2024

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/23282

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 11 з 11

Fluorescent diagnostic method as a tool for comprehensive evaluation of the hygiene of natural teeth and fixed dental prosthesis constructions
(Полтавський державний медичний університет, 2024-06) Ramus, A. M.; Korol, D. M.; Ramus, M. O.; Kurylo, V. O.; Рамусь, Артем Михайлович; Король, Дмитро Михайлович; Рамусь, Михайло Олександрович; Курило, Володимир Олександрович
This study focuses on the critical need for an oral care, especially when using fixed bridge prostheses. The analysis and impact of insufficient care for oral hygiene on the development of dental diseases and the need to develop effective methods for its assessment have been carried out. The research consists of the improvement of fluorescent diagnostics in orthopedic dentistry, as well as, in the development of an index for the assessment of the hygiene of natural teeth and fixed denture structures based on an in vivo experiment. This aims to improve the diagnosis of the condition of the oral cavity in patients with fixed prostheses, contributing to the improvement of the quality of their orthopedic treatment. Materials and methods: The use of fluorescent diagnostics with Rhodamine G dye allows to identify the presence of dental deposits under the influence of ultraviolet light. The technique involves treating teeth and dentures with a solution that enhances the visibility of dental plaque under ultraviolet light. Research results: The obtained research data confirm the high efficiency of the fluorescent technique in the detection of dental deposits, both on natural teeth and on the surfaces of fixed prostheses. Digital analysis allows you to visualize the specific graphic characteristics of the biofilm, which facilitates the adaptation of an individual approach. Conclusions: The conducted study demonstrates that the improved fluorescent method was extremely effective in determining the state of oral hygiene, effective both for the analysis of natural teeth and fixed prostheses. The proposed method allows you to determine the hygienic condition in detail, makes a significant contribution to the prevention of dental diseases and improves the optimization of medical interventions. The technique is easy to use, and the corresponding software is available for dentists. Further expansion of observations for the use of this technique in patients with a different orthopedic spectrum of needs is expected. Дане дослідження зосереджується на критичній необхідності догляду за ротовою порожниною, особливо при користуванні незнімними мостоподібними протезами. Проаналізовано вплив недостатнього догляду за гігієною порожнини рота на розвиток стоматологічних захворювань і необхідність розробки ефективних методів для її оцінювання. Дослідження полягає в удосконаленні флуоресцентної діагностики в ортопедичній стоматології, а також у розробці індексу для оцінки гігієни природних зубів і незнімних конструкцій зубних протезів на основі експерименту in vivo. Це має на меті покращення діагностики стану ротової порожнини в пацієнтів із незнімними протезами, сприяючи підвищенню якості їх ортопедичного лікування. Матеріали і методи. Використання флуоресцентної діагностики з барвником «Родамін Ж», що дозволяє ідентифікувати наявність зубних відкладень під впливом ультрафіолетового світла. Методика передбачає обробку зубів і протезів розчином, який підсилює видимість зубного нальоту під ультрафіолетовим освітленням. Результати дослідження. Отримані дані дослідження підтверджують високу ефективність флуоресцентної методики у виявленні зубних відкладень і на природних зубах, і на поверхнях незнімних протезів. Цифровий аналіз дозволяє візуалізувати специфічні графічні характеристики біоплівки, що сприяє адаптації індивідуального підходу. Висновки. Проведене дослідження демонструє, що вдосконалений флуоресцентний метод вия вився високоефективним у визначенні стану гігієни ротової порожнини, ефективний для аналізу і природних зубів, і незнімних протезів. Запропонований метод дозволяє детально визначити гігієнічний стан, створює вагомий внесок у профілактику стоматологічних захворювань і оптимізує лікувальні втручання. Методика легка в застосуванні, а відповідне програмне забезпечення доступне для лікарівстоматологів. Передбачається подальше збільшення кількості спостережень задля розширення можливостей використання цієї методики в пацієнтів ортопедичного профілю.
Безпосередня імплантація в реабілітації пацієнтів з ураженим пародонтом
(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-19) Локес, Катерина Петрівна; Добровольська, Оксана Володимирівна; Добровольський, Олександр Володимирович; Буханченко, Ольга Петрівна; Дворник, Валентин Миколайович; Скрипніков, Петро Миколайович; Lokes, K. P.; Dobrovolska, O. V.; Dobrovolskyi, O. V.; Bukhanchenko, O. P.; Dvornyk, V. M.; Skrypnikov, P. M.
Стаття висвітлює оптимізацію протоколу реабілітації пацієнтів із захворюваннями пародонту за умов використання методики безпосередньої дентальної імплантації. Для досягнення цілей було відібрано 50 пацієнтів, які мали показання до встановлення імплантатів у фронтальній ділянці верхньої й нижньої щелеп, відповідно 23 і 27 пацієнтів. Клінічне дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Резорбтивно-деструктивні процеси в періапікальних тканинах вивчали за допомогою конусно-променевої комп’ютерної томографії. Стан гігієни порожнини рота визначали за допомогою індексу зубного нальоту (PI) (Silness, Löe, 1964). Якість інтеграції імплантатів і стан альвеолярної кістки оцінювали за допомогою рентгенологічних методів, ступінь стабільності імплантатів визначали за допомогою приладу Osstell. Операцію виконували без відшарування слизово-окісного клаптя, за винятком випадків, коли виявляли інфіковані періапікальні тканини. Проводили кісткову аугментацію біологічно активним матеріалом «Bio-oss», який перемішували з аутоплазмою пацієнта, збагаченою факторами росту. У більшості випадків було реалізовано одноетапний протокол імплантологічного лікування. Готову тимчасову ортопедичну конструкцію фіксували наступного дня. Через 6 місяців користування тимчасовим зубним протезом проводили заміну на постійну конструкцію – металокерамічні мостоподібні протези з гвинтовою фіксацією. Отримані результати дослідження свідчать про доцільність і високу ефективність використання безпосередньої імплантації для заміщення дефектів зубних рядів незнімними конструкціями, у тому числі в пацієнтів із генералізованим пародонтитом.
Віддалені наслідки профілактичних заходів у дітей після радикальної ураностафілопластики
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Попело, Юлія Вікторівна; Доленко, Ольга Борисівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Резвіна, Катерина Юріївна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Popelo, Yu. V.; Dolenko, O. B.; Korotych, N. M.; Rezvina, K. Yu.
Наявність у дітей вродженого незрощення піднебіння не дозволяє повною мірою проводити гігієнічні заходи, тому потребує виконання планових лікувально-профілактичних заходів на всіх етапах спостереження. Мета роботи – вивчити віддалені наслідки ефективності лікувально-профілактичних заходів після радикальної ураностафілопластики. Методи дослідження. Для об’єктивної оцінки стоматологічної ситуації в 17 пацієнтів визначали гігієнічні показники Green-Vermillion, Silness-Loe, РМА SBI, швидкість секреції слини, рН ротової рідини, оптичну густину, в’язкість, активність α-амілази, середньомолекулярний уміст, наявність сіалових кислот, уміст загального білка й оксипроліну. Результати дослідження та їх обговорення. На огляді дітей через 6 місяців після операції встановлено, що за цей період індекси Грін-Вермільйона, Сілнесса-Лое й індекси кровоточивості погіршилися в 1,3; 1,2; 1,3 раза відповідно, а індекс РМА збільшився в 1,4 раза. Інакше виглядають зміни фізико-хімічних і біохімічних компонентів ротової рідини та її якісних властивостей. Після завершення першого курсу лікувально-профілактичних заходів авторам не вдалося нормалізувати рівні деяких із них. За 6 місяців відбулися поглиблення негативної динаміки і зниження слиновиділення в 1,3 раза, але покращилася активність α-амілази порівняно з попереднім періодом обстеження в 1,2 раза. Показники середньомасових молекул, сіалових кислот, загального білка й оксипроліну знову підвищилися в 1,5; 1,4; 1,2; 1,3 раза відповідно. Обнадійливим був факт стабільності показників концентрації іонів водню, оптичної густини і в’язкості, що свідчило про покращення реологічних властивостей ротової рідини. Така ситуація зумовлює необхідність розробки нових методичних підходів щодо тривалого спостереження за дітьми із вродженим незрощенням піднебіння і визначення алгоритму їх медичного супроводу. Висновок. Стійке погіршення гігієнічних показників, стану тканин пародонту, секреторної діяльності слинних залоз, якісних властивостей ротової рідини неможливо усунути навіть у віддалені терміни після хірургічного втручання. Це вимагає регулярних лікувально-профілактичних курсів і потребує їх постійного вдосконалення. Перспективи досліджень. Плануються подальші дослідження. The presence of congenital non-union of the palate in children does not allow to carry out hygienic measures to the full extent, therefore it requires carrying out planned remedial and medical and preventive measures at all stages of observation. The purpose of the work is to study the long-term outcomes of the effectiveness of treatment and preventive measures after the radical uranostaphyloplasty. Research methods. In order to objectively assess the dental situation in 17 patients, we assessed the hygiene indices of Green-Vermillion, Silness-Loe, РМА SBI, saliva secretion rate, oral fluid pH, optical density, viscosity, α-amylase activity, medium molecular weight content, the presence of sialic acids, and the content of total protein and oxyproline. Results and discussion. When examining children in 6 months after surgery, it was found out that during this period of time the Green-Vermillion, Silness-Loe and bleeding indexes worsened by 1,3; 1,2; 1,3 times, respectively, and the PMA index increased by 1,4 times. The picture of changes in the physicochemical and biochemical components of oral fluid and its qualitative properties looks different. We would like to remind you that after the completion of the first course of treatment and prevention measures, we failed to normalize the levels of some of them. Over a period of time of 6 months, there was a deepening of the negative trend and the rate of salivation was by 1,3 times lower, but the activity of α-amylase improved by 1,2 times compared to the previous period of examination. The indexes of average mass molecules, sialic acids, total protein and oxyproline increased again by 1.5; 1,4; 1,2;1 ,3 times, respectively. The fact of the stability of indexes of hydrogen ion concentration, optical density and viscosity was encouraging, which indicated an improvement in the rheological properties of oral fluid. This situation prompts the need to develop new methodological approaches regarding long-term observation of children with congenital non-union of the palate and determining an algorithm for their medical support. Conclusion. Persistent deterioration in hygiene indexes, periodontal tissue condition, salivary gland secretory activity, and qualitative properties of oral fluid cannot be fully resolved even in the long term after surgical intervention. This necessitates regular treatment and preventive measures, along with continuous improvement of these strategies. Prospects for further research. Further research is planned.
