Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2022, Том 22, вип. 3-4 (79-80)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/19573

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 31

The dynamics of the ethiological structure of pollen sensitization in children with seasonal allergic rhinitis
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Shcherbak, V. V.; Bubyr, L. M.; Kuzmenko, N. V.; Oliinichenko, M. O.; Klymko, D. O.; Щербак, Вікторія Валеріївна; Бубир, Людмила Миколаївна; Кузьменко, Наталія Валентинівна; Олійніченко, Марина Олександрівна; Климко, Дарія Олександрівна
Allergic rhinitis is the leading nosology among allergic pathologies. According to international scientists, in recent years between 10% and 40% of the world's population have suffered from allergic rhinitis. Despite age and gender differences, this disease usually has a negative impact on the patients' quality of life. Therefore, the issue of early diagnosis and the organization of timely therapeutic and preventive measures remains relevant. The aim of the work was to investigate the spectrum of sensitization in children with seasonal allergic rhinitis using retrospective data, followed by the development of a regional panel of allergens for skin prick-test. To investigate the dynamics of the etiological structure, 892 archived medical records of patients who were examined and treated in the paediatric department (allergy beds) of «Poltava Regional Children's Clinical Hospital Communal Enterprise» from 2010 to 2020 were reviewed. The highest proportion of patients with sensitization to weed pollen was 86.6% of the total number examined, with ragweed, wormwood and cyclachaena taking the leading positions. Almost equal sensitization to cereal grass was found in nearly every third child, including maize (37.2%), timothy (32.5%), meadow fescue (34.0%) and ryegrass (33.9%). The dynamics of hypersensitivity to tree pollen had an unstable variability with a relatively low numerical load. One in 5 patients was found to be sensitive to birch (22.6%), alder (22.9%) and one in 10 to hazel. The volume of work carried out made it possible to assess in detail the features of sensitization in patients with seasonal allergic rhinitis over an eleven-year period and to identify the most common key aeroallergens. The data obtained have an important diagnostic value, as they make it possible to isolate and include the leading causative pollen allergens in the diagnostic allergy panel, taking into account regional characteristics.
Вплив кріоекстракту плаценти на репаративні процеси після проведення оперативних втручань щелепно-лицевої локалізації в залежності від хронотипу пацієнта
(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Торопов, Олександр Анатолійович
Наразі існує інтенсивний міждисциплінарний інтерес і значна кількість літератури щодо профілактики та лікування післяопераційних рубців, але міжнародні рекомендації щодо лікування та схеми ще не наздогнали сучасні знання та практику багатьох лікувальних закладів. Метою нашого дослідження було встановити, як біологічний ритм може впливати на репаративні функції організму людини, а саме на загоєння рани та утворення рубця при поєднанні ін'єкційного введення препарату кріоекстракту плаценти на інтраопераційному етапі та електрофорезу на постопераційному етапі на 90–у 180–у добу. Дослідження проводились у відділенні щелепно-лицьової хірургії на базі КУ «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосівського Полтавської обласної ради». Загалом у дослідженні взяло участь 40 осіб. На 90-у добу клінічного дослідження середній показник оцінки післяопераційних рубців був таким: для підгрупи 1а був менший на 49,3 % порівняно з підгрупою 2а. Різницю в 25,5 % могли спостерігати між підгрупами 1а та 1b, та 18,5% між підгрупами 2а та 2b. З даних клінічних досліджень найкращі результати отримано в підгрупі 1а, що свідчить про максимальний вплив авторської методики профілактики на стан післяопераційного рубця у пацієнтів з ранковим хронотипом. В цій групі встановлено достовірне зниження показників П1, П2 та П7 на 90-у добу на та нулеві значення на 180-у добу відповідно; У показників П3, П4, П5 зафіксовані найменші значення на 90-у добу та рівномірне зменшення на 180-у та 360-у добу. Таким чином можна стверджувати, що найоптимальніші результати у пацієнтів з ранковим типом хронотипу, яким вводили кріоекстракт плаценти; клінічна відмінність була особливо помітна на більш ранній термін післяопераційного періоду.
Етіологічні аспекти формування хронічного ендометриту у жінок, що планують вагітність
(Полтавський державний медичний університет, 2022-12) Тарановська, Олена Олексіївна; Taranovska, O. O.
В структурі чинників репродуктивних втрат зростає роль хронічного ендометриту, очевидною причиною якого є персистенція мікробних факторів. Однак факти, що підтверджують наявність внутрішньоматкової мікрофлори та обґрунтовують доцільність антибактеріального лікування цієї патології, є досить суперечливими і спонукають до детального вивчення цього питання. Метою роботи було з’ясування ролі висхідного інфікування у виникненні хронічного ендометриту шляхом дослідження спектру мікрофлори нижніх відділів цервікального каналу та матки у жінок, які планують вагітність. Матеріали та методи дослідження. 87 пацієнткам з гістологічно підтвердженим хронічним ендометритом (основна група) та 13 жінкам без цієї патології (група контролю) було проведене вивчення спектру мікрофлори нижніх відділів генітального тракту та зразків ендометрію шляхом бактеріоскопічного, бактеріологічного дослідження та полімеразної ланцюгової реакції. Отримані результати. Патологічна мікрофлора в цервікальному каналі і піхві у жінок з хронічним ендометритом виявлялася у 75%, що в 2,85 разів перевищує частоту виявлення інфекції у жінок без цієї патології (30,7%). Здебільшого мікрофлора була представлена у вигляді полімікробних асоціацій. Спектр мікроорганізмів у цервікальному каналі та піхві здебільшого співпадав з таким в зразках ендометрію. Найчастіше в ендометрії виявлялися Ureaplama spp. (63,2% ), хламідії (31,6%), мікоплазми (26,3%). Висновки. Дослідження вказують на ключову роль висхідного інфікування в розвитку хронічного ендометриту і необхідність санації нижніх відділів статевого тракту в ході комплексного його лікування.
