчальних технологій у вигляді класів, центрів симуляційних технологій на базі ВНЗ та клінік дає змогу досягти максимального відпрацювання практичних навиків окремих діагностичних і лікувальних маніпуляцій. що сприятиме ефективній підготовці до ОСП(К)І.
Внутрішньоутробне інфікування як причина передчасних пологів
(2012) Громова, Антоніна Макарівна; Громова, Антонина Макаровна; Gromova, A. M.; Мітюніна, Ніна Іванівна; Митюнина, Нина Ивановна; Mitunina, N. I.; Талаш, Валентин Васильович; Талаш, Валентин Васильевич; Talash, V. V.
Вплив змін рівня гормонів щитоподібної залози на артеріальний тиск, процеси ремоделювання міокарду та функціонування нервової системи
(Полтавський державний медичний університет, 2019) Кострікова, Юлія Анатоліївна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Kostrikova, Yu. A.; Pustovoit, A. L.; Yarmola, T. I.; Tkachenko, L. A.; Talash, V. V.
Тиреоїдна патологія, поряд з захворюваннями серцево-судинної системи відзначається найбільшою поширеністю серед неінфекційних захворювань людини. За останній час значно підвищились рівень та глибина наукового розуміння впливу порушення гормонального фону на розвиток вторинної артеріальної гіпертензії, процеси ремоделювання міокарду, патології центральної нервової системи. Знання механізмів впливів тиреоїдних гормонів на функціонування основних органів та систем людини, дозволить прискорити та поліпшити процес діагностичного пошуку з наступною розробкою індивідуальних підходів корекції наявних змін та станів з метою профілактики розвитку загрозливих для життя ускладнень.
Вплив скевенджеру пероксинітриту L-селенометіоніну на патогенез експериментального метаболічного синдрому
(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015) Талаш, Вікторія Володимирівна; Костенко, Віталій Олександрович; Талаш, Виктория Владимировна; Костенко, Виталий Александрович; Talash, V. V.; Kostenko, V. O.
У експерименті на 30 білих щурах досліджено вплив скевенджеру пероксинітриту – L-селенометіоніну на показники вуглеводного та ліпідного обмінів, вільнорадикальних процесів, гемокоагуляції в організмі за умов відтворення метаболічного синдрому (МС). Показано, що застосування L-селенометіоніну за умов експерименту зменшує прояви дисліпопротеїнемії та гіпертриацилгліцеролемії без істотного впливу на рівень холестеролу та чутливість тканин до інсуліну. Введення L-селенометіоніну за умов відтворення МС зменшує в крові концентрацію вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів та їх приріст за час інкубації у прооксидантному буферному розчині, підвищує активність антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази), обмежує ступінь гіперкоагуляційних зрушень (за зовнішнім та внутрішнім шляхами гемокоагуляції), подовжує кінцевий етап гемокоагуляції – утворення фібрину із фібриногену, покращує фібринолітичну активність плазми крові; The experiment carried out on 30 white rats focuses on studying the effect of peroxynitrite scavenger Lselenomethionine upon the indices of carbohydrate and lipid metabolism, free radical processes in the body and hemocoagulation under modeled metabolic syndrome (MS). It has been shown the administration of Lselenomethionine in the experimental conditions reduces signs of dyslipoproteinemia and hypertriacylglycerolemia having no significant effect on cholesterol level and insulin sensitivity. Introduction of L-selenometionin in MS modeling reduces the blood concentration of secondary products of lipid peroxidation and their amount of growth during the incubation in pro-oxidative buffer solution, increases the activity of antioxidant enzymes (superoxide dismutase, catalase), limits the extent of hypercoagulation changes (by inrernal and external routes hemocoagulation), prolongs the final stage of hemocoagulation, formation of fibrin from fibrinogen, and stimulats fibrinolytic activity of blood plasma; В эксперименте на 30 белых крысах исследовано влияние скэвенджера пероксинитрита – L- селенометионина на показатели углеводного и липидного обменов, свободнорадикальных процессов, гемокоагуляции в организме при воспроизведении метаболического синдрома (МС). Показано, что применение L-селенометионина в условиях эксперимента уменьшает проявления дислипопротеинемии и гипертриацилглицеролемии без существенного влияния на уровень холестерина и чувствительность тканей к инсулину. Введение L-селенометионина в при моделировании МС уменьшает в крови концентрацию вторичных продуктов пероксидного окисления липидов и их прирост за время инкубации в прооксидантном буферном растворе, повышает активность антиоксидантных ферментов (супероксиддисмутазы, каталазы), ограничивает степень гиперкоагуляционные сдвигов (по внешним и внутренним путями гемокоагуляции), удлиняет конечный этап гемокоагуляции – образование фибрина из фибриногена, улучшает фибринолитическую активность плазмы крови.
Вплив інгібіторів активації ядерного фактора ВB на метаболізм і гемокоагуляцію за умов відтворення метаболічного синдрому
(Національна академія медичних наук України, Державна установа "Інститут фармакології та токсикології національної академії медичних наук України", Державне підприємство "Державний експертний центр міністерства охорони здоров'я України", Всеукраїнська громадська організація "Асоціація фармакологів України", 2015) Талаш, Вікторія Володимирівна; Костенко, Віталій Олександрович; Талаш, Виктория Владимировна; Костенко, Виталий Александрович; Talash, V. V.; Kostenko, V. O.
Резюме. У експерименті на 40 білих щурах досліджено вплив інгібіторів активації ядерного фактора κB (NF-κB), дія яких реалізується за участю різних механізмів – через порушення процесу ядерної транслокації цього чинника (JSH-23, 4-метил-N-(3-фенілпропіл)бензол-1,2-діамін) та шляхом пригнічення фосфорилювання IκB-кінази та деградації IκBα (метформіну гідрохлорид) – на показники вуглеводного та ліпідного обміну, вільнорадикальних процесів, гемокоагуляції за умов відтворення метаболічного синдрому (МС). Застосування JSH-23 (у дозі 1 мг/кг маси тварини, 2 рази на 1 тиждень) та метформіну гідрохлориду (у дозі 200 мг/кг маси тварини, через 1 день) протягом відтворення МС зменшує концентрацію глюкози в сироватці крові на 17,8 % (p < 0,05) та 13,3 % (p < 0,02) відповідно. За даними підшкірного інсулінового тесту в щурів, яким відтворювали МС та вводили JSH-23 та метформіну гідрохлорид, зменшення вмісту глюкози в сироватці крові через 60 хв після введення 0,2 МО інсуліну в 2,38 разу (p < 0,001) та 2,03 разу (p<0,001) відповідно перевищує результат серії з моделюванням МС, що підтверджує суттєве покращання чутливості тканин до інсуліну. Уведення JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов відтворення МС зменшує в сироватці крові концентрацію ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності (на 26,9 %, p < 0,01, та 17,7 %, p < 0,02) та тріацилгліцеролів (на 53,7 %, p < 0,01, та 46,9 %, p < 0,01), знижує концентрацію ТБК- активних сполук (на 26,3 %, p < 0,001, та 23,7 %, p < 0,01) та її приріст за час інкубації в прооксидант¬ному залізоаскорбатному буферному розчині (на 30,8 %, p < 0,01, та 30,8 %, p < 0,01), але суттєво не впливає на активність супероксиддисмутази та каталази. Застосування JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов експерименту збільшує протромбіновий час (на 30,0 %, p < 0,05, та 30,7 %, p < 0,001), активований парціальний тромбопластиновий час (на 23,8 %, p < 0,02, та 17,4 %, p < 0,05). Уведення JSH-23 на відміну від метформіну гідрохлориду також підвищує тромбіновий час (на 29,0 %, p < 0,02) та зменшує час лізису еуглобулінової фракції (на 11,4 %, p < 0,05). Таким чином, застосування JSH-23 і метформіну гідрохлориду за умов відтворення МС обмежує гіперглікемію, підвищує чутливість тканин до інсуліну, знижує прояви дисліпопротеїнемії та гіпертріацилгліцеролемії, обмежує пероксидне окиснення ліпідів, підвищує антиоксидантний потенціал.; Резюме. В эксперименте на 40 белых крысах исследовано влияние ингибиторов активации ядерного фактора κB (NF-κB), действие которых реализуется с участием различных механизмов – посредством нарушения процесса ядерной транслокации этого фактора (JSH-23, 4-метил-N-(3-фенилпропил) бензол-1,2-диамин) и путем подавления фосфорилирования IκB-киназы и деградации IκBα (метформина гидрохлорид) – на показатели углеводного и липидного обмена, свободнорадикальных процессов, гемокоагуляции в условиях воспроизведения метаболического синдрома (МС). Введение JSH-23 (в дозе 1 