Електроміографія як метод оцінки ефективності ортопедичного лікування патологічного стирання твердих тканин та зубів
(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Баля, Геннадій Миколайович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Король, Дмитро Михайлович; Дворник, Валентин Миколайович; Balia, G. M.; Tkachenko, I. M.; Korol, D. M.; Dvornyk, V. M.
Поєднання патологічного стирання зубів із дефектами зубних рядів спричиняє вагомі зміни в зубо-щелепному комплексі, що призводить до значних морфофункціональних порушень і створює труднощі ортопедичної реабілітації таких пацієнтів.Проведено лікування 34 осіб віком від 35 до 60 років із генералізованою формою патологічного стирання I-II ступенів у поєднанні з дефектами зубних рядів I, II і III класів за Кеннеді. Обстеження складалося зі з’ясування анамнезу, загальноклінічного обстеження, визначення міжальвеолярної ви-соти, вивчення діагностичних моделей, рентгенологічного обстеження, ЕМГ жувальних м’язів.Результати. Дані ЕМГ дослідних груп до лікування показали різні ступені ритму жувальних рухів, чітке чергування фаз активності та спокою, нерівномірне включення рухових одиниць у процес скоро-чення порівняно зі здоровими пацієнтами; визначався звичний бік жування, унаслідок чого тривалішим ставав час жування, знижувалися його ритм і жувальна ефективність.Через 30 днів після відповідного лікування електроміографічне дослідження показало морфологічні та функціональні зміни в щелепно-лицевому апараті пацієнтів дослідних груп, що відобразилися на кі-лькісних показниках ЕМГ жувальних м’язів. У I групі показники ЕМГ значно наблизилися до таких у групі контролю, а в II групі визначалася тенденція наближення до норми.Відповідне ортопедичне лікування патологічного стирання, ускладненого наявними дефектами зу-бних рядів, різноманітними конструкціями сприяло появі нових міотатичних рефлексів, створенню но-вого стереотипу жування.Позитивна зміна показників ЕМГ, особливо коефіцієнта «К», і наближення їх до показників групи контролю вказує на відповідний вибір методу протезування, що сприятиме процесу адаптації до орто-педичної конструкції та покращить психосоматичний стан пацієнтів загалом.Висновки. Визначення різниці біопотенціалів жувальних м’язів дозволяє оцінити ступінь і характер наявних порушень у пацієнтів із патологічним стиранням.Позитивна динаміка показників електроміографії при лікуванні пацієнтів із генералізованою фор-мою патологічного стирання, ускладненою дефектами зубних рядів, указує на якість проведеного ліку-вання, доцільність вибору ортопедичної конструкції та плинність процесу адаптації до неї.Перспектива досліджень полягає в подальшому спостереженні за віддаленими результатами лі-кування з можливістю визначення термінів повної адаптації до ортопедичної конструкції.
Операція видалення зуба як складова ортодонтичного лікування
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Локес, Катерина Петрівна; Карасюнок, Анна Євгеніївна; Смаглюк, Любов Вікентіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Воронкова, Ганна Володимирівна; Резвіна, Катерина Юріївна; Lokes, K. P.; Karasiunok, A. Ye.; Smaglyuk, L. V.; Voloshyna, L. I.; Voronkova, H. V.; Rezvina, K. Yu.
The issue of tooth extraction for orthodontic purposes has been discussed for more than a hundred years. Currently, the criteria that determine the orthodontic indications for extraction go beyond the analysis of diagnostic control models and the position of the teeth in the bone tissue of the jaw. The correct choice of teeth to be extracted makes it possible to achieve multiple stable contacts between the rows of teeth and to normalize the functions of the maxillofacial system. The aim of the study was to analyze the frequency of removal of different groups of teeth in orthodontic patients and the influence of the healing quality of the socket of the removed tooth on the course of orthodontic treatment. The study was conducted at the Department of Orthodontics and the Department of Oral and Maxillofacial Surgery of the Poltava State Medical University. The study included 654 patients who underwent orthodontic treatment with removable orthodontic devices between 2020 and 2023. Tooth extraction was indicated in 41.74% of cases. In 3.66% of cases, the lower third molars were to be extracted, and in 1.83% of these patients, unilateral extraction was used and was associated with the unilateral extraction of a symmetrical tooth. In 76.19% of cases, all four third molars were extracted, in all cases for orthodontic reasons only. In a few cases, second molars were extracted 1.1%, due to the degree of tooth destruction. However, in a certain number of cases (19.05%) other teeth were preferred for extraction, of which 17.48% were first upper premolars. It should be noted that the majority of extractions, especially of third molars, were performed on patients with an Engle class II bite, which is confirmed by the data in the literature. It should be noted that the frequency of indications for tooth extraction did not depend on the sex of the patient. Such data indicate an urgent need for a comprehensive approach to the treatment of patients with malocclusion. Питання видалення зубів у ортодонтичних цілях обговорюється вже понад сто років. Натепер критерії, які визначають ортодонтичні показання до екстрації, виходять за межі аналізу контрольнодіагностичних моделей і положення зубів у кістковій тканині щелеп. Правильний вибір зубів, які підлягають видаленню, дозволяє досягти множинних стійких контактів між зубними рядами і нормалізувати функції зубощелепної системи. Метою дослідження було проведення аналізу частоти видалення зубів різних груп у ортодонтичних пацієнтів і впливу якості загоєння лунки видаленого зуба на перебіг ортодонтичного лікування. Дослідження було проведено на базі кафедри ортодонтії та кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету. У дослідженні взяли участь 654 пацієнти, яким проводилося ортодонтичне лікування знімними ортодонтичними апаратами протягом 2020/2023 рр. У 41,74% випадків було показано видалення зубів. У 3,66% видаленню підлягали нижні треті моляри, причому серед цих пацієнтів однобічне видалення застосовувалося в 1,83% випадках і було пов’язано з однобічною адентією симетричного зуба. У 76,19% видаляли всі чотири треті моляри, у всіх випадках виключно за ортодонтичними показаннями. У поодиноких випадках видаленню підлягали другі моляри – 1,1%, що було зумовлено ступенем зруйнованості зуба. Проте в певній кількості випадків (19,05%) перевагу віддавали екстракції інших зубів, у 17,48% із них – перші премоляри верхньої щелепи. Слід зазначити, що найбільша кількість видалень, особливо третіх молярів, мала місце в пацієнтів із прикусом II класу за Енглем, що підтверджується даними літератури. Варто зазначити, що не було виявлено залежності частоти показань до видалення зубів від статі пацієнта. Такі дані свідчать про гостру необхідність комплексного підходу до лікування пацієнтів із аномаліями прикусу.
Особливості застосування назубних шин при повних вивихах зубів
(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-19) Аветіков, Давид Соломонович; Волошина, Людмила Іванівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Бойко, Ігор Васильович; Іваницький, Ігор Олексійович; Локес, Катерина Петрівна
Серед стоматологічних травм повний вивих зуба має поширеність від 1,2 до 14,8% у постійному зубному ряду і визначається як повне зміщення зуба з лунки з розривом волокон періодонтальної зв’язки. Авторами проведено ретроспективне дослідження медичних карт 65 амбулаторних стоматологічних пацієнтів із повним вивихом зуба на базі КП «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка ПОР». У 26% випадків використовували напівжорстку шину протягом 7-10 днів, яка була фіксована композитною смолою і сталевим дротом діаметром 0,02 см. При жорсткій фіксації в 57,5% випадків спостерігали вищий ступінь регенерації кісткової тканини в періодонтальному просторі. Установлено, що з назубних шин у 62% випадків використовували напівжорсткі шини з нейлону, 9% – сталевий дріт і 18% – реставраційний матеріал. Згідно з отриманими даними щодо обробки й підготовки зуба до реплантації та іммобілізації фізіологічний розчин є найпридатнішим середовищем для зберігання (62,4%), ідеальний екстраальвеолярний період часу становив 25-27 хв (58,5%), при цьому зуби перебували в сухому місці протягом 10 хв після зберігання у фізіологічному розчині. Оцінюючи регенерацію пульпи і тканин періодонта для постійних зубів, найкращі результати спостерігали за використання збагаченої тромбоцитами плазми, особливо для різців, із відривом після понад 8 годин екстраорального зберігання зуба й відстроченої реплантації. Отримані дані дозволяють стверджувати, що натепер кілька факторів можуть впливати на успіх реплантації: тривалість травми, екстраальвеолярний період перманентності, засоби збереження, контамінація, маніпуляції та стан видаленого зуба, тип використаної шини й час застосування.
Особливості клініки, діагностики й лікування уражень великих слинних залоз
(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-19) Аветіков, Давид Соломонович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Іваницька, Олена Сергіївна; Іваницький, Ігор Олексійович; Яценко, Павло Ігорович; Локес, Катерина Петрівна; Avetikov, D. S.; Havryliev, V. M.; Ivanytska, O. S.; Ivanytskyi, I. O.; Yatsenko, P. I.; Lokes, K. P.
Ураження слинних залоз різного ґенезу досить поширене серед пацієнтів: пухлини цих органів складають 2,2-3,7% загальної кількості пухлин голови і шиї, 78-82% пухлин слинних залоз, а сіаладеніти – 3,8-6,7% загальної кількості запальних захворювань органів щелепно-лицевої локалізації. Проведено ретроспективне дослідження історій хвороб 174 пацієнтів, прооперованих у відділенні щелепнолицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського» ПОР. Результати дослідження. Згідно з отриманими даними плеоморфна аденома була найчастішою доброякісною пухлиною, а мукоепідермоїдна карцинома була найчастіше виявленою злоякісною пухлиною. Щодо початкових проявів, головним виявленням була пухлинна маса в 96,1% усіх випадків. Іншими проявами були випадкове ураження при дослідженнях зображення й місцевий біль або запалення. Зафіксовано поодинокі повідомлення про випадкові ураження під час візуалізації новоутворень. Пальпацію визнано чудовим клінічним параметром для топографічної локалізації та класифікації уражень щодо злоякісності з доведеною значущістю в зразку через її високу чутливість для демонстрації вузликів у поверхневій частці (97,1%) і високу специфічність для вузликів у глибокій частці. Авторами встановлено, що середній час еволюції доброякісних пухлин був приблизно в три рази більший, ніж у злоякісних пухлин. Ці дані узгоджуються з даними літератури, що злоякісні пухлини більш агресивні й мають швидку еволюцію, натомість доброякісні мають підступний початок і повільний ріст. Висновок. Відповідно до цього дослідження, ураховуючи досвід нашої клініки, наявність і візуалізація поодинокого вузла в привушній ділянці є основним клінічним проявом раку привушної залози. Плеоморфна аденома – найбільш поширений гістологічний тип, і субтотальна паротидектомія зі збереженням лицевого нерва є найкращим методом лікування цих пацієнтів.
Особливості лікування гіпермобільності суглобових голівок і вивихів нижньої щелепи на тлі переломів виросткових відростків нижньої щелепи як профілактики алопластичних заміщень скроневонижньощелепного суглоба
(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-19) Торопов, Олександр Анатолійович; Аветіков, Давид Соломонович; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Іваницька, Олена Сергіївна; Розколупа, Розколупа; Локес, Катерина Петрівна; Toropov, O. A.; Avetikov, D. S.; Skikevych, M. G.; Ivanytska, O. S.; Rozkolupa, O. O.; Lokes, K. P.
Гострі, хронічні й рецидивні вивихи натепер трактують як стан, при якому відросток нижньої щелепи зміщується зі своїх суглобів і потребує маніпуляцій іншої особи, щоб повернутися в нормальне положення. Таким станам зазвичай передують або ятрогенні фактори, у тому числі переломи гілки нижньої щелепи, або нестабільність суглоба й гіпермобільність його голівок. Ця патологія потребує персоніфікованого алгоритму лікування: у кожному конкретному випадку слід чітко врахувати клінікорентгенологічні ознаки даної патології та визначитися в методиці консервативного або хірургічного лікування. Кожна з них має свої переваги й недоліки, також можливе комбіноване їх застосування, що є запорукою профілактики тяжчих ускладнень, які можуть призвести до алостатичних заміщень компонентів суглоба або його заміни в цілому. Мета дослідження: провести порівняльний аналіз даних клінічних обстежень, консервативного й хірургічного лікування, ускладнень і післяопераційних результатів, ураховуючи поширеність хронічних вивихів нижньої щелепи на тлі переломів виросткових відростків. Проаналізовано клінічні випадки хронічних вивихів нижньої щелепи тривалістю від одного до трьох місяців після проведення остеосинтезу. Спроби ручного вправлення не мали позитивного результату, тому було прийняте рішення консервативного лікування пацієнтів за допомогою накусних блоків із самотверднучої пластмаси й застосуванням еластичних методів фіксації нижньої щелепи, що дало позитивний результат уже на третій тиждень лікування. Також цих пацієнтів спостерігали в клініці протягом 6 місяців без візуалізації ускладнень і механічного, і запального характеру. Підкреслено, що в кожному конкретному випадку слід ураховувати всі особливості патогенезу цього захворювання і складати персоніфікований алгоритм лікування, який складається з консервативних методик, а за його неефективності виконувати хірургічне лікування.
Поширеність флюорозу зубів у населення земної кулі (огляд літератури)
(Полтавський державний медичний університет, 2024-06-26) Каськова, Людмила Федорівна; Моргун, Наталія Анатоліївна; Ващенко, Ірина Юріївна; Андріянова, Ольга Юріївна; Хміль, Олена Всеволодівна; Янко, Наталія Валентинівна; Артем'єв, Андрій Владиславович; Kaskova, L. F.; Morhun, N. A.; Vashchenko, I. Yu.; Andryanova, O. Yu.; Khmil, O. V.; Yanko, N. V.; Artemyev, A. V.
Мета дослідження – проаналізувати літературу щодо поширеності флюорозу в усьому світі та фактори, що призводять до виникнення флюорозу зубів і кісток. Пошук статей, опублікованих у 2016/2023 роках, проводився авторами в наукометричних базах Scopus і Web of Science за ключовими словами «флюороз зубів», «dental fluorosis», «fluorosis». Для класифікації тяжкості флюорозу зубів використовуються індекс дефектів розвитку емалі (DDE), індекс флюорозу поверхні зубів (TSIF) і найширше – індекс Діна та індекс Тілструпа-Феєрскова (TFI). До факторів ризику флюорозу зубів належать проживання в регіонах із високим умістом фтору в питній воді та фторуванням води чи солі, уживання бутильованої води, дитячих напоїв, використання фторовмісних зубних паст у дошкільному віці, раннє відлучення від грудного вигодовування і тривалий період споживання дитячої суміші, а також спекотний клімат і підвищений уміст фтору в ґрунті та продуктах харчування. Дослідження з Індії та Китаю свідчать про флюороз зубів і скелетний флюороз за концентрації фтору 6 мг/л. Поширеність флюорозу зубів у Північній Танзанії, де вміст фтору в щоденній питній воді складає 3,6 мг/л, досягає 75,22%. В Ефіопії за вмісту фтору 5,09 мг/л поширеність скелетного флюорозу коливається від 55,1% до 72,4%. У Кенії вміст фтору в питній воді досягає 72 мг/л, тож поширеність флюорозу зубів сягає 80%. Нижча поширеність флюорозу зубів у південно-західній Саудівській Аравії та Ірані, де концентрація фтору нижча. У Йорданії поширеність флюорозу зубів досягає 39,9% через високий уміст фтору в шахтних породах. У деяких районах Пакистану внаслідок забруднення ґрунтових вод промисловим виробництвом поширений скелетний флюороз. В Англії поширеність дуже легкого флюорозу зубів становить 39% у Ньюкаслі, де вода фторується, і 24% у нефторованому Манчестері. Найширше для класифікації тяжкості флюорозу використовуються індекси Діна й індекс TFI. У різних регіонах світу на виникнення флюорозу зубів і кісток впливають різноманітні фактори, тому поширеність флюорозу зубів коливається від 11,1 до 100%. The aim of the study is to analyze the literature about the fluorosis prevalence and the factors which lead to dental and bone fluorosis. The search for articles published in 2016-2023 was conducted by the authors in Scopus and Web of Science scientific data bases using the keywords “fluorosis”, “dental fluorosis”. To classify the severity of dental fluorosis, the index of developmental defects of enamel (DDE), the index of tooth surface fluorosis (TSIF), and mostly Dean’s index Thylstrup & Fejerskov Index (TFI) are used. The risk factors for dental fluorosis include living in regions with high level of fluoride, drinking water with high level of fluoride or salt fluoridation, drinking bottled water, use of fluoride toothpastes among preschool children, early weaning, and use of infant formula for long time, and, as well as, a hot climate and high fluoride content in soil and food. The studies from India and China demonstrated that the average concentration of dental fluorosis and skeletal fluorosis at fluoride contained 6 mg/l. The prevalence of dental fluorosis in NorthernTanzania, where the fluorine content in daily drinking water is 3.6 mg/l, reaches 75,22%. In Ethiopia, where fluorine content is 5.09 mg/l, the prevalence of skeletal fluorosis ranges from 55.1% to 72.4%. In Kenya, the fluoride content in drinking water reaches 72 mg/l, so the prevalence of dental fluorosis is 80%. The prevalence of dental fluorosis is lower in South Western Saudi Arabia and Iran where fluoride level is lower. In Jordan, the prevalence of dental fluorosis reaches 39.9% due to the high fluoride content in miner rocks. Skeletal fluorosis is wide spread in some areas of Pakistan due to the contamination of ground water by industrial production. The prevalence of mild dental fluorosis is 39% in New castle where water is fluoridated, and 24% in non-fluoridated Manchester in England. Dean’s index and TFI index are mostly used to classify these variety of fluorosis. Various factors affect the appearance of dental and bone fluorosis worldwide, so the prevalence of fluorosis varies from 11,1 up to 100%.
Рівень успішності магістрів стоматологічного профілю за показниками їх атестації з ОК 30. Дитяча терапевтична стоматологія в умовах сьогодення
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Каськова, Людмила Федорівна; Уласевич, Лариса Павлівна; Амосова, Людмила Іванівна; Павленкова, Оксана Сергіївна; Новікова, Світлана Чеславна; Хміль, Олена Всеволодівна; Садовські, Марина Олександрівна; Amosova, L. I.; Амосова, Людмила Ивановна; Pavlenkova, O. S.; Павленкова, Оксана Сергеевна; Novikova, S. Ch.; Новикова Светлана Чеславна; Khmil, O. V.; Хмиль, Елена Всеволодовна; Sadovski, M. O.; Садовски, Марина Александровна; Kaskova, L. F.; Каськова, Людмила Фёдоровна; Ulasevych, L. P.; Уласевич, Лариса Павловна
Проаналізовано підготовку здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП «Стоматологія» з дисципліни «Дитяча терапевтична стоматологія» на основі отриманих результатів під час складання атестації випускників за допомогою ОСП(К)І. Атестація здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП «Стоматологія» закладу вищої освіти Полтавського державного медичного університету, починаючи з 2021 року, проводилась у формі Єдиного державного кваліфікаційного іспиту, а саме його компонентів: інтегрованого тестового іспиту «КРОК 2» і ОСП(К)І. Тому для аналізу було обрано результати складання атестації випускників 2021, 2022, 2023, 2024 років на клінічній станції «Кейс клінічного випадку в дитячій терапевтичній стоматології». У результаті проведеного аналізу було оброблено 1367 чек-листів. Серед них 294 чек-листи випускників 2021 року, 523 чек-листи – 2022 року, 276 чек-листів – 2023 року і 274 чек-листи – 2024 року. Результати розподілено по групах серед вітчизняних ЗО, вітчизняних ЗО з нормативним терміном навчання й іноземних ЗО. Оцінюючи отримані результати та їхню динаміку, можна стверджувати, що вітчизняні ЗО мають хороші показники знань із дитячої терапевтичної стоматології. Випускники з нормативним терміном навчання менш вмотивовані та мають вірогідно нижчі показники успішності з даної дисципліни, оскільки отримали спеціальність іншого напряму й більш пристосовані до умов самостійного життя в реаліях сьогодення. Студенти-іноземці отримали найнижчі бали при оцінюванні на станції «Кейс клінічного випадку в дитячій терапевтичній стоматології», маючи нижчу базу знань, займаючись онлайн і проживаючи з 2022 року вдо- ма, відповідно з нижчими показниками формування фахових компетентностей. Виявлену динаміку вочевидь можна пояснити ситуацією в Україні та світі, зокрема тим, що з 2020 року навчання почалася епідемія Covid-19. Із 2022 року додалася повномасштабна війна з росією, яка додала стресових факторів для студентів і погіршила їхню успішність. Aims and objectives. To analyze the preparation of second-cycle (master's) degree students in the Educational-Professional Program "Dentistry" in the discipline "Pediatric Therapeutic Dentistry" based on the results obtained during the final state certification examination using the Objective Structured Practical (Clinical) Examination. Materials and methods. Certification of second-cycle (master's) degree students in the Educational- Professional Program "Dentistry" at Poltava State Medical University, starting from 2021, was conducted in the form of the Unified State Qualifying Exam (USQE), specifically its components: the integrated test exam "Krok 2" and the Objective Structured Practical (Clinical) Examination (OSPE). For analysis, the results of the final state certification examination of graduates in 2021, 2022, 2023, and 2024 were selected, focusing on the clinical station "Case of a clinical case in pediatric therapeutic dentistry". In this study, 1367 checklists were analyzed. These included 294 checklists from the 2021 graduates, 523 from 2022, 276 from 2023, and 274 from 2024 ones. The results were categorized into state higher education institutions, state HEIs with normative study duration, and foreign HEIs. Evaluating the obtained results and their dynamics, it can be stated that domestic students have good indicators of knowledge in children's therapeutic dentistry. Graduates with a normative term of study are less motivated and have probably lower success rates in this discipline, since they received a specialty in a different field, and are more adapted to the conditions of independent life in today's realities. International students scored the lowest in the evaluation of the "Clinical case in pediatric therapeutic dentistry" station, having a lower knowledge base, studying online and living at home since 2022, corresponding to lower indicators of the ormation of professional competences.This observed trend can be attributed to the global and national situation, namely, the COVID-19 pandemic that began in 2020 and the full-scale war with russia starting in 2022. These events introduced additional stress factors for students and affected their academic performance.
Утруднення діагностики десквамативного глоситу
(Полтавський державний медичний університет, 2024-06) Гуржій, Олена Вікторівна; Скрипников, Петро Миколайович; Скрипнікова, Таїса Петрівна; Хміль, Тетяна Андріївна; Кулай, Ольга Олександрівна; Писаренко, Олена Анатоліівна; Тимошенко, Юлія Володимирівна
Захворювання язика на амбулаторному прийомі лікаря-стоматолога трапляються досить часто, дуже різноманітні за етіологією, патогенезом, клінічними проявами і важко піддаються уніфікації. Різна інтерпретація деяких термінів у наявних класифікаціях хвороб язика спонукала авторів статті чітко виокремити в межах чинної дефініції певної форми глоситу, варіанти його перебігу залежно від етіологічного чинника. Мета дослідження: на підставі аналізу літературних, клінічних даних і визначення етіологічних факторів виділити самостійні й симптоматичні форми десквамативного глоситу. У роботі використано дані консультативного прийому в обласному науково-практичному центрі за хворювань слизової оболонки порожнини рота (м. Полтава), до якого звернулися 418 осіб із захворюваннями язика. Для встановлення діагнозу керувалися класифікацією захворювань слизової оболонки порожнини рота за М.Ф.Данилевським. Установлено, що найчастіше трапляється десквамативний глосит (91,63%). У літературі він має кілька термінів-синонімів: географічний язик, ексфоліативний, атрофічний глосит та ін. У дослідженнях авторів статті географічний язик виявлено в 31 (7,41%) пацієнта, поєднання складчастого й географічного язика – у 5 (1,19%). Десквамативний глосит діагностовано в 355 (84,32%) пацієнтів, проте це лише попередній діагноз, що ґрунтується на наявності елемента ураження – десквамації та скарг пацієнта. Обстеження дало можливість виявити причинні первинні чи симптоматичні фактори, установити остаточний діагноз. Отже, різниця читання клінічних діагнозів спонукає до подальших уточнень щодо лінгвістики і єдиного сприйняття діагностичного процесу захворювань язика. Термін «десквамативний глосит» визначає загальні клінічні симптоми, що дають підставу для встановлення попереднього діагнозу, дослідження причин його виникнення. Diseases of the tongue are quite common in outpatient dental visits, exhibiting a wide variety of etiologies, pathogeneses, and clinical manifestations, making them difficult to standardize. The varying interpretations of some terms in existing classifications of tongue diseases have prompted us to clearly distinguish, within the current definition of a specific form of glossitis, the variants of its course depending on the etiologic factor. The aim of this study is to identify etiologic factors, distinguish between independent and symptomatic forms of desquamative glossitis based on the analysis of literature and clinical data. The study used the data from the consultation visit to the regional scientific and practical center for diseases of the oral mucosa (Poltava), which was visited by 418 patients with tongue diseases. To establish the diagnosis, we were guided by the classification of diseases of the oral mucosa by M.F. Danilevsky. It has been found that desquamative glossitis is the most commonly diagnosed (91.63%). In the literature, it is referred to by several synonymous terms: geographic tongue, exfoliative glossitis, atrophic glossitis, etc. In our study, geographic tongue was diagnosed in 31 (7.41%) patients, and a combination of folded and geographic tongue in 5 (1.19%) patients. Desquamative glossitis was detected in 355 (84.32%) patients; however, this is only a preliminary diagnosis based on the presence of lesion elements (desquamation) and patient complaints. Further examination allowed us to identify the primary or symptomatic causative factors and to establish the final diagnosis. Thus, the variation in interpreting clinical diagnoses highlights the need for further clarification in terms of linguistics and a unified understanding of the diagnostic process for tongue diseases. The term "desquamative glossitis" defines the general clinical symptoms that lead to a preliminary diagnosis and prompts investigation into the causes of its occurrence.

Переглянути

Перегляд 2024 за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування