Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2023

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/20261

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 90

Організація медичного супроводу військових підрозділів під час бойових дій на основі принципу «Золотої години»
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Могильник, Антон Ігорович; Тарасенко, Костянтин Володимирович; Адамчук, Наталія Миколаївна; Сонник, Євген Григорович; Архіповець, Олександр Олександрович; Mohylnyk, A.; Tarasenko, K.; Adamchuk, N.; Sonnik, Ye.; Arkhipovets, O.
На фоні загарбницького військового вторгнення Російської федерації на територію України важливого значення набувають різні аспекти проблеми вдосконалення надання медичної допомоги військовим під час бойових дій у найближчі терміни після отримання травми чи поранення. Характерною особливістю показників летальності у збройних конфліктах останніх десятиліть є збільшення частоти смертельних наслідків у першу годину після отримання бойової травми чи поранення. Сучасні тенденції у питаннях оптимізації надання допомоги пораненим та постраждалим при всіх видах бойових вражень ґрунтуються на своєчасній діагностиці та усуненні життєзагрозливих наслідків проникаючих та вогнепальних поранень, починаючи з місця їх отримання. Від рівня та ефективності організації медичного супроводу військових підрозділів у екстремальних ситуаціях воєнного часу залежать перебіг та результати бойової травми у поранених. Можливість запобігання потенційно смертельним наслідкам поранень реалізується усуненням життєзагрозних станів якнайшвидше після їх отримання на полі бою. При цьому здійснення заходів, спрямованих на переривання механізмів танатогенезу, має починатися з дошпитального етапу та продовжуватись під час усього процесу евакуації пораненого. Вирішального значення у цих умовах набуває знання основних сучасних тенденцій побудови лікувально-евакуаційних схем, основною метою реалізацій яких є скорочення термінів надання кваліфікованої хірургічної та реаніматологічної допомоги. Метою роботи є формування на основі аналізу сучасних літературних джерел інформаційного масиву даних про роль принципу «золотої години» в організації медичного супроводу військових підрозділів під час бойових дій. У роботі наведено теоретичне обґрунтування значущості фактору часу в усуненні наслідків бойових поранень та розкриті основи принципу «золотої години» при наданні медичної допомоги пораненим, а також оцінений сучасний стан їх застосування у практиці сучасної військової медицини світу. На основі моніторингу даних визначено актуальні тенденції у побудові лікувально-евакуаційних систем надання допомоги пораненим та постраждалим в умовах війни, розв’язаної росіянами проти Української держави.
Резистентність еритроцитів при крововтраті та її корекції синтетичним антиоксидантом
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Власенко, Наталія Олександрівна; Vlasenko, N. O.
Серед факторів, що порушують мікроциркуляцію при гострій крововтраті, знаходяться морфофункціональні зміни еритроцитів, які пов’язують з оксидативним стресом. Це дає підстави припустити, що антиоксиданти, зокрема етилметилгідроксипіридину сукцинат (ЕМГПС), будуть корисні при невідкладній терапії гострої крововтрати, хоча нині вони не включені в стандарти такого лікування. Мета роботи - вивчити зміни резистентності еритроцитів при експериментальній крововтраті та її корекції ЕМГПС. Матеріали та методи. Експерименти були проведені на 49 білих щурах-самцях. Гостру крововтрату відтворювали, забираючи кров із серця щурів у кількості 25 % її циркулюючого об’єму під ефірним наркозом. ЕМГПС (100 мг/кг) вводили внутрішньоочеревинно за 30 хв до вилучення крові. Через 3, 24, 72 год та 5 діб одержували проби крові з серця під наркозом, не заподіюючи смерті тваринам. У них вивчали кислотну, осмотичну та пероксидну резистентність еритроцитів. Одержаний цифровий матеріал статистично обробляли, використовуючи однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA або непараметичний критерій «точний метод Фішера». Результати. Усі три тести на резистентність еритроцитів виявляють зміни у стані цих клітин крові протягом 5 діб після крововтрати, що характеризується посиленням осмотичного гемолізу, змінами часу настання, значень максимуму та тривалості кислотного гемолізу і підвищенням пероксидного гемолізу. Після введення ЕМГПС рівень осмотичного нижчий за такий при контрольній патології (24-72 год). Під впливом ЕМГПС час настання максимуму кислотного гемолізу подовжується (3 год та 5 діб), а тривалість реакції скорочується до норми (3 год). При вивченні пероксидної резистентності показано, що через 24 год на фоні введення препарату пероксидний гемоліз зменшується і лишається таким надалі. Висновки. При гострій крововтраті ЕМГПС знижує пероксидний гемоліз еритроцитів, модифікує параметри кислотного гемолізу та зменшує осмотичний гемоліз еритроцитів, що може бути пов’язано із здатністю препарату обмежувати оксидативний стрес, а також його властивістю посилювати еритропоез і змінювати віковий спектр еритроцитів. Among the factors that disrupt microcirculation in acute blood loss there are morphofunctional changes in erythrocytes associated with oxidative stress. This suggests that antioxidants, in particular, thylmethylhydroxypyridine succinate (EMHPS), will be useful in the emergency treatment of acute blood loss, although they are not currently included in the standard of care. The purpose of this work is to study changes in the resistance of erythrocytes during experimental blood loss and its correction by EMHPS. Materials and methods. Experiments were conducted on 49 white male rats. Acute blood loss was designed by taking blood from the heart of rats in the amount of 25% of its circulating volume under ether anaesthesia. EMHPS (100 mg/kg) was administered intraperitoneally 30 min before blood sampling. In 3, 24, 72 h and in 5 days, blood samples were taken from the heart under anaesthesia without causing death to the animals. Acid, osmotic and peroxide resistance of erythrocytes was studied in them. The resulting digital material was statistically processed using a one-way analysis of variance ANOVA or the non-parametric test, known as Fisher's exact method. Results. All three tests for erythrocyte resistance reveal changes in the state of these blood cells within 5 days after blood loss manifested by increased osmotic haemolysis, changes in time, maximum values and duration of acid haemolysis, and an increase in peroxide haemolysis. Following EMHPS administration, the osmotic haemolysis level lowered than that in the control pathology (24-72 h). Under the influence of EMHPS, time of the maximum development in acid haemolysis was prolonged (3 h and 5 days), and the duration of the reaction reduced to the normal value (3 h). After 24 hours of drug administration, it was observed that peroxide haemolysis decreased and remained at a reduced level over time. Conclusions: EMHPS administration during acute blood loss reduces peroxide haemolysis of erythrocytes, modifies acid haemolysis parameters, and reduces osmotic haemolysis of erythrocytes. These effects may be attributed to the drug ability to limit oxidative stress, enhance erythropoiesis, and alter the age spectrum of erythrocytes.
