Кафедра хірургії № 2
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Кафедра хірургії № 2 за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 313
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ 10 – річний досвід використання радіохвильового скальпеля в хірургії новонароджених(Вищий держаний навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія", 2015) Ксьонз, Ігор Володимирович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Ksyonz, I.В статті представлений 10-річний досвід використання рідіохвильового скальпелю в хірургії новонароджених. За цей період прооперовано 1457 дітей, із них 121 новонароджений, що склало 8,3% від загальної кількості дітей, які були прооперовані за допомогою РХС. Хлопчиків було 94 ( 77,68% ), дівчаток 27 (22,32% ), 72 дитини (59,5) були недоношені з різним гестаційним віком. 22 дітей (18,18%) були з тонкокишковою непрохідністю, причиною якої була атрезія кишечника. З атрезією стравоходу прооперовано 30 дітей, що склало 24,79 %, з атрезією дванадцятипалої кишки 12 дітей (9.92%), по 7 дітей (5,79%) було в групах з атрезією ануса, синдромом Ледда, гострою кишковою непрохідністю. У дітей оперованих за допомогою РХС ускладнень з боку післяопераційної рани у вигляді запалення чи нагноєння не було, всі рани зажили первинним натягом. Суттєвих відмінностей у частоті ускладнень в порівнянні з використанням загально прийнятих хірургічних методик не було. У групі хворих, яким виконувались первинні анастомози шлунково-кишкового тракту - 82 дітей, у трьох спостерігали неспроможність анастомозу, що склало 3,65%. Використання радіохвильового скальпеля є методом вибору для хірургічного лікування новонароджених, так як при його використанні значно зменшується операційна травма тканин та органів дитини, полегшується виконання етапів оперативного втручання, скорочується час операції; В статье представлен 10 - летний опыт использования радиоволнового скальпеля в хирургии новорожденных. За этот период прооперировано 1457 детей, из них 121 новорожденный, что составило 8,3% от общего количества детей, которые были прооперированы с помощью радиоволнового скальпеля. Мальчиков было 94 (77,68%), девочек 27 (22,32%), 72 ребенка были недоношенные с разным сроком гестации. 22 ребенка (18,18%) были с тонкокишечной непроходимостью, причиной которой была атрезия кишечника. С атрезией пищевода прооперировано 30 детей или 24,79%, с атрезией 12-перстной кишки 12 детей (9,92%), по 7 детей (5,79%) было в группах с атрезиею ануса, синдромом Ледда, острой кишечной непроходимостью. У детей, оперированных с помощью радиоволнового скальпеля, осложнений со стороны послеоперационной раны в виде воспаления или нагноения не было, все раны зажили первичным натяжением. Существенных изменений в частоте осложнений в сравнении с использованием общепринятых хирургических методик не было. В группе больных, которым были наложены первичные анастомозы желудочно-кишечного тракта – 82 ребенка, у троих наблюдали несостоятельность анастомоза, что составило 3,65%. Использование радиоволнового скальпеля есть методом выбора для хирургического лечения новорожденных, так как при его использовании значительно уменьшается операционная травма тканей и органов ребенка, облегчается исполнение этапов оперативного лечения, сокращается время операции; Summary. The paper submitted by the 10 - year experience with radiofrequency scalpel surgery in newborns. During this period, 1457 children were operated , 121 were newborn, representing 8.3% of the total number of children who were operated by using radiofrequency scalpel. The boys were 94 (77.68%), 27 girls (22.32%), 72 children were preterm with different gestational age. The 22 children (18.18%) had a small bowel obstruction, which was the cause of intestinal atresia. With esophageal atresia were operated 30 children, or 24.79%, with atresia of duodenum 12 of 12 children (9.92%), and 7 children (5.79%) were the groups with atresia of the anus, Ladd's syndrome, acute intestinal obstruction. There were not complications in children who were operated by radiowave scalpel from the surgical wound in the form of inflammation or suppuration , all wounds healed by first intention. No significant change in the incidence of complications compared with using conventional surgical techniques were not. In the group of patients that were imposed by primary anastomosis of the gastrointestinal tract - 82 children , in three children was observe failure of anastomos , which amounted to 3.65%. Using radiofrequency scalpel there is the method of choice for surgical treatment of newborns, since its use is significantly reduced operative trauma of tissues and organs of the child, facilitated the execution stages of surgical treatment, reduced operation time.