Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 3 (63)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 3 (63) за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 71
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ A study of the time-based characteristics of phenomenology of post-stroke fatigue over the first year after stroke occurrence(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина ИвановнаPost-stroke fatigue (PSF) is a common medical and social problem. Aim: to analyze time-based characteristics of PSF over the first year after stroke event. Material and methods. Patients were examined through definite time slots: during hospital staying (234 cases), in 1 month (203), in 3 months (176), in 6 months (156), in 9 months (139) and in 12 months (128 cases) after stroke. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS) and multidimensional fatigue inventory-20. (MIF-20) We conditionally divided all PSF cases into early PSF group (presented only within the 1st month after stroke), persistent PSF (presented within the 1st post-stroke month and later) and late PSF (appeared only in 3rd month observation or later). Results. Having analyzed all PSF cases according to FAS, we found out 15 PSF cases (16,0%) were assessed as early PSF, 51 (54,2%) assessed as persistent PSF and 28 (29,8%)– as late PSF. For all timebased types of PSF domains, according to MIF-20, the similar pattern of distribution was observed: early PSF domains – from 16,3% to 20,3%, persistent PSF domains – from 54,15 to 59,8%, late PSF domains – from 23,9% to 26,0%. All domains of early PSF, according to MIF-20, were statistically more intensive than all corresponding domains of persistent PSF and late PSF, whereas intensities of all persistent PSF domains and all late PSF domains were much or less similar. Conclusions. 1. About 20% of all PSF cases are early PSF, 25% are late PSF and slightly more than half of all cases is persistent PSF. 2. Proportions of all domains of early PSF, late PSF and persistent PSF are practically similar. 3. Significant differences between severities of early PSF and persistent PSF as well as late PSF can be as indirect evidences that all timebased PSF types are quite distinctive entities.Документ Melatonin improves mitochondrial function and decreases oxidative stress in gums of diabetic rats(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Yaremii, I. M.; Kushnir, O. Yu.; Khlus, K. M.; Яремий, И. М.; Кушнир, А. Ю.; Хлус, К. М.; Яремій, І. М.; Кушнір, О. Ю.; Хлус, К. М.It is known that melatonin not only carries out control of circadian and seasonal biorhythms in the human body, but also helps to maintain oxidative antioxidant homeostasis and normoglucemia in the body. The purpose of the study was to determine the effect of melatonin on the content of reduced glutathione and the activities of glutathione peroxidase, catalase and superoxide dismutase, as well as the content of TBC reactive compounds and protein carbonyl content in the cytosol, and the activities of succinate dehydrogenase and H+-ATP-ase in the mitochondria of the gums of rats with alloxan diabetes mellitus. Research methods. Animals were divided into 5 groups: 1) control; 2) rats with apparent diabetes – basal glycemia levels ≥ 8.0 mmol / l; 3) rats with apparent diabetes who, from day 5 after administration of aloxane, received daily melatonin 10 mg / kg of weight during 7 days daily at 8:00 per os; 4) rat with impaired glucose tolerance - basal glycemia level ≤ 6.9 mmol / l; 3) rats with impaired glucose tolerance, which were similarly administered within 7 days of melatonin. Results and discussion. In gingival tissues of rats with apparent diabetes, reduction in the content of reduced glutathione by 30% and increased activity of glutathione peroxidase by 32% were observed, respectively, when compared with control rats. The activity of catalase and superoxide dismutase decreased by 18% and 46% in the group of diabetic rats than in the control group. In the group of animals with impaired glucose tolerance, the activity of catalase was 25% higher than control. The content of TBC reactive compounds increased in groups of diabetic rats and with impaired glucose tolerance by 65% and 36% respectively, while the level of oxidized proteins in animals with diabetes increased by 52% compared to control. In the mitochondrial fraction of gum cells, decrease in the activity of succinate dehydrogenase and H + -ATPase in animals with diabetes was found to be 68% and 41%, respectively, as compared to control. Weekly daily administration to rats with apparent diabetes melatonin at a rate of 10 mg / kg contributed to the normalization of the glutathione system and basal glycemia we studied. Conclusion: These results demonstrate that melatonin supplementation prevents gingival mitochondrial dysfunction induced by diabetes in association with decreased oxidative stress.Документ Some aspects of titanium application in dental treatment(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Bachanek, Teresa; Zimenkovsky, Andrzej; Hendzel, Barbara; Tymczyna-Borowicz, Barbara; Borowicz, Janusz; Samborski, Dariusz; Wolańska, Ewa; Pitura, Karolina; Szybinsky, Volodimir; Бачанек, Тереза; Зіменковський, Анджей; Сибинський, Володимир; Пітура, Кароліна; Хендзел, Барбара; Волянська, Ева; Самборський, Дарюш; Боровиць, Януш; Тимчин-Боровиць, БарбараTitanium is a light grey metal found in such minerals as ilmenite, rutile and titanite. Nanoparticles are becoming more widely used in medicine, dentistry, pharmacy and as food additives. The aim of this work was to highlight some aspects in applying titanium and its alloys in dental restorations. Both medical and dental implant surgeons despite of huge efforts in using biocompatible materials face some challenging issues on complications which might appear even when using as inert metals as titanium. These problems may develop due to the penetration of aluminium and vanadium ions, found in negligible quantities in the implant alloys, into the body tissues. Failures in placing titanium implant can be caused by galvanic or electrochemical corrosion in the oral cavity due to release of titanium ions into the neighbouring tissues. Other possible failures in implant placement may develop due to bacterial contamination, and the development of implant inflammatory reaction supported by presence of macrophages may lead to implant rejection and loss. Released titanium ions inhibit the growth of hydroxyapatites. During corroding process metal ions or corrosion products penetrate body tissues and enter the body cells. Their local activity is known as ’metallosis’. From the biological point of view this results in tissue damage. Another possible adverse effect that might be caused by metal implants and their corrosion is allergic reactions. Side effects are rare as physical and chemical properties of titanium, first and foremost, its biocompatibility, define it as s recommended material to use in oral surgery, endodontics, prosthetics and orthodontics.Документ Аналіз захворюваності хвороб органів травлення в студентській популяції та профілактичні заходи їх подолання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Адамович, І. В.; Вовк, К. В.; Літвін, О. І.; Ніколенко, Є. Я.; Бакуменко, М. Г.; Дергачова, А. В.; Адамович, И. В.; Вовк, К. В.; Литвин, Е. И; Николенко, Е. Я.; Бакуменко, М. Г.; Дергачова, А. В.; Adamovych, I. V.; Vovk, K. V.; Litvin, O. I.; Nikolenko, Е. Ya.; Bakumenko, M. G.; Dergachova, A. V.Публікація присвячена дослідженню теми сприйнятливості студентської популяції до захворювань органів шлунково-кишкового тракту. У цій статті проаналізована захворюваність і поширеність хвороб органів шлунково-кишкового тракту серед студентів, що навчаються у ВНЗ м. Харкова за даними Харківської міської студентської лікарні за 2016-2017рр. Зроблений порівняльний аналіз цих показників з показниками захворюваності і поширеності цієї патології в загальній популяції населення старше 18 років, за даними ХМП №26 за той же звітний період. На підставі проведеного аналізу запропоновані рекомендації по дотриманню принципів збалансованого харчування для студентів. Особлива увага була звернена авторами на необхідність впровадження профілактичних заходів в практичній діяльності для боротьби з негативними тенденціями поширення цієї категорії захворювань у студентів.Документ Аналіз ригідності оболонок і стан гідродинаміки очей при короткозорості(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Наконечний, Денис Олександрович; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Наконечный, Денис Александрович; Bezkorovayna, I. M.; Nakonechnyi, D. O.Великий науковий і практичний інтерес представляють результати вивчення еластичності і ригідності зовнішньої оболонки ока і діагностика прогресування міопічного процесу на основі показників еластотонографії. Мета дослідження. Оцінити показники ригідності зовнішньої оболонки ока апланаційною еластотонографією Кальфа-Плюшко-Вургафта та вивчити вплив їх змін на прогресування міопічного процесу. Матеріали та методи дослідження. Нами обстежено 84 пацієнта (168 очей), віком від 16 до 38 років. Серед них 138 очей з середнім сферичним еквівалентом (від -3,25Д до -20,0Д) і 30 очей з еметропією (контрольна група). Усім дослідженим проводилась методика апланаційної еластотонографії Кальфа-Плюшко-Вургафта, яка була використана нами для дослідження стану ригідності оболонок ока при короткозорості і оцінки прогресування міопічного процесу. Результати дослідження. У міопів середнього і високого ступенів при порівнянні даних обстеження з параметрами, отриманими у еметропів, виявлено, що додатковим критерієм прогресування короткозорості може бути вивчення ригідності оболонок ока шляхом апланаційної еластотонографії Кальфа-Плюшко-Вургафта. Ця методика, на відміну від раніше застосовуваної для обстеження міопічних очей еластотонометрії, дозволяє більш повноцінно дослідити еластичність склеральної капсули ока, так як враховує накопичення залишкових деформацій фібрилами склери після компресійного навантаження і може виявити скриті порушення ригідності. Вкорочення посткомпресійного еластопідйому на 1,5мм порівняно з першочерговим свідчить про прогресування міопічного процесу. Виявлена пряма сильна кореляція між величиною посткомпресійного вкорочення еластопідйому і величиною міопічної рефракції. Коефіцієнт кореляції рівний 0,97 достовірний з вірогідністю безпомилкового прогнозу p>99%. Висновок. Додатковим діагностичним критерієм прогресування короткозорості є дослідження ригідності оболонок ока шляхом апланаційної еластотонографії Кальфа-Плюшко-Вургафта. Вкорочення посткомпресійного еластопідйому більш ніж на 1,5мм порівняно з першочерговим свідчить про прогресування міопічного процесу, оскільки характеризує погіршення ригідності оболонок ока (r= 0,97 – вірогідність безпомилкового прогнозу p>99%); Большой научный и практический интерес представляют результаты изучения эластичности и ригидности внешней оболочки глаза, а также диагностика прогрессирования миопическом процесса на основе этих показателей. Цель исследования. Оценить показатели ригидности наружной оболочки глаза апланационной эластотонографией Кальфа-Плюшкой-Вургафта и изучить влияние их изменений на прогрессирование миопического процесса. Материалы и методы исследования. Нами обследовано 84 пациента (168 глаз) в возрасте от 16 до 38 лет. Среди них 138 глаз с миопией, со средним сферическим эквивалентом (от -3,25Д к -20,0Д) и 30 глаз с эмметропией (контрольная группа). Всем исследованным проводилась апланационная эластотонография Кальфа-Плюшкой-Вургафта. Результаты исследования. В миопов средней и высокой степени при сравнении данных обследования с параметрами, полученными у эмметропов, выявлено, что дополнительным критерием прогрессирования близорукости может быть изучение ригидности оболочек глаза путем апланационной эластотонографии. Эта методика, в отличие от ранее применяемой для обследования миопических глаз эластотонометрии, позволяет более полноценно исследовать эластичность склеральной капсулы глаза, так как учитывает накопления остаточных деформаций фибриллами склеры после компрессионной нагрузки и может обнаружить скрытые нарушения ригидности. Укорочение посткомпресионного эластоподьема на 1,5 мм по сравнению с первоочередным свидетельствует о прогрессировании миопического процесса. Обнаружена прямая сильная корреляция между величиной посткомпресионного укорочения эластоподъема и величиной миопической рефракции. Коэффициент корреляции равен 0,97 – достоверный, с вероятностью безошибочного прогноза p> 99%. Вывод. Дополнительным диагностическим критерием прогрессирования близорукости является исследование ригидности оболочек глаза путем апланационной эластотонографии Кальфа-Плюшкой-Вургафта. Укорочение посткомпресионного эластоподъема более чем на 1,5 мм по сравнению с первоочередным свидетельствует о прогрессировании миопического процесса, поскольку характеризует ухудшение ригидности оболочек глаза (r = 0,97 - вероятность безошибочного прогноза p> 99%); Introduction. The issues on elasticity and rigidity of the outer eye layer and the diagnosis of the myopia progression based on the findings obtained by elasto-tonography are posing a great scientific and clinical interest. The aim of the study was to estimate the rigidity of the outer eye layer using the applanation elastotonography and to examine the effect of their changes on the myopia progression. Materials and methods. We examined 84 patients (168 eyes), aged 16 to 38 years. Among them, 138 eyes were with medium spherical equivalent (from -3,25D to -20,0D) and 30 eyes were with emmetropia (control group). All patients passed through the applanation elasto-tonography to obtain the findings on the rigidity of the outer eye layers in myopia and to assess the myopia progression. Results. It has been found out that compared with the moderate and high degrees myopia, when comparing the survey with the parameters in the emmetropia group, there is an additional criterion to assess the myopia progression, and this is the analysis of the rigidity of the outer eye layer by the applanation elasto-tonography. This technique, in contrast with the previously used to the study the myopic eyes, allows us to investigate the elasticity of the scleral eye capsule more fully, since it can detect the accumulation of residual sclera deformations by fibrils after the compression and can reveal hidden rigidity disturbances. The shortening of the post-compression elastic rise by 1.5 mm indicates the myopia progression. There is a direct strong correlation between the magnitude of the post-compression elastic rise shortening and the magnitude of myopic refraction. Correlation coefficient equal to 0,97 is reliable with probability of error-free prediction p>99%. Conclusion. An additional diagnostic criterion to assess the myopia progression is the analysis of the rigidity of the ocular layers by using elasto-tonography. The shortening of the post-compression elastic rise more than 1.5 mm in comparison to the previous results indicates the myopia progression because it characterizes the impairment in the rigidity of the eye layers (r = 0.97 - probability of error-free prediction p> 99%).Документ Безпосередні результати рентген-ендоваскулярних процедур при реканалізації оклюзій коронарних артерій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Аксьонов, Є. В.; Гуменюк, Б. М.; Аксенов, Е. В.; Гуменюк, Б. М.; Aksenov, E. V.; Gumenyuk, B. M.Робота присвячена вивченню безпосередніх ангіографічних результатів у хворих з гострим інфарктом міокарда. В обстеження увійшло 626 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, яким на базі рентген-ангіографічного відділення НІССХ імені М.М. Амосова НАМН України, проводились діагностичні та лікувальні інтервенційні процедури з приводу даної патології. Середній вік пацієнтів становив 66,96±1,81 років, середня вага – 86,5±1,44 кг. Площа ураження міокарда лівого шлуночка при підрахунку QRS-індексу становила у середньому 20,4±1,2%. У 438 хворих (69,97%) при надходженні був II функціональний клас серцевої недостатності по T. Killip. 332 обстеженим у ранні терміни інфаркту міокарда була проведена первинна балонна ангіопластика, а 294 пацієнтам було виконано стентування інфаркт-пов'язаної коронарної артерії з oднoмoментнoю імплантацією стентів. В результаті виконаних досліджень було визначено, що атеросклеротичні ураження коронарної артерії, які викликали розвиток гострого інфаркту міокарда, найчастіше реєструвалися в області передньої міжшлуночкової гілки (49% випадків) і у правій коронарної артерії (28,2% випадків). При цьому, 74,1% стенозів відносились до типу «С», включаючи оклюзії (53,6%). Безпосередній (технічний) ангіографічний успіх балонної ангіопластики інфаркт-пов’язаної артерії становив 90,4% випадків. Хороший ангіографічний результат при виконанні стентування досягався у 96,6% випадках. При цьому, процедурний успіх з урахуванням повторних втручань склав 91,5%, а хороший клінічний результат був відзначений у 86,7% пацієнтів. Після проведеної ангіографічної реканалізації, при стенозах типу «С» відзначався найбільший середній ступінь залишкового звуження, а найменший спостерігався при ураженнях типу «В».Документ Біофізичні аспекти визначення коефіцієнта світлопроникності твердих тканин та поверхневого натягу антисептичних розчинів на систему кореневих каналів зубів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Сідаш, Юлія Володимирівна; Сидаш, Юлия Владимировна; Sidash, Yu. V.В ендодонтичній практиці використовуються антисептичні засоби різних фармакологічних груп для медикаментозної обробки кореневих каналів. Структура кореневого каналу та її гілок, яка є основним резервуаром великої кількості бактерій, та, з геометричних та фізичних причин, є найбільш важкою з одного боку, для передачі енергії світлового випромінювання, а з іншого боку – для досягнення їх наповнення розчином відповідного фотосенсибілізатора. У зв'язку з цим, метою нашого дослідження було вивчення особливостей передачі світла твердими тканинами зубів, а також поверхневий натяг розчинів фотосенсибілізаторів. Нами вивчено поверхневий натяг антисептичних розчинів 3% гіпохлориту натрію, 0,06% хлоргексидину беглюконату, 1% спиртового хлорофіліпту, 2% метиленового синього, 3% перекису водню, 0,1% лактату етакридіну, які широко застосовуються в обробці кореневих каналів, і деякі з них мають фотосенсибілізуючий ефект. Експериментально вимірювали їх коефіцієнт поверхневого натягу, щоб визначити можливість проникнення рідини в порожнину невеликого перерізу. Вивчено коефіцієнт передачі світла з твердих тканин зуба. Таким чином, 1% спиртовий розчин хлорофіліпту буде легше заповнювати дентинні канальці невеликого перерізу, ніж водні розчини фотосенсибілізаторів, оскільки його фактор поверхневого натягу є найменшим з усіх вивчених розчинів. Визначено можливість комбінованого використання світлового випромінювання з дезінфікуючими розчинами для фотоактивованої терапії та антисептичного лікування кореневих каналів взагалі ; В эндодонтической практике используются антисептические растворы различных фармакологических групп для медикаментозной обработки корневых каналов. Структура корневого канала и его ветвей, являющихся основным резервуаром большого количества бактерий, в связи с геометрическими и физическими причинами являются наиболее сложными, с одной стороны, для передачи энергии светового излучения, и с другой стороны, для достижения их заполнения раствором соответствующего фотосенсибилизатора. В этой связи целью нашего исследования было изучение особенностей передачи света твердыми тканями зубов, а также поверхностного натяжения растворов фотосенсибилизаторов. В данной работе изучено поверхностное натяжение антисептических растворов 3% гипохлорита натрия, 0,06% хлоргексидина биглюконата, 1% спиртового хлорофиллипта, 2% метиленового синего, 3% перекиси водорода, 0,1% лактата этакридина, которые широко используются в медицинской практике для обработки корневых каналов, а некоторые из них имеют эффект фотосенсибилизатора. Экспериментально измерено их коэффициент поверхностного натяжения, чтобы определить возможность проникновения жидкости в полость небольшого поперечного сечения. Изучен коэффициент пропускания света твердыми тканями зубов. Таким образом, 1% спиртовый раствор хлорофиллипта будет легче заполнять дентинные канальцы небольшого поперечного сечения, чем водные растворы фотосенсибилизатора, поскольку его коэффициент поверхностного натяжения является наименьшим из всех исследованных растворов. Определена возможность совместного использования светового излучения с дезинфицирующими растворами для фотоактивированной терапии и антисептического лечения корневых каналов в целом ; In endodontic practice, antiseptic agents of various pharmacological groups are used for medicinal treatment of root canals. The structure of the root canal and its branches, which is the main reservoir of a large number of bacteria and due to geometric and physical conditions, on the one hand, is the most difficult to convey the energy of light radiation, and, on the other hand, is characterised by its complicated filling with proper photosensitizer. In this regard, the purpose of this study was to investigate the peculiarities of light transmission by hard dental tissues, as well as the surface tension of photosensitize solutions. The paper described the study of surface tension of antiseptic solutions of 3% sodium hypochlorite, 0.06% chlorhexidine begluconate, 1% alcohol chlorophyll, 2% methylene blue, 3% hydrogen peroxide, 0.1% ethacridin lactate that are widely used in the medical treatment of root channels and some of them have a photosensitizer effect. Experimental measurement of their surface tension coefficient was carried out to determine the possibility of fluid penetration into a cavity of a small cross-section. The light transmission coefficient with hard dental tissues was assessed. Thus, a 1% alcohol chlorophyllipt solution demonstrates its property to fill in dentin tubules of a small cross-section more easily than the aqueous solutions of photosensitizer, because its surface tension factor is the smallest of all the solutions studied. The possibility of combined use of light radiation with disinfectant solutions for photo-activated therapy and antiseptic treatment of root canals in general has been grounded.Документ Вади серця при синдромі нунан: літературний огляд та випадок з практики(Українська медична стоматологічна академія, 2018-10-23) Ждан, Вячеслав Миколайович; Катеренчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Катеренчук, Александр ИвановичВ статті представлено літературний огляд описаних вад серця при синдромі Нунан та наведено випадок з власної практики. Синдром Нунан належить до групи захворювань RAS-опатій, в основі яких генетичний дефект кодування внутрішньоклітинних месенджерів інформаційного сигналу. Синдром Нунан характеризується клінічною картиною вроджених вад з боку різних органів і систем та підвищеною схильністю до онкологічних захворювань. Найвагомішим фактором, що визначає тривалість життя при даному захворюванні, є характер та вираженість вроджених вад серця. Найчастішою вродженою вадою серця є стеноз легеневої артерії, що виявляється більше ніж у половини хворих. На другому місці - гіпертрофічна кардіоміопатія (приблизно кожен третій хворий), на третьому - патологія мітрального клапана, серед яких домінуючими є стеноз легеневої артерії та гіпертрофічна кардіоміопатія. В статті описано клінічний випадок синдрому Нунан у дорослої жінки, що звернулась за плановою консультацією. Спадковий характер захворювання в даному випадку не доведено. У хворої наявні стигми, характерні для тернеровського фенотипу, зі збереженням фертильної здатності. Виявлено поєднану ваду серця: двостулковий аортальний клапан та пролапс мітрального клапана. Визначити характер функціональних порушень виявилось неможливо внаслідок наявності вираженої м’язовоїдистрофі. Ступінь компенсації гемодинамічних порушень за даними об’єктивного огляду та ехокардіоскопії дозволив утриматись від скерування хворої на кардіохірургічне лікування. Відповідно, зроблено висновок про необхідність індивідуального підходу у виборі клінічної тактики при синдромі Нунан, що характеризується різноманітністю вроджених серцевих вад; В статье представлены литературный обзор описанных пороков сердца при синдроме Нунан и приведен случай из собственной практики. Синдром Нунан относится к группе заболеваний RAS-опатий, в основе которых генетический дефект кодирования внутриклеточных мессенджеров информационного сигнала. Синдром Нунан характеризуется клинической картиной врожденных пороков состороны различных органов и систем, а также повышенной склонностью к онкологическим заболеваниям. Весомым фактором, определяющим продолжительность жизни при данном заболевании, является характер и выраженность врожденных пороков сердца. Самым частым пороком сердца является стеноз легочной артерии, который выявляется более чем у половины больных. На втором месте - гипертрофическая кардиомиопатия (примерно каждый третий больной), на третьем - патология митрального клапана. В статье описано клинический случай синдрома Нунан у взрослой женщины, которая обратилась с плановой консультацией. Наследственный характер заболевания в данном случае не доказан. У больной присутствовали стигмы, характерные для тернеровского фенотипа, при этом с сохраненной фертильной способностью. Выявлено комбинированный порок сердца: двустворчатый аортальный клапан и пролапс митрального клапана. Определить характер функциональных нарушений оказалось невозможно вследствие наличия выраженной мышечной дистрофии. Степень компенсации гемодинамических нарушений по данным объективного осмотра и эхокардиоскопии позволил удержаться от направления больного кардиохирургическое лечение. Соответственно, сделан вывод о необходимости индивидуального подхода в выборе клинической тактики при синдроме Нунан, характеризующегося разнообразием врожденных пороков сердца.Документ Вивчення біоплівкоутворюючих та адгезивних властивостей клінічних штамів Kocuria spp(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Фаустова, Марія Олексіївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Faustova, M. O.Етіопатогенетичним чинником інфекційно-запальних захворювань слизових оболонок порожнини рота є формування бактеріальних біоплівок умовно-патогенними мікроорганізмами. Саме тому, вивчення перебігу запальних процесів з урахуванням особливостей адгезивності та біоплівкоутворення їх домінуючих збудників сприяє перегляду та вдосконаленню до сьогодні відомих методів профілактики та лікування даних захворювань. Метою даного дослідження було вивчення адгезивних та біоплівкоутворюючих властивостей клінічних штамів K. kristinae, виділених з порожнини рота пацієнтів з інфекційно-запальними захворюваннями слизових оболонок. Матеріали та методи дослідження. Об’єктом дослідження стали 18 клінічних штамів K. kristinae, виділені від обстежених хворих. Адгезію досліджуваних мікроорганізмів визначали на формалізованих еритроцитах людини групи крові О (1) Rh+ за методикою Бріліса. Адгезивні властивості оцінювали за допомогою індексу адгезивності мікроорганізмів. Вивчення біоплівкоутворюючих властивостей клінічних ізолятів K. kristinae визначали за допомогою спектрофотометричного методу за G.D. Christensen. Властивості мікроорганізмів утворювати біоплівки оцінювали за ступенем поглинання барвника у одиницях щільності. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за допомогою стандартних пакетів програм “STATISTICA+” та “Microsoft Excel 2010”. Наявність зв’язку між адгезивністю та біоплівкоутворенням штамів K. kristinae оцінювали за коефіцієнтом кореляції (r-Пірсона). Результати. Представники роду Kocuria виділяють у 70% пацієнтів з інфекційно-запальними захворюваннями СОПР. Встановлено, що дані збудники володіють високими адгезивними та біоплівкоутворюючими властивостями. Коефіцієнт кореляції r-Пірсона між даними показниками штамів K. kristinae вказує на наявність прямої кореляційної залежності.Документ Вивчення особливостей макро- та мікроелементного складу скелетних м’язів щурів за умов хронічної гіперглікемії(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ртайл, Р. А.; Ткач, Г. Ф.; Rtail, R. A.; Tkach, G. F.На сьогоднішній день існує незначна кількість робіт, присвячених вивченню ролі мікроелементів у розвитку хронічної гіперглікемії та цукрового діабету, при цьому результати є часто контроверсійними. Останнє спонукало нас до проведення власного дослідження з метою вивчення концентрації K, Na, Ca, Mg, Fe, Zn, Cu у скелетних м’язах щурів із хронічною гіперглікемією. Експеримент був проведений на 12 білих щурах-самцях зрілого віку лінії Wistar. Тварини були розподілені на контрольну та експериментальну підгрупи (по 6 щурів у кожній). Моделювання хронічної гіперглікемії у дослідній групі здійснювали за допомогою двотижневого навантаження тварин 10 % розчином фруктози з подальшим одноразовим інтраперитонеальним уведенням стрептозотоцину у дозі 40 мг/кг. Для дослідження брали триголовий м’яз литки. Визначення вмісту макро- та мікроелементів проводили методами атомно-абсорбційної спектрометрії з електротермічною та полуменевою атомізацією. Статистичний аналіз виконували із використанням електронного пакету SPSS-15. Визначення достовірності відмінностей між контрольною та дослідною групами здійснювали із використанням критерію Стьюдента (t). Шляхом порівняльного аналізу встановлено, що в триголовому м’язі литки тварин із хронічної гіперглікемією концентрація К (Р < 0,001), Ca (Р < 0,001), Fe (Р = 0,001), Zn (Р = 0,001) та Cu (Р = 0,038) була достовірно меншою, ніж у щурів без порушень вуглеводного обміну. Різниці між середніми значеннями вмісту Na і Mg у групах порівняння виявлено не було (Р = 0,101 та Р = 0,374, відповідно). Результати представленого дослідження показали значну відмінність вмісту макро- та мікроелементів у скелетних м’язах щурів із хронічною гіперглікемією та тварин контрольної серії, що вказує на можливі відмінності в накопиченні елементів у тканинах за умов нормо- та гіперглікемії.Документ Види дисфункціональних станів скронево-нижньощелепного суглобу за етіологією та особливостями їх патогенезу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Яценко, Павло Ігорович; Яценко, Павел Игоревич; Yatsenko, P. I.Численні публікації у фахових стоматологічних та загальномедичних виданнях за останні кілька років відображають зростаючий інтерес до проблеми дисфункціональних станів скроневонижньощелепного суглобу (СНЩС), що пояснюється значною кількістю таких пацієнтів, поліморфізмом клінічних проявів, пов’язаних з різною етіологією цих станів, особливостями патогенезу, що обумовлює труднощі їх діагностики і лікування. Визначено, що до ведучих чинників у розвитку дисфункціональних станів СНЩС відносять оклюзійно-артикуляційні, нейром'язові порушення, хронічну травму суглоба. Основними факторами в розвитку оклюзійно-артикуляційної дисфункції є кінцеві дефекти зубних рядів, порушення міжальвеолярних відстаней в зв'язку з підвищеною стертістю жувальних поверхонь зубів, прикус, що знижується, та ін. Вважається, що провідною ланкою у розвитку нейром'язового синдрому є м'язовий спазм. Неврогенний фактор у розвитку нейром'язового виду дисфункції СНЩС характерний для осіб з лабільною нервовою системою. До причин розвитку травматичної дисфункції СНЩС відносять неадекватно тривалі лікувальні заходи стоматологів, коли пацієнт з відкритим ротом годинами проводить в кріслі лікаря при реставрації зубів, знятті відбитків, складному видаленні нижніх молярів. Існує поступальна та багатофакторна концепції розвитку дисфункції СНЩС. Тому пошук ведучих ланок механізмів розвитку окремих видів дисфункцій СНЩС є постійним процесом, що мотивує фахівців і відкриває нові можливості використання сучасних методик обстеження пацієнтів для об’єктивізації диференціально-діагностичного процесу і проведення адекватного ефективного лікування.Документ Вплив екзогенного мелатоніну на перебіг гострого пошкодження нирок, індукованого ацетамінофеном(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Дудка, Є. А.; Щудрова, Т. С.; Петрюк, А. Є.; Заморський, І. І.; Дудка, Е. А.; Щудрова, Т. С.; Петрюк, А. Е.; Заморский, И. И.; Dudka, Ye. A.; Shchudrova, T. S.; Petriuk, A. Ye.; Zamorskii, I. I.В експериментах на 24 лабораторних нелінійних білих щурах досліджено вплив мелатоніну (5 мг/кг) на морфофункціональний стан нирок за умов розвитку ацетамінофен-індукованого гострого пошкодження нирок. Встановлено, що одноразове введення ацетамінофену дозою 750 мг/кг призводить до пошкодження переважно проксимальних канальців нефрону, що виявляється некрозом 12% та поширеними дегенеративними змінами у 50% канальцевих клітин за даними гістологічного дослідження. При цьому спостерігається порушення функції нирок, на що вказує зменшення діурезу в 1,6 разу, зниження швидкості клубочкової фільтрації в 2 рази, збільшення концентрації креатиніну в плазмі крові в 1,7 разу, зростання протеїнурії та фракційної екскреції іонів натрію в 3,3 разу, що підтверджує порушення реабсорбційної здатності нефронів. Виявлено, що одноразове застосування мелатоніну виявляє цитопротекторний ефект щодо епітеліоцитів ниркових канальців, значно обмежуючи ступінь та поширеність гістопатологічних змін, та, відповідно, попереджуючи розвиток токсичної нефропатії, що підтверджується нормалізацією більшості показників: зростанням діурезу в 1,3 разу, швидкості клубочкової фільтрації в 1,6 разу, реабсорбції іонів натрію на 2%, зниженням креатинінемії та протеїнурії порівняно до показників нелікованих тварин. Отримані дані щодо ефективності профілактичного застосування мелатоніну після введення токсичної дози ацетамінофену вказують на нефропротекторну активність пінеального гормону, обумовлену його здатністю впливати на ключові ланки патогенезу даної патології. Результати проведеного дослідження обґрунтовують перспективність подальшого експериментального вивчення впливу екзогенного мелатоніну на перебіг нирковій патології різного ґенезу.Документ Вплив лікувального комплексу бетаргін з кверцетином на клінічний перебіг, стан хронічного системного запалення та ендотеліальної дисфункції у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Мануша, Юлія Іванівна; Manusha, Yu. I.; Мануша, Юлия ИвановнаМета: вивчення впливу комплексної терапії бетаргіну з кверцетином на клінічний перебіг стабільної ішемічної хвороби серця та неалкогольної жирової хвороби печінки, показники хронічного системного запалення (TNFα, ІL-6, ІL-10, експресію гену інгібітора каппа В α), ендотеліальної дисфункції (циркулюючих ендотеліальних мікрочастинок CD32 та CD40), показники центральної гемодинаміки та швидкість кровотоку у венах печінки; Цель: изучение влияния комплексной терапии бетаргин с кверцетином на клиническое течение стабильной ишемической болезни сердца и неалкогольной жировой болезни печени, показатели хронического системного воспаления (TNFα, IL-6, IL-10, экспрессию гена ингибитора каппа В α), эндотелиальной дисфункции (циркулирующих эндотелиальных микрочастиц CD32 и CD40), показатели центральной гемодинамики и скорость кровотока в венах печени;The aim of the research: to study the effects of comprehensive therapy of betargin with quercetin on the clinical course of stable coronary heart disease and non-alcoholic fatty liver disease, indicators of chronic systemic inflammation (TNFα, IL-6, IL-10, expression of kappa-B-inhibitor alpha gene), endothelial dysfunction (circulating endothelial CD32 and CD40 microparticles), central hemodynamics and blood flow velocity in the veins of the liver.Документ Вплив інгібітора транскрипційного чинника AP-1 на вільнорадикальне окиснення та антиоксидантний захист у тканинах пародонта щурів за умов системного введення ліпополісахариду Salmonella Typhi(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. М.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив інгібітора транскрипційного фактора AP-1 SR 11302 на процеси вільнорадикального окиснення та антиоксидантного захисту в тканинах пародонта щурів за умов експериментальної системної запальної відповіді (СЗВ), індукованої введенням ліпополісахариду (ЛПС) Salmonella typhi (в дозі 0,4 мкг/кг маси 3 рази протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево протягом наступних 7-ми тижнів). Введення SR 11302 у дозі 1 мг/кг 3 рази на тиждень, починаючи з 30-ї доби експерименту з застосуванням ЛПС, супроводжувалося суттєвим зменшенням швидкість продукування супероксидного аніон-радикала NADPH-залежними електронно-транспортними ланцюгами (на 15,0%), дихальним ланцюгом мітохондрій (на 16,3%) та NADPH-оксидазою лейкоцитів (на 16,2%) порівняно з даними групи з відтворенням СЗВ. За цих умов зменшувалася сумарна активність NO-синтази (на 32,1%) та нітратредуктази (на 17,6%). Вміст пероксинітрит-іонів поступався на 14,8% значенню групи з моделюванням СЗВ. Введення SR 11302 за умов СЗВ супроводжувалося більш низькими значеннями концентрації вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів та її приросту за час інкубації у прооксидантному буферному розчині. Активність супероксиддисмутази та каталази перевищувала дані групи з відтворенням СЗВ на 33.3% та 53.3% відповідно. Зроблено висновок, що застосування інгібітора активації AP-1 SR 11302 за умов СЗВ є ефективним засобом корекції вільнорадикальних процесів у тканинах пародонта.Документ Гормональний фон у жінок з безпліддям та психосоматичними порушеннями(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Камінський, А. В.; Каминский, А. В; Kaminsky, A. V.Психосоціальні стреси сприяють порушенню функції репродуктивної системи, в свою чергу розвиток або погіршення перебігу ендокринних захворювань негативно впливають на психічний стан. Мета дослідження: визначити специфіку гормональних змін у жінок з безпліддям та психосоматичними порушеннями. Обстежили 93 жінки з трубно-перитонеальним фактором безпліддя (основна група). Контрольну групу склали 30 фертильних жінок, які мали народжених дітей. Після проведення анкетування та консультації психолога пацієнтки основної групи розподілені на групи: 1 група – 61 жінка з вираженими психосоматичними розладами; 2 група – 32 жінки без таких розладів. Для визначення вмісту гіпофізарних та стероїдних гормонів в сироватці периферичної крові використовували радіоімунологічні методи. У фолікулінову фазу менструального циклу концентрація лютеїнізуючого гормону у пацієнток 1 групи підвищена (8,70±0,11 проти 6,35±0,23 та 5,03±0,15 МО/л у жінок 2-ї та контрольної групи, р 0,05), відмічено зростання співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулюючого. Рівень пролактину підвищений у пацієнток 1-ї групи у порівнянні з жінками контрольної групи (9,23±0,14 проти 8,25±0,17 нг/мл, р 0,05). На 5-й день менструального циклу зареєстровано достовірно підвищений рівень естрадіолу, а на 21-й день – знижений рівень прогестерону, відповідно зниженим було співвідношення прогестерон/естрадіол. Встановлено також суттєво вищий рівень тестостерону (2,21±0,10 проти 1,95±0,12 та 1,61±0,11 нг/мл, р 0,05). За даними кольпоцитограми, ановуляторний менструальний цикл по гіперестрогеновому типу з недостатністю лютеїнової фази діагностовано у 62,5 % та 40,7 % пацієнток 1 та 2 групи. У жінок з безпліддям та психосоматичними розладами встановлено дисбаланс гонадотропних та статевих гормонів, який проявлявся відносною прогестероновою недостатністю, ознаками гіперестрогенемії, гіперандрогенемії та гіперпролактинемії, що підтверджено кольпоцитологічними дослідженнями. Отримані дані відкривають перспективи для застосування методів психокорекції у програмах лікування безпліддяДокумент Деякі аспекти впливу щитоподібної залози на стан організму в умовах норми і патології(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Рябуха, Ольга Іллівна; Рябуха, Ольга Ильинична; Ryabukha, O. I.Ендокринна система є тією ланкою загального контролю за процесами життєдіяльності теплокровного організму, яка регулює перебіг багатьох його функцій. Важливою складовою цієї системи є щитоподібна залоза. Реалізація різноманітних ефектів тиреоїдних гормонів зумовлена наявністю рецепторів до них у ядрі і мітохондріях клітин майже всіх тканин і органів. Збільшуючи швидкість транскрипції РНК, тиреоїдні гормони впливають на синтез протеїнів, активізують синтез ензимів, які беруть участь в обміні ліпідів, посилюють синтез і всмоктування вуглеводів, їх асиміляцію і використання, впливають на проникність цитоплазматичних мембран для іонів мінеральних речовин. Гормони щитоподібної залози збільшують споживання тканинами кисню, вивільнення енергії, посилюють теплоутворення. Діяльність залози тісно пов’язана з роботою інших органів ендокринної системи. Особливо тісний функціональний зв’язок простежується з гіпоталамусом і гіпофізом; розлади у діяльності залози можуть негативно впливати на стан гонад, підшлункової та надниркових залоз. Гормони щитоподібної залози необхідні для нормальної діяльності ЦНС, зокрема головного мозку: зміни їх вмісту у крові супроводжуються психічними, когнітивними, поведінковими та руховими розладами. Зумовлюючи властивості протеїнів міофібрил, тиреоїдні гормони діють на м’язи, що опосередковано впливає на стан серцево-судинної системи та гемодинаміку. Ефектами дії гормонів щитоподібної залози на респіраторну систему є вплив на розвиток легень плоду та новонароджених, утворення і розвиток альвеолярного епітелію та альвеол, продукування сурфактанта. Простежено функціональні зв’язки щитоподібної залози та печінки; її впливу зазнають жовчовивідна система, шлунково-кишковий тракт та сечовидільна система. Таким чином, порушення діяльності щитоподібної залози призводить до формування ланцюгової реакції змін у роботі різних органів, які можуть мати неоднаковий ступінь важкості, проте торкаються основних напрямків діяльності організму як цілісної біологічної системи.Документ Динамика плацентарных гормонов у беременных со среднетяжелой и тяжелой степенью преэклампсии(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бабаева, А. Х.; Рзакулиева, Л. М.; Бабаєва, А. Х.; Рзакуліева, Л. М.; Babayeva, A. H.; Rzakulieva, L. M.Цель исследования – сравнительная оценка динамического состояния плацентарных гормонов у беременных с преэклампсией различной степени тяжести. Материал и методы. Обследовано 76 беременных женщин (средний возраст 27,7±2,6 лет). Первородящие составили 44,7%, повторнородящие – 55,3%. В зависимости от степени тяжести преэклампсии пациентки были разделены на 2 группы: I группа – 52,6% беременных со среднетяжелой степенью преэклампсии, II группа – 47,4% беременных с тяжелой степенью преэклампсии. Степень тяжести преэклампсии оценивали по шкале Wittlinger. Содержание гормонов оценивали начиная с 33-35 нед. беременности. Плацентарные гормоны эстриол (Эст), прогестерон (ПГ), плацентарный лактоген (ПЛ) и хорионический гонадотропин (ХГ) определяли в венозной крови методом ИФА. Результаты. В сроки гестации 3335 нед. отмечалось снижение плацентарных гормонов, которое продолжилось и в 38-40 нед. в обеих группах. В зависимости от полученной терапии, каждая группа включала 2 подгруппы: подгруппа сравнения, которая получала традиционное лечение и основная подгруппа, терапия было дополнена антиоксидантами. Включение антиоксидантов способствовало замедлению снижения уровня плацентарных гормонов в крови, особенно плацентарного лактогена на 23,6%; при тяжелой преэклампсии – хорионического гонадотропина на 44,2% (р<0,05) и плацентарного лактогена – на 57,9% (р<0,01). Выводы. Определение уровня этих гормонов может помочь в ранней диагностике заболевания, а также может быть показателем тяжести заболевания.Документ Допплерометрия маточного кровотока у женщин с угрозой потери беременности во втором триместре(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Магеррамов, Н. С.; Шамхалова, И. А; Магеррамов, Н. С.; Шамхалова, І. А.; Magerramov, N. S.; Shamhalova, I. A.Цель исследования - изучение гемодинамики маточных сосудов у женщин с угрозой потери беременности во II триместре. Материал и методы. Обследовано 101 беременная женщина с угрозой прерывания беременности во II триместре, средний возраст - 28,7±4,06 лет. Первобеременные составили 36,6%, повторнобеременные - 63,4%, первородящие - 62,4%, повторнородящие - 37,6%. У всех беременных проводили сбор анамнестических данных, изучены экстрагенитальные заболевания, проведено общеклиническое обследование, ультразвуковое сканирование и допплерометрия. Результаты. В среднем систоло-диастолическое отношение в основной группе превышало контрольную величину на 32,6% (р<0,05), индекс резистентности - на 46,4% (р<0,01) и пульсационный индекс - на 24,0% (р<0,05). Нарушения маточно-плацентарного кровотока выявлены у 85,1% беременных. Нарушения маточного кровотока выявлялись у всех 48,5% пациенток с плацентарной недостаточностью, у 21,8% женщин с обострением генитальных инфекций и у 14,8% - с гестационным пиелонефритом. На протяжении II триместра отмечалось снижение показателей маточного кровотока в обеих группах обследования. Гемодинамические нарушения в маточной артерии у большинства пациенток выявлялось в сроке 27-28 недель. Выводы. Максимальная частота гемодинамических нарушений отмечается в сроке 27-28 недель. Проведение допплеровского исследования маточного кровотока позволяет более объективно оценить функциональное состояние системы матка-плацента во II триместре беременности.Документ Дослідження механізму розвитку і взаємозв’язку між порушенням функції зовнішніх волоскових клітин внутрішнього вуха людини та автоімунним тиреоїдитом(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Науменко, О. М.; Дєєва, Ю. В.; Тарасенко, М. В.; Науменко, А. Н.; Деева, Ю. В.; Тарасенко, М. В.; Naumenko, A. N.; Deeva, Yu. V.; Tarasenko, M. V.В представленій роботі досліджена поширеність порушення функції структур внутрішнього вуха у осіб з автоімунним тиреоїдитом в стані еутиреозу. Досліджено гормональну функцію та активність автоімунного процесу в щитоподібній залозі. Визначені рівні такого специфічного для характеристики функції внутрішнього вуха біохімічного показника, як білок престин. Слух досліджено за допомогою реєстрації отоакустичної емісії на частоті продуктів спотворення. Подальший багатогранний статистичний аналіз виявив достовірні дані про порушення функції зовнішніх волоскових клітин внутрішнього вуха, підвищення рівнів престину у осіб з автоімунним тиреоїдитом в порівнянні зі здоровими особами. Крім того, отримані нами результати дозволяють окреслити основні ланки в механізмі розвитку порушень слуху при автоімунному тиреоїдиті, і доводять достовірність взаємозв’язку між підвищенням автоімунної активності в щитоподібній залозі та зниженням функції зовнішніх волоскових клітин внутрішнього вуха.Документ Дослідження факторів ризику, розробка критеріїв та обґрунтування алгоритму прогнозування псоріазу на етапі первинної медичної допомоги(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Черкашина, Л. В.; Черкашина, Л. В.; Cherkashina, L. V.Порівняльний аналіз частоти, діагностичної інформативності та прогностичного значення факторів ризику у порівняльному аспекті виконано серед 110 хворих на псоріаз та 110 практично здорових пацієнтів, підібраних за методом копі-пара. Визначені інформативні критерії для прогнозування псоріазу на етапі первинної медико-санітарної допомоги (подані у ранговій послідовності): високий рівень особистісної тривожності, дисгармонійний склад маси тіла, наявність міопії / астигматизму або гіперметропії, приросла мочка вуха (її відсутність), порушення постави / гіпермобільність суглобів, наявність гриж різної локалізації, наявність шлуночкових або передсердних екстрасистол, схильність до легкого утворення синців, наявність коротких нігтів або порушення їх росту, уміння згорнути язик в «трубочку». Обґрунтовано алгоритм прогнозування та візуальноаналогову шкалу оцінки персоніфікованого ризику псоріазу за комплексом найбільш інформативних конституційно-біологічних маркерів та СВМ недиференційованої дисплазії сполучної тканини, застосування якого також дозволяє формувати групи ризику стосовно псоріазу. У хворих на псоріаз виділено три основних синдроми недиференційованої дисплазії сполучної тканини: синдром психосоціальної дезадаптації, синдром неврогенних та стато-локомоторних проявів та синдром диспластикозалежної дизморфії