мг/кг массы животного, 2 раза в 1 неделю) и метформина гидрохло¬рида (в дозе 200 мг/кг, через 1 день) в течение моделирования МС уменьшает концентрацию глюкозы в сыворотке крови на 17,8 % (p < 0,05) и 13,3 % (p < 0,02) соответственно. По данным под¬кожного инсулинового теста у крыс, которым воспроизводили МС и вводили JSH-23 и метформина гидрохлорид, убыль содержания глюкозы в сыворотке крови через 60 мин после введения 0,2 МЕ инсулина в 2,38 раза (p < 0,001) и 2,03 раза (p < 0,001) соответственно превышает результат серии с моделированием МС, что подтверждает существенное улучшение чувствительности тканей к инсулину. Применение JSH-23 и метформина гидрохлорида при моделировании МС уменьшает в сыворотке крови крыс концентрацию липопротеинов низкой и очень низкой плотности (на 26,9 %, p < 0,01, и 17,7 %, p < 0,02) и триацилглицеролов (на 53,7 %, p < 0,01, и 46,9 %, p < 0,01), снижает концентрацию ТБК-активных соединений (на 26,3 %, p < 0,001, и 23,7 %, p < 0,01) и её прирост за время инкубации в прооксидантном ферроаскорбатном буферном растворе (на 30,8 %, p < 0,01, и 30,8 %, p < 0,01), но существенно не влияет на активность супероксиддисмутазы и каталазы. Введение JSH-23 и метформина гидрохлорида в условиях эксперимента увеличивает протромбиновое время (на 30,0 %, p < 0,05, и 30,7 %, p < 0,001), активированное парциальное тромбопластиновое время (на 23,8 %, p < 0,02, и 17,4 %, p < 0,05). Введение JSH-23 в отличие от метформина гидрохлорида также увеличивает тромбиновое время (на 29,0 %, p < 0,02) и уменьшает время лизиса эуглобулиновой фракции (на 11,4 %, p < 0,05). Таким образом, назначение JSH-23 и метформина гидрохлорида в условиях моделирования МС ограничивает гипергликемию, повышает чувствительность тканей к инсулину, снижает проявления дислипопротеинемии и гипертриацилглицеролемии, снижает в крови концентрацию вторичных продуктов пероксидного окисления липидов, повышает антиоксидантный потенциал.; Summary. This experiment carried on 40 white rats was aimed to investigate the effect of inhibitors of nuclear factor κB (NF-κB) activation, which action is realized by different mechanisms, and namely, by disrupting the nuclear translocation of this factor (JSH-23, (4-methyl-N-(3-phenylpropyl)benzene-1,2-diamine) and by inhibiting phosphorylation of IκB-kinase and degradation of IκBα (metformin hydrochloride), that provide the effect on the state of carbohydrate and lipid metabolism, free radical processes, and hemocoagulation under modeled metabolic syndrome (MS). Administration of JSH-23 (in a dose of 1 mg/kg of body weight, 2 times a week) and metformin hydrochloride (in a dose of 200 mg/kg of body weight in a day) during the period MC being modeled reduces the blood glucose concentration by 17,8 % (p < 0,05) and 13,3 % (p < 0,02). According to subcutaneous insulin test in rats, which were subjected to MS modeling and were injected JSH-23 and metformin hydrochloride, the decrease in the blood glucose concentration in 60 min following the administration of 0,2 IU of insulin exceeds the result of a series with modeled MS respectively in 2,38 times (p < 0,001) and 2.03 times (p < 0,001), confirming the significant improvement in tissue sensitivity to insulin. Administration of JSH-23 and metformin hydrochloride during MS modeling reduces serum concentrations of LDL and very low density lipoproteins (by 26,9 %, p < 0,01, and by 17,7 %, p < 0,02), and triacylglycerols (by 53,7 %, p < 0,01 and by 46,9 %, p < 0,01), decreases the concentration of TBA-active compounds (by 26,3 %, p < 0,001, and by 23,7 %, p < 0,01) and its increase during incubation in prooxidant ferro-ascorbate buffer solution (by 30,8 %, p < 0,01, and by 30,8 %, p < 0,01), but does not significantly affect the activity of superoxide dismutase and catalase. Administration of JSH-23 and metformin hydrochloride on experimental conditions accelerates prothrombin time (by 30,0 %, p < 0,05, and by 30,7 %, p < 0,001), activated partial thromboplastin time (by 23,8 %, p < 0,02, and by 17,4 %, p < 0,05). In addition, the introduction of JSH-23 (as opposed to metformin hydrochloride) also extends thrombin time (by 29,0 %, p < 0,02) and limits time of lysis of euglobulin fraction (by 11,4 %, p < 0,05). Thus, the administration of JSH-23 and metformin hydrochloride under modeled MS limits hyperglycemia, increases tissue sensitivity to insulin, reduces signs of dyslipoproteinemia and hypertriacylglycerolemia, lowers blood concentration of lipid peroxidation by-products, enhances antioxidant capacity.
Гормональний дисбаланс у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністюу додіалізний та діалізний періоди (частина 1)
(Заславський О. Ю., 2023-03-20) Катеренчук, Іван Петрович; Рустамян, Сатєнік Тігранівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Katerenchuk, I. P.; Rustamyan, S.T.; Talash, V. V.; Yarmola, T. I.
В оглядовій статті проведено аналіз літературних джерел, у яких висвітлено зміни концентрації окремих гормонів (паратиреоїдного гормона, інсуліну, гормона росту, пролактину) у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) у додіалізний та діалізний періоди. Розкриті патогенетичні взаємозв’язки між порушеннями функцій нирок та концентрацією гормонів у крові і змінами їх біологічних ефектів. Пара-тиреоїдний гормон (ПТГ) розглядається як «уремічний токсин», оскільки його концентрація в крові починаєзростати при зниженні швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) менше ніж 50 мл/хв. Усі стадії хронічноїхвороби нирок (ХХН) супроводжуються порушенням кальцій-фосфорного обміну. Тривалий надлишок ПТГпризводить до втрати кісткової маси та розвитку вторинного гіперпаратиреозу, який є частим ускладнен-ням при пізніх стадіях ХНН та у пацієнтів на діалізі. При ХНН підвищення концентрації інсуліну зумовлене зниженням ШКФ та екскреції інсуліну в проксимальних канальцях нирок, а також порушенням метаболізмуінсуліну,що призводитьдо подовженняперіоду напіврозпадуінсуліну.Тривала діалізна терапія усуваєфактори, що знижують деградацію інсуліну позанирковими тканинами, що підвищує чутливість тканин до його впливу. В експериментальних і клінічних дослідженнях показано, що надлишок гормона росту може несприятливо впливати на функціональний стан нирок, включно з клубочковою гіперфільтрацією та роз-витком гломерулосклерозу. При призначенні рекомбінантного людського інсуліноподібного фактора росту слід брати до уваги можливість його несприятливого впливу на функціональний стан нирок. Рівень пролак-тинупідвищуєтьсяприХХНурезультатізниженогокліренсутапідвищеноїсекреції.Гіперпролактинеміяпроявляється галактореєю та гіпогонадизмом. Терапія діалізом не нормалізує підвищену концентраціюпролактину. Відзначено сучасні можливості патогенетичної корекції ендокринного дисбалансу у пацієнтів з ХНН. Аргументовано доведено, що нирки відіграють важливу роль у регуляції рівня гормонів у крові, а ендокринні розлади є однією з найважливіших складових уремічного синдрому, який потребує подальшоговивчення, вдосконалення терапії і профілактики гормональнихпорушень у додіалізні та діалізну стадії ХХН.

Перегляд за Автор "Talash, V. V."

Результатів на сторінці

Налаштування сортування