2019
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2019 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 144
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Екстрацеребральні цинк-залежні порушення та їх корекція у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Терів, Петро Степанович; Терив, Петр Степанович; Teriv, P. S.Вступ: порушення обміну цинку, які часто супроводжують розвиток критичного стану, можуть спричиняти численні різнонаправлені метаболічні і функціональні розлади, як з боку нервової системи, так і з боку інших систем. Мета дослідження: оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю шляхом корекції екстрацеребральних порушень, пов’язаних з дефіцитом цинку. Матеріали та методи дослідження: проведене клінічне когортне рандомізоване дослідження за участю 94 пацієнтів віком від 18 років з гострою церебральною недостатністю. Аналізували концентрацію цинку, тіолових сполук, інтестинального білку, що зв’язує жирні кислоти, інтерлейкіну-1β. Оцінювали динамічні зміни вказаних показників, їх зв’язки між собою, в залежності від провідної патології і проведеної медикаментозної корекції цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну. Результати та їх обговорення: у обстежених пацієнтів спостерігалось зниження сироваткового рівня цинку і тіолових сполук, що свідчить про порушення транспортної регуляції цинку і антиоксидантного захисту, підвищення рівня інтестинального білку, що звʼязує жирні кислоти, що є маркером ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Ці зміни, а також концентрація інтерлейкіну-1β є взаємопов’язаними і залежать від концентрації цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створювало умови для нормалізації показників, що досліджувались. Висновки: у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю наявні екстрацеребральні порушення вмісту тіолових сполук, слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, прозапальної відповіді, що пов’язано з дефіцитом цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створює у мови для усунення цих порушень.Документ Закономірності постмортальних структурно-біохімічних змін м’язової тканини діафрагми: значення для судово-медичної діагностики давності настання смерті(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Коновал, Н. С.; Коновал, Н. С.; Konoval, N. S.Питання про визначення давності настання смерті досі залишається складною і до кінця не вирішеною проблемою, а розробка нових науково-обґрунтованих методів, направлених на подолання вказаних труднощів, є першочерговою задачею у вирішенні проблеми діагностики давності настання смерті. Мета дослідження полягала у вивченні структурно-біохімічних змін м’язової тканини діафрагми в ранньому постмортальному періоді. За результатами дослідження м’язової тканини м`язів діафрагми у ранньому постмортальному періоді (3-13 годин, після настання смерті у 30 трупів людей) визначені абсолютні та відносні показники вмісту глікогену, кислої фосфатази, лактату, лактатдегідрогенази, ліпофусцину та вміст холінестерази у різних часових інтервалах раннього постмортального періода. З`ясовано, що у ранньому постмортальному періоді відбуваються відповідні структурно-біохімічні зміни тканини м`язів діафрагми, найбільш показовими з них є: постмортальна динаміка змін вмісту в гомогенатах м’язів діафрагми глікогену, кислої фосфатази та ліпофусцину; в терміни до 9 год з моменту настання смерті діагностично значимим є визначення співвідношення холінестераза/глікоген, або кисла фосфатаза/глікоген, а після 9 годин – лише холінестераза/глікоген. Саме ці біохімічні маркери найбільш маніфестно демонструють закономірності структурно біохімічних змін в гомогенатах м’язів діафрагми у ранньому постмортальному періоді, залежно від давності настання смерті. У системному взаємозв`язку досліджено парні кореляційні показники між біохімічними та біофізичними маркерами стану м’язової тканини діафрагми і визначені відповідні коефіцієнти системоутворення по шести часовим інтервалам раннього постмортального періода, що дозволило обґрунтовувати критеріально значимі з них для підвищення точності діагностики давності настання смерті.Документ Вплив захворювання на якість життя пацієнтів з екстрасфінктерними та транссфінктерними параректальними норицями(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Дудченко, Максим Олександрович; Мішура, З. І.; Дудченко, Максим Александрович; Мишура, З. И.; Dudchenko, M. O.; Mishura, Z. I.Актуальність. Наявність високих транссфінктерних та екстрасфінктерних нориць прямої кишки може викликати виникнення тяжких місцевих змін, що обумовлюють значну деформацію анального каналу, промежини, рубцеві зміни м’язів-стискачів заднього проходу, в результаті чого виникає недостатність затульного апарату прямої кишки, що значно погіршує якість життя таких хворих. Мета роботи. Оцінка якості життя пацієнтів, що хворіють на хронічний парапроктит, за допомогою порівняльного аналізу досліджуваних груп. Об’єкти та методи. У дослідженні приймали участь 58 пацієнтів, які мали ту чи іншу форму хронічного парапроктиту, що лікувались в умовах проктологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського та на базі хірургічного відділення 3-ї міської клінічної лікарні м. Полтави. Результати. При вивченні анамнезу з'ясовано, що тривалість хвороби у пацієнтів варіювала від 2-3 місяців до 10 років і більше, в середньому 2,9±0,9 років. Хворі, що займаються фізичною працею, склали 82,7%, дещо менше було хворих, які займаються розумовою працею – 20,6%, ще менше хворих, що займаються змішаною трудовою діяльністю – 10,4%. У 32 (55,2%) пацієнтів виявлені й інші колопроктологічні захворювання, при чому, деякі з них мали 3 або більше хвороб одночасно. Найпоширеніша скарга (100%) - наявність зовнішнього норицевого отвору в перианальній ділянці. Біль відзначався у 48 (82,8%) осіб. В цьому випадку також було виявлено, що частота цієї скарги збільшується при більш тривалому анамнезі (76,2% у пацієнтів з анамнезом до 1 року у порівнянні з 92,9% у пацієнтів, що хворіють на хронічний парапроктит більше 5 років). У 22 (37,9%) хворих відзначалися скарги на періодичне підвищення температури тіла, яке пов'язане з загостренням хронічного процесу. Висновки. Таким чином, більшість пацієнтів звертаються до медичної допомоги у пізні строки захворювання, - у середньому через 3 роки після появи перших симптомів. Також, у хворих з тривалим анамнезом скарги стають вираженішими, що значно погіршує якість їхнього життя. Переважна кількість хворих на параректальні нориці займаються фізичною працею, що пов'язано з тим, що біль при хронічному парапроктиті посилюється саме під час фізичних навантажень, що змушує пацієнтів з цією патологією звертатись до медичних закладів.Документ Вплив інгібіторів транскрипційного чинника каппа b на метаболічні та структурні порушення кісткової тканини за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ковальова, Ірина Олександрівна; Костенко, Віталій Олександрович; Ковалёва, Ирина Александровна; Костенко, Виталий Александрович; Kovaliova, I. O.; Kostenko, V. O.В експерименті на 40 білих щурах лінії Вістар досліджено вплив інгібіторів активації транскрипційного ядерного чинника каппа B (NF-κB) на механізми метаболічних та структурних порушень у стегнових кістках і хребцях за умов поєднаного надлишкового надходження фториду та нітрату натрію. Виявлено, що сукупне введення фториду натрію (10 мг/кг маси тіла) та нітрату натрію (500 мг/кг маси тіла) протягом 30 діб порушує механізм авторегуляції рівня моноксиду нітрогену (NO) в стегнових кістках щурів, що виявляється у збільшенні активності загальної NO-синтази та її індуцибельної ізоформи на тлі зниження загальної аргіназної активності та активності конститутивних ізоферментів NO-синтази. За цих умов у стегнових кістках і хребцях збільшується концентрація вільного оксипроліну, N-ацетилнейрамінової та гексуронових кислот, що свідчить про деполімеризацію колагену, сіалоглікопротеїнів та протеогліканів, зменшується маса кісток, їхня щільность, мінеральна насиченість, міцність (збільшується індекс Simon). Інгібітори активації NFκB (амонію піролідиндітіокарбамат та водорозчинна форма кверцетину) відновлюють механізм авторегуляції рівня NO в стегнових кістках щурів, що супроводжується зменшенням загальної активності NO-синтази, активності її індуцибельної ізоформи, збільшенням загальної аргіназної активності та обмеженням утворення пероксинітриту. Показано, що амонію піролідиндітіокарбамат та водорозчинна форма кверцетину зменшують у кістках вміст вільного оксипроліну, Nацетилнейрамінової та гексуронових кислот, що підтверджує їхню ефективність як засобів корекції деполімеризації колагену, сіалоглікопротеїнів та протеогліканів. Виявлена їхня здатність підвищувати масу та щільність стегнових кісток і хребців.Документ Динаміка перебігу ранового процесу після інтраорального пірсингу кліпсами з медичної сталі в експерименті(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Рябоконь, Є. М.; Шатов, П. О.; Горголь, Н. І.; Каміна, Т. В.; Стоян, О. Ю.; Рябоконь, Е. Н.; Шатов, П. А.; Горголь, Н. И.; Камина, Т. В.; Стоян, Е. Ю.; Ryabokon, E. M.; Shatov, P. O.; Gorgol, N. I.; Kamina, T. V.; Stoyan, E. Yu.Вступ. У сучасній стоматології медична сталь поряд з іншими матеріалами використовується для дентальної імплантації, за біосумісністю її відносять до біотолерантних матеріалів. Серед ускладнень пірсингу реєстрували гіпертрофічне рубцювання, біль, набряк та інфекцію. Це робить актуальним напрям досліджень клініко-морфологічних змін у тканинах язика та щоки при експериментальному пірсингу з медичної сталі на тваринах та подальшою оцінкою наслідків даної процедури. Мета дослідження – встановити вплив кліпс з медичної сталі на динаміку ранового процесу в тканинах щоки та язика після імплантації експериментальним тваринам. Матеріал і методи досліджень. Експеримент проводився у 2015 році на кроликах лінії шиншилла (n=8). Тваринам було імплантовано кліпси з медичної сталі у м’які тканини язика та щоки. Для вивчення динаміки зміни каналу пірсингу було проведено гістологічні дослідження на 7, 14, 28 та 60 добу після імплантації. Результати досліджень та висновки. За результатами наших досліджень слід відзначити присутність гнійного процесу у тканинах язика та щоки після імплантації кліпс з медичної сталі від 7 до 60 доби спостереження. Таким чином, можна сказати, що пошкоджуюча дія кліпси з медичної сталі на тканини язика та щоки в експерименті на тваринах сприяє виникненню гнійного запального процесу. У кроликів, яким було імплантовано у язик та щоку кліпсу з медичної сталі, ранові канали упродовж всього експерименту з 7 до 60 доби спостереження були широкими, містили гнійний ексудат, в стінках ранового каналу зберігався запальний інфільтрат. Упродовж експерименту виявлена у гістологічних препаратах щоки та язика грануляційна тканина має великий об’єм та ознаки незрілості та вторинного запалення, уповільнення трансформації грануляційної тканини у сполучну спричиняє відсутність повноцінної епітелізації та сприяє формуванню глибоких шкірних ран. Ураження нервових закінчень у вигляді набряку ендо- і періневрію як наслідок імплантації кліпс із медичної сталі може проявлятись стійким больовим синдромом, втратою локальної чутливості та спотворенням смакового відчуття. У перспективі планується дослідити динаміку ранового процесу після інтраоральної імплантації кліпс, виготовлених з інших матеріалів в експерименті на тваринах.Документ Наш досвід лікування переломів п’яткової кістки із використанням біосклокерамічного імпланту(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шимон, В. М.; Шерегій, А. А.; Кубаш, В. І.; Стойка, В. В.; Шимон, В. М.; Шерегий, А. А.; Кубуш, В. И.; Стойка, В. В.; Shimon, V. M.; Shereghii, A. A.; Alfeldii, S. P.; Shimon, M. V.Високий відсоток незадовільних результатів лікування диктує потребу вдосконалення сучасних методів лікування. Мета роботи – виявити структурно-функціональні переваги результатів хірургічного лікування пацієнтів з внутрішньосуглобовими переломами п’яткових кісток з використанням кісткової пластики біоскломатеріалами. Матеріал та методи. Ретроспективно вивчено історії хвороб 51 пацієнтів, лікованих хірургічним методом на клінічних базах кафедри загальної хірургії Ужгородського національного університету в період 2014–2019 рр. з приводу імпресійних інтраатрикулярних переломів 53 п’яткових кісток зі зміщенням уламків. Усім хворим проводили відкриту репозицію та остеосинтез (група А; n = 10; 19,6 %), та в поєднанні з опорною остеопластикою автотрансплантатом з гребня крила клубової кістки і біокерамічним наповнювачем (група Б; n = 41; 80,4 %). Результати. У 18 місяців відмінні результати (100–90 балів за AOFAS) досягнуті в 14 (41,6 % — група А; 58,4 % — група Б) пацієнтів, добрі (89–80 балів за AOFAS) — у 23 (42,8 % — група А; 57,2 % — група Б) пацієнтів, задовільні (79–70 балів за AOFAS) — у 10 (60,0 % — група А; 40,0 % — група Б) пацієнтів, незадовільні (менше від 70 балів за AOFAS) — у 4 (75,0 % — група А; 25,0 % — група Б) пацієнтів. Висновки. Заміщення кісткового дефекту аутокістковим трансплантатом при опорній остеопластиці у віддалені терміни показало вищі показники кісткової щільності в порівнянні без такого, але менші ніж при використанні біоскокерамічного наповнювача.Документ The effect of melatonin on the energy me tabolism in heart of diabetic rats(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Kushnir, O. Yu.; Yaremii, I. M.; Кушнир, А. Ю.; Яремий, И. М.; Кушнір, О. Ю.; Яремій, І. М.The aim of this study was to determine the effect of melatonin on activity of pyruvate kinase (PK) and lactate dehydrogenase (LDH) in the heart tissue and on the activity of succinate dehydrogenase (SDG) and H+ATPase in mitochondria of cardiomyocytes of rats with dexamethasone diabetes. Methods. The research was performed in compliance with the Rules of the work with test animals (1977) and the European Convention on the Protection of Vertebrate Animals used in experiments and other scientific purposes (18 March 1986). The experiments were carried out on 36 sexually mature male albino rats with the body mass 0.18 – 0.20 kg. The animals were divided into 3 groups:1) control group; 2) group with diabetes mellitus DM (BG level ≥ 8.0 mmol/l); 3) diabetic animals which were injected with melatonin. Melatonin (“Sigma”, USA) was injected intraperitoneally in a dose of 10 mg/kg of body weight daily over 13 days. Dexamethasone diabetes was evoked by daily subcutaneous administration of dexamethasone (solution for injection 4 mg / ml, KRKA, Slovenia) at a dose of 0.125 mg / kg body weight for 13 days (O.V. Stefanov, 2001). The mathematical model of the insulin-glucose correlation by the Homeostasis Model Assessment (HOMA) was used to evaluate the insulin resistance in the animals (D.R.Matthews et al., 1985). The blood was taken from the tail vein to evaluate the BG level using “OneTouchUltra” (“LifeScan”, USA). The rats were sacrificed on the 14th day of the experiments in accordance with the ethical treatment of animals. 5% homogenate was prepared from cold-isolated rat hearts on chilled 50 mM Tris-HCl buffer (pH = 7.4) with sucrose. Mitochondria were isolated by differential centrifugation. Enzyme activities in the mitochondrial fraction was determined by: succinate dehydrogenase (SDG) according to the method of Eshchenko N.D. et al. (1992), H + -ATP-ase - for Gabibiv M.M. (1986). Serum insulin content was determined using an automatic immunochemiluminescent analyzer (Snibe Co., Ltd, PRC) using a Maglumi test kit. The insulin resistance index (HOMA-IR) was calculated by the formula: HOMA-IR = (glucose (mmol / l) • insulin (mcU / ml)) / 22.5. To determine the enzymes activities by standart methods, heart muscle tissue was quickly removed, rinsed in saline, blotted, weighed and homogenized. Then the homogenate (5% in ice-cold 0.25 mM tris-HCl-buffer) was ultracentrifugated (10 min at 1500r/min) and the supernatant was used for measurements. Statistical analysis was performed using Statistica 10 (StatSoft Inc). Prior to analysis, Shapiro-Wilk test was used to assess the normality of the group data. According to the criterion, the samples distributions differed from normal distribution. Given these, use of the Mann-Whitney test was considered sufficient for valid conclusions to be made. Differences were considered to be statistically significant when P ≤ 0.05. Results. In the blood of all diabetic rats on the 14th day the glucose content exceeded 8.9 mmol / l, and the HOMA-IR index increased 7 times. According to results, we have obtained the activity of PK in the heart tissue of diabetic animals was 55% less than in control group. It can be explained by low uptake of glucose from the blood by heart muscle tissue in conditions of insulin resistance. Reduced glucose uptake by peripheral tissues, in turn, leads to a reduced rate of glucose metabolism. That means now substrate for next catabolic changes in glycolysis. The activity of LDH increases by 32% in the heart muscles of diabetic rats compared with the control values. We have found out that the activity of PK and LDH has become normalized by the introducing of melatonin in dose of 10 mg/kg of body weight. In the mitochondria of the animals with dexamethasone diabetes, the activity of SDG and H+ -ATPase is significantly lower than that in intact animals by 45 and 32%, respectively. Probably, melatonin enhances the uptake of glucose by heart muscles. The blood glucose content of diabetic rats, which were administered is not significantly different from that of the intact animals, and the HOMA-IR was 6.3 times lower than that of diabetic rats. The activity of SDG and H+-ATPase in the mitochondria of rats receiving both melatonin and dexamethasone does not differ from that of intact rats. Conclusion. A 14-day introduction of melatonin leads to a marked improvement of the state of carbohydrate metabolism as well as the energy metabolism in heart tissue that is accompanied by the normalization of the indices studied.Документ Прогностичні маркери в імуногістохімічній діагностиці метастазів карцином колоректального фенотипу невідомої первинної локалізації(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Пославська, О. В.; Пославская, А. В.; Poslavska, O. V.Більшість метастазів раків невідомої первинної локалізації (80%-85%) належать до неблагоприємних прогностичних варіантів, через великий об’єм ураження та низьку чутливість до терапії. Дослідження прогностичних імуногістохімічних маркерів дають можливість розуміння біологічних особливостей стрімкої дисемінації окремих колоректальних фенотипів. В останні десятиріччя р53 і Ki67, найбільш популярні антитіла досліджені як прогностичні фактори для колоректального раку. Білок p53 є регулюючим протеїном, який сидить на перехресті шляхів поділу і смерті клітини. Мета – дослідити особливості експресії прогностичних імуногістохімічних маркерів Кі-67, р53, βкатенін, AMACR (р503s), HER2-new в карциномах невідомої первинної локалізації колоректального фенотипу, порівняно із первинними пухлинами товстої кишки, для вдосконалення діагностичних алгоритмів. Матеріали і методи. В роботі проведено дослідження біопсійного матеріалу 37 пацієнтів (група 1) з метастазами без первинної локалізації, що після імуногістохімічного дослідження виявилися аденокарциномами колоректального фенотипу CK20+/CDX2+/СК7- віком від 28 до 81 років (середнє 58,46±12,28; медіана 58) й 41 спостереження післяопераційного матеріалу пацієнтів з первинною пухлиною товстої кишки (група 2), віком від 27 до 76 років (середнє 60,56±12,81; медіана 64). Результати дослідження. Позитивна фокальна експресія р53 була знайдена в колоректальному раку проксимальних відділів (розташованих праворуч), саме вони частіше мають мікросателітну нестабільність, порівняно із карциномами дистальних відділів. Ампліфікація гену Her-2-new (експресія на рівні 2+ і 3+ ) зустрічалась в 35% (13 з 37) метастазів колоректального раку, та майже в 15% (6 з 41) первинних аденокарциномах товстої кишки, що говорить про можливість використання таргетної терапії. Висновки. Ядерна транслокація β-катеніна, позитивна «фокальна» експресія р53 та ампліфікація гену Her-2-new статистично достовірно зустрічається частіше в метастазах колоректального фенотипу, порівняно із первинними аденокарциномами товстої кишки (всі р>0,05).Документ Предиктори прогресування ВІЛ-інфекції до призначення та на фоні АРТ(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Марченко, Олена Геннадіївна; Коваль, Тетяна Ігорівна; Сизова, Людмила Михайлівна; Прийменко, Наталія Олегівна; Марченко, Елена Геннадиевна; Коваль, Татьяна Игоревна; Сизова, Людмила Михайловна; Прийменко, Наталья Олеговна; Marchenko, O. G.; Koval, T. I.; Sizova, L. M.; Pryimenko, N. O.Пошук предикторів прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до IV клінічної стадії у хворих до призначення і на фоні антиретровірусної терапії є актуальним науково-практичним завданням. Мета дослідження — виявити предиктори прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до IV клінічної стадії у хворих до призначення і на фоні антиретровірусної терапії на основі ви- значення клініко-генетичних маркерів. Проведено ретроспективне когортне дослідження 181 пацієнта, інфікованого вірусом імунодефіциту людини. Для статистичної обробки даних використовувався регресійний аналіз. Незалежними предикторами прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до ІV клінічної стадії у пацієнтів, інфікованих вірусу імунодефіциту людини, до призначення антиретровірусної терапії виявились: чоловіча стать (p=0,037), парентеральний шлях передачі вірусу імунодефіциту людини (p=0,004), досвід ув’язнення (p=0,020), індекс маси тіла менше 18,5 кг/м2 (p=0,040), початкове вірусне навантаження вірусу імунодефіциту людини >1,0х105 копій/мл (p=0,034), початковий рівень СD4+ Т-лімфоцитів < 350 кл/мкл (p=0,000), рівень гемоглобіну нижче 100 г/л (p=0,001), наявність яких підвищує ризик прогресування вірусу імунодефіциту людини до ІV клінічної стадії на етапі до призначення антиретровірусної терапії. Незалежними предикторами прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до ІV клінічної стадії у пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини, які отримують антиретровірусну терапію, виявились: парентеральний шлях передачі інфекції вірусу імунодефіциту людини (р=0,053), досвід ув’язнення (р=0,043), низька прихильність до антиретровірусної терапії (р=0,028), початковий рівень СD4+ Т-лімфоцитів < 350 кл/мкл (р=0,020), рівень гемоглобіну нижче 100 г/л (р=0,015) та носійство алелі 299 Gly гена TLR4 (р=0,016); Поиск предикторов прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии у больных до назначения и на фоне антиретровирусной терапии является актуальной на- учно-практической задачей. Цель исследования - выявить предикторы прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии у больных до назначения и на фоне антиретровирусной терапии на основании определения клинико-генетических маркеров. Проведено ретроспективное когортное исследование 181 пациента, инфицированного вирусом иммунодефицита человека. Для статистической обработки данных использовался регрессионный анализ. Независимыми предикторами прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии у пациентов, инфицированных вирусом иммунодефицита человека, до назначения анти- ретровирусной терапии оказались: мужской пол (p = 0,037), парентеральный путь передачи вируса иммунодефицита человека (p = 0,004), опыт заключения (p = 0,020), индекс массы тела менее 18,5 кг/м2 (p = 0,040), начальная вирусная нагрузка вируса иммунодефицита человека > 1,0х105 копий / мл (p = 0,034), начальный уровень СD4 + Т-лимфоцитов <350 кл/мкл (p = 0,000), уровень гемоглобина ниже 100 г / л (p = 0,001), наличие которых повышает риск прогрессирования вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии на этапе до назначения антиретровирусной терапии. Независимыми предикторами прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клиничес- кой стадии у пациентов, инфицированных вирусом иммунодефицита человека, получающих антиретровирусную терапию, оказались: парентеральный путь передачи инфекции вируса иммунодефицита человека (р = 0,053), опыт заключения (р = 0,043), низкая приверженность к антиретровирусной терапии (р = 0,028), начальный уровень СD4 + Т-лимфоцитов <350 кл / мкл (р = 0,020), уровень гемоглобина ниже 100 г/л (р = 0,015) и носительство аллеля 299 Gly гена TLR4 (р = 0,016) ; The search for predictors of the progression of HIV infection to the clinical stage IV in patients before prescription and on antiretroviral therapy (ART) is an urgent scientific and practical task. The study aimed to identify predictors of the progression of HIV infection to the clinical stage IV in patients before prescribing and on the background ART based on the determination of clinical and genetic markers. A retrospective cohort study of 181 HIV-infected patients was conducted. For statistical data processing, regression analysis was used. Independent predictors of the progression of HIV infection to clinical stage IV in HIV-infected patients prior to ART were: male (p = 0,037), parenteral HIV transmission (p = 0,004), conclusion experience (p = 0,020), body mass index (BMI) less than 18.5 kg / m2 (p = 0,040), initial viral load (HV) of HIV> 1.0 x 105 copies / ml (p = 0,034), initial level of CD4 + T-lymphocytes <350 cells / μl (p = 0,000), hemoglobin level below 100 g/l (p = 0,001), the presence of which increases the risk of HIV progression to the clinical stage IV prior to prescribing ART. Independent predictors of the progression of HIV infection to the clinical stage IV in HIV-infected patients receiving ART were: parenteral transmission of HIV infection (p = 0,053), previous incarceration (p = 0,043), low adherence to ART (p = 0,028) , the initial level of CD4 + T-lymphocytes <350 cells/μl (p = 0,020), hemoglobin level below 100 g/l (p = 0,015) and carriage of the 299 Gly allele of the TLR4 gene (p = 0,016).Документ Організація надання медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в Україні(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Поченюк, К. В.; Pocheniuk, K. V.Цукровий діабет належить до числа найбільш поширених захворювань людини, які призводять до інвалідизації населення та смерті. За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні на кінець 2018 року нараховувалось близько 1300000 хворих на цукровий діабет, 9 тисяч із них - діти віком до 18 років. Чим раніше у дитини виявлять цукровий діабет, тим більше шансів уберегти її від ускладнень, що спричиняють інвалідність та передчасну смерть. Вирішення проблем, пов’язаних із цукровим діабетом, є одним з першочергових завдань національних систем охорони здоров’я. Метою статті є вивчення організації надання медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в сучасних умовах. Об’єкт і методи дослідження. Об’єктом дослідження виступає організація медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в Україні. Для дослідження використано такі методи: бібліосемантичний – для аналізу наукової літератури; контент-аналіз – для дослідження нормативно-правової бази; системного аналізу – для аналізу організаційного забезпечення медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті. Результати досліджень. Цукровий діабет 1 типу характеризується деструкцією бета-клітин, що призводить до абсолютної недостатності інсуліну. Близько 75% всіх випадків цукрового діабету 1-го типу діагностують в осіб у віці до 18 років. Діти та підлітки – особлива категорія хворих, яка потребує посиленої уваги з боку лікарів. Дітям складно зрозуміти, до яких негативних проявів та розвитку специфічних ускладнень, що спричиняють ранню інвалідизацію, може призвести стійка та довготривала декомпенсація захворювання. На основі Адаптованої клінічної настанови «Цукровий діабет 1 типу» робоча група розробила Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги «Цукровий діабет 1 типу у молодих людей та дорослих» і «Цукровий діабет 1 типу у дітей», у якому використані доказові положення щодо ефективності медичних втручань, які також слугували основою для визначення індикаторів якості надання медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу. Основними напрямками розробленого лікувально-реабілітаційного підходу допомоги хворим на цукровий діабет 1 типу є надання медичної, психологічної та соціальної допомоги мультидисциплінарними бригадами, що включають лікаря-ендокринолога, профільних фахівців (терапевта, невропатолога, окуліста, нефролога, педіатра), лікаря-психотерапевта, психолога, фахівця з соціальної роботи, методиста «Школи діабету», медичної сестри. Перш за все потрібно підвищувати обізнаність лікарів, особливо первинної ланки. Також актуальним є удосконалення амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги дітям з діабетом із залученням до цього процесу самих дітей та їх батьків. Важливою є організація та забезпечення дієвої школи з навчання та самоконтролю цукрового діабету. Беззаперечно, необхідне проведення постійного та безперервного моніторингу стану клінічної та метаболічної компенсації цукрового діабету. Слід звернути увагу на необхідність більш активного використання новітніх технологій, наприклад, помпової інсулінотерапії. Основними складовими лікування є дієтотерапія та інсулінотерапія, яких дитина має додержуватись протягом усього наступного життя з метою компенсації свого стану. Важливо відмітити роль міжнародного діабетичного руху в подоланні епідемії діабету в Україні та світі. Головним досягненням якої вважаємо те, що вона закликала держави всіх країн прийняти Національні програми по профілактиці та лікуванню діабету. В світі цього, Міністерство Охорони Здоров’я України спільно з міжнародними та вітчизняними фахівцями розробило ряд основоположних нормативно-правових актів, які започатковують структурні зміни системи охорони здоров’я. Висновки. Україна належить до країн з найвищим рівнем захворюваності на цукровий діабет. Сьогодні спостерігається дуже значний приріст захворюваності на цукровий діабет серед дітей дошкільного та шкільного віку. Тому вирішення проблем, пов’язаних із цукровим діабетом, є одним з першочергових завдань національних систем охорони здоров’я. Саме тому, від рівня організації медико-соціальної допомоги залежить подальше життя хворої дитини. Вкрай важливо, щоб освіта та підтримка з питань самоконтролю цукрового діабету, медикаментозна терапія і психосоціальна допомога надавалися починаючи з моменту встановлення діагнозу і регулярно після цього. Прожити довге життя з діабетом можливо, якщо забезпечити належний контроль хвороби та профілактику його ускладнень. За останні роки лікування цукрового діабету покращилося, але не вирішило всіх проблем. Активно впроваджуються нові напрямки лікування, а саме інсулінові аналоги та інсулінові помпи.Документ Епштейна-барр вірусна інфекція у дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Cмоляр, Н. I.; Чухрай, Н. Л.; Савчин, С. В.; Cмоляр, Н. И.; Чухрай, Н. Л.; Савчын, С. В.; Smoljar, N. I.; Chukhray, N. L.; Savchyn, S. V.На сьогоднішній день спостерігається тенденція до збільшення розповсюдженості захворювань, викликаних герпевірусами. При цьому відмічається зростання захворюваності на інфекційний мононуклеоз, одним із збудників якого є вірус Епштейна-Барр. Рівень інфікованості вірусом ЕпштейнаБарр дорослого населення України майже 100%, а дитячого — більш ніж 50%. Вірус Епштейна-Барр передається повітряно-краплинним шляхом, через слину. За статистикою 85% дітей є носіями цього вірусу, але проявляється він тільки при ослабленні імунітету. У багатьох дітей інфекційний мононуклеоз протікає як гостра респіраторна вірусна інфекція або ангіна, і часто педіатри так його і не діагностують. Зазвичай схильні до захворювання діти віком від року до 10-14 років. Захворювання характеризується гарячковим станом, ангіною, екзантемою, збільшенням лімфатичних вузлів, печінки та селезінки. У всіх дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз, спостерігаються прояви тонзилофарингіту, у розвитку якого провідну роль відіграє активізація опортуністичної бактеріальної мікрофлори, що завжди щільно заселяє слизову оболонку ротоглотки, на тлі імунодефіциту, викликаного герпевірусною інфекцією. У сучасних умовах інфекційний мононуклеоз відіграє значну роль у загальній інфекційній захворюваності дитячого населення і є однією з провідних причин госпіталізації дітей. Аналіз історій хворіб пацієнтів віком 1-3, 4-6, 7-10, 11-15 та більше 15 років за 2014-2018 рр. показав, що за обраний проміжок часу інфекційний мононуклеоз переважно було діагностовано у хворих чоловічої статі (222 випадки) у той час, як у осіб жіночої статі – рідше (150 випадків). Відмічалась вища захворюваність на інфекційний мононуклеоз серед мешканців м. Львова (287 випадків) у порівнянні з жителями Львівської області (85 випадків). Стосовно вікового аспекту виявлено, що переважну більшість пацієнтів, у яких діагностували інфекційний мононуклеоз, у всі роки складають діти віком до 3 років.Документ Параметри спектрального та часового аналізу варіабельності серцевого ритму в умовах дисрегуляції апоптотичної активності при бронхо-легеневій патології у коморбідності із артеріальною гіпертензією(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Тягла, О. С.; Тяглая, О. С.; Tyaglaya, O. S.Згідно досліджень цілого ряду вчених, частота виникнення системної артеріальної гіпертензії у хронічних пульмонологічних хворих варіює від 0,4 до 27,7%. Мета: дослідження змін параметрів варіабельності серцевого ритму в залежності від рівня стану апоптотичних процесів у хворих із артеріальною гіпертензією на тлі хронічного обструктивного захворювання легень. Матеріали та методи. Було обстежено 25 чоловіків з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії і хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії без клінічно значущої супутньої патології, середній вік 51,72±1,22, більше 80% активні курці, індекс пачко-років 17,06±2,41, на шкідливий професійний фактор (виробничий) вказали 1/4 осіб. Результати. Index SDNN статистично достовірно (p<0,05) паралельно із елевацією значень маркера апопозу каспази-9 знижувався на 13,68%, порівнюючи між групами пацієнтів менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9. Значення LF у пацієнтів когорт менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9 демонструвало зниження на третину – 32,67% статистично достовірно (p<0,05). HF при наростанні активності процесів апоптозу згідно значень каспази-9 знизився найбільш суттєво – на 48,92% статистично достовірно (p<0,05). Висновок. У пацієнтів із хронічними обструктивним захворюванням легень на тлі артеріальної гіпертензії виявлена елевація стану симпатичного відділу вегетативної нервової системи і зниження активності парасимпатичної частини вегетативного забезпечення, що може потенційно асоціюватися із підвищеним ризиком появи серйозних кардіоваскулярних кейсів у пацієнтів із даною коморбідністю.Документ Зміни та динаміка інтраопераційних та післяопераційних ускладнень після різних методів хірургічного лікування катаракти(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Steblovska, I. S.; Bezkorovayna, I. M.Перехід на хірургію малих розрізів і впровадження факоемульсифікації катаракти та факоемульсифікації катаракти з фемтосекундним супроводом сприяли зменшенню післяопераційних ускладнень, однак, не дивлячись на це, потенційно небезпечними для зору залишаються: інфекційний ендофтальміт, токсичний синдром переднього відрізка ока, інтраопераційна супрахоріоідальна кровотеча, кістозний макулярний набряк, відшарування сітківки, персистуючий набряк рогівки і дислокація ІОЛ. За результатами дослідження, проведеного у Великобританії, загальна частота розви- тку ускладнень після факоемульсифікації склала 8,7%. Ускладнення, що виникають на будь-якому етапі оперативного втручання та після нього мають негативний вплив на найближчі і віддалені функціональні результати операції. Отже, вдосконалення хірургічного лікування вікової катаракти шляхом вивчення особливостей і механізмів розвитку післяопераційного набряку центральної зони сітківки, а також розробка сучасних методів прогнозування даного ускладнення є актуальною проблемою офтальмології. Мета дослідження. Визначити та диференціювати частоту та динаміку інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень при різних методиках оперативного лікування вікової катаракти. Матеріали та методи. В обстеженні та лікуванні брало участь 558 пацієнтів (558 очей) з катарактою. У першу групу увійшли 298 пацієнтів (298 очей), яким проводилась традиційна факоемульсифікація, в другу групу - 260 пацієнтів (260 очей), яким виконувалась факоемульсифікація катаракти з фемтосекундним супроводом. Терміни обстеження : 1 –а доба,1,3 6 та 12 місяців після хірургічного лікування катаракти. Застосування фемтосекундного лазера дозволяє знизити частоту інтраопераційних, а також ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після видалення катаракти; Переход на хирургию малых разрезов и внедрение факоэмульсификации катаракты и факоэмульсификации катаракты с фемтосекундным сопровождением способствовали уменьшению послеоперационных осложнений, однако, несмотря на это, потенциально опасными для зрения остаются: инфекционный эндофтальмит, токсический синдром переднего отрезка глаза, интраоперационное супрахориоидальное кровотечение, кистозный макулярный отек, отслойка сетчатки, персистирующий отек роговицы и дислокация ИОЛ. По результатам исследования, проведенного в Великобритании, общая частота развития осложнений после факоэмульсификации составила 8,7%. Осложнения, возникающие на любом этапе оперативного вмешательства и после него оказывают отрицательное воздействие на ближайшие и отдаленные функциональные результаты операции. Итак, совершенствование хирургического лечения возрастной катаракты путем изучения особенностей и механизмов развития послеоперационного отека центральной зоны сетчатки, а также разработка современных методов прогнозирования данного осложнения является актуальной проблемой офтальмологии. Цель исследования. Определить и дифференцировать частоту и динамику интраоперационных, ранних и поздних послеоперационных осложнений при различных методиках оперативного лечения возрастной катаракты. Материалы и методы. В обследовании и лечении участвовало 558 пациентов (558 глаз) с катарактой. В первую группу вошли 298 пациентов (298 глаз), которым проводилась традиционная факоэмульсификация, во вторую группу - 260 пациентов (260 глаз), которым проводилась факоэмуль- сификация катаракты с фемтосекундным сопровождением. Сроки обследования: 1 -а сутки, 1,3 6 и 12 месяцев после хирургического лечения катаракты. Применение фемтосекундного лазера позволяет снизить частоту интраоперационных, а также ранних и поздних послеоперационных осложнений после удаления катаракты; Transition to the small incision surgery and the practice of cataract phacoemulsification and femtosecondguided cataract phacoemulsification have contributed to the reduction of postoperative complications, however, despite this, there are some potentially dangerous sight problems that include infective endophthalmitis, toxic syndrome of the eye anterior segment, intraoperative suprachoroidoid hemorrhage, cystic macular edema, retinal detachment, persistent corneal edema and IOL dislocation. According to the study conducted in the UK, the overall frequency of complications following phacoemulsification was 8.7%. Complications that arise at any stage of the surgical intervention and after it have a negative impact on the immediate and remote functional outcomes of the treatment. Thus, the improvement of surgical treatment of age-related cataracts by studying the features and mechanisms of the development of postoperative edemain the central retinal zone, as well as the development of new methods for predicting this complication, is an urgent problem of ophthalmology. The aim of this study was to determine and differentiate the frequency and dynamics of intraoperative, early and late post-operative complications in various techniques of surgical treatment of age-related cataracts. Materials and methods. 558 patients (558 eyes) with cataracts participated in the examination and treatment. The first group consisted of 298 patients (298 eyes) who underwent standard phacoemulsification, and the second group involved 260 patients (260 eyes) who were performed on femtosecond-guided cataract phacoemulsification. The examination was carried out on the 1 day, and in 1, 3 6 and 12 months after cataract surgery. The use of femtosecond laser can reduce the rate of intraoperative, as well as early and late post-operative complications after the cataract removal.Документ Вплив модуляторів редоксчутливих транскрипційних чинників на патоморфологічні зміни пародонта щурів за умов системної запальної відповіді(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Єлінська, Аліна Миколаївна; Старченко, Іван Іванович; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Старченко, Иван Иванович; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. M.; Starchenko, I. I.; Kostenko, V. O.В експерименті на 30 білих щурах досліджено патоморфологічні зміни у тканинах пародонта за умов ліпополісахарид-індукованої системної запальної відповіді та їхній характер при введенні тваринам водорозчинної форми кверцетину та епігалокатехіну-3-галату. Тварини були розподілені на 3 групи: 1-ша – після системного введення ліпополісахариду S. typhi (пірогенал); 2-га та 3-тя групи включали щурів, яким, починаючи з 30-ї доби експерименту, внутрішньоочеревинно вводили (раз на 3 доби) водорозчинний комплекс кверцетину з полівінілпіролідоном (корвітин) у дозі 500 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин) та епігалокатехін-3-галат у дозі 21,1 мг/кг. Пірогенал вводили в дозі 0,4 мкг/кг маси протягом 1-го тижня 3 рази, протягом наступних 7-ми тижнів – 1 раз у тиждень. З парафінових блоків виготовляли зрізи 4-6 мкм завтовшки, які забарвлювали гематоксиліном та еозином. Виявлено, що експериментальне моделювання системної запальної відповіді призводить до розвитку морфологічних ознак пародонтиту, які проявляються запаленням і деструкцією періодонта, формуванням патологічної періодонтальної кишені, деструктивними змінами в кістковій тканині альвеолярного відростка і в цементі кореня зуба. Використання водорозчинної форми кверцетину та епігалокатехіну-3-галату за умов експерименту змінює морфологічну картину запально-деструктивних процесів у пародонті: перешкоджає утворенню гнійного ексудату, зменшує ступінь резорбції цементу і кісткової тканини альвеолярного відростка, прискорює утворення і дозрівання грануляційної тканини в стінках пародонтальної кишені, сприяє заміщенню кісткових дефектів сполучною тканиною, сприяє регенерації цементу.Документ Механізм проникнення Віл-інфекції(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Мавров, Геннадій Іванович; Щербакова, Ю. В.; Іщейкін, Костянтин Євгенович; Каменєв, Володимир Іванович; Ємченко, Яна Олександрівна; Мавров, Геннадий Иванович; Щербакова, Ю. В.; Ищейкин, Константин Евгеньевич; Каменев, Владимир Иванович; Емченко, Яна Александровна; Mavrov, G. I.; Scherbakova, Y. V.; Ishcheikin, K. Ye.; Kameniev, V. I.; Yemchenko, Ya. A.Попередження статевого зараження вірусом імунодефіциту людини полягає в тому, що ряд високоефективних засобів біомедичної профілактики поєднуються з поведінковими і структурними підходами. Метою даного огляду є узагальнення власних й світових досліджень з сексуальної передачі вірусу імунодефіциту людини через слизові оболонки статевих органів. За період 2000 - 2018 роки аналізувались статті, глобальні звіти агентства об’єднаних нації з боротьби з синдромом набутого імунодефіциту, статистичні звіти окремих країн (зокрема України), матеріали Всесвітньої організації охорони здоров'я. Заходи щодо запобігання передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом є вкрай необхідними для стримування глобальної епідемії синдрому набутого імунодефіциту та її остаточного подолання. Дослідження, проведені на тваринних моделях і вивчення патогенезу гострої інфекції у людей дозволили виявити потенційні вразливості вірусу при втручанні через слизову оболонку статевих органів на самих ранніх стадіях інфекції. Отримані дані окреслюють потенційно ефективні напрямки застосування профілактичних вакцин й антиретро- вірусних препаратів, щоб запобігти розвитку системної інфекції, з ураженням CD4 Т-клітин, яка швидко призводить до руйнування імунітету. З цих досліджень зроблено висновок, що стратегії профілактики повинні бути націлені на самі ранні стадії інфекції з наступних причин: 1) вразливість вірусу, який на ранньому етапі знаходиться в невеликих популяціях інфікованих клітин-засновників біля вхідних воріт інфекції; 2) для встановлення системної інфекції спочатку необхідне локальне розповсюдження вірусу; 3) згубні наслідки, які швидко розвиваються, випливають лише з системної інфекції. Ефективність профілактики статевої передачі вірусу імунодефіциту людини найближчим часом буде пов’язана з вирішенням науково-практичних питань імунології.Документ Ефективність нутрітивного забезпечення при гострих церебральних ураженнях в умовах інтенсивної терапії в віковому аспекті(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Могильник, Антон Ігорович; Сонник, Євген Григорович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Могильник, Антон Игоревич; Сонник, Евгений Григорьевич; Shkurupii, D. A.; Mogylnyk, A. I.; Sonnik, E. G.Вступ. Метаболічні потреби різняться в різні вікові періоди. Розвиток критичного стану змінює потреби в енергопластичному забезпеченні. Найбільш енергозалежним органом є мозок, формування якого в дитячому віці безпосередньо залежить від ефективності нутрітивного забезпечення. Мета дослідження: оцінити ефективність нутрітивного забезпечення при гострих церебральних ураженнях у немовлят в умовах інтенсивної терапії. Матеріали та методи. Було проведене обсерваційне аналітичне когортне дослідження 30 дітей у віці від 0 діб до 3 місяців, з наслідками гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (основна група) і 20 відносно здорових немовлят. Визначались затримка шлункової евакуації, здуття живота, рівень загального білка і глюкози крові. Результати дослідження. У 46,6% немовлят основної групи спостерігалось здуття живота, а у 40% дітей - затримка евакуації шлункового вмісту ( 2=13; р 0,001 та 2=10,5; р 0,001 відносно групи порівняння відповідно). У немовлят основної групи показник загального білка склав 58 (38; 62) г/л і був нижчим відносно групи порівняння (р=0,005). Такі ж зміни відбулись і в рівні глюкози крові: 3,05 (1,75; 3,7) ммоль/л в основній групі (р=0,02). Біохімічні показники корелювали із наявністю клінічних ознак порушень з збоку травного каналу. Висновки. При гострих церебральних ураженнях має місце розвиток ознак гастроінтестинальної недостатності. Ці розлади корелюють із порушенням білкового і вуглеводного метаболізму і призводять до зниження показників загального білка і глюкози, що свідчить про зниження ефективності нутрітивного забезпечення пацієнтів, зокрема - немовлят.Документ Мікробіологічні аспекти формування резистентності H. pylor до антимікробних препаратів(2019) Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Войнаш, В. А.; Tchumak, Yu. V.; Loban’, G. A.; Faustova, M. O.; Ananieva, M. M.; Voynash, V. A.; Чумак, Юлия Викторовна; Лобань, Галина Андреевна; Фаустова, Мария Алексеевна; Ананьева, Майя Николаевна; Войнаш, В. А.Інфекція, спричинена Helicobacter pylori (H. pylori), є однією з найпоширеніших інфекцій людини. Відкриття H.рylori зумовило переворот в уявленнях про етіологію, патогенез, лікування та профілактики, виразковій хворобі шлунка, дванадцятипалої кишки, гастритів, дуоденітів. Виразкова хвороба практично в 100% випадків асоційована з Н.pylori. Істотну роль мають також стресові фактори, психологічні, а також генетичні чинники в розвитку хвороби. Так само бактерії Н.рylori виявляють у 80-100% хворих з хронічним гастритом, 90-100% - пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Традиційно, Н.pylori-асоційовані захворювання лікуються гастроентеролога і лікарями загальної практики, хоча, по суті, є інфекційною патологією. Для нашої країни характерний тип інфікування, який бере початок в дитячому віці і має дуже широку поширеність у дорослих. Ще однією особливістю «нашого» Н.рylori є виражений канцерогенний потенціал, що супроводжується злоякісними новоутвореннями шлунка. Для профілактики і лікування цілого ряду H. pyloriасоційованих захворювань застосовують ерадикаційну терапію (ЕТ). Дослівно, ерадикація - це ліквідація або знищення. У медичній термінології це слово застосовується до комплексних методів лікування, спрямованих на усунення патогена, безальтернативними компонентами яких є антибактеріальні препарати. Наявність джгутиків, а також гладкою клітинної оболонки і спіралевидної форми, дозволяє цьому мікроорганізму пересуватися в товщі слизу уздовж градієнта pH. Клітинна стінка H. pylori гладка, назовні від її мембрани визначається електронноплотний гликокаликс (капсулоподібної оболонка), до складу якого входять вуглеводомісткі полімери, необхідні для адгезії мікроорганізму на поверхні епітеліоцитів. H.pylori продукують високоактивні ферменти такі як, уреаза, оксидаза і муциназа. Джгутики обумовлюють рухливість, що необхідно для колонізації слизової оболонки. Завдяки біологічним, біохімічним властивостям факторів патогенності значно ускладнюється антибактеріальна терапія. Ефективність багатьох, часто рекомендованих, режимів терапії інфекцій, викликаних H.pylori, все частіше і частіше зменшується у зв'язку з постійно зростаючою резистентністю бактерій до багатьох антимікробних препаратів, таким як метронідазол, амоксицилін, тетрациклін, кларитроміцин, фуразолідон. Infection caused by Helicobacter pylori (H. pylori) is one of the most common human infections. The discovery of H. pylori contributed to a revolution in the ideas of aetiology, pathogenesis, treatment and prevention of some diseases, i.e. gastric ulcer, duodenal ulcer, gastritis, duodenitis. Ulcerative disease in almost 100% of cases is associated with H. pylori. Such factors as distress, psychological and genetic factors are also associated with the development of the disease. Н. pylori are detected in 80-100% of patients with chronic gastritis, and in 90 – 100% of patients with duodenal ulcer. Traditionally, Н. pyloriassociated diseases are treated by gastroenterologists and general practitioners, although they are infectious diseases in their essence. In our country, the quite typical is the type of the infection with its onset in childhood and very high prevalence rate in adults. Another characteristic of "national" Н. pylori is a pronounced carcinogenic potential that is accompanied by gastric malignancies. For preventing and managing a number of H. pylori-associated diseases, eradication therapy (ET) is used. Literally, eradication means the complete destruction of something. In medical terminology, this word is applied to integrated therapeutic methods aimed at eliminating a pathogen, and antibacterials are the non-alternative components of the eradicating therapy. The presence of flagella, as well as a smooth cell wall and spiral shape, allows this microorganism to move in the mucus along the pH gradient. The cell wall of H. pylori is smooth; the electron-dense glycocalyx (capsule-like membrane) including carbohydrate-containing polymers needed for adhesion of the microorganism on the surface of epithelial cells is outside of the cell membrane. H. pylori produce highly active enzymes such as urease, oxidase and mucinase. Flagella provide the mobility, which is necessary for colonizing the mucous membrane. Biological and biochemical properties, pathogenicity factors can impede antibacterial therapy to some extent. The effectiveness of the number of modes of antibacterial therapy often recommended for H. Pylori-associated diseases is increasingly reducing due to the ever-increasing resistance of bacterium to many antimicrobial drugs such as : metronidazole, amoxicillin, tetracyclines, clarithromycin, furazolidone. Инфекция, вызванная Helicobacter pylori (H. pylori), является одной из самых распространенных инфекций человека. Открытие H.рylori обусловило переворот в представлениях об этиологии, патогенезе, лечении и профилактике, язвенной болезни желудка, двенадцатиперстной кишки, гастритов, дуоденитов. Язвенная болезнь практически в 100% случаев ассоциирована с Н.pylori. Существенную роль имеют также стрессовые факторы, психологические, а также генетические факторы в развитии болезни. Так же бактерии Н.рylori выявляют у 80-100% больных с хроническим гастритом, 90-100% - пациентов с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки. Традиционно, Н.pylori ассоциированные заболевания лечатся гастроэнтерологами и врачами общей практики, хотя, по сути, являются инфекционной патологией. Для нашей страны характерен тип инфицирования, который берет начало в детском возрасте и имеет очень широкую распространенность у взрослых. Еще одной особенностью «нашего» Н.рylori является выраженный канцерогенный потенциал, что сопровождается злокачественными новообразованиями желудка. Для профилактики и лечения целого ряда H. pyloriассоциированных заболеваний применяют эрадикационную терапию (ЭТ). Дословно эрадикация – это ликвидация или уничтожение. В медицинской терминологии это слово применяется к комплексным методам лечения, направленным на устранение патогена, безальтернативными компонентами которой являются антибактериальные препараты. Наличие жгутиков, а также гладкой клеточной оболочки и спиралевидной формы, позволяет этому микроорганизму передвигаться в толще слизи вдоль градиента pH. Клеточная стенка H. pylori гладкая, кнаружи от её мембраны определяется электронноплотный гликокаликс (капсулоподобная оболочка), в состав которого входят углеводсодержащие полимеры, необходимые для адгезии микроорганизма на поверхности эпителиоцитов. H.pylori продуцируют высокоактивные ферменты такие как, уреаза, оксидаза и муциназа. Жгутики обуславливают подвижность, что необходимо для колонизации слизистой оболочки. Благодаря биологическим, биохимическим свойствам, факторам патогенности значительно затрудняется антибактериальная терапия. Эффективность многих, часто рекомендуемых, режимов терапии инфекций, вызванных H.pylori, все чаще и чаще уменьшается в связи с постоянно возрастающей резистентностью бактерий ко многим антимикробным препаратам, таким как метронидазол, амоксициллин, тетрациклины, кларитромицин, фуразолидон.Документ Упровадження інноваційних освітніх технологій навчання та викладання на кафедрі терапевтичної стоматології УМСА(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бублій, Тетяна Дмитрівна; Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Дубовая, Людмила Іванівна; Бублий, Татьяна Дмитриевна; Петрушанко, Татьяна Алексеевна; Дубовая, Людмила Ивановна; Bublii, T. D.; Petrushanko, T. O.; Dybovaya, L. I.У сучасних умовах реформування системи освіти України набула актуальності проблема профпідготовки лікарів. Розробка, впровадження та використання нових, інноваційних технологій в освіті та самоосвіті, спрямованих на формування навичок клінічного мислення, завжди є актуальним завданням. Метою публікації є аналіз та висвітлення змісту інноваційних освітніх технологій навчання та викладання у вищій школі, зокрема на клінічній кафедрі в процесі підготовки майбутніх стоматологів. Навчальне співробітництво на кафедрі терапевтичної стоматології являє собою розгалужену мережу взаємодій по наступним чотирьом лініям: 1) викладач – студент (при опитуванні, підготовці до захисту історії хвороби); 2) студент – студент у парах (діадах) і в трійках (тріадах) при курації хворих; 3) загальногрупова взаємодія студентів у всьому навчальному колективі, наприклад, при клінічних розглядах, клінічних конференціях; 4) викладач – колектив (при проведенні виховної роботи в аудиторний та позааудиторний час). Застосування інтерактивного, кооперативного, колективно-групового навчання сприяє не тільки кращому запам'ятовуванню матеріалу, але і його ідентифікації, використанню у повсякденному житті. Використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво. Формуються навички спілкування та взаємодії в колективі, розкриваються таланти та вміння швидко і ефективно вирішувати поставлені задачі ; В современных условиях реформирования системы образования Украины стала актуальной проблема профподготовки врачей. Разработка и использование новых, инновационных технологий в образовании и самообразовании, направленных на формирование навыков клинического мышления, всегда является актуальной задачей. Целью публикации является анализ и освещение содержания инновационных образовательных технологий обучения и преподавания в высшей школе, в частности на клинической кафедре в процессе подготовки будущих стоматологов. Учебное сотрудничество на кафедре терапевтической стоматологии представляет собой разветвленную сеть взаимодействий по следующим четырем направлениям. 1) преподаватель - студент (при опросе, подготовке к защите истории болезни) 2) студент - студент в парах (диадах) и в тройках (триадам) при курации больных; 3) общегрупповая - взаимодействие студентов во всем учебном коллективе, например, при клинических разборах, на клинических конференциях; 4) преподаватель - коллектив (при проведении воспитательной работы в аудиторное и внеаудиторное время). Применение интерактивного, кооперативного, коллективно-группового обучения способствует не только лучшему запоминанию материала, но и его идентификации, использованию в повседневной жизни. Интерактивные методы обучения в малых группах способствуют развитию таких личностных качеств как коммуникабельность, сотрудничество. Формируются навыки общения и взаимодействия в коллективе, раскрываются таланты и умения быстро и эффективно решать поставленные задачи ; The modern conditions of reforming the educational system of Ukraine, the problem of professional training of doctors has become urgent. The development and use of new, innovative technologies in education and self-education aimed at the formation of clinical skills is always an urgent task. The purpose of the publication is to analyze and highlight the content of innovative educational technologies for teaching and teaching in higher education, in particular in the clinical department, in the process of preparing future dentists. Educational cooperation at the Department of Therapeutic Dentistry is an extensive network of interactions in the following four areas. 1) teacher - student (during the survey, preparation for the defense of the medical history) 2) student - student in pairs (dyads) and in triples (triads) during the supervision of patients; 3) groupwide - the interaction of students in the entire academic team, for example, during clinical examinations, clinical conferences; 4) a teacher - a team (during educational work in classroom and extracurricular time). The use of interactive, cooperative, collective-group learning contributes not only to better memorization of the material, but also to its identification and use in everyday life. Interactive teaching methods in small groups contribute to the development of such personal qualities as sociability, cooperation. Communication and interaction skills are formed in the team, talents and abilities are revealed quickly and efficiently to solve tasks.Документ Effects of silver nanoparticles on penty lenetetrazol-induced kindled seizures in rats(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Pervak, M. P.; Первак, М. П.Silver nanoparticles are used for delivering neurotropic agents to brain, increasing the bioavailability of insoluble drugs as well as for brain tumours treatment. Their effects upon brain excitability, especially under conditions of chronic epilepsy modelling are underinvestigated. The purpose of the study was to study the effects of silver nanoparticles upon pentylenetetrazol-induced kindled seizures in rats. Material and Methods. Experiments were performed on Wistar rats kindled during four weeks with pentylenetetrazol administrations in a dose of 30.0 mg/kg, i.p. Only rats, which demonstrated generalized clonic-tonic seizures in a response to each of three last epileptogen injections, were included into the study. Nanoparticles and ionized argentum were administered in a dosage of 0.2 mg/kg, i.p. Observation was performed in early and postponed period of kindling – in 24 h and three weeks from the moment of kindling induction, correspondently. Results and discussion. The calculation of the pentylenetetrazol dose, which effectively induced seizures in 50 % of kindled rats (ED50), was performed in kindled animals in 24 h from the moment of last epileptogen administration was 22.0 mg/kg. In postponed period of kindling (three weeks from the moment of last pentylenetetrazol administration in a dose of 30.0 mg/kg, i.p.), ED50 of pentylenetetrazol was 16.0 mg/kg. ED50 of pentylenetetrazol, which induced clonic seizures in 50 % animals at the early stage of kindling, was recalculated following the administration of ionized and nanoparticle forms of silver, and were less when compared with such ones determined in the control group by 13.5 % (P>0,05) and 26.0 % (P<0,05), respectively. In the postponed period of kindling ED50 of ionized and nanoparticle forms of silver were less when compared with control by 20.0 % (P<0.05) and by 42.0 %, respectively (P<0.05). Significant difference was noted between groups treated with ionized and nanoparticle silver (P<0.05). The net intensification of pentylenetetrazol seizure manifestations was seen in kindled rats treated with silver nanoparticles, when seizure discharges amplitude achieved 1.0-1.2 mV and frequency of 3/sec, which exceeded the ones in rats treated with ionized silver. Conclusion. Silver nanoparticles induce the increase in seizures severity in pentyleneДокумент Морфологічна оцінка структурних змін колінного суглобу при експериментальному остеоартрозі та застосуванні аутологічного аспірату кісткового мозку(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ткачук, П. В.; Страфун, С. С.; Tkachuk, P. V.; Strafun, S. S.Актуальність. Лікування остеоартрозу колінного суглобу є актуальною медико-соціальною проблемою. З огляду на недостатню ефективність консервативного лікування, пропонується застосування клітинних технологій у лікуванні прогресуючих дистрофічних змін колінного суглобу. Метою роботи було дослідження впливу аспірату кісткового мозку на розвиток структурних змін колінного суглобу при експериментальному остеоартрозі. Матеріали та методи дослідження. У експериментах кроликам моделювали остеоартроз, через 1 місяць вводили аутологічний аспірат кісткового мозку у порожнину колінного суглобу, а через 2,5 місяці після операції досліджували структурні зміни капсули, менісків, проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Результати. Встановлено структурні зміни у капсулі суглобу: розшарування структурних елементів, зменшення щільності клітин капсули, некроз клітин внутрішньої поверхні капсули. Зона дефекту епіфізарного хряща була позбавлена хряща, а товщина перифокального хряща була зменшеною на 30,4% (p<0,05), щільність субхондральної кісткової тканини становила 55,9% від контролю. У групі з аспіратом кісткового мозку була збільшена щільність фібробластів у капсулі суглобу і частково збережена поверхня менісків, щільність субхондральної кісткової тканини була вірогідно більшою – 79,5% (p<0,05) від контролю. Структурні зміни при остеоартрозі є прогресуючими і призводять до дистрофічних змін суглобової поверхні, субхондральної кістки, меніска та капсули суглоба. Дані, отримані в результаті експериментальних досліджень, дозволяють стверджувати, що введення у колінний суглоб аутологічного аспірату кісткового мозку може пригнічувати пошкодження субхондральної кістки, менісків та капсули суглобу і супроводжуватись утворенням ретикулярної тканини і індукцією ангіогенезу. Надалі перспективними є дослідження морфологічних змін червоного кісткового мозку за умов прогресуючого остеоа