Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 2 (62)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 2 (62) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 75
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Теплове випромінювання та тепловізійні дослідження в медицині(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Олійник, Г. А.; Кремень, В. О.; Грязін, О. Є.; Тимченко, О. К.; Олейник, Г. А.; Кремень, В. А.; Грязин, А. Е.; Тимченко, Е. К.; Oliynyk, G. A.; Kremen, V. A.; Gryazin, A. E.; Timchenko, E. K.Мета огляду - це опис і оцінка можливостей інфрачервоної термографії в різних галузях медицини. Термографія (від грец. Therme - тепло і grapho - пишу) - сукупність методів вимірювання та реєстрації теплового випромінювання. Теплове випромінювання було відкрито у 1800 році англійським астрономом Уільямом Гершелем, який дав йому назву «інфрачервоне випромінювання», тобто випромінювання, яке лежить за червоною границею видимого спектра. Перша «теплова картина» отримала назву «термограма». Цей термін використовують і у сучасній літературі. Термографія у медицині - це метод реєстрації видимого зображення теплових полів людського тіла, що випромінюють інфрачервоні імпульси, які можуть бути зчитані безпосередньо тепловізором і перетворені в зображення - термограму, яка реєструє розподіл тепла на поверхні тіла. Термограми людини містять дуже цінну інформацію. Людське тіло має неоднорідний поверхневий розподіл температури, яка видозмінюється як при наявності патологій, прийомі медичних препаратів, проведенні навантажувальних проб, так і при здійсненні природної терморегуляції організму. За допомогою ін- фрачервоної термографії можливо виявити і розпізнати багато патологічних змін на ранньому, доклінічному етапі. Візуалізоване температурне випромінювання при комплексній діагностиці хвороби додатково забезпечує найважливішою інформацією про наявність та тяжкість запальних процесів і дає можливість дати оцінку ефективності консервативного лікування. У медицині тепловізор є незамінним при абсолютно безпечному і безконтактному обстеженні пацієнта. Сучасний рівень розвитку тепловізійної техніки у світі надає можливість надійно діагностувати широкий спектр захворювань, що є приводом активного провадження термографії у клінічну практику, поряд з іншими сучасними методами, які є в арсеналі лікарів: мамографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та ультразвукове дослідження. Цель обзора - описание и оценка возможностей инфракрасной термографии в различных областях медицины. Термография (от греч. therme - тепло и grapho - пишу) – это совокупность методов измерения и регистрации теплового излучения. Тепловое излучение было открыто в 1800 году английским астрономом Уильямом Гершелем, который дал ему название «инфракрасное излучение», то есть излучение, которое лежит за красной границей видимого спектра. Первая «тепловая картина» получила название «термограмма». Этот термин используется и в современной литературе. Термография в медицине - метод регистрации видимого изображения тепловых полей человеческого тела, излучающего инфракрасные импульсы, которые могут быть считаны непосредственно тепловизором и преобразованы в изображения - термограмму, которая регистрирует распределение тепла на поверхности тела. Термограммы человека содержат очень ценную информацию. Человеческое тело имеет неоднородное поверхностное распределение температуры, которое видоизменяется как при наличии патологий, приеме медицинских препаратов, проведении нагрузочных проб, так и при осуществлении естественной терморегуляции организма. С помощью инфракрасной термографии можно обнаружить и распознать много патологических изменений на раннем, доклиническом этапе. Визуализированное температурное излучение при комплексной диагностике болезни дополнительно обеспечивает важной информацией о наличии, тяжести воспалительных процессов и дает возможность оценить эффективность консервативного лечения. В медицине тепловизор незаменим при абсолютно безопасном и бесконтактном обследовании пациента. Современный уровень развития тепловизионной техники в мире позволяет надежно диагностировать широкий спектр заболеваний, являющихся поводом активного внедрения термографии в клиническую практику наряду с другими современными методами, которые есть в арсенале врачей: маммография, компьютерная томография, магнитно-резонансная томография и ультразвуковое исследование. The purpose of the review is to describe and evaluate the possibilities of infrared thermography in various areas of medicine. Thermography (from the Greek therme - heat and grapho - writing) is a set of methods for measuring and recording thermal radiation. Thermal radiation was discovered in 1800 by the English astronomer William Herschel, who gave him the name "infrared radiation." That is, the radiation that lies behind the red border of the visible spectrum. The first "thermal picture" was called "thermogram". This term is also used in modern literature. Thermography in medicine is a method of recording the visible image of the thermal fields of a human body emitting infrared pulses that can be read directly by a thermal imager and converted into images - a thermogram that records the heat distribution on the surface of the body. The thermograms of the human body contain very valuable information. The human body has a non-uniform surface temperature distribution, which changes in the presence of pathologies, the acceptance of medicinal preparations, carrying out stress tests, and during the natural thermoregulation of the organism. With the help of infrared thermography, it is possible to detect and recognize many pathological changes at an early, preclinical stage. The visualized temperature radiation in the complex diagnosis of the disease additionally provides important information on the presence and severity of inflammatory processes and provides an opportunity to assess the effectiveness of conservative treatment. In medicine, the thermal imager is indispensable for absolutely safe and non-contact inspection of the patient. The current level of development of thermal imaging technology in the world allows medical professionals to make reliable diagnosis of a wide range of diseases, which is the reason for the active introduction of thermography into clinical practice, along with other modern methods that exist in the arsenal of doctors: mammography, computed tomography, magnetic resonance imaging and ultrasound scan.Документ Терапевтические аспекты анализа адгезивных систем(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Браїлко, Наталія Миколаївна; Браилко, Наталья Николаевна; Brailko, N. N.В даний час на стоматологічному ринку присутня велика кількість різних адгезивних систем. Однак проблема забезпечення надійного і тривалого з'єднання композиційних матеріалів з поверхнею зуба до сих пір вирішена не повністю. В зв'язку з цим паралельно зі створенням композиційних матеріалів йде розвиток і вдосконалення стоматологічних адгезивних систем. Розрізняють адгезивні системи для емалі, а також для емалі і дентину одночасно. За складом система може бути одно-, двох - чи багатокомпонентна; за способом затвердіння – самотвердіюча, світлотвердіюча та подвійного твердіння; залежно від вмісту наповнювача – наповнена або ненаповнена. Якщо до складу адгезиву входить кислота, то система називається самопротравлюючою. Вивчивши літературні дані, можна зробити висновки, що ідеальна адгезивна система, яка забезпечує оптимальну швидкість нанесення, високу міцність і довговічність адгезивного з'єднання, в даний час ще не створена. Всі існуючі адгезивні системи мають свої переваги і недоліки. Тому основним завданням стоматолога є підбір тієї системи, яка відповідає особливостям конкретної клінічної ситуації.; В настоящее время на стоматологическом рынке присутствует большое количество различных ад- гезивных систем. Однако проблема обеспечения надежного и длительного соединения композиционных материалов с поверхностью зуба до сих пор решена не полностью. В связи с этим параллельно с созданием композиционных материалов идет развитие и совершенствование стоматологических адгезивных систем. Различают адгезивные системы для эмали, а также для эмали и дентина одновременно. По составу система может быть одно-, двух- - или многокомпонентная; по способу отверждения - самотвердеющая, светоотверждаемая и двойного отверждения; в зависимости от содержания наполнителя - наполненная или ненаполненная. Если в состав адгезива входит кислота, то система называется самопротравливающая. Изучив литературные данные, можно сделать выводы, что идеальная адгезивная система, обеспечивающая оптимальную скорость нанесения, высокую прочность и долговечность адгезивного соединения, в настоящее время еще не создана. Все существующие адгезивные системы имеют свои преимущества и недостатки. Поэтому основной задачей стоматолога является подбор той системы, которая отвечает особенностям конкретной клинической ситуации.; Currently, a large number of different adhesive systems are present on the dental market. However, the problem of ensuring a reliable and durable connection of composite materials with the tooth surface has not yet been fully solved. Therefore, at the same time the formulation and improvement of dental adhesive sys-tems is as important as the elaboration of composite materials. There are adhesive systems for dental enamel, as well as for enamel and dentin simultaneously. By their composition, the systems can be one-, two-or multicomponent; by the way of curing they are self-curing, light curing and double curing. Depending on the content of the filler the systems are filled or unfilled. If the adhesives contain acid, then the system is known as self-etching. Having studied the relevant literature, we can suggest that an ideal perfect adhesive system providing an optimal application rate, high strength and durability of the adhesive compound has not yet been formulated. All available adhesive systems have their advantages and disadvantages. Therefore, the main task of the dentists is to select the system that meets the specific clinical demands.Документ Порівняльний аналіз фіброархітектоніки слизових клаптів різного ступеню натягу при проведенні клаптевих операцій в порожнині рота(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Каплун, Дмитро Володимирович; Скрипник, Володимир Михайлович; Ставицький, Станіслав Олександрович; Каплун, Дмитрий Владимирович; Скрипник, Владимир Михайлович; Ставицкий, Станислав Александрович; Kaplun, D. V.; Skrypnyk, V. M.; Stavytskiy, S. O.Враховуючи розвиток сучасної хірургічної стоматології, проблема оптимізації закриття ран слизової оболонки в порожнині рота залишається актуальною. На нашу думку, важливим є вивчення морфологічних властивостей слизових клаптів порожнини рота для оптимальних величин натягнення в ділянці накладення швів. Мета. Провести порівняльний аналіз фіброархітектоніки слизових клаптів різного ступеню натягу при проведенні клаптевих операцій в порожнині рота. Матеріали й методи дослідження. Для проведення гістотопографічних досліджень умовно здорової слизової оболонки ясен матеріал забирається в бюро судово-медичної експертизи від трупів і обох статей I періоду зрілого віку. Матеріал забирається як в області сосочків ясна, так і з фіксованої її частині. Поляризаційна мікроскопія використовується для вивчення фіброархітектоніки сполучнотканинних формацій. Результати дослідження. При різних ступенях натягу слизових клаптів порожнини рота сполучнотканинна пластина втрачає характерну для норми просторову орієнтацію пучків, відбувається глибока дезорганізація всього волокнистого каркаса. Висновки. Власна пластинка слизової оболонки ясен включає зубоясеневі циркулярні та альвеолярно-ясеневі пучки колагенових і еластичних волокон, що формують єдиний м'який остов. У складі сполучної тканини ясен виділяються пучки волокон, адаптовані до деформації на стиск: волоконно-фибрилярний і аркадний типи фіброархітектоніки, що володіють високим модулем пружності. Учитывая развитие современной хирургической стоматологии, проблема оптимизации закрытия ран слизистой оболочки в полости рта остается актуальной. По нашему мнению, важным является изучение морфологических свойств слизистых лоскутов полости рта и оптимальных величин натяжения. Также важной чертой оптимального заживления раны является характеристика гемодинамики микрососудистого русла слизистой оболочки полости рта и тканевая напряжение в области наложения швов. Материалы и методы исследования. Для проведения гистотопографических исследований условно здоровой слизистой оболочки десны материал забирается в бюро судебно-медицинской экспертизы от трупов и обоих полов I периода зрелого возраста. Материал забирается как в области сосочков десны, так и с фиксированной ее части. Поляризационная микроскопия используется для изу- чения фиброархитектоники соединительнотканных формаций. Данный метод является наиболее информативным при изучении гистотопографических взаимоотношений фибриллярных структур и эпителия слизистой оболочки десен. Для исследования биомеханических параметров слизистой оболочки десны в норме и при различных степенях натяжения слизистых лоскутов нами был использован аппарат контактной тензометрии. Результаты исследования. При различных степенях натяжения слизистых лоскутов полости рта соединительно пластина теряет характерную для нормы пространственную ориентацию пучков, происходит глубокая дезорганизация всего волокнистого каркаса. Выводы. Собственная пластинка слизистой оболочки десны включает зубодесневые циркулярные и альвеолярно-ясеневые пучки коллагеновых и эластичных волокон, формирующих единый мягкий остов. В составе соединительной ткани десны выделяются пучки волокон, адаптированные к деформации на сжатие: волоконно-фибриллярный и аркадный типы фиброархитектоники, обладающие высоким модулем упругости. Taking into account the development of modern oral surgery, the issue on improving the closure of the wounds of the oral mucous membrane remains relevant. Hence, it is important to study the morphological properties of the oral mucosa flaps for detecting optimal tensile and tissue stress values in the site of suturing. The aim of this study was to carry out a comparative analysis of the fibroarchitecture of oral mucosa under varying degrees of tension during oral flap operations. Materials and methods. To perform histological investigations, samples of healthy mucous membrane of gums were taken from mature cadavers of both sexes at the forensic medical examination office. The material was taken from both the area of gum papilla and from its fixed part. Polarization microscopy was used to study the fibroarchitecture of connective tissue structures. Results. At different degrees of tension of the mucosal flaps in the oral cavity, the connecting flap loses the normal spatial orientation of the bundles, and the entire fibrous framework becomes deeply disorganized. Conclusions. The propria plate of the gingival mucosa includes the dentogingival circular and alveolargingival bundles of collagen and elastic fibres forming a single soft core. In the structure of the gingival connective tissue there are marked fibrous bundles adapted to compressive deformation: fiber-fibrillar and arcade types of fibroarchitecture having a high modulus of elasticity.Документ Ефективність лікування генералізованого пародонтиту у наркозалежних хворих(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Федун, І. Р.; Зубачик, В. М.; Федун, И. Р.; Зубачик, В. М.; Fedun, I. R.; Zubachyk, V. M.В роботі представлений аналіз клініко-лабораторної ефективності застосованого лікувально-профілактичного комплексу у терапії генералізованого пародонтиту у хворих на наркоманію. Лікувальний комплекс містив препарати: «Квертин», «Намацит», «Xeros Dentaid». У досліджені брали участь 28 наркозалежних пацієнтів хворих на генералізований пародонтит початкового та І ступеня, кожної статі, віком від 18 до 45 років. Залежно від терапії, наркозалежних хворих було поділено на дві групи, рівнозначних за кількістю (14 осіб): основну і порівняння. Хворим групи порівняння проводили лікування генералізованого пародонтиту, яке передбачене Протоколом надання медичної допомоги за спеціальністю терапевтична стоматологія». Внаслідок проведеного лікування, у пацієнтів основної групи відзначали покращення клінічних (ОНІ-S, РМА, ПІ) та лабораторних показників антиоксидантного захисту порівняно з показниками до лікування. Терапевтичний комплекс є перспективним для використання у лікуванні генералізованого пародонтиту у наркозалежних. В работе представлен анализ клинико-лабораторной эффективности примененного лечебно- профилактического комплекса в терапии генерализованного пародонтита у больных наркоманией. Лечебный комплекс содержал препараты: «Квертин», «Намацит», «Xeros Dentaid». В исследовании участвовали 28 наркозависимых пациентов с генерализованным пародонтитом начальной и I степени, обоего пола, в возрасте от 18 до 45 лет. В зависимости от терапии, наркозависимые больные были разделены на две группы, равнозначные по количеству (14 пациентов): основную и сравнения. Больным группы сравнения проводили лечение генерализованного пародонтита, предусмотренное Прото- колом предоставление медицинской помощи по специальности «терапевтическая стоматология». В результате проведенного лечения, у пациентов основной группы улучшились клинические (ОНІ-S, PMA, PI) и лабораторные показатели антиоксидантной защиты относительно показателей до лечения. Терапевтический комплекс является перспективным для использования в лечении генерализованного пародонтита у наркозависимых. The paper presents the analysis of clinical and laboratory efficacy of the integrated therapeutic and prophylactic complex in the treatment for generalized periodontitis in patients with drug addiction. The medicinal complex included "Quertin", "Namaсit", "Xeros Dentaid". The study involved 28 drug-addicted individuals of both sexes aged from 18 to 45 with generalized periodontitis of initial and I stages. Depending on the therapy, the patients were divided into two groups: test (n=14) and control (n=14). The patients of control group receive the treatment for generalized periodontitis in accordance with Protocol for providing dental care in speciality "General Dentistry". As a result of the treatment, the patients of the test group demonstrated the improvement of clinical (ONI-S, PMA, PI) and laboratory indices of antioxidant protection compared with the indices before the treatment. The therapeutic complex can be considered as promising for the treatment of generalized periodontitis in drug addicted individuals.Документ Показники неоангіогенезу та їх значення при плоскоклітинному раку легені з ороговінням(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Филенко, Борис Миколайович; Ройко, Наталія Віталіївна; Проскурня, Сергій Анатолійович; Филенко, Борис Николаевич; Ройко, Наталия Виталиевна; Проскурня, Сергей Анатольевич; Filenko, B. N.; Royko, N. V.; Proskurnya, S. A.Однією з важливих медико-соціальних проблем сьогодення в економічно розвинених країнах є нестримний ріст захворюваності на злоякісні новоутворення. Пошук нових підходів профілактики, діагностики, лікування та прогнозування перебігу неоплазій залишається актуальним питанням не лише сучасної онкології, а й патоморфології. Важливим етапом розвитку пухлини вважається її здатність індукувати та підтримувати ангіогенез. Дослідження біологічних характеристик ангіогенезу пухлин може мати важливе значення не лише для кращого розуміння механізму розвитку первинної пухлини і метастазів, але і для планування лікування. Метою дослідження було вивчення неоангіогенезу при плоскоклітинному раку легень з ороговінням та обґрунтування його значення в морфогенезі та прогнозуванні перебігу даного захворювання. Наше дослідження показує, що судинний компонент строми характеризувався нерівномірною їх кількістю у різних ділянках пухлини. Всі випадки плоскоклітинного раку легень з ороговінням є VEGF-позитивними з високим або помірним ступенем експресії даного білка. Співставлення даних експресії СD34 та VEGF виявило сильний кореляційний зв’язок між цими показниками. Не було знайдено достовірного зв’язку між експресією СD34 і VEGF та віком, розміром пухлини, наявністю каверни, проте виявлений сильний взаємозв'язок з метастазуванням. Проведені дослідження показують, що при плоскоклітинному раку легень з ороговінням відмічається активний ангіогенез. Кореляція між метастазуванням, стадією плоскоклітинного раку легень з ороговінням та експресією VEGF дає можливість стверджувати про його прогностичне значення, особливо у поєднанні з іншими критеріями. One of the important medical and social problems nowadays in developed countries is the uncontrolled growth of the incidence of malignant neoplasms. The search for the novel approaches to the prevention, diagnosis, treatment and prognosis of the progress of neoplasia has been the topical issue of contemporary oncology and pathomorphology. An important stage in the development of a tumor is its ability to induce and maintain angiogenesis. The study of the biological characteristics of tumor angiogenesis may be of grate significance not only for better understanding of the mechanism of the development of the primary tumor and metastases, but also for the treatment planning. This paper was aimed at studying the processes of neoangiogenesis in keratinizing squamous cell lung cancer and grounding its significance in morphogenesis and prognosis of the progression of the diseases. Our study shows that the vascular component of the stroma was characterized by an uneven number of them in different parts of the tumor. All cases of keratinizing squamous cell lung cancer are VEGF-positive with high or moderate expression of this protein. The comparison of the data of СD34 and VEGF expression has demonstrated a strong correlation between them. No reliable relation between the СD34 and VEGF expression and the age, tumor size, presence of the cavity has been detected; however, a strong correlation with metastasis has been found out. The investigations have revealed active angiogenesis in keratinizing squamous cell lung cancer. Correlation between metastasis, the stage of keratinizing squamous cell lung cancer and VEGF expression verifies its prognostic value, especially in combination with other criteria.Документ Динаміка пародонтологічної захворюваності жінок із бактеріальним вагінозом на різних етапах диспансерного спостереження(Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія", 2018) Шульженко, Анна Дмитрівна; Шульженко, Анна Дмитриевна; Shulzhenko, A.Вступ. На сьогоднішній день немає тактики стоматологічної курації жінок, які страждають на бактеріальний вагіноз, не визначено, тоді як доведено, що всі пацієнтки із бактеріальним вагінозом мають хронічні генералізовані запальні та запально-дистрофічні захворювання пародонта, такі як хронічний катаральний гінгівіт, пародонтит початкового та першого ступеня тяжкості. Мета. Клініко-лабораторна оцінка ефективності на різних термінах спостережень нового запропонованого способу лікування жінок із генералізованим пародонтитом на тлі бактеріального вагінозу. Матеріали та методи. Обстежено 84 жінки репродуктивного віку. Поділ по групам проведено на основі гінекологічного статусу, що визначався акушером-гінекологом: І група (контрольна) – 25 жінок з І та ІІ ступенем чистоти піхви, ІІ-а – 27 жінок - носіїв Gardnerella vaginalis, ІІ-я – 54 жінки із бактеріальним вагінозом. ІІІ група була поділена на ІІІ-А (26 пацієнток) зі стандартною схемою лікування, та ІІІ-Б підгрупи (28 пацієнток) – з запатентованою схемою. Проведено клінічне стоматологічне, гінекологічне та лабораторне обстеження. Додатково проведено аміно-тест ротової та піхвової рідини, ПЛР на наявність Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae в порожнині рота та піхві. Результати. У жінок ІІІ-А групи через 12 місяців частота хронічного генералізованого пародонтиту І ст. збільшилася на 0,3%, хронічного генералізованого пародонтиту початкового ступеню зменшилася на 3,89%, що говорить про відсутність стабільної ремісії та ефективності стандартної схеми в лікуванні запально-дистрофічних захворювань тканин пародонта у жінок із бактеріальним вагінозом. Відсоток хронічного генералізованого пародонтиту І ст. та хронічного генералізованого пародонтиту початкового ступеню у пацієнток ІІІ-Б групи знизився на 10,7% та 32,19% відповідно, що об’єктивізує позитивну динаміку та ефективність запатентованої нами схеми лікування. Висновки. У всіх пацієнток із БВ діагностовано запальні та запально-дистрофічні захворювання пародонта і не зареєстровано клінічно інтактного пародонта. Виявлено опосередкований зв’язок тяжкості пародонтальної патології з кількістю статевих партнерів. Констатовано об’єктивно стабільний позитивний результат лікування у жінок ІІІ-Б групи, та недовготривалий результат лікування у жінок ІІІ-А групи ; Введение. На сегодняшний день нет тактики стоматологической курации женщин, страдающих бактериальным вагинозом, тогда как доказано, что все пациентки с бактериальным вагинозом имеют хронические генерализованные воспалительные и воспалительно-дистрофические заболевания пародонта, такие как хронический катаральный гингивит, пародонтит начального и первой степени тяжести. Цель. Клинико-лабораторная оценка эффективности на разных сроках наблюдений нового предложенного способа лечения женщин с генерализованным пародонтитом на фоне бактериального вагиноза. Материалы и методы. Обследовано 84 женщины репродуктивного возраста. Разделение по группам проведено на основе гинекологического статуса, который определялся акушеромгинекологом: I группа (контрольная) - 25 женщин с I и II степенью чистоты влагалища, II-я - 27 женщин - носителей Gardnerella vaginalis, II-я - 54 женщины с бактериальным вагинозом. ІІІ группа была разделена на III-А (26 пациенток) со стандартной схемой лечения, и III-Б подгруппы (28 пациенток) - с запатентованной схеме. Проведено клиническое стоматологическое, гинекологическое и лабораторное обследование. Дополнительно проведено амино-тест полости и влагалищной жидкости, ПЦР на наличие Gardnerella vaginalis и Atopobium vaginae в полости рта и влагалище. Результаты. У женщин IIIА группы через 12 месяцев частота хронического генерализованного пародонтита I в. увеличилась на 0,3%, хронического генерализованного пародонтита начальной степени уменьшилась на 3,89%, что говорит об отсутствии стабильной ремиссии и эффективности стандартной схемы в лечении воспалительно-дистрофических заболеваний тканей пародонта у женщин с бактериальным вагинозом. Процент хронического генерализованного пародонтита I в. и хронического генерализованного пародонтита начального степени у пациенток III-Б группы снизился на 10,7% и 32,19% соответственно, что объективизирует положительную динамику и эффективность запатентованной нами схемы лечения. Выводы. У всех пациенток с БВ диагностированы воспалительные и воспалительно-дистрофические заболевания пародонта и не зарегистрировано клинически интактного пародонта. Выявлено опосредованная связь тяжести пародонтальной патологии с количеством половых партнеров. Констатировано объективно стабильный положительный результат лечения у женщин III-Б группы, и недолгий результат лечения у женщин III-А группы ; Introduction To date, there is no dental management strategy for women suffering from bacterial vaginosis, though it has been proven that all patients with bacterial vaginosis have chronic generalized inflammatory and inflammatory-dystrophic periodontal diseases such as chronic catarrhal gingivitis, periodontitis of the primary and the first degree of severity. The purpose of this study to carry out clinical and laboratory evaluation of the effectiveness new developed method of treatment for women with generalized periodontitis against the background of bacterial vaginosis at different terms of observation. Materials and methods 84 women of child-bearing age were examined. The division into groups was based on the gynecological status determined by the gynaecologist: I group (control) included 25 women with I and II degree of vaginal purity, II group included 27 women, Gardnerella vaginalis carriers, III group included 54 women with bacterial vaginosis. III group was divided into III-A (26 patients) with the standard treatment regimen, and III-B subgroups (28 patients) with a patented scheme. Clinical dental, gynecological and laboratory tests were performed. Addi tionally, we performed an amine test of oral and vaginal fluid, PCR to detect the presence of Gardnerella vaginalis and Atopobium vaginae in the oral cavity and vagina. Results Women of ІІІ-A group in 12 months demonstrated an increase in incidence of chronic generalized periodontitis of І degree by 0,3%, while chronic generalized periodontitis of the initial degree decreased by 3,89% that suggests the lack of stable remission and the effectiveness of the standard scheme in the treatment of inflammatory as well as dystrophic diseases of periodontal tissues in women with bacterial vaginosis. Percentage of chronic generalized periodontitis of І degree and chronic generalized periodontitis of initial stage in patients of the III-B group decreased by 10.7% and 32.19%, respectively that is an evidence of the positive dynamics and efficacy of the proprietary treatment regimen. Conclusions All patients with bacterial vaginosis have been diagnosed as having inflammatory and inflammatory-dystrophic periodontal disease and have not had clinically intact parodontal apparatus. There has been revealed an indirect association between the severity of periodontal disease and the number of sexual partners. Objectively, a stable positive outcome of the treatment in women of the ІІІ-B group has been established, while the women of ІІІ-A group demonstrated the short-term treatment effects.Документ Роль малих слинних залоз у забезпеченні гомеостазу порожнини рота та їх зміни під дією різних чинників(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Хілініч, Євгеній Сергійович; Хилинич, Евгений Сергеевич; Hilinich, Ye.Збалансованість процесів у ротовій порожнині, стабільність і цілісність органів та тканин порожнини рота визначаються постійністю кількісного і якісного складу слини. Зміни такої постійності можуть відбуватися під дією ряду факторів: прийом хімічних препаратів, запальні процеси слинних залоз, їх механічна травма, вікові зміни, втрата зубів, яка призводить до зниження висоти прикусу; загальні захворювання організму, які впливають на стан слинних залоз; користування різними видами стоматологічних протезів. Останнє, разом із вікови ми змінами слинних залоз, відіграє важливу роль у секреції як великих, так і малих слинних залоз, а особливо у пацієнтів, які користуються знімними пластинковими протезами з акрилових пластмас. Метою нашої роботи є провести порівняльний аналіз стану малих слинних залоз в залежності від впливу на них різноманітних факторів за даними досліджень, висвітлених у літературних джерелах. Висновок. Проведений аналіз літературних джерел із вивчення стану малих слинних залоз у нормі та при дії на них різних чинникі в показав, що багато уваги приділялось секреторній функції, її змін ам із віком. Проте, недостатньо вивчались питання клініко-морфологічного стану малих слинних залоз, особливо у пацієнтів, які користуються знімними пластинковими протезами з акрилових пластмас; Сбалансированность процессов в ротовой полости, стабильность и целостность органов и тканей полости рта определяются постоянством количественного и качественного состава слюны. Изменения такого постоянства могут происходить под действием ряда факторов: прием химических препаратов, воспалительные процессы слюнных желез, их механическая травма, возрастные изменения, потеря зубов, которая приводит к снижению высоты прикуса; общие заболевания организма, которые влияют на состояние слюнных желез, пользование различными видами стоматологических протезов. Последнее, вместе с возрастными изменениями слюнных желез, играет важ ную роль в секреции как больших, так и малых слюнных желез, особенно у пациентов, пользующихся съемными пластиночными протезами из акр иловых пластмасс. Целью нашей работы является провести сравнительный анализ состояния малых слюнных желез в зависимост и от воздействия на них различных факторов по данным исследований, освещенных в литературных источниках. Вывод. Проведенный анализ литературных источников по изучению состояния малых слюнных желез в норме и при воздействии на них различных факторов показал, что большое внимание уделялось секреторной функции, ее изменениям с возрастом. Однако, недостаточно изучались вопросы клинико-морфологического состояния малых слюнных желез, особенно у пациентов, пользующихся съемными пластиночными протезами из акриловых пластмасс. The balance of processes in the oral cavity, stability and integrity of oral organs and tissues are determined by the constancy of the quantitative and qualitative composition of saliva. Changes in this constancy can occur under the influence of a number of factors: taking chemicals, inflammatory processes of the salivary glands, their mechanical trauma, aging, loss of teeth, which leads to a decrease in the height of the occlusion; systemic diseases that affect the condition of the salivary glands, the use of various types of dental prostheses. The latter, together with the age-related changes in the salivary glands, plays an important role in the secretion of both large and minor salivary glands, especially in patients wearing various removable acrylic plastics dentures. The aim of this work is to carry out a comparative analysis of the condition of minor salivary glands exposed to impacts produced by various factors according to research data covered in the literature. Conclusion. The analysis of publication devoted to the conditions of minor salivary glands in normal state and under the influence of various factors has shown that much attention has been paid to their secretory function, its changes with age. However, the questions of the clinical and morphological state of minor salivary glands have not been adequately studied, especially in patients using removable plate prostheses made of acrylic plastics.Документ Необхідність ортопедичної реабілітації хворих з інсультом при неврологічному дефіциті по гемітипу у відновному періоді(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Тончева, Катерина Дмитрівна; Тончева, Екатерина Дмитриевна; Toncheva, K. D.Автор роботи вказує, що часткова або повна відсутність зубів часто призводить до зниження життєво необхідних функцій (жування, мовотворна функція), а також істотно впливає на соціально-психологічну сферу пацієнта, яка детермінована в соціальному плані. Дослідження якості життя, пов'язаного зі здоров'ям, дозволяє вивчити вплив захворювання і його лікування на показники якості життя хворої людини, включаючи всі складові здоров'я – фізичне, психологічне і соціальне. У статті акцентується увага на одній зі складових реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу, а саме відновленні жувальної функції, адже при даній патології можуть виникнути порушення координованої дії нервово-м’язового апарату зубо-щелепної ділянки. Метою роботи було дослідження рівня наукових знань щодо інформації про необхідність протезування, корекції наявних ортопедичних конструкцій у хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу при наявності неврологічного дефіциту по гемітипу та корекції роботи їх нервовом’язового апарату, а також наскільки це впливає на їх якість життя, спираючись на закордонні та вітчизняні літературні джерела. У результаті даного дослідження дійшли висновків про необхідність подальшого вивчення особливостей жувальної функції у хворих з ускладненим перебігом гострого порушення мозкового кровообігу з неврологічним дефіцитом по гемітипу, ретельного дослідження потреби необхідності протезування, корекції наявних ортопедичних конструкцій; а також розробки, впровадження та дослідження ефективності лікувально-профілактичного комплексу на етапі ортопедичної адаптації у хворих з інсультом. Перспективою подальших досліджень є можливість покращення якості життя хворих з ускладненим перебігом гострого порушення мозкового кровообігу з неврологічним дефіцитом по гемітипу та більш швидкого повернення їх до повноцінного життя.; Автор работы указывает, что частичное или полное отсутствие зубов часто приводит к снижению жизненно необходимых функций (жевание, речеобразовательная), а также существенно влияет на социально-психологическую сферу пациента, которая детерминирована в социальном плане. Исследование качества жизни, связанного со здоровьем, позволяет изучить влияние заболевания и его лечения на показатели качества жизни больного человека, включая все составляющие здоровья – физическое, психологическое и социальное. В статье акцентируется внимание на одной из составляющих реабилитации пациентов с последствиями острого нарушения мозгового кровообращения, а именно восстановлении жевательной функции, ведь при данной патологии могут возникнуть нарушения координированного действия нервно-мышечного аппарата зубочелюстной области. Целью работы было исследование уровня научных знаний о необходимости протезирования, коррекции имеющихся ортопедических конструкций у больных с острым нарушением мозгового кровообращения при наличии неврологического дефицита по гемитипу и коррекции работы их нервно-мышечного аппарата, а также насколько это влияет на их качество жизни, опираясь на зарубежные и отечественные литературные источники. В результате данного исследования пришли к выводам о необходимости дальнейшего изучения особенностей жевательной функции у больных с осложненным течением острого нарушения мозгового кровообращения с неврологическим дефицитом по гемитипу, тщательного исследования потребности необходимости протезирования, коррекции имеющихся ортопедических конструкций; а также разработки, внедрения и исследования эффективности лечебнопрофилактического комплекса на этапе ортопедической адаптации у больных с инсультом. Перспективой дальнейших исследований является возможность улучшения качества жизни больных с осложненным течением острого нарушения мозгового кровообращения с неврологическим дефицитом по гемитипу и более быстрого возвращения к полноценной жизни. ; The author of this work points out that a partial or complete absence of teeth often leads to a decrease in vital functions (chewing, speech production), as well as significantly affects the socio-psychological sphere of patients. The study of the quality of life related to health allows us to study the effect of the disease and its treatment on the quality of life of a sick person, including all the components of health as physical, psychological and social wellbeing. The article focuses on one of the components of rehabilitation for patients with consequences of acute cerebral circulation event, and namely, the restoration of the masticatory function, because this disorder may result in the uncoordinated work of the musculoskeletal system of the dentoalveolar region. The aim of the work was to analyze and generalize the knowledge on the necessity for prosthetic correction and re-establishing of existing orthodontic appliances in patients with acute impairment of cerebral circulation during neurological deficit by the hemitype and the improvement of the functioning of their neuromuscular apparatus, as this greatly affects their quality of life. Studying of relevant literature has pointed out some directions requiring thorough investigation of the masticatory functioning in patients with a complicated course of acute cerebrovascular events and neurological deficiency by the hemitype; approaches to improve prosthetic and orthodontic corrections; as well as the development, implementation and research of the effectiveness of the therapeutic and prophylactic complex at the stage of orthopaedic adaptation. The ways to improve the quality of life of patients with a complicated course of acute cerebrovascular accident and neurological deficit by the hemitype are of great clinical and social importance and require more detailed investigation.Документ Доцільність застосування сферо-циліндричної корекції зору для близької відстані у пацієнтів пресбіопічного віку з вперше виявленим астигматизмом(Українська медична стоматоллогічна академія, 2018) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Наконечний, Денис Олександрович; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Наконечный, Денис Александрович; Bezkorovayna, I. M.; Nakonechnyi, D. O.В статті представлені результати обстеження 43 пацієнтів (86 очей) у віці від 38 до 59 років, у середньому 47 ± 0,8 років. У всіх пацієнтів виявлений астигматизм слабкого ступеню з циліндром (Cyl) від 0,5Д до 1,0Д. На етапі діагностики усім пацієнтам був запропонований варіант сферичної та сферо-циліндричної оптичної корекції, отримані нами дані сформували дві групи порівняння. На початок дослідження 40% (17 пацієнтів) не мали оптичної корекції зблизу, а 60% (26 пацієнтів) мали попередню сферичну корекцію зблизу, яка на момент дослідження їх не задовольняла. У всіх пацієнтів астигматизм слабкого ступеню був діагностований вперше. Величина аддидації зі сфероциліндричною корекцією у порівнянні з сферичною збільшувалася у віці 51-59 років на 0,25D, натомість у віці 38-45 років при застосуванні сферо-циліндричної корекції її величина була меншою на 0,25D, що, на нашу думку, пов’язано з віковим об’ємом акомодації. Середнє значення показників гостроти зору на близькій відстані (33 см) у пацієнтів з сферичною корекцією було кращим – 0,95±0,06 (73±1,4 оптотипи) в порівнянні зі сферо-циліндричною корекцією – 0,61±0,02 (64±0,8 оптотипи). На середній відстані (66 см) краще у пацієнтів з сферо-циліндричною корекцією – 1,58±0,01 (70±0,02 оптотипів) в порівнянні з сферичною корекцією – 0,8±0,05 (55±1,0 оптотипів). Майже усі пацієнти з сферо-циліндричною корекцією відмічали рівномірну чіткість горизонтальних та вертикальних ліній хрестоподібної решітки, натомість при використанні сферичної корекції вони відмічали нерівномірність чіткості горизонтальних або вертикальних ліній. Також, при використанні сферичної корекції найближча точка ясного зору була більш наближеною до ока, в порівнянні з сфероциліндричною корекцією, проте діапазон глибини зору на близькій відстані був більшим при використанні сферо-циліндричної корекції; В статье представлены результаты обследования 43 пациентов (86 глаз) в возрасте от 38 до 59 лет, в среднем 47 ± 0,8 лет. У всех пациентов обнаружен астигматизм слабой степени с цилиндром (Cyl) от 0,5 до до 1,0Д. На этапе диагностики всем пациентам был предложен вариант сферической и сферо-цилиндрической оптической коррекции, полученные нами данные сформировали две группы сравнения. До начала исследования 40% (17 пациентов) не имели оптической коррекции вблизи, а 60% (26 пациентов) имели предварительную сферическую коррекцию вблизи, которая на момент исследования их не удовлетворяла. У всех пациентов астигматизм слабой степени был диагностирован впервые. Размер аддидации со сферо-цилиндрической коррекцией по сравнению со сферической увеличивается в возрасте 51-59 лет на 0,25D, зато в возрасте 38-45 лет при применении сфероцилиндрической коррекции ее величина уменьшается на 0,25D, что, по нашему мнению, связано с возрастным объемом аккомодации. Среднее значение показателей остроты зрения на близком расстоянии (33 см) у пациентов со сферической коррекцией было лучшим - 0,95 ± 0,06 (73 ± 1,4 оптотипа) по сравнению сферо-цилиндрической коррекцией - 0,61 ± 0,02 ( 64 ± 0,8 оптотипа). На среднем расстоянии (66 см) лучше у пациентов со сферо-цилиндрической коррекцией - 1,58 ± 0,01 (70 ± 0,02 оптотипов) по сравнению со сферической коррекцией - 0,8 ± 0,05 (55 ± 1,0 оптотипов). Почти все пациенты со сферо-цилиндрической коррекцией отмечали равномерную четкость горизонтальных и вертикальных линий крестообразной решетки, а при использовании сферической коррекции они отмечали неравномерность четкости горизонтальных или вертикальных линий. Также, при использовании сферической коррекции ближайшая точка ясного зрения была более приближенной к глазу, по сравнению со сферо-цилиндрической коррекцией, однако диапазон глубины зрения на близком расстоянии был больше при использовании сферо-цилиндрической коррекции; The article presents the results of a survey of 43 patients (86 eyes) aged from 38 to 59 years, an average age is 47 ± 0.8 years. All patients were diagnosed to have mild astigmatism with a cylinder (Cyl) from 0.5 D to 1.0 D. At the diagnostic stage all patients were offered a variant of spherical and sphere-cylindrical optical correction, thus we formed two groups of comparison. Prior the study, 40% of patients (n= 40) had no optical correction for near vision, and 60% of patients (n=26) had spherical correction for near vision, which at the time of their correction did not satisfy them. In all the patients, mild astigmatism was first diagnosed. The value of the adduction with sphere-cylindrical correction in comparison with the spherical increased at the age of 51-59 years by 0,25 D, whereas at the age of 38-45, when applied sphere-cylindrical correction, its value was less than 0,25 D, that in our opinion, due to the age-related accommodation capacity. The average value of visual acuity at close distance (33 cm) in patients with spherical correction was better - 0.95 ±0.06 (73 ± 1.4 optotypes) compared with sphere-cylindrical correction - 0.61 ± 0.02 (64 ± 0.8 optotypes). The mean distance (66 cm) was found to be better in the patients with sphere-cylindrical correction - 1.58 ± 0.01 (70 ± 0,02 optotypes) compared with spherical correction - 0.8 ± 0.05 (55 ± 1,0 optotypes). Almost all the patients with spherical cylindrical correction noticed the uniform clarity of the horizontal and vertical lines of the cross-grate, while using spherical correction; they noticed the unevenness of the clarity of the horizontal or vertical lines. Also, when using spherical correction, the nearest point of clear vision was closer to the eye, compared with sphere-cylindrical correction, but the range of depth of vision at close distance was larger when using sphere-cylindrical correction.Документ Вивчення токсичного впливу фулерену С60 на організм щурів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Силенко, Богдан Юрійович; Силенко, Богдан Юрьевич; Sylenko, B. Yu.Захворювання слизової оболонки під дією знімних протезів спостерігається у 15 - 70% пацієнтів, хворі скаржаться на неможливість або утруднене користування знімними протезами. Користування пластинковими протезами, виготовленими із акрилатів, призводить часто до досить серйозних ускладнень – протезних стоматитів. Причини виникнення протезного стоматиту обумовлені більшою мірою місцевими факторами, що виходять безпосередньо з основи знімного протеза та матеріалу, з якого він виготовлений. Основною причиною в виникненні протезних стоматитів є хіміко-токсична дія залишкового мономеру базису протеза, який є протоплазматичною отрутою, і поступово, під впливом біологічних середовищ, а також жувальних навантажень, шляхом дифузії, виділяється і потрапляє в порожнину рота. Для профілактики протезних стоматитів нами запропоновано новий спосіб удосконалення знімного пластинкового протезу, виготовленого за традиційною технологією, матеріалом нанорозмірної величини – молекулами фулерену С60. Метою роботи стало вивчення токсичного впливу фулерену С60 на організм щурів для подальшого впровадження матеріалу в клініку ортопедичної стоматології. Отримані дані доводять, що протягом всього періоду спостереження фізіологічний стан дослідних щурів не відрізнявся від контрольних. Всі тварини, яким вводили фулерен, мали додатний приріст щодо до вихідних значень маси тіла і за динамікою приросту не відрізнялися від тварин з групи інтактного контролю, що свідчить про відсутність шкідливого впливу досліджуваного матеріалу на фізіологічні процеси щурів при введенні протягом 21 доби. В аналізі крові спостерігали незначне коливання формених елементів, що можна вважати некритичним, оскільки значення досліджуваних показників залишалися у межах значень інтактних тварин. Введення фулерену протягом 21 доби не впливало на активність печінкових трансаміназ, що свідчить про відсутність токсичного впливу досліджуваних засобів на стан печінки. Тому можна стверджувати, що такий матеріал може бути використаний в стоматології для зменшення кількості ускладнень після протезування - протезних стоматитів. Заболевания слизистой оболочки под действием съемных протезов наблюдается у 15 - 70% пациентов, больные жалуются на невозможность или затрудненное пользование съемными протезами. Пользование пластиночными протезами, изготовленными из акрилатов, приводит часто к весьма серьезным осложнениям - протезным стоматитам. Причины возникновения протезного стоматита обусловлены в большей степени местными факторами, которые исходят непосредственно из основы съемного протеза и материала, из которого он изготовлен. Основной причиной в возникновении протезных стоматитов является химико-токсическое действие остаточного мономера базиса протеза, который является протоплазматическим ядом и постепенно, под влиянием биологических сред, а также жевательных нагрузок, путем диффузии выделяется и попадает в полость рта. Для профилактики протезных стоматитов нами предложен новый способ усовершенствования съемного пластиночного протеза, изготовленного по традиционной технологии, материалом наноразмерной величины - молекулами фуллерена С60. Целью работы стало изучение токсического воздействия фуллерена С60 на организм крыс для дальнейшего применения материала в клинике ортопедической стоматологии. Полученные данные показывают, что в течение всего периода наблюдения физиологическое состояние исследуемых крыс не отличалось от контрольных. Все животные, которым вводили фуллерен, имели положительный прирост по отношению к исходным значениям массы тела и по динамике прироста не отличались от животных из группы интактного контроля, что свидетельствует об отсутствии вредного воздействия исследуемого материала на физиологические процессы крыс при введении в течение 21 суток. В анализе крови наблюдали незначительное колебание форменных элементов, что можно считать не критическим, поскольку значения исследуемых показателей оставались в пределах значений интактных животных. Введение фуллеренов в течение 21 суток не влияло на активность печеночных трансаминаз, что свидетельствует об отсутствии токсического воздействия исследуемых средств на состояние печени. Поэтому можно утверждать, что такой материал может быть использован в стоматологии для уменьшения количества осложнений после протезирования - протезных стоматитов. Diseases of the oral mucous membrane due to wearing removable dentures are observed in 15 - 70% of patients, who report impossibility or difficulties when using removable dentures. Wearing plate dentures made of acrylates often leads to very serious complications known as prosthetic stomatitis. The causes of prosthetic stomatitis to a greater extent are due to local factors directly associated with the base of the removable prosthesis and the material of which it is manufactured. The main cause of the occurrence of prosthetic stomatitis is the chemitoxicity of residual monomer of the prosthesis base that is protoplasmic poison and gradually, under the influence of oral biological media, as well as due to chewing loads, diffuses and enters the oral cavity. In order to prevent prosthetic stomatitis, we proposed a new method to improve the removable plate prosthesis made according to conventional technology, of a material of nanosized value, molecules of fullerene C60. The purpose of this study was to investigate the toxic effects of fullerene C60 on rats for the further introduction of the material into the clinical of prosthetic dentistry. The obtained data have proven that throughout the observation period the physiological state of the experimental rats did not differ from the control ones. All animals administered fullerene had a positive body mass gain compared to baseline body mass values and did not differ from animals in the intact control group, indicating no harmful effect of the test substance on the physiological processes of rats upon administration for 21 days. The blood test showed a slight variation of the formed elements that can not be considered as critical, as the values of the studied parameters remained within the values of intact animals. The introduction of Fullerene during 21 days did not affect the activity of hepatic transaminases that points out the absence of toxic effects of the investigated sunstances on the liver. Therefore, it can be argued that such material can be used in dentistry to reduce the number of complications as prosthetic stomatitis after prosthetic correction.