Вісник проблем біології і медицини, Випуск 2 (156)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/12966

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 16 з 16

Вплив еупатиліну на показники ендотеліальної дисфункції у хворих на НПЗЗ-гастропатії з супутньою ішемічною хворобою серця
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Скрипник, Ігор Миколайович; Пархоменко, Вікторія Володимирівна; Гопко, Олександр Феліксович; Акімов, Олег Євгенович; Якимишина, Лариса Іллівна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Пархоменко, Виктория Владимировна; Гопко, Александр Феликсович; Акимов, Олег Евгеньевич; Якимишина, Лариса Ильинична; Skrypnyk, I. M.; Parkhomenko, V. V.; Gopko, O. F.; Akimov, O. Ye.; Jakymyshyna, L. I.
Мета – вивчити вплив еупатиліну на показники ендотеліальної дисфункції у хворих на НПЗЗ- гастропатію з супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС). Під спостереженням знаходилось 125 хворих з діагностованою стабільною ІХС І-ІІ функціонального класу та НПЗЗ-гастропатією. В залежності від лікувальних комплексів хворі розподілені на групи: І-А (n=44) – приймали інгібітори протонної помпи (ІПП) у стандартних дозах та ІІ-А група (n=23) – антигелікобактерну терапію (АГБТ). Хворим І-Б (n=38) та ІІ-Б (n=20) груп додатково призначали еупатилін (Стилен) по 1 табл. 3 рази на добу за 20-30 хв. до їжі тривалістю 28 днів. Стан едотеліальної дисфункції оцінювали за концентрацією пероксинітриту та активності NO-синтаз (iNOS, еNOS). Через 14 днів та 1,5 міс. спостереження встановлений позитивний вплив еупатиліну на показники ендотеліальної дисфункції, що підтверджувалось нижчими показниками активності іNOS у сироватці крові, зменшенням концентрації пероксинітритів у хворих І-Б групи порівняно з І-А групою (р<0,001). У хворих ІІ-Б групи порівняно з пацієнтами ІІ-А групи встановлені вірогідно нижчі у 1,17 рази (р<0,02) показники активності iNOS на фоні вищих значень активності eNOS у 1,3 рази (р<0,03) та зниження вмісту пероксинітриту у 1,4 рази (р<0,01) у сироватці крові. Таким чином, призначення еупатиліну на фоні базисної терапії сприяло покращенню показників ендотеліальної дисфункції.
Выбор способа лечения рецидивных паховых грыж
(Украинская медицинская стоматологическая академия, 2020) Кравцив, Николай Игоревич; Дудченко, Максим Александрович; Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Kravtsiv, М. І.; Dudchenko, M. O.
Анализ причин развития и способов хирургического лечения рецидивных паховых грыж (РПГ). По их результатам установление приоритетной методики лечения РПГ. Объект и методы. В статье проанализирован опыт лечения 131 пациента с рецидивной паховой грыжей, которые были планово прооперированы с 2005 по 2019 год в хирургических отделениях Полтавской ЦРКБ, 2-ой ГКБ г. Полтава и КК «3-я ГКБ ПГС». Мужчины составляли около 95,4% среди больных с РПГ. По характеру предварительной пластики пациенты характеризовались следующим образом: у 110 (84%) больных рецидивы возникли после аутопластических способов (Girard-Спасокукоцкого- Кимбаровского 68 (52%) случаев, Bassini – 25 (19%) и Postempsky – 17 (13%) случаев) и у 21 (16%) пациента – после герниопластики по Lichtenstein. Впервые рецидивные грыжи встречались у 115 (87,8%) больных, повторно рецидивные – у 11 (8,4%), многократно рецидивирующие – у 5 (3,8%). Результаты. Среди выявленных причин рецидивов после операции по Lichtenstein были нарушения оперативной техники и нагноение послеоперационной раны, тогда как после фасциомиопластических способов пластики пахового канала наблюдали развитие атрофических и дегенеративных изменений тканей паховой области. Пациентам с РПГ были выполнены следующие виды пластики: лапароскопическая трансабдоминальная преперитонеальная (trans abdominal pre-peritoneal repair – TAPP) у 49 (37,4%) пациентов и Lichtenstein у 46 (35,1%) пациентов с использованием полипроленового сетчатого имплантата, в 23 (17,5%) случаях выполнена пластика задней стенки по Postempsky, у 7 (5,3%) больных – по Bassini и у 6 (4,6%) – по Girard. Средний койко-день составил 5,8 ± 1,6 дня. Оценивались интраоперационные и ранние послеоперационные осложнения. Вывод. С целью индивидуализации подхода при лечении пациентов с РПГ, целесообразно выделять типы РПГ. Установлено, что наиболее эффективным и наименее травматичным способом устранения рецидивной паховой грыжи, которая возникла после передней пластики пахового канала является лапароскопический TAPP способ, безвыделения элементов семенного канатика.
Досвід впровадження дистанційної форми навчання на кафедрі гістології, цитології та ембріології
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Шепітько, Володимир Іванович; Якушко, Олена Святославівна; Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Вільхова, Олена Вікторівна; Шевченко, Костянтин Васильович; Стецук, Євген Валерійович; Борута, Наталія Володимирівна; Ерошенко, Галина Анатольевна; Yeroshenko, G. А.; Шепитько, Владимир Иванович; Shepitko, V. I.; Якушко, Елена Святославовна; Yakushko, O. S.; Лисаченко, Ольга Дмитриевна; Lisachenko, O. D.; Скотаренко, Татьяна Анатольевна; Skotarenko, T. A.; Вильховая, Елена Викторовна; Vilkhova, O. V.; Шевченко, Константин Васильевич; Shevchenko, K. V.; Стецук, Евгений Валерьевич; Stetsuk, Ye. V.; Борута, Наталия Владимировна; Boruta, N. V.
В основі дистанційної освіти закладені принципи традиційних форм навчання та додані нові особливості, які полягають у використанні інтернет-технологій для доступу до навчальних матеріалів, інтерактивної взаємодії між викладачем та студентами. Метою нашої роботи було висвітлити досвід використання дистанційної форми навчання на кафедрі гістології, цитології та ембріології. Обмін і пересилання інформації за допомогою веб-сервісу Google Classroom відігравав роль допоміжного середовища організацій освітньої діяльності та передував вербальному контакту між викладачем і студентами. Під час відеоконференцій з використання платформи Zoom проводилось усне опитування студентів у вигляді дискусій з обговоренням сучасних поглядів на поставлену проблему, аналіз фотографій мікропрепаратів та електронограм.
Методика візуалізації при викладанні профільних предметів на стоматологічних кафедрах в медичних вузах
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Бондаренко, Валерій Володимирович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Аветіков, Давид Соломонович; Бондаренко, Валерий Владимирович; Стебловский, Дмитрий Валерьевич; Гаврильев, Виктор Николаевич; Аветиков, Давид Соломонович; Bondarenko, V. V.; Steblovskyi, D. V.; Gavrilev, V. M.; Avetikov, D. S.
В методичній статті описані методики візуалізації в медичних вузах яке призведе до підвищення якості медичної освіти, та вирішенню стану проблемного навчання якщо воно виникло у студента. При впровадженні методів візуалізації в медичних вузах ці методики показують, що надавати медичну інформацію для навчання можна в різних формах. Такий комплексний підхід дає змогу студентам розрізняти надану інформацію за знаково-символьною формою (формули, символи хімічних елементів, цифри, розділові знаки тощо), графічною формою (графіки, таблиці, діаграми, малюнки, фотографії) і за допомогою реальних предметів (книги, макети, прилади, моделі тощо).
Особливості емоційно-особистісної сфери членів родини, що доглядають за пацієнтами з деменцією
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Животовська, Лілія Валентинівна; Скрипніков, Андрій Миколайович; Орлова, Ольга Вячеславівна; Шкідченко, Олександр Ігорович; Zhyvotovska, L. V.; Skrypnikov, A. M.; Orlova, O. V.; Shkidchenko, O. A.
е. Проведене теоретичне дослідження показало, що майже за 80% хворих на деменцію доглядають їхні родичі. Встановлено, що високий рівень навантаження у доглядачів в значній мірі пов’язаний як із сімейними відносинами та проблемами самих пацієнтів з деменцією, так і з наявністю мережі догляду за такими хворими. Фізичне, емоційне і економічне навантаження призводить до стресу та зростання випадків депресивних розладів та емоційного виснаження у піклувальників. У представленій статті розкрито особливості супроводу даного контингенту хворих та їх родичів на основі даних, що ґрунтуються на доказовій базі. У більшості літературних джерел інформація зводиться до загальних рекомендацій, що потребує удосконалення персоніфікованих комплексних програм довгострокового супроводу та підтримки осіб, які опікуються хворими на деменцію.
Оцінка периферичних уражень при хворобі Паркінсона
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Таряник, Катерина Анатоліївна; Tarianyk, K. A.
Cтаття присвячена вивченню чинників розвитку невропатій при хворобі Паркінсона та їх впливу на перебіг, тяжкість захворювання. Виявлено, що крім основних ознак хвороби Паркінсона – тремору спокою, бради- або акінезії, ригідності, в клінічній картині переважають ознаки периферичної нейропатії верхніх кінцівок. Характер неврологічних порушень залежить від форми хвороби. Метою нашого дослідження було – дослідити частоту виникнення та перебіг тунельних нейропатій верхніх кінцівок у пацієнтів із хворобою Паркінсона. За допомогою електронейроміографічного обстеження периферичних нервів верхніх кінцівок проведений аналіз порушення нервово-м’язової провідності на різних рівнях. Так, у пацієнтів із акінетико-ригідною формою переважають ознаки порушення нервово-м’язової провідності по серединному та ліктьовому нервам демієлінізуючого характеру. Це може бути пояснено переважанням в клінічній картині брадикінезії, перебування тривалий час у вимушеному положенні. У групі пацієнтів із акінетико-ригідно-тремтячою формою захворювання діагностовано переважання ознак тунельної нейропатії серединного нерву на рівні карпального каналу, що може вказувати на травматичні ураження зап’ястного каналу внаслідок частих повторюваних рухів при треморі. Особливості перебігу різних форм захворювання потрібно враховувати при веденні пацієнтів на будь-якій стадії захворювання.
Патогенетичне обґрунтування застосування еупатіліну у хворих на хронічний helicobacter pylori-асоційований гастрит та супутній цукровий діабет 2 типу
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Гопко, Олександр Феліксович; Криворучко, Іван Григорович; Скрипник, Роман Ігорович; Радионова, Татьяна Александровна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Гопко, Александр Феликсович; Криворучко, Иван Григорьевич; Скрыпник, Роман Игоревич; Radionova, Т. О.; Skrypnyk, I. M.; Hopko, О. F.; Kryvoruchko, І. G.; Skrypnyk, R. I.
У хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) актуальним є вивчення патогенетичних особливостей розвитку гастроентерологічної патології та розробка диференційованих підходів до лікування. Мета. Обґрунтувати використання еупатіліну у хворих на хронічний Helicobacter pylori (НР)-асоційований гастрит та супутній ЦД2. Проведено оцінку стану прооксидантної та антиоксидантної систем організму, резистентності слизового бар’єра шлунка та ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний гастрит (ХГ) та супутній ЦД2 в залежності від інфікування НР у порівнянні з хворими на ХГ без ЦД. Використання еупатіліну на фоні антигелікобактерної терапії (АГБТ) у хворих на НР-асоційований ХГ та супутній ЦД2 дозволяє нормалізувати стан резистентності слизового бар’єра шлунка, покращити показники антиоксидантного захисту та підвищити ефективність АГБТ.
Порівняльна стереоморфологія залозистих компонентів центральної та периферичної зон передміхурової залози людини
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Устенко, Роман Леонідович; Устенко, Роман Леонидович; Ustenko, R. L.
Результати стереоморфологічного дослідження показали, що в центральній зоні простати людини знаходяться об’ємні та складно побудовані залози, але менш численні і відділені одна від одної прошарками м’язової та сполучної тканини значної товщини порівняно з периферичною зоною. Аналогічно залозам периферичної зони, залози центральної зони характеризуються наявністю інтралюмінальних складок залозистого епітелію та інвагінацій стінки, мають подібну будову кінцевих відділів, але при цьому всі ці структури відрізняються дещо більшими лінійними розмірами. Стереологічний аналіз також дозволив виділити в обох зонах наступні трубчаті залозисті компоненти: термінальні вивідні протоки (першими приймають секрет, що синтезується гландулоцитами кінцевих відділів), бокові (латеральні) розгалуження другого-третього порядку аж до центральної протоки (розміщена центрально в межах індивідуальної простатичної залози) та головні протоки. Отримані дані є основою для стереоморфологічного дослідження залоз проміжної зони передміхурової залози.
Роль оксидативного стресу у формуванні доксорубіцин-індукованих уражень печінки у щурів із неалкогольним стеатогепатитом
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Маслова, Ганна Сергіївна; Маслова, Анна Сергеевна; Maslova, G. S.
Визначення ролі оксидативного стресу у порушенні детоксикаційної і регенераторної функції печінки має особливе значення при оптимізації профілактики гепатотоксичних реакцій на фоні хіміотерапії (ХТ). Мета – дослідити вплив оксидативного стресу на активність аргінази і орнітиндекарбоксилази (ОДК) у тканинах печінки щурів із антрациклін-індукованим токсичним гепатитом залежно від наявності неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). Об’єкт і методи. Дослідження проведені на 30 білих нелінійних статевозрілих щурах, із них 15 (50%) самців, 15 (50%) – самок, вагою 160-220 г. Експериментальні тварини були розподілені на 3 групи: І (n=10) – щури із НАСГ, яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили доксорубіцин із розрахунку 5 мг/кг/добу із досягненням кумулятивної дози 15 мг/кг; ІІ (n=10) – щури без НАСГ, яким вводили доксорубіцин аналогічно І групі; ІІІ (n=10) – щури без НАСГ, яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили 0,9% розчин натрію хлориду 1 мл. У гомогенаті печінки визначали вміст ТБК-реактантів та активність каталази, аргінази і ОДК. Результати дослідження. У щурів із НАСГ І групи введення доксорубіцину призводило до зростання концентрації ТБК-реактантів у 3,9 рази на фоні зниження активності каталази у 1,9 рази у гомогенаті печінки порівняно із контролем (р<0,05). Активація продукції вільних радикалів у щурів І групи супроводжувалась зниженням активності аргінази у 1,6 рази і ОДК у 1,8 рази у гомогенаті печінки порівняно із контролем (р<0,05). Виявлено зворотній кореляційний зв’язок у щурів І групи між вмістом ТБК реактантів і активністю аргінази (r=- 0,76; р<0,05). У щурів без НАСГ введення доксорубіцину призводить до зростання концентрації ТБК-реактантів у гомогенаті печінки у 2,6 рази без порушень у системі АОЗ (р<0,05), що асоціювалось із пригніченням активності аргінази у 1,7 рази порівняно із контролем. Виявлено зворотній кореляційний зв’язок у щурів ІІ групи між вмістом ТБК реактантів і активністю аргінази (r=-0,71; р<0,05). Висновки. Введення доксорубіцину супроводжується виникненням оксидативного стресу, що на фоні НАСГ призводить до порушення детоксикаційної і регенераторної функції печінки.
Симуляційні технології в сучасному освітньому процесі підготовки майбутніх лікарів
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Кудря, Ірина Павлівна; Кулішов, Сергій Костянтинович; Третяк, Наталія Григорівна; Кудря, Ирина Павловна; Кулишов, Сергей Константинович; Третяк, Наталья Григорьевна; Kudrya, I. P.; Kulishov, S. K.; Tretiak, N. G.
Метою роботи був аналіз значимості симуляційних технологій в сучасній освітній підготовці майбутніх лікарів. Симуляційні технології навчання та оцінки практичних навичок, умінь і знань засновані на реалістичному моделюванні, імітації клінічної ситуації або окремо взятої фізіологічної системи. З цією метою можуть використовуватися біологічні, механічні, електронні та віртуальні (комп’ютерні) моделі. Важливою частиною симуляційного навчання є дебрифінг. Цей вид діяльності активує рефлексивне мислення у студентів-медиків, забезпечує зворотний зв’язок для оцінки якості виконання завдання, закріплення отриманих навичок та знань. Отже, симуляційне навчання має такі позитивні характеристики як – клінічний досвід у віртуальному середовищі без ризику для пацієнта, особливо при відпрацюванні інвазивних діагностичних та лікувальних маніпуляцій; тренінги в зручний час, незалежно від роботи клініки та наявності пацієнта; відпрацювання дій при рідