Український стоматологічний альманах. 2025
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Український стоматологічний альманах. 2025 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Проблема карієсу тимчасових зубів у дітей (огляд літератури)(Полтавський державний медичний університет, 2025) Каськова, Людмила Федорівна; Моргун, Наталія Анатоліївна; Янко, Наталія Валентинівна; Ващенко, Ірина Юріївна; Хміль, Олена Всеволодівна; Андріянова, Ольга Юріївна; Kaskova, L. F.; Morhun, N. A.; Yanko, N. V.; Vashchenko, I. Yu.; Khmil, O. V.; Andryanova, O. Yu.Мета дослідження – проаналізувати джерела літератури щодо поширеності карієсу тимчасових зубів у дітей у всьому світі, факторів, що призводять до виникнення цієї патології, та можливостей її профілактики. Пошук статей і наукових видань, опублікованих у 2016/2024 роках, проводився авторами в пошукових базах Scopus і Web of Science за ключовими словами «карієс», «тимчасові зуби», «діти». Карієс тимчасових зубів і у світі, і в Україні залишається однією з найгостріших проблем у дітей дошкільного віку, причиною якої є багатогранність етіологічних і патогенетичних факторів. Через специфічну морфологію молочних зубів із тоншими шарами емалі й дентину, а також пропорційно більшими камерами пульпи карієс порушує пульпу раніше, спричиняючи гостру проблему болю в маленьких дітей. Таким чином, ранній дитячий карієс (РДК) дуже поширений, але часто нехтується. Дані ВООЗ демонструють критичну поширеність карієсу в різних країнах, що коливається від 80 до 98%. Розвиток карієсу може починатися невдовзі після прорізування тимчасових зубів. Виявлено, що у 12-15% немовлят карієс трапляється на першому році життя, уже на другому році цей показник збільшується у два рази, а на третьому році життя виявляється в кожної другої дитини. Загалом, показник поширеності карієсу в 6-7-річних пацієнтів в Україні знаходиться в межах 65,8-97,7% за інтенсивності каріозного ураження від 2,3 до 7,1. Немає загальноприйнятого в усьому світі визначення випадку РДК або стандартних методів обстеження РДК, які б дозволяли порівняти наукові дослідження. Базові методи Всесвітньої організації охорони здоров’я стали найбільш часто використовуваними клінічними критеріями для цих досліджень. Ураховуючи, що каріозні ураження молочних зубів – це найкращий прогностичний фактор ризику карієсу постійних зубів, наголос на пропаганді профілактичних програм має бути спрямований на дітей задовго до того, як вони досягнуть шкільного віку. Українські дослідники зазначають, що профілактика стоматологічних захворювань, особливо серед дитячого населення, є економічно ефективним напрямом розвитку стоматологічного громадського здоров’я, що знаходить підтвердження в державних профілактичних програмах певних європейських країн. The aim of the study is to analyze literature sources on the prevalence of caries in primary teeth among children worldwide, the factors leading to the development of this pathology, and the possibilities for its prevention. The search for articles and scientific publications published between 2016 and 2024 was conducted by the authors in the Scopus and Web of Science databases using the keywords "caries," "primary teeth," and "children." Caries in primary teeth remains one of the most significant problems among preschool children both globally and in Ukraine, due to the multifaceted nature of its etiological and pathogenetic factors. Due to the specific morphology of primary teeth, which have thinner layers of enamel and dentin, as well as proportionally larger pulp chambers, caries affects the pulp earlier, causing significant pain in young children. Thus, early childhood caries (ECC) is highly prevalent but often overlooked. Data from the WHO demonstrate a critical prevalence of caries in various countries, ranging from 80% to 98%. The development of caries can begin shortly after the eruption of primary teeth. It has been found that 12-15% of infants experience caries in their first year of life, and by the second year, this figure doubles. By the third year of life, caries is detected in every second child. Overall, the prevalence of caries among 6-7- year-old patients in Ukraine ranges from 65.8% to 97.7%, with the intensity of carious lesions ranging from 2.3 to 7.1. There is no universally accepted definition of early childhood caries (ECC) or standardized methods for examining ECC that would allow for the comparison of scientific studies. The basic methods of the World Health Organization are the most frequently used clinical criteria for such research. Given that carious lesions in primary teeth are the best predictive factor for the risk of caries in permanent teeth, the emphasis on promoting preventive programs should be directed at children long before they reach school age. Ukrainian researchers note that the prevention of dental diseases, especially among children, is an economically effective direction for the development of dental public health. This is supported by state preventive programs in certain European countries.Документ Самостійна робота – важлива складова навчання майбутніх лікарів-стоматологів(Полтавський державний медичний університет, 2025) Каськова, Людмила Федорівна; Ващенко, Ірина Юріївна; Янко, Наталія Валентинівна; Амосова, Людмила Іванівна; Садовські, Марина Олександрівна; Моргун, Наталія Анатоліївна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Ващенко, Ирина Юрьевна; Янко, Наталья Валентиновна; Амосова, Людмила Ивановна; Садовски, Марина Александровна; Моргун, Наталья Анатольевна; Kaskova, L. F.; Vashchenko, I. Yu.; Yanko, N. V.; Amosova, L. I.; Sadovski, M. O.; Morgun, N. A.Метою дослідження стало вивчення сприйняття різних аспектів самостійної роботи здобувачами освіти під час опанування освітнього компонента «Дитяча терапевтична стоматологія». Об’єктом дослідження були здобувачі освіти 4-5 курсів, які вивчали освітній компонент «Дитяча терапевтична стоматологія». Було розроблено анкету з 13 запитань про організацію, проведення й навчально-методичне забезпечення самостійної роботи; здобувачі заповнили 240 анкет. Дані аналізували в Exel із використанням критерію хі-квадрат. Самостійна робота здобувачів освіти передбачала опрацювання тем позаудиторної роботи й виконання завдань в eAristo, підготовку до практичних занять, модульного контролю чи іспиту, написання історій хвороби, підготовку рефератів і наукових досліджень із доповідями на студентській конференції. Результати були статистично оброблені в Ексел 2016, для підрахунку значущих розбіжностей використовували критерій Пірсона. 61,2% студентів погодилися з тим, що планування й контроль самостійної роботи можуть значно покращити результати навчання, але 42,1% респондентів вважають, що для цього достатньо підвищити вимоги викладачів, а 38,1% потребують повного методичного забезпечення з боку викладачів (p<0,05). Більшість студентів відповіли, що на самостійну роботу на заняттях із дитячої терапевтичної стоматології вони витрачають 2-3 години (p<0,05). 48% студентів хотіли б оновлювати свої знання тільки тоді, коли їм це необхідно. Більшість студентів погодилися, що планування й контроль самостійної роботи можуть значно покращити результати навчання, а ефективними формами самостійної роботи вважають використання різноманітних наочних і симуляційних матеріалів, лекцій і підручників, а також оволодіння практичними навичками під час навчальної практики. Зважаючи на те, що значна частина студентів бажає оновлювати свої знання лише тоді, коли їм це потрібно, слід урізноманітнити заходи для підвищення мотивації студентів до самостійної роботи. Целью исследования явилось изучение восприятия различных аспектов самостоятельной работы соискателями образования при овладении образовательным компонентом «Детская терапевтическая стоматология». Объектом исследования были соискатели образования 4-5 курсов, изучавших образовательный компонент «Детская терапевтическая стоматология». Была разработана анкета из 13 вопросов об организации, проведении и учебно-методическом обеспечении самостоятельной работы; соискатели заполнили 240 анкет. Данные анализировали в Exel с использованием критерия хи-квадрат. Самостоятельная работа соискателей образования предполагала проработку тем внеудиторной работы и выполнение задач в eAristo, подготовку к практическим занятиям, модульный контроль или экзамен, написание историй болезни, подготовку рефератов и научных исследований с докладами на студенческой конференции. Результаты были статистически обработаны в Excel 2016, для подсчета значимых разногласий использовали критерий Пирсона. 61,2% студентов согласились с тем, что планирование и контроль самостоятельной работы могут значительно улучшить результаты обучения, но 42,1% респондентов считают, что для этого достаточно повысить требования преподавателей, а 38,1% нуждаются в полном методическом обеспечении со стороны преподавателей (p<0,05). Большинство студентов ответили, что на самостоятельную работу на занятиях по детской терапевтической стоматологии они тратят 2-3 часа (p<0,05). 48% студентов хотели бы обновлять свои знания только тогда, когда это необходимо. Большинство студентов согласились, что планирование и контроль самостоятельной работы могут значительно улучшить результаты обучения, а эффективными формами самостоятельной работы считают использование разнообразных наглядных и симуляционных материалов, лекций и учебников, а также овладение практическими навыками во время учебной практики. Учитывая, что значительная часть студентов желает обновлять свои знания только тогда, когда им это нужно, следует разнообразить меры по повышению мотивации студентов к самостоятельной работе. The aim of the research was to study the perception of various aspects of independent work by students during the mastery of the educational component "Pediatric Therapeutic Dentistry." The subjects of the study were 4th and 5th-year students who were studying the educational component "Pediatric Therapeutic Dentistry." A questionnaire was developed, which included 13 questions about the organization, implementation, and educational-methodological support of independent work; 240 questionnaires were completed by the students. The data were analyzed in Excel using the chi-square criterion. The independent work of the students involved processing topics of extracurricular work and completing tasks in eAristo, preparing for practical classes, module control or exams, writing medical histories, preparing essays and scientific research with presentations at student conferences. The results were statistically processed in Excel 2016, and Pearson's criterion was used to calculate significant differences. 61.2% of students agreed that planning and monitoring independent work could significantly improve learning outcomes, but 42.1% of respondents believe that increasing the demands of instructors is sufficient for this purpose, while 38.1% require full methodological support from instructors (p<0.05). The majority of students responded that they spend between 2 to 3 hours on independent work during pediatric therapeutic dentistry classes (p<0.05). 48% of students would prefer to update their knowledge only when necessary. Most students agreed that planning and monitoring independent work could significantly enhance learning outcomes, and effective forms of independent work include the use of various visual and simulation materials, lectures, textbooks, as well as mastering practical skills during educational practice. Given that a significant portion of students prefer to update their knowledge only when needed, it is important to diversify measures to increase students' motivation for independent work.Документ Порівняльна характеристика аутотрансплантатів для лікування ушкоджень орбіти(Полтавський державний медичний університет, 2025) Аветіков, Давид Соломонович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Буханченко, Ольга Петрівна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Бойко, Ігор Васильович; Локес, Катерина ПетрівнаСтаття висвітлює вивчення біомеханічних і фізіологічних характеристик аутотрансплантатів кісткового і хрящового походження. Вивчено такі параметри: ступінь резорбції аутотрансплантата, простота його підйому, мобілізації й забору, вірогідність, частота і характер післяопераційних ускладнень. Натепер відомо багато матеріалів для реконструкції цієї топографоанатомічної ділянки, кожний із яких має свої переваги й недоліки і при її травматичних дефектах, і при орбітопатії. Тривають дискусії щодо найоптимальнішого методу хірургічного лікування за даними оціночної характеристики частоти й характеру ускладнень у найближчому і віддаленому післяопераційних періодах. Натепер у літературі трапляються суперечливі дані щодо порівняльної характеристики і вибору матеріалів для реконструкції орбіти, їхніх переваг і недоліків, що й зумовило обраний напрям дослідження. Донорські ділянки містять розщеплений кістковий трансплантат черепа, ребро, стінку верхньої щелепи, симфіз нижньої щелепи, гребінь клубової кістки, антральну кістку і вінцевий відросток. За аналізом ретроспективних досліджень історій хвороб, слід зауважити, що їх можна використовувати як накладні трансплантати (15% випадків), фіксувати пластиною і гвинтом (22 % випадків), фіксувати гвинтом із затримкою або фіксувати в поєднанні з алопластичним матеріалом, таким як титанова сітка (63% випадків). Іншим часто використовуваним джерелом аутотрансплантації для реконструкції орбіти стає хрящова тканина. За даними нашої клініки, у 52% випадків найчастіше використовують аутотрансплантати з включенням чотирикутного носового хряща, у 31% – реберний хрящ і в 17% випадків – хрящ вушної раковини. При застосуванні аутохрящової тканини, за нашими даними, кількість ускладнень зменшується в середньому на 17-19% у порівнянні з алопластичними кістковими матеріалами. Отже, використання аутотрансплантатів вимагає високої кваліфікації хірурга щодо їх підйому і мобілізації, що створює вимушений емпіризм в алгоритмі оперативних утручань. Установлено, що при травматичних ушкодженнях у 87% випадків слід використовувати кісткові аутотрансплантати, а доцільність використання хрящових за діагностики орбітопатії становить 57-62%. Доведено, що підйом і мобілізація аутотрансплантатів і кісткового, і хрящового походження пов’язані з певними обмеженнями площі донорської ділянки з обмеженою кількістю їх забору.Документ Вплив анатомо-фізіологічних особливостей язика на порушення артикуляційного та орального кінетичного праксису на тлі зубощелепних аномалій(Полтавський державний медичний університет, 2025) Волошина, Людмила Іванівна; Дворник, Валентин Миколайович; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Аветіков, Давид Соломонович; Voloshina, L. I.; Dvornyk, V. M.; Skikevych, M .G.; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Avetikov, D. S.Положення язика відіграє важливу роль в етіології розвитку зубощелепних аномалій, порушень прикусу, зокрема переднього відкритого, і є одним з основних моментів для планування їх лікування і реабілітації. Дані літератури свідчать про те, що топографія язика в стані спокою більш важлива для розвитку щелеп і формування оклюзії, ніж функція язика під час мовлення або ковтання. За допомогою УЗД можна візуалізувати об'єктивне положення язика в стані спокою навіть у дітей дошкільного віку. Метою дослідження було проведення порівняльного аналізу даних щодо топографії язика на основі УЗД і клінічної об’єктивної оцінки в стані спокою й установлення взаємозв’язку між неправильним положенням язика на тлі переднього відкритого прикусу і порушеннями артикуляційного й орального кінетичного праксису. У дослідженні взяли участь 80 дітей віком від 7 до 10 років і 14 – віком 16-18 років, в яких діагностовано передній відкритий прикус без розподілу за гендерною ознакою. Контрольну групу склали 40 осіб без візуалізованих зубощелепних деформацій. Поширеність і частота виникнення переднього відкритого прикусу і порушень функції мовлення встановлена за допомогою епідеміологічного дослідження обох груп у школі в період з 2021 по 2024 роки під час профілактичних оглядів. Порушення артикуляційного й орального кінетичного праксису виявлено в 79,8% випадках серед дітей основної групи, яким було діагностовано наявність переднього відкритого прикусу, і у 18,7% випадках у школярів контрольної групи. В основній групі найчастіше виявляли порушення артикуляції у вигляді сигматизму (29,3%) і ротацизму (21,3%), а множинні порушення функції мовлення встановлено в 11,2% випадках. У контрольній групі – у 9,2% випадків діагностували сигматизм і в 4,7% – ротацизм, а множинні порушення мовлення зафіксовано в 2,9% випадків. В основній і контрольній групах разом було 32 школярі з порушеннями артикуляційного праксису. Серед них було 26 осіб із топографією язика в стані спокою на дні рота. Із 38 дітей без порушень артикуляції було 4 особи з атиповою топографією язика в стані спокою (при p < 0,05). За даними ультразвукової діагностики встановлено, що неправильне положення язика в стані спокою і наявність переднього відкритого прикусу були пов'язані у 68,5% випадках. Доведено, що в дітей, в яких архітектоніку язика візуалізовано нижче горизонтальної лінії (ближче до слизової оболонки дна порожнини рота), наявність даної зубощелепної аномалії зафіксовано в 72,6% випадків. Візуалізація топографії язика за допомогою УЗД – це важливий інструмент для об'єктивної оцінки його положення в стані фізіологічного і психоемоційного спокою не лише в етіології виникнення зубощелепних аномалій і порушень функції мовлення, а і для подальшої оцінки ефективності ортодонтичного лікування й реабілітації. The position of the tongue plays an important role in the etiology of the development of dentofacial anomalies, malocclusions, in particular anterior open bite. The literature suggests that the topography of the tongue at rest is more important for the development of the jaws and the formation of occlusion than the function of the tongue during speech or swallowing. Ultrasound can be used to visualize the objective position of the tongue in children. The aim of the study was to conduct a comparative analysis of data on tongue topography based on ultrasound and clinical assessment at rest. To establish the relationship between incorrect tongue position on the background of anterior open bite and disorders of articulatory and oral kinetic praxis. The study involved 80 children aged 7 to 10 years and 14 children aged 16-18 years with diagnosed anterior open bite without gender distribution. The control group consisted of 40 people without visualized dentofacial deformities. The prevalence, frequency of anterior open bite and speech impairment were established using an epidemiological study of both groups during preventive examinations for the period from 2021 to 2024.Articulatory and oral kinetic praxis disorders were detected in 79.8% of cases among children in the main group who were diagnosed with anterior open bite and in 18.7% of cases among schoolchildren in the control group. In the main group, articulation disorders in the form of sigmatism (29.3%), rotacism (21.3%), and multiple speech function disorders were detected in 11.2% of cases. In the control group, sigmatism was diagnosed in 9.2% of cases, rotacism in 4.7%, and multiple speech disorders were recorded in 2.9% of cases. In total, there were 32 schoolchildren with disorders of articulatory praxis in the main and control groups. Among them, 26 people had a resting tongue topography at the bottom of the mouth. Of the 38 children without articulation disorders, there were 4 people with atypical resting tongue topography (at p < 0.05).Ultrasound data showed that the incorrect position of the tongue at rest and the presence of an anterior open bite were associated in 68.5% of cases. It has been proven that in children in whom the architectonics of the tongue was visualized below the horizontal line (closer to the oral mucosa), the presence of this dentofacial anomaly was recorded in 72.6% of cases.Ultrasound visualization of the topography of the tongue is an important tool for objective assessment ofits position, explains the occurrence of dentofacial anomalies and speech disorders. Ultrasound is important for further assessment of the effectiveness of orthodontic treatment and rehabilitation.Документ Порівняльна характеристика біоматеріалів для заміщення кісткових дефектів щелеп та їхня роль у профілактиці запальних ускладнень(Полтавський державний медичний університет, 2025) Гаврильєв, Віктор Миколайович; Копчак, А. В.; Кузняк, Наталія Богданівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Торопов, Олександр Анатолійович; Яценко, Павло ІгоровичУ сучасній практиці біоматеріали розглядаються як перспективна альтернатива традиційним кістковим трансплантатам завдяки їх потенційно необмеженому ресурсу, біоінертності та зниженій імовірності розвитку запальних ускладнень. Водночас упровадження методів тканинної інженерії в клінічну практику обмежене низкою бар'єрів. Сучасні підходи передбачають створення умов для функціональної регенерації кісткової тканини за рахунок синергії біоматеріалів, клітинних технологій і факторної терапії. У цій роботі здійснено порівняльний аналіз ефективності різних типів біоматеріалів і клітинних компонентів, а також стратегій, спрямованих на покращення регенерації кісткових дефектів. Оцінено функціональні характеристики остеокондуктивних каркасів, їхні мікроі наноструктурні властивості, а також біоміметичні особливості. На підставі отриманих даних авторами розроблено алгоритм вибору і застосування біоматеріалів у хірургічній стоматології: прецизійний підбір типу остеозамінного матеріалу згідно з анатомофункціональними особливостями дефекту; індивідуалізована підготовка імплантата, включаючи модифікацію поверхні; використання біоактивних матриць із включенням ростових факторів і структурного аналога позаклітинного матриксу. Установлено, що остеозамінний матеріал має відповідати низці критично важливих параметрів: архітектурна відповідність геометрії кісткового дефекту і здатність інтегруватися в нішу природного екстрацелюлярного матриксу; наявність остеогенних клітин, які ініціюють формування й ремоделювання клітинного і позаклітинного компонентів новоутвореної кістки; здатність до неоангіогенезу, що забезпечує адекватне мікросудинне кровопостачання в зоні імплантації; морфогенетичні сигнали, що регулюють спрямовану диференціацію стовбурових клітин у напрямі остеобластичного фенотипу. Доведено, що поверхнева морфологія і хімічний склад біоматеріалу мають визначальне значення в модулюванні реакції реципієнтної тканини. Застосування наноструктурованих поверхонь, гідрофільних полімерів і біоактивних покриттів забезпечує зниження рівня запальної реакції та покращення інтеграції імплантата в кісткове середовище. In contemporary clinical practice, biomaterials are considered a promising alternative to traditional bone grafts due to their potentially unlimited availability, bioinertness, and reduced likelihood of developing inflammatory complications. At the same time, the implementation of tissue engineering methods in clinical practice remains limited by a number of barriers. Current approaches aim to create conditions for functional bone tissue regeneration through the synergy of biomaterials, cellular technologies, and factor-based therapy. This study presents a comparative analysis of the effectiveness of various types of biomaterials and cellular components, as well as strategies aimed at improving the regeneration of bone defects. The functional characteristics of osteoconductive scaffolds, their micro- and nanostructural properties, and biomimetic features were evaluated. Based on the obtained data, we developed an algorithm for the selection and application of biomaterials in oral surgery: precise selection of the type of bone substitute based on the anatomical and functional characteristics of the defect; individualized implant preparation, including surface modification; and the use of bioactive matrices containing growth factors and structural analogues of the extracellular matrix. It was established that bone substitute materials must meet several critical requirements: architectural compatibility with the geometry of the bone defect and the ability to integrate into the niche of the natural extracellular matrix; the presence of osteogenic cells that initiate the formation and remodeling of both cellular and extracellular components of the newly formed bone; the ability to promote neovascularization ISSN 2409-0255. Український стоматологічний альманах. 2025 № 2 27 ensuring adequate microvascular supply in the implantation area; and morphogenetic signals regulating the targeted differentiation of stem cells toward the osteoblastic phenotype. It was demonstrated that the surface morphology and chemical composition of the biomaterial play a decisive role in modulating the recipient tissue response. The use of nanostructured surfaces, hydrophilic polymers, and bioactive coatings reduces the degree of inflammatory response and improves implant integration into the bone environment.Документ Динаміка клінічних показників загоєння постекстракційної рани за умов місцевого використання кріоконсервованої плаценти(Полтавський державний медичний університет, 2025) Хатту, Вікторія Віталіївна; Локес, Катерина Петрівна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Яценко, Павло Ігорович; Бойко, Ігор Васильович; Цибульняк, Андрій Валерійови; Аветіков, Давид Соломонович; Khattou, V. V.; Lokes, K. P.; Havryliev, V. M.; Yatsenko, P. I.; Boyko, I. V.; Tsybulniak, A. V.; Avetikov, D. S.Після видалення зуба альвеолярна кістка зазнає процесу ремоделювання, що призводить до втрати маси кістки і зміни її якості. Ці процеси призводять до атрофії альвеолярної кістки. Для мінімізації атрофії кісткової тканини і зниження ймовірності виникнення післяекстракційних ускладнень, особливо запального характеру, використовують різноманітні засоби, такі як PRP-терапія, PRF, кісткові замінники тощо. Також перспективним вважають використання кріоконсервованої плаценти, яка має протизапальні, антиангіогенні, антифібротичні та антимікробні властивості, а також посилює епітелізацію. Мета дослідження – провести аналіз клінічного перебігу загоєння постекстракційної рани на тлі використання кріоконсервованої плаценти. Для клінічної оцінки результатів загоєння постекстракційної рани проведено обстеження 90 пацієнтів після операції видалення зуба, яких було розділено на три клінічні групи. Досліджуючи динаміку гіперемії слизової оболонки порожнини рота, основну увагу для диференціювання даного стану приділено наявності крайової гіперемії в ділянці лунки видаленого зуба, щоки і під’язикової ділянки. Слід зазначити, що на першу добу післяопераційного періоду цей показник спостерігався найбільшим у другій групі та в середньому складав 1,47 ± 016, а в інших групах – 1,37 ± 0,14 і 1,43 ± 0,14 відповідно. На третю добу найнижчим рівень даного показника був у другій клінічній групі –0,630 ± 070 бала, а в першій і третій клінічних групах різниця в даних складала 0,93 ± 0,08 і 0,97 ± 0,09 відповідно. Найширші межі вірогідного зменшення встановлено на 7-му добу, майже в усіх трьох клінічних групах спостерігалося максимальне його вірогідне зниження, але якщо в першій і третій групах величина показника складала 0,80±0,15 і 0,83±0,14 відповідно, то в другій клінічній групі цей показник зафіксовано в межах 0,50±0,12, що свідчить про доцільність застосування запропонованого протоколу лікування з доповненням. Комбіноване використання кріоконсервованої плаценти і парентерального введення кверцетину сприяє зменшенню клінічних локальних ознак запального процесу після проведення операції видалення зуба. After tooth extraction, the alveolar bone undergoes a remodeling process, which leads to a loss of bone quantity and a change in its quality. These processes lead to alveolar bone atrophy. To minimize bone tissue atrophy and reduce the likelihood of post-extraction complications, especially inflammatory ones, various means are used, such as PRP therapy, PRF, bone substitutes, etc. Also promising is the use of cryopreserved placenta, which has anti-inflammatory, antiangiogenic, antifibrotic and antimicrobial properties, and also enhances epithelialization. The aim of the study: to analyze the clinical course of post-extraction wound healing against the background of the use of cryopreserved placenta. For the clinical assessment of the results of post-extraction wound healing, 90 patients were examined after tooth extraction surgery, which were divided into three clinical groups. When studying the dynamics of hyperemia of the oral mucosa, we paid the main attention to the differentiation of this condition by the presence of marginal hyperemia in the area of the extracted tooth socket, cheek and sublingual area. It should be noted that on the first day of the postoperative period this indicator was observed to be the highest in the second group and on average amounted to 1.47±016, and inthe other groups - 1.37±0.14 and 1.43±0.14, respectively. On the third day, the lowest level of this indicator was in the second clinical group and amounted to 0.630±0.70 points, and in the first and third clinical groups the difference in the data was 0.93±0.08 and 0.97±0.09, respectively. The greatest limits of probable reduction were established by us on the 7th day, almost in all three clinical groups its maximum probable reduction was observed, but if in the first and third groups the value of the indicator was 0.80±0.15 and 0.83±0.14, respectively, then in the second clinical group this indicator was recorded by us in the limit of 0.50±0.12, which, in our opinion, indicates the feasibility of using the proposed treatment protocol with supplementation. Under the conditions of combined use of cryopreserved placenta and parenteral administration of quercetin, it contributes to the reduction of clinical local signs of the inflammatory process after tooth extraction surgery.Документ Особливості клінічного перебігу одонтогенних флегмон щелепно-лицевої локалізації в пацієнтів із ішемічною хворобою серця(Полтавський державний медичний університет, 2025) Кіптілий, Анатолій Васильович; Локес, Катерина Петрівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Личман, Віталій Олександрович; Торопов, Олександр Анатолійович; Аветіков, Давид СоломоновичОдонтогенні флегмони щелепно-лицевої локалізації складають від 30% до 50% загальної кількості пацієнтів щелепно-лицевих стаціонарів. Системні зміни, що призводять до поширення інфекції, можуть спостерігатися в таких ситуаціях як ВІЛ/СНІД, декомпенсований цукровий діабет, імунодепресія, алкоголізм або ослаблені стани, включаючи захворювання серцево-судинної системи. Мета дослідження - провести аналіз клінічного перебігу одонтогенних флегмон щелепно-лицевої локалізації в пацієнтів із ішемічною хворобою серця. Було проведено клінічне обстеження пацієнтів із флегмонами щелепно-лицевої локалізації на тлі ішемічної хвороби серця за 2022/2024 рр. Досліджено такі клінічні показники: П1.1 - температура тіла; П1.2 - частота пульсу; П1.3 - показник болю за візуальноаналоговою шкалою (ВАШ); П1.4 - порушення функції жування; П1.5 - порушення функції ковтання; П1.6 - порушення функції мовлення. Показники відображалися в балах - від 0 до 3 для П1.1, П1.2, П1.3 і від 0 до 1 бала для показників П1.4, П1.5, П1.6. При аналізі динаміки показника П1.1 виявлено його несуттєве підвищення на 3-тю добу післяопераційного періоду в середньому на 0,5 бала, але на 5-ту добу - зменшення на 0,7 балів, що свідчить про перехід репаративного процесу в 2-гу фазу. Аналогічну ситуацію виявлено щодо динаміки показника П1.2, який поступово зменшувався в період із 1-ї по 5-ту добу в середньому на 0,55 бала з незначним підвищенням на 7-му добу на 0,15 бала. Якщо на першу добу значення середнього показника дорівнювало 2,65 бала, то до 5-ї доби зафіксовано достовірне невелике зниження на 0,5 балів. При включенні до складу консервативної терапії кверцетину в таблетованому вигляді загальноклінічні показники пацієнтів із одонтогенними флегмонами щелепнолицевої локалізації на тлі ішемічної хвороби серця були мінімально кращими за аналогічні показники групи контролю, де лікування проводили за стандартними протоколами, починаючи з 5-ої доби спостереження.Документ Показання до видалення ретенованих третіх молярів на нижній щелепі як можливі предиктори розвитку альвеолярного остеїту(Полтавський державний медичний університет, 2025-03) Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Новіков, Вадим Михайлович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Бородуля, Ірина Вікторівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Коросташова, Марія Анатоліївна; Rezvina, K. Yu.; Pankevych, A. I.; Novikov, V. M.; Kolisnyk, I. A.; Gogol, A. M.; Borodulya, I. V.; Korostashova, M. A.; Steblovsky, D. V.Висвітлено встановлення зв'язку між показаннями до хірургічного видалення ретенованих третіх молярів і частотою альвеолярного остеїту. У дослідженні було максимально стандартизовано ці змінні, що дозволяє оцінити значущість результатів. Відповідно вибірку було поділено на дві основні групи: випадки, коли треті моляри видаляли з профілактичних причин, і випадки, коли видалення третіх молярів відбувалося з терапевтичних причин. Матеріали і методи. Видалення 575 ретенованих третіх молярів було виконано в умовах КП щелепно-лицевого відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Вибірка складається з 265 пацієнтів чоловічої статі (69,4%) і 117 пацієнтів жіночої статі (30,6%). Із вибірки пацієнтів 58,4% зазнали видалення одного третього моляра, а 41,6% – двох третіх молярів; 85 пацієнтів (20,6%) зазнали видалення двох нижніх третіх молярів, а 20 пацієнтів (18%) – двох верхніх третіх молярів. Результати. Загальна кількість ретенованих третіх молярів, видалених хірургічним шляхом, – 575. За профілактичними показаннями видалено 160 (27,8%), із терапевтичних міркувань – 415 (72,2%). Зі 160 профілактичних видалень 112 (70%) проводилися з метою профілактики інфекцій, 40 (25%) – перед протезуванням, а 8 (5%) – з ортодонтичних причин. Із 415 видалень за терапевтичними показаннями: 321 (77,3%) – інфекції, 73 (17,6%) – через карієс, 17 (4,1%) – через кістозне ураження, а 4 (1%) – причина супутнього болю. Загальна частота альвеолярного остеїту після видалення 575 третіх молярів становила 114 випадків – 19,8% загальної кількості. Кількість ретенованих третіх молярів, видалених на нижній щелепі, становила 320, а на верхній щелепі – 255, що складає 55,7% і 44,3% відповідно від загальної кількості видалень. У 19,4% пацієнтів було видалено два ретеновані зуби на нижній щелепі, а в 14% пацієнтів – два ретеновані зуби на верхній щелепі. Не було суттєвої різниці в розподілі подвійних видалень між верхньою й нижньою щелепами. На нижній щелепі альвеолярний остит виник у 62 випадках, що склало захворюваність 21,2%. На верхній щелепі виявлено 27 випадків альвеолярного оститу, що становить захворюваність 13,3%. Захворюваність на альвеолярний остеїт збільшувалася з віком, досягаючи піку у віковій групі від 31 до 35 років. Висновок. У цьому дослідженні автори визначили фактори ризику розвитку альвеолярного остеїту після видалення ретенованих зубів на верхній і нижніх щелепах із різних причин, які можуть слугувати предикторами цього ускладнення. The article highlights the establishment of a relationship between the indications for surgical removal of retained third molars and the incidence of alveolar osteitis. The study standardized these variables as much as possible, which allows us to assess the significance of the results. Accordingly, the sample was divided into two main groups: cases when third molars were removed for preventive reasons and cases when third molars were removed for therapeutic reasons. Materials and methods. The extraction of 575 retained third molars was performed in the conditions of the maxillofacial department of the Poltava Regional Clinical Hospital named after M.V. Sklifosovsky. The sample consisted of 265 male patients (69.4%) and 117 female patients (30.6%). Of the sample, 58.4% underwent extraction of one third molar and 41.6% underwent extraction of two third molars; 85 patients (20.6%) underwent extraction of two lower third molars, and 20 patients (18%) underwent extraction of two upper third molars. Results. The total number of surgically retained third molars was 575. For preventive reasons, 160 (27.8%) were removed, and for therapeutic reasons - 415 (72.2%). Of the 160 prophylactic extractions, 112 (70%) were performed to prevent infections, 40 (25%) were performed before prosthetics, and 8 (5%) were performed for orthodontic reasons. Out of 415 extractions for therapeutic reasons: 321 (77.3%) were for infection, 73 (17.6%) were for caries, 17 (4.1%) were for cystic lesions, and 4 (1%) were for associated pain. The total incidence of alveolar osteitis after the extraction of 575 third molars was 114 cases, 19.8% of the total number. The number of retained third molars extracted in the lower jaw was 320, and in the upper jaw - 255, which is 55.7% and 44.3%, respectively, of the total number of extractions. Two retained teeth in the lower jaw were extracted in 19.4% of patients, and two retained teeth in the upper jaw were extracted in 14% of patients. There was no significant difference in the distribution of double extractions between the upper and lower jaws. Alveolar ostitis occurred in the mandible in 62 cases, which amounted to an incidence of 21.2%. On the upper jaw, 27 cases of alveolar ostitis were detected, which is an incidence of 13.3%. The incidence of alveolar osteitis increased with age, reaching a peak in the age group from 31 to 35 years. Conclusion. In this study, the authors identified risk factors for the development of alveolar osteitis after the removal of retained teeth in the upper and lower jaws for various reasons that may serve as predictors of this complication.Документ Можливості та обмеження цифрових відбитків при повному знімному протезуванні(Полтавський державний медичний університет, 2025-03-27) Шеметов, Олег Валентинович; Shemetov, O. V.Актуальність. Виготовлення повних протезів для беззубих щелеп є наріжним каменем ортопедичної стоматології, а ретенція – критичним фактором клінічного успіху. Традиційні методи, що включають формування країв і створення замикаючого клапана, добре зарекомендували себе, але цифрове інтраоральне сканування пропонує швидшу і зручнішу альтернативу для пацієнтів. Точне відображення протезного ложа і тканин, що формують замикаючий клапан, є основною перешкодою при виготовленні повних знімних протезів для беззубих пацієнтів, особливо з сильно рухомими м’якими тканинами. Мета дослідження. Аналіз точності сканування протезного ложа в пацієнтів при виготовленні повних знімних протезів за даними попередньо проведених досліджень. Матеріали і методи дослідження. Проведено літературний пошук із використанням електронної бази даних PubMed для виявлення досліджень, які вивчали ефективність використання сканування протезного ложа при виготовленні повних знімних протезів. Пошукові терміни, які були використані: ("digitalimpression" OR "scanning") AND "completedenture". Період пошуку охоплював період із січня 2014 року по грудень 2024 року. Літературні огляди, реферати, статті, які описують використання методик, було виключено. Висновки. За допомогою ретроспективного аналізу було сформовано вибірку з десяти наукових статей. Результати проаналізованих досліджень дещо різняться, але в цілому показують, що цифрові методики виготовлення повних знімних протезів усе ще поступаються традиційним підходам, особливо в питанні створення замикаючого клапана. Кількість наукових праць, які б порівнювали традиційні підходи з виготовлення повних знімних протезів і нові цифрові методики, недостатня для остаточного розв’язання проблеми ефективності отримання цифрового відбитка. Relevance. The fabrication of complete dentures for edentulous jaws is a cornerstone of prosthetic dentistry, and retention is a critical factor for clinical success. Traditional methods, including border molding and the creation of a sealing valve, have proven effective, but digital intraoral scanning offers a faster and more convenient alternative for patients. Accurate representation of the prosthetic foundation and the tissues forming the sealing valve is a major challenge in the fabrication of complete removable dentures for edentulous patients, especially those with highly mobile soft tissues. Objective of the study. Analysis of the accuracy of scanning the prosthetic foundation in patients during the fabrication of complete removable dentures based on data from previously conducted studies. Materials and methods of the study. A literature search was conducted using the PubMed electronic database to find studies that investigated the effectiveness of using denture bed scanning in the manufacture of complete removable dentures. The search terms used were ("digital impression" OR "scanning") AND "complete denture". The search period covered the period from January 2014 to December 2024. Literature reviews, abstracts, articles describing the use of techniques were excluded. Conclusions. In the course of the retrospective analysis, a sample of 7 scientific articles was formed. The results of the analyzed studies vary somewhat, but in general show that digital methods of manufacturing complete dentures are still inferior to traditional approaches, especially in the creation of a closure valve. The number of scientific papers comparing traditional approaches to the manufacture of complete dentures and new digital techniques is not sufficient to definitively solve the problem of the effectiveness of digital impression making.