Авторефетати та дисертації. Кафедра сімейної медицини і терапії
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Авторефетати та дисертації. Кафедра сімейної медицини і терапії за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Оцінка ефективності еналаприла малеату в комплексному лікуванні серцевої недостатності у хворих на ревматичну ваду серця з перевагою недостатності мітрального клапану(Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, 2002) Бабаніна, Марина Юріївна; Бабанина, Марина Юрьевна; Babanina, M.Бабаніна М.Ю. Оцінка ефективності еналаприла малеату в комплексному лікуванні серцевої недостатності у хворих на ревматичну ваду серця з перевагою недостатності мітрального клапану. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.12 – ревматологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, Київ, 2002. Дисертація присвячена вивченню стану серцево-судинної системи, імунітету, процесів перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АО-захисту) у хворих на ревматичну ваду серця з серцевою недостатністю, а також визначенню можливих шляхів корекції. На підставі поглибленого аналізу клініко-лабораторних показників (визначення клінічних індексів, показника якості життя хворих, дослідження процесів ПОЛ та АО-захисту, стану клітинного та гуморального імунітету, вмісту R-білків) та інструментальних методів (ЕКГ з послідуючим визначенням Алш та Елш, ЕХОКС, велоергометрія) встановлено, що у хворих на ревматичну ваду серця з СНІ-ІІА стадії спостерігається значне зниження показника «якості» життя хворих, виявлені ознаки патологічного ремоделювання лівого шлуночка (збільшення КСО, КДО лівого шлуночка, діаметру лівого передсердя, зменшення серцевого індексу), зниження толерантності до фізичного навантаження, підвищення показників питомої (Алш) та хвилинної (Елш) роботи лівого шлуночка, дефіцит Т-системи імунітету, збільшення вмісту імуноглобулінів усіх трьох класів А, М, G, активація процесів ПОЛ в крові поряд із зменшенням концентрації ферментів АО-захисту, підвищення вмісту R-білків. Доведена ефективність комплексного застосування еналаприла малеату, настойки ехінацеї пурпурної, α-токоферола ацетату у хворих на ревматичну ваду серця з серцевою недостатністю, що дає можливість водночас діяти на декілька ланок патогенезу захворювання; Бабанина М.Ю. Оценка эффективности эналаприла малеата в комплексном лечении сердечной недостаточности у больных ревматическим пороком сердца с преобладанием недостаточности митрального клапана. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.12 - ревматология. Институт кардиологии им. акад. Н.Д. Стражеско АМН Украины, Киев, 2002. Диссертация посвящена изучению состояния сердечно-сосудистой системы, иммунитета, процессов ПОЛ и АО-защиты у больных ревматическим пороком сердца с сердечной недостаточностью, а также определению возможных путей коррекции. С этой целью обследовано 120 больных ревматическим пороком сердца (митральный порок с преобладанием недостаточности митрального клапана) с СНI-IIА ст. (ФКI-II) в возрасте от 15 до 60 лет, которые находились на лечении в ревматологическом и нефрологическом отделениях Полтавской областной клинической больницы. Ревматический анамнез составил от 5 до 10 лет. Признаки СНI ст. были обнаружены у 63 больных, СНIIА ст. также у 57 больных. У всех больных активность ревматического процесса выявлена I ст., что подтверждается повышенным уровнем СРБ, серомукоидов, АСЛ-О, АСГ, данными НСТ-теста, показателями периферической крови. Группу контроля составили 20 «практически» здоровых лиц. Методики обследования, кроме общеклинических, включали определение показателя качества жизни, ЭКГ, ЭХОКС, велоэргометрию, исследование состояния иммунной системы, процессов ПОЛ и АО-защиты. Обследование проводилось до и после проведенного комплексного лечения.Результаты проведенных на первом этапе исследований свидетельствуют о том, что чаще всего больные предъявляли жалобы на боль в области сердца (96%), одышку при различной степени физической нагрузки (95,5%), боль в суставах (75%), нарушение ритма сердечной деятельности (49% больных с СНI ст. и 89,9% с СНIIА ст.). При объективном обследовании у 12% больных с СНI ст. и 58% с СНIIА ст. отмечены отеки голеней, застойные хрипы в легких (25% с СНIIА ст.), расширение границ сердца (43% с СНI ст. и 52% с СНIIА ст.), ослабление I тона сердца и систолический шум на верхушке (100%). Показатель «качества» жизни был снижен на 29% у больных с СНI ст. и на 63% с СНIIА ст. При качественном анализе ЭКГ выявлены следующие виды нарушений ритма сердца: тахикардия (32% с СНI ст. и 49% с СНIIА ст.), синусовая аритмия (7,5% с СНI- IIА ст.), наджелудочковая экстрасистолия (34% с СНI ст. и 48% с СНIIА ст.), желудочковая экстрасистолия (13,5% с СНI ст. и 42% с СНIIА ст.). Нарушение проводимости сердца встречалось в виде АВ-блокады I степени. Данные эхокардиоскопического исследования свидетельствовали о патологической перестройке структур сердца с увеличением размеров левого желудочка (ЛЖ) в обеих группах больных (КСО на 61,9% и на 85,2% соответственно, КДО на 34,2% и на 44,3%), левого предсердия (на 57,8% у больных с СНIIА ст.). Это, в свою очередь, влияло на состояние насосной функции миокарда со снижением таких показателей как СИ (на 19% у больных с СНIIА ст.). У 30,2% больных с СНI ст. и 52,3% с СНIIА ст. снижена толерантность к физической нагрузке. Высокие энергетические затраты в миокарде при выполнении больными физической нагрузки подтверждаются показателями удельной (Алж) и минутной работы (Елж) левого желудочка. Показатель Алж достоверно повышен на 19% у больных с СНI ст. и на 28% с СНIIА ст., Елж - на 19,4% у больных с СНIIА ст. При исследовании состояния иммунной системы обнаружен дефицит Т-системы иммунитета, снижение количества Т-супрессоров и повышение Т-хелперов, увеличение содержания иммуноглобулинов классов А, М, G. Наряду с дисбалансом в иммунной системе у больных ревматическим пороком сердца с СНI- IIА ст. отмечается активация процессов ПОЛ (увеличение содержания МДА, диеновых конъюгатов, повышение показателя СГЭ) и истощение механизмов антирадикальной защиты организма (снижение активности каталазы, СОД, церулоплазмина). Исследуя состояние клеточной рецепции нами выявлено ускорение процессов катаболизма рецепторного аппарата (повышение содержания R-белков), что может играть немаловажную роль в патогенезе нарушений нейро-гуморальной регуляции органов и систем. Доказано положительное влияние комплексного применения эналаприла малеата, настойки эхинацеи пурпурной, α-токоферола ацетата у больных ревматическим пороком сердца с СНI- IIА ст. прежде всего на клиническое состояние (уменьшилась одышка, боль в сердце, сердцебиение не беспокоят), показатель качества жизни (увеличился у больных с СНI ст. на 55,2% и на 98,6% с СНIIА ст.), показатели центральной гемодинамики (достоверно уменьшился КСО ЛЖ на 8,4% и на 28,8%, КДО на 15% у больных с СНIIА ст., ФВ увеличилась на 12,9% и на 22,5%). Использование предложенной нами комплексной терапии привело к достоверному увеличению толерантности к физической нагрузке, уменьшению удельной работы ЛЖ (на 20% больных с СНI ст. и на 52% с СНIIА ст.), количества зафиксированных нарушений ритма сердца и проводимости, «нормализации» состояния иммунной системы, клеточной рецепции, снижению уровня ПОЛ в крови на фоне некоторого повышения активности антиоксидантных ферментов. При проведении корелляционного анализа установлена стойкая корелляционная связь между показателем КДО левого желудочка, количеством Т-лф и содержанием МДА у больных с СНІ и СНІІА ст., в комплекс лечения которых был включен эналаприла малеат. Установлено, что лечебный эффект у больных ревматическим пороком сердца с СНIIА ст. оказался выше, на что указывает более существенное улучшение клинической картины, показателей центральной гемодинамики, ПОЛ, АО-защиты организма, иммунной системы; Babanina M.Yu. The effectiveness of Enalaprili Maleat at the complex treatment of cardiac insufficiency in patients with rheumatic heart disease having the mitral valve insufficiency. - Manuscript. The thesis on the scientific degree of Candidate of Medical Sciences at the speciality 14.01.12 - Rheumatology. Institute of Cardiology named after Academician M.D. Strazhesko of the Ukrainian AMS, Kiev, 2002. The thesis is devoted to the study at the cardio-vascular system state, immunity, the processes at peroxide lipid oxidation (PLO) and antioxidant defense (AO-defense) in patients with rheumatic heart disease at cardiac insufficiency as well as finding out the possible ways of their correction. On the basis at the deepened analysis at clinico-laboratory findings (establishing clinical indexes, the data at the patient’s life «quality», the research at the PLO and AO-defense, the state of the cellular and humoral immunity, containing R-proteins) and instrumental methods (ECG with the following establishing SWLV and MWLV, echocardioscopy and bycicoergometry) it has been established that patients with rheumatic heart disease and CI of I-IIA demonstrate a considerable decrease at the patient’s life «quality» data, the signs at the pathologic remodeling at the left ventricle have been found out (the increase at FSV, FDV at the left ventricle, the diameter at the left pericardium, the decrease at cardiac index, as well as, the decrease at tolerance at physical exertion, the increase at the SWLV and MWLV, T-system immunity deficiency, activation at PLO processes in blood together with the decrease of the AO-defense enzyme concentration, R-proteins contain increase. The effectiveness at complex using Enalaprili Maleat, Echinacea Purpurea tincture, α-Tocopheroli Acetas in patients with rheumatic heart disease with cardiac insufficiency has been proved, it gives the possibility to effect some areas at the disease pathogenesis.Документ Ефективність ентеросгелю та циклоферону в комплексній терапії хворих на ревматоїдний артрит з ураженням серця(Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, 2005) Крачек, Ганна Олександрівна; Крачек, Анна Александровна; Krachek, A.Крачек Г.О. Ефективність ентеросгелю та циклоферону у комплексному лікуванні хворих на ревматоїдний артрит з ураженням серця.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.12 – ревматологія.-Донецький державний медичний університет ім. Горького МОЗ України, Донецьк, 2005. Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню й вирішенню наукової проблеми - підвищенню ефективності лікування хворих на ревматоїдний артрит з ураженням серця шляхом включення до комплексного лікування циклоферону та ентеросгелю. Обстежено 120 хворих на РА, з них 94 – з ураженням серця. Встановлені значні порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки, характерні для розвитку дилатації лівого шлуночка та зниження його скоротливої здатності. Виявлено ураження міокарду, що підтверджувалось розвитком порушень ритму та провідності, ураженням клапанів серця. Визначена пряма залежність ступеню ураження серця та запального процесу в суглобах від дисбалансу імунної системи, активності ліпопероксидації та рівню ендогенної інтоксикації. При проведенні традиційної терапії у хворих на РА з ураженням серця покращення клінічного перебігу захворювання виявилося недовготривалим. Найбільш ефективним в лікуванні хворих на РА з ураженням серця визнана схема, що передбачає одночасне призначення ентеросгелю та циклоферону на тлі традиційної терапії. Під впливом запропонованої методики лікування на протязі 6 місяців спостерігався найбільш значний терапевтичний ефект, який виявлявся у стійкому зменшенні активності запального процесу, покращенні функції суглобів, показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, імунної ланки гомеостазу, зниженні активності ліпопероксидації та ендогенної інтоксикації. Встановлені зміни дають підставу вважати запропоновану схему лікування хворих на РА з ураженням серця найбільш оптимальною та ефективною; Крачек А.А. Ефективность ентеросгеля и циклоферона в комплексном лечении больных ревматоидным артритом с поражением сердца.- Рукопись. Дисертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.12 – ревматология. - Донецкий государственный медицинский университет им. Горького МОЗ Украины, Донецк, 2005. Дисертационная робота посвящена обоснованию и решению научной проблемы - повышению эфективности терапии больных РА с поражением сердца путем включения в комплексное лечение циклоферона и энтеросгеля. Обследовано 120 больных ревматоидным артритом и 20 ”практически здоровых лиц”. Для изучения особенностей клинического течения было обследовано 94 больных РА с поражением сердца и 26 больных без поражения сердца. Средний возраст пациентов составлял 45,1±3,1 лет. У 104 (86,6%) больного выявлен стойкий полиартрит с симметричным поражением пястно-фаланговых, проксимальных межфаланговых и плюсне-фаланговых суставов, у 6 (4,9%) – олигоартрит. Общая длительность заболевания в среднем составляла 6,47±1,23 лет. Быстропрогрессирующее течение наблюдалось у 21 (17,5%) больного, медленнопрогрессирующее – у 99 (82,5%). Серопозитивный вариант выявлен у 69 (73,4%) больных РА, серонегативный – у 25 (26,6%). По рентгенологическим признакам: І стадия выявлена у 23 (19,3%) больных, ІІ – у 62 (51,9%), ІІІ – у 35 (28,6%) соответственно. У больных РА с поражением сердца частота системных проявлений была значительно выше. Соответственно поставленным задачам пациенты были распределены на следующие группы: І группа - контрольная, которая включала 20 ”практически здоровых лиц”; ІІ группа – 26 больных РА без поражения сердца; ІІІ группа - включала 23 больных, которые получали традиционную терапию, в состав которой входили месулид по 100 мг через 12 часов, метатрексат 7,5 мг в неделю (1-й день - 5 мг, 2-й день -2,5 мг), фолиевая кислота по 0,001 г через 8 часов в дни приёма метатрексата, преднизолон 10 мг в сутки коротким курсом с последующей отменой или местно в виде периартикулярных инъєкций дипроспана; ІV группа – 23 больных РА, которые дополнительно к традиционной терапии принимали энтеросгель по 10 мл через 8 часов - 10 дней, повторный курс – через 2 недели; V группа – 24 больных РА, которым дополнительно к традиционной терапии вводился циклоферон в дозе 250 мг (12,5% раствора 2,0 мл) внутримышечно 1 раз в сутки за схемой ( в 1, 2, 4, 6, 8, 10 день). Повторные курсы проводились через 2 недели, всего - 4 курса терапии циклофероном в течении 3 месяцев; VІ группа – 24 больных РА, которые получали комплексную терапию с включением циклоферона и энтеросгеля. Установлены значительные нарушения внутрисердечной гемодинамики, характерные для развития дилятации левого желудочка и снижения его сократительной способности. Выявлено поражение миокарда, что подтверждалось развитием нарушений ритма и проводимости, поражением клапанов сердца. Установлена прямая зависимость степени поражения сердца и воспалительного процесса в суставах от дисбаланса в иммунной системе, активности липопероксидации и уровня эндогенной интоксикации. При проведении традиционной терапии у больных РА с поражением сердца улучшение течения заболевания окразалось недолговременным. Наиболее эффективной в лечении больных РА с поражением сердца признана схема, предусматривающая одновременное применение циклоферона и энтеросгеля на фоне традиционной терапии. Под влиянием предложенной методики лечения на протяжении 6 месяцев отмечался наиболее значительный терапевтический эффект, который проявлялся в стойком снижении активности воспалительного процесса, улучшении функции суставов, показателей внутрисердечной гемодинамики, имунного звена гомеостаза, снижении активности липопероксидации и эндогенной интоксикации. Установленные результаты дают основание считать предложенную схему лечения больных РА с поражением сердца наиболее оптимальной и эффективной; Krachek A.A. The efficiency of enterosgel and cycloferon in complex treatment of patients with rheumatoid arthritis with affection of the heart. - Manuscript. The dissertation on degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.12. – rheumatology. The Donetsk State Medical University named after M. Gorky. Ministry of Health of Ukraine, Donetsk, 2004. This academic work is devoted to the substantiation and resolving of the scientific problem – the increase of the efficiency therapy of patients with rheumatoid arthritis with the affection of the heart by means of including into complex treatment of cycloferon and enterosgel. There were established the significant disturbances of intracardiac hemodynamics, characteristic for the development dilatation of the left ventricle and lowering of it’s contractile ability. There was proved the efficiency of complex therapy with the simultinuous application of cycloferon and enterosgel on the voulegraunnd of traditional therapy. This allowed to durease the activity of the inflammatory process, to restor the functional possibilities of the left ventricle with the increase of ejaculation fraction, to decrease of the rate of rhythm and contraction, to improve the indexes of T-cellular link with the liquidation of the disbalance of subpopulations and lowering of immunoregulatory index, to decrease the activity of lypoperoxidation and endogenic intoxication.Документ Клініко - патогенетичні особливості атеросклеротичних уражень серцево - судинної системи у хворих на ревматоїдний артрит в залежності від наявності метаболічного синдрому та шляхи їх корекції(Луганський державний медичний університет, 2010) Іваницький, Ігор Валерійович; Иваницкий, Игорь Валериевич; Ivanickiy, I.У дисертації узагальнено дані комплексного клініко -лабораторно - інструментального обстеження 122 пацієнтів на ревматоїдний артрит (РА), з них 37 з РА та метаболічним синдромом (МС); 44 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та 27 здорових. Показано, що в патогенетичному плані для атеросклеротичного ураження судин у хворих з РА при наявності МС характерні дисліпідемія, інсулінорезистентність, підвищення активності системного запалення, рівня лептину та адипонектину, процесів пероксидації ліпідів на тлі зниження антиоксидантного захисту, збільшення товщини інтими - медії, ексцентричне ремоделювання міокарду лівого шлуночка, зниження якості життя хворих. Патогенетично обґрунтовано доцільність використання аторвастатину у якості як антиатеросклеротичного, так і протизапального препарату у пацієнтів з РА та піоглітазону при наявності у пацієнтів з РА ознак МС, виходячи з їх позитивного впливу на динаміку клініко-інструментальних та біохімічних показників; Диссертационная работа посвящена изучению клинико -патогенетических особенностей развития и течения атеросклеротических поражений у пациентов с ревматоидным артритом (РА) в зависимости от наличия метаболического синдрома (МС). На основании данных клинико - лабораторно -инструментального обследования 122 пациентов с РА, у 37 из которых выявлен МС, и сравнения их показателей с данными обследования 44 пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС), взятых в качестве группы сравнения и 27 здоровых установлено, что у пациентов с РА отмечается повышенная инсулинорезистентность (ИР), которая взаимосвязана с выраженностью системного воспаления. В то же время, на уровень ИР у пациентов с РА вне зависимости от наличия МС оказывают действие адипоцитокины (лептин и адипонектин). Рост уровня лептина ассоциировался с повышением активности РА, высоким уровнем системного воспаления, ИР и снижением качества жизни пациентов. В то же время, повышение уровня адипонектина ассоциировалось со снижением как активности течения заболевания, так и ИР и повышением качества жизни пациентов. Высокий уровень ИР был непосредственно связан с развитием клинических и лабораторно-инструментальных проявлений атеросклеротических (АС) поражений. У пациентов с РА и МС отмечался более высокий уровень процессов перекисного окисления липидов, низкая степень антиоксидантной защиты, нарушение функции эндотелия, более высокие показатели толщины интимы – медии общих сонных артерий. В то же время, отмечалась взаимосвязь перечисленных показателей как с уровнем системного воспаления, так и ИР. При исследовании влияния базисной терапии, проводимой метотрексатом или лефлуномидом было выявлено снижение показателей системного воспаления (на 32,1% по шкале DAS 28 при лечении метотрексатом; 28,79% - при лечении лефлуномидом), показателей перекисного окисления липидов (снижение малонового диальдегида на 23,4% при лечении метотрексатом; на 29,5% - лечении лефлуномидом, уменьшению толщины интимы –медии общих сонных артерий (на 7,35% при лечении метотрексатом; на 11,6% - лефлуномидом). Базисная терапия препятствовала прогрессированию гипертрофии левого желудочка и повышению уровня артериального давления, снижала индекс массы миокарда левого желудочка (на 3,46% при лечении метотрексатом; на 5,68% - лефлуномидом), при этом не влияла на уровень инсулинорезистентности, дислипидемию и уровень эндотелиальной дисфункции. Назначение больным с РА аторвастатина способствовало коррекции нарушений липидного обмена (уменьшение коэффициента атерогенности на 31,8%, триглицеридов на 10,8%, общего холестерина на 11,43%, холестерина липопротеидов низкой плотности на 17,9%, повышению уровня холестерина высокой плотности на 17,4%), понижению уровня системного воспалительного процесса на 8% по шкале DAS 28, на 24,75% по уровню СРБ и 22,15% СОЭ (с учётом эффекта базисной терапии), снижению уровня инсулинорезистентности на 15,38%, уменьшению толщины интимы – медии общих сонных артерий на 14,81%), уменьшению проявлений эндотелиальной дисфункции (увеличение эндотелийзависимой вазодилятации на 45,9%, эндотелийнезависимой вазодилятации на 50%), улучшению качества жизни пациентов на 29% по психологическому компоненту шкалы SF36, на 26% по физическому компоненту шкалы SF36, на 27,5% по шкале HAQ. Лечение больных с ревматоидным артритом и метаболическим синдромом активатором рецепторов PPARγ пиоглитазоном способствовало достоверному улучшению показателей липидного профиля (уменьшению коэффициента атерогенности в 3,52 раза, триглицеридов на 46%, холестерина липопротеидов низкой плотности на 18,9%, повышению холестерина липопротеидов высокой плотности в 2,59 раза), снижению уровня активности системного воспалительного процесса на 10,4% по данным индекса DAS 28; 16,65% - по уровню СРБ и 44,54% по уровню СОЭ (с учётом эффекта базисной терапии), снижению уровня инсулинорезистентности на 31,17%, уменьшению толщины интимы – медии общих сонных артерий на 20,87%, уменьшению проявлений эндотелиальной дисфункции (увеличение эндотелийзависимой вазодилятации на 51,9%, эндотелийнезависимой вазодилятации на 55,4%), улучшению качества жизни пациентов на 51,6% по психологическому компоненту шкалы SF36, на 14,4% по физическому компоненту шкалы SF36, на 33,3% по шкале HAQ. Таким образом, целесообразным является проведение углублённого обследования больных с РА с целью выявления признаков АС поражения сосудов и МС, и патогенетически обоснованным назначение аторвастатина больным РА с наличием дислипидемий и пиоглитазона больным РА с МС; Complex generalized - laboratory - instrumental investigations of 122 patients with rheumatoid arthritis (RA), 37 patients from them with RA and metabolic syndrome (МS); 44 patients with coronary artery disease and 27 healthy is presents in dissertation. It is shown that for the atherosclerotic defeat of vessels for patients with RA and presence of MS nosotropically is characteristic dyslipidemia, insulinoresistention, increase of activity of system inflammation, level of leptin and adiponektin, processes of lipids peroxydation with the decline of antioxidant defence, increase of thickness of intima-media, eccentric remodeliring of myocardium of the left ventricle, decline of patient’s life quality. Expediency of the use of atorvastatin is nosotropic reasonable as antiatherosclerotic and antiinflammatory drugs for patients with RA and pioglitason with presence of MS at patients with RA, owing to their positive influence on the dynamics of clinic, instrumental, biochemical indexes.Документ Особливості комплексного лікування подагричного артриту у хворих з ожирінням шляхом застосування кріоконсервованого екстракту плаценти(Харківський національний медичний університет, 2011) Капустянська, Анна Анатоліївна; Капустянская, Анна Анатольевна; Kapustianska, A.Капустянська А.А. Особливості комплексного лікування подагричного артриту у хворих з ожирінням шляхом застосування кріоконсервованого екстракту плаценти. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби, Харківський національний медичний університет, Харків, 2011. Дисертація присвячена оптимізації лікування подагричного артриту у хворих з ожирінням шляхом застосування кріоконсервованого екстракту плаценти на підставі вивчення особливостей розвитку поєднаної патології, оцінки ролі пуринового, ліпідного обмінів та андрогенного стану, як маркерів активності процесу, та шляхи їхньої корекції. В даній роботі визначено важливу роль тестостерону в розвитку та прогресуванні подагричного артриту та ожиріння. Доведено, що загострення подагричного артриту супроводжується змінами рівня тестостерону, та залежить від ступеня ожиріння. Встановлено тісний зв'язок між концентрацією тестостерону та сечової кислоти, а також стадією хвороби. Використання в комплексній терапії кріоконсервованого екстракту плаценти при подагричному артриті у хворих з ожирінням призводить до позитивної динаміки клінічних та лабораторних показників; Капустянская А.А. Особенности комплексного лечения подагрического артрита у больных с ожирением с использованием криоконсервированного экстракта плаценты. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни, Харьковский национальный медицинский университет, Харьков, 2011. Диссертация посвящена изучению комплексного лечения подагрического артрита у больных с ожирением. Цель исследования: повысить эффективность лечения подагрического артрита у больных с ожирением путем применения в комплексном лечении криоконсервированного экстракта плаценты. В работе приведены результаты обследования 107 мужчин с подагрическим артритом и ожирением. Диагноз подагричного артрита устанавливался согласно классификационных критериев рекомендованых Ассоциацией ревматологов Украины (2004). Ожирение определяли при помощи индекса массы тела. Согласно поставленным задачам в зависимости от характера лечения больные были разделены на две группы. Первую, основную группу составили 52 больных с подагрическим артритом и ожирением, которым на фоне базисной терапии применяли криоконсервированный экстракт плаценты в дозе 1,8 мл внутримышечно через день трижды. Вторую группу (сравнения) составили 55 больных, которым назначили только базисную терапию. Все больные получили нестероидный противовоспалительный препарат - лорноксикам в дозе 8-16 мг в сутки, урикодепресивный препарат — аллопуринол в дозе 100-300 мг в сутки. При наличии артериальной гипертензии предпочтение отдавали сарганам - валсартану в дозе 80 - 160 мг в сутки, сахарного диабета - метморфину - 850 мг в сутки, гиперлипидемии - статину - ловастатину в дозе 10-20 мг в сутки. В работе установлена патогенетическая роль тестостерона в развитии и прогрессировании подагрического артрита и ожирения. Доказано, что обострение подагрического артрита сопровождается изменениями уровня тестостерона, что зависит от степени ожирения. Выявлена тесная связь между концентрацией тестостерона и мочевой кислоты, а также стадией болезни. Показано, что ожирение способствует развитию дегенеративных изменений костно-суставного аппарата с нарушением двигательной функции. В свою очередь, подагрический артрит способствует развитию избыточной массы тела и ожирению. Применение в комплексной терапии криоконсервированного экстракта плаценты при подагрическом артрите у больных с ожирением приводит к положительной динамике клинических и лабораторных показателей. Достоверно улучшились показатели липидного обмена, что подтверждалось снижением уровня общего холестерина, ХСЛПВП в сравнении с больными, которые получали только базисную терапию. Выявлено положительное влияние криоконсервированного экстракта плаценты на показатели индекса массы тела: установлена стабилизация массы тела у пациентов с подагрическим артритом и ожирением, с последующим снижением массы тела у пациентов с подагрическим артритом и избыточным весом. При применении криоконсервированного экстракта плаценты положительная динамика наблюдалась на протяжении 12 недель после проведенной терапии и была более интенсивной во втором триместре лечения. Установлено, что после использования криоконсервированного экстракта плаценты в комплексном лечении уровень тестостерона на протяжении 12 недель поддерживается в физиологических границах, без патологических повышений и снижений. Такой режим терапии имеет значительное преимущество перед други схемами лечения, которые в среднем предполагают 22 инъекции тестостерона в год. Выявлено положительное влияние терапии на клинические проявления, отмечается уменьшение количества и длительности приступов артрита, повышение толерантности к физическим нагрузкам, что, в свою очередь, определяет уменьшение суточных доз НПВП, и предупреждает развитие НПВС-гастропатии. В диссертационной работе обосновано применение препаратов криоконсервированного экстракта плаценты в комплексном лечении больных подагрическим артритом с ожирением. Разработаны практические рекомендации по применению криоконсервированного экстракта плаценты; Kapustyanskaya А.А. «Administration the cryopreserved placenta extract in treatment of gouty arthritis in patients with obesity». - The manuscript. Dissertation on competition of scientific degree of candidate of medical sciences on speciality 14.01.02 - Internal Diseases. - Kharcov National Medical University, Kharcov, 2011. The dissertation is devoted of optimization treatment gouty arthritis in patients with obesity by using cryopreserved placenta extract features based on the study of combined pathology, assessment of the role of testosterone as a marker of activity of the process and ways of correction. In this work we prove the important role of testosterone in the development and progression of gouty arthritis and obesity. Proved that the aggravation of gouty arthritis is accompanied by changes in testosterone level, which depends on the degree of obesity. Unlike previous studies, found a strong link between testosterone concentration and uric acid, and stage of disease. The use of complex treatment of cryopreserved placenta extract of gouty arthritis in patients with obesity leads to positive dynamics of clinical and laboratory parameters.Документ Клінічні та діагностичні особливості різних підтипів синдрому подразненого кишечника та їх лікування(ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України». ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», 2012) Кир'ян, Олена Анатоліївна; Кирьян, Елена Анатольевна; Kyryan, O. A.Кир'ян О.А. Клінічні та діагностичні особливості різних підтипів синдрому подразненого кишечника та їх лікування. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36. - гастроентерологія. ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпропетровськ, 2012. У дисертації наведено теоретичний доказ і нове рішення наукового питання щодо оптимізації діагностики та лікування різних підтипів синдрому подразненого кишечника з урахуванням виявлених порушень в обміні міді на тлі дисбіотичних змін мікробіоти, її метаболічної активності, морфологічних особливостей товстої кишки, диспластичних змін сполучної тканини та виявлених психоневрологічних відхилень. Проведено обстеження 120 хворих на СПК, з яких домінували пацієнти із закрепами - 43,3% та діареєю – 35,0%, значно рідше виявляли змішаний – 15,8%, і недиференційований підтип – 5,9% хворих. Запропоновано метод вдосконалення комплексної терапії пацієнтів з СПК із застосуванням системного протизапального препарату месалазіну, з урахуванням виявлених дисбіотичних порушень, змін в обміні міді та слизовій оболонці товстої кишки, що дозволив покращити ефективність лікування та подальший прогноз захворювання; Кирьян Е.А. Клинические и диагностические особенности разных подтипов синдрома раздраженного кишечника и их лечение. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36. – гастроэнтерология. ГУ «Днепропетровская медицинская академия МОЗ Украины», ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», Днепропетровск, 2012. В диссертации приведено теоретическое доказательство и новое решение научного вопроса по оптимизации качества диагностики и лечения различных подтипов синдрома раздраженного кишечника (СРК). Впервые изучена роль нарушения обмена меди в развитии СРК на фоне выявленных дисбиотических особенностей микробиоты, ее метаболической активности с изучением короткоцепочечных жирных кислот (КЖК), морфологических изменений слизистой оболочки толстой кишки (СОТК) и корреляционной зависимости от выраженности симптомов заболевания. Исследована значимость выявленных психоневротических нарушений в развитие СРК с учетом изменений в обмене меди. Определены морфологические особенности СОТК при различных подтипах СРК на основании цитологических исследований. Изучена роль дисплазии соединительной ткани (ДСТ) и стигм дисэмбриогенеза в патогенезе развития СРК, их усугубляющее влияние на течение и прогноз заболевания. Исследована частота встречаемости различных подтипов СРК, возрастные и клинические особенности, определены неблагоприятные предрасполагающие причины развития СРК. Предложен метод усовершенствования комплексной терапии пациентов с различными подтипами СРК. Проведено обследование 120 пациентов с различными подтипами СРК и 30 практически здоровых лиц. Среди обследованных нами больных с СРК преобладали пациенты с запорами – 43,3% и диареей – 35,0% пациентов, значительно реже выявлялись смешанный подтип – 15,8%, и недифференцированный – 5,9%. СРК чаще развивался у женщин, в возрасте до 45 лет, у мужчин - в возрасте от 26 до 35 лет, соотношение женщин и мужчин в среднем составило 2,4:1. Более чем у 40,0% пациентов с СРК развитие заболевания провоцировали психотравмы и стрессовые ситуации, 90,0% больных с СРК имели отклонения в психоэмоциональном состоянии. Урогенитальные заболевания выявлялись у 58 (48,3%) пациентов с разными подтипами СРК. У 80,0% пациентов с различными подтипами СРК определены множественные стигмы ДСТ. Диспластические изменения органов пищеварения при СРК наиболее часто проявлялись изменениями сфинктерного аппарата, преобладали рефлюксы желудочно-кишечного тракта - 38,3% пациентов, достоверно чаще при СРК с диареей (r=0,79, р<0,01). При эндоскопическом исследовании незначительные изменения выявлялись у 37,5% больных, чаще определялись катаральные очаговые изменения СОТК, достоверно чаще при диарее - 38,1%. В цитограммах при СРК не определялась единая морфологическая картина, в 12% выявлялся воспалительный характер изменений, чаще при диарее. Среди обследованных пациентов с СРК у 69,7% определялось снижение связанной меди в крови (р<0,05), на фоне некоторого снижения общей меди и повышения церулоплазмина (ЦП), степень увеличения ЦП корелировала с выраженностью симптомов у пациентов СРК (r=0,84). При СРК у мужчин и женщин выявлялась достоверная разница в содержании общей меди (р<0,01), и связанной меди (p<0,01), за счет более значительного снижения у мужчин, чем у женщин, свободная медь у мужчин чаще увеличивалась, у жещин снижалась. Изменения в содержание меди и ее фракций в крови сочетались с нарушениями ее уровня в СОТК. Отмечалось увеличение уровня меди в СОТК среди всех подтипов СРК, наиболее при СРК с диареей (р<0,05), наименее при смешанном подтипе. У всех пациентов с СРК определялись дисбиотические нарушения микрофлоры толстой кишки (ТК), для которых было характерно снижение высеваемости кишечной палочки с нормальными ферментативными свойствами до 80,0%, на фоне появления гемолитической формы кишечной палочки - 16,7%, повышения количества и частоты высеваемости кишечной палочки с измененными свойствами у больных с диареей и смешанным СРК, увеличением условно-патогенной микрофлоры при запорах и диарее. Общая концентрация КЖК в СОТК увеличивалась, определялось увеличение пула уксусной кислоты, при снижении пропионовой и масляной кислот и повышении изоформ КЖК. У пациентов с различными подтипами СРК, имевших выраженные дисбиотические изменения в ТК, выявлено корреляцию с нарушениями в обмене меди, проявляющуюся увеличением ЦП в крови, меди в СОТК и снижением общей и связанной меди в крови, достоверно при запорах и диарее, чаще возникающую на фоне поверхностных катаральных изменений в СОТК и рефрактерного болевого синдрома. Применение в комплексной стандартной терапии системного противовоспалительного препарата месалазина у пациентов с выраженной симптоматикой различных подтипов СРК, требующих длительной терапии, с учетом выявленной зависимости между изменениями в обмене меди, дисбиотическими нарушениями, катаральными изменениями в СОТК, способствовало более быстрой положительной клинической динамике, стабилизации эндоскопических и микроэлектролитных изменений, увеличению длительности ремиссии; Kyryan O.A. Clinical and diagnostic peculiarities of different subtypes of irritable bowel syndrome and treatment. - Manuscript. Dissertation for gaining scientific degree of candidate of medical science 14.01.36 – gastroenterology. - Dnipropetrovsk State Medical Academy of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Institute of Gastroenterology of the Medical Science Academy of Ukraine, Dnipropetrovsk, 2012. The dissertation focuses on the theoretical evidence and new solution of the scientific topic pertaining the diagnostics and treatment of the various subtypes of irritable bowel syndrome (IBS), taking into account the found deviations of copper metabolism on the background of dysbiotic changes of microflora, it’s metabolic activity, morphological properties of the large intestine, dysplastic changes of the connective tissue and the disclosed psychoneurological derangements. 120 patients with IBS were examined. Among them IBS patients with constipation and diarrhea were predominated (43,3% and 35,0% patients respectively). Mixed subtype of IBS in 15,8% and undifferenciated subtype of IBS 5,9%. were observed. In all IBS patients clinical, biochemical and morphological peculiarities were analized. Newly found were the factors that facilitate organic pathological changes in patients with IBS. The method for improving the complex therapy of the IBS patients using systemic anti-inflammatory agent mesalazine is suggested, taking into account the found deviations of copper exchange and changes in the large intestine mucosa, that allowed to improve treatment efficacy and prognosis.Документ Діагностичне і прогностичне значення вегетативної та психосоматичної дисфункції як факторів прогресування серцевої недостатності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та шляхи їх корекції(Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, 2016) Катеренчук, Олександр Іванович; Катеренчук, Александр Иванович; Katerenchuk, O.Дисертаційна робота присвячена розв’язанню задачі оптимізації надання медичної допомоги пацієнтам з ішемічною хворобою серця, ускладненою синдромом серцевої недостатності, шляхом оцінки вегетативної та психосоматичної дисфункції як факторів прогресування СН з подальшим вивченням можливості їх корекції додаванням до стандартної терапії й аеробних фізичних навантажень мебікару в добовій дозі 1000 мг на двократний прийом курсом лікування тривалістю 3 місяці. Здійснено оцінку характеру тонічної вегетативної активності та її впливу на ризик прогресування СН в 3- та 6-тимісячний періоди, стану вегетативної реактивності (баро-, хемо-, психовегетативного механізму), циркадіанного профілю вегетативної регуляції. Проаналізовано характер і вираженість психосоматичної дисфункції (депресивних та тривожних порушень), їх зв'язок з клінічними маркерами СН, прогностичну роль щодо прогресування СН, а також поєднаної психовегетативної дисфункції. Вивчено особливості вегетативної регуляції при різних типах діастолічної дисфункції. Доведено, що додавання мебікару до базової медикаментозної терапії та аеробних фізичних навантажень пацієнтам з серцевою недостатністю покращує тонічну вегетативну регуляцію та вегетативну реактивність, нормалізує психосоматичний статус, не здійснюючи несприятливого впливу на перебіг ІХС та СН; Диссертация посвящена решению проблемы оптимизации оказания медицинской помощи пациентам с ишемической болезнью сердца (ИБС), осложненной синдромом сердечной недостаточности (СН), путем оценки вегетативной и психосоматической дисфункции как факторов прогрессирования СН с последующим изучением возможности их коррекции добавлением к стандартной терапии и аэробным физическим нагрузкам мебикара. Обследовано 155 пациентов с верифицированным диагнозом ИБС с синдромом СН, среди которых с перенесенным инфарктом миокарда в анамнезе - 60 (16,77%) больных, со сниженной фракцией выброса левого желудочка - 26 (16,77%). Средний возраст участников исследования составил 60±9,39 лет. Осуществлена оценка характера тонической вегетативной активности и ее влияния на риск прогрессирования СН в 3 и 6-месячный периоды. Тоническая гиперсимпатико-тония обусловливала достоверное повышение относительного риска клинических маркеров прогрессирования СН (за исключением риска госпитализации) в 6-месячный период наблюдения, ассоциировалась с более выраженной симптоматикой вегетативних нарушений согласно опросника А.М. Вейна и худшим качеством жизни. Нарушение барорефлекторного механизма вегетативной реактивности достоверно чаще наблюдались при стадиях СН ІІА-ІІВ и сниженной величине ФВ ЛЖ, фактически представляя собой маркер систолической дисфункции. Нарушение хеморефлекторной реактивности было характерным при ФК III-IV ССН, ФК III-IV СН и застойной СН, таким образом выступая в роли маркера функциональных ограничений. Нарушение психовегетативной реактивности достоверно чаще наблюдалось у пациентов со сниженной величиной ФВ ЛЖ, ФК ІІІ-IV ССН, ФК ІІІ-IV СН, застойными формами СН (χ2=14,88; р=0,0006) и высокой степенью выраженности психосоматических нарушений. Наличие сочетанной психовегетативной дисфункции сопровождалось повышенным относительным риском прогрессирования СН в 3-месячный (в 1,6-2,5 раза, за исключением риска госпитализации) и 6-месячный периоды (в 1,8-3,8 раза). При изучении особенностей вегетативной регуляции при диастолической дисфункции обнаружено достоверное превалирование нарушений барорефлекторной вегетативной реактивности при типе І диастолической дисфункции (замедленная релаксация) в сравнении с типом ІІ диастолической дисфункции (псевдонормализация). Добавление медикаментозного средства мебикар к базовой медикаментозной терапии и аэробным физическим нагрузкам пациентам с СН сопровождается: уменьшением выражености симпатических влияний с редукцией симптомов депрессии и тревожности в группе пациентов с сочетанной психовегетативной дисфункцией; снижением выраженности симпатических влияний в группе пациентов с изолированной гиперсипатикотонией; редукцией депрессивной симптоматики, но не тревожности в группе пациентов с изолированной психосоматической дисфункцией. Во всех группах пациентов, принимавших мебикар, отмечалось достоверное улучшение качества жизни. Кроме того, использование мебикара приводило к улучшению барорефлекторной и психовегетативной реактивности, положительно влияло на течение ИБС: снижалась потребность в дополнительном приеме нитроглицерина, улучшались показатели, характеризующие реполяризацию миокарда на фазовых портретах ЭКГ (снижение симметричности Т и величины СКО Т); The dissertation is devoted to the solving of the problem of medical care optimization for patients suffering on coronary heart disease (CHD) that is complicated by syndrome of heart failure (HF) in the way of autonomic and psychosomatic dysfunction evaluation as factors of the heart failure progression with further study of the possibility of their correction by adding mebikar (in daily dose of 1000 mg twice) to the standard therapy and aerobic physical activities on course lasting for 3 months. The evaluation of the nature of tonic autonomic activity and its effect on the risk of HF progression in 3- and 6-months periods, types of reflective autonomic 25 reactivity (baro-, chemo-, psycho-autonomic mechanisms) and circadian profile of the autonomic regulation were performed. The nature and severity of psychosomatic dysfunction (depressive and anxiety disorders) as well as combined psycho-autonomic dysfunction and their relationship to clinical markers of HF and prognostic role for the progression of HF were evaluated.The features of autonomic regulation in different types of diastolic dysfunction were analyzed. The addition of mebikar to basic drug therapy and aerobic physical activities for patients with HF improves autonomic regulation and tonic autonomic reactivity, normalizes psychosomatic status without making adverse impact on the course of CHD and HF.Документ Фізіологічна роль балансу ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в М1/М2 поляризації макрофагів за умов формування підвищеної маси тіла(Полтавський державний медичний університет, 2021-11-24) Боряк, Христина Радиславівна; Boriak, Kh. R.Боряк Х.Р. Фізіологічна роль балансу ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в М1/М2 поляризації макрофагів за умов формування підвищеної маси тіла. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 - Медицина. - Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2021. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розв’язання наукового завдання, яке полягає у з’ясуванні механізмів фізіологічної ролі балансу ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в М1/М2 поляризації макрофагів за умов формування підвищеної маси тіла у осіб молодого віку. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена світовою пандемією підвищення маси тіла та ожиріння, яка визначається порушенням енергетичного балансу, обміну речовин, надмірним відкладенням жиру в тканинах, що призводить до хронічних захворювань і смертності. Накопичення метаболічно активної жирової тканини призводить до хронічного запалення низької інтенсивності та інфільтрації жирової тканини макрофагами. Збільшення кількості макрофагів при підвищенні маси тіла супроводжується змінами їх функціональних властивостей та домінуванням макрофагів субпопуляції М1. В процесі поляризації макрофагів ключову роль відіграють представники родини факторів транскрипції STATs (перетворювачі сигналів та активатори транскрипції). Поляризація макрофагів за M1 фенотипом пов'язана зі STAT1, тоді як STAT6 пов'язана з макрофагами М2. Однак їх роль в процесі поляризації макрофагів у осіб з підвищеною масою тіла достеменно не відома. У дослідженні взяли участь 84 особи чоловічої та жіночої статі віком 18-25 років. Відповідно до дизайну дослідження було проведено визначення антропометричних показників: маси тіла, зросту, окружності талії (ОТ) та стегон (ОС), співвідношення (ОТ/ОС), розрахований індекс маси тіла (ІМТ), відсоток жирової маси тіла (%ЖМТ). Визначені функціональні показники серцево-судинної системи: частота серцевих скорочень (ЧСС), систолічний (САТ) та діастолічний артеріальний тиск (ДАТ), вегетативний індекс Кердо в стані спокою і після проби з дозованим фізичним навантаженням. Проведено визначення якості життя (опитувальник SF-36), харчової поведінки (опитувальник DEBQ), визначення енергетичної цінності харчового раціону (на основі методу 24-годинного (добового) відтворення харчування) та її відповідності потребам в енергії. В дослідах in vitro проведено стимуляцію моноцитів периферичної крові ліпополісахаридом E. coli (LPS) і γ-інтерфероном (γIFN) для індукції поляризації за фенотипом М1 та інтерлейкіном-4 (IL-4) для індукції поляризації за фенотипом М2. Рівень експресії генів stat1 та stat6 в моноцитах/макрофагах визначали методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі «реального часу», концентрацію інтерлейкіна-6 (IL-6), трансформуючого фактору росту β1 (TGFβ1) та високочутливого С-реактивного білка (вчСРБ) у супернатанті клітин та сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу. Відповідно до отриманих даних на першому етапі дослідження у осіб чоловічої статі з підвищеною масою тіла показники маси тіла на 26,85%, ІМТ на 25,13%, ОТ на 17,52%, ОС на 11,65%, співвідношення ОТ/ОС на 5,0%, %ЖМТ на 93,73% були достовірно вищими у порівнянні з відповідними показниками осіб з нормальною масою. У жінок з підвищеною масою тіла також спостерігалось достовірне підвищення показників маси тіла на 23,53%, ІМТ на 25,66%, ОТ на 16,67%, ОС на 11,60%, %ЖМТ на 37,26% у порівнянні з даними контрольної групи. У осіб обох статей з підвищеною масою тіла відмічалось достовірне підвищення показників серцево-судинної системи в стані спокою та після дозованого фізичного навантаження, зокрема, після навантаження у чоловіків з підвищеною масою тіла ЧСС на 23,23%, САТ на 15,18%, ДАТ на 13,33% були достовірно більшими у порівнянні з відповідними показниками осіб з нормальною масою тіла. У жінок з підвищеною масою тіла після проби ЧСС на 19,01%, САТ на 10,23% були достовірно більшими у порівнянні з відповідними показниками жінок контрольної групи. Після проби з дозованим фізичним навантаженням у чоловіків і жінок з підвищеною масою тіла індекс Кердо становив ≥+31, що свідчить про виражену симпатикотонію. Індекс Кердо у чоловіків з підвищеною масою тіла був більшим на 29,65%, у жінок на 19,01% порівняно з відповідними особами з нормальною масою тіла (р<0,05). Виявлений негативний вплив підвищення маси тіла на якість життя за даними опитувальника SF-36. У осіб чоловічої статі достовірно знижувались усі показники, які об’єднані у шкали фізичного компоненту здоров’я, а у жінок – психічного компоненту у порівнянні з даними показниками у осіб з нормальною масою тіла (р<0,05). За даними опитувальника DEBQ виявлені зміни харчової поведінки у 79,55% осіб з нормальною масою тіла і у 90% осіб з підвищеною масою. У осіб з нормальною масою тіла переважав обмежувальний тип харчової поведінки, у осіб з підвищеною - екстернальний і емоційний типи. У осіб обох статей з підвищеною масою тіла відмічено достовірне підвищення енергетичної цінності харчового раціону у робочий і вихідний дні у порівнянні з контрольною групою. У чоловіків з підвищеною масою тіла енергетична цінність харчового раціону перевищувала рекомендоване добове споживання енергії у робочий день на 49,90%, у вихідний на 75,15%, у жінок з підвищеною масою тіла відповідно у робочий день на 11,40%, у вихідний на 49,32%. Підвищення енергетичної цінності супроводжувалось зміною структури нутрієнтів за рахунок підвищеного споживання переважно жирів особами чоловічої статі з підвищеною масою тіла та жирів і вуглеводів особами жіночої статі у порівнянні з контрольною групою (р<0,05). На другому етапі проведено дослідження експресії STAT1 та STAT6 в моноцитах/макрофагах периферичної крові досліджуваних осіб. Стимуляція моноцитів периферичної крові in vitro LPS та γIFN, та IL-4 призвела до достовірного підвищення рівня експресії генів stat1 та stat6 у осіб обох груп. Найбільший приріст рівня експресії обох досліджуваних генів спостерігався за умов стимуляції моноцитів IL-4. В динаміці інкубації формувались відмінності між групами. У осіб з нормальною масою на 7 добу інкубації рівень експресії stat1 був достовірно вищий за умов стимуляції клітин LPS та γIFN. У осіб з підвищеною масою тіла найбільш високий рівень експресії stat1 зберігався у клітинах, стимульованих IL-4 ((0,1291±0,031)2-ΔСt проти (0,2579±0,0523)2-ΔСt, р = 0,0498) на 7 добу інкубації. Експресія гена stat6 в динаміці інкубації була достовірно вище у макрофагах, стимульованих IL-4 у осіб обох досліджуваних груп у порівнянні з клітинами, стимульованими LPS та γIFN. При порівнянні показників експресії між групами достовірно вищий на 99,77% рівень експресії stat1 визначений у макрофагах, стимульованих IL-4 у осіб з підвищеною масою тіла у порівнянні з особами з нормальною масою на 7 добу інкубації. Достовірно вищий рівень експресії stat6 на 56,25% в нестимульованих клітинах, на 58,62% в макрофагах, стимульованих LPS та γIFN і на 75% в макрофагах, стимульованих IL-4 спостерігався у осіб з підвищеною масою тіла у порівнянні з особами з нормальною масою на 3 добу інкубації. У осіб з нормальною масою тіла співвідношення експресії stat1/stat6 змінювалось в динаміці інкубації. Показник співвідношення stat1/stat6 був достовірно нижче на 23,91% у макрофагах, стимульованих LPS та γIFN у порівнянні з нестимульованими клітинами на 3 добу інкубації, достовірно нижче на 43,34% у макрофагах, стимульованих IL-4 у порівнянні з нестимульованими клітинами та на 30,45% у порівнянні з макрофагами, стимульованими LPS та γIFN на 7 день інкубації. У осіб з підвищеною масою тіла співвідношення stat1/stat6 в динаміці інкубації достовірно не змінювалось. Також не було визначено достовірних відмінностей співвідношення між групами. Продукція IL-6 макрофагами переважала за умов стимуляції LPS та γIFN у клітинах осіб обох груп, але була достовірно вищою у осіб з підвищеною масою тіла. Результат підтверджений формуванням негативних кореляційних зв’язків між рівнем експресії stat6 та рівнем IL-6 у клітинах, стимульованих IL-4 7 діб у осіб з нормальною масою. У осіб з нормальною масою тіла визначено достовірне зниження рівня продукції TGFβ1 за умов стимуляції клітин LPS та γIFN та негативні зв’язки між рівнем експресії stat6 та рівнем TGFβ1 у супернатанті клітин, стимульованих IL-4. У осіб з підвищеною масою достовірних змін рівня TGFβ1 при інкубації не визначено, але виявлені позитивні зв’язки між експресію stat1 у клітинах, стимульованих LPS та γIFN та IL-4 7 діб та рівень TGFβ1 у супернатанті клітин, стимульованих за відповідним фенотипом. Визначений достовірно вищий на 79,62% рівень вчСРБ у сироватці крові осіб з підвищеною масою тіла у порівнянні з показниками групи з нормальною масою, позитивний зв’язок між рівнем IL-6 у супернатанті клітин, стимульованих LPS та γIFN та вчСРБ в сироватці осіб з нормальною масою. Таким чином, за результатами досліджень показано, що за умов надлишкового надходження нутрієнтів та формуванні підвищеної маси тіла відбувається достовірне підвищення рівня експресії генів stat1 і stat6 у клітинах, стимульованих за М2 фенотипом. Активація сигнальних мереж, які опосередковують формування про- та протизапальних фенотипів є можливим відображенням стану прекондиціювання моноцитів периферичної крові на фоні підвищенного надходження нутрієнтів. Подальше формування напряму поляризації залежить від розвитку низькоінтенсивного запалення в жировій тканині, ознаки якого за даними рівня цитокінів та вчСРБ присутні у осіб з підвищеною масою тіла. За змінених умов енергетичного дисбалансу фенотип М2 макрофагів реалізує процеси взаємодії сигнальних мереж, які є відповідальними за формування про- та протизапального фенотипу. Можливий рівень взаємодії знаходиться між PPARγ та фактором транскрипції NF-κB. Наукова новизна отриманих результатів. Вперше визначена фізіологічна роль балансу ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в М1/М2 поляризації макрофагів за умов формування підвищеної маси тіла. Вперше визначений рівень експресії ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в моноцитах/макрофагах периферичної крові, які знаходяться на різних етапах активації в залежності від маси тіла. Вперше визначено, що стимуляція моноцитів периферичної крові LPS і γIFN, та IL-4 призводить до достовірного підвищення рівня експресії генів stat1 та stat6 у осіб обох груп. Вперше визначено, що найбільший приріст рівня експресії обох досліджуваних генів відбувається за умов стимуляції моноцитів IL-4. Вперше показано, що у осіб з нормальною масою на 7 добу інкубації достовірно вищий рівень експресії stat1 спостерігається за умов стимуляції клітин LPS та γIFN. У осіб з підвищеною масою тіла на 7 добу інкубації найбільш високий рівень експресії stat1 спостерігається у клітинах, стимульованих IL-4 ((0,1291 ± 0,031)2-ΔСt проти (0,2579 ± 0,0523)2-ΔСt, р = 0,0498). Вперше виявлено, що у осіб обох досліджуваних груп експресія гена stat6 на 3 та 7 добу інкубації достовірно вище у макрофагах, стимульованих IL-4 у порівнянні з клітинами, стимульованими LPS та γIFN. Вперше з’ясовано, що у осіб з підвищеною масою тіла у порівнянні з особами з нормальною масою визначається достовірно вищий на 99,77% рівень експресії гена stat1 у макрофагах, стимульованих IL-4 на 7 добу інкубації. У осіб з підвищеною масою тіла у порівнянні з особами з нормальною масою спостерігається достовірно вищий рівень експресії гена stat6 на 56,25% в нестимульованих клітинах, на 58,62% в макрофагах, стимульованих LPS та γIFN і на 75% в макрофагах, стимульованих IL-4 на 3 добу інкубації. Вперше виявлено зниження показника співвідношення експресії генів stat1/stat6 в динаміці інкубації у осіб з нормальною масою тіла. Показано, що на 3 добу інкубації співвідношення stat1/stat6 достовірно нижче на 23,91% у макрофагах, стимульованих LPS та γIFN у порівнянні з нестимульованими клітинами, на 7 добу інкубації достовірно нижче на 43,34% у макрофагах, стимульованих IL-4 у порівнянні з нестимульованими клітинами та на 30,45% у порівнянні з макрофагами, стимульованими LPS та γIFN. Вперше показано, що продукція IL-6 макрофагами переважає за умов стимуляції LPS та γIFN у клітинах осіб обох груп, але є достовірно вищою у осіб з підвищеною масою тіла. У осіб з нормальною масою визначено формування негативних кореляційних зв’язків між рівнем експресії stat6 та рівнем IL-6 у клітинах, стимульованих IL-4 7 діб. Вперше виявлено достовірне зниження рівня продукції TGFβ1 за умов стимуляції клітин LPS та γIFN та негативні зв’язки між рівнем експресії stat6 та рівнем TGFβ1 у супернатанті клітин, стимульованих IL-4 у осіб з нормальною масою тіла. У осіб з підвищеною масою виявлені позитивні зв’язки між експресію stat1 у клітинах, стимульованих LPS та γIFN та IL-4 7 діб та рівня TGFβ1 у супернатанті клітин, стимульованих за відповідним фенотипом. Доповнені дані стосовно достовірно вищого рівня вчСРБ у сироватці крові осіб з підвищеною масою тіла у порівнянні з показниками групи з нормальною масою та формування позитивного зв’язку між рівнем IL-6 у супернатанті клітин, стимульованих LPS та γIFN та вчСРБ в сироватці осіб з нормальною масою. Отримані додаткові дані взаємозв’язку реакції серцево-судинної системи та вегетативної регуляції на фізичне навантаження у осіб з підвищеною масою тіла, зокрема, домінування симпатичних впливів вегетативної нервової системи. Поглиблено розуміння негативного впливу підвищення маси тіла на якість життя, що опосередковано достовірним зниженням усіх показників шкали фізичного компоненту здоров’я у осіб чоловічої статі, та психічного компоненту у осіб жіночої статі з підвищеною масою тіла. Доповнені дані стосовно змін харчової поведінки у 79,55% осіб з нормальною масою тіла і у 90% осіб з підвищеною масою з переважанням обмежувального типу харчової поведінки у осіб з нормальною масою тіла, екстернального і емоційного типу у осіб з підвищеною масою. Отримані додаткові дані стосовно формування енергетичного дисбалансу з достовірним підвищенням енергетичної цінності харчового раціону у порівнянні з рекомендованим добовим споживанням енергії у осіб з підвищеною масою тіла, який характеризується переважним споживанням жирів особами чоловічої статі та жирів і вуглеводів особами жіночої статі з підвищеною масою тіла. Практичне значення отриманих результатів. Отримані в роботі результати поглиблюють знання та розширюють розуміння фізіологічної ролі балансу ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в М1/М2 поляризації макрофагів за умов формування підвищеної маси тіла. Новітні дані стосовно залежності рівня експресії ядерних факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в моноцитах/макрофагах периферичної крові, які знаходяться на різних етапах активації від маси тіла доповнюють знання стосовно патогенезу розвитку низькоінтенсивного системного запалення при підвищенні маси тіла та ожирінні. Визначення даних показників є можливим раннім діагностичним критерієм виявлення процесів прекондиціювання моноцитів з формуванням прозапального фенотипу. Подальше дослідження експресії і балансу факторів транскрипції STAT1 та STAT6 в М1/М2 поляризації макрофагів надасть можливість для розробки профілактичних заходів, спрямованих на профілактику захворювань, пов’язаних з підвищенням маси тіла і ожирінням.