Частота та предиктори виникнення феномену лермітта при розсіяному склерозі (2-х річне проспективне дослідження)
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.
Нейропатичний біль при розсіяному склерозі може проявлятися у вигляді феномену Лермітта – короткочасні неприємні відчуття вздовж хребта, які виникають при згинанні голови. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів феномену Лермітта та їх частоти при розсіяному склерозі. В процес дослідження залучено 308 пацієнт з розсіяним склерозом, з них 258 погодилися на подальше спостереження - 67 чоловіків (26,0%) та 191 жінок (74,0%), віком від 21 до 60 років; у 187 (72,5%) випадках був рецидивно-ремітучий, у 2 (0,8%) випадках – первинно прогресуючий та у 69 (26,7%) випадку – вторинно прогресуючий тип РС. Серед 258 пацієнтів, які після початкового огляду в Центрі погодилися на подальшу співпрацю, 18 (7,0%) осіб протягом 1-го року та 13 (5,0%) осіб протягом 2-го року достроково за різними причинами припинили участь у дослідженні. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення психопатологічних та когнітивних станів, враховувалися соціально-демографічні чинники та коморбідна патологія, статистичні методи дослідження. Було встановлено, що ризик розвитку феномену Лермітта є практично однаковим протягом двох років: 1-й рік – 2,5%, 2-й рік – 2,3%. Больові відчуття при феномені Лермітта частіше локалізуються у шиї частотою 63,6%, верхній частині спини – 54,6%, нижній частині спини – 72,7%, а найрідше у верхніх кінцівках – 18,2% та нижніх кінцівках – 36,4%. Здебільшого топічно феномен Лермітта розповсюджується на дві або три уражені ділянки тіла 33,3% та 48,2% відповідно. Найчастішим дескриптором при феномені Лермітта є «простріл» - 72,7%, «поколювання» – 18,2%, «повзання мурашок» - 9,1%. Не спостерігається достовірних відмінностей у соціальних, демографічних, нейропсихологічних та нейрокогнітивних характеристиках між пацієнтами з феноменом Лермітта та без нього. За результатами однофакторного регресійного аналізу Кокса виявлено, що протягом 2-х річного періоду збільшення тривалості захворювання на кожен наступний рік асоціюється зі зменшенням відносного ризику виникнення феномену Лермітта в 1,15 разів (1,02-1,29, р=0,02). Отже, у пацієнтів з розсіяним склерозом протягом кожного року захворювання середній ризик виникнення феномену Лермітта становить 2,3-2,5%. Пацієнти, які мають нетривалий стаж розсіяного склерозу є групою ризику щодо виникнення феномену Лермітта. Виявлену нами закономірність досить важко пояснити, для її уточнення необхідне детальне вивчення спеціального додаткового дослідження. Але, в усякому випадку, з практичної точки зору, пацієнтів на ранніх стадіях розсіяного склерозу можна розглядати як групу підвищеного ризику щодо виникнення феномену Лермітта.
Електрономікроскопічні зміни перитубулярних макрофагів сім’яників щурів за умов центрального блокування синтезу лютеїнізуючого гормону триптореліном за 90 діб спостереження.
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Стецук, Євген Валерійович; Шепітько, Володимир Іванович; Борута, Наталія Володимирівна; Пелипенко, Лариса Борисівна; Волошина, Олена Валеріївна
Макрофаги — це клітини вродженої імунної системи, які відіграють безліч ролей в організмі. Відомо, що макрофаги знаходяться в ендокринних залозах, і тепер є багато доказів того, що ці клітини тісно взаємодіють з ендокринними клітинами. Імуно-ендокринні взаємодії важливі для розвитку ендокринних залоз та їх функціонування під час фізіологічних станів, а також стають ключовими гравцями в патофізіологічних станах. Завдяки профілюванню експресії генів різноманітні субпопуляції тканинних макрофагів були виявлені в ендокринних органах; це має важливі наслідки для патогенезу захворювання та потенційної фармакотерапії. Молекулярна основа взаємозв’язку між макрофагами та ендокринними клітинами розкривається, що дозволяє ідентифікувати численні точки для фармакологічного втручання. Макрофаги є основними імунними клітинами яєчка, але їхнє походження, гетерогенність, розвиток вивчені недостатньо. Об'єкт і методи. Дослідження проводили на 20 дорослих самцях щурів. Тварин випадковим чином розподіляли на 2 групи: контрольну (10 тварин) та інтактну (10 тварин). Тваринам контрольної групи в стегно вводили фізіологічний розчин у дозі 0,3 мл. Підготовку матеріалу для електронно-мікроскопічного дослідження структур інтерстиціального простору яєчка проводили за загальноприйнятою методикою. Результати і обговорення. Ми ідентифікували дві популяції макрофагів, розташованих в інтерстиціальному просторі яєчок, враховуючи їх розташування та функціональну здатність. Результати наших досліджень показали, що під впливом центрального блокування синтезу ЛГ відбувається морфогенез антигенпрезентуючих клітин інтерстиціального простору яєчка, а саме макрофагів. Ці модифікації вказують на інверсію їх поляризації, що, у свою чергу, призводить до мікроскопічної реорганізації клітин, зокрема їх активації (M1) для виконання певної функціональної діяльності в органі. Висновки. На ранніх стадіях центральної блокуванні синтезу ЛГ виявлені метаболічні та функціональні порушення в паренхімі та стромі органу, що призводить до ознак ультраструктурного та функціонального напруження, яке проявлялось в кількісному зсуві популяції макрофагів в сторону збільшення перитубулярних макрофагів.
Клініко-фармакологічні аспекти протигрибкових засобів в стоматологічній практиці
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Островська, Галина Юріївна; Моісєєва, Наталія Віталіївна; Луценко, Руслан Володимирович; Петрова, Тамара Аркадіївна; Розколупа, Ніна Василівна; Власова, Олена Вікторівна
Розповсюдженість захворювань, ініційованих грибковою інфекцією, за статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, становить 20-70% серед населення світу. Цьому значною мірою сприяють соціальні, медичні та фармакологічні чинники. Труднощі лікування кандидозів обумовлені особливостями збудника, його мінливістю, постійним пристосуванням до умов навколишнього середовища і лікарських препаратів, які застосовуються. Збільшення носіїв грибкової інфекції в ротовій порожнині пов’язане з численними факторами ризику, такими як збільшення адгезії грибків на поверхні протезів, шкідливі звички, зниження рН середовища ротової порожнини, кількості слини, ятрогенні чинники, коморбідні стани хворого. Лікування кандидозних стоматитів ускладнюється толерантністю грибів роду Candida до традиційних протигрибкових препаратів, зниженням імунологічної реактивності макроорганізму, відсутністю ефективних схем лікування та профілактики кандидозів у хворих із використанням антибактеріальних препаратів та глюкокортикостероїдів. Важливо не забувати, що часто кандидоз є симптомом більш серйозних захворювань і його лікування потребує комплексного підходу, обережності та великого запасу знань. Задача лікарів стоматологів, які працюють з проблемами мікозів – удосконалення протимікозної терапії та розробка нових доказових стандартів фармакотерапії. Тому інформування лікарів з клініко-фармакологічної характеристики протигрибкових препаратів є вельми актуальним та завжди своєчасним. Мета роботи. Провести аналіз літератури щодо сучасних особливостей клініко-фармакологічного обґрунтування застосування протигрибкових лікарських засобів в стоматологічній практиці. Проведений аналіз літературних джерел показав, що загальноприйнятими принципами фармакотерапії грибкових уражень слизової оболонки порожнини рота є: вибір протигрибкового препарату з урахуванням вибірковості дії на вид збудника, або їх асоціації, причину захворювання, вік пацієнта, коморбідні стани, особливості фармакокінетики та токсичності протимікозних засобів. Лікування грибкової інфекції повинно бути як місцевим, так і системним, з чітким дотриманням дозування препаратів і їх курсом призначення. Задача практикуючих лікарів, які стикаються із проблемами лікування мікозів слизової оболонки порожнини рота – удосконалення терапії антимікотиками, які вже є на фармацевтичному ринку та розробка сучасних стандартів фармакотерапії на основі доказової медицини.
Comparative analysis of the prevalence of normotension and hypertension in diagnosis of arterial hypertension accordingto esc/esh (2018) and acc/aha (2017) diagnosis in people with normal glucose metabolism, prediabetes and type 2 diabetes
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Isgandar, M. A.; Gurbanov, Y. Z.; Huseynova, N. N.; Sultanova, S. S.; Mirzazade, V. A.
The comorbidity between hypertension with diabetes leads to an increase in the risk of death and cardiovascular events by 44% and 41%, respectively, compared with 7% and 9% risks in people suffering only from diabetes and having no hypertension. Purpose. To determine the effect of the criteria for the diagnosis of hypertension proposed by ACC/AHA (2017) and ESC/ESH (2018) on the detection of this disease in people with normal carbohydrate metabolism, prediabetes and type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. A retrospective analysis of the database of the Azerbaijan Association of Endocrinology, Diabetology and Therapeutic Training was carried out. The data of 596 examined patients were analyzed, then three main groups were formed: a group with normal carbohydrate metabolism (n=99), a group with prediabetes (n=47), a group with type 2 diabetes mellitus (n = 450). The patients included in the study were divided into 2 samples: those, who have DM2; those, who have no DM2. Including the patients in the group of with DM2 was based medical history data about the presence of DM2 and / or taking hypoglycemic drugs. Results. When applying the ACC/AHA criteria (2017), normotension (systolic blood pressure <130 mmHg and diastolic blood pressure <80 mmHg) occurred in 40.4% (95% CI 30.69%; 50.12) of the control group, while 59.6% (95% CI 49.88; 69.31) there was arterial hypertension. 14.9% of the prediabetes group (95% CI 4.60%; 25.18)% had normotension according to the same criteria, while the majority of the participants in this group – 85.1 (95% CI 74.82; 95.40)% had arterial hypertension. In the type 2 diabetes mellitus group, normotension was found in 15.8 (95% CI 12.41%; 19.15)%, and arterial hypertension – in 84.2 (95% CI 80.85; 87.59)%. Thus, arterial hypertension was statistically significantly less common in the control group than in prediabetes (p <0.01) and type 2 diabetes mellitus (p <0.001). Conclusion. Thus, in people with normal carbohydrate metabolism, prediabetes and type 2 diabetes mellitus, the use of ACC/AHA diagnostic criteria (2017) led to a statistically significantly higher incidence of hypertension than when using the criteria for the diagnosis of hypertension according to ESC/ESH (2018).
Противірусні препарати при лікуванні COVID-19
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Сидоренко, Антоніна Григорівна; Sydorenko, A. H.
Сovid-19 – це інфекційне контагіозне захворювання вірусної етіології, яке викликане SARS-CoV-2. Лікування пацієнтів з COVID-19 є складним завданням. Рішення про обсяг надання медичної допомоги в амбулаторних умовах або в стаціонарі базується в першу чергу на клінічній оцінці стану пацієнта. Мета роботи - розглянути фармакологічну характеристику противірусних препаратів, які використовуються в схемах лікування COVID-19. Матеріали та методи досліджен-ня. Для пошуку інформації використовували Інтернет-ресурси (PubMed, Google Scholar, CrossRef). Увагу було сконцентровано на наданні актуального огляду щодо особливостей фармакокінетики, фармакодинаміки противірусних препаратів для лікування COVID-19. Основна частина. Молнупіравір – проліки з противірусною активністю проти SARs-CoV-2. Призначають для лікування пацієнтів з легкою та помірною формою Covid-19, які мають високий ризик розвитку важкої форми або лета-льного випадку. Рибавірин є аналогом нуклеозиду з широким спектром противірусної дії. Ремдесивір – противірусний препарат прямої дії, інгібітор нуклеотидного аналога РНК-залежної РНК-полімерази. Призначать пацієнтам з Covid-19 (SARS-CoV-2) важкохворим із пневмонією, яка потре-бує кисневої терапії, та для пацієнтів із супутніми патологіями, зокрема цукровим діабетом, тяжкою хронічною патологією дихальної та серцево-судинної систем, імуносупресивними захворюваннями, нирковою недостатністю. Фавіпіравін синтетичний противірусний препарат прямої дії, селективний інгібітор РНК-полімерази, показаний для лікування середнього та важкого перебігу COVID-19, пандемічних інфекцій, спричинених вірусом грипу, а також при неефективності інших лі-ків. Лопінавір/ритонавір є комбінованим препаратом, інгібітором протеази, який у схемах лікування важкохворих на Covid-19. Висновки. Триває пошук ефективних етіотропних лікарських засобів для терапії хворих на COVID-19. У схемах лікування даної патології використовують: молнупіравір, рибавірин, ремдесивір, фавіпіравін, плітидепсин, лопінавір/ритонавір. Розуміння механізму дії цих лікарських засобів, особливостей їхньої фармакокінетики та фармакодинаміки, знання можливих побічних реакцій, схем дозування необхідні для вибору препарату.
Академічна доброчесність як важливий елемент системи підвищення якості освіти
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Loban’, G. A. ; Faustova, M. O.; Chumak, Yu. V.
Вперше на нормативному рівні поняття «академічна доброчесність» було закріплено у Законі України «Про освіту», що був прийнятий у 2017 році. У статті 42 Закону зазначено, що «Академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень». Згідно Закону структурно система забезпечення якості освіти має три складові: систему забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти); систему зовнішнього забезпечення якості освіти; систему забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти. Суб’єктами застосування принципів академічної доброчесності є учасники освітнього процесу: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, а також здобувачі освіти. Мета цього дослідження полягала в тому, щоб вивчити рівень знань здобувачами другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП «Медицина» Полтавського державного медичного університету з переліку та змісту порушень академічної доброчесності залежно від курсу навчання. Матеріали та методи. В дослідженні прийняли участь 117 здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП «Медицина» Полтавського державного медичного університету. Серед них 73 особи навчалися на ІІІ курсі та 44 – на ІІ курсі медичних факультетів університету. У дослідженні перевіряли здатність студентів розпізнавати плагіат, фальсифікацію, фабрикацію, списування, обман на конкретних прикладах. Респондентам був запропонований авторський опитувальник, що містив 10 ситуацій щодо різних питань академічної доброчесності, де здобувачі освіти мали виявити порушення за їх наявності. Опитувальник був анонімним, без зазначення прізвищ та імен, а також груп навчання. здобувачів освіти. Проте він містив запитання щодо демографічних даних респондентів, таких як вік, стать та рік навчання. Висновки. Переважна більшість опитаних здобувачів вищої освіти другого і третього курсів ОПП «Медицина» (відповідно 72,72% та 79,45%) мають достатній та скоріше достатній рівень знань з переліку та змісту порушень академічної доброчесності.
Роль наукових досліджень у навчанні студентів-стоматологів
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ляховська, Анастасія Віталіївна; Liakhovska, A. V.
На сьогоднішній час кількість наукових досліджень, які пов’язані із здоров’ям населення, є доволі значною і вона постійно зростає. Дослідження стають більш міждисциплінарними, об’єднують наукові спрямування теоретичних і клінічних кафедр. Дослідницька кар’єра лікаря може розвиватися на кількох етапах здобуття освіти. Початкові наукові інтереси можуть бути сформовані на довузівському рівні, а потім, при виникненні зацікавленості, у стінах закладу вищої освіти під час навчання і проведення медичних досліджень. Студенти, які мають змогу проводити наукові дослідження під час навчання в університетах, більш охоче здобудуть ступінь PhD (доктора філософії) і продовжують наукову кар’єру. У сучасній медицині стоматологія – це та професія, яка базується на міцному науковому фундаменті і для того щоб залишатися життєздатною та сучасною, вона потребує створення нових знань. І це має стати невід’ємною компонентою стоматологічної освіти та безперервної клінічної практики. Здобувачі освіти, які планують присвятити своє життя стоматології, повинні знати про передові здобутки наукових досліджень, та бути в курсі сучасних знань і розробок у стоматології. На сьогоднішній день, основним інструментом, який використовується для створення нових знань, є наукові дослідження. Сучасна стоматологія в значній мірі покладається на фундаментальні, теоретичні та клінічні дослідження, щоб надати практикуючим лікарям нові методи ранньої діагностики, лікування і профілактики. На сьогодні, у закладах вищої медичної освіти більшість студентів проводять наукові дослідження у студентських наукових групах відповідних кафедр. Важливо відмітити те, що під час занять у наукових групах здобувачі освіти активно працюють з пацієнтами, приймають участь у лікарських маніпуляціях, оперативних втручаннях для розширення своїх клінічних знань і практичних навичок. Значна частина студентів під час роботи у студентських наукових групах кафедр приймає участь у наукових проектах, виконанні науково-дослідних робіт кафедр. Результатом такої роботи є публікація наукових робіт, тез та статей, виступи на наукових конференціях студентів та молодих вчених. Важливим є те, що це поглиблює розуміння та оцінку майбутніх лікарів до професії стоматолога, а практикуючий лікар краще здатний критично оцінювати та застосовувати нові знання в стоматологічній практиці.
Student scientific group: a path to improve professional skills of future physicians
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Shaienko, Z. O.; Muravlova, О. V.; Pikul, K. V.; Dvornyk, I. L. ; Lihonenko, О. V.; Шаєнко, Златослава Олексіївна; Муравльова, Оксана Василівна; Пікуль, Катерина Вікторівна; Дворник, Ірина Леонідівна; Лігоненко, Олексій Вікторович
Upon graduating from a higher educational institution, a future medical specialist must be highly competitive on the labor market. Targeted involvement of students into the in-depth study of theoretical material, mastering practical skills, as well as their active participation in research work contributes to fostering a personality as a highly qualified specialist and researcher. The purpose of this paper is to discuss scientific aspects in terms of organizing and guiding the students’ scientific group at higher educational institutions. Material and methods: relevant documentation reflecting the functioning and performance of the students’ scientific group has been thoroughly studied; literature available in national and international resources has been analyzed. Results. The purpose of the students’ scientific group is to identify the most competent and capable students, to assess their active participation in scientific problem-solving studies that are carried out at the Department; to ensure the formation of theoretical, clinical and analytical thinking; to increase the efficiency of the educational process and invite motivated students to further post-graduate collaboration. Any student may become a member of students’ scientific group, which the general supervision is performed by the scientific supervisor (curator) of the group. An important component of students’ scientific group is the activities in the units based on the Department. The scientific research work of the students’ scientific group members is multidirectional. Students who have proven themselves to excel in both academic studies and scientific endeavors are frequently hired by their alma mater upon graduation. Conclusions. The students' scientific group plays a crucial role in shaping and nurturing future specialists. Students who actively participate in these groups tend to acquire both theoretical knowledge and practical skills more effectively compared to their non-participating peers. Involvement in a students' scientific group enhances the understanding of academic disciplines, expands students' networks, and assists in selecting future specializations. To enhance the effectiveness of these groups, diverse forms of conducting meetings and addressing the interests of students are essential.
Перешкоди отримання медичної та стоматологічної допомоги у пацієнтів із втратою слуху
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Соколова, Ірина Іванівна; Стасюк, Олексій Анатолійович; Sokolova, I. I.; Stasiuk, O. A.
У статті представлено актуальні проблеми, що виникають при комунікації пацієнтів із вадами слуху та лікарями, зокрема лікарями-стоматологами. Щороку в світі зростає кількість людей з порушеннями слуху. В Україні не існує точної статистичної інформації відносно людей з депривацією слуху. Пацієнти із депривацією слуху, намагаючись отримати доступ до медичної та стоматологічної допомоги слуху стикаються з багатьма перешкодами, пов’язані з мовним бар’єром. У цьому огляді літератури висвітлені основні причини та перешкоди які виникають у осіб із вадами слуху на шляху отримання медичної та стоматологічної допомоги та медичних працівників при наданні такої допомоги. Ця стаття має на меті зробити медичних працівників більш обізнаними про особливості, потреби глухих пацієнтів, які необхідно враховувати при наданні медичної та стоматологічної допомоги хворим із порушеннями слуху. Якість надання медичної допомоги залежить від взаємодії пацієнта та лікаря. Глухі люди здебільшого використовують мову жестів для спілкування, через що стикаються зі значними перешкодами, намагаючись отримати медичні, зокрема стоматологічні послуги. Здоров'я ротової порожнини дітей та дорослих із вадами слуху є досить чутливим питанням, які мало хто досліджував. Люди із вадами слуху частіше потребують стоматологічної допомоги, проте рідко за нею звертаються через комунікативні бар’єри. Підготовка лікарів, зокрема лікарів-стоматологів до роботи з глухими пацієнтами та сім’ями, які спілкуються мовою жестів, відкриває багато можливостей для покращення комунікації під час прийому та надання якісної медичної допомоги.
Особливості прорізування постійних зубів при зубощелепних аномаліях у дітей Полтавщини
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Гутовська, Ірина Олексіївна; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Галич, Людмила Борисівна; Hutovska, I. O.; Kuroyedova, V. D. ; Halych, L. B.
Поширеність зубощелепних аномалій в структурі стоматологічної захворюваності займає третє місце після карієсу і патології тканин пародонта. Ознаками нормального прорізування зубів є наступні: своєчасність, послідовність щодо певних груп зубів, парність, прорізування зубів спочатку на нижній щелепі, а потім - на верхній щелепі. Терміни прорізування молочних і постійних зубів можуть зрушуватися в ту чи іншу сторону. Розрізняють передчасне і запізніле прорізування зубів. За даними літературних джерел є два варіанти прорізування ікл та премолярів: спочатку премоляри (7-11 років), а потім ікла або спочатку ікла (8 до І2 років), а потім премоляри. Обидва варіанти, не залежать від статті та расової приналежності. Мета дослідження було, визначити терміни та послідовність прорізування постійних ікл та премолярів у дітей Полтавщини, та встановити вплив термінів прорізування на розвиток зубощелепних аномалій. За результатами наших досліджень було з'ясовано, що найпоширенішою патологією - є аномалія положення окремих зубів або І клас за Енглем, яка зустрічалась серед пацієнтів у періоді зміни зубів у 77,6% (615 випадків). Патологія ІІ класу за Енглем або прогнатія була у 150 пацієнтів (18,9%), у 68 пацієнтів у першій половині змінного прикусу і у 82 - в другій. Прогенія або ІІІ клас за Енлем складав 3,4% (27). Патологія у вертикальній площині, а саме, глибокий прикус встановлено в 153 осіб, що складає 19,31 %, відкритий - в 6,56 % (52) випадках. Перехресний прикус мали 2,77 % (22) пацієнтів. Таким чином, в змінному прикусі серед пацієнтів із зубощелепними аномаліями в Полтавському регіоні найпоширенішою патологією зубощелепної системи є аномалія положення окремих зубів або патологія І класу за Енглем. Кількість таких пацієнтів становить 77,6% від усіх дітей, що звернулись за ортодонтичною допомогою в цьому віці. Зв'язку особливостей між характером прорізування зубів, статтю та видом зубощелепної аномалії в ортодонтичних пацієнтів Полтавщини в період зміни зубів ми не знайшли.
Форсайт-дослідження як спосіб визначення пріоритетних напрямків розвитку вищої освіти
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Ваценко, Анжела Володимирівна; Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Улановська-Циба, Наталія Аркадіївна; Шевченко, Костянтин Васильович; Клепець, Олена Вікторівна; Yeroshenko, G. A.; Vatsenko, A. V.; Lysachenko, O. D.; Ulanovska-Tsyba, N. A.; Shevchenko, K. V.; Klepets, O. V.
В розвинених країнах світу (Сполучених штатах Америки, Великобританії, Японії, Німеччині та ін.) довгострокове прогнозування на національному рівні здійснюється завдяки використанню методо- логії Форсайт (foresight анг. – передбачення), яка зарекомендувала себе як найбільш ефективний ін- струмент вибору пріоритетних напрямків розвитку науки та технологій. Форсайт-метод викори- стовують для моделювання медичних, педагогічних, природничо-наукових, технічних та інших про- блем, тому його вважають універсальним. До об’єктів прогнозування і моделювання відносять: на- прями розвитку університетської освіти (масова чи елітна); джерела фінансування вищої освіти (державне, приватне чи змішане); попит на кваліфіковані кадри з боку окремих секторів економіки тощо. Мета: розкрити значення форсайт-досліджень для визначення пріоритетних напрямків розвитку вищої освіти на найближчі 15-20 років. Методи: аналіз, узагальнення та систематизація відомостей науково-методичної літератури. Науково-прогностичне забезпечення розвитку вищої освіти необхідне для встановлення пріоритетних напрямів наукових досліджень і розробок на най- ближчі роки та визначення домінуючих наукових теорій і галузей науки, які будуть формувати освіту майбутнього. Згідно з результатами форсайт-прогнозів щодо удосконалення вищої освіти виділяють наступні тенденції її розвитку: елітне навчання; розвиток освітніх онлайн-платформ; навчання протягом усього життя; прозорість вузівської системи та геймифікація. Довгострокове прогнозування у вищій освіті сприятиме впровадженню концепції стратегічного освітнього мене- джменту та науково-обґрунтованому розвитку університетів. Форсайт-дослідження допоможуть спрогнозувати потужності науково-технічного потенціалу вищої школи, визначити оптимальне співвідношення між дослідженнями і розробками в галузі освіти, передбачити ефект від одержання і застосування результатів науково-технічної діяльності. Результати форсайт-досліджень розви- тку вищої освіти допомагають визначати та удосконалювати головні напрямки наукових дослі- джень, розробок та методів навчання на найближчі 15-20 років. Встановлені прогнози форсайт- досліджень вкажуть потужності науково-технічного потенціалу та забезпечать перехід вищої освіти на інноваційно новий шлях розвитку.
Універсальні можливості карбоксітерапії в медицині
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Штробля, Віктор Вікторович; Філіп, Степан Степанович; Луценко, Руслан Володимирович; Shtroblia, V. V.; Filip, S. S.; Lutsenko, R. V.
Незважаючи на те, що карбоксітерапія (заснована на введенні вуглекислого газу (СО2)) сьогодні завойовує все більше визнання як серед лікарів так і серед пацієнтів, а її ефекти вивчаються протягом багатьох років. Відповіддю організму на введення СО2 безпосередньо в тканинІ є розширення судин, покращення кровопостачання тканин, і таким чином, процесів метаболізму, а також природних регенеративних механізмів організму. Результатом дії СО2 або карбоксітерапії, як методу лікування різних захворювань, є утворення нових капілярів, усунення гіпоксії, а кисень та фактори росту, що вивільняються з крові в тканини під дією СО2, стимулюють фібробласти до вироблення колагену та утворення нових кровоносних судин, що відомо як процес неоваскуляризації. Різні методи введення СО2 приводять до помітних покращень в організмі при різних патологічних станах за рахунок покращення оксигенації, взаємодії регуляторів тканинної перфузії та руйнування жирових клітин. Тому в даному аналізі літератури представлені дослідження, що оцінюють потенційні переваги карбоксітерапії при різних патологічних станах організму. Методи: пошук наукової інформації проведений в електронних базах PubMed, Google Scholar. Результати: проведений аналіз даних літератури про механізми дії СО2, умови та стани використання її в медицині. Висновки: СО2 сприяє збільшенню кровотоку, зменшенню гіпоксії, запалення і окисного стресу, що дозволяє включати карбоксітерапію в лікування різних патологічних процесів. Тому сьогодні при терапевтичному використанні карбоксітерапія може забезпечити ефективну та безпечну альтернативу традиційній фармакотерапії або доповнити її при комплексному застосуванні.
Критерії персоніфікованого підходу до планування рентгенологічних досліджень у ортодонтичних пацієнтів
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Смаглюк, Любов Вікентіївна; Ляховська, Анастасія Віталіївна; Смаглюк, Валерій Іванович; Трофименко, Марина Вікторівна; Smaglyuk, L. V. ; Liakhovska, A. V.; Smaglyuk, V. I.; Trofymenko, M. I.
Одним із основних допоміжних методів для постановки остаточного діагнозу та вибору методів лікування у клінічній практиці лікаря-ортодонта є рентгенологічний метод дослідження, який може бути застосований на всіх етапах стоматологічної реабілітації. Мета дослідження: на основі аналізу літературних джерел та власного клінічного досвіду сформувати та обґрунтувати критерії персоніфікованого підходу до планування рентгенологічного обстеження у ортодонтичних пацієнтів. Матеріали та методи дослідження. Нами проведений аналіз літературних джерел за ключовими словами: рентгенологічні методи, стоматологія, ортодонтія, ортопантомаграма, цефалометоричний аналіз, конусно-променева комп’ютерна томографія, іонізуюче опромінення. Був виконаний ретроспективний аналіз 1054 історій хвороби пацієнтів, які звернулися за стоматологічною допомогою за період 2020-2023 років. Особливу увагу звертали на призначений вид рентгенологічного обстеження та його дані. Результати дослідження. Проаналізовані нормативно-правові документи, які регулюють променеву безпеку громадян України, в тому числі річну оптимальну дозу, отриману внаслідок медичного обстеження чи лікування. Проведений порівняльний аналіз показників іонізуючого опромінення пацієнта при різних видах рентгенологічного обстеження з використанням найпоширеніших рентгенологічних апаратів. Визначено покази та зони візуалізації для кожного методу рінтгенологічного лослідження, яке застосовуються в ортодонтичних пацієнтів: 2-д (ортопантомаграма, телерентгенограма голови у прямій та боковій проекціях), 3-д (конуснопроменева комп’ютерна томографія сегменту, щелепи, лицевого відділу черепу). Висновок. Критеріями персоніфікованого підходу є: виділення зони підвищеного інтересу на основі проведеного клінічного обстеження, вміння аналізувати та визначати порядок лікувальних заходів на основі аналізу отриманих даних та розуміння принципів променевої безпеки для пацієнтів. One of the main auxiliary methods for making a final diagnosis and choosing treatment plan in the clinical practice of an orthodontist is X-ray, which can be used at all stages of dental rehabilitation. The purpose of this study is to elaborate and justify the criteria for a personalized approach in planning X-ray examination of orthodontic patients based on literary analysis and own clinical experience. Materials and methods. We conducted a thorough examination of relevant literature using key words such as X-ray methods, dentistry, orthodontics, orthopantomogram, cephalometric analysis, cone-beam computed tomography, and ionizing radiation. We performed a retrospective analysis of 1054 medical records of patients received treatment for the period from 2020 to 2023. Special attention was given to the prescribed type of X-ray examinations and findings obtained. Results. Our analysis encompassed an examination of legal documents governing the radiation safety of Ukrainian citizens, including the optimal annual dose resulting from medical examinations or treatments. We conducted a comparative assessment of ionizing radiation levels in patients undergoing various types of X-ray examinations using commonly employed X-ray equipment. We established indications and visualization zones for each radiological examination method utilized in orthodontic cases, comprising 2-D techniques (orthopantomogram, teleroentgenogram of the head in direct and lateral projections) and 3-D methods (cone-beam computed tomography of the segment, jaw, and the facial region of the skull). Conclusion. The personalized approach criteria encompass selecting an area of special interest based on clinical assessments, the capacity to analyze and determine the sequence of treatment measures through an analysis of the acquired data, and a deep understanding of radiation safety principles for the well-being of patients.
Етапи лікування захворювань скронево-нижньощелепного суглобу та його особливості
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Коросташова, Марія Анатоліївна; Новіков, Вадим Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Korostashova, M. A.; Novicov, V. M.; Rezvina, K. Yu.; Pankevych, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Hohol, A. M.
Вступ. Відомо, що зміщення меніску в скронево-нижньощелепному суглобі провокує розвиток дисфункції, тим самим порушує якість життя людини. Лікування пацієнтів розділене на три етапи, перший з яких є проміжним у визначенні прогнозу та подальшої тактики. Мета роботи: визначити ефективність оклюзійних сплінт-систем та оцінити етапи лікування дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Матеріали та методи дослідження. Проводилося обстеження та лікування 54 пацієнток. За результатами магнітно-резонансної томографії хворих розподілено на дві групи. Група І – пацієнтки з дисфункціональними змінами в суглобах (n=38). Група ІІ – пацієнтки, з порушеннями функції на фоні артрозних змін в суглобах. (n=16). Результати та їх обговорення. Перший етап лікування проводився за допомогою накушувальної шини «Michigan-splint». За цей час відбулася перебудова міотатичного рефлексу та зникнення клінічних симптомів скронево-нижньощелепного суглобу. В результаті лікування у досліджуваних І-ої групи відмічалося полегшення самопочуття вже через місяць. З 38 пацієнток у 20-ти повністю зникли прояви дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Лікування цих пацієнтів завершено. Інші 18 пацієнток були направлені на ортодонтичне лікування. Після закінчення лікування пацієнток ІІ-ої досліджуваної групи капою, не пізніше, ніж через 2 тижні хворі відмітили повернення деяких симптомів. Це свідчить про рецидив захворювання, тому пацієнткам показане продовження лікування. На другому етапі лікування ми використовували оклюзійні накладки на нижні необроблені зуби. На третьому етапі лікування проводилося радикальне протезування, що включає тимчасову фіксацію на оброблені зуби прототипів з поліметилметакрилату, а в наступному остаточну фіксацію постійних конструкцій в новому лікувальному стані нижньої щелепи. Висновок. Успіхом користуються накушувальні внутрішньоротові капи, що дозволяють мезіалізувати нижню щелепу та підняти висоту прикусу, зокрема «Michigan-splint». Пацієнтам, які мали лише дисфункціональні зміни в суглобах (І група) в процесі лікування достатньо було лише перебудови міотатичного рефлексу, ніж тим, які страждали артрозними змінами (ІІ група), а отже, піддавалися радикальному ортопедичному лікуванню.
Деякі патоморфологічні особливості герміногенних пухлин яєчка
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Бабенко, Вікторія Ігорівна; Ніколенко, Дмитро Євгенійович; Филенко, Борис Миколайович; Babenko, V. I.; Nikolenko, D. Ye.; Fylenko, B. M.
Метою дослідження було визначити основні індивідуальні клініко-морфологічні особливості герміногенних пухлин яєчка, ґрунтуючись на детальний патоморфологічний аналіз біопсійного та післяопераційного матеріалу. Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було проведено вивчення, аналіз та детальне дослідження архівного біопсійного та післяопераційного матеріалу випадків раку яєчка в Полтаві та Полтавській області на базі Полтавського обласного патологоанатомічного бюро (ПОПАБ) за 2018-2022 роки. Гістологічні препарати виготовляли за стандартною методикою із забарвленням гематоксиліном і еозином та подальшим мікроскопічним дослідженням. Результати. З 2018 по 2022 роки у ПОПАБ було зареєстровано 22 випадки раку яєчка. Середній вік чоловіків, у яких були діагностовані вищезазначені пухлини, складав 43,6±14,9 років. Серед досліджуваного матеріалу визначались наступні види герміногенних пухлин яєчка: типова семінома, сперматоцитарна семінома, ембріональний рак, змішані гермінативні пухлини (поєднання сперматоцитарної семіноми, ембріонального раку і тератоми; поєднання типової семіноми та ембріонального раку; поєднання ембріонального раку з тератомою). За результатами мікроскопічного дослідження було виявлено гістологічні особливості кожної х цих пухлин. Висновки. Серед герміногенних пухлин яєчка за останні 5 років у Полтавській області найчастіше виявляється типова семінома, середній вік чоловіків з даною нозологією яких становить 50 років. У наймолодшого пацієнта, вік якого становив 21 рік, виявлено ембріональний рак. Пухлини яєчка із зародкових клітин мають досить гетерогенну будову, що зумовлює певні труднощі при постановці патоморфологічного діагнозу. За допомогою детального мікроскопічного дослідження можна верифікувати гістологічний тип пухлини, з виявленням індивідуальних особливостей герміногенних неоплазій.
Analysis of the course of pregnancy, childbirth and the status of newborns born by displaced women
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Kamilova, Nigar M.; Gulieva, Lamia A.; Камілова, Н. М.; Гулієва, Л. А.
Aim of the study: to analyse the effect of involuntary migration on the course of pregnancy, labour and delivery, and neonatal outcomes in pregnant women in the third generation. Materials and methods. This paper presents an analysis of a prospective study of the course of pregnancy, childbirth, and the condition of new-born infants born by displaced Azerbaijani women. A prospective analysis was made in the course of puberty and the state of reproductive health in 54 refugee women of early reproductive age, who were divided into two groups, aged 18-25 and 26-35 years. Results. A study conducted among third generation women revealed pronounced negative trends in both somatic and reproductive health among refugee women in this group. Their average age ranged from 18 to 35. Most of the patients, 37 (68.5%), were born with a birth weight of less than 3000g. The mean age of parents at the time of girl's birth was 25.4±2.26 years for mothers, 26.9±5.29 years for fathers, i.e., in the immediate post-stress period. The subjects are characterized by menstrual cycle dysfunction (63%-29.5%). Hypermenorrhoea occurs in 46% of the subjects, primary amenorrhoea in 8.2%, and secondary amenorrhoea in 3.3%. There is also a high percentage of inflammatory diseases of the female genital organs (93.4%). A high percentage of somatic pathologies is found in the female patients: iron deficiency anaemia - 77.8%, gastrointestinal diseases - 48.1%, thyroid diseases - 9.3%, urinary diseases - 22.5%, helminthiasis - 16.7%, etc. Sexually transmitted infections were diagnosed in chronic form in 14 patients. The rate of placental insufficiency of grade 1a and 1b was diagnosed in 29%-16%, and delayed foetal development of grade 1 and 2 in 12%-8% respectively. Asphyxia (27%), newborn hypotrophy (7.5%), prematurity (18%) is characteristic of the newborns of this group of patients. Conclusion. Analysis of the results of a comprehensive study of the health of pregnant refugee women has shown that even in the third generation the stress associated with forced migration of the older generation and adverse socio-medical problems are reflected in the formation and functioning of the reproductive age of the younger generation.
Мультимедійні навчальні системи в освітньому процесі кафедри гістології, цитології та ембріології
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Шепітько, Володимир Іванович; Борута, Наталія Володимирівна; Пелипенко, Лариса Борисівна; Вільхова, Олена Вікторівна
Сучасні комп'ютерні технології направлені на покращення якості освітнього процесу, оперативність й ефективність надання навчальної інформації, структурування та систематизацію теоретичних й практичних знань, умінь та навичок. Гістологія, цитологія та ембріологія є фундаментальною дисципліною, яка базується на вивченні структурної організації клітин, тканин та органів. Комплексний інноваційний підхід до викладання дисципліни полягає в мультимедійному забезпеченні лекцій та практичних занять з візуалізацією тканинних та клітинних структур на електронно-мікроскопічному, світлооптичному та молекулярному рівнях; демонстрації мікроскопічних препаратів за допомогою відеосистем; поточних, підсумкових та заключних контролях знань шляхом комп'ютерного тестування. Новітні технології навчання допомагають задіяти графічну та аудіовізуальну інформацію, що сприяє залученню всіх органів сприйняття студентів-медиків та інтенсифікації навчального процесу в цілому. Великою популярністю у здобувачів освіти користується база цифрових зображень гістологічних препаратів при різних ступенях збільшення, яка застосовується при читанні лекцій, на практичних заняттях та під час самопідготовки. Мультимедійні навчальні системи направлені на удосконалення методів навчання, підвищення якості освіти, формування особистості здобувача, розвиток його світогляду та інтелекту. Вони включають мультимедійне забезпечення лекцій та практичних занять, самостійної роботи при підготовці до занять, змістовних модулів, контролю практичних навичок, іспиту з дисципліни, ліцензійного іспиту «Крок 1» з візуалізацією тканинних і клітинних структур.
L-орнітин-L-аспартат у профілактиці хіміотерапевтично-індукованого мукозиту у хворих на множинну мієлому
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Скрипник, Роман Ігорович; Skrypnyk, R. І.
Множинна мієлома є другою за поширеністю онкогематологічною паталогією у світі. Ураження слизової оболонки гастроінтестинального тракту при проведенні хіміотерапії обумовлене цитостатичною дією онкогематологічних препаратів. З точки зору патогенетичного перебігу множинної мієломи, профілактика хіміотерапевтично-індукованих ускладнень має включати препарати, що дозволяють посилити антиоксидантний захист. Мета – дослідити ефективність L-орнітин-L-аспартату у профілактиці хіміотерапевтично-індукованого мукозиту у хворих на множинну мієлому. Матеріали і методи. Обстежено 24 пацієнтів із множинною мієломою. Оцінку стану пацієнтів проводили двічі: до хіміотерапії і після 3-х курсів хіміотерапії. Оцінювали: рівень реактантів тіобарбітурової кислоти, активність каталази, концентрацію N-ацетилнейрамінової кислоти у сироватці крові. Пацієнти були розподілені на групи: І (n=12) – хворі, які отримували хіміотерапію; ІІ (n=12) – хворі, яким на фоні хіміотерапії призначали L-орнітин-L-аспартат в дозі 10 г/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім 5 г 2 рази на день 20 днів; ІІІ (n=20) – контрольна група, у яку склали 20 практично здорових осіб. Результати дослідження і їх обговорення. У хворих І та ІІ групи при первинному огляді було виявлено підвищений рівень реактантів тіобарбітурової кислоти, у 1,19 рази (p=0,0342) та 1,3 рази (p=0,021) відповідно, порівняно з контрольною групою. Після проведення хіміотерапії у хворих І групи було виявлено підвищення рівня реактантів тіобарбітурової кислоти у 1,58 рази (p=0,0025) порівняно з первинним оглядом. У хворих ІІ групи, що отримували у якості супровідної терапії L-орнітин-L-аспартат, після проведення хіміотерапії рівень ТБК-реактантів був у 1,33 рази (p=0,0005) нижчий порівняно з хворими І групи. Висновки: включення до складу терапії супроводу L-орнітин-L-аспартату при проведенні хіміотерапії дозволяє зменшити рівень хіміотерапевтично-індукованого оксидативного стресу та тяжкість хіміотерапетивтично індукованого мукозиту.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2023 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування