Авторефетати та дисертації
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Авторефетати та дисертації за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 404
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Mінімально інвазивне лікування аутосомно-домінантного полікістозу нирок(ДЗ «Українська медична стоматологічна академія». ДУ «Інститут урології та нефрології АМН»., 2008) Курячий, Юрій Віталійович; Курячий, Юрий Виталиевич; Kuryachy, Y.Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на аутосомно-домінантний полікістоз нирок (АДПН) шляхом обґрунтування лікувальної тактики на підставі допплерографічної об’єктивізації структурно-функціонального стану нирок та застосування мінімально інвазивних технологій. В основу роботи покладені результати вивчення “сімейного” анамнезу, клінічного перебігу, діагностики та ефективності окремих видів лікування АДПН у 50 “пасивно” та 60 “активно” виявлених хворих на АДПН. Визначені клініко-лабораторні параметри розподілу хворих на АДПН за стадіями патологічного процесу. Проведене обгрунтування показань до динамічного спостереження, консервативного, мінімально інвазивного та хірургічного лікування, а також першочерговість оперативного втручання у хворих на АДПН в залежності від розміру кіст, стану ниркової гемодинаміки, наявності хронічного пієлонефриту, артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності. Доведена перевага мінімально інвазивних технологій та необхідність циклічного мінімально інвазивного оперативного лікування у хворих на АДПН. Лише після мінімально інвазивних оперативних втручань відновлювалась працездатність хворих. Ключові слова: аутосомно-домінантний полікістоз нирок, медико-генеалогічний аналіз, ультразвукова допплерографія, мінімально інвазивне лікування.Документ NО-залежні механізми регенерації кісток нижньої щелепи за умов надмірного надходження в організм нітрату натрію(Харківський національний медичний університет, 2011) Должкова, Катерина Петрівна; Должковая, Екатерина Петровна; Doljkova, K.Дисертація присвячена вирішенню наукової задачі, яка полягає у визначенні ролі ізоформ NO-синтаз, їхнього субстрату L-аргініну та пероксинітриту у механізмах репаративної регенерації кісткової тканини нижньої щелепи після моделювання її перелому на тлі надмірного надходження в організм нітрату натрію. У роботі показано, що активність NO-синтаз істотно впливає на процес репаративної регенерації кісткової тканини нижньої щелепи при моделюванні її перелому в щурів. Уведення субстрату NO-синтазної реакції L-аргініну ча-стково обмежує процес деполімеризації глікозаміногліканів (зменшує рівень гексуронових кислот) у кістковій тканині нижньої щелепи та істотно не впливає на катаболізм фуко- та сіалоглікопротеїнів. Встановлено, що утворення пероксинітриту негативно впливає на перебіг репаративної регенерації кісткової тканини нижньої щелепи, оскільки використання L-селенометіоніну (скевенджеру пероксинітриту) вірогідно обмежує дезорганізацію біополіме-рів сполучної тканини кісток нижньої щелепи (зменшує рівень хондроїтин-сульфатів, фукози, не зв’язаної з білками, N-ацетилнейрамінової кислоти та гексуронових кислот) на ранніх термінах репаративного остеогенезу. А в більш пізніх термінах після моделювання перелому пероксинітритзалежна дезорганізація сполучної тканини пов’язана, головним чином, з деполімери-зацією глікозаміногліканів; Диссертация посвящена решению научной задачи, которая состоит в определении роли изоформ NO-синтаз, их субстрата L-аргинина и перокси-нитрита в механизмах репаративной регенерации костной ткани нижней че-люсти после моделирования ее перелома на фоне чрезмерного поступления в организм нитрата натрия. В работе показано, что хроническая интоксикация нитратом натрия (60 дней) потенцирует дезорганизацию биополимеров костной ткани нижней челюсти крыс в динамике репаративной регенерации относительно аналогичного термина в контроле, что характеризуется увеличением концентрации мономеров биополимеров соединительнотканных структур (а именно фуко-, сиалогликопротеинов и гликозаминогликанов). Установлено, что хроническая нитратная интоксикация задерживает процесс дифференцировки остеобластов и клеточных элементов микроциркуляторного русла в области фор-мирующейся костной мозоли, а также нарушает формирование первичных костных балок, что обуславливает замедление процесса репаративного остеогенеза. Выявлено, что активность NO-синтаз существенно влияет на процесс репаративной регенерации костной ткани нижней челюсти при моделировании ее перелома у крыс. Введение субстрата NO-синтазной реакции L-аргинина частично ограничивает процесс деполимеризации гликозаминогликанов (уменьшает уровень гексуроновых кислот) в костной ткани нижней челюсти, существенно не влияет на катаболизм фуко- и сиалогликопротеинов. Установлено, что образование пероксинитрита отрицательно влияет на тече-ние репаративной регенерации костной ткани нижней челюсти, поскольку использование L-се¬ле¬нометионина (скевенджера пероксинитрита) достоверно ограничивает дезорганизацию биополимеров соединительной ткани костей нижней челюсти (уменьшает уровень фукозы, не связанной с белками, N-ацетилнейраминовой кислоты, хондроитинсульфатов и гексуроновых кислот) на ранних сроках репаративного остеогенеза. Нa более поздних сроках после моделирования перелома пероксинитритзависимая дезорганизация соединительной ткани связана, преимущественно, с деполимеризацией глико-заминогликанов; The thesis is devoted to the solving of the problem which consists in the de-termining the role of NO-synthase isoforms and their substrate L-arginine and peroxynitrite in the mechanisms of reparative regeneration of mandible bone tis-sue after fracture’s modeling in the conditions of surplus income of sodium ni-trate in the organism. The research shows, that the activity of NO-synthase essentially influences to the reparative regeneration of a mandible osteogenesis at modeling of its frac-ture at rats. Introduction of substrate of NO-syntheses reaction — L-arginine par-tially limits depolymerization process of glycosaminoglycans (reduces level of gexuronic acids) in bone tissue of mandible, essentially doesn't influence the catabolism of fuko- and sialoglycoprotein. It is established that the formation of peroxynitrite negatively influences to a reparative osteogenesis of a mandible, because the use L-seleno¬methionine (peroxynitrite scavenger ) authentically limits disorganization of biopolmers of a connecting tissue of bones of a mandible (re-duces levels of chondroitin sulfates, untied with fibers fucosa, N acetylneuraminic acids and gexuronic acids) on early terms of reparative regeneration of a bone formation. Whereas, on the later terms after fracture’s modeling peroxynitrite-dependent disorganization of a connecting tissue is mainly connected with depol-ymerization of glycosaminoglycans.Документ Алопластика складних дефектів черевної стінки(2017) Лисенко, Руслан Борисович; Лысенко, Руслан Борисович; Lysenko, R. B.Дисертаційне дослідження присвячено підвищенню ефективності алопластики складних дефектів черевної стінки. Проаналізовані результати лікування 379 хворих із складними дефектами черевної стінки, яким виконувалася алопластика. Визначені причини утворення складних дефектів черевної стінки. Досліджені виразність та поширеність морфологічних змін тканин навколо складних дефектів черевної стінки, їх гістологічні та імуногістохімічні особливості в зоні алопластики. У експерименті з’ясована ефективність застосування різних видів сітчастих імплантатів при інтраперитонеальній алопластиці складних дефектів черевної стінки. Шляхом математичного імітаційного моделювання вивчені біомеханічні процеси та визначені деформаційні критерії надійності біологічних конструкцій при алопластиці складних дефектів черевної стінки. Розпрацьовані критерії вибору способу закриття складних дефектів черевної стінки. Визначена можливість використання первинної алопластики складних дефектів черевної стінки у хворих із підвищеним ризиком розвитку ранової інфекції. Удосконалені існуючі та розроблені нові способи алопластики складних дефектів черевної стінки. Опрацьовані способи профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, застосовані принципи мультимодальної програми “fast-track surgery”. Доведено, що диференційований підхід до комплексного хірургічного лікування хворих із складними дефектами черевної стінки, використання розроблених способів алопластики, профілактики післяопераційних ускладнень та реабілітації прооперованих хворих покращують результати їх лікування: зменшують частоту виникнення ранових ускладнень до 5,2% проти 11,8%, загальних ускладнень до 3,6% проти 9,5%, рецидивів до 2,5% проти 6,7%. Диссертационное исследование посвящено повышению эффективности аллопластики сложных дефектов брюшной стенки. Проанализированы результаты лечения 379 больных со сложными дефектами брюшной стенки, которым выполнялась аллопластика. Определены основные причины возникновения сложных дефектов брюшной стенки. Исследованы выраженность и распространенность морфологических изменений тканей вокруг сложных дефектов брюшной стенки, их гистологические и иммуногистохимические особенности в зоне аллопластики. Установлено, что при использовании для аллопластики методики «onlay» преобладает экссудативное воспаление, а при «sublay» - продуктивное, что значительно лучше. В эксперименте выяснена эффективность применения разновидностей сетчатых имплантатов при интраперитонеальной аллопластике сложных дефектов брюшной стенки. Интраабдоминальное размещение композитного сетчатого имплантата с антиадгезивная покрытием не вызывает сращений с внутренними органами и обеспечивает оптимальную интеграцию в ткани брюшной стенки с незначительной деформацией, что подтверждает высокую эффективность интраперитонеальной аллопластики. Впервые разработана математическая модель брюшной стенки, применено имитационное компьютерное моделирование в норме, при наличии дефектов и после аллопластики по методикам «onlay» и IPOM, которые позволяют определить деформационные критерии надежности биологических конструкций при аллопластике сложных дефектов брюшной стенки, проводить прогнозирование эффективности, совершенствование способов аллопластики на этапах их планирования. Показано, что оценка структурных характеристик и механических свойств сетчастого имплантата, сравнение их с физико-механическими свойствами мышечно-апоневротических структур брюшной стенки приводит к улучшению результатов аллопластики при сложных дефектах брюшной стенки. Для объективного выбора оптимального способа аллопластики, типа имплантата, доказана необходимость учета степени операционно-анестезиологического риска, размера, локализации дефекта, степени дефицита тканей передней брюшной стенки, степени инфицированности, уровня внутрибрюшного давления, что определяется в условиях моделирования состояния брюшной полости, как после аллопластики. Определена возможность использования первичной аллопластики сложных дефектов брюшной стенки у больных с повышенным риском развития раневой инфекции. Усовершенствованны существующие и разработаны новые способы аллопластики сложных дефектов брюшной стенки, которые, в зависимости от локализации, обеспечивают надежное укрепление тканей брюшной стенки и способствуют уменьшению частоты осложнений. Разработаны способы профилактики и лечения послеоперационных осложнений, применены принципы мультимодальной программы "fast-track surgery» при хирургическом аллопластическом лечении сложных дефектов брюшной стенки, что содействовало ранней реабилитации этих пациентов. Доказано, что дифференцированный подход к комплексному хирургическому лечению больных со сложными дефектами брюшной стенки, использование разработанных способов аллопластики, профилактики послеоперационных осложнений и реабилитации прооперированных больных улучшают результаты их лечения: уменьшают колисество раневых осложнений до 5,2% против 11,8%, общих осложнений до 3,6% против 9,5%, рецидивов до 2,5% против 6,7%. The thesis is devoted the efficiency alloplasty of complex abdominal wall defects. Results of treatment of 379 patients with complex abdominal wall defects which carried alloplasty. Identified causes the formation of complex abdominal wall defects. Investigated the prevalence and severity of morphological changes of the tissues around the complex abdominal wall defects, their histological and immunohistochemical features in the area alloplasty. In the experiment, found out the effectiveness of the varieties of mesh implants alloplasty intraperitoneally with complex abdominal wall defects. By mathematical simulation modeling studied biomechanical processes and reliability criteria defined deformation of biological structures at alloplasty complex abdominal wall defects. Developed selection criteria exits complex abdominal wall defects. The possibility of using primary alloplasty complex abdominal wall defects in patients with increased risk of wound infection. Improved existing and new methods alloplasty complex abdominal wall defects. Efficacy of the type of location and method of fixing the mesh implant using laparoscopic alloplasty in complex abdominal wall defects. Worked out methods of prevention and treatment of postoperative complications, applied principles of multimodal applications "fast-track surgery" in the surgical treatment with alloplasty of complex abdominal wall defects, contributing to early rehabilitation of these patients. It is proved that a differentiated approach to complex surgical treatment of patients with complex abdominal wall defects, using methods developed alloplasty, prevention of postoperative complications and rehabilitation of operated patients improve the results of treatment: reduce incidence of wound complications to 5.2% versus 11.8%, total complications to 3.6% vs. 9.5%, 2.5% recurrence versus 6.7%.Документ Анализ исходов и прогноз у больных острым и хроническим паротитом(Полтавський державний медичний стоматологічний інститут, 1992) Яценко, Игорь Володленович; Яценко, Ігор Володленович; Yatsenko, I.Установлено, что у лиц, перенесших эпидемический паротит, исход заболевания для околоушных желез благоприятный, морфо-функциональных нарушений в них не возникает. Выявлено что у лиц, перенесших острый неэпидемический паротит, изменения в околоушных железах зависят от клинико-морфологической формы имевшего место процесса. Острый серозный и гнойный паротит без абсцедирования не вызывает в слюнных железах выраженных морфо-функциональных нарушений. Гнойно-некротический паротит исходом заболевания имеет частичное или полное склерозирование паренхимы со снижением био-функциональных способностей железы. После перенесенного эпидемического и острого неэпидемического паротита в ранее пораженных железах хронического воспаления не наблюдается, поэтому можно утверждать, что эти острые заболевания околоушной железы не лежат в основе развития хронического паренхиматозного паротита. У больных хроническим паренхиматозным паротитом с первыми проявлениями в детском возрасте исход заболевания зависит от активности процесса и относительно благоприятный / 15,79% - выздоровление, 56,58% - стойкое улучшение /. У 27,63% состояние остается без изменений. У больных хроническим паренхиматозным паротитом с первыми проявлениями заболевания после 15 лет выздоровление установлено лишь у 8% больных, у 24% - наблюдалось стойкое улучшение, в 24% состояние оставалось без изменений, у 44% - имело место прогрессирование заболевания с развитием признаков болезни Шегрена. Разработаный нами и апробированный метод индивидуального прогнозирования позволяет объективно оценить тяжесть процесса, определить исход ЭП, ОНЭП и течение ХПП в перспективе, выбрать более рациональный комплекс лечебно- реабилитационных мероприятий. Имеющиеся алгоритмы вычислительных таблиц реально использовать в компьютерных системах /ЭВМ/. Установлено, что наиболее оптимальным методом лечебно- профилактических мероприятий у больных хроническим паренхиматозным паротитом является двукратный в год /весной и осенью/ курсы введения в пораженную железу масла семян шиповника, электрофорез области желез 1% раствором аскорбиновой кислоты, прием внутрь препаратов антиоксидантного действия /токоферол/, иммунокорекция организма натрия нуклеинатом; It is established that in persons who have suffered an epidemic parotitis, the outcome of the disease for the parotid gland is favorable, morpho-functional disorders do not occur in them. It was revealed that in people who had acute acute non-epidemic parotitis, changes in the parotid glands depend on the clinical and morphological form of the process that has taken place. Acute Serous and purulent parotitis without abscess formation does not cause in the salivary glands of pronounced morpho-functional violations. Purulent-necrotic parotitis is the outcome of disease has partial or complete sclerosis of the parenchyma with decreased bio-functional abilities of the gland. After the epidemic and acute non-epidemic mumps in the previously affected glands of chronic inflammation is not observed, therefore it can be argued that these acute parotid gland disease does not underlie development chronic parenchymal parotitis. In patients with chronic parenchymal parotitis with the first manifestations in childhood, the outcome of the disease depends from activity of the process and relatively favorable / 15.79% - recovery, 56.58% - persistent improvement. In 27.63% the state remains unchanged. In patients with chronic parenchymal parotitis with the first manifestations of the disease after 15 years of recovery was found only in 8% of patients, in 24% - a persistent improvement, in 24% the state remained unchanged, in 44% - there was progression of the disease with development signs of Sjogren's disease. The developed and approved method of individual forecasting allows you to objectively assess the severity process, determine the outcome of the EP, the ONEP and the current of the perspective, choose a more rational complex of treatment- rehabilitation activities. Available algorithms Computational tables are really used in computer systems / computer. It is established that the most optimal method of treatment- preventive measures in patients with chronic parenchymal parotitis is twice a year / spring and autumn / courses of administration to the affected gland oil seeds of dog rose, electrophoresis of the glands area with 1% solution ascorbic acid, ingestion of drugs antioxidant action (tocopherol), immunocorrection organism of sodium nucleate; Встановлено, що у осіб, які перенесли епідемічний паротит, результат захворювання для привушних залоз сприятливий, морфо-функціональних порушень в них не виникає. Виявлено що в осіб, які перенесли гострий неепідеміческій паротит, зміни в привушних залозах залежать від клініко-морфологічної форми мав місце процесу. гострий серозний і гнійний паротит без абсцедування не викликає в слинних залозах виражених морфо-функціональних порушень. Гнійно-некротичний паротит результатом захворювання має часткове або повне склерозування паренхіми зі зниженням біо-функціональних здібностей залози. Після перенесеного епідемічного і гострого неепідеміческая паротиту в раніше уражених залозах хронічного запалення не спостерігається, тому можна стверджувати, що ці гострі захворювання привушної залози не лежать в основі розвитку хронічного паренхіматозного паротиту. У хворих на хронічний паренхіматозним паротит з першими проявами в дитячому віці результат захворювання залежить від активності процесу і відносно сприятливий / 15,79% - одужання, 56,58% - стійке поліпшення /. У 27,63% стан залишається без змін. У хворих на хронічний паренхіматозним паротит з першими проявами захворювання після 15 років одужання встановлено лише у 8% хворих, у 24% - спостерігалося стійке поліпшення, в 24% стан залишався без змін, у 44% - мало місце прогресування захворювання з розвитком ознак хвороби Шегрена. Розроблений нами і апробований метод індивідуального прогнозування дозволяє об'єктивно оцінити тяжкість процесу, визначити результат ЕП, ОНЕП і протягом ХПП в перспективі, вибрати більш раціональний комплекс лікувально реабілітаційних заходів. наявні алгоритми вичислювальних таблиць реально використовувати в комп'ютерний системах / ЕОМ /. Встановлено, що найбільш оптимальним методом лікувально профілактичних заходів у хворих на хронічний паренхіматозним паротит є дворазовий в рік / Навесні і восени / курси введення в уражену залозу масла насіння шипшини, електрофорез області залоз 1% розчином аскорбінової кислоти, прийом всередину препаратів антиоксидантної дії / токоферол /, імунокорекції організму натрію нуклеїнат.Документ Ангіоархітектоніка плаценти людини і структура плацентарного бар’єра в нормі(Харківський національний медичний університет, 2008) Блищавенко, Юлія Валеріївна; Блищавенко, Юлия Валериевна; Blyschavenko, Yu. V.В дисертаційній роботі уперше проведена описова систематизація пупково-плацентарного кровоносного русла людини. Наочно підтверджена наявність в кровоносному руслі плаценти артеріовенозних анастомозів, які локалізуються у стволових ворсинках гіллястого хоріона. Обґрунтовано положення, згідно з яким за рахунок даних анастомозів може бути функціо-нально здійснене шунтуюче перенесення певних об’ємів крові з артеріального русла у венозне, минаючи гемомікроциркуляторне русло котиледонів. Одержані нові факти, що свідчать про те, що обмінні процеси у плаценті здійснюються не тільки за рахунок термінальних ланок гемомікроцирку¬ляторного русла кінцевих ворсин, але й завдяки наявності у стволових ворсинках пристінного розташування обмінних кровоносних мікросудин, між тонкою ендотеліальною стінкою яких і материнською кров’ю знаходиться гранично тонкий шар тканинних структур, який відповідає концепції про плацентарний бар’єр. Подано абсолютно нове трактування функціонального призначення у ворсинчастому хоріоні фібриноїду. Встановлено, що він здійснює локальний адгезивний зв’язок між тісно дотичними між собою в точкових місцях стволовими, претермінальними і термінальними ворсинками в межах окремих котиледонів і тим самим запобігає їхньому зсуву у лакунарному просторі базальної відпадаючої оболонки матки. Внаслідок того що одержані результати дослідження суттєво розширю-ють і поглиблюють знання про морфофункціональну будову пупково-плацентарного кола кровообігу, вони можуть бути корисними для розширення теоретичних можливостей діагностичної практики перинатальної патології. Разом з цим особливу цінність одержані дані мають для патолого-анатомічних досліджень плаценти для з’ясування дійсних причин антена таль¬ної загибелі плода, різних форм аномалії плаценти, розладу пупково-плацентарного кровообігу, а також запальних і дистрофічних процесів у плаценті. У цьому значенні на особливу увагу заслуговує наше трактування функціонального призначення у ворсинчастому хоріоні фибриноїду; В диссертационной работе впервые проведена описательная систематиза¬ция пупочно-плацентарного кровеносного русла человека. Наглядно под¬тверждено наличие в кровеносном русле плаценты артериовенозных анастомозов, которые локализуются в стволовых ворсинках ветвистого хорио¬на. Обосновано положение, согласно которому за счет данных анастомозов функционально осуществим шунтирующий перенос определенных объемов крови из артериального русла в венозное, минуя гемомикроциркуляторное русло котиледонов. Получены новые факты, свидетельствующие о том, что обменные процессы в плаценте осуществляются не только за счет терминальных звеньев гемомикроциркуляторного русла концевых ворсинок, но и благодаря наличию в стволовых ворсинках пристеночно расположенных обменных кровеносных микрососудов, между тонкой эндотелиальной стенкой которых и материнской кровью находится предельно тонкий слой тканевых структур, соответствующий концепции о плацентарном барьере. Представлена совершенно новая трактовка функционального предназна¬чения в ворсинчатом хорионе фибриноида. Установлено, что он осуществляет локальную адгезивную связь между тесно соприкасающимися между собой в точечных местах стволовыми, претерминальными и терминальными ворсин¬ками в пределах отдельных котиледонов и тем самым предотвращает их смещение в лакунарном пространстве базальной отпадающей оболочки матки. В силу того что полученные результаты исследования существенно расширяют и углубляют знания о морфофункциональном устройстве пупочно-плацентарного круга кровообращения, они могут быть полезными для расши¬рения теоретических возможностей диагностической практики перинатальной патологии. Наряду с этим особую ценность полученные данные имеют для патологоанатомических исследований плаценты в целях выяснения истинных причин антенатальной гибели плода, различных форм аномалии плаценты, расстройства пупочно-плацентарного кровообращения, а также воспалительных и дистрофических процессов в плаценте. В этом значении особого внимания заслуживает наша трактовка функционального предназна-чения в ворсинчатом хорионе фибриноида; For the first time the descriptive systematization of umbilicus-placental bloodstream of a man was made. The presence of Hoyer’s canals, which localized in the stem villus of branchy chorion scientifically grounded in the bloodstream of placenta was visually proved. It was scientifically grounded, that at the expense of given Hoyer’s canals the shunting transportation of definite volumes of blood from arterial to venous bloodstream, passing hemomicrocirculational bed of cotyledons, can be functionally done. The facts show, that metabolic process in placenta are executed not only at the expense of terminal links of hemomicrocirculational bed of terminal villus, but due to presence of metabolic blood micro vessels in stem villus pariental allocation, between their thin endothelial sides and the maternal blood there is boundary thin layer of tissue architecture, appropriate to the concept of placental barrier. Absolutely new treatise of functional purpose in villous chorion of fibrinoid was introduced. It was established, that it executed local adhesive bond between closely tangent in the points of contact, preterminal and terminal villus in the range of particular cotyledons and thereby prevented their shift in lacuna space of basal lamina uterus. Findings considerably broaden and deepen today’s knowledge about morphofunctional constitution of umbilicus-placental blood circulation and could be useful to broaden theoretical facilities of diagnostic practice of perinatal pathology. Findings can be particularly useful for pathologist’s examining placenta to find real causes of antenatal fetal death, different forms of placenta aperiodicities, abnormality of umbilicus-placental blood circulation and inflammatory and dystrophic processes of placenta. In this case our treatise of functional purpose in villous chorion of fibrinoid deserves attention.Документ Ангіопаренхіматозні взаємовідношення нирок людини(МОЗ України, Харківський національний медичний університет, 2011) Азмі Махмуд, Алі Хуссейн; Азми Махмуд, Али Хуссейн; Azmi Mahmoud, A. H.У дисертації представлені нові дані, які розширюють і поглиблюють су-часні уявлення про закономірності організації кровоносного русла нирок людини й уточнюють особливості синтопічних відношень його окремих ланок до паренхіматозних структур. Доповнені дані щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок, а також вперше дано експериментально-морфологічне обґрунтування розвитку пієловенозного рефлюкса при гідронефротичній трансформації. Особлива увага приділена венозному руслу нирок, що по ємнісних можливостях помітно переважає артеріальне. Крім того, на відміну від артеріального воно влаштовано на основі повсюдного анастомозування. Примітним є той факт, що міжчасткові артерії й вени, проходячи поруч через форнікальні зони, розташовуються так, що тільки вени безпосередньо примикають до стінки малих чашок, зростаючись із нею адвентиціальною оболонкою, у результаті чого порожнина малих чашок відділена від венозного просвіту тонкою тканинною перегородкою. Тому в умовах зростання гідростатичного тиску в сечовивідних шляхах даний тканинний бар’єр стає самим слабким місцем. Вперше даний пієловенозний рефлюкс відтворений експериментально шляхом ін’єкції пластичної маси в сечовивідні шляхи в режимі підвищеного перфузійного тиску. Пріоритетними варто вважати дані щодо будови гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини, що складається з безлічі артеріоловенулярних петель, що мають довгу шпилькоподібну форму. Вперше візуалізовані спіралеподібні сплетення кровоносних капілярів навколо збірних трубок; В диссертации представлены новые данные, которые расширяют и углубляют современные представления о закономерностях устройства кровеносного русла почек человека и уточняют особенности синтопических отношений его отдельных звеньев к паренхиматозным структурам. Дополнены данные, касающиеся специфики структурной организации гемомикроциркуляторного русла мозгового вещества почек, а также впервые дано экспериментально-морфологическое обоснование развития пиеловенозного рефлюкса при гидронефротической трансформации. Особое внимание уделено венозному руслу почек, которое по емкостным возможностям заметно преобладает над артериальным. Кроме того, в отличие от артериального оно устроено на основе повсеместного анастомозирования. Примечательным является тот факт, что междолевые артерии и вены, проходя рядом через форникальные зоны, располагаются так, что только вены непосредственно примыкают к стенке малых чашек, срастаясь с нею адвентициальной оболочкой, в результате чего полость малых чашек отделена от венозного просвета тонкой тканевой перегородкой. Поэтому в условиях возрастания гидростатического давления в мочевыводящих путях данный тканевой барьер становится самым слабым местом. Впервые данный пиеловенозный рефлюкс воспроизведен экспериментально путем инъецирования пластической массы в мочевыводящие пути в режиме повышенного перфузионного давления. Приоритетными следует считать данные о строении гемомикроциркуляторного русла мозгового вещества, которое состоит из множества артериоловенулярных петель длинной шпилькообразной формы. Впервые визуализированы спиралевидные сплетения кровеносных капилляров вокруг собирательных трубок; In the thesis new data that broaden and extend modern knowledge of human renal blood flow structure as well as clarify the peculiarities of syntopic interrelation of its individual units to parenchymatous structures have been presented. The work introduced new in essence additions concerning the study of the structural organization specificity of renal medulla hemomicrocirculatory flow and the experimental and morphological ground of pyelovenous reflux with hydronephrosis development. Particular attention has been paid to renal venous flow which noticeably prevails over the arterial one according to capacitive abilities. Furthermore unlike arterial the venous flow is arranged on the basis of general anastomosis. A notable fact is that interlobular arteries and veins passing together through the fornical zones are located so that only veins adjoin directly to the minor calyces wall and make a firm union with adventitia which causes to separation of minor calyces cavity from venous space by thin tissue septum. Therefore under conditions of hydrostatic pressure increase in the urinary tract the given tissue barrier becomes very weak. The given pyelovenous reflux has been reproduced experimentally for the first time by plastic mass injection into the urinary tract in the high perfusion pressure. The data about the structure of renal medulla hemomicrocirculatory flow consisting of definite number of loops of arterioles and venules with a long pin-like form should be considered very important. Spiral plexuses of blood capillaries around the collective tubes have been visualized for the first time.Документ Антиоксиданти в профілактичній терапії вільнорадикального пошкодження сім'яників при хронічному надходженні прооксидантів (експериментальне дослідження)(Одеський державний медичний університет, 2008) Шиш, Наталія Віталіївна; Shysh, N. V.Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню застосування препаратів антиоксидантної дії (α-токоферолу ацетат, екстракт ехінацеї рідкий, азупростат) для профі-лактики біохімічних, функціональних і морфологічних змін в сім’яниках при хронічній дії прооксидантів - ацетату свинцю і клопіраліду. Введення проoксидантів ацетату свинцю в дозі 60 мг/кг та клопіраліду 150 мг/кг при-водило до активації прооксидантної і інгібіювання антиоксидантної систем організму, що викликало розвиток біохімічних, морфологічних і функціональних порушень в сім’яниках, зниження фертильності самців та з рештою загибелі потомства. Застосування препаратів ан-тиоксидантів на тлі введення прооксидантів приводило: α-токоферолу ацетат в дозі 10 мг/кг знижував вільнорадикальне перекисне окислення ліпідів в крові і в тканинах сім’яників, але надавав недостатню протекторну дію на якість сперми; введення екстракту ехінацеї в дозі 5 мг/кг приводило до підвищення активності системи антиоксидантного захисту тканин сім’яників, але питомо не впливало на кількісні характеристики сперми; азупростат в дозі 30 мг/кг призводив до зниження вільнорадикального перекисного окислення ліпідів в крові і тканинах сім’яників, нормалізації морфологічних змін у сім’яниках, функціональної готовності сперми і показників ембріо- і фетогенезу у інтактних самок. Азупростат забезпечив найбільш виражений гонапротекторний ефект.Документ Асоційовані мікози птиці (Aspergillus, Mucoraceae) та розробка засобів боротьби з ними(2017) Кінаш, Оксана В'ячеславівна; Кинаш, Оксана Вячеславовна; Kinash, O. V.Встановлено рівень поширення вісцеральних мікозів серед птиці. Наведено результати мікологічних досліджень кормів і повітря у птахогосподарствах Полтавської області. Визначено культурально-морфологічні властивості польових ізолятів грибів роду Aspergillus, Mucor, Rhizopus за культивування на різних поживних середовищах. Вивчено особливості патогенезу мукормікозу за експериментального відтворення на білих мишах. З’ясовано особливості клінічного перебігу, патологоанатомічних та патогістологічних змін у курей за експериментального мукормікозу й асоційованого його перебігу з аспергільозом у польових умовах. Визначено чутливість польових ізолятів грибів родів Mucor та Aspergillus до синтетичних протигрибкових препаратів. Вивчено фунгіцидні властивості ефірної олії монарди трубчастої та евгенолу відносно грибів родів Mucor та Aspergillus. На основі проведених досліджень розроблено нові екологічно безпечні способи зниження забрудненості повітря закритих приміщень грибами роду Mucor та Aspergillus і доведено їхню ефективність. Виявлено антагоністичну активність пробіотичних бактерій групи Bacillus subtillis щодо грибів родів Mucor та Aspergillus. З’ясовано фунгіцидну ефективність ультрафіолетового опромінення щодо грибів родів Mucor та Aspergillus.Документ Базові концепти української ментальності у творчості братів Тютюнників(2018) Бондар, Наталія Василівна; Bondar, N. V.; Бондарь, Наталия ВасильевнаДисертацію присвячено вивченню національної специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції письменників Григорія і Григора Тютюнників. Об’єктом дослідження є мова прозових художніх творів братів Тютюнників, предметом – конфігурації лексичних і фразеологічних одиниць, що виражають засадничі поняття української культури та світосприйняття митців слова. Уперше у вітчизняному мовознавстві здійснено багатовимірний опис лінгвоментального світу братів Тютюнників, представленого в системі взаємозумовлених концептів, які формують авторську концептосферу й мають релевантне лінгвопоетичне вираження в мовній картині світу художників слова. Систематизовано лінгвістичні погляди на природу лінгвоментальних конструктів, наведено дефініції основних лінгвокогнітивних категорій, з-поміж яких на передній план виведено поняття базовий концепт ментальності як зафіксовану словником, значущу для культури мовну одиницю з етноспецифічним семантичним відтінком, що акумулює в собі відносно стійкі уявлення, зумовлені соціально-історичним досвідом та ціннісними орієнтирами народу. Обґрунтовано теоретичні засади аналізу базових концептів української ментальності. Доведено, що інтегральний підхід до розгляду базових концептів у художній площині із залученням етнографії, етнології, історії, культурології, міфології, психології вможливлює не тільки їх об’єктивне виокремлення, а й комплексне вивчення зв’язків між складниками з погляду української культури, окреслює систему парадигм, які оприявлюють художню картину світу письменника. З’ясовано кореляції лінгвокультурного й художнього концептів у мовотворчості братів Тютюнників, системно проінтерпретовано базові концепти української ментальності в авторських мовних площинах. Утверджено думку про концепт як чітку структуру з визначеною ієрархією складників, лінгвокогнітивною моделлю якого є фрейм. Фрейм – сукупність субфреймів, що інтерпретовані як єдність фрейм-елементів – складних утворень, які демонструють синтез індивідуально-авторського розуміння, традиції загальнонаціонального вживання мовного знака та його загальнолюдського усвідомлення. Простежено, що зміст фрейм-елементів виявляється через різноманітні контекстуальні слововживання, на їхній основі вичленовуються художньо-семантичні фактуальні та оцінно-конотативні характеристики. Гностико-асоціативно-оцінні параметри того чи того фрейм-елемента передають когнітивні метафори, здатні породжувати національно-культурні уявлення. Доведено правомірність вирізнення статусу концепту СЕЛО з-поміж інших як першоконцепту в художньому набуткові письменників. Константність цього лінгвоментального конструкту потверджує не стільки частотність уживання, скільки роль в образній та ідіостильовій парадигмах, вагомість у структурі макротексту, оскільки дослідження вербалізації художнього концепту виявляє те, що він може бути представлений у художньому тексті без спеціального словесного позначення, реалізовуватися через контекстуальні характеристики, які розкривають його суть. Репрезентовано моделювання базових концептів ментальності. Систематизовано фактичний матеріал у вигляді фреймової моделі концепту СЕЛО, що включає інші базові концепти української ментальності, оприявлені у творчості братів Тютюнників субфреймами: СЕЛЯНИН (антропонімний субфрейм), ЇЖА СЕЛЯНИНА (глютонімійний субфрейм), ОДЯГ І ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА (естематонімійний субфрейм), СТЕП (локативний субфрейм), ВІЙНА (темпоральний субфрейм), ХАТА (артефактний субфрейм), РОСЛИННИЙ СВІТ СЕЛА (фітонімний субфрейм), ТВАРИННИЙ СВІТ СЕЛА (фаунонімний субфрейм), ЛОКУСИ СЕЛА (ШЛЯХ, РІЧКА, ПОЛЕ) (партитативний субфрейм), СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ (компаративний субфрейм). Систематизовано лексико-семантичні групи у вигляді субфреймів, досліджено їхню роль в образній системі й ідіостильовій парадигмі з урахуванням метафоричного вираження, контекстуального оточення, етнокультурної та власне авторської символіки. Показано, що субфрейм СЕЛЯНИН у текстах Тютюнників найяскравіше актуалізують номінатеми, які містять родові ідентифікатори концепта. З-поміж репрезентативних лексичних одиниць є культурно марковані номени – землероб, хлібороб, сівач, жнивар, косар. У загальному виявленні змісту концепт СЕЛЯНИН постає традиційним символом ХЛІБОРОБА-ТРУДІВНИКА, ГОСПОДАРЯ, ментальними характеристиками якого є ЛЮБОВ ДО ЗЕМЛІ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, ПІСЕННІСТЬ, ПРОСТОТА, СКРОМНІСТЬ, МУДРІСТЬ, СОВІСТЬ, ЗАБОБОННІСТЬ, ДИВАЦТВО. Тютюнники не ідеалізують СЕЛЯНИНА, правдиво змальовуючи також і його вади: КОНФОРМІЗМ, ПЛІТКАРСТВО, СВАРЛИВІСТЬ, НАСМІШКУВАТІСТЬ, СХИЛЬНІСТЬ ДО ПРИЗВІШКУВАННЯ, НЕПРИХИЛЬНІСТЬ ДО МІСТЯН та ін. Розглянуто субфрейм ЇЖА СЕЛЯНИНА як репрезентант базисних категорій, орієнтир філософії життя не лише полтавського СЕЛЯНИНА, а й українського етносу загалом. З-поміж лексичних одиниць, що представляють глютонійні фрейм-елементи, вирізнено номени культурно марковані (БОРЩ, ВАРЕНИКИ, ГОРІЛКА, КВАША, КОРОВАЙ, КУТЯ, ПАЛЯНИЦЯ, САЛО, ШИШКИ, ШУЛИКИ), крайові, полтавські (ГАЛУШКИ, КРИЖАЛКИ) та власне авторські дефініції структурантів глютонімійної сфери (СУП “І-ГО-ГО”, ДОМОЧАДІВКА). Охарактеризовано субфрейм ОДЯГ і ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА, представлений різноманітними номенами на позначення одягу та взуття (естематонімами), які виражають історико-культурну свідомість української нації. Етноспецифічними фрейм-елементами є ВІНОК, ЖУПАН, КІСНИКИ, КРАЙКА, КОЖУХ, КРИЖМО, НАМІТКА, ОЧІПОК, ПЛАХТА, ВИШИТА СОРОЧКА, СВИТА, ХУСТКА, власне полтавськими вербалізми естематонімійного коду – БУРКИ, ВИТЯЖКИ, ДРАНКИ, КУЦИНА, СПОВИВАЧКА та ін. Проаналізовано СТЕП (локативний субфрейм), ВІЙНА (темпоральний субфрейм), ХАТА (артефактний субфрейм), РОСЛИННИЙ СВІТ СЕЛА (фітонімний субфрейм), ТВАРИННИЙ СВІТ СЕЛА (фаунонімний субфрейм), ЛОКУСИ СЕЛА (ШЛЯХ, РІЧКА, ПОЛЕ) (партитативний субфрейм), СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ (компаративний субфрейм). Аргументовано, що локативним субфреймом фрейму СЕЛО є СТЕП як топонімний маркер ПОЛТАВЩИНИ. Будучи етнофілософською домінантою української ментальності, він актуалізує етносакральний зміст ЖИТТЄДАЙНОСТІ, МОГУТНОСТІ, ВОЛІ, БОРОТЬБИ, БЕЗМЕЖНОСТІ, а також ВІДЧУЖЕННЯ СЕЛЯНСТВА ВІД СВОЇХ КОРЕНІВ. Виокремлено такі репрезентанти темпорального субфрейму ВІЙНА: ВОЇН, ПІВХАТА, ЧОРНИЙ ДИМАР, ВИРВИ, ПОЖАРИЩА, ВОВК. Найчастотнішими корелятами метафоричних моделей у мікротекстах Григора визначено експліканти концептосфери ЛЮДИНА, у Григорія – природоморфні кореляти, найрепрезентативніший із яких – концепт ВОДА. Доведено, що артефактний субфрейм ХАТА – один із знакових субфреймів фрейму СЕЛО, оскільки цей топос здавна характеризується наявністю саме ХАТ, а не будинків. МАЛЬОВАНИЙ КОМИН, ВИШИТИЙ РУШНИК, ОБРАЗИ, ГАЙСТРИ, ЛЕЛЕЧЕ ГНІЗДО на даху є візитівкою саме української ХАТИ. Для СЕЛЯНИНА це не просто житло, простір ініціації, ритуалізації, це його ПЕРШОПОЧАТОК, РОДОВІД, БАТЬКІВЩИНА. Унаочнено, що традиційно-звичаєві устої СЕЛА експлікують культуральні виміри фітонімного субфрейму РОСЛИНИ СЕЛА. З-поміж лексичних одиниць, що структурують названий субфрейм, вирізняються етноспецифічні – БАРВІНОК, ДЕРЕВІЙ, ЖИТО, КАЛИНА, ЛЮБИСТОК, ХМІЛЬ, ЧОРНОБРИВЦІ. Найрепрезентативнішими фрейм-елементами є ВЕРБА, ДУБ, СОСНА. Умотивовано, шо фаунонімний субфрейм ТВАРИНИ СЕЛА не тільки структурує фрейм СЕЛО, а й експлікує культурно-національні стереотипи. Найяскравіше концепт СЕЛО актуалізують фауноніми ВІВЦІ, КОЗИ, КОРОВИ, КОНІ, СВИНІ, СОБАКИ, ГУСИ, КУРИ. Однак, як показав аналіз текстів, СЕЛО не мислиться без орнітонімів ЛАСТІВКА, ЛЕЛЕКА, що виражають когнітему ДРЕВНІСТЬ РОДОВОДУ. Актуалізовано своєрідний художній код партитативного субфрейму ЛОКУСИ СЕЛА, що розкриває історію СЕЛА, витоки морально-ціннісних вартостей українського лінгвосоціуму. Репрезентантами субфрейму є БЕЄВА ГОРА, РІЧКА ТАШАНЬ, ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ, ПОЛЕ, ЛІС, САДОК, з-поміж символьних об’єктивацій яких на перший план виступає когнітема РІДНОГО ДОМУ. Вирізнено в компаративному субфреймі СЕЛО такі складники метафоричних моделей, як ТРОЯ, ГЛУШИНА, ДЖУНГЛІ, НУДЬГА, РУХ, ЯСНІСТЬ, ПТАШКА. Однак ключовими референтними зонами є ДОМІВКА, РІДНІ БЕРЕГИ, поглиблення семантики яких відбувається завдяки конкретизованим топонімним маркерам власне ПОЛТАВЩИНИ: ШИЛІВКА, ЛЕЙБІВКА, ДАНИЛЕВЩИНА, КНЯЖА СЛОБОДА, ЗІНЬКІВ, СТУПКИ, ОПІШНЯ. На основі аналізу субфреймів доведено, що мовосвіт братів Тютюнників – багатогранний із взаємопроникливими метафорами, символами, що акумулюють універсальні й унікальні для письменників значення. Увиразнено специфіку прозописьма братів-письменників, яка полягає в широкому використанні архаїчних, просторічних, діалектних одиниць і конструкцій, питомо українських фразеологізмів, етикетних формул, що етнічно обарвлюють концепт СЕЛО. Висвітлено полтавські конотації окремих мовних одиниць. З’ясовано, що Тютюнники – непересічні етнопсихологи, етнографи. Майстерно змалювавши кожну деталь полтавського СЕЛА без нарочитої показовості, гіперболізації, письменники актуалізували визначальні риси української ментальності. У висновках узагальнено результати дисертаційної праці. З’ясовано й описано особливості специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції братів Тютюнників; проаналізовано конфігурації лексичних і фразеологічних одиниць, що виражають засадничі поняття української культури та світосприйняття митців слова; The thesis is devoted to the study of national specificity of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of writers Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention. The object of the study is the language of Tiutiunnyk brothers’ prose works; the subject is configuration of lexical and phraseological units, which express the fundamental concepts of Ukrainian culture and the writers’ perception of the world. A multidimensional description of Tiutiunnyk brothers’ linguistic world, presented in the system of interdependent concepts, which form the authors’ conceptual sphere and have a relevant lingo-poetic expression in the writers’ language picture of the world, has been substantiated for the first time in Ukrainian linguistics. Linguistic views on the essence of lingo mental constructs have been systematized; definitions of the main lingo cognitive categories have been outlined, among them the concept basic concept of mentality has been introduced as the one recorded in the dictionary, meaningful for the culture of a language unit with an ethno specific semantic nuance that accumulates relatively stable ideas, due to socio-historical experience and value orientations of the people. The theoretical bases of analysis of basic concepts of Ukrainian mentality have been grounded. It has been proved that an integral approach to the consideration of basic concepts in the artistic dimension with the involvement of ethnography, ethnology, history, cultural studies, mythology, psychology enables not only their objective isolation, but also a complex study of the connections between the components from the point of view of Ukrainian culture, and outlines the system paradigms that make the writers’ artistic picture of the world. The correlations of lingo cultural and artistic concepts in Tiutiunnyk brothers’ works have been defined; the basic concepts of Ukrainian mentality of the authors’ linguistic dimension have been systematically interpreted. The idea of the concept as a clear structure with a definite hierarchy of components, the linguistic-cognitive model of which is a frame, has been approved. A frame is a collection of subframes, interpreted as a unity of frame-elements – complex formations that are the synthesis of the individual-author’s understanding, the traditions of nation-wide usage of a linguistic sign and its universal human consciousness. It has been deducted that the content of frame-elements is revealed through various contextual word usage; on the basis of frame-elements artistic-semantic factual and evaluative-connotative characteristics have been distinguished. Gnostic-associative-evaluative parameters of whatever frame-element transmit cognitive metaphors, capable of generating national-cultural conceptions. Validity of distinguishing the status of the concept VILLAGE among others as a first one in the writers’ artistic heritage has been proved. The constancy of this lingo mental construct has been confirmed not so as by the frequency of usage but by its role in figurative and idiostyle paradigms, its validity in the structure of macrotext, whereas the study of the artistic concept verbalization has revealed that it can be presented in the artistic text without a special verbal designation, and realized through the contextual characteristics revealing its essence. Lingo mental modeling of the basic concepts of mentality has been represented. The actual material has been systematized in the form of the frame model of concept VILLAGE, which includes other basic concepts of Ukrainian mentality presented in Tiutiunnyk brothers’ works by subframes: VILLAGER (anthroponymic subframe), VILLAGER’S FOOD (glutenymic subframe), VILLAGER’S CLOTHES (estimatonimic subframe), STEPPE (locative subframe), WAR (temporal subframe), HUT (artifact subframe), VILLAGE FLORA (phytomic subframe), VILLAGE FAUNA (faunanymic subframe), VILLAGE LOCUS (WAY, RIVER, FIELD) (partitative subframe), VILLAGE as SOMEONE/SOMETHING (comparative subframe). The lexical-semantic groups have been systematized in the form of subframes; their role in the figurative system and idiostyle paradigm has been investigated taking into consideration metaphorical expression, contextual environment, ethno cultural and author’s symbols. It has been shown that the subframe VILLAGER in Tiutiunnyks’ texts most vividly update the nominatives that contain genetive identifiers of the concept. Among the representative lexical units there are cultural nomens: a farmer, a husbandman, a seeder, a harvester, a mower. In the general discovery of the content, the concept VILLAGER appears as a traditional symbol of FARMER-WORKER, LANDLORD, whose mental characteristics are LOVE OF LAND, DILIGENCE, SINGING, SIMPLICITY, MODESTY, WISDOM, CONSCIENCE, SUPERSTITIONS, and ESSENTRICITY. The Tiutiunnyks do not idealize VILLAGER, and also accurately depict his drawbacks: CONFORMISM, GOSSIPING, CRUSTINESS, MOCKERY, NICKNAMING, UNFRIENDLINESS TO TOWNSFOLK, etc. The subframe VILLAGER’S FOOD has been considered as a representative of the basic categories, guideline of life philosophy not only for VILLAGER from Poltava, but also the Ukrainian ethnos in general. Among the lexical units which represent the glutenymic frame-elements, culturally marked nomens (BORSHCH, VARENYKY, HORILKA, KVASHA, KAROVAI, KUTIA, PALIANYTSIA, SALO, SHYSHKY, SHULYKY), regional, Poltava ones (HALUSHKY, KRYZHALKY) and the author’s own definition of structures of the glutenymic sphere (SOUP “IHO-HO”, DOMOCHADIVKA) have been distinguished. The subframe VILLAGER’S CLOTHES represented by various nomens of clothes and footwear (estimatonims), which express the historical and cultural consciousness of the Ukrainian nation has been characterized. The ethno specific frame-elements are VINOK, ZHUPAN, KISNYKY, KRAIKA, KOZHUKH, KRYZHMO, NAMITKA, OCHIPOK, PLAKHTA, VYSHYTA SOROCHKA, SVYTA, KHUSTKA, and, in fact, the Poltava verbalisms of the ethnic code – BURKY, VYTIAZHKY, DRANKY, KUTSYNA, SPOVYVACHKA, etc. It has been argued that the locative subframe of the frame VILLAGE is STEPPE as a toponymic marker of POLTAVA REGION. Being an ethno philosophical dominant of Ukrainian mentality, it actualizes the ethno sacral content of VITALITY, POWER, WILL, STRUGGLE, INFINITY, as well as ALIENATION OF THE PEASANTRY FROM THEIR ROOTS. The following representatives of the temporal subframe WAR have been singled out: WARRIOR, HALF-HUT, BLACK CHIMNEY, CRATER, FIRE, WOLF. The most frequent correlatives of metaphorical models in Hryhir’s micro text have been identified as explication concept sphere HUMAN, Hryhorii’s – natural morphs, the most representative of which is the concept WATER. It has been proved that the artifact subframe HUT is one of the iconic subframes of the frame VILLAGE, whereas this topos has long been characterized by the presence of HUTS rather than the houses. PAINTED CHIMNEY, EMBRIDERED RUSHNYK, ICONS, ASTERS, STORK’S NEST on the roof is a visiting card of the Ukrainian HUT. For VILLAGER it is not just a home, a space of initiation, and rituality, it is his FIRST START, LINEAGE/RODOVID, and MOTHERLAND. It has been clarified that traditions and customs of VILLAGE explicate cultural dimensions of the phytomic subframe VILLAGE FLORA. Among the lexical units, those structure the mentioned subframe, ethno specific ones have been distinguished – PERIWINKLE, ACHILLEA, RYE, GUELDER ROSE, LEVISTICUM, HUMULUSL, and MARIGOLD. The most representative frame elements are WILLOW, OAK, PINE. It has been proved that the faunanymic subframe VILLAGE FAUNA not only structures the frame VILLAGE, but also explains cultural-national stereotypes. The most brightly concept VILLAGE actualizes the following faunanyms: SHEEP, GOATS, COWS, HOURSES, PIGS, DOGS, GEESE, and HENS. However, as it has been shown by the analysis of the texts, VILLAGE is not conceived without the ornithonyms SWALLOW, STORK, which promote the cognition ANTIQUITY ANCESTRY. A peculiar artistic code of the partitative subframe VILLAGE LOCUS, which reveals the history of VILLAGE, is the source of moral and value of the Ukrainian linguistic society. The representatives of the subframe are BEIEVA MOUNTINE, THE TASHAN REVER, POLTAVA WAY, FIELD, FOREST, and ORCHARD, cogniteme of NATIVE HOME acts as the forefront among the symbolic objectivities. It has been distinguished that comparative subframe VILLAGE has such formations of metaphorical models as TROY, WILDERNESS, JUNGLE, BOREDOM, MOVEMENT, CLARITY, BIRD. However, the key reference zones are HOME, NATIVE SHORES, the deepening of their semantics is due to the certain toponymic markers in POLTAVA REGION: SHYLIVKA, LEIBIVKA, DANYLEVSHCHYNA, KNIAZHA SLOBODA, ZINKIV, STUPKY, OPISHNIA. On the basis of the analysis of the subframes, it has been proved that Tiutiunnyk brothers’ linguistic world is multifaceted with interpenetrating metaphors, symbols that accumulate both universal and unique values for writers. The specificity of the brothers’ prose works has been clarified; it is the widespread usage of archaic, spatial, dialectal units and constructions, in particular Ukrainian phraseological units, etiquette formulas that ethnically characterize the concept VILLAGE. Poltava connotations of separate linguistic units have been highlighted. It has been found out that the Tiutiunnyks are remarkable ethnopsychologists and ethnographers. Having masterfully depicted every detail of Poltava VILLAGE without deliberate display and hyperbolization, the writers actualized the defining features of Ukrainian mentality. The results of the thesis have been summarized in the conclusions. The peculiarities of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention have been described; the configurations of lexical and phraseological units expressing the fundamental concepts of Ukrainian culture and the artists’ world perception have been analyzed.Документ Базові концепти української ментальності у творчості братів Тютюнників(ФОП Смірнов А. Л., 2018) Бондар, Наталія Василівна; Bondar, N. V.; Бондарь, Наталия ВасильевнаДисертацію присвячено аналізові національної специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції братів Тютюнників. У роботі комплексно схарактеризовано та реконструйовано базові концепти української ментальності у творчості Григорія та Григора Тютюнників. Зокрема, обґрунтовано теоретичні засади аналізу базових концептів української ментальності; з’ясовано кореляції лінгвокультурного й художнього концептів; доведено, що центром мовосвіту письменників є концепт СЕЛО як етноментальне утворення, основні складники якого репрезентовано у вигляді фреймової моделі, що включає ряд субфреймів (антропонімні – СЕЛЯНИН, ЇЖА СЕЛЯНИНА, ОДЯГ і ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА, локативний – СТЕП, темпоральний – ВІЙНА, артефактний – ХАТА, фітонімний – РОСЛИНИ СЕЛА, фаунонімний – ТВАРИНИ СЕЛА, партитативний – ЛОКУСИ СЕЛА, компаративний – СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ); визначено ідіолектне та лексико-семантичне наповнення зазначених структур; увиразнено місцеві (полтавські) конотації окремих мовних одиниць; схарактеризовано ієрархію цінностей українського селянина; The thesis is devoted to the study of national specificity of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of writers Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention. The object of the study is the language of Tiutiunnyk brothers’ prose; the subject is configuration of lexical and phraseological units, which express the fundamental concepts of Ukrainian culture and the writers’ perception of the world. A multidimensional description of Tiutiunnyk brothers’ linguistic world, presented in the system of interdependent concepts, which form the authors’ conceptual sphere and have a relevant lingo-poetic expression in the writers’ language worldview, has been substantiated for the first time in Ukrainian linguistics. In the first section “Methodological bases for studying basic concepts of Ukrainian mentality”, linguistic views on the essence of lingo mental constructs have been systematized; definitions of the main lingo cognitive categories have been outlined, among them the concept basic concept of mentality. The theoretical bases of analysis of basic concepts of Ukrainian mentality have been grounded. It has been proved that an integral approach to the consideration of basic concepts in the artistic dimension with the involvement of ethnography, ethnology, history, cultural studies, mythology, psychology enables not only their objective isolation, but also a complex study of the connections between the components from the point of view of Ukrainian culture, and outlines the system paradigms that make the writers’ worldview.The correlations of lingo cultural and artistic concepts in Tiutiunnyk brothers’ works have been defined; the basic concepts of Ukrainian mentality of the authors’ linguistic dimension have been systematically interpreted. The idea of the concept as a clear structure with a definite hierarchy of components, the linguistic-cognitive model of which is a frame, has been approved. Validity of distinguishing the status of the concept VILLAGE among others as a first one in the writers’ artistic heritage has been proved. In the second section, “The Framing Model of the Concept VILLAGE and its subframes in Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s linguistic world”, lingo mental modeling of the basic concepts of mentality has been represented. The actual material has been systematized in the form of the frame model of concept VILLAGE, which includes other basic concepts of Ukrainian mentality presented in Tiutiunnyk brothers’ works by subframes: VILLAGER (anthroponymic subframe), VILLAGER’S FOOD (glutenymic subframe), VILLAGER’S CLOTHES (estimatonimic subframe), STEPPE (locative subframe), WAR (temporal subframe), HUT (artifact subframe), VILLAGE FLORA (phytomic subframe), VILLAGE FAUNA (faunanymic subframe), VILLAGE LOCUS (WAY, RIVER, FIELD) (partitative subframe), VILLAGE as SOMEONE/SOMETHING (comparative subframe). The lexical-semantic groups have been systematized in the form of subframes; their role in the figurative system and idiostyle paradigm has been studied taking into consideration metaphorical expression, contextual environment, ethno cultural and author’s symbols. Poltava connotations of separate linguistic units have been highlighted. The results of the thesis have been summarized in the conclusions. The peculiarities of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention have been described; the configurations of lexical and phraseological units expressing the fundamental concepts of Ukrainian culture and the artists’ world perception have been analyzed; Диссертация посвящена анализу национальной специфики базовых концептов украинской ментальности как своеобразного модуса интенции братьев Тютюнников. В работе комплексно реконструированы базовые концепты украинской ментальности в творчестве Григория и Григора Тютюнников. В частности, обоснованы теоретические принципы анализа базовых концептов украинской ментальности; выявлены корреляции лингвокультурного и художественного концептов; доказано, что центром художественной картины мира писателей является концепт СЕЛО как сложное этноментальное образование, основные составляющие которого представлены и описаны в виде фреймовой модели, включающей ряд субфреймов (антропонимические – КРЕСТЬЯНИН, ЕДА КРЕСТЬЯНИНА, ОДЕЖДА, ОБУВЬ КРЕСТЬЯНИНА, локативный – СТЕПЬ, темпоральный – ВОЙНА, артефактный – ХАТА, фитонимический – РАСТЕНИЯ СЕЛА, фаунонимический – ЖИВОТНЫЕ СЕЛА, партитативный – локусы СЕЛА, компаративный – СЕЛО как КТО-ТО / ЧТО-ТО); определено идиолектное и лексико-семантическое наполнение указанных структур; показаны полтавские коннотации отдельных языковых единиц; представлена иерархия ценностей украинского крестьянина.Документ Будова серця людини в нормі та при набутих поєднаних мітральних вадах серця (морфо-експериментальне дослідження)(Харківський національний медичний університет, 2013) Степанчук, Алла Петрівна; Степанчук, Алла Петровна; Stepanchuk, A. P.У дисертаційній роботі представлені нові дані щодо закономірності внутрішньої будови серця в нормі та при набутій поєднаній ваді мітрального клапана і з'ясування спірного натепер питання про характер руху крові магістральними судинами великого і малого кіл кровообігу.У нормі в порожнині власне передсердь виділяють два відділи: верхній – синусний (порожнистих вен – у правому і легеневих вен – у лівому) і нижній – воронкоподібний, спрямований горловиною до відповідного передсердно-шлуночкового отвору. У проміжному положенні між ними розташовані гирла вушок серця. Внутрішня поверхня стінок передсердь має гладкий рельєф.Поздовжні осі як правого, так і лівого вушок серця розташовані під прямим кутом до осьового потоку крові з передсердь у шлуночки, що слід вважати особливим пристосуванням, яке в систолі вушок приводить до утворення вихрових потоків, що накладаються на основне русло крові з передсердь у шлуночки, надаючи йому деякої турбулентності.Внутрішня поверхня шлуночків серця нерівна через наявність глибокої зритості, утвореної м'язовими трабекулами, які мають упорядкований спіральний хід із великою крутизною витків, що зумовлює в шлуночках у систолі круговий рух крові.У порожнині шлуночків серця виділяють ендокардіальні та міоендокардіальні утвори. До ендокардіальних належать клапанні та позаклапанні сухожильні хорди. Роль позаклапанних хорд полягає в механічній ув'язці між прилеглими різними скоротливими утворами, чим досягається зміцнення стінок шлуночків під час систоли. За всіма ознаками позаклапанні хорди відповідають так званим «несправжнім» хордам.Міоендокардіальні утвори охоплюють загальновідомі сосочкові м'язи і м'язові трабекули та постійно наявні утвори – м'язові перекидні перекладини, що згадуються в літературі під назвою «аномальних» або «аномально розташованих» хорд. У правому шлуночку є особливі м'язові перекладини – міжстінкові трабекулярні перемички, що з'єднують протилежні стінки конуса легеневого стовбура.У процесі експериментальних дослідів установлено, що в поперечному перерізі черевної аорти кролика в суцільний еритроцитарній масі лейкоцити і тромбоцити розподілені рівномірно (лейкоцити – поодинці, а тромбоцити – невеликими груповими сукупностями), в кластерному порядку. Така картина побічно свідчить про те, що всі формені елементи крові містяться в аортальному потоці в рівномірно перемішаному стані, який може досягатися тільки в режимі турбулентного руху.При набутій поєднаній мітральній ваді серця загальний принцип будови передсердь зберігається, проте вони підлягають деформації, що полягає здебільшого в помітному розширенні синусних відділів власне передсердь, унаслідок чого їхні воронкоподібні відділи стають коротшими і ширшими в ділянці лівого та правого передсердно-шлуночкових отворів.Характерна ознака обох форм набутої поєднаної мітральної вади – це деформаційна зміна як клапанних («істинних»), так і позаклапанних («несправжніх») сухожильних хорд, яка полягає в їх укороченні та потовщенні.Тому в обох формах набутої поєднаної мітральної вади ендокардіальні та міоендокардіальні утвори підлягають ізометричній деформації, внаслідок чого внутрішній рельєф шлуночків згладжується, що не може не шкодити режиму руху крові в легеневому стовбурі й аорті, знижуючи її турбулентність, що, своєю чергою, призводить до порушення рівномірного розподілу в еритроцитарному потоці інших формених елементів крові; В диссертационной работе изложено теоретическое обобщение и новое решение научной проблемы относительно закономерностей внутреннего устройства сердца и выяснения спорного, в настоящее время, вопроса о характере движения крови по магистральным сосудам большого и малого кругов кровообращения.Дана классификация внутриполостных образований желудочков сердца, в которой, в естественной связи с известными образованиями, нашли место, так называемые, «ложные» и «аномальные» хорды.Экспериментально на животных установлено, что во внутреннем устройстве сердца предусмотрен механизм для придания крови турбулентного движения в целях равномерного распределения в массовом потоке эритроцитов остальных форменных элементов (лейкоцитов и тромбоцитов).В норме (сердце без патологии) в полости собственно предсердий выделяется два отдела: верхний – синусный (полых вен – в правом и легочных вен – в левом) и нижний – воронкообразный, направленный горловиной к соответствующему предсердно-желудочковому отверстию. В промежуточном положении между ними находятся устья ушек сердца. Внутренняя поверхность стенок предсердий имеет гладкий рельеф.Правое ушко, имея пещеристый внутренний рельеф (из-за наличия гребенчатых перекладин) через широкую горловину соединяется с собственно правым предсердием.Левое ушко, в отличие от правого, является более обособленным от собственно левого предсердия образованием, благодаря наличию в нем осевого червеобразного выроста латеральной стенки левого предсердия. Характерную конфигурацию его полости создают множественные, коралловидной формы выросты, расположенные по верхнему и нижнему краю осевого выроста.Продольные оси как правого, так и левого ушек сердца расположены под прямым углом к осевому потоку крови из предсердий в желудочки, что следует считать особым приспособлением, которое при систоле ушек приводит к образованию вихревых потоков, накладывающихся на основное течение крови из предсердий в желудочки, придавая ему некоторую турбулентность.Полость правого желудочка сравнима с треугольной мешотчатой формой. Внутренняя поверхность его передней и задней стенок отличается сильно изрытым рельефом за счет наличия переплетающихся борозд и разделяющих их гребешков, которые, в целом, имеют веерообразную ориентацию от верхушки к основанию сердца с преимущественным направлением в сторону легочного ствола. При этом их ориентация на задней поверхности оказывается почти перпендикулярной к таковой борозд и гребешков передней поверхности.Полость левого желудочка имеет округло-конусовидную форму. Внутренняя его поверхность (за исключением перегородочной стенки) неровная, из-за наличия глубокой изрытости, образованной мышечными трабекулами, которые имеют упорядоченный правосторонний спиральный ход с большой крутизной витков от верхушки сердца к его основанию, что обусловливает в левом желудочке при систоле круговое движение потока крови в аорту.В полости желудочков сердца выделяются эндокардиальные и миоэндокардиальные образования.К эндокардиальным относятся клапанные и внеклапанные сухожильные хорды. Роль внеклапанных хорд заключается в механической увязке между расположенными близлежащими различными сократительными образованиями, чем достигается упрочнение стенок желудочков во время их систолы. По всем признакам внеклапанные хорды соответствуют, так называемым ложным хордам.Миоэндокардиальные образования включают в себя общеизвестные сосочковые мышцы и мышечные трабекулы и постоянно наблюдаемые образования, которые нами названы мышечными перекидными перекладинами, фигурирующими в литературе под названием «аномальных» или «аномально расположенных» хорд. Мышечные перекладины представляют собой своеобразные сократительно-эластичные стяжки, способствующие кольцевому укреплению основания миокарда изнутри. В правом желудочке имеются особые мышечные перекладины, соединяющие противоположные стенки конуса легочного ствола, названые нами межстеночными трабекулярными перемычками.В процессе экспериментальных опытов установлено, что в поперечном сечении брюшной аорты кролика в сплошной эритроцитарной массе лейкоциты и тромбоциты распределены равномерно (лейкоциты – поодиночке, а тромбоциты – небольшими групповыми совокупностями), в кластерном порядке. Данная картина косвенно свидетельствует о том, что все форменные элементы крови находятся в аортальном потоке в равномерно перемешанном состоянии, которое может достигаться только в режиме турбулентного движения.При приобретенном сочетанном митральном пороке общий принцип устройства предсердий сохраняется, однако они подвергаются деформации, выражающейся, в основном, в заметном расширении синусных отделов собственно предсердий, в результате чего их воронкообразные отделы становятся короче и шире в области левого и правого предсердно-желудочковых отверстий.В состоянии приобретенного сочетанного митрального порока ушки сердца, подвергаясь расширению, сохраняют в целом свою внешнюю и внутреннюю конфигурацию.По сравнению с нормой при преобладании митрального стеноза ширина и длина правого ушка, а также диаметр его устья увеличиваются, тогда как при преобладании митральной недостаточности его длина уменьшается. Длина и ширина левого ушка изменяются более значительно при обеих формах митрального порока.Присущим признаком для обеих форм приобретенного сочетанного митрального порока является деформационное изменение как клапанных (истинных), так и внеклапанных (ложных) сухожильных хорд, что выражается в их укорочении и утолщении. Однако более подверженными этим изменениям становятся внеклапанные (ложные) хорды в левом желудочке.В патогенезе данного заболевания никаких новых образований, которые можно было бы называть «аномальными» или «аномально расположенными» хордами, не возникает, ибо, в точности соответствующие им по описанию в литературе, миоэндокардиальные тяжи занимают в норме постоянное место в составе трабекулярного миокарда желудочков, имея определенное функциональное предназначение.Поэтому, при обеих формах приобретенного сочетанного митрального порока, в связи с расширением желудочков и растяжением их стенок они, как и все остальные мышечные трабекулы, подвергаются изометрической деформации, в результате чего внутренний рельеф желудочков подвергается сглаживанию, что не может не сказаться отрицательно на режиме движения крови в легочном стволе и аорте в виде снижения ее турбулентности, что, в свою очередь, должно приводить к нарушению равномерного распределения в эритроцитарном потоке остальных форменных элементов крови; The dissertation stated the new data relative to mechanism of internal heart structure in the norm and under acquired combined mitral valvular disease, and investigation of currently controversial issue as for the mode of sanguimotion on the great vessels of the greater and lesser circulations.In normal condition there are two parts in the cavity of atriums proper: upper – a sine (of venae cavae – in the right and of pulmonary veins – in the left) and lower – a funnel-shaped, nose section of which is directed onto the relevant atrioventricular opening. In the interposition between them there are orifices of heart auricles. Internal surface of atriums is smooth.Longitudinal axes of both right and left heart auricles are located orthogonally to the axial blood flow from atriums into ventricles that to be considered as the special adaptation, which, under the auricles’ systole, leads to formation of vortex flows, superimposed onto the main flow of blood from atriums into ventricles, making it somewhat turbulent.Internal surface of ventricles of heart is uneven due to presence of deep roughness, formed by muscular trabeculae that have ordered right-side spiral tract with high transconductance of turns from the apex of heart to its base, which causes the circus sanguimotion in the ventricles under systole.In the cavity of ventricle of heart there are endocardial and myoendocardial masses.Valvate and extravalvate tendinous cords are reffered to endocardial masses. Extravalvate cords are served as mechanical connection between existed adjacent various contractile masses, providing the strengthening of walls of ventricles during systole. At all characteristics, the extravalvate cords correspond to so-called “false” cords.Myoendocardial masses include generally known papillary muscles and muscular trabeculae, and constantly observable masses, which we called muscular reversing trabeculae that in the publication are mentioned as “anomalous” or “abnormally located” cords. In the right ventricle there are special muscular trabeculae – intermuscular trabecular intersections that connect opposite walls of pulmonary trunk cone.During the experimental tests it has been identified that in the cross-section of rabbit’s abdominal aorta, in the solid erythrocytic mass, white blood cells and platelets are distributed evenly (white blood cells – one at a time, and platelets – in small group populations), in the cluster order. Such circumstances indirectly show that all blood corpuscles are in the aortic flow in the evenly mixed condition, which can be achieved only in the mode of turbulent motion.Under acquired combined mitral valvular disease the common principle of atriums’ structure is preserved, but they undergo deformity, which is generally represented by the noticeable enlargement of sine parts of atriums proper, resulted in shortening and widening of its funnel-shaped parts in the area of left and right atrioventricular openings.The specific character of both forms of acquired combined mitral valvular disease is the deformation change of both valvate (“true”) and extravalvate (“false”) tendinous cords, which is evident by their shortening and thickening.Thus, in both forms of acquired combined mitral valvular disease endocardial and myoendocardial masses are subject to isometric deformity, due to which the internal relief of ventricles are becoming smoother, which can affect the mode of sanguimotion in the pulmonary trunk and aorta in the form of its turbulence decay, which in its turn, should result in disorder of even distribution of the other blood corpuscles in the erythrocytic flow.Документ Будова твердих тканин та форма пульпової камери постійних зубів людини в нормі і при патологічній стертості з врахуванням вікової градації(МОЗ України, Харківський національний медичний університет, 2013) Анопрієва, Наталія Михайлівна; Аноприева, Наталья Михайловна; Anopriyeva, N. M.; Костиленко, Юрій ПетровичУ дисертаційній роботі представлені комплексні дані про структурний стан твердих тканин і пульпової камери постійних зубів людини при патологічній стертості і дана принципово нова оцінка їх патогенетичної сутності. Встановлено зменшення дольового об’єму пульпової камери по відношенню до товщини дентину по мірі старіння зубів як в нормі, так і при патологічному стиранні - у нормі в групі верхніх премолярів він дорівнював 25,84±1,15% у молодому віці, а в зрілому віці був менше в 1,66 рази (15,54±1,33%) (р<0,001). Така тенденція зберігалася у всіх групах зубів - в групі верхніх центральних різців, при порівнянні молодого і зрілого віку, дентино- пульпарний індекс зменшився в 1,96 рази, а в групі нижніх молярів в 1,69 рази (р<0,001). При патологічному стиранні значення дентино-пульпарного індексу в групі верхніх премолярів дорівнювали 22,18±1,36% у молодому віці і 12,52±1,77% - у зрілому (р<0,001), в групі верхніх центральних різців, при порівнянні молодого і зрілого віку, дентино-пульпарний індекс зменшився в 1,87 рази, а в групі нижніх молярів в 1,82 рази відповідно. Було виявлено, що дистрофічні процеси в пульпі призводять, до утворення пігментних речовин, внаслідок чого тверді тканини зубів піддаються світло- коричневому профарбовуванімо. Дане явище супроводжується склеротичним переродженням дентину, яке полягає в облітерації дентинних канальців, що пов'язане з пропорційним розширенням прошарків міжтубулярного дентину, за рахунок чого вони стають основними шляхами просочування зубного ліквору з пульпи до емалі. Крім того, в плащовому дентині молярів мають місце багатоярусні хвилеподібні смуги ущільнення його органічного матриксу, які по конфігурації точно відображають форму дентино-емалевої межі.Документ Будова шкіри волосистої частини голови людини в нормі та при облисінні(МОЗ України Харківський національний медичний університет, 2010) Тихонова, Олеся Олександрівна; Тихонова, Олеся Александровна; Tikhonova, О.О.У дисертаційній роботі представлені нові дані, які розширюють і поглиблюють сучасні уявлення про будову шкіри волосистої частини голови людини й характер її перебудови при облисінні. Вперше показано, що у процесі андрогенного облисіння впливу деградації зазнають у першу чергу інтрадермальні волосяні фолікули. Цей процес супроводжується утворенням агрегатних волосяних фолікулів. Повна втрата волосся при андрогенній алопеції призводить до компенсаторно-пристосувальної перебудови шкіри волосистого відділу голови, що виражається заміщенням у гіподермі пухкої сполучної тканини жировою тканиною, розростанням у всіх шарах шкіри кровоносних судин, серед яких превалюють венозні, а також у збільшенні концентрації сальних залоз у сітчастому шарі дерми. Доведено, що незважаючи на повну втрату волосся при андрогенній алопеції у шкірі волосистого відділу голови мають місце гермінативні епітеліальні елементи, які є джерелом утворення тонкого (абортивного) волосся, матричні структури яких сховані в товщі сальних залоз; Объектом исследования служили лоскуты кожи волосистого отдела головы мужчин с сохранившимся волосяным покровом, при отчетливо выраженных явлениях андрогенной алопеции, а также тканевые комплексы свода головы 5-месячных плодов человека. Для предметного исследования в световом микроскопе служили тонкие пластинчатые шлифы, изготовленные из заключенных в эпоксидную смолу тотальных лоскутов кожи, которые компрессионно уплощали между предметными стеклами в процессе полимеризации. В результате исследования установлено, что в коже волосистого отдела головы мужчин имеются разные популяции волосяных фолликулов, которые различаются глубиной залегания корневых луковиц и тенденцией к сочетанному объединению в триады, что обусловлено генетически и особенно показательно выражено на 5-м месяце эмбриогенеза. Волосяные фолликулы по уровню залегания подразделяются на два типа. Большинство из них составляют те, корневые луковицы которых содержатся в гиподерме. Поэтому мы их выделяем под названием гиподермальных волосяных фолликулов. Второй тип составляют немногочисленные фолликулы. В связи с тем что их корневые луковицы находятся в ячейках сетчатого слоя дермы, они названы интрадермальными. Толщина волос находится в прямой зависимости от глубины залегания в коже его матрицы (корневой луковицы), т. е. чем толще волос, тем глубже находится его матрица. Волосы с глубоким залеганием в гиподерме своих матриц являются самыми устойчивыми к андрогенному облысению. Среди интрадермальных волосяных фолликулов в норме встречаются удвоенные и утроенные образования, но имеющие отдельные корневые луко-вицы. Общими для их сросшихся частей являются волосяная сумка и наружное эпителиальное влагалище. Внутренними же влагалищами они разделены соответственно на два или три футляра для отдельных волос. Волосяной покров головы мужчин в норме состоит из волос разной толщины, среди которых преобладают толстые. Тонкие и средние по толщине волосы распределены вперемежку среди стержней толстых волос, которые определяют характер формы волосяных линий на коже головы. В процессе андрогенного облысения деградации подвергаются прежде всего интрадермальные волосяные фолликулы, в которых наблюдается склерозирование волосяных сумок. Данный процесс сопровождается повышенным образованием агрегатных (удвоенных и утроенных) волосяных фолликулов. В сетчатом слое дермы деградирующие волосяные фолликулы замещаются соединительнотканной стромой. Наблюдаются первые признаки гипертрофического разрастания сальных желез. Полная потеря волос при андрогенной алопеции приводит к компенсаторно-приспособительному переустройству кожи волосистого отдела головы, которое выражается в замещении в гиподерме рыхлой волокнистой соединительной ткани жировой тканью, обширном разрастании во всех слоях кожи кровеносных сосудов, среди которых преобладают венозные, а также в значительном повышении концентрации сальных желез в сетчатом слое дермы. Несмотря на полную потерю волос при андрогенном облысении в коже волосистого отдела головы сохраняются герминативные эпителиальные эле-менты, являющиеся источниками образования тонких (абортивных) волосков, матричные структуры которых скрыты в толще сальных желез; A research object is the shreds of skin of hairy region of head of human with a hair cover which was saved, and at the distinctly expressed phenomena of androgenic alopecium, and also tissue complexes of membranous skull of 5-mounth fetuses of human. It is set as a result of research, that in the skin of hairy region of head of human there are different populations of hair follicles, which differs in depth bedding of the root bulbs and by a tendency to the united association in triads, that is conditioned genetically and especially model expressed on the 5th month of fetal period. Complete loss of hairs due androgenic alopecium, points the skins of hairy region of head leads to compensatory reorganization, which is expressed in a substitution in the hypodermis of loose fibred connecting tissue by fatty tissue, vast excrescence in all layers skins of blood vessels, which the venous prevail among, and also in the considerable increase of concentration of sebharrouse glands in the reticulated layer of derma. In spite of complete loss of hairs at due an androgen pelade, germinative ephithelial elements, formations of thin (abortive) hairsprings, array patterns of which, are saved in the hide of hairy region of head, that is sources, hidden in the layer of sebharrouse glands.Документ Будова ілеоцекального відділу кишечнику людини з інтактним апендиксом та після апендектомії(МОЗ України Харківський національний медичний університет, 2013) Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Владимир Григорьевич; Grin, V. G.У дисертаційній роботі представлені нові дані про будову червоподібного відростка, як невід'ємної частини лімфатичної системи слизових оболонок травного тракту. Внесена ясність у питання про закономірності індивідуальної варіабельності сліпої кишки й апендикса. Вперше встановлено, що втрата апендикса при апендектомії не приводить до помітних морфологічних змін самої сліпої кишки й слизової оболонки ілеоцекальної заслонки. В роботі встановлено, що з віком, починаючи із зрілого, ІІ періоду (40 років) і закінчуючи старечим (90 років), апендикс зберігає в діяльному стані свою типову будову, і його внутрішній просвіт облітерації не підлягає. Гістологічна будова слизової оболонки ілеоцекальної заслонки не залежить від вікової градації. Починаючи із 40 років, лімфатичні вузлики апендикса підлягають регресії, тоді як у сліпій кишці вони зберігаються до старості. Істотних морфологічних ознак, що свідчать про явні компенсаторні зміни сліпої кишки й ілеоцекальної заслонки у відповідь на втрату червоподібного відростка після апендектомії, встановлено не було; Предметом исследования служили слепая кишка, илеоцекальная заслонка и че-рвеобразный отросток человека. В дальнейшем данные образцы служили для изготовления из них пластинчатых эпоксидных шлифов. В диссертационной работе изложены современные представления о придатке слепой кишки (червеобразном отростке) как неотъемлемую часть лимфатической системы слизистых оболочек пищеварительного тракта. Благодаря эффективности нового метода морфологических исследований (пластинации тотальных препаратов в эпоксидной смоле с последующим изготовлением шлифов) получены новые данные о его строении в плодный период, новорожденных, грудном, а также в зрелом, пожилом и старческом возрастах человека. Изучен вопрос об индивидуальной вариабельности слепой кишки и аппендикса и, вместе с тем, о возможных морфологических признаках изменения в слепой кишке в ответ на потерю червеобразного отростка после аппендэктомии. Установлено, что потеря аппендикса при аппендэктомии не приводит к заметным морфологических изменений самой слепой кишки и слизистой оболочки илеоцекальной заслонки. Впервые обращено внимание, что в плодном периоде развития в зачатках эпителиальных крипт слепой кишки и аппендикса преобладающее место по количеству занимают клетки Панета, которые находятся в состоянии активной секреции и должны быть отнесены к ведущим элементам врожденного (неспецифического) иммунитета пищеварительного тракта в эмбриональном периоде. Выявлено, что у новорожденных и грудном возрасте в слизистой оболочке аппендикса еще отсутствуют явные признаки появления лимфатических узелков, но, спустя 3 месяца он уже представляет собой вполне сформировавшимся лимфоэпителиальным органом за счет наличия в слизистой оболочке, на всем протяжении от основания до верхушки, одиночных и групповых лимфатических узелков. Близость к дефинитивной зрелости его удостоверяют не только размеры, сопоставимые с таковыми людей зрелого, пожилого и старческого возраста, но и наличие хорошо развитой подслизистой соединительнотканной основы. Встановлено, що с возрастом, начиная с зрелого, ІІ периода (40 лет) и заканчивая старческим (90 лет), аппендикс сохраняет в деятельном состоянии свое типичное строение, и его внутренний просвет облитерации не подвергается. Функциональное предназначение аппендикса состоит в периодическом заборе порций содержимого слепой кишки для иммунологической оценки его антигенного состава. Начиная с 40-летнего возраста в слизистой оболочке аппендикса исчезают в явной форме лимфатические узелки, которые замещаются диффузным типом лимфоидной ткани, представленной густой лимфоцитарной инфильтрацией соединительнотканного пространства собственной пластинки, где иммунокомпетентные клетки находятся в тесном взаимодействии с эпителиальными криптами. Гистологическое строение слизистой оболочки илеоцекальной заслонки не зависит от возрастной градации. В отличие от аппендикса она характеризуется наличием коротких всасывающих ворсинок, которые в кластерном порядке рассредоточены среди поверхностных отделов крипт, в стенке которых (также как и в аппендиксе) содержатся клетки Панета. В слизистой оболочке нижней илеоцекальной губы (в отличие от верхней), не зависимо от возрастной градации (от 40 до 90 лет), постоянно находятся лимфатические узелки, лимфоцитарные клетки которых ассоциированы с эпителием крипт. Начиная примерно с 40 лет, лимфатические узелки аппендикса подвергаются регрессии, тогда как в слепой кишке они сохраняются до глубокой старости. По результатам анализа индивидуальной вариабельности слепой кишки у людей после аппендэктомии в зрелом, пожилом и старческом возрасте (от 57 до 85 лет), в сравнении с аналогичными показателями в норме (с интактным аппендиксом), в пределах выборки анатомических препаратов, однозначно явных различий выявить не удалось. Более показательные различия касаются формы илеоцекальной заслонки, связанные в основном с укорочением щелевидного устья подвздошной кишки. Однако, во всей возрастной градации гистологическое строение слизистой оболочки верхней и нижней илеоцекальных губ остается неизменным и во всех деталях соответствует таковому в норме. Более того, после аппендэктомии локализация лимфатических узелков в тесной ассоциации с эпителием крипт ограничивается только слизистой оболочкой нижней илеоцекальной губы. Следовательно, после аппендэктомии каких-либо существенных морфологических признаков, свидетельствующих о явных компенсаторных изменениях слепой кишки и илеоцекальной заслонки в ответ на утрату червеобразного отростка, нами не установлено; The thesis presents new data on the structure of the appendix is an integral part of the lymphatic system of the mucous membranes of the digestive tract. Made it clear questions about patterns of individual variability of the cecum and appendix. It has been shown that the loss of the appendix at appendectomy does not lead to significant morphological changes of the cecum and mucosal ileocecal valve. The paper found that with age, ranging from mature, second period (40 years) to the senile (90 years), appendix remains in the active state of its typical structure and its internal lumen obliteration can not be. Histological structure of the mucous membrane of the ileocecal valve does not depend on the age of graduation. Since 40 years, lymph nodules appendix subject to regression, whereas the cecum they persist to old age. Significant morphological features that indicate obvious compensatory changes in the cecum and ileocecal valve in response to the loss of the appendix after appendectomy, has been established.Документ Біофізичні основи реставрації коронок девітальних фронтальних зубів(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2009) Попович, Іван Юрійович; Попович, Иван Юрьевич; Popovich, I.Дисертація присвячена поліпшенню якості реставрації девітальних різців на основі обґрунтування застосування біомеханічного підходу. За результатами проведених експериментальних, лабораторних, морфологічних досліджень матеріалів, які показані до застосування при прямій реставрації коронкової частини девітальних різців, обґрунтований новий алгоритм прямого способу відновлення коронкової частини різців із позиції біомеханіки зубощелепного апарату. Експериментальними дослідженнями доведено можливість клінічного застосування нового композитного цементу подвійної полімеризації “ЦАПО” та склопластикових штифтів «ПАСС», перевірена їх висока клінічна ефективність використання при прямому способі відновлення девітальних різців у клініці терапевтичної стоматології у найближчі та віддалені терміни спостережень; Диссертация посвящена улучшению качества реставрации девитальных резцов на основе использования биомеханического подхода. В результате проведенной работы расширены представления о возможных вариантах и методиках восстановления разрушенных коронок девитальных фронтальных зубов. Представлен сравнительный анализ адгезивных свойств композитных пломбировочных материалов, которые можно использовать для восстановления коронковой части фронтальных зубов, а также различных видов внутриканальных штифтов и штифтовых конструкций. Обоснован рациональный выбор силеров на этапах обтурации корневого канала и фиксации внутриканальных штифтов. На основании проведенных экспериментальных, лабораторных и морфологических исследований материалов, показанных для использования при прямой реставрации девитальных резцов, обоснован новый алгоритм прямого способа восстановления коронковой части резцов с позиции биомеханики зубочелюстного аппарата. В результате анализа напряженно-деформированного состояния реставрационных конструкций резцов, восстановленных бесштифтовым методом и с использованием внутриканальных штифтов, доказана целесообразность восстановления значительных дефектов коронковой части фронтальных зубов с использованием стеклопластиковых и стекловолоконных штифтов, которые обеспечивают наиболее близкую к физиологической передачу жевательного давления через восстановленную коронковую часть зуба на твердые ткани корня зуба и периодонт, с максимальным сохранением здоровых тканей зуба. С помощью математического моделирования впервые рассчитаны оптимальные величины погружения штифта в корневую часть зуба, минимальную длину, на которую штифт может выступать в коронковую часть зуба, а также минимальную толщину стенок корня зуба вокруг штифта, что максимально обеспечит эффективное и долгосрочное функционирование реставрационной конструкции. На основании проведенных исследований адгезивных свойств фиксирующих материалов к твердым тканям зуба и стеклопластиковым и стекловолоконным штифтам обоснован выбор композитных фиксирующих материалов двойного отверждения при прямом восстановлении коронковой части разрушенных резцов с использованием указанных штифтов. На основе экспериментальных наблюдений обоснована возможность клинического использования нового композитного цемента двойной полимеризации «ЦАПО» и новых стеклопластиковых штифтов «ПАСС». Проведена клиническая апробация и доказана эффективность использования нового композитного цемента двойной полимеризации «ЦАПО» и стеклопластиковых штифтов «ПАСС» при прямом восстановлении коронковой части резцов в клинике терапевтической стоматологии. В ходе клинических исследований восстановлено 52 девитальных резца, коронки которых были разрушены на 2/3 их величины и более, оценена клиническая эффективность примененных методик прямого способа реставрации в ближайшие и отдаленные сроки наблюдений. Выполненные по предложенному алгоритму реставрационные конструкции резцов соответствуют законам биомеханики зубопародонтального комплекса и челюстно-лицевой области в целом и согласно полученным результатам клинических, рентгенологических, функциональных наблюдений имеют высокие эстетические свойства, прочностные характеристики и длительный срок физиологического функционирования; Dissertation work is devoted to increasing quality of devitalized incisors restoration on the base of substantiative using of biomechanical approach. Under performed experimental, laboratory, morphological investigations of materials, that are indicated for using at direct restoration of devitalized frontal teeth crowns, the new algorithm of direct method of coronal part restoration from biomechanical maxillo-facial system view is substantiated. Experimental investigation proved the possibility of clinical using of new dual-core composite cement «CAPO» and glass-plastic posts «PASS», checked the high clinical efficiency of it`s using at direct restoration method of devitalized incisors at clinic of therapeutic dentistry at short and long – terms investigations.Документ Біохімічні зміни в тканинах легень за умов експериментальної опікової хвороби та їх корекція ліпіном(Друкарня ВНМУ ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56., 2015) Сухомлин, Тетяна Анатоліївна; Сухомлин, Татьяна Анатольевна; Sukhomlyn, T.A.Дисертаційна робота присвячена вивченню патологічних змін у тканинах легень за умов експериментальної опікової хвороби та обґрунтуванню корекції цих змін ліпіном. Обґрунтовано положення про те, що провідну роль у розвитку патологічних змін в тканинах легень щурів при опіковій хворобі відіграють активація оксидативного стресу, перекисного окиснення ліпідів, розвиток ендогенної інтоксикації, пригнічення антиоксидантних систем, дисбаланс NO-ергічної системи, порушення енергетичного балансу, декомпенсація протеїназно-інгібіторного потенціалу, зростання колагенолітичної активності. Застосування ліпіну має позитивний корегуючий вплив на тканини легень за умов опікової хвороби, а саме, спостерігається пригнічення процесів вільнорадикального окиснення, про що свідчить зниження вмісту ТБК-реактантів, окисномодифікованих білків та молекул середньої маси, підвищується активність ферментів антиоксидантної системи, нормалізується ліпідний склад тканин легень, знижується вміст нітрит-аніонів, зменшується енергетичний дисбаланс, інгібуються процеси деполімеразації колагену, що підтверджується зниженням вмісту вільного оксипроліну, порівняно з тваринами, яким моделювали опікову хворобу без корекції. Доведено позитивний вплив ліпіну на морфологічні зміни в легенях щурів при опіковій хворобі. При його застосуванні зменшується інтерстиціальний набряк, запальна інфільтрація, дескавамація бронхіального епітелію; Диссертационная работа посвящена изучению патологических изменений в тканях легких крыс в условиях экспериментальной ожоговой болезни и обоснованию коррекции этих изменений липином. На 112 белых крысах-самцах изучены изменения NO-ергической системы, свободнорадикальных процессов, антиоксидантной системы, протеиназно-ингибиторного потенциала, липидного и углеводного обмена тканей легких. Экспериментально доказано, что ведущую роль в развитии патологических изменений в тканях легких при ожоговой болезни играют дисбаланс NO-эргической системы, активация оксидативного стресса и перекисного окисления липидов, снижение активности ферментов антиоксидантной системы, развитие эндогенной интоксикации, декомпенсация протеиназно-ингибиторного потенциала активация деполимеризации коллагеновых белков, нарушение энергетического баланса. В условиях ожоговой болезни в тканях легких наблюдалось развитие оксидативного стресса, что сопровождалось повышением содержания ТБК-реактантов, окислительномодифицированных белков и молекул средней массы, как маркера эндогенной интоксикации. Содержание ТБК-реактантов возростало в 3,12 раза (р<0,05), окислительномодифицированных белков – в 1,74 раза (р<0,05), молекул средней массы – в 2,54 раза (р<0,05). При этом активность ферментов антиоксидантной системы снижалась: активность каталазы в 2,03 раза (р<0,05), а супероксиддисмутазы в 2,18 раза (р<0,05). При экспериментальной коррекции липином в тканях легких снизилось содержание ТБК-реактантов, окислительномодифицированных белков, молекул средней массы, повысилась активность супероксиддисмутазы и каталазы, что свидетельствуеть о снижении свободнорадикальных процессов и активации антиокидантных систем в легких. Также при ожоговой болезни наблюдались изменения протеиназно-ингибиторного потенциала, повышалась общая протеолитическая активность в 2,35 раза (р<0,05), а общая антитриптическая активность снижалась. При этом возростал уровень свободного оксипролина – в 1,69 раза (р<0,05). Применение липина привело к уменьшению протеолитической активности и содержания свободного оксипролина, что можно объяснить снижением активности коллагеназ. Доказано позитивное влияние липина на морфологические изменения в тканях легких при ожоговой болезни. При этом уменьшается интерстициальний отек, воспалительная инфильтрация, десквамация бронхиального эпителия. Таким образом, обоснована эффективность использования липина для коррекции патологических изменений в тканях легких при ожоговой болезни; The dissertation is devoted to the study of influence of lipin on pathological changes in lungs at experimental burn disease. The point has been proved that the leading role in the development of pathological changes in tissues of lungs at burn disease play decompensation of proteinase-inhibitory potential, activation of oxidative stress, deppression of antioxidant systems, disbalance of NO-ergic system, violation of energetic balance, development of endogenous intoxication, activation of collagen proteins catabolism. Use of lipin has had a positive compensatory influence on tissues of lungs at burn disease, in particular it has been observed that processes of free radical oxidation have been oppressed that was proved by the content decrease of oxygen modified proteins, reactants of thiobarbituric acid and average mass molecules; activity of enzymes of antioxidant system in the researched tissues increased, normalization of proteolysis and lipid metabolism in comparison with animals in wich modeling experimental burn disease without correctionДокумент Біохімічні механізми впливу нейропатії на слинні залози тварин(Полтавський державний медичний університет, 2024) Тихонович, Ксенія Володимирівна; Tykhonovych, K. V.У дисертації розглянуто та вирішено наукове завдання, що полягає у з’ясуванні впливу паклітаксел-, стрептозоцин-, етанол-індукованої нейропатії на розвиток патологічних змін у великих слинних залозах тварин та обґрунтування експериментальної корекції шляхом застосування комплексу кокарбоксилази, нікотинаміду, ціанокобаламіну та АТФ. This dissertation investigates the impact of paclitaxel-, streptozotocin-, and ethanol-induced neuropathy on the development of pathological changes in the major salivary glands of animals as well as explores the potential therapeutic benefits of cocarboxylase, nicotinamide, cobalamin, and ATP in the experimental correction of the condition.Документ Біохімічні механізми розвитку та корекції патологічних змін у тканинах пародонта щурів за умов нейропатії(Полтавський державний медичний університет, 2024) Котвицька, Аліна Анатоліївна; Kotvytska, A. A.У дисертації розглянуто та вирішено наукове завдання, що полягає у з’ясуванні впливу діабетичної, хіміотоксичної та алкогольної полінейропатії на розвиток патологічних змін у м’яких тканинах пародонта тварин і обґрунтуванні експериментальної терапії шляхом застосування комплексу тіамінпірофосфату, нікотинаміду, ціанокобаламіну та АТФ. This dissertation addresses and solves the scientific problem of determining the impact of diabetic, chemotoxic, and alcoholic polyneuropathy on the development of pathological changes in the soft periodontal tissues in animals (gums, periodontium), as well as substantiates experimental therapy by using the complex of thiamine, nicotinamide, cobalamin, and ATP.Документ Вдосконалення комплексного лікування хворих з одонтогенними флегмонами дна порожнини рота(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015) Ву, В'єт Куонг; Ву, Вьет Куонг; Vu, Viet CuongДисертація присвячена обґрунтуванню і практичному вирішенню наукової задачі − підвищенню ефективності консервативного лікування хворих з одонтогенними флегмонами дна порожнини рота, з урахуванням клінічних, генетичних, мікробіологічних і морфологічних особливостей. Встановлено взаємозв’язок між підвищеним ризиком розвитку одонтогенних флегмон і залежністю дисбіотичних порушень складу мікрофлори порожнини рота та поліморфізмом генівTLR4 896A/G (rs4986790) та TLR2. Вивчено вплив препарату «Ліпін» на кількісний та якісний склад мікрофлори порожнини рота щодо існування підвищеного ризику розвитку одонтогенних флегмон дна порожнини рота та особливості перебігу регенеративних процесів в гнійній рані та динаміку змін клітинного складу ранового вмісту при застосуванні препарату «Ліпін» в порівнянні із загальноприйнятим лікуванням. Доведено ефективність застосування препарату «Ліпін», що містить нанокапсули фосфатидилхоліну, в складі комплексної терапії хворих з одонтогенними флегмонами дна порожнини рота. Розробка нового методу комплексного лікування хворих з одонтогенними флегмонами дна порожнини рота дозволила істотно збільшити кількість функціональних та естетичних позитивних результатів після оперативних втручань з покращенням клінічного перебігу та зменшенням ліжко-днів; Диссертация посвящена обоснованию и практическому решению научной задачи − повышению эффективности консервативного лечения больных с одонтогенными флегмонами дна полости рта с учетом клинических, генетических, микробиологических и морфологических особенностей. Цель исследования – повышение эффективности комплексного лечения больных с одонтогенными флегмонами дна полости рта путем применения фосфатидилхолина. Установлена взаимосвязь между повышенным риском развития одонтогенных флегмон и зависимостью дисбиотических нарушений состава микрофлоры полости рта с полиморфизмом генов TLR4 896A/G (rs4986790), TLR2. Проведенный анализ полученных данных показал достоверную взаимосвязь между наличием полиморфного варианта 896A/G гена TLR4 (rs4986790) и повышением степени риска развития ОФДПР, что свидетельствует о влиянии данного функционального полиморфизма гена TLR4 на связывание молекулярных паттернов патогена с изменением ответа на ЛПС стенок микроорганизмов. Данный процесс нарушает защитные реакции организма против грамотрицательных бактерий и приводит к развитию разных инфекционных заболеваний. Изучено влияние препарата «Липин» на количественный и качественный состав микрофлоры полости рта применительно к повышенному риску развития одонтогенных флегмон дна полости рта. В группе больных из ОФДПР, где проводилось традиционное лечение с включением в терапию препарата «Липин», обнаружено снижение количества микроорганизмов из группы Enterobacterium spp. (U(n=50;n=20)=48,0; p <0,0001). Также данная группа больных отличалась низким значением количества микроорганизмов из группы Gardnerella vaginalis/Prevotella bivia/Porphyromonas spp. (U(n=50;n= 20) = 310,0; p=0,014) но Candida spp. (U(n=50;n= 20) = 312,5; p=0,015). Изучены особенности течения регенеративных процессов в гнойной ране и динамика изменений клеточного состава раневого содержимого при применении препарата «Липин» в сравнении с традиционным лечением. Прослеживается отсутствие выраженной динамики изменений количества нейтрофильных гранулоцитов, которое свидетельствует о позднем переходе воспалительной стадии раневого процесса в регенераторную. Определено, что количество лимфоцитов и моноцитов достоверно больше на ранних сроках наблюдения, а моноциты определяются в цитограммах даже на 7 сутки. Установлено, что традиционное лечение больных из ОФДПР приводит лишь к частичной коррекции обнаруженных нарушений. Сопоставление данных клинических признаков протекания ОФДПР, количественного и качественного клеточного состава экссудата в группах сравнения подтверждает биологическую целесообразность и обосновывает необходимость дополнительного введения в состав комплексного лечения новых фармакологических препаратов, которые имеют выраженное антигипоксантное и антиоксидантное действие, которые влияет на повышение местного неспецифического иммунитета. Доказана эффективность применения препарата «Липин» в составе комплексной терапии больных с одонтогенными флегмонами дна полости рта. Разработка нового метода комплексного лечения позволила существенно увеличить количество позитивных результатов после оперативных вмешательств с улучшением клинического течения и уменьшением койко-дней; The thesis is devoted to the practical solution of scientific problem - increasing the effectiveness of conservative treatment of patients with odontogenic phlegmon of the mouth floor allows for clinical, genetic, microbiological and morphological features. The relationship between increased risk of developing odontogenic phlegmons and dependence of dysbiotic violations of the microflora of the oral cavity and polymorphism of genes TLR4 896A/G (rs4986790) and TLR2 is determinated. The influence of the drug "Lipin" on the quantitative and qualitative composition of microflora of the oral cavity of the existence of an increased risk of odontogenic phlegmon of the mouth floor and course of the regenerative processes in the festering wound and the dynamics of changes in the cellular composition of the wound contents using the drug "Lipin" in comparison with the conventional treatment were learned. The efficiency of the use of the drug "Lipin", nanocapsules containing phosphatidylcholine in the complex therapy of patients with odontogenic phlegmon of the mouth floor is proved. Development of a new method of complex treatment of patients with odontogenic phlegmon of the mouth floor significantly increases the number of functional and aesthetic positive results after surgery with improvement of the clinical course and the reduction of hospital days.Документ Вдосконалення методів довгострокової фіксації незнімних ортопедичних конструкцій на імплантатах(ПП «М-Принт», 2012) Виженко, Євгеній Євгенович; Виженко, Евгений Евгеньевич; Vyzhenko, Ye. Ye.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія”, Полтава, 2012. Дисертаційна робота присвячена підвищенню якості та ефективності лікування пацієнтів із дефектами зубних рядів за рахунок вдосконалення методів довгострокової фіксації незнімних ортопедичних конструкцій на імплантатах. Проведена порівняльна характеристика властивостей дослідних цементів. Вивчено вплив цементів на мікрофлору порожнини рота. Встановлена достовірна різниця величини цементного прошарку між внутрішньою поверхнею металевого каркасу суцільнолитої коронки та зовнішньою поверхнею абатмента в залежності від методу виготовлення коронки. За результатами клінічних досліджень простежена ефективність фіксуючої дії цементів у найближчі та віддалені терміни спостереження. Вдосконалено методику атравматичного зняття незнімних ортопедичних конструкцій з ендоосальних імплантатів шляхом застосування модифікованого коронкознімача та спеціальної конструкції металевої суцільнолитої коронки. Результати дослідження цементів дадуть можливість лікарям обирати вид фіксаційного цементу в залежності від конкретної клінічної ситуації.