Кафедра хірургії № 1

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/54

Переглянути

Перегляд Кафедра хірургії № 1 за Ключові слова "616-001.45-085"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Вибір оптимального методу місцевого лікування вогнепального поранення, що сприяє ранній пластиці рани
    (Полтавський державний медичний університет, 2023) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Зезекало, Єфім Олегович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Zezekalo, E. O.; Prykhidko, R. A.
    Вогнепальні поранення об`єднують дуже велику групу ушкоджень, які виникають наслідок застосування вогнепальної зброї, в основі дії якої є не тільки вплив вибухової хвилі, але й ураження вмістом снарядів, їх фрагментами, осколками, вторинними осколками. Дана тема є надзвичайно актуальною в наш час, так як правильність місцевого та оперативного лікування, що призводить до своєчасної регенерації пошкоджених тканин, попередження гнійних ускладнень та швидкому закриттю ранових дефектів сприяє максимальному відновленню функції ураженого органу та зниженню показників інвалідизації постраждалих. Метою нашого дослідження було порівняти та визначити найбільшу клінічну ефективність застосування традиційних пов'язок з антисептиком (І група дослідження), гідроактивних суперабсорбуючих пов'язок (ІІ група) та Vacuum-Assisted Closure (VAC-терапії) (ІІІ група) з метою швидкого очищення вогнепальних поранень та підготовки ранової по-верхні до пластики, задля запобігання розвитку вторинних некрозів, гнійних ускладнень, а також пришвидшення реабілітації хворих. Аналіз проводився серед 154 поранених, які були поділені на 3 групи. Діапазон віку постраждалих становив від 18 до 50 років. Після проведення нашого дослідження, ми можемо зробити висновки, що використання VAC-терапії є найбільш ефективним у лікуванні вогнепальних поранень, так як стимулює раннє дозрівання грануляційної тканини (поява зрілої грануляційної тканини вже на 4-у добу), порівняно з використанням гідроактивних повязок (на 6-й день) та традиційного марлевого матеріалу з антисептиком (на 7-й день ), крайову епітелізацію та виповнення дана рани зі зменшенням її площі, запобігає розвитку вторинних некрозів та тяжких гнійних ускладнень. Також цей метод потребує короткотривалої антибіотикотерапії, показує найменший показник ускладнень після пластики ранового дефекту та зменшує період реабілітації поранених.