Документ 30–річний досвід лікування інвагінації кишечнику у дітей власним способом(Івано-Франківський національний медичний університет, 2016) Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Питання об’єктивізації та вибору показань до консервативного лікування інвагінації кишечнику у дітей залишаються предметом дискусії. Проаналізовано досвід лікування 249 ( 172 хлопчики та 77 дівчаток) дітей з інвагінацією кишечнику віком від 2-х місяців до 13 років. Всього спостерігалося 265 випадків інвагінації кишечнику, включаючи 16 випадків рецидиву у 11 дітей. Консервативне лікування виконане 178 дітям (71,5%), оперована 71 дитина (28,5%). Для проведення аналізу діти були розподілені на 3 груп відповідно трьом десятирічним періодам. При статистичному аналізі відмічено зменшення кількості хворих за останнє десятиліття зі збільшенням числа дітей віком старше 1 року. В перший період відбулося впровадження наскрізної аероінсуффляції розробленої автором з відмовою від рентгенологічного контролю. В експерименті були розроблені способи об’єктивізації критеріїв консервативної дезінвагінації шляхом наскрізної аероінсуффляції. В другий період розроблений алгоритм лікування інвагінації кишечнику, розширені показання до консервативної дезінвагінації. У 5(22,7%) дітей з 22 дітей з давністю захворювання понад 24 години та у 6 (46,2%) з 13 дітей віком старше 1 року дезінвагінація виконана консервативно. В третій період розширені показання до консервативної дезінвагінації. У 11(57,9%) дітей з 19 дітей з давністю захворювання понад 24 години та у 20 (74,1%) з 27 дітей віком старше 1 року дезінвагінація виконана консервативно. З 14 дітей віком старше 1 року, що були оперовані, анатомічна причина виявлена у 4 (28,5%). Проаналізовано досвід лікування 11 дітей з 16-ма рецидивами кишкової інвагінації. В 7 випадках виконано консервативну дезінвагінацію, 4 дітей оперовано. В жодному випадку при оперативних втручаннях анатомічних причин, що могли викликати інвагінацію, не виявлено. Летальних випадків за період, що аналізувався, не було. Наскрізна аероінсуффляція є ефективним та об’єктивним методом консервативної дезінвагінації у дітей. Спроба консервативної дезінвагінації можлива у переважної більшості хворих при відсутності ознак перитоніту. Давність захворювання, вік хворого та наявність рецидиву не є абсолютними критеріями у виборі лікувальної тактики при інвагінації кишечнику; Вопросы объективизации и выбора показаний к консервативному лечению инвагинации кишечника у детей остаются предметом дискуссии. Проанализирован опыт лечения 249 (172 мальчика и 77 девочек) детей с инвагинацией кишечника в возрасте от 2-х месяцев до 13 лет. Всего наблюдалось 265 случаев инвагинации кишечника, включая 16 случаев рецидива у 11 детей. Консервативное лечение выполнено 178 детям (71,5%), оперирован 71 ребенок (28,5%). Для проведения анализа дети были распределены на 3 группы соответственно трем десятилетним периодам. При статистическом анализе отмечено уменьшение количества больных за последнее десятилетие с увеличением числа детей старше 1 года. В первый период начато внедрение сквозной аероинсуффляции разработанной автором с отказом от рентгенологического контроля. В эксперименте были разработаны способы объективизации критериев консервативной дезинвагинация путем сквозной аероинсуффляции. Во второй период разработан алгоритм лечения инвагинации кишечника, расширенны показания к консервативной дезинвагинация. У 5 (22,7%) детей с 22 детей с давностью заболевания более 24 часов и у 6 (46,2%) из 13 детей старше 1 года дезинвагинация выполнена консервативно. В третий период расширенны показания к консервативной дезинвагинация. У 11 (57,9%) из 19 детей с давностью заболевания более 24 часов и в 20 (74,1%) из 27 детей старше 1 года дезинвагинация выполнена консервативно. Из 14 оперированных детей старше 1 года анатомическая причина выявлена у 4 (28,5%). Проанализирован опыт лечения 11 детей с 16-ю рецидивами кишечной инвагинации. В 7 случаях выполнено консервативную дезинвагинация, 4 детей оперированы. Ни в одном из случаев при оперативных вмешательствах анатомических причин, которые могли вызвать инвагинацию, не обнаружено. Летальных случаев за анализируемый период не было. Сквозная аероинсуффляция является эффективным и объективным методом консервативной дезинвагинация у детей. Попытка консервативной дезинвагинация возможна у подавляющего большинства больных при отсутствии признаков перитонита. Давность заболевания, возраст больного и наличие рецидива не являются абсолютными критериями в выборе лечебной тактики при инвагинации кишечника; The issues on objectification and selection of indications for non-surgical reduction of bowel intussusception in children are still remaining challenging and disputable. This article presents the 3 decade experience in the treatment of this condition involved 249 pediatric patients (172 boys and 77 girls) aged from 2 months up to 13 years. The study was based on 265 cases of bowel intussusception, including 16 cases of recurrence in 11 children. Non-surgical treatment was performed on in 178 children (71.5%), 71 children (28.5%) were operated on. To analyze and to clarify the shifts might occur for 3 decades the children were divided into 3 groups according to three ten-year periods. The analysis of statistical data demonstrated the decrease in the number of patients over the past decade with increasing number of children aged over 1 year. The 1st decade was characterized by the development and experimental substantiation of through-flow pneumatic insufflation, its clinical testing and implementation with following rejection of radiographic guidance. The ways ensuring objectification criteria of non-surgical intussusception by through-flow pneumatic insufflation were developed experimentally. The 2nd decade (1996 – 2005) was marked by elaborating the algorithm of bowel intussusception reduction and broadening the indications for non-surgical disinvagination. 5 (22.7%) children out of 22 whose condition lasted over 24 hours since the onset of symptoms and 6 (46,2%) out 13 aged over 1 year were performed on non-surgical intussusception reduction. The 3rd decade was characterized by broadening the indications for non-surgical treatment. 11 (57.9%) children out of 19 whose condition lasted over 24 hours passed through non-surgical reduction. There were 27 children aged over 1 year, 7 (25.9%) of them were operated on, 20 (74.1%) patients were performed on non-surgical intussusception reduction. Only in 4 (28,5%) out of 14 aged over 1 year who were operated on, we found out anatomic causes of the condition. We have analised the experience in treating 11 children with 16 recurrences of bowel intussusception. In 7 cases we performed non-surgical reduction, 4 children were operated on. No anatomical causes or predispositions to intussusception were observed during the surgeries in these cases. No lethal outcomes were registered for the period studied. Thus, through-flow pneumatic insufflation is a quite effective and objective technique of non-surgical bowel intussusception reduction in infants. Attempts of non-surgical bowel intussusception bowel can be performed on in the majority of patients with no signs of peritonitis. The duration of the condition, age of patients and the presence of recurrence should not be considered as absolute criteria in choosing treatment tactics in managing bowel intussusceptionДокумент Advantages and disadvantages of MRT-choledochography and endoscopic retrograde cholangiopancreatography in examining patients with obstructive jaundice(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015-11-10) Sheyko, V. D.; Virchenko, V. I.; Dolzhkovyi, S. V.; Prykhidko, R. A.; Шейко, Володимир Дмитрович; Вірченко, Віктор Іванович; Должковий, Сергій Вікторович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шейко, Владимир Дмитриевич; Вирченко, Виктор Иванович; Должковой, Сергей Викторович; Прихидько, Роман АнатольевичThe aim of our study was to evaluate the abilities of MRCP and ERCP in the diagnosis of bile duct pathology. Case histories of 73 patients were included in our retrospective study. All of them were treated in the surgical department of Poltava regional hospital during 2013-2014 years and had bile duct pathology. In the 1st group of patients (n=42) ERCP was used as a main method of bile duct visualization and in the 2nd group (n=31) MRCP was used as a main diagnostic tool. Both ERCP and MRCP have high diagnostic accuracy for bile duct pathology. The advantage of ERCP is an ability of lithoextraction, which eliminates bile duct obstruction caused by stones. On the other hand, MRCP provides better visualization of bile duct anatomy and thus is more useful when obstructive jaundice is caused by other factors. When choledocholithiasis as causative agent of obstructive jaundice is suspected ERCP with papillosphincterotomy and lithoextraction should be used, in uncertain cases MRCP should be provided; Обтураційна жовтяниця є тяжким патологічним станом, що призводить до низки ускладнень та є потенційно летальним. Для виявлення етіологічного чинника обтураційної жовтяниці може бути використана низка візуалізаціних методів. Метою дослідження було провести оцінку діагностичних можливостей ендоскопічної ретроградної холедохопанкреатографії (ЕРХПГ) та магнітно-резонансної холедохопанкреатографії (МРТ-ХГ) у пацієнтів з обтураційною жовтяницею. До дослідження включено 73 пацієнта, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфософського протягом 2013-2014 рр. До програми комплексного обстеження пацієнтів І групи (n=42) було включено проведення ЕРХПГ, ІІ-ї групи (n=31) — МРТ-ХГ. Як МРТ-ХГ, так і ЕРХПГ мають високу точність для діагностування патології жовчовивідних шляхів. Перевагою ЕРХПГ є можливість проведення літоекстракції, що дозволяє усунути причину обтураційною жовтяницею, з іншого боку МРТ-ХГ дозволяє виявити індивідуальні топографо-анатомічні особливості у випадку наявності у пацієнта інших причин обтураційної жовтяниці. При підозрі на холедохолітіаз в якості етіологічного чинника обтураційної жовтяниці більш доцільним є проведення ЕРХПГ з подальшою ендоскопічною папілосфінктеротомією та літоекстракцією, в сумнівних випадках методом вибору є МРТ-ХГ; Обтурационная желтуха является тяжелым патологическим состоянием, приводящим к развитию ряда осложнений вплоть до летального исхода. Для определения причины развития обтурационной желтухи используется ряд визуализационных методик. Целью исследования было провести оценку диагностических возможностей эндоскопической ретроградной холедохопанкреатографии (ЭРХПГ) и магнитно-резонансной холедохопанкреатографии (МРТ-ХГ) у пациентов с обтурационной желтухой. В исследование включено 73 пациента, находившиеся на лечении в хирургическом отделении Полтавской областной клинической больницы им. М.В. Склифосовского на протяжении 2013-2014 гг. В комплексную программу обследования пациентов І группы (n=42) была включена ЭРХПГ, ІІ-й группы — МРТ-ХГ. Как МРТ-ХГ, так и ЭРХПГ обладают высокой точностью при диагностировании патологии желчевыводящих путей. Преимуществом ЭРХПГ является возможность проведения литоэкстракции, что позволяет устранить причину обтурационной желтухи, с другой стороны МРТ-ХГ позволяет установить индивидуальные топографо-анатомические особенности в случае наличия других причин развития обтурационной желтухи. Использование ЭРХПГ с последующей эндоскопической папилосфинктеротомией и литоэкстракцией целесообразно в первую очередь у пациентов с вероятным холедохолитиазом, в сомнительных случаях методом выбора является МРТ-ХГ.Документ Androgen state and erectile function in men with chronic distress(Health of Man, 2024-03-29) Savchenko, R. B.; Sarychev, L. P.; Maksimenko, O. O.; Sarychev, Ya. V.; Suprunenko, S. M.; Strashko, Ye. Yu.; Pustovoyt, H. L.; Tenytska Ye. D.; Савченко, Роман Борисович; Саричев, Леонід Петрович; Максименко, Оксана Олександрівна; Саричев, Ярослав Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Страшко, Євген Юрійович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Теницька, Єлизавета ДмитрівнаThe objective: to study the state of androgen supply and erectile function in men with chronic distress. Materials and methods. We examined 30 internally replaced males (Average age, M±σ=50.50±3.83) with manifestations of chronic distress (Group I) and 20 practically healthy males (Group II), (Average age, M±σ=51.95±4.60). All men underwent general clinical examination, body mass index evaluation, assessment of depression according to Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), assessment of symptoms of androgen deficiency according to the Aging Males’ Symptoms (AMS). Severity of erectile dysfunction was evaluated according to the International Index of Erectile Function scale (IIEF). The following parameters were determined in blood serum: luteinizing hormone (LH), follicle-stimulating hormone (FSH), total testosterone (TT), free testosterone (TF), estradiol (E), cortisol (K). Results. According to the HADS scores in group I men, the average anxiety domain score was 12.03±1.50 points, the average depression domain score was 13.93±1.49, and the total score was 26.0±2.64 points. In patients of group II, the average anxiety domain score was 2.20±0.88 points, the average depression domain score was 2.60±1.00, and the overall score was 4.80±1.40 points. The comparison of the total score of group I and the total score of group II is statistically significant (p<0.05). According to the AMS, in men of group I, androgen deficiency was more expressed comparing to the control group (45.93±3.30 and 13.30±2.04 points, respectively, p<0.001). Analysis of the IIEF-15 questionnaire revealed a decrease in all indicators of erectile function in men of group I comparing to group II. A study of the hormonal state showed a decrease in the level of TT in men of group I compared to the indicators of group II: 9.30±2.84 and 15.27±0.96 ng/ml, respectively (p<0.001). The average TF levels in group I were reduced comparing to group II and reached 10.23±1.38 and 17.39±1.03 pg/ml, respectively (p<0.001). The levels of LH and FSH in men of group I were within normal age-related fluctuations and did not differ statistically significantly from similar levels of group II. The average E level in men with chronic distress was significantly increased comparing to the control group and reached up to 0.25±0.05 versus 0.11±0.03 nmol/l, respectively (p<0.001). The average C level in men with chronic distress was significantly increased comparing the control group and reached up to 13.33±2.19 versus 6.72±1.33 μg/dL, respectively (p<0.001). Conclusions. 1. The survey results indicate that chronic distress is a factor that worsens sexual function in men. In addition to erectile dysfunction, as evidenced by a decrease in the corresponding IIEF integrative indicator 15 «erectile function», the survey found a decrease in both the frequency of occurrence and the degree of sexual desire, a deterioration in orgasmic sensations in the form of a decrease in the frequency of ejaculation and orgasms.2. Cortisol is an important hormone that forms protective reaction in stressful situations, but loses its positive properties during chronic distress. A prolonged increase in cortisol levels can lead to a pathological condition accompanied by an increase in BMI, depression, anxiety, decreased testosterone levels and ED.3. A decrease in testosterone levels in chronic distress and visceral obesity in men is not accompanied by a compensatory increase in LH and FSH levels. This can be explained by increased aromatization of testosterone in visceral adipose tissue and a decrease in the pituitary gland’s response to the development of androgen deficiency as a result of combined damage to the central and peripheral parts of the regulation of testosterone synthesis.Документ Atypical course of incarcerated post-traumatic diaphragmatic hernia(Aluna Publishing, 2024-02) Olexandr Kryzhanovskyi; Serhii Dolzhkovyi; Volodymyr Sheiko; Valery Zhamardiy; Крижановський, Олександр Анатолійович; Должковий, Сергій Вікторович; Шейко, Володимир Дмитрович; Жамардій, Валерій ОлександровичThe article focuses on the instrumental imaging methods which greatly enhance the possibilities when arriving at correct and quick diagnosis of acute surgical pathology. Analysis of clinical and anamnestic data of the disease course and the results of instrumental research methods made it possible to arrive at clear clinical diagnosis, determine the indications for surgical treatment in this specific clinical case. The use of modern visualization methods while examining the patients prevents errors in diagnosis and helps to determine the optimal treatment tactics.Документ Axiological dimensions of medical deontology in pediatric surgery(ТОВ «Група компаній Мед Експерт», м. Київ, Україна, 2023) Dubinina, V. O.; Ksonz, I. V.; Bilash, S. M.; Abyzova, L.V; Bilanov, O. S.; Ksonz, V. I.; Дубініна, Віра Олександрівна; Ксьонз, Ігор Володимирович; Білаш, Сергій Михайлович; Абизова, Лариса Віталіївна; Біланов, Олег Сергійович; Ксьонз, Володимир ІгоровичPhilosophy and axiology constitute the worldview and methodological basis of medical deontolo gy, particularly in surgery. The genesis of knowledge about moral and ethical principles and the professional duty of a pediatric surgeon is presented in the form of a logical chain: philosophy – axiology – deontology – medical deontology – deontology in surgery – deontology in pediatric surgery. The process of forming the deontological competence of medical professionals in pediatric surgery will be successful if the organization of deontological training for future healthcare providers is based on principles of humanism, in compliance with the requirements of the social environment, and implemented in the educational process through a productive mechanism. No conflict of interests was declared by the authors.Документ Basic manual of sexology and sexual pathology(2015) Sonnyk, E. G.; Sarychev, Y. V.; Сонник, Євген Григорович; Саричев, Ярослав Володимирович; Сонник, Евгений Григорьевич; Сарычев, Ярослав ВладимировичThe manual reviews the main theoretical and practical aspects of medical sexology and sexopathology, taking into account the current state of the problems. This manual is adapted to typical learning program, both conventional and up-to-date methods of diagnostics and therapy of sexual disorders are detailed. The separate sections of the manual highlight issues of male infertility and family planning methods according to last World Health Organization recommendations.Документ Collection of test tasks on urology to control the level of knowledge of students of the fourth year of the medical faculty(Ukrainian Medical Stomatological Academy, 2019) Sarychev, L. P.; Suprunenko, S. M.; Sarychev, Y. V.; Саричев, Леонід Петрович; Супруненко, Сергій Миколайович; Саричев, Ярослав ВолодимировичThe collection of tests discloses modern approaches to the organization of the educational process on the subject of urology, the provision of practical training, and the organization of independent training of students. The collection has a practical direction and is designed for students of higher medical institutions of Ukraine.Документ Cпосіб оцінки тяжкості політравми(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2001) Лисенко, Борис Пилипович; Шейко, Володимир ДмитровичСпосіб оцінки тяжкості політравми, що включає проведення відповідного комплексу клініко-діагностичних досліджень, спрямованих на визначення тяжкості анатомічних уражень (АІ), віку постраждалих (С), який відрізняється тим, що додатково, на підставі комплексу клініко-діагностичних досліджень, визначають тяжкість синдрому взаємного обтяження поєднаних уражень (АО), ступень тяжкості стану постраждалого з поєднаною травмою і травматичним шоком, шляхом вимірювання систолічного артеріального тиску (Е) та фіксації рівня свідомості (D), при цьому враховують час до початку лікуваення (В), і потім, за формулою Т(пт) =3,5АО + 0,4AІ - 2,2B - 0,2C + 1,6D + 0,8E - 3,0, визначають тяжкість політравми (Т(пт)): при значенні Т(пт) до 5 – політравма є середньої тяжкості, в межах 6-25 – тяжка, в межах 26-50 – вкрай тяжка, в межах 51-80 – критична, більше 80 – позамежна.Документ Cпосіб оцінки тяжкості стану постраждалих з прогнозуванням наслідків травматичної хвороби при політравмі(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2001) Лисенко, Борис Пилипович; Шейко, Володимир ДмитровичСпосіб оцінки тяжкості стану постраждалого з прогнозуванням наслідків травматичної хвороби при політравмі, що включає проведення відповідного комплексу клініко-діагностичних досліджень, спрямованих на визначення тяжкості функціональних розладів серцево-судинної системи, який відрізняється тим, що тяжкість функціональних розладів серцево-судинної системи визначають на підставі вимірювання середнього артеріального тиску (СрАТ) та ударного індексу (УІ) і додатково, тяжкість функціональних розладів центральної нервової системи визначають за балом шкали ком Глазго (ШКГ), системи дихання – за частотою дихальних рухів (ЧДР) та співвідношенням насичення крові киснем до концентрації кисню у вдихувальній суміші (SaO2/FiO2), метаболізму - за концентрацією лактату в крові (Лактат), і потім, за формулою Т(ст) = 155 +1,3SaO2/FiO2 +0,4ЧСС –4,5ШКГ –0,3СрАТ +0,6ЧДР –1,9УІ +2,9Лактат, визначають тяжкість стану постраждалого з політравмою (Т(ст)): при значенні Т(ст) до 65 – стан постраждалого є середньої тяжкості, при цьому ускладнення прогнозують у 0-10%, летальність – у 0-2,5% постраждалих, в межах 65-105 – стан тяжкий, ускладнення прогнозують у 11-75%, летальність – у 2,5-54,5% постраждалих, в межах 106-114 – стан вкрай тяжкий, ускладнення прогнозують у понад 75%, летальність – у 54,6-78,9% постраждалих, більший за 115 – стан критичний, ускладнення прогнозують у 100%, летальність – у 79-94,1% постраждалих.Документ Cпосіб прогнозування розвитку синдрому поліорганної дисфункції(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2002) Шейко, Володимир ДмитровичСпосіб прогнозування розвитку синдрому поліорганної дисфункції, що включає проведення відповідного комплексу клініко-діагностичних досліджень, спрямованих на визначення тяжкості функціональних розладів центральної нервової системи на підставі балу шкали ком Глазго, печінки – концентрації білірубіну крові, нирок – концентрації креатинину крові, гемокоагуляції – кількості тромбоцитів, гемодинаміки та дихання, який відрізняється тим, що тяжкість функціональних розладів гемодинаміки визначають на підставі середнього артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, дихання – частоти дихальних рухів та насичення крові киснем, і додатково визначають тяжкість функціональних розладів метаболізму за концентрацією лактату в крові, гемокоагуляції – за активним частковим тромбопластиновим часом, показання яких співвідносять з стандартизованою шкалою і визначають в балах; отримані бальні значення складають, усереднюючи значення односистемних балів гемодинаміки, дихання та гемокоагуляції, і визначають характер органної дисфункції і тяжкість стану хворого (Т(ст)): при значенні Т(ст) до 4 балів – стан постраждалого є середньої тяжкості, органна дисфункція компенсована, прогнозована летальність до 3%, в межах 4-8 балів – стан тяжкий, критична органна дисфункція, прогнозована летальність до 55%, в межах 9-19 балів – стан вкрай тяжкий, поліорганна недостатність, прогнозована летальність до 85%, більший за 19 балів – стан критичний, органна неспроможність, прогнозована летальність до 100%, прогнозування розвитку синдрому поліорганної дисфункції здійснюють при багаторазовому визначенні Т(ст): зниження – відображує адекватність лікувальних заходів і позитивний прогноз, збільшення – загрозу розвитку поліорганної неспроможності та летальний перебіг захворювання.Документ Cпосіб ушивання рани після оперативних втручань з приводу епітеліального куприкового ходу(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2014-07) Кравченко, Сергій Павлович; Кас'ян, Володимир Володимирович; Кравченко, Сергей Павлович; Касьян, Владимир Владимирович; Kravchenko, S. P.; Kasyan, V. V.Спосіб ушивання рани після оперативних втручань з приводу епітеліального куприкового ходу шляхом ушивання рани наглухо. Полягає в поєднанні особливого горизонтального шва і вузлових швів та в накладанні двошарового горизонтального шва з зав'язуванням лігатур на відстані 1,5 см до середини від країв рани з обох кінців та одного або двох, залежно від довжини ранового дефекту, вузлових швів по центру операційної рани на відстані 1,5 см один від одного.Документ Cпосіб ушивання рани після оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2016-04) Кравченко, Сергій Павлович; Кас'ян, Володимир Володимирович; Кравченко, Сергей Павлович; Касьян, Владимир Владимирович; Kravchenko, S. P.; Kasyan, V. V.Спосіб ушивання рани після оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби включає ушивання рани наглухо, зміцнення крижово-куприкової фасції. Накладають П-подібні вузлові шви на крижово-куприкову фасцію по середній лінії дна рани, відступають по 2 см в кожну сторону від неї. Накладають двошаровий горизонтальний шов з зав'язуванням лігатур на відстані 1,5 см до середини від країв рани з обох кінців і одного або двох, залежно від довжини ранового дефекту, вузлових швів по центру операційної рани на відстані 1,5 см один від одного.Документ Descending necrotizing mediastinitis in patients with deep neck phlegmon due to oropharyngeal infection(Polski Przegląd Otorynolaryngologiczny, 2023-12-31) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Loburets, A. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Levytskyi, H. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Небаба, Сергій Володимирович; Лобурець, Андрій Валерійович; Черкун, Олексій Юрійович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Левицький, Георгій ОлександровичAmong the diseases leading to deep neck infection (DNI) and descending necrotizing mediastinitis (DNM), odontogenic causes are the most prevalent, accounting for 40–70% of cases. Tonsillo-pharyngeal causes follow at 16–30%, while other etiologies do not exceed 6%. Materials and methods: A retrospective analysis was conducted, examining the clinical course, diagnostic measures, and treatment strategies of 139 patients with DNI due to oropharyngeal inflammatory diseases. These patients were treated at the Poltava Regional Clinical Hospital from 2012 to 2023. Based on the primary source of infectious/purulent inflammation, patients were divided into two groups. Group I included 25 patients with tonsillo-pharyngeal origin of DNI; Group II consisted of 114 patients with dental origin of DNI. The study assessed the course, diagnosis, and treatment outcomes based on the parameters of gender, age, etiological factor, underlying pathology, disease duration before hospitalization, initiation of antibiotic therapy, type of DNM based on spread pattern, causative agent, severity of condition upon admission, signs of sepsis, type of surgical intervention, postoperative complications, duration of treatment in the intensive care unit, overall hospitalization duration, and mortality. Results: Oropharyngeal infection is the predominant cause of DNI and DNM. Notably, odontogenic DNI is more frequently observed than tonsillopharyngeal DNI (82.0% vs. 18.0%). Its progression is characterized by lower mortality (13.2% vs. 24.0%) and a reduced risk of DNM onset (7.0% vs. 44.0%). However, odontogenic DNM is more often associated with adverse outcomes (50.0% vs. 9.1%). Conclusions: Thus, frequency and severity of DNM in patients with DNI depends on the etiology of the disease, but the adverse consequences of treatment are largely influenced by weak concomitant pathology and sepsis during hospitalization.Документ Differential diagnosis of soft tissue tumors(Aluna Publishing, 2022) Kapustianskyi, Denys; Ivanytskyi, Ihor; Ivanytska, Tetiana; Zhamardiy, Valeriy; Donchenko, Viktoriia; Капустянський, Денис Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Жамардій, Валерій Олександрович; Донченко, Вікторія ІванівнаThe aim of the study is to identify clinical signs of neurilemmoma of the upper limb, its main ultrasound and X-ray distinctions from other benign tumors of soft tissues. To make a preliminary diagnosis, it is advisable to use different methods of imaging, such as: ultrasound, MRI, radiography. Radiological diagnosis of soft tissue tumors should be based on the integrated use of radiological and ultrasound methods with mandatory consideration of clinical and anamnestic data such as patient age, topographic location of the tumor and its growth rate. Although ultrasound and MRI do not allow to completely differentiate the tumor, but they help to choose the right tactics of the patient. Treatment is to remove the tumor and includes cesium dissection and removal from the nerve bundle, using magnification.Документ Efficiency of drainage of ascit-peritonitis in different difficulty of acute pancreatitis(2020-03) Kasian, V. V.; Cherkun, O. Yu.; Tkachenko, O. A.; Sheiko, V. D.; Касьян, Владимир Владимирович; Черкун, Алексей Юрьевич; Ткаченко, Александр Анатольевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Кас'ян, Володимир Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Ткаченко, Олександр Анатолійович; Шейко, Володимир ДмитровичThe global incidence of acute pancreatitis ranges from 5 to 30 cases per 100,000 people per year and continues to grow in recent years. A fifth of patients are diagnosed with a severe form of acute pancreatitis with a mortality rate of up to 30%. Publications and randomized clinical trials show conflicting data on the effectiveness of abdominal drainage in acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis. The aim of the study was to analyze the effectiveness of drainage interventions in acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis depending on the initial severity of the patient's condition. We analyzed the results of a comprehensive examination and treatment of 166 patients with acute pancreatitis complicated by enzymatic ascites peritonitis. In the subgroups with the severity of the condition at the time of hospitalization, defined on the APACHE II scale of 5 or more points, a statistically significantly lower number of unsatisfactory results (p <0.05) was observed 72 hours after the start of treatment in drained patients compared with patients whose treatment included only complex conservative therapy. In the subgroups with the severity of the condition at the time of hospitalization, the APACHE II score of less than 5 points, active surgical tactics did not have a statistically significant effect on the incidence of unsatisfactory treatment results and there was no significant difference between the condition of the drained and non-drained patients. These results confirm the absence of the influence of routine abdominal drainage for all patients with acute necrotic pancreatitis. However, patients with an APACHE II score of 5 and above are the category of patients who will be most justified in early drainage of ascites-peritonitis.Документ Endoscopic retrograde cholangiopancreatography and endoscopic decompression in the malignant obstruction of the extrahepatic biliary tracts – a retrospective analysis(Державна установа «Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», 2023-03) Mamontov, I. M.; Tamm, T. I.; Kramarenko, K. O.; Ryabushchenko, D. D.; Sytnik, D. A.; Nepomniashchyi, V. V.; Bardiuk, O. Ya.; Мамонтов, Іван Миколайович; Тамм, Тамара Іванівна; Крамаренко, Костянтин Олександрович; Рябущенко, Дмитро Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Непомнящий, Валентин Володимирович; Бардюк, Олександр ЯковичПроведений ретроспективний аналіз застосування ЕРХПГ при ПОПЖШ показав більшу ефективність ендоскопічної декомпресії при обструкції дистальних відділів позапечінкових жовчних шляхів у порівнянні з обструкцією на рівні середньої та проксимальної третини гепатикохоледоху. Гострий панкреатит, як ускладнення ЕРХПГ та ендоскопічних втручань, достовірно частіше зустрічався при обструкції на рівні середньої та проксимальної третини гепатикохоледоху.Документ Frequency of SIRS occurrence in patients who have undergone thoracotomy(2017-05-01) Sheyko, V. D.; Dolzhkovyi, S. V.; Prykhidko, R. A.; Kalenyuk, D. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Должковий, Сергій Вікторович; Прихідько, Роман Анатолійович; Каленюк, Дмитро Олександрович; Шейко, Владимир Дмитриевич; Должковой, Сергей Викторович; Прихидько, Роман Анатольевич; Каленюк, Дмитрий АлександровичArise of systemic inflammatory response syndrome (SIRS) can gravely complicate patients’ condition, leading to development of polyorgan insufficiency or immunosuppression with high probability of purulent complications as a result of compensatory CARS arise in the worst cases. Relatively traumatic operational access is one of the thoracic patients’ treatment features. This fact along with main surgical intervention can lead to SIRS development.The aim of our study was to access frequency of SIRS arise and number of its single components in patients who have undergone thoracotomy. Case histories of 62 patients who were treated in the Thoracic Department of the Regional Poltava Hospital during 2014 year were retrospectively investigated. Patients, who were included to the study, were divided in two groups: I group – patients with purulent pathology of lungs and pleura; II group – patients who were surgically treated owing to presence of aseptic pleuropulmonary diseases. In each group patients with SIRS arise in postoperative period were additionally distinguished. Arise of SIRS in postoperative period is observed in the majority of patients who have undergone thoracotomy as operative access without any correlation with the type of operative method. Considering higher values of WBC count, percentage of immature neutrophils and longer SIRS duration in postoperative period among patients with aseptic pleuropulmonary diseases it might be useful to include nonsteroidal anti-inflammatory drugs to the treatment program of such patients; Виникнення синдром системної запальної відповіді значно обтяжує стан пацієнта, призводячи до розвитку поліорганної недостатності або імуносупресії. Використання порівняно травматичний оперативний доступ, виконання якого пов’язане з дисекцією значних об’ємів м’язової тканини при торакотомії, є однією з відмінних рис хірургічного лікування пацієнтів торакального профілю, що разом з оперативним прийомом потенційно може індукувати розвиток SIRS. Метою дослідження було оцінити частоту виникнення SIRS та ступінь вираженості окремих його складових у пацієнтів, що перенесли торакотомію. До дослідження було включено 62 пацієнти, які проходили лікування у торакальному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні протягом 2014 р. Виникнення SIRS в післяопераційному періоді спостерігається у більшості пацієнтів, що перенесли торакотомію незалежно від використаного оперативного прийому. Враховуючи більш високі показники кількості лейкоцитів, питому вагу незрілих форм лейкоцитів а також більшу тривалість SIRS у післяопераційному періоді у групі пацієнтів без гнійних вогнищ в якості одного із можливих напрямків оптимізації лікувальної програми даної категорії хворих може бути розглянуте рутинне призначення нестероїдних протизапальних засобів;Развитие синдрома системного воспалительного ответа может значительно отягощать состояние пациента, приводя к развитию полиорганной недостаточности или иммунносупрессии. Одной из особенностей хирургического лечения пациентов торакального профиля является использование сравнительно травматичного оперативного доступа, который наряду с оперативным приемом потенциально может индуцировать развитие SIRS. Целью исследования являлась оценка частоты возникновения SIRS и степени выраженности отдельных его составляющих у пациентов перенесших торакотомию. В исследование были включены 62 пациента находившиеся на лечении в торакальном отделении Полтавской областной клинической больницы в 2014 г. Возникновение SIRS в послеоперационном периоде наблюдается у большинства пациентов, которые перенесли торакотомию, независимо от использованного оперативного приема. Учитывая более высокие показатели количества лейкоцитов, удельный вес незрелых форм лейкоцитов и большую длительность SIRS в послеоперционном периоде в группе пациентов без гнойных очагов, в качестве одного из возможных направлений оптимизации лечебной программы у данной категории больных может быть рассмотрено использование нестероидных противовоспалительных препаратов.Документ Information technologies in the organization of research work of medical university students(Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2022) Hrytsenko, Ie. M.; Pylypiuk, Y. V.; Ovchar, O. V.; Гриценко, Євген Миколайович; Пилипюк, Євген Вікторович; Овчар, Олег ВолодимировичThe usage of information technologies in the organization of research wok of medical university students had been studied.Документ Management of the patients with blunt renal trauma: 20 years of clinical experience(Wydawnictwo Aluna, 2018) Саричев, Леонід Петрович; Сарычев, Леонид Петрович; Sarychev, L. P.; Саричев, Ярослав Володимирович; Сарычев, Ярослав Владимирович; Sarychev, Y. V.; Пустовойт, Анна Леонидовна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Pustovoyt, A. L.; Сухомлин, Сергій Адольфович; Сухомлин, Сергей Адольфович; Sukhomlin, S. A.; Супруненко, Сергій Миколайович; Супруненко, Сергей Николаевич; Suprunenko, S. M.The aim of the study. Analysis of effectiveness of conservative and expectant treatment tactics under ultrasound and CT monitoring in patients with blunt renal trauma (BRT). Materials and methods. The results of treatment of 81 patients with BRT during 20 years (1998-2017) were analyzed. Amount of men was 58 (71.6%), women - 23 (28.4%). Grade I trauma was seen in 37.0% of cases, grade II – in 25.9%, grade III – in 11.1%, grade IV – in 16.1% and grade V – in 9.9% of observations.