Загальна електромагнітна потужність серця як перспективний параметр оцінки функціонального стану пацієнта при клінічному обстеженні: гносеологія, клінічне значення
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Корпан, Ангеліна Сергіївна; Невойт, Ганна Володимирівна; Тесленко, Юрій Віталійович; Потяженко, Максим Макарович; Korpan, A. S.; Nevoit, G. V.; Teslenko, Yu. V.; Potyazhenko, M. M.
Дане дослідження розкриває клінічне значення параметру загальної електромагнітної потужності серця в оцінці функціонального стану пацієнта. Стаття присвячена доцільності використання методу короткого запису варіабельності ритму серця в клінічному обстеженні. Встановлено зниження електромагнітної потужності різного ступеня у хворих на відмінувід груп контролю.Данное исследование раскрывает клиническое значение параметра общей электромагнитной мощности сердца при оценке функционального состояния пациента. Статья посвящена целесообразности использования метода короткой записи вариабельности ритма сердца в клиническом обследовании. Установлено снижение электромагнитной мощности разной степени у больных в отличие от групп контроля.
Зміна адгезивних властивостей клінічних ізолятів Streptococcus mitis під впливом антисептиків
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Chumak, Yu. V.; Loban’, G. A. ; Ananieva, M. M.; Faustova, M. O. ; Havryliev, V. M.
Резидентна мікробіота порожнини рота грає важливу роль як фактор її колонізаційної резистентності, що забезпечує стоматологічне здоров’я людини. Проте, в той же час оральні мікроорганізми можуть бути джерелом інфекційної патології. Науковці наголошують, що в ситуації, яка склалася з підвищеною стійкістю бактерій до антибіотиків відчуття кворуму є особливо привабливою мішенню, оскільки цей механізм контролює кілька факторів бактеріальної вірулентності, які впливають на адгезію, інвазію та колонізацію мікроорганізмів під час розвитку патологічного процесу. Інгібіторами QS можуть бути ферменти та різні хімічні речовини, які мають здатність впливати на відчуття кворуму. Streptococcus mitis є представником резидентної мікробіоти ротоглотки людини. Але, незважаючи на свій коменсалізм, Streptococus mitis в асоціації з іншими мікроорганізмами приймає участь у багатьох патологічних процесах. Мета дослідження вивчення дії антисептиків Декасану і Йодоформу на адгезивні властивості клінічних ізолятів Streptococus mitis, виділених з порожнини рота хворих на інфекційно-запальні постекстракційні ускладнення. Матеріали і методи дослідили клінічні ізоляти Streptococus mitis, які були виділені від 8 хворих, що проходили лікування інфекційно-запального постекстракційного ускладнення у лікувально - хірургічному відділенні комунальної установи «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка». Ідентифікацію виділених культур проводили за допомогою автоматичного бактеріологічного аналізатора Vitec-2 compact bioMarieux (Франція). В дослідженні використовували середні значення суббактеріостатичних концентрацій діючих речовин антисептиків. Адгезивні властивості клінічних ізолятів під дією Декасану та Йодоформу визначали за методикою В.І. Бриліс. Висновки: антисептики неоднаково впливають на адгезивні властивості клінічних ізолятів Streptococus mitis.
Зміна показників резистентності емалі в дітей із різною частотою захворюваності на гострі респіраторно-вірусні інфекції
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Каськова, Людмила Федорівна; Павленкова, Оксана Сергіївна; Амосова, Людмила Іванівна; Новікова, Світлана Чеславна; Янко, Наталія Валентинівна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Павленкова, Оксана Сергеевна; Амосова, Людмила Ивановна; Новикова, Светлана Чеславна; Янко, Наталия Валентиновна; Kaskova, L. F.; Pavlenkova, O. S.; Amosova, L. I.; Novikova, S. Ch.; Yanko, N. V.
Захворювання карієсом має характер патологічного процесу твердих тканин зубів. Причин виникнення даної нозологічної одиниці нараховують близько 400. Однією з основних є зниження стійкості емалі зубів до впливу кислот органічного ряду, продуцентами яких є мікроорганізми і подальшого розвитку карієсу. Але виникнення процесу демінералізації залежить від значної кількості, як загальних, так і місцевих чинників. Метою роботи було вивчення показників тесту емалевої резистентності (ТЕР) і клінічного визначення швидкості ремінералізації емалі (КВШРЕ) в дітей, які часто хво-ріють на ГРВІ через 5 років після проведення профілактичних заходів.Матеріали і методи дослідження. Оглянули 80 дітей віком 11-12 років, які 5 років тому перебували під нашим спостереженням та розподілені на 4 групи. Результати дослідження. Під час першого визначення ТЕР-тесту у дітей 2,3 і 4 груп визначили, що структурно-функціональна резистентність емалі знаходиться в межах 3-х балів, що характеризує дещо гірший результат, ніж у практично здорових дітей, які мали результат 1,85±0,15 бала. Подальші дослідження мали таку ж ситуацію, діти 4 групи отримали кращий результат серед часто хворіючих. Клінічне визначення швидкості ремінералізації емалі відображає таку ж тенденцію, як попередній показник. Результати дослідження через 2 і 5 років майже не відрізнялися, оскільки діти вже не мали такого контролю з нашого боку. Діти 2 групи, яким була призначена лише гігієна порожнини рота мали найгірші показники - 3,25±0,23 дні (через 2 роки) і 3,24±0,21 дні (через 5 років), найкращим серед часто хворіючих дітей був результат у 4 гру-пі, у яких з часом підвищилася швидкість ремінералізації емалі - 2,53±0,21 дні (через 2 роки) і 2,73±0,22 дні (через 5 років).Обстеження через 5 років показало, що відсутність систематичних оглядів, контролю гігієни та вживання запропонованих нами лікувально-профілактичних комплексів призводять до початкових результатів, які відповідали низькому значенню. Висновок. Систематичне виконання заходів профілактики та застосування препаратів, які містять кальцій, покращує мінералізуючі властивості ротової рідини, що призводить до підвищення емалевої резистентності в дітей 3 і 4 груп. Особливо це помітно в 4 групі дітей під час другого обстеження, що дає можливість застосовувати запропонований комплекс для підвищення резистентності твердих тканин зубів.
Знеболення чи седація новонароджених у відділенні інтенсивної терапії – як визначити оптимальний шлях?
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Цвіренко, Світлана Миколаївна; Тарасенко, Костянтин Володимирович; Адамчук, Наталія Миколаївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Tsvirenko, S. M.; Tarasenko, K. V.; Adamchuk, N. M.; Kaliuzhka, О. О.; Zhuk, L. A.
Під час перебування у відділенні інтенсивної терапії новонароджені зазнають величезну кількість болісних процедур і операцій. Погано лікований біль у період новонародженості може призвести до негативних віддалених наслідків, таких як когнітивні дисфункції, формування хронічного болю. Тому для лікарів-інтенсивістів кожного дня постає питання адекватної оцінки болю та подальшої тактики знеболення. В ході огляду літератури проведено аналіз 87 літературних джерел за останні 10 років. При аналізі використовувались результати мультицентрових досліджень та клінічні рекомендації. Визначено, що оптимальне лікування болю та збудження у новонароджених вимагає мультимодального підходу, який завжди включає немедикаментозні стратегії, та направлене перш за все на аналгезію. Прикладання до грудей, смоктальний рефлекс, контакт «шкіра-до-шкіри», догляд «кенгуру», сповивання - це всі аспекти догляду за дитиною, які є ефективними для зменшення фізіологічної та поведінкової реакції болю на мінімально інвазивні процедури, а також забезпечують седативний ефект. Кожна маніпуляція потребує обов’язкового знеболення. Вибір методу знеболення залежить від інвазивності процедури, гестаційного віку та тяжкості стану. Доцільно комбінувати різні немедикаментозні методи знеболення при слабкому болю та додавати медикаментозні методи при помірному та сильному болю для досягнення кращого терапевтичного ефекту. У новонароджених, які перебувають на тривалій штучній вентиляції легень, неможливо уникнути седації. Проте седативний ефект може бути досягнутий комбінацією немедикаментозних методів із застосуванням седативних препаратів. З метою профілактики тахіфілаксії необхідно проводити ротацію аналгетиків, застосовувати комбінації опіатів з ненаркотичними аналгетиками та ад’ювантними аналгетиками. Мультимодальний підхід до лікування болю має переваги через зменшення дозування будь-якого окремого препарату та пом’якшення загального ризику побічних ефектів. Ацетамінофен, фентаніл або морфін у поєднанні з мідазоламом є найбільш безпечними медикаментами до застосування у новонароджених, незважаючи на побічні ефекти.
Кардіоренальний синдром як позасуглобовий прояв ревматоїдного артриту
(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Гордієнко, Олена Вікторівна; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Gordienko, O. V.
Стаття містить опис складного клінічного випадку кардіоренального синдрому ІІ типу у пацієнтки на ревматоїдний артрит із високим ступенем активності. Метою роботи було висвітлити проблему поліорганного ураження при важких аутоімунних захворюваннях, а також поділитися досвідом щодо діагностичних і терапевтичних підходів у подібних ситуаціях. На фоні тривалого суглобового синдрому у пацієнтки, підгостро, з’являється нова загрозлива симптоматика: ознаки запальної кардіоміопатії, серцева недостатність, нефропатія, гостра ниркова недостатність. Але завдяки інтенсивній протизапальній терапії вдалося значно пом’якшити активність міокардиту, відновити міокардіальну, і як наслідок, ниркову функцію. Успішність активного протизапального лікування підтвердила нашу діагностичну гіпотезу про кардіоренальний синдром. Ключовими для нас стали декілька клінічних орієнтирів. По-перше, той факт, що міокардит з міокардіальною дисфункцією та нефропатія із нирковою недостатністю виникли практично одночасно. Оскільки пацієнтка тривало перебувала під наглядом, до останнього часу, нам було достеменно відомо про відсутність будь-яких патологічних зрушень з боку функції серця і нирок. По-друге, підгострий початок кардіальної і ренальної симптоматики. І останнє, амілоїдоз або нефропатія, індукована нестероїдними протизапальними препаратами ніяким чином не могли пояснити активний перебіг запальної кардіоміопатії. Тому на підставі особливостей цієї клінічної ситуації нами було зроблено припущення кардіоренального синдрому, вірогідніше ІІ типу. Всі підтипи мають схожі клінічні ознаки, але їх походження багато в чому залежить від основного захворювання, анамнезу та особливостей специфічного ураження нирок і міокарда. Гіпоперфузія нирок у нашому випадку, не призвела до важких незворотних змін нефронів, що забезпечило відновлення ниркової функції. Але тривалий і глибокий епізод гіпоперфузії може бути частково, або повністю незворотнім, через ішемічний некроз епітелію канальців нефрону. Таким чином, ми показали складний клінічний випадок позасуглобового ураження у вигляді кардіоренального синдрому, а також алгоритм наших дій, щодо діагностики і лікування. Відносно рання діагностика кардіоренального синдрому очевидно дозволила досягти добрих результатів лікування за відносно короткий термін.
Клініко-рентгенологічні паралелі при діагностиці захворювань та дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Коросташова, Марія Анатоліївна; Новіков, Вадим Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Korostashova, M. A.; Novikov, V. M.; Rezvina, K. Yu.; Pankevich, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Gogol, A. M.
Вступ. Дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу є досить поширеним захворюванням та займає провідне місце серед усіх інших захворювань суглобу. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проводилися на кафедрі пропедевтики хірургічної стоматології. Було обрано 10 пацієнтів з клінічними ознаками дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, яким за необхідності з’ясування остаточного діагнозу проводилися рентгенологічні методи дослідження та магнітно-резонансна томографія. Результати дослідження та їх обговорення. Основним критерієм діагностики магнітно-резонансної томографії при дисфункціональних станах скронево-нижньощелепного суглобу є візуалізація внутрішньосуглобового хрящового диску. При порівнянні зонограм та магнітно-резонансної томографії основними критеріями стали: 1. Спотвореність між методами дослідження. 2. Наявність та характеристика того чи іншого кісткового утворення та його значення в постановці діагнозу. Порівнюючи серії зонограм та магнітно-резонансної томографії при описі наявне спотвореність результатів дослідження. У чотирьох пацієнтів на зонограмах помітне звуження суглобової щілини в передньо-задніх відділах, але на магнітно-резонансних томограмах цього не відбувалося. В цьому випадку пацієнти мали б відчувати біль з іррадіацією у вухо. Цей варіант можливий через здавлення біламінарної зони, де знаходиться вушно-скроневий нерв. Характерні патологічні симптоми визначалися у одного пацієнта з чотирьох, що ставить під сумніви правильність визначення суглобової щілини на серії зонограм. Серед даних методів дослідження спільними рисами були такі ознаки: 1. Суглобова головка була сплощена (4 пацієнти), мала гантелеподібну форму (6 пацієнтів). 2. При відкритому роті звертало на себе увагу розміщення суглобової головки по відношенню до суглобового горбка. Підвивих одного з суглобів (8 пацієнтів), гіпермобільність суглобів (2 пацієнтів). Магнітно-резонансна томографія скронево-нижньощелепного суглобу у 3 пацієнтів мали анатомічну дестабільність, а саме дегенеративні зміни в суглобових дисках, та кісткові розростання. В інших 7 пацієнтів дегенеративних змін меніску не відбулося. Висновок. Безсумнівно найкраща діагностика при виборі того чи іншого методу ґрунтується на досвіді лікаря правильно інтерпретувати знімки. Зонограма – метод відносно дешевий, в порівнянні з магнітно-резонансною томографією, але не результативний, бо не візуалізує сполучнотканинні елементи суглобу. Останній в повній мірі характеризує всі кісткові та м’якотканинні елементи, що допомагає лікарю чітко визначити остаточний діагноз, на основі якого в подальшому визначити доцільність того чи іншого лікування.
Менеджмент пухлинних обструкцій дистального відділу загальної жовчної протоки з використанням ретроградного біліарного стентування
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шевчук, Микола Петрович; Shevchuk, M. P.
Метою даного дослідження була оптимізація ендобіліарного стентування у пацієнтів із пухлинною обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки, а також удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя цієї категорії хворих. В дослідженні прийняли учать 68 пацієнтів, що знаходились на лікуванні в хірургічних стаціонарах з 2018 по 2022 рр., яким було виконано ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки з приводу механічної жовтяниці. У 37 хворих стентування проводилось за допомогою пластикового стенту, 31 хворим стентування виконано за допомогою нитінолового стенту. Оцінювались результати ендобіліарного стентування, ускладнення, що виникали під час та після проведення маніпуляції, ефективність та безпечність стентування, побічні ефекти та якість декомпресії біліарного тракту. Всім пацієнтам вдалося виконати стентування загальної жовчної протоки. Під час ендоскопічного ретроградного біліарного стентування у 5 пацієнтів було зафіксовано ускладнення у вигляді кровотечі із ділянки великого дуоденального сосочка дванадцятипалої кишки, що були зупинені ендоскопічно. В ранньому післяопераційному періоді (30 діб після втручання) у 12 пацієнтів були наступні ускладнення: міграція пластикового стенту в дванадцятипалу кишку – у 3 хворих, обтурація пластикового стенту – у 1 -го, гострий вторинний панкреатит у 6, холангіт – у 2 хворих. У 64 із 68 хворих ендобіліарне стентування дозволило отримати задовільні результати у вигляді декомпресії зовнішніх жовчовивідних протоків. Ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки є малотравматичним, безпечним та ефективним методом декомпресії жовчовивідних шляхів при їх обтурації пухлинного ґенезу. Для дренування жовчних шляхів при очікуваній тривалості життя ≤ 6 місяців слід використовувати пластикові стенти. При очікуваній тривалості життя ≥ 6 місяців краще використовувати нитінолові стенти з повним або частковим покриттям.
Морфологічна характеристика трійчастого вузла щурів при введенні кріоконсервованої плаценти
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Данилів, Оксана Дмитрівна; Шепітько, Володимир Іванович; Якушко, Олена Святославівна; Стецук, Євген Валерійович; Борута, Наталія Володимирівна; Danilov, O. D.; Shepitko, V. I.; Yakushko, O. S.; Stetsuk, E. V.; Boruta, N. V.
Кріоконсервовані препарати плаценти мають унікальний склад біологічно активних речовин, що обумовлює їх багатогранний ефект. Метою нашої роботи було дослідити морфологічні особливості трійчастого вузла щурів при введенні кріоконсервованої плаценти. Проведене експериментальне дослідження показало, що одноразове підшкірне введення кріоконсервованої плаценти викликає реакцію судин мікроциркуляторного русла трійчастого вузла щурів у перші два тижня спостереження у вигляді розширення діаметру артеріол, капілярів та венул та збільшення кровонаповнення, що свідчить про стимулятивний вплив компонентів фетоплацентарного комплексу на мікроциркуляторне русло. Найбільш виражені явища спостерігалися на 7-у добу. Після трансплантації кріоконсервованої плаценти нейроцити трійчастого вузла мали велике, чітко окреслене світле ядро, добре виражену цитоплазму, з глибками хроматофільної субстанції, зустрічались темні, меншого розміру клітини, з диспергованою субстанцією Ніссля, клітини–сателіти, нервові волокна залишалися інтактні протягом усіх термінів спостереження. Отримані дані підтверджують трофічний ефект препаратів фетоплацентарного комплексу. Проведене нами експериментальне дослідження показало, що одноразове підшкірне введення кріоконсервованої плаценти викликає реакцію судин мікроциркуляторного русла трійчастого вузла щурів у перші два тижня спостереження у вигляді розширення діаметру артеріол, капілярів та венул та збільшення кровонаповнення. Найбільш виражені явища спостерігалися на 7-у добу. Отримані дані свідчать про стимулятивний вплив компонентів фетоплацентарного комплексу на мікроциркуляторне русло. Після трансплантації кріоконсервованої плаценти нейроцити, клітини–сателіти, нервові волокна залишалися інтактні протягом усіх термінів спостереження.
Наставництво на кафедрі гістології, цитології та ембріології як головна складова в системі фахової підготовки молодого викладача
(2022) Шепітько, Володимир Іванович; Борута, Наталія Володимирівна; Стецук, Євген Валерійович; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Левченко, Ольга Анатоліївна; Shepitko, V. I.; Boruta, N. V.; Stetsuk, E. V.; Skotarenko, T. A.; Levchenko, O. A.
У статті розглядаються напрями організації методичної роботи наставника з молодими викладачами кафедри гістології, цитології та ембріології Полтавського державного медичного університету як одна із форм фахового навчання, соціальної підтримки та підготовки майбутніх спеціалістів медичної галузі. Звернено увагу на основні умови ефективності навчання наставником молодих викладачів кафедри, зроблено акцент, що саме наставництво є двостороннім процесом, коли наставник передає професійні знання, власний досвід, вміння і навички, які дозволять швидко адаптуватися молодому викладачу. З'ясовано, що наставництво є кадровою технологією кафедр медичних вузів, яка дозволяє здійснити безперервний професійний розвиток молодих викладачів. Нагальна потреба в наставництві постає сьогодні особливо гостро, оскільки швидкі зміни у системі вищої медичної освіти та їх метаморфози саме в організаційних процесах та освітньому середовищі вимагають від викладачів миттєвої реакції. Наставництво на кафедри гістології, цитології та ембріології дозволяє поєднати професійний розвиток, комплексний підхід до кожного молодого науково-педагогічного працівника. Обговорення реалізації програми наставництва на кафедрі гістології, цитології та ембріології Полтавського державного медичного університету ₋ найважливіша умова в професійному становленні молодого викладача, у підвищенні власної педагогічної майстерності, воно значуще і в професійній орієнтації студентів₋медиків. Наставництво сьогодні – це не популярний тренд, а усвідомлена необхідність, що свідчить про безцінність соціально₋педагогічного впливу висококваліфікованих наставників на молодих викладачів, які забезпечують злагодженість між теоретичною і практичною підготовкою майбутніх спеціалістів.
Науково-дослідна робота студентів: перспективи взаємодії клінічних кафедр
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Муравльова, Оксана Василівна; Дворник, Ірина Леонідівна; Литовченко, Ірина Юріївна; Muravlova, O. V.; Dvornyk, I. L.; Lytovchenko, I. Iu.
Науково-дослідна робота забезпечує формування у здобувачів вищої освіти наукового світогляду, особистісного зростання, надає досвід та навички дослідницької роботи. В рамках співпраці кафедр медичного та стоматологічного факультетів Полтавського державного медичного університету під керівництвом викладачів була проведена дослідницька робота на тему: «Психологічне дослідження пацієнтів, хворих на цукровий діабет». Були проведені обстеження основної групи в кількості 50 осіб. Пацієнти знаходились на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР», з цукровим діабетом 1 та 2 типу. Клінічне обстеження основної групи включало в себе суб’єктивне (скарги, анамнез хвороби, анамнез життя) та об’єктивне (загальний огляд, status localis) дослідження. Контрольну групу склали здобувачі вищої освіти - 50 респондентів. Кожній групі була запропонована анкета, яка включала в себе запитання з Мінесотського багатопрофільного особистого опитувальника за Дж.Тейлор (1953). Респондентам пропонували швидко, не замислюючись над відповіддю, відповісти на 50 запитань – «так» чи «ні». Кожна відповідь, що співпадала з ключем опитувальника, оцінювалась в один бал. Сумарна оцінка загальної тривожності складалась з соматичної, соціальної та нейрогенної напруги і оцінювалась за декількома рівнями тривожності – від низького до дуже високого. Інтенсивне залучення здобувачів вищої освіти до науково – дослідної роботи позитивно впливає на формування у них навичок самостійної роботи з пацієнтами, набуття професійної компетентності в цілому. Застосування елементів дослідної роботи у навчально-методичному процесі клінічних кафедр університету підвищує ефективність навчання. Це стимулює майбутніх лікарів до набуття нових знань та навичок, а також сприяє підвищенню професійного рівня науково-педагогічних працівників, що дозволяє досягати якісної освіти.
Основні соціальні напрямки професійної дерматології
(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Ємченко, Яна Олександрівна; Іщейкін, Костянтин Євгенович; Мороховець, Галина Юріївна; Безега, Олена Вікторівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Yemchenko, Ya. O.; Ishcheykin, K. Ye.; Morokhovets, G. Yu.; Bezeha, O. V.; Vasylyeva, K. V.
На тлі стрімких успіхів сучасної медичної науки і впроваджень наукових результатів у практику охорони здоров'я в Україні неухильно скорочується тривалість життя і погіршується його якість. Причини такої невідповідності розглядаються сьогодні, перш за все, у соціальній площині. Нині українська система охорони здоров'я перебуває на початковому етапі виходу із кризового стану на загальнонаціональному рівні, зокрема зростання захворюваності і смертності населення України визнано пріоритетним напрямком державної політики в галузі медицини, для поліпшення екологічних умов зовнішнього середовища, життя та праці населення України залучаються інвестиції ЄС, упроваджуються нові форми та методи надання медичної допомоги населенню багатьох галузей медицини. При цьому, на жаль, не знайшли свого висвітлення, соціальні аспекти, основних розділів медицини праці. Серед них певне місце має займати проблема соціального аналізу таких розділів гігієни праці та профілактики захворювань, як фізіологія праці, професійна гігієна, професійна патологія та інше. Сьогодні попри широке висвітлення клінічної картини, патоморфології та методів лікування професійних шкірних захворювань, на жаль, не знайшли широкого відображення соціальні аспекти основних розділів медицини праці. Серед них чільне місце займає проблема соціального аналізу проблеми професійних захворювань шкіри. Тож система охорони здоров'я України вимагає невідкладного та радикального реформування загалом та у сфері дерматології зокрема.
Особливості біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Островський, Владислав Леонідович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Шапошник, Ольга Анатоліївна; Якимишина, Лариса Іллівна; Ostrovskyi, V. L.; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Shaposhnyk, O. A.; Yakymyshyna, L. I.
Вступ. В даний час розроблені нові підходи до лікування онкогематологічних захворювань, в тому числі й множинної мієломи, які суттєво підвищили відсоток досягнення клінікогематологічних ремісій, покращили показники виживаності пацієнтів. Проте цитостатичні препарати, які застосовуються для лікування множинної мієломи, володіють високим профілем кардіотоксичності. Відповідно до сучасних рекомендацій лікування хворих на множинну мієлому, яким не показана аутологічна трансплантація кісткового мозку, в якості терапії першої лінії рекомендовано схему VRd, що містить бортезоміб, леналідомід та дексаметазон. Своєчасне визначення факторів ризику розвитку цитостатик-індукованої кардіоваскулярної токсичності, а також її рання діагностика має вагоме прогностичне значення, оскільки принципово впливає на розробку індивідуального підходу до проведення хіміотерапії та терапії супроводу, що знижує ймовірність виникнення пізніх та віддалених уражень міокарда та судин серця. Мета – дослідити особливості порушень біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії. Матеріали і методи. Обстежено 20 пацієнтів із прогресією множинної мієломи без супутніх серцево-судинних захворювань. Всі пацієнти отримували бортезоміб-вмісні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені тричі: перед початком хіміотерапії, на 84 день та на 140 день хіміотерапії. Аналізували показники загального та біохімічного аналізів крові. За даними Холтерівського моніторування електрокардіограми та стандартної електрокардіографії оцінювали: частоту серцевих скорочень, інтервал PQ, корегований інтервал QT. Результати: Прогресія множинної мієломи супроводжувалась розвитком анемії у 19(95%) хворих, що характеризувалось зниженням рівня гемоглобіну та еритроцитів у 1,3 рази порівняно із практично здоровими особами (р<0,05). У пацієнтів з прогресією множинної мієломи порушення провідності реєструвались в 1,4 рази частіше, ніж порушення серцевого ритму, що підтверджувалось холтерівським моніторуванням електрокардіограми та стандартною електрокардіграфією, за даними яких порушення ритму було виявлено у 5(25%) пацієнтів, а порушення провідності – у 7(35%) хворих, після 4-х курсів хіміотерапії у хворих на множинну мієлому порушення ритму у вигляді синусової брадикардії та шлуночкової екстрасистолії виявлені у 2(10%) пацієнтів, що нижче порівняно із даними на фоні прогресії множинної мієломи, тоді як частота порушень провідності із зростанням кумулятивної дози хіміотерапії підвищилась в 1,1 раза (RR=1,1; 95% СІ 0,51-2,55) (p>0,05), що характеризувалось наявністю атріо-ветрикулярної блокади 1 ступеню у 5(25%) пацієнтів, блокади передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса – у 3(15%) хворих та неповною блокадою правої ніжки пучка Гіса – у 1(5%) пацієнта). Висновок: Проведення специфічної терапії хворим на множинну мієлому групи низького кардіологічного ризику із застосуванням бортезоміб-вмісної схеми хіміотерапії приводять до зниження частоти порушень ритму за одночасним зростанням порушень провідності.
Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.
На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.
Особливості патогенезу, перебігу і терапії пневмонії при COVID-19
(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Боряк, Христина Радиславівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Y.; Boriak, Kh. R.; Kiriyan, E. A.; Tkachenko, M. V.
Проаналізувавши останні рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, новітні дані наукової літератури, а також діючі протоколи лікування, були представлені останні епідеміологічні дані визначених різних випадків цієї інфекції за епідеміологічними та клінічними критеріями. Висвітлені основні патогенетичні ознаки, фактори ризику, включаючи між індивідуальну відмінність, яка може бути представлена генетичним профілем хазяїна. Відображені основні клінічні ознаки та їх поширення, класифікація згідно із ступенем тяжкості захворювання, особливості перебігу і лікування пневмонії при коронавірусній інфекції людини включаючи показання до призначення антибактеріальної терапії і основних критеріїв кисневої підтримки. Визначені основні лабораторні рекомендацією. Всесвітньої організації охорони здоров’я, для пацієнтів з гострою респіраторною інфекцією, які перебували у контакті з підтвердженим або ймовірним випадком. Представлені основні апаратні методи діагностики, сучасні підходи до лікування за відсутності специфічних противірусних засобів. Відсутність остаточного специфічного лікування даного захворювання і майбутній розвиток такої пандемії залишається непередбачуваним, що свідчить про необхідність суворого дотримання класичних рекомендацій громадської охорони здоров’я, важливість проведення вакцинації. Спалах COVID- 19 у цьому столітті ще раз підкреслює постійну загрозу інфекційних захворювань, які поширюються патогенними вірусами серед людства, що вимагає ефективної глобальної співпраці та високого рівня готовності.
Порушення сприйняття вертикальності у пацієнтів з гемісферальними інсультами: розповсюдженість, асоційовані фактори (кросс-секційне дослідження)
(Полтавський державний медичний університет, м.Полтава, Україна, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Оксак, Ольга Миколаївна; Дельва, Михайло Юрійович; Delva, I. I.; Oksak, O.M.; Delva, M. Yu.
Вступ. В останні десятиліття серед причин порушень постурального балансу після інсультів велика увага приділяється порушенням сприйняття вертикальності. Порушення сприйняття вертикальності мають різні форми: від латеропульсії до синдрому відштовхування. Мета: дослідити розповсюдженість порушень сприйняття вертикальності протягом 1-го місяця після інсультів та визначити фактори, що асоціюються з цим феноменом. Матеріал та методи дослідження. Об- стежено 205 пацієнтів з гемісферальними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. Для оцінки орієнтації вісі тіла по відношенню до сили тяжіння у фронтальній площині використовували шкалу Scale for Contraversive Pushing. Визначали соціально-демографічні фактори, клініко-неврологічні характеристики, стан когнітивної та психо-емоційної сфери, нейровізуалізаційні параметри. Результати. Порушення сприйняття вертикальності діагностувалися у 70 пацієнтів (34,2%): латеропульсія – у 61 (29,8%), синдром відштовхування – у 9 пацієнтів (4,4%). Не знайдено будь-яких асоціацій між порушеннями сприйняття вертикальності та віком, статтю пацієнтів, вираженістю парезів, наявністю апраксій та афазій, показниками шкали NIHSS та модифікованої шкали Ренкіна, типом інсульту (ішемічний/геморагічний), когнітивними, тривожними та депресив- ними розладами, втомою, локалізацією церебрального інфаркту, ступенем лейкоареозу, морфо- метричними показники зовнішньої та внутрішньої церебральної атрофії. Натомість, у пацієнтів з порушеннями сприйняття вертикальності достовірно частіше фіксувалися парези (при латеропульсії – у 96,7%, при синдромі відштовхування – у 100%, у пацієнтів з нормальною вертикальністю – у 75,6%), просторовий гемінеглект (70,5%, 88,% та 17,8%, відповідно), нелакунарний підтип ішемі- чного інсульту (91,8%, 100% та 73,4%, відповідно), ураження правої гемісфери (73,8%, 77,7% та 57,0%, відповідно) та достовірно більші об’єми церебральних інфарктів (20,3 (13,4-28,9) см3, 24,1 (12,9-27,2) см3 та 15,8 (8,5-23,3) см3, відповідно). Висновки. Протягом 1-го місяця після інсульту порушення сприйняття вертикальності є порівняно поширеним явищем, що асоціюється з певними клінічними та нейровізуалізаційними характеристиками.
Порушення уротеліального бар’єру при доброякісній гіперплазії передміхурової залози як складова декомпенсації сечового міхура
(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.
Вступ. Уротеліальний бар’єр протистоїть агресивному впливу сечі на тканини сечового міхура. При тривалій інфравезикальній обструкції, порушується щільність контакту між уротеліальними клітинами, що призводить до втрати слизовою оболонкою сечового міхура бар’єрної функції. Мета дослідження: вивчити роль порушення уротеліального бар’єру в розвитку декомпенсації сечового міхура у хворих на ДГПЗ. Матеріали та методи дослідження. Відібрано 70 хворих на ДГПЗ, середній вік – 67,94±7,42 років, яким під час операції виконувалась біопсія сечового міхура з наступним патоморфологічним дослідженням. За клінічними проявами хворі були розподілені на три групи. I група – 20 хворих із компенсацією сечового міхура (I-PSS – 16±4,5, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, без ЗС). II група – 20 хворих із субкомпенсацією сечового міхура (I-PSS – 26±3,9, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, ЗС – 150,1±80,8 мл.) III група – 30 хворих із декомпенсацією сечового міхура (перед накладенням цистостоми I-PSS – 33,1±1,88, ЗС – 1093,3±458,8 мл.). Результати. В стадії компенсації сечового міхура: багатошаровий перехідно-клітинний уротелій, часто утворює складки, формуючи псевдоепітеліальні вирости. Детрузор представлений гіпертрофованими гладком’язовими клітинами, з явищами помірної гідропічної дистрофії в окремих міоцитах, з поодинокими дрібними вогнищами склерозу. В стадії субкомпенсації сечового міхура: візуалізуються вогнища десквамації поверхневих шарів уротелію, відзначаються дистрофічні зміни епітеліоцитів. Ділянки атрофії поєднуються з вогнищами гіперплазії епітеліоцитів із стратифікацією епітелію (до 14 - 18 шарів і більше). Власна пластинка слизової оболонки в більшості випадків набрякла, відмічається формування лакуноподібних щілин. Часто зустрічаються вогнища лімфоплазмоцитарної інфільтрації. Детрузор у більшості представлений гіпертрофованими гладком’зовими клітинами, значна кількість яких із ознаками гідропічної дистрофії. В стадії декомпенсації сечового міхура: вогнища тотальної десквамації усіх шарів уротелію. Мають місце яскраво виражені дистрофічні зміни епітеліоцитів. Власна пластинка слизової оболонки різко потовщена, за рахунок формування численних лакуноподібних щілин має пористий вигляд. Ерозивні зміни слизової оболонки сечового міхура супроводжуються вираженим склерозом строми. У місцях десквамації уротелію спостерігаються підслизові вогнища склерозу, які проникають в детрузор. Останній представлений гіпотрофованими гладком’зовими клітинами, із ознаками гідропічної дистрофії. За рахунок масивної проліферації сполучної тканини м’язові волокна поділяється на окремі пучки. В усіх шарах сечового міхура спостерігається дифузна лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Висновки: 1. Результати патоморфологічного дослідженнях в контексті з клінічними та функціональними характеристиками дозволяють виділити три стадії ремоделювання СМ при ДГПЗ: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. 2. Довготривала хронічна затримка сечі обумовлює порушення уротеліального бар’єру, просякнення сечею всіх шарів СМ з розвитком асептичного запалення. 3. Прогресивне збільшенням питомої ваги сполучної тканини, дистрофічні змін міоцитів та нервових волокон стають причиною декомпенсації СМ з порушенням скорочувальної здатності детрузора.
Порівняльна характеристика щільності тяжів пучкової та сітчастої зон надниркових залоз білих щурів на тлі центральної тестостеронової блокади
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Скотаренко, Тетяна Анатоліївна
Доведено, що гонадотропін-рилізинг-гормон є важливим регулятором гіпоталамо-гіпофізарногонадної осі та аналоги його агоністів і антагоністів є ефективними у лікуванні захворювань чоловічої та жіночої статевої систем. Особливу увагу клініцисти надають вивченню активності біохімічних регуляторів у структурах гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи на тлі введення деяких медикаментів, таких як метанандаміду, дапагліфлозину, триптореліну ацетату та інших. Тому дослідження реактивних змін пучкової та сітчастої зон надниркових залоз на тлі центральної депривації тестостерону шляхом введення «Дифереліну», що є синтетичний аналогом гонадотропін-рилізинг гормону, дозволить на мікроскопічному рівні довести взаємозв’язок чоловічих гонад, зон кіркової речовини надниркових залоз та гіпоталамусу. Метою дослідження було вивчення щільності тяжів пучкової та сітчастої зон надниркових залоз білих шурів на тлі пригнічення синтезу тестостерону на 1, 3, 6 та 9 місяць дослідження. Матеріали та методи. Було досліджено надниркові залози 50 білих щурів самців, що були розподілені на 5 груп: 1 група – 10 інтактних щурів та 2, 3, 4 та 5 групи по 10 щурів, яким було введено препарат «Диферелін» та забір досліджуваного матеріалу здійснювався на кінець 1, 3, 6 та 9 місяців експерименту. Результати дослідження та їх обговорення. Кількісний склад кортикостероцитів досліджуваних ділянок ПЗ та СЗ в усі терміни експерименту відображав показник щільності (ПЩ) тяжів досліджуваних зон у ділянці середня площа якої складала 36422,511±2082,09 мкм². Провівши дані морфометричні дослідження показників щільності ПЗ та СЗ кіркової речовини надниркових залоз, візуалізувавши результати у вигляді таблиці та діаграми можна виявити основні терміни розвитку реактивних змін надниркових залоз на тлі центральної депривації тестостерону. Висновки. Посилення реактивності кортикостероцитів пучкової зони з 1 місяця експерименту з піковим значенням на 6 місяць доводить участь даної зони у стресових реакція на тлі центральної депривації тестостерону. Значне суттєве збільшення паренхіматозного компоненту сітчастої зони з 3 по 6 місяць свідчить про компенсаторну активацію кортикостероцитів у відповідь на тестостеронову блокаду.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2022, Том 22, вип. 3-4 (79-80) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування