2020
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2020 за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 77
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Immunological features of macrophages associated with metastasis of primary breast carcinoma into regional lymph nodes(Українська медична стоматологічна академія, 2020-10-07) Aikian, A. Z.; Shynkevych, V. I.; Kaidashev, I. P.; Айкян, Артем Завенович; Шинкевич, Вікторія Ігорівна; Кайдашев, Ігор Петрович; Айкян, Артем Завенович; Шинкевич, Виктория Игоревна; Кайдашев, Игорь ПетровичМета. Рак грудної залози (РГЗ) є гетерогенним захворюванням, який розвивається під селектив-ним «тиском» мікрооточення пухлини. Тому перспективно і важливо вивчати пухлинні макрофаги як клітини вродженого імунітету.Об’єкт і методи. Матеріалом дослідження були інтраопераційні тканини пухлин та іпсілатеральних лімфовузлів при радикальному видаленні молочних залоз. Імуногістохімічні (ІГХ) характеристики видалених пухлин (ER, PR, HER2, Кi67) використовували для організації двох врівноважених груп пацієнток з первинним РГЗ, в одній з яких не було виявлено метастазів в регіональні лімфовузли, N0, а у другій – спостерігався пер-винно-метастатичний РГЗ, N1. Результати. Основна ідея роботи полягала у пошуку відмінностей між кількостями CD68+, CD163+ макрофагів, локалізованих у біоптатах пухлин між групами пацієнток з РГЗ без метастазів (N0) і з метаста-зами (N1), врівноваженими за клінічними значеннями ER, PR, HER2 (нелюмінальним HER2+, люмінальним А, люмінальним В HER2+, люмінальним В HER2-, та тричі негативним РГЗ). Результати статистичної оброб-ки середніх кількісних показників CD68+ ПАМ, CD163+М2-подібних макрофагів та CD68/CD163 (показник М1 макрофагів) між групами N0 та N1 не досягли достовірних відмін. Але, при порівнянні підрахованих імунопозитивних макрофагів з усіх полів зору (об. х 40), яких було 5-17 для кожного препарату, встановлено достовірне збільшення CD68+ПАМ у групі з метастазами. Висновки. 1. Кількість CD68+ПАМ була достовірно вища у вогнищі первинного РГЗ хворих з метастазами у регіональні лімфовузли. 2. Встановлена зворотна кореляція між CD68+ПАМ, СD163+М2-подібними макрофа-гами та клінічним значенням ER/PR. Отже, збільшення числа ПАМ (зокрема М2) у вогнищі первинного ER+/PR+ РГЗ з метастазами може не мати прогностичного значення щодо метастазування, або ER+/PR+ РГЗ, мож-ливо, метастазує без визначного збільшення ПАМ. 3. Виявлені відмінності підтверджені достовірними стати-стичними розрахунками і відносяться до ефекту виключно патологічного процесу, оскільки пацієнтки не от-римували лікування до операції радикальної мастектомії. 4. Інтерпретацію персональних даних про кількість CD68+ПАМ та CD163+ М2-подібних макрофагів ще належить розробити.Документ Modern aspects in the paradigm of acute hemispheric ischemic stroke: features of clinical presentation, screening, therapeutic and neurorehabilitation prospects(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Pushko, O. O.; Lytvynenko, N. V.; Пушко, Олександр Олександрович; Литвиненко, Наталія ВолодимирівнаThe paper presents a literature review in order to identify modern information and deepen understanding of the problem of ischemic stroke, its hemispheric features, modern screening capabilities, therapeutic and rehabilitation prospects. Cerebral stroke is a «global epidemic» that occupies a leading place in the structure of the causes of disability in the adult population in most countries of the world, and has great medical, social and economic importance. In the clinical presentation of cerebral ischemic hemispheric stroke, focal neurological deficit prevails, as well as cognitive and anxiety-depressive disorders of varying severity, post-stroke fatigue syndrome, etc. Localization of the ischemic focus plays a significant role in the development of cognitive impairment. The analysis of neurocognitive functions has long been a topical subject of study by scientists and practicing physicians. Emergency screening of acute cerebrovascular accident is an important factor in choosing the patient’s treatment strategy. Stroke is a condition requiring emergency medical care and urgent hospitalization. The effectiveness of medical care provision for acute cerebral ischemic stroke at the hospital stage should be ensured by specialists of the multidisciplinary team according to the patient’s specific clinical route, the volume of diagnostic and treatment and rehabilitation measures. These studies are relevant, and the obtained results can be used in the practical activities of the clinician in order to deepen the understanding of the problem, optimize the timely verification of this pathology and use the optimal treatment and rehabilitation tactics.Документ Morphological grounds of using the cervical fold suspension model of immobilization stress in rats(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Makarenko, O. L.; Yushchenko, Ya. O.; Bilash, S. M.; Pronina, O. M.; Koptev, M. M.; Vynnyk, N. I.; Макаренко, Олександр Леонідович; Ющенко, Яна Олександрівна; Білаш, Сергій Михайлович; Проніна, Олена Миколаївна; Коптев, Михайло Миколайович; Винник, Наталія ІванівнаВивчення механізмів гострого стресу, пошук нових шляхів підвищення стійкості до нього, профілактики та лікування патологічних процесів, викликаних стресовими реакціями, на сьогодні залишаються актуальними напрямками медико-біологічних досліджень. Вивчення проблеми стресу неможливе без виконання експериментальних досліджень із використанням різних моделей стресового впливу.Метою дослідження було довести на підставі морфологічних досліджень органів-мішеней ефективність відтворення експериментальної моделі гострого іммобілізайного стресу у щурів шляхом атравматичного підвішування за шийну складку протягом 6-ти годин. Робота, із урахуванням міжнародних норм проведення біологічних досліджень, виконана на 20 білих щурах-самцях з масою тіла 240-260 грамів, віком 8-10 місяців. Першу, контрольну, склали 10 інтактних тварин, які утримувались у стандартних умовах віварію. Другу, експериментальну, групу склали 10 щурів, які зазнали впливу гострого іммобілізаційного стресу. Забій тварин проводився шляхом декапітації під внутрішньоочеревинним наркозом. Після розкриття грудної клітки та черевної порожнини проводився огляд внутрішніх органів із забором органів-мішеней: тимусу, надниркових залоз та шлунка. Отримані результати свідчать, що іммобілізація щурів шляхом атравматичного підвішування за шийну складку протягом 6-ти годин викликає прояви стресової тріади Сельє: гостру інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз, а також гіперемію слизової оболонки шлунка. У тварин експериментальної групи у слизовій оболонці шлунка незмінені ділянки перемежовувалися із гіперемійованими набряклими осередками, що надавало їй строкатого мозаїчного вигляду; відмічалися численні поліморфні крововиливи та поодинокі ерозії; виразок виявлено не було. Візуально тимус у щурів, що зазнали впливу іммобілізаційного стресу, мав менші розміри, інших змін не відмічалося. Маса вилочкової залози у тварин експериментальної групи, порівняно з інтактними, знижується на 44,5% із 306,5±17,62 до 166,8±41,69 мг (р<0,01). Відмінності надниркових залоз у щурів контрольної та експериментальної групи полягали у збільшенні їх маси та розміру у тих тварин, що зазнали впливу стресу. У експериментальної групи спостерігалося збільшення наднирникової залози із 38,8±4,34 до 65,1±9,13 мг, тобто на 67,8% (р<0,01). Проведене дослідження свідчить про дієвість експериментальної моделі гострого іммобілізаційного стресу у щурів шляхом атравматичної фіксації за шкірну складку протягом 6-ти годин, оскільки вона викликає прояви стресової тріади Сельє: гостру інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз, а також гіперемію слизової оболонки шлунка.Документ Psychological predictors of dissatisfaction with the results of rhinoplasty(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Боднар, Леся Анатоліївна; Боднар, Леся Анатольевна; Bodnar, L. A.У статті проаналізовані результати обстеження осіб, які зверталися до пластичного хірурга для проведення косметичної ринопластики, а також задоволеність проведеною операцією. Всі пацієнти в залежності від наявності або відсутності косметичних дефектів носа були розділені на дві групи: перша (I) - 69 осіб (чоловіків - 30, жінок - 39, у віці від 19 до 50 років) з помітними для оточуючих дефектами і деформаціями зовнішнього носа, які відхилялися від встановленої естетичної норми, прийнятої в косметології, але не спотворювали зовнішність особи і не порушували фізіологічних функцій органу; друга група (II) - 30 осіб (чоловіків - 14, жінок - 16 у віці від 19 до 30 років), косметичних недоліків носа не мали, проте фіксували на ньому невиправдано велика увага, були категорично ним незадоволені і наполегливо вимагали змінити його форму. За результатами дослідження встановлено, що у переважної більшості обстежених осіб, які звертаються до пластичних хірургів з метою проведення ринопластики, виявлені психічні порушення непсихотичного регістру, які відрізнялися в залежності від наявності або відсутності дефектів та деформацій носа. Так, у обстежених І групи діагностований широкий спектр непсихотических психічних порушень з переважанням генералізованого тривожного розладу (26,09%), неврастенії (17,39%) та дисоціативного розладу (14,49%). У осіб, які дефектів і деформацій носа не мали, але наполягали на проведенні ринопластики (ІІ група), діагностували іпохондричний розлад (100,00%) з дисморфофобією на синдромальному рівні, і більш виражену депресивну симптоматику, а також особистісну тривожність. При порівняльному аналізі клініко-анамнестичних даних визначено, що особи, які мали косметичний дефект носа, зверталися до пластичних хірургів переважно вперше, частіше з метою поліпшення зовнішнього вигляду. Обстежені, в яких косметичних недоліків носа не було, прагнули зробити ринопластику для поліпшення соціального функціонування, зверталися до пластичних хірургів переважно не один раз, не отримуючи психологічного задоволення від проведених раніше операцій. На підставі результатів дослідження визначено предиктори негативних психологічних наслідків ринопластики і незадоволеності її результатами (дисморфофобія, обмеження соціального функціонування, повторні ринопластики в анамнезі з нереалістичними очікуваннями результатів, високий рівень депресії і тривоги) і запропонована скринінг-анкета для своєчасного виявлення пацієнтів, які будуть не задоволені вдало проведеним оперативним втручанням.Документ The influence of overweight and inflammation of periodontal tissues on the activity of marker enzymes of macrophages polarization in the oral fluid of primary school-aged children(Полтавський державний медичний університет, 2020) Onyschenko, A. V.; Sheshukova, O. V.; Akimov, O. Ye.; Онищенко, Анастасія Володимирівна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Акімов, Олег ЄвгеновичМетою даної роботи було вивчення активності індуцибельної NO-синтази (iNOS), аргінази, концентрації нітритів і церулоплазміну, а також інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в ротовій рідині дітей молодшого шкільного віку, що мають надмірну вагу і ознаки запалення ясен. У дослідження було включено 81 учень без соматичних патологій. При наявності у дітей молодшого шкільного віку ознак катарального гінгівіту активність gNOS в ротовій рідині зростає в 2,08 рази при порівнянні зі здоровими пацієнтами. Активність cNOS статистично не змінюється, а активність iNOS зростає в 2,22 рази. Активність аргінази знижується в 2,21 рази. При наявності у дітей молодшого шкільного віку ознак катарального гінгівіту і підвищеної маси тіла активність gNOS в ротовій рідині зростає в 1,68 рази при порівнянні зі здоровими пацієнтами. Активність cNOS статистично не змінюється, а активність iNOS зростає в 1,62 рази. Активність аргінази знижується в 2,21 рази. Запальний процес в тканинах пародонта на тлі підвищеної маси тіла також знижує активність аргінази в 2,19 рази при порівнянні з групою пацієнтів з підвищеною масою тіла. Концентрація нітритів, церулоплазміну і інтенсивність перекисного окислення ліпідів у ротовій рідині статистично значуще не змінюється у всіх досліджуваних групах. Таким чином, визначення концентрацій нітритів, церулоплазміну і МДА в ротовій рідині при патологічних процесах з низьким залученням системної відповіді організму є неінформативним. Визначення активності iNOS і аргінази в ротовій рідині пацієнтів є інформативним методом оцінки реактивності організму. Обмеженням нашого дослідження є відсутність оцінки вкладу резидентної мікрофлори порожнини рота пацієнтів на досліджувані параметри і закономірності. У дітей молодшого шкільного віку з ознаками катарального гінгівіту, незалежно від наявності надлишкової маси тіла, спостерігається зміна активності маркерних ферментів поляризації макрофагів ротової рідини в бік збільшення активності прозапального ферменту – індуцибельної NO-синтази. Визначення активності маркерних ферментів поляризації макрофагів (індуцибельної NO-синтази і аргінази) в ротовій рідині є інформативним тестом реактивності пацієнта.Документ Архітектоніка піднебінно-альвеолярного комплексу у пацієнтів 10-12 років з букальною формою перехресного прикусу до та після ортодонтичного лікування(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Смаглюк, Любов Вікентіївна; Куліш, Неля Володимирівна; Карасюнок, Анна Євгеніївна; Шклярук, Євгенія Володимирівна; Smaglyuk, L. V.; Kulish, N. V.; Karasiunok, A. Y.; Shklyaruk, Ye. V.; Смаглюк, Любовь Викентьевна; Кулиш, Неля Владимировна; Карасюнок, Анна Евгеньевна; Шклярук, Евгения ВладимировнаДеформації піднебінно-альвеолярного комплексу за рахунок компресії верхньої щелепи нижньою при букальному перехресному прикусі не завжди вдається усунути шляхом апаратурного методу лікування. Мета дослідження: з’ясувати які форми спроможні досягти морфологічного оптимуму внаслідок ортодонтичного лікування знімним ортодонтичним апаратом з гвинтом та оклюзійними накладками. У 39 пацієнтів з букальним перехресним прикусом без зміщення та зі зміщенням нижньої щелепи проведено аналіз структури піднебінно-альвеолярного комплексу до та після ортодонтичного лікування за допомогою сучасного методу 3-D променевої спіральної комп’ютерної томографії. Всі пацієнти взяті на лікування користувалися знімним ортодонтичним апаратом на верхню щелепу з гвинтом та оклюзійними накладками до досягнення правильного співвідношення між боковими зубами у горизонтальній площині. У пацієнтів зі зміщенням нижньої щелепи в конструкцію додавали похилу площину. Міжвидова оцінка стану піднебінноальвеолярного комплексу свідчить про те, що ступінь змін конфігурації піднебіння більший у дітей 10-12 років з БПП без зміщення нижньої щелепи, в яких визначається більший відсоток деформації піднебіння у вигляді сідла і лише в половини пацієнтів в процесі лікування набуває фізіологічної форми. У дітей з БПП без зміщення нижньої щелепи визначається складний і різноманітний ступінь деформації піднебіння та альвеолярних відростків. Незважаючи на активний ріст піднебіння в 10 років, відновити правильну його структуру в процесі ортодонтичного лікування не завжди вдається при сідловидній формі деформації, що спонукає нас до необхідного ортодонтичного лікування в ранньому періоді змінного прикусу, а можливо навіть в період тимчасових зубів. Отримані дані є аргументом для рекомендацій починати ортодонтичне лікування в більш ранньому віці, коли зміни піднебінно-альвеолярного комплексу не набувають значної деформації у вигляді сідла.Документ Вміст інтерлейкіну-10 у ротовій рідині дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла(Полтавський державний медичний університет, 2020) Шешукова, Ольга Вікторівна; Онищенко, Анастасія Володимирівна; Sheshukova, O. V.; Onishchenko, A. V.На формування загальносоматичного та стоматологічного здоров’я дітей впливають багато факторів. Показовими для діагностики надмірної маси тіла є показник окружності талії та стегна, товщина жирової складки, що в подальшому можна використовувати для діагностики ожиріння у дітей молодшого шкільного віку. Індекс гігієни у дітей з надмірною масою тіла відповідав задовільній гігієні, у дітей з нормальною масою тіла це показник при наявності гінгівіту відповідав незадовільній гігієні. Стан запалення ясен в групі дітей з надмірною масою тіла був вірогідно гіршим, хоча перебував в межах легкого ступеня важкості. Вищі показники рівня ІЛ-10 можуть реалізувати захист від захворювань тканин пародонту на фоні надмірної маси тіла, тоді як нижчі показники рівня ІЛ-10 можуть виступати чинником прогресування захворювання.Документ Вплив вторинної профілактики розвитку прееклампсії у жінок групи високого ризику на показники фетоплацентарного кровотоку(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ващенко, Вікторія Леонідівна; Ліхачов, Володимир Костянтинович; Добровольська, Людмила Миколаївна; Тарановська, Олена Олексіївна; Vaschenko, V. L.; Likhachov, V. K.; Dobrovolska, L. M.; Taranovska, O. O.Стаття присвячена вивченню впливу вторинної профілактики прееклампсії у вагітних групи високого ризику по цьому захворюванню, сформованої в 18-20+6 тижнів вагітності шляхом виявлення гіпоперфузії плаценти при другому УЗД-скринінгу. Всього було обстежено 121 вагітну (30 здорових вагітних – група контролю та 91 вагітна із зниженим кровоплином в спіральних артеріях матки в області плацентарної площадки; ця група була розділена на дві підгрупи, першу підгрупу склали 32 жінки, які відмовились від профілактичного лікування, а другу – 59 вагітних, що приймали профілактичне лікування). В підгрупі основної групи досліджених жінок, які відмовились від запропонованого профілактичного лікування, в подальшому (до 28-34 тижнів вагітності) прееклампсія виникла майже в 50% випадків; при цьому зареєстровано прогресуюче зниження кровоплину в судинах матково-плацентарно-плодового комплексу. Застосування запропонованого нами методу вторинної профілактики виникнення прееклампсії у вагітних групи високого ризику по цьому захворюванню (метформін, вітамін D3 та корвітин) дозволило попередити порушення кровоплину в матково-плацентарно-плодовій системі.Документ Вплив еупатиліну на показники ендотеліальної дисфункції у хворих на НПЗЗ-гастропатії з супутньою ішемічною хворобою серця(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Скрипник, Ігор Миколайович; Пархоменко, Вікторія Володимирівна; Гопко, Олександр Феліксович; Акімов, Олег Євгенович; Якимишина, Лариса Іллівна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Пархоменко, Виктория Владимировна; Гопко, Александр Феликсович; Акимов, Олег Евгеньевич; Якимишина, Лариса Ильинична; Skrypnyk, I. M.; Parkhomenko, V. V.; Gopko, O. F.; Akimov, O. Ye.; Jakymyshyna, L. I.Мета – вивчити вплив еупатиліну на показники ендотеліальної дисфункції у хворих на НПЗЗ- гастропатію з супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС). Під спостереженням знаходилось 125 хворих з діагностованою стабільною ІХС І-ІІ функціонального класу та НПЗЗ-гастропатією. В залежності від лікувальних комплексів хворі розподілені на групи: І-А (n=44) – приймали інгібітори протонної помпи (ІПП) у стандартних дозах та ІІ-А група (n=23) – антигелікобактерну терапію (АГБТ). Хворим І-Б (n=38) та ІІ-Б (n=20) груп додатково призначали еупатилін (Стилен) по 1 табл. 3 рази на добу за 20-30 хв. до їжі тривалістю 28 днів. Стан едотеліальної дисфункції оцінювали за концентрацією пероксинітриту та активності NO-синтаз (iNOS, еNOS). Через 14 днів та 1,5 міс. спостереження встановлений позитивний вплив еупатиліну на показники ендотеліальної дисфункції, що підтверджувалось нижчими показниками активності іNOS у сироватці крові, зменшенням концентрації пероксинітритів у хворих І-Б групи порівняно з І-А групою (р<0,001). У хворих ІІ-Б групи порівняно з пацієнтами ІІ-А групи встановлені вірогідно нижчі у 1,17 рази (р<0,02) показники активності iNOS на фоні вищих значень активності eNOS у 1,3 рази (р<0,03) та зниження вмісту пероксинітриту у 1,4 рази (р<0,01) у сироватці крові. Таким чином, призначення еупатиліну на фоні базисної терапії сприяло покращенню показників ендотеліальної дисфункції.Документ Выбор способа лечения рецидивных паховых грыж(Украинская медицинская стоматологическая академия, 2020) Кравцив, Николай Игоревич; Дудченко, Максим Александрович; Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Kravtsiv, М. І.; Dudchenko, M. O.Анализ причин развития и способов хирургического лечения рецидивных паховых грыж (РПГ). По их результатам установление приоритетной методики лечения РПГ. Объект и методы. В статье проанализирован опыт лечения 131 пациента с рецидивной паховой грыжей, которые были планово прооперированы с 2005 по 2019 год в хирургических отделениях Полтавской ЦРКБ, 2-ой ГКБ г. Полтава и КК «3-я ГКБ ПГС». Мужчины составляли около 95,4% среди больных с РПГ. По характеру предварительной пластики пациенты характеризовались следующим образом: у 110 (84%) больных рецидивы возникли после аутопластических способов (Girard-Спасокукоцкого- Кимбаровского 68 (52%) случаев, Bassini – 25 (19%) и Postempsky – 17 (13%) случаев) и у 21 (16%) пациента – после герниопластики по Lichtenstein. Впервые рецидивные грыжи встречались у 115 (87,8%) больных, повторно рецидивные – у 11 (8,4%), многократно рецидивирующие – у 5 (3,8%). Результаты. Среди выявленных причин рецидивов после операции по Lichtenstein были нарушения оперативной техники и нагноение послеоперационной раны, тогда как после фасциомиопластических способов пластики пахового канала наблюдали развитие атрофических и дегенеративных изменений тканей паховой области. Пациентам с РПГ были выполнены следующие виды пластики: лапароскопическая трансабдоминальная преперитонеальная (trans abdominal pre-peritoneal repair – TAPP) у 49 (37,4%) пациентов и Lichtenstein у 46 (35,1%) пациентов с использованием полипроленового сетчатого имплантата, в 23 (17,5%) случаях выполнена пластика задней стенки по Postempsky, у 7 (5,3%) больных – по Bassini и у 6 (4,6%) – по Girard. Средний койко-день составил 5,8 ± 1,6 дня. Оценивались интраоперационные и ранние послеоперационные осложнения. Вывод. С целью индивидуализации подхода при лечении пациентов с РПГ, целесообразно выделять типы РПГ. Установлено, что наиболее эффективным и наименее травматичным способом устранения рецидивной паховой грыжи, которая возникла после передней пластики пахового канала является лапароскопический TAPP способ, безвыделения элементов семенного канатика.Документ Візуальний та морфометричний аналіз третіх молярів чоловіків і жінок у віковому аспекті(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Талаш, Роман Валентинович; Талаш, Роман Валентинович; Talash, R. V.У статті представлені дані літератури, результати візуального та метричного системного аналізу форм і розмірних показників препаратів третіх молярів, які були видалені за різними клінічними показаннями, у чоловіків і жінок першого періоду віку. Показано, що проведений візуальний та морфометричний аналіз третіх молярів свідчить про індивідуальнута статеву варіативність форм і розмірів третіх молярів осіб чоловічої і жіночої статі, у віці від 22 до 35 років. Встановлено, що весь діапазон цієї варіативності є зовнішнім проявом тільки індивідуальних і статевих особливостей розвитку та не пов’язане з віком. Показано, що найбільші зуби з довгим розділеним корінням зустрічалися переважно у чоловіків, середньокореневі – у жінок, а найменші їхні аналоги, з одним коротким зрощеним кореневим відділом, були притаманні особам обох статей. Примітно, що надзвичайно великою різноманітністю відрізнялись треті моляри чоловіків і жінок, і за одонтогліфічним малюнком оклюзійної поверхні коронок, який залежав як від форми самої коронки, так і, від конфігурації міжгорбкових фісур. Так, у переважній кількості квадрітуберкулярна коронка зустрічалась серед чоловічих зубів, політуберкулярна – серед жіночих, а дво- або тригорбкова коронка та розлого-ламана конфігурація коронки була притаманна третім молярам обох статей. У більшості випадків, міжгорбкові фісури нижніх третіх молярів мали, типові для молярів хрестоподібні форми, а верхні – Н-подібні форми. Виявлено, що різні комбінації конфігуративних відносин між коронковою і кореневою частинами третіх молярів також залежать від статевої приналежності і місця розташування у зубному прикусі, проте не корелюють з віком. Встановлено, що чоловічі треті моляри дещо переважали за розміром жіночі їх аналоги. Проте, індивідуальна розмірна варіативність жіночих третіх молярів була виражена у меншій мірі, ніж у чоловіків. При цьому, метричні параметри висоти і ширини їх коронкового відділу виявились величиною постійною, тоді як довжина кореневого відділу була величиною змінною і обумовлювала індивідуальну варіативність поздовжніх розмірів третіх молярів, як у чоловіків, так і у жінок. Для визначення метричних параметрів третіх молярів найбільш інформативним є визначення висотноширотного індексу коронки та коронково-кореневого індексу.Документ Гендерний аналіз показників хронічного системного запалення у хворих на ішемічну хворобу серця(Полтавський державний медичний університет, 2020) Чекаліна, Наталія Ігорівна; Chekalina, N. I.Мета: вивчити та порівняти показники системного запалення у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця в залежності від статі. Об’єкт і методи дослідження. Проведене відкрите клінічне дослідження, до якого було залучено 99 хворих на ІХС: стенокардію напруги стабільну, ІІ ФК, СН 0-І віком 57+7,2 років – 51 чоловіків (група 1) та 48 жінок (група 2). Хворим були проведені лабораторні дослідження з визначенням у крові рівнів цитокінів, що беруть участь у процесі запалення, та циркулюючих ендотеліальних мікрочасточок з маркерами запальної активації ендотелію CD32 та C40. Результати. У хворих на ІХС обох статей виявлено підвищений вміст прозапальних цитокінів – ІЛ-1β та TNFα, рівень протизапального цитокіну ІЛ-10 достовірно не відрізнявся від даних здорових осіб. Пул циркулюючих у кровотоці мікрочасточок CD32+ CD40+ був значуще більшим, ніж у здорових осіб. Гендерних відмінностей у значеннях досліджуваних показників не виявлено. Висновки. У хворих на стабільну ІХС рівень системного запалення та запальної активації ендотелію підвищений та не має гендерної специфічності, що може свідчити про універсальність прозапальної відповіді при ІХС, а також, про неспецифічний вплив факторів ризику та чинників судинного ураження щодо активації хронічного системного запалення.Документ Глюкокортикоїди і ревматоїдний артрит(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Хайменова, Галина Сергіївна; Ждан, Вячеслав Николаевич; Волченко, Григорий Вилльевич; Бабанина, Марина Юрьевна; Ткаченко, Максим Васильевич; Хайменова, Галина Сергеевна; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Y.; Tkachenko, M. V.; Khaimenova, H. S.Глюкокортикоїди (ГК) залишаються важливим компонентом контролю активності ревматоїдного артриту (РА). При наявності можливості лікуватися сучасними хворобомодифікуючими антиревматичними препаратами, які вигідно відрізняються швидкістю досягнення терапевтичного ефекту, короткочасне призначення ГК може бути корисним та безпечним, хоча багато спеціалістів відносяться до такого підходу стримано. Міжнародні рекомендації акцентують увагу на беззаперечну користь ГК на початку лікування, а також під час загострення, але з урахуванням мінімально дієвої кумулятивної дози через широкий спектр потенційних побічних ефектів. Більшість практичних лікарів схиляється до дози метілпреднізолону 8 мг на добу тривалістю від 3 до 6 місяців, але не виключається можливість варіювати тривалістю призначення та дозою у залежності від потреби конкретної клінічної ситуації. Практично завжди ГК забезпечують успіх лікування дебюту та епізодів загострення РА, але дотримання принципів безпеки і ретельна оцінка співвідношення користь-ризик для пацієнта необхідні завжди. Незважаючи на обґрунтований оптимізм, не слід забувати про токсичні ефекти ГК, особливо при застосуванні їх у помірних та високих дозах, тим більше протягом тривалого часу. Крім того, навіть ГК у низьких дозах можуть мати несприятливі ефекти. Довгострокова безпека ГК може бути пов’язана із сукупною дозою, і, крім добової дози, тривалість також має вирішальне значення. ГК слід застосовувати у мінімально дієвій дозі та протягом найкоротшого часу. Більшість досліджень оцінювали ефективність ГК як «міст-терапію» в поєднанні з різними групами традиційних та сучасних базисних засобів. Отже, наявні дослідження в основному зосереджені на пацієнтах із дебютом РА, при цьому даних про РА з тривалим анамнезом явно недостає. Тим не менш, ГК корисні також і в цій популяції для контролю загострення. При необхідності тривалої, більше 6 місяців терапії ГК, EULAR визначив дозу 5 мг (по преднізолону) на день або менше (якщо це необхідно для контролю захворювання). Монотерапія ГК не є оптимальним терапевтичним підходом, хоча вони дешеві, і їх поєднання з метотрексатом може зменшити або затримати потребу у використанні сучасних дієвих біологічних та таргетних базисних засобів.Документ Гострий середній отит в дитячому віці(Полтавський державний медичний університет, 2020) Безшапочний, Сергій Борисович; Соннік, Наталія Богданівна; Bezshapochny, S. B.; Sonnik, N. B.В дитячому віці розрізняють наступні форми гострого середнього отиту: гострий гнійний середній отит у дітей дошкільного та шкільного віку; гострий гнійний середній отит у новонароджених дітей; латентний гострий середній отит; рецидивуючий середній отит; отит при інфекційних захворюваннях. Виділяють три клінічні стадії розвитку: неперфоративна, перфорації барабанної перетинки, виздоровлення. Лікування гострого середнього отиту поділяється на загальне та місцеве. Загальне лікування включає раціональну антибіотикотерапію. Також проводиться протизапальна та дезінтоксикаційна терапія. Місцеве лікування залежить від клінічної стадії процесу. Відсутність виділень з вуха, нормалізація стану барабанної перетинки, слухової функції свідчить про одужання. Гострий середній отит у немовлят має свої особливості. Спостерігаємо превагу загальних реакцій організму над місцевими проявами. Діагностувати гострий середній отит важко. Це пов’язано з особливостями будови барабанної перетинки, зовнішнього слухового проходу. Свої особливості мають дані отоскопії. Допомагає поставити вчасно діагноз тимпанопункція. Принцип лікування мало чим відрізняється від попередньої форми. Антибіотики уводять протягом 10 днів. Причинами латентного середнього отиту можуть бути загальні захворювання, порушення розвитку, імунна недостатність. Латентне захворювання характеризується слабкою вираженістю симптомів. Проте зміни в загальному аналізі крові суттєві. Для діагностики основним є результат тимпанопункції. Тривалість антибактеріальної терапії може бути 10-14 днів. кщо лікування неефективне, то слід думати про виникнення латентного отоантрита. Рецидивуючий середній отит може спричиняти туговухість. Розрізняють три форми: легка, середня та тяжка. Для грипозного середнього отиту характерна висока температура, сильний біль у вусі. Зараз тяжкі форми скарлатинозного отиту не зустрічаються. При захворюванні на кір можемо спостерігати ранній отит та отит в період лущення. Дифтерійний отит має дві форми: первинну та вторинну. Принципи лікування отитів при інфекційних хворобах – це антибіотикотерапія, проведення парацентезу в ранні строки.Документ Дистанційне навчання на кафедрах морфологічного профілю в умовах карантину. Переваги та недоліки(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Лисаченко, Ольга Дмитриевна; Lysachenko, O. D.; Єрошенко, Галина Анатоліївна; Ерошенко, Галина Анатольевна; Yeroshenko, G. А.; Білаш, Валентина Павлівна; Билаш, Валентина Павловна; Bilash, V. P.; Пелипенко, Лариса Борисівна; Пелипенко, Лариса Борисовна; Pelypenko, L. B.; Шевченко, Костянтин Васильович; Шевченко, Константин Васильевич; Shevchenko, K. V.Дистанційна освіта – система навчання, яка в умовах карантину активно увійшла в наше життя завдяки активному спілкуванню викладачів і студентів за допомогою сучасних технологій. До переваг дистанційного навчання відносять: вільний доступ до навчання у зручний для обох сторін час; охопленнязначної аудиторії; використання індивідуального підходу до кожного студента. Недоліками є: відсутність безпосереднього контакту між викладачем та студентом; проблема ідентифікації особи студента; недостатній рівень володіння сучасними платформами дистанційного навчання. В умовах карантину, при обмеженні в спілкуванні викладачів зі студентами, кожен заклад вищої освіти повинен визначати, як організовувати навчальний процес, які платформи, інструменти та форми, крім дистанційної, реалізовувати. Морфологічні кафедри медичних вузів застосовують усі відомі традиційні та дистанційні методи навчання, удосконалюючи та адаптуючи їх до проведення освітнього процесу в сучасних умовах.Документ Досвід впровадження дистанційної форми навчання на кафедрі гістології, цитології та ембріології(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Шепітько, Володимир Іванович; Якушко, Олена Святославівна; Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Вільхова, Олена Вікторівна; Шевченко, Костянтин Васильович; Стецук, Євген Валерійович; Борута, Наталія Володимирівна; Ерошенко, Галина Анатольевна; Yeroshenko, G. А.; Шепитько, Владимир Иванович; Shepitko, V. I.; Якушко, Елена Святославовна; Yakushko, O. S.; Лисаченко, Ольга Дмитриевна; Lisachenko, O. D.; Скотаренко, Татьяна Анатольевна; Skotarenko, T. A.; Вильховая, Елена Викторовна; Vilkhova, O. V.; Шевченко, Константин Васильевич; Shevchenko, K. V.; Стецук, Евгений Валерьевич; Stetsuk, Ye. V.; Борута, Наталия Владимировна; Boruta, N. V.В основі дистанційної освіти закладені принципи традиційних форм навчання та додані нові особливості, які полягають у використанні інтернет-технологій для доступу до навчальних матеріалів, інтерактивної взаємодії між викладачем та студентами. Метою нашої роботи було висвітлити досвід використання дистанційної форми навчання на кафедрі гістології, цитології та ембріології. Обмін і пересилання інформації за допомогою веб-сервісу Google Classroom відігравав роль допоміжного середовища організацій освітньої діяльності та передував вербальному контакту між викладачем і студентами. Під час відеоконференцій з використання платформи Zoom проводилось усне опитування студентів у вигляді дискусій з обговоренням сучасних поглядів на поставлену проблему, аналіз фотографій мікропрепаратів та електронограм.Документ Ехокардіографічні показники систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка у хворих похилого віку на хронічне легеневе серце бронхолегеневого ґенезу у поєднанні зішемічною хворобою серця(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Треумова, Світлана Іванівна; Трибрат, Тетяна Анатоліївна; Шуть, Світлана Володимирівна; Редчиць, Іван Васильович; Казаков, Юрій Михайлович; Треумова, Светлана Ивановна; Трибрат, Татьяна Анатольевна; Шуть, Светлана Владимировна; Редчиц, Иван Васильевич; Казаков, Юрий Михайлович; Treumova, S. I.; Trybrat, T. A.; Shut, S. V.; Redchytsʹ, I. V.; Kazakov, Yu. M.Вивчались ехокардіографічні показники систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка у хворих похилого віку на хронічне легеневе серце (ХЛС) бронхо-легеневого ґенезу в умовах коморбідності з ішемічною хворобою серця (ІХС). Встановлена ехокардіографічна різниця між хворими на ХЛС і ХЛС з ІХС, яка свідчить про більш значні порушення лівого шлуночка у хворих на ХЛС з поєднаною патологією та синдром «взаємного обтяження», який призводить до більш тяжкого перебігу захворювання, що слід враховувати як в діагностиці, та особливо, в розробці лікування цієї поєднаної патології.Документ Закономерности развития митохондриального аппарата и наружных митохондриальных мембран в 2я-КМЦ комплекса (ЛЖ+МЖП) крыс Wistar(Полтавський державний медичний університет, 2020) Загоруйко Г. Е.; Марциновский, В. П.; Загоруйко, Ю. В.; Филатова, Валентина Лукинична; Шмулич, О. В.; Філатова, Валентина ЛуківнаПротягом 45 діб в 2а-КМЦ відбувається безперервне зростання абсолютного (Vма), відносного (Vvма) об’ємів МА, сумарною площею поверхні ΣSнмм і середнього об’єму однієї МХ (ΔVмх). Графіки зростання значень Vма, ƩSнмм і ∆Vмх мають вигляд S-подібної кривої, що свідчить про наявність трьох послідовних періодів монотонного розвитку МА і його компонентів.Документ Кинетика развития митохондриома и динамика численности митохондрий в кардиомиоцитах комплекса (ЛЖ+МЖП) в раннем постнатальном онтогенезе крыс Wistar(Полтавський державний медичний університет, 2020) Загоруйко, Г. Е.; Марциновский, В. П.; Загоруйко, Ю. В.; Филатова, Валентина Лукинична; Шмулич, О. В.; Філатова, Валентина Луківна; Zahoruiko, G. E.; Martsinovsky, V. P.; Zahoruiko, Yu. V.; Filatova, V. L.; Shmulich, О. V.Постнатальний розвиток мітохондріома в КМЦ здійснюється шляхом реалізації біологічного закону «поділ ↔ злиття». В інтервалі часу (н/р – 15) діб визначається інтенсивний поділ МХ і збільшення чисельності цих органел в КМЦ. Частота поділу МХ в 1ят-КМЦ дорівнює 111 мх/діб; в 1яс-КМЦ – 173 мх/ діб, в 2я-КМЦ – 285 мх/діб. В інтервалі часу (30 – 45) діб частота поділу МХ в 2я-КМЦ дорівнює 267 мх/діб. В інтервалі часу (15 – 25) діб в 2я-КМЦ відбувається інтенсивне злиття МХ з частотою 420 мх/діб.Документ Клініко-діагностичні зміни при затримці внутрішньоутробного розвитку плода(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12) Бережна, Варвара Анатоліївна; Бережная, Варвара Анатольевна; Berezhna, V. A.Анотація. Внутрішньоутробне зростання плода залежить від плаценти. Патологічні зміни в ній безпосередньо пов’язані з підтримкою розвитку плода та прогнозованим розвитком ускладнень в неонатальному періоді. Плацентарний фактор, який проявляється у вигляді дисфункції плаценти є ключовим елементом у формуванні затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Отже, вивчаючи адаптаційні та патологічні зміни в плаценті, можна пояснити причину, яка лежить в основі формування затримки росту плода. Мета роботи: оцінити особливості акушерсько–гінекологічного, інфекційного анамнезу та оцінити морфометричні зміни в плаценті для визначення факторів ризику затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Результати: серед акушерсько-гінекологічних захворювань жінок основної групи вірогідно частіше зустрічався хронічний аднексит в 12,2% (р=0,26), кісти яєчників – 7,3% (р=0,45), порушення менструального циклу –7,3% (р=0,45), переважно з поєднаним перебігом. Серед акушерської патології основну частку займають перенесені під час вагітності гострі респіраторні вірусні інфекції або гострі респіраторні захворювання (60,97%), анемія (43,9%), прееклампсія (29,27%) і загроза передчасних пологів (60,98%). Також виявляється висока частота бактеріоносійства (9,75%; р=0,68 та 24,4%; р=0,057) та TORCH – інфікування (51,2%). При морфометричному дослідженні плацентарної тканини виявлено зменшення кількості судин (3,17±0,28 та 3,16±0,06), їх середнього діаметра(13,74±0,61 мкм та 11,7±0,28 мкм), стоншення синцитіотрофобласту (3,11±0,03 мкм та 4,12±0,02 мкм), збільшення синцитіокапілярних мембран (32,34±0,4% та 16,2±0,23%). Висновки: Отримані нами дані показали, що затримка внутрішньоутробного розвитку плода може свідчити про складний взаємозв’язок акушерсько – гінекологічних захворювання разом з інфікуванням, які поєднуються і впливають на формування плацентарної дисфункції, а згодом на адекватна зростання плода.