Документ Гормональні особливості у хворих вібраційною хворобою на тлі гіпертонічної хвороби(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Сухонос, Н. К.; Sukhonos, N. K.Вплив виробничої вібрації є хронічним стресуючим фактором, що визначає функціонування і перебудову гормональних систем. Однак тривалий вплив гормонів, що беруть участь у формуванні реакції адаптації, обумовлює серйозні порушення в обміні ліпідів, вуглеводів і електролітів і може стати основою для розвитку серцево-судинних захворювань. Метою дослідження було вивчення гормональної ланки імунітету (мелатонін, окситоцин) у хворих на вібраційну хворобу в поєднанні з гіпертонічною хворобою. У дослідження включені 107 хворих з діагнозом вібраційна хвороба І та ІІ ступеня, у 60 хворих вібраційна хвороба поєднувалася з гіпертонічною. Згідно з отриманими даними, у хворих з поєднаним перебігом вібраційної та гіпертонічної хвороби розвивається вторинний дисрегуляторний стан імунокомпетентної сфери. Про це свідчить підвищення рівня окситацину та зниження активності мелатоніну на 35% порівняно з групою хворих на ізольовану вібраційну хворобу. Влияние производственной вибрации является хроническим стрессирующим фактором, определяющим функционирование и перестройку гормональных систем. Однако длительное воздействие гормонов, участвующих в формировании реакции адаптации, обусловливает серьезные нарушения в обмене липидов, углеводов и электролитов и может стать основой для развития сердечно-сосудистых заболеваний. Целью исследования явилось исследование гормонального звена иммунитета (мелатонин, окситоцин) у больных вибрационной болезнью в сочетании с гипертонической болезнью. В исследование включены 107 больных з диагнозом вибрационная болезнь І и ІІ степени, у 60 больных вибрационная болезнь сочеталась с гипертонической. Согласно полученным данным, у больных с сочетанным течением вибрационной и гипертонических болезней развивается вторичное дисрегуляторное состояние иммунокомпетентной сферы. Про это свидетельствует повышение уровня окситацина и снижение активности мелатонина на 35% сравнительно с группой больных с изолированным течением вибрационной болезни. Occupational vibration is regarded as chronic stress factor that determines functioning and remodelling of hormonal systems. However, prolonged effect of hormones involved in the development of adaptive reactions can result in significant disorders of metabolism of lipids, carbohydrates and electrolytes, as well as to cardio-vascular disorders. Affecting smooth muscles of vessels, oxytocin causes vasodilatation, increases circulation through kidneys, coronary vessels and brain vessels. Key role of melatonin is determined by its rhythm controlling that promotes all endogenic body rhythms. Circadian rhythms of arterial hypertension are determined by the role of melatonin in regulating cardio-vascular functions. It has been also proved by presence of melatonin receptors in muscles and vascular endothelium. The aim of this research was to study hormonal chain of immunity (melatonin and oxytocin) in patients with vibration disease (VD) and hypertension. Research included 107 patients with VD from local vibration of I and II stage, aged 41–66, mean age was 54±6.17 years. 60 patients with VD were diagnosed to have hypertension II stage (main group); other 47 had isolated hypertension (comparison group). Every group was subdivided by VD stages. Main group included VD I stage and hypertension II stage (26 persons) and VD II and hypertension II stage (34 persons). Comparison group has been divided into isolated VD I stage (21 persons) and isolated VD II stage (26 persons). Amount of hormones (melatonin and oxytocin) in blood serum was assessed by ELISA with test systems “Melatonin Elisa” (“IBL Hamburg”, Germany), “Correlate‒EIATM Oxitocin” (“Assay Designs”, USA) and ELISA analyzer Star Fax 303 Plus. Statistical analysis was performed using statistical software Statistica 6.1 (StatSoft, Inc., USA). Analysis of research results has showed that vibration effect inhibits the activity of immune system. We have found out a significant decrease in melatonin in the main group (21,97 pg/ml; ME[17,63;25,61] against 30,3 pg/ml. Statistically significant increase in oxytocin (139,6 pg/ml; ME[92,5;169] against 134 pg/ml; ME[62;191]) was only in the group of combined pathology that can be proven by the constriction of peripheral vessels. Effects of these and some other chains of hormonal regulation that form pressor macrosystem, promotes increasing of arterial pressure, and shows the presence of changes in hormonal regulation in patients with VD. According with data patients with VD and hypertension has secondary deregulatory state of immunocompetent field. This has been proven by increased levels of oxytocin and decreasing in activity of melatonin by 35 %, compared with patients having isolated VD.Документ Оцінка ефективності комбінації бактеріофагів та декаметоксину при лікуванні гнійних ран у хворих з алергією до антибіотиків(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Іващенко, Дмитро Миколайович; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Ivashchenko, D. M.Антибактеріальна резистентність на тлі безконтрольного та нераціонального використання антибіотиків продовжує бути вагомою причиною труднощів у лікуванні гнійної інфекції. Також зростає кількість випадків наявності у хворих алергічних реакцій до антибіотиків, що в багатьох випадках заважає їх застосуванню. Усе це призвело до підвищення зацікавленості бактеріофагами в якості альтернативи антибіотикам. Проведені дослідження вже довели, що бактеріофаги можуть бути гідною заміною антибіотикам за своєю дією на вірулентні бактерії. Одним із варіантів потенціювання дії бактеріофагів може стати їх поєднання з поверхнево-активними антисептиками (декаметоксин). Метою дослідження було покращення результатів лікування гнійних ран шляхом ком- бінованого застосування бактеріофагів та декаметоксину у хворих, що мають алергію на антибіотики. Для цього були проведені клінічні дослідження на 40 хворих на гострі гнійні захворювання м’яких тканини, які мали в анамнезі алергічні реакції на антибіотики. Сформовано 3 групи хворих у яких визначали ефективність комбінованого застосування бактеріофагів та декаметоксину. Оцінку ефективності проводили за клінічними та мікробіологічними показниками. Результатами проведеного дослідження доведено прискорення темпів загоєння ран при застосуванні комбінації бактеріофагів з декаметоксином: зменшення термінів больового синдрому на 0,8 ± 0,11 доби, зменшення місцевого набряку тканин на 0,6 ± 0,14 доби, прискорення очищення ранової поверхні від некротичних тканин – на 0,9 ± 0,12 доби, утворення активних грануляцій – на 1,0 ± 0,14 доби, скорочення терміну загоєння ран – на 0,9 ± 0,18 доби. Також доведено скорочення кількості мікроорганізмів в ділянці рани на 18,8%. Отже, ми можемо рекомендувати застосування комбінації бактеріофагів з декаметоксином у клінічній практиці при лікуванні гнійних ран м’яких тканин у хворих з наявною алергією до антибіотиків для покращення якості життя пацієнтів та скорочення термінів стаціонарного і амбулаторного лікування. Антибактериальная резистентность на фоне бесконтрольного и нерационального использования антибиотиков продолжает быть важной причиной трудностей в лечении гнойной инфекции. Также растет количество случаев наличия у больных аллергических реакций к антибиотикам, что во многих случаях затрудняет их применение. Все это привело к повышению интереса к бактериофагам, как к альтернативе антибиотикам. Проведенные исследования уже доказали, что бактериофаги могут быть достойной альтернативой антибиотикам по своему действию на вирулентные бактерии. Одним из вариантов потенцирования действия бактериофагов может стать их сочетание с поверхностно-активными антисептиками (декаметоксин). Целью исследования было улучшение результатов лечения гнойных ран путем комбинированного применения бактериофагов и декаметоксина у больных, имеющих аллергию к антибиотикам. Были проведены клинические исследования на 40 больных с острыми гнойными заболеваниями мягких тканей, которые имели в анамнезе аллергические реакции к антибиотикам. Сформировано 3 группы больных, у которых определяли эффективность комбинированного применения бактериофагов и декаметоксина. Оценку эффективности проводили по клиниче- ским и микробиологическим показателям. По результатам проведенного исследования доказано ускорение темпов заживления ран при применении комбинации бактериофагов с декаметоксином: уменьшение сроков болевого синдрома на 0,8 ± 0,11 суток, уменьшение местного отека тканей на 0,6 ± 0,14 суток, ускорения очистки раневой поверхности от некротических тканей на 0,9 ± 0,12 суток, образование активных грануляций на 1,0 ± 0,14 суток, сокращение срока заживления ран на 0,9 ± 0,18 суток. Также доказано сокращение количества микроорганизмов в области раны на 18,8%. Таким образом, мы можем рекомендовать применение комбинации бактериофагов с декаметоксином в клини- ческой практике при лечении гнойных ран мягких тканей у больных с имеющейся аллергией к антибиотикам для улучшения качества жизни пациентов и сокращения сроков стационарного и амбулаторного лечения. Antibacterial resistance against the background of uncontrolled and unreasonable use of antibiotics continues to be an important cause of difficulties in the treatment of purulent infections. There has been reported as increase in the number of cases of allergic reactions to antibiotics in patients that makes their application more difficult. Therefore, there is a growing interest in using bacteriophages as an alternative to antibiotics. Studies have already proved that bacteriophages can be a worthy alternative to antibiotics in their effect produced on virulent bacteria. The combination of bacteriophages and surface-active antiseptics (decametoxinum) can be regarded as one of the options to boost the effectiveness of bacteriophages. The aim of this study was to improve the results of treatment for purulent wounds by combining the use of bacteriophages and decametoxinum in patients who are allergic to antibiotics. Clinical studies were carried out on 40 patients with acute purulent soft tissue diseases who had a history of allergic reactions to antibiotics. The patients were divided into three groups. The efficacy was assessed by clinical and microbiological indicators. The results of the study demonstrated the accelerated healing of wounds by using the combination of bacteriophages and decametoxinum: reduction in terms of pain by 0.8 ± 0.11 days, reduction of local tissue edemaby 0.6 ± 0.14 days, fast clearance of the wound surface from necrotic tissues by 0.9 ± 0.12 days, formation of active granulations by 1.0 ± 0.14 days, reduction of the wound healing time by 0.9 ± 0.18 days. There was reduction in the number of microorganisms in the wound area by 18.8%. Therefore we can recommend the combined use of bacteriophages and decametoxinum in clinical practice for the treatment of purulent wounds of soft tissues in patients with allergies to antibiotics to improve their quality of life and reduce the time of inpatient and outpatient treatment.Документ Застосування ендоваскулярних методів у лікуванні ішемічної форми синдрому діабетичної стопи(2018) Ляховський, Віталій Іванович; Пузирьов, Гай Сергійович; Сакевич, Руслан Петрович; Гавловський, Олександр Леонідович; Ханенко, Євген Богданович; Lyakhovskyi, V. I.; Puzyrev, G. S.; Sakevich, R. P.; Gavlovskiy, O. L.; Khanenko, Ye. B.Вступ. У даному огляді літератури розглянуті питання причини виникнення ішемічної форми синдрому діабетичної стопи, розвитку гнійно-некротичних ускладнень нижніх кінцівок. Мета дослідження. Провeсти аналіз наyкової літератури, присвяченої вивченню ролі рентгенендоваскулярних методів лікування оклюзійно-стенотичних атеросклеротичних уражень периферичних артерій нижніх кінцівок у хворих з ішемічнoю формою синдрому дiабетичної стoпи. У статті звернута увага на особливості відновлення кровотоку в нижніх кінцівках за допомогою проведення рентгенендоваскулярних втручань на периферичних артеріях. Відмічено, що дані методи мають значні переваги перед відкритими реконструктивними втручаннями на артеріях, які виражаються у можливості їх швидкого виконання під місцевим знеболенням з малою травматичністю, низькою летальністю, ранньою активізацією хворих, та високою ефективністю, що дозволяє зберегти кінцівки та життя хворих. Також наведені недоліки проведення балонної ангіопластики та стентування артерій нижніх кінцівок. Незважаючи на достатню ефективність і мінімальну травматичність використання ендоваскулярних судинних втручань, досвід їх застосування недостатній та потребує подальшого вивчення; This article covers the causes of the development of the ischemic form of diabetic foot syndrome and the development of purulent necrotic complications of the lower limbs. The aim of this literature search is to conduct an analysis of the scientific literature devoted to the role of vascular radiology methods of treatment for occlusal stenotic atherosclerotic lesions of peripheral arteries in the lower extremities in patients with ischemic form of diabetic foot syndrome. We focused on the restoration of blood circulation in the lower extremities by means of vascular radiology interventions on peripheral arteries. It has been found out these methods have significant advantages over open reconstructive interventions on the arteries including the possibility of their fast performing under local anaesthesia with low traumatic, low mortality, and rapid recovery of patients. This approach enables to save an extremity and the life of patients. The disadvantages of balloon angioplasty and stenting of lower limb arteries are also described in details. Conclusion. Modern surgical treatment of the ischemic form of diabetic foot syndrome associated with the application of X-ray endovascular methods remains topical issues of our time and requires further extended study.Документ Особливості різних нозологічних форм лімфаденітів щелепно-лицевої ділянки у дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Доленко, Ольга Борисівна; Лохматова, Наталія Михайлівна; Попело, Юлія Вікторівна; Ткаченко, Павел Иванович; Белоконь, Сергей Александрович; Доленко, Ольга Борисовна; Лохматова, Наталия Михайловна; Попело, Юлия Викторовна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Dolenko, O. B.; Lokhmatova, N. M.; Popelo, Yu. V.Протягом перших трьох років життя у дитини відбувається поступове формування лімфатичних вузлів як анатомічної структури. Однак у функціональному і імунологічному аспектах вони не досягають досконалості, тому досить легко відбувається їх інфікування з витікаючими невтішними наслідками. Досить важливими і складними аспектами, пов’язаними із залученням лімфатичних вузлів в патологічний процес, являються безпосередньо анатомо-фізіологічні особливості будови щелепно-лицевої ділянки, зокрема наявність тимчасових та постійних зубів. Зубні зачатки мають навколо себе лімфатичне кільце, яке активно анастомозує з лімфоїдними структурами окістя та кістки. Ця особливість і обумовлює високу ймовірність виникнення запального процесу в регіональних лімфатичних вузлах за наявності у дитини ускладнених форм карієсу. Слід зауважити, що навіть за умов, коли одонтогенний осередок запалення перебуває в стадії ремісії, прояви запальної реакції в лімфатичному вузлі можуть прогресувати. Крім того, в залежності від вхідних воріт вони можуть мати дерматогенне, риногенне, отогенне, тонзілогенне та стоматогенне походження. Останнім часом значна увага звертається на лімфаденіти, що пов’язані з «котячими подряпинами» та з поствакцинальною реакцією, особливо після введення вакцини БЦЖ. Хронічні нозологічні форми лімфаденіту формуються внаслідок купіювання гострого серозного процесу чи під впливом слабовірулентних мікроорганізмів. Довготривала персистенція інфекційного агенту в лімфатичній системі призводить до заміщення самої лімфоїдної субстанції грануляційною. При цьому можуть періодично прослідковуватися періоди ремісії та прояви загострення процесу в них.В течение первых трех лет жизни ребенка у него происходит постепенное формирование лимфатических узлов как анатомической структуры. Однако в функциональном и иммунологическом аспектах они не достигают совершенства, поэтому достаточно легко происходит их инфицирование с вытекающими неутешительными последствиями. Достаточно важными и сложными вопросами, связанными с вовлечением лимфатических узлов в патологический процесс, являются анатомофизиологические особенности строения челюстно-лицевой области, в частности, наличие временных и постоянных зубов. Зубные зачатки имеют вокруг себя лимфатическое кольцо, которое активно анастомозирует с лимфоидными структурами надкостницы и кости. Эта особенность и обусловливает высокую вероятность возникновения воспалительного процесса в региональных лимфатических узлах при наличии у ребенка осложненных форм кариеса. Следует заметить, что даже в условиях, когда одонтогенный очаг воспаления находится в стадии ремиссии, проявления воспалительной реакции непосредственно в лимфатическом узле могут прогрессировать. Кроме того, в зависимости от входных ворот они могут иметь дерматогенное, риногенное, отогенное, тонзилогенное и стоматогенное происхождение. В последнее время значительное внимание обращается на лимфадениты, связанные с «кошачьими царапинами» и с поствакцинарной реакцией, особенно после введения вакцины БЦЖ. Хронические нозологические формы лимфаденита формируются в результате купирования острого серозного процесса или под влиянием слабовирулентных микроорганизмов. Долговременная персистенция инфекционного агента в лимфатической системе приводит к замещению самой лимфоидной субстанции грануляционной. При этом могут прослеживаться периоды ремиссии и проявления в них обострения процесса. During the first three years of a child's life, the formation of lymph nodes as anatomical structures occurs gradually. However, in the functional and immunological aspects, they do not reach perfection, so they get easily infected and may develop serious consequences and complications. The anatomical and physiological characteristics of the structure of the maxillofacial area, and in particular the presence of temporary and permanent teeth are quite important and complex aspects related to the involvement of the lymph nodes in the pathological process. Dental rudiments are surrounded by a lymphatic ring, which forms numerous interconnections with the lymphoid structures of the periosteum and the bone. This is a feature that probably contributes to the high occurrence of inflammatory process in regional lymph nodes in children having complicated forms of dental caries. It should be noted that even when the odontogenic inflammation focus is in the stage of remission, the manifestations of inflammatory reaction directly in the lymph node may progress. In addition, depending on the entrance gate, they may be of dermatogenic, rhinogenic, otogenic, tonsilogenic and dental origin. Recently, much attention has been paid to lymphadenitis associated with "cat scratches" and post-vaccination reactions, especially after the administration of BCG vaccine. Chronic nosological forms of lymphadenitis are triggered as a result of arresting the acute serous process or under the influence of subvirulent microorganisms. Long-term persistence of an infectious agent in the lymphatic system leads to the replacement of the lymphoid substance by the granulation one. At the same time, remissions and manifestations of the exacerbation may interchange.Документ Методи експериментальних досліджень гепатоцитів при асептичному перитоніті(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Волошина, Олена Валеріївна; Волошина, Елена Валерьевна; Voloshina, О. V.; Григоренко, Альона Сергіївна; Григоренко, Алена Сергеевна; Grigorenko, A. S.; Донець, Ілона Миколаївна; Донец, Илона Николаевна; Donets, I. М.Основну частину властивих функцій печінки виконують клітини гепатоцити, які становлять 80% усіх клітин печінки. Гепатоцити відповідальні за синтез, розщеплення і зберігання великої кількості різних речовин. Вони відіграють центральну роль у вуглеводному, і жировому обміні всього організму, виробляють більшу частину білків, що втримуються в плазмі крові, зберігають зв’язок з просвітом кишечнику та через систему дрібних канальців виділяють у кишечник відходи метаболізму і емульгуючу речовину – жовч, яка полегшує усмоктування жирів. Враховуючи вагомі функціональні особливості гепатоцитів, метою нашого дослідження є розробка експериментальної моделі асептичного запалення у тварин з можливою корекцією ушкоджених гепатоцитів кріоконсервованою плацентою. Матеріали і методи. Експерименти на тваринах проведені відповідно до „Загальних принципів експериментів на тваринах”, схваленими V Національним конгресом по біоетиці (Київ, 2013) і погодженими з положеннями „Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальних і інших наукових цілей” (Страсбург, 1986), а також Законом України №3447-IV від 21.06.2006 року „Про захист тварин від жорстокого поводження” та Гельсінською декларацією про гуманне відношення до тварин. Робота виконувалася на 140 статевозрілих щурах – самцях лінії „Вістар”, масою 180-200г. Тварини були розділені на чотири групи: інтактна група (контроль) і три дослідні (по 45 тварин у кожній групі). Тваринам II групи вводили підшкірно кріоконсервовану плаценту за методом, розробленим в Інституті проблем кріобіології та кріомедицини НАН України (м. Харків). У тварин III групи моделювали гострий експериментальний асептичний перитоніт шляхом введення внутрішньочеревно 5 мг λ-карагінену (Sigma, США) в 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду на один тварину. Тваринам IV групи, у яких розвився гострий асептичний перитоніт, вводили підшкірно кріоконсервовану плаценту. Після евтаназії у тварин забирали шматочок печінки для морфологічного дослідження ділянки печіночної сполучнотканинної строми, судин, печінкової тріади, печінкових клітин – гепатоцитів. Вивчали кількість, вид і форму клітин, їх ядер, ядерець, цитоплазму, її колір, наявність глибок глікогену, Купферові клітини, їх величину, форму, ядра, цитоплазму. Морфологічне дослідження проводилося відповідно до загальногістологічних методів: виготовляли парафінові зрізи для вивчення стану гепатоцитів як в інтактних тварин, так і в умовах експерименту у всіх групах тварин в залежності від терміну експерименту. Висновки. Таким чином, застосовані експериментальні методи дозволили моделювати гострий асептичний процес у черевній порожнині тварин. Реакція гепатоцитів можлива на будь-яке втручання в організм тварини, а також і на запальний процес, що нам покажуть морфологічні дослідження. Застосування шляхом оперативного втручання ККП дозволить нам одержати можливу корекцію структури гепатоцитів при подальшому вивченні морфологічних препаратів тканин печінки; Основную часть свойственных печени функций выполняют клетки гепатоциты, которые составляют 80% всех клеток печени. Гепатоциты ответственны за синтез, расщепление и хранение большого количества разных веществ. Они играют центральную роль в углеводном и жировом обмене всего организма, вырабатывают большую часть белков, содержащихся в плазме крови, сохраняют связь с просветом кишечника и через систему мелких канальцев выделяют в кишечник отходы метаболизма и эмульгирующее вещество – желчь, которая облегчает всасывание жиров. Учитывая весомые функциональные особенности гепатоцитов, целью нашего исследования является разработка экспериментальной модели асептического воспаления у животных с возможной коррекцией поврежденных гепатоцитов криоконсервированной плацентой. Материалы и методы. Эксперименты на животных проведены согласно «Общим принципам экспериментов на животных», одобренными V Национальным конгрессом по биоэтике (Киев, 2013) и согласованными с положениями «Европейской конвенции о защите позвоночных животных, которые используются для экспериментальных и других научных целей» (Страсбург, 1986), а также Законом Украины №3447-IV от 21.06.2006 года «О защите животных от жестокого обращения» и Хельсинской декларацией о гуманном отношении к животным. Работа выполнялась на 140 половозрелых крысах–самцах линии «Вистар», массой 180-200г. Животные были разделены на четыре группы: интактная группа (контроль) и три опытных (по 45 животных в каждой группе). Животным II группы вводили подкожно криоконсервированную плаценту по методу, разработанному в Институте проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины (г. Харьков). У животных III группы моделировали острый экспериментальный асептический перитонит путем введения внутрибрюшинно 5 мг λ-карагинена (Sigma, США) в 1 мл изотонического раствора натрия хлорида на одного животного. Животным IV группы, у которых развился острый асептический перитонит, вводили подкожно криоконсервированную плаценту. После эвтаназии у животных забирали кусочек печени для морфологического исследования части печеночной соединительнотканной стромы, сосудов, печеночной триады, печеночных клеток – гепатоцитов. Изучали количество, вид и форму клеток, их ядер, ядрышек, цитоплазму, ее цвет, наличие глыбок гликогена, Купферовы клетки, их величину, форму, ядра, цитоплазму. Морфологическое исследование проводилось согласно общегистологическим методам: изготовляли парафиновые срезы для изучения состояния гепатоцитов как у интактных животных, так и в условиях эксперимента во всех группах животных в зависимости от сроков эксперимента. Выводы. Таким образом, использованные экспериментальные методы позволили моделировать острый асептический процесс в брюшной полости животных. Реакция гепатоцитов возможна на любое вмешательство на организм животного, а также и на воспалительный процесс, что нам позволят определить морфологические исследования. Применение путем оперативного вмешательства криоконсервированной плаценты позволит нам получить возможную коррекцию структуры гепатоцитов при дальнейшем изучении морфологических препаратов тканей печени;The majority of functions characteristic of the liver is carried out by hepatocytes that make up 80 % of all the liver cells. Hepatocytes are responsible for synthesis, breaking down and storage of large amount of different substances. They play the central role in a carbohydrate and lipid metabolism, participate in producing proteins found in blood plasma, are connected with a intestinal lumen and through the system of small tubules excrete metabolic wastes into the intestine as well as emulsifying substance, bile, which facilitates lipid absorption. Considering powerful functional peculiarities of hepatocytes, the purpose of our research is to elaborate the experimental model of an aseptic inflammation in animals with possible correction of damaged hepatocytes with cryopreserved placenta. Materials and methods. Experiments on animals are carried out according to «The General principles of experiments on animals», approved by V National Congress on Bioethics (Kiev, 2013) and agreed with positions of «The European convention on protection of vertebrate animals which are used for experimental and other scientific purposes» (Strasbourg, 1986), the Law of Ukraine №3447-IV from 21.06.2006 «About protection of animals against cruel treatment» as well as the Helsinki Declaration on the human and animal research. Work was carried out on 140 adult Wistar male rats weighing 180 – 200 g. The animals were divided into four groups: intact group (control) and three experimental (45 animals in each group). The rats in the 2nd group were injected cryopreserved placenta subcutaneously by the technique developed at the Institute of Cryobiology and Cryomedicine, National Academy of Sciences of Ukraine (Kharkiv). The animals of the 3rd group were subjected to modelling acute experimental aseptic peritonitis by intra-abdominal introduction of 5 mg of λ-carrageenan (Sigma, the USA) dissolved in 1 ml of isotonic solution of sodium chloride per one animal. The animals of the 4th group which had developed acute aseptic peritonitis were injected with cryopreserved placenta subcutaneously. After the euthanasia, samples of the liver from the rats were taken for morphological study of hepatic connective tissue stroma, vessels, a hepatic triad, and hepatic cells, hepatocytes. We assessed quantity, appearance, shape of the cells, their nuclei, nucleoli, cytoplasm, its colour, presence of glycogene lumps; Kupffer cells, their size, shape, nuclei, cytoplasm. Morphological study was conducted by using conventional hystological techniques: we prepared paraffin sections to evaluate the condition of hepatocytes both at intact animals and in test animals of all groups depending on the term of the experiment. Conclusions. The study has demonstrated hepatocytes can response to any intervention into the animal’s body as well as to inflammatory process as evidenced by morphological studies. The application of cryopreserved placenta will allow us to perform possible correction of a hepatocyte structure during the further studying of morphological preparations of the liver tissues.Документ Моделювання кардіоміопатії такотсубо у щурів передстаречого віку(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Пономарьова, І. В.; Бакуновський, О. М.; Портниченко, А. Г.; Пономарева, И. В.; Бакуновский, А. Н.; Портниченко, А. Г.; Ponomaryova, I. V.; Bakunovskyi, O. M.; Portnychenko, A. G.Синдром такотсубо клінічно проявляється ознаками гострого коронарного синдрому з елементами гострої серцевої недостатності. Також відомий як синдром апікального балонування, стресова кардіоміопатія і “синдром розбитого серця”. Вперше захворювання було описано в 1991 р. На сьогодні визначені критерії діагностики синдрому, але патофізіологічні механізми його розвитку потребують дослідження. Експериментальні моделі на гризунах, що існують, розроблені на щурах-самцях молодого віку, що не відповідає епідеміології синдрому. Метою роботи була розробка експериментальної моделі захворювання шляхом фармакологічної стимуляції β2-адренорецепторів, наближеної до клінічної патології. Методи. Експерименти проведено на щурах-самках лінії Вістар передстаречого віку (18 місяців), що відповідає статево-віковим критеріям синдрому. Агоніст β2адренорецепторів ізопреналін вводили внутрішньоочеревинно в ізотонічному розчині хлориду натрію в дозі 50 або 80 мг/кг. Реєстрували електро- та ехокардіографічні показники в динаміці експерименту. Показано, що введення ізопреналіну в дозі 50 мг/кг у щурів даної статево-вікової групи добре відтворює ознаки захворювання за функціональними проявами та часовим перебігом патологічних порушень. Висновки. Розроблено експериментальну модель захворювання, наближену до клінічної патології, шляхом фармакологічної стимуляції β2-адренорецепторів,. Поліпшено критерії адекватності експериментальної моделі, що оптимізує можливості дослідження на її основі патофізіологічних механізмів цього захворювання.Документ Системи локальної доставки ліків у стоматологічній практиці(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Комариця, О. Й.; Угляр, І. М.; Комариця, О. И.; Угляр, И. М.; Komarytsya, O. Yo.; Uhliar, I. M.Наявність ортопедичних конструкцій в порожнині рота часто сприяє розвитку дисбактеріозу з виникненням патологічних процесів у слизовій оболонці порожнини рота. Перспективним напрямом фармакотерапії є створення та використання у практичній стоматології медикаментів локальної та пролонгованої дії. Усі способи пролонгування поділяються на технологічні, хімічні та фізіологічні. Більшість методів одержання пролонгованих медикаментів відноситься до хімічних. Принцип їх синтезу полягає у перетворенні хімічної структури ліків та допоміжних речовин. Дана система набуває усе більшої популярності за рахунок тривалої медикаментозної дії та більшої концентрації препарату у передбачуваному місці, використання низьких доз препарату загального впливу з відповідним зниженням побічних ефектів у порівнянні із системним уведенням. Фармацевтична активність забезпечується значною капілярною сіткою у ділянці слизової оболонки порожнини рота, оминаючи таким чином печінку та шлунково-кишковий тракт, що у свою чергу веде до високої біодоступності, що дає можливість використовувати фармацевтичні інгредієнти, непридатні до системного введення. Існують два типи монолітних систем, які використовуються у ротовій порожнині: нерезорбуючі, коли полімер зберігає свою цілісність при вивільненні інгредієнту та резорбуючі, які розпадаються при вивільненні препарату. Першими літературними даними вивчення монолітних волокон у якості системи депо та локальної доставки лікарського засобу при захворюваннях пародонту були напрацювання Dr. Max Goodson (1979). Наступна розробка була представлена гелевими полімерами. Перспективно себе зарекомендувала система синтетичних полімерних чіпів, позитивні результати показує транспортна система із біорозкладного колагену. Останні дослідження пропонують множинні багатошарові плівки із поетапним виділенням фармацевтичних інгредієнтів, відповідно до етапності лікувального процесу. Наличие ортопедических конструкций в полости рта часто способствует развитию дисбактериоза с возникновением патологических процессов в слизистой оболочке полости рта. Перспективным направлением фармакотерапии является создание и использование в практической стоматологии медикаментов локального и пролонгированного действия. Все способы пролонгирования делятся на технологические, химические и физиологические. Большинство методов получения пролонгированных медикаментов относится к химическим. Принцип их синтеза заключается в преобразовании химической структуры лекарств и вспомогательных веществ. Данная система приобретает все большую популярность за счет длительного медикаментозного действия и большей концентрации препарата в предполагаемом месте, использование низких доз общего воздействия с соответствующим снижением побочных эффектов по сравнению с системным введением. Фармацевтическая активность обеспечивается значительной капиллярной сеткой в области слизистой оболочки полости рта, минуя та- ким образом печень и желудочно-кишечный тракт, что в свою очередь ведет к высокой биодоступности и дает возможность использовать фармацевтические ингредиенты, непригодные к системному введению. Существуют два типа монолитных систем, которые используются в ротовой полости: нерезорбирующие, когда полимер сохраняет свою целостность при высвобождении ингредиента и резорбирующие, которые распадаются при высвобождении препарата. Первые литературные данные изучения монолитных волокон в качестве системы депо и локальной доставки лекарственных средств при заболеваниях пародонта представлены Dr. Max Goodson (1979). Перспективно себя зарекомендовала система синтетических полимерных чипов, положительные результаты показывает транспортная система с биоразлагаемым коллагеном. Последние исследования предлагают множественные многослойные пленки с поэтапным выделением фармацевтических ингредиентов, согласно этапности лечебного процесса. The presence of prosthetic constructions in the oral cavity often contributes to the development of dysbiosis with the emergence of pathological processes in the oral mucosa. A prospective direction of pharmacotherapy is aimed at formulating and applying drugs with local and prolonged action in dental practice. All methods of prolongation are divided into technological, chemical and physiological. The most of methods aimed at achieving drugs with prolonged action relates to chemical ones. The principle of their synthesis consists in transformation of the chemical structure of drugs and excipients. This system is gaining more popularity due to prolonged drug action and greater concentration of an active agent in predicted place, the use of low dose of the overall effect with a corresponding reduction of side effects compared with systemic administration. Pharmaceutical activity is provided through spreading capillary network in oral mucosa, thus avoiding the liver and the gastrointestinal tract that in turn leads to high bioavailability. This approach enables to use pharmaceutical ingredients, which are not suitable for systemic administration. There are two types of monolithic systems that are used in the oral cavity: non adsorbable, when the polymer preserves its integrity during the release of the ingredient, and adsorbable, which disintegrate during the release of drug. The first literature data on studying of monolithic fibres serving as the depot system and as the local drug delivery system during periodontal diseases were reported by Dr. Max Goodson (1979). Another promising approach dealt with the development of gel polymer chips. The system of synthetic polymeric chips has been proven to be an effective transport system of biodegradable collagen. The resent studies have proposed multiple multi-layer films with the gradual release of pharmaceutical ingredients according to the stages of the treatment process.Документ Результати неоад’ювантного хіміопроменевого лікування місцевопоширеного раку прямої кишки(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Васько, Лариса Миколаївна; Васько, Лариса Николаевна; Vasko, L. M.На сьогодні стандартом лікування хворих на місцевопоширений рак прямої кишки є комбінований метод, що передбачає використання неоад'ювантної променевої чи хіміопроменевої терапії та хі-рургічного втручання. Комбіноване лікування хворих на місцевопоширений рак прямої кишки знижує частоту локальних рецидивів та покращує загальну виживаність. Разом з тим, слід відмітити неоднорідність результатів досліджень з вивчення ефективності різних режимів неоад'ювантної хіміопроменевої терапії у комбінованому лікуванні хворих на місцевопоширений рак прямої кишки. З метою оцінки результатів неоад'ювантної хіміопроменевої терапії обстежено 85 хворих на місцевопоширений рак прямої кишки, які отримували неоад'ювантну хіміопроменеву терапію з опроміненням в стандартному режимі (І група) та режимі мультифракціонування (ІІ група). Проведено вивчення променевих реакцій, що виникали в процесі лікування та променевого патоморфозу. Основним критерієм оцінки місцевої променевої реакції при проведенні курсу променевої терапії у хворих на рак прямої кишки є частота і вираженість променевого циститу і ректиту. В результаті оцінки проведених досліджень встановлено, що достовірно меншу кількість явищ ректиту та циститу виявлено при застосуванні опромінення в режимі мультифракціонування. До того ж, дані про ступінь променевого патоморфозу при морфологічному дослідженні післяопераційних макропрепаратів свідчать про кращий терапевтичний ефект даної методики. Таким чином, неоад'ювантна хіміопроменева терапія з опроміненням в режимі мультифракціонування задовільно переноситься хворими, не призводить до розвитку променевих реакцій у переважної більшості пацієнтів на місцево-поширений рак прямої кишки. На сегодняшний день стандартом лечения больных местнораспространенным раком прямой кишки является комбинированный метод, предусматривающий использование неоадъювантной лучевой или химиолучевой терапии и хирургического вмешательства. Комбинированное лечение больных местнораспространенным раком прямой кишки снижает частоту локальных рецидивов и улучшает общую выживаемость. Вместе с тем, следует отметить неоднородность результатов исследований по изучению еффективности различных режимов неоадъювантной химиолучевой терапии в комбинированном лечении больных местнораспространенным раком прямой кишки. С целью оценки результатов неоадъювантной химиолучевой терапии обследовано 85 больных местнораспространенным раком прямой кишки, получавших неоадъювантную химиолучевую терапию с облучением в стандартном режиме (I группа) и режиме мультифракционирования (II группа). Проведено изучение лучевых реакций, которые возникали в процессе лечения и лучевого патоморфоза. Основным критерием оценки местной лучевой реакции при проведении курса лучевой терапии у больных раком прямой кишки является частота и выраженность лучевого цистита и ректита. В результате оценки проведенных исследований установлено, что достоверно меньшее количество явлений ректита и цистита обнаружено при применении облучения в режиме мультифракционирования. К тому же, данные о степени лучевого патоморфоза при морфологическом исследовании послеоперационных макропрепаратов свидетельствуют о лучшем терапевтическом эффекте данной методики. Таким образом, неоадъювантная химиолучевая терапия с облучением в режиме мультифракционирования удовлетворительно переносится больными, не приводит к развитию лучевых реакций у подавляющего большинства пациентов на местнораспространенный рак прямой кишки. Today, the standards for treating patients with locally spread rectal cancer include a combination of neoadjuvant radiation or chemoradiation therapy and surgical intervention. Combined treatment of patients with locally spread rectal cancer reduces the incidence of relapses and improves overall survival. At the same time, the heterogeneity of the results presented in the reports describing the effectiveness of various modes of neoadjuvant chemoradiation therapy in the combined treatment of patients with locally spread recal cancer should be noted. In order to evaluate the results of neoadjuvant chemoradiotherapy, 85 patients with locally spread rectal cancer who received neoadjuvant chemoradiation therapy with radiation in standard mode (Group I) and in the mode of multifractionation (group II) were examined. The study of radiation reac-tions that arose in the course of treatment and radiation pathomorphosis was conducted. The main criterion for assessing local radiation response during the course of radiation therapy for patients with rectal cancer is the frequency and severity of radiation cystitis and rectitis. The assessment of the studies performed has demonstrated that a significantly lower number of cases of rectitis and cystitis were detected at applying ra-diation in the multi-fraction mode. In addition, the data on the degree of radiation pathomorphism in the mor-phological study of postoperative macropreparations suggests abetter therapeutic effect of this technique. Thus, neoadjuvant chemoradiotherapy with radiation in a multifractionation mode is found out as satisfactorily bearable by patients, and does not lead to the development of radiation reactions for the vast majority of patients with locally spread rectal cancer.Документ Діагностика вертебро-базилярної недостатності у осіб молодого віку: принципи та досвід клініко-інструментальної верифікації її спондилогенного походження(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Некрасова, Н. А.; Nekrasova, N. A.В результаті обстеження 240 хворих з верифікованим діагнозом спондилогенної вертебробазилярної недостатності було обґрунтовано методику клініко-інструментальної верифікації спондилогенного походження вертебро-базилярної недостатності на основі використання неінвазивної ультразвукової доплерографії, якою забезпечується скорочення термінів виконання та обсягів обстежень при одночасному підвищенні доступності діагностики спондилогенної вертебро- базилярної недостатності. В основу удосконалення діагностики покладено задачу визначення походження вертебро-базилярної недостатності на ранніх етапах її формування при одночасному комплексному урахуванні клініко-морфологічних та синдромологічних ознак. У якості критеріїв діагностики обґрунтовано використання даних клініко-неврологічного обстеження, ліпідного профілю та запропонованого нами клініко-морфологічного показника спондилогенності вертебро-базилярної недостатності. Застосування методики дозволяє на ранніх етапах формування спондилогенної вертебро-базилярної недостатності комплексно враховувати кількісні морфологічні зміни шийного відділу хребта, відсутність атеросклеротичного ураження судинної стінки та клініко-неврологічні прояви судинних розладів, що властиві особам молодого віку у разі наявності у них вертебро-базилярної недостатності. Координатна деталізація у вигляді клініко-морфологічного показника спондилогенності вертебро-базилярної недостатності дозволяє персоніфікувати індивідуальні програми комплексного лікування та сповільнення прогресування вертебро-базилярної недостатності. Вивчення проблеми спондилогенних порушень кровообігу у вертебро-базилярному басейні з позиції структурно-морфологічних змін шийного відділу хребта, їх зв’язку з гемодинамічно зумовленими метаболічними розладами та їх стадійністю у молодому віці представляє значний науковий інтерес. В результате обследования 240 больных с верифицированным диагнозом спондилогенная вертебро-базилярная недостаточность было обосновано применение методики клинико- инструментальной верификации спондилогенного происхождения вертебро-базилярной недостаточности на основе использования неинвазивной ультразвуковой допплерографии, обеспечивающей сокращение сроков выполнения и объемов обследований при одновременном повышении доступности диагностики спондилогенной вертебро-базилярной недостаточности. В основу совершенствования диагностики положено задачу выявления происхождения вертебро-базилярной недостаточности на ранних этапах ее формирования, при одновременном комплексном учете клинико-морфологических и синдромологических признаков. В качестве критериев диагностики обосновано использование данных клинико-неврологического обследования, липидного профиля и предложенного нами клинико-морфологического показателя спондилогенности. Применение методики позволяет на ранних этапах формирования спондилогенной вертебро-базилярной недостаточности комплексно учитывать количественные морфологические изменения шейного отдела позвоночника, отсутствие атеросклеротического поражения сосудистой стенки и клинико-неврологические проявления сосудистых расстройств у пациентов молодого возраста. Координатная детализация в виде клинико-морфологического показателя спондилогенной вертебро-базилярной недостаточности позволяет персонифицировать индивидуальные программы комплексного лечения и замедления прогрессирования вертебро-базилярной недостаточности. Изучение проблемы спондилогенных нарушений кровообращения в вертебро-базилярном бассейне с позиции структурно-морфологических изменений шейного отдела позвоночника и их связи с гемодинамически обусловленными метаболическими расстройствами, их стадийностью в молодом возрасте представляет значительный научный интерес. Base on the examination of 240 patients with verified diagnosis of spondylogenic vertebrobasilar insufficiency (VBI), the method of clinical instrumental verification of spondilogenic VBI was substantiated. This method is based on applying of non-invasive ultrasound dopplerography, which reduces the timing of examinations while increasing the availability of diagnosis spondylogenic VBI. In order to improve the diagnosis of the disease it is important to clarify the development of VBI in its early stages, paying particular attention to its clinical, morphological and syndromological features. As one of the basic diagnostic criteria, the data of neurologic examination, blood lipid spectrum findings and clinico-morphological spodylogenic index were substantiated and used. The application of this method enables the comprehensive consideration of quantitative morphological changes in the cervical spine, the absence of atherosclerotic changes of the vascular wall, as well as clinical and neurological manifestations of vascular disorders in young adults at the very early stages of spondylogenic VBI. Coordinate detailing in the form of clinical and morphological index of spondylogenic VBI contributes to the development of patient-centred treatment plans and to slowing down of VBI progression. The study of the spondylogenic circulatory disorders in the vertebrobasilar system in terms of structural and morphological changes of the cervical spines and their association with hemodynamic determined metabolic disorders has a significant clinical value.Документ Здоровий лікар – шлях до перемоги над хронічними неінфекційними захворюваннями(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бондар, Ольга Григорівна; Бондар, Ольга Григорьевна; Bondar, O. G.; Невойт, Ганна Володимирівна; Невойт, Анна Владимировна; Nevoyt, G. V.; Потяженко, Максим Макарович; Потяженко, Максим Макарович; Potyazhenko, M. M.Стаття присвячена проблемам формування здорового способу життя у лікарів, лікарів-інтернів. Виключно високосвідомий лікар, який сам веде здоровий спосіб життя, може ефективно запроваджувати його серед пацієнтів. У протилежному випадку життя хворого не змінюється, та і сам лікар стає таким же хворим. У 2016-2017 навчальному році на кафедрі внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів зі шкірними та венеричними захворюваннями запроваджена навчальнодіагностична стратегія «Лікар в боротьбі з неінфекційними захворюваннями: почни із себе». Метою роботи було оцінити рівень становлення здорового способу життя та наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань у лікарів-інтернів. В дослідженнях використовувались опитувальник «Сформованість компонентів здорового способу життя», монітор складу тіла BF 500 (модель HBF-500-E, Omron, Японія). Отримані дані віддзеркалюють стадію еволюційного процесу особистісного росту майбутніх лікарів. Зазначене сприятиме досягненню цілей «Глобального плану дій ВООЗ по профілактиці неінфекційних захворювань і боротьбі із ними на 2013-2020 роки». В 2016-2017 учебном году на кафедре внутренних болезней и медицины неотложных состояний с кожными и венерическими заболеваниями введена учебно-диагностическая стратегия «Врач в борьбе с неинфекционными заболеваниями: начни с себя». Целью работы было оценить уровень становления здорового способа жизни и наличие факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний у докторов-интернов. В исследовании использовались опросник «Сформированность компонентов здорового способа жизни», монитор состава тела BF 500 (HBF-500-E, Omron, Япония). Полученные результаты отображают стадию эволюционного процесса личностного роста будущих докторов. Изложенное будет способствовать достижению целей «Глобального плана действий ВОЗ по профилактике неинфекционных заболеваний и борьбе с ними на 2013-2020 годы». In 2016-2017 academic year the Department of Internal Medicine and Medical Emergency Conditions with Skin and Venereal Diseases introduced the educational and diagnostic strategy "Doctor in the fight against non-communicable diseases: start by yourself". The purpose of this work was to evaluate the attitude and readiness to keep healthy lifestyle and the self-awareness of risk factors for cardiovascular diseases among medical interns. Questionnaire “Building up of healthy lifestyle components” and Monitor of the Body Composition BF 500 (HBF-500-E, Omron, Japan) were used in the study. The data obtained reflect the stage of the evolutionary process of personal growth of future doctors. This will help to achieve goals stated by "Global action plan for the prevention and control of non-communicable diseases 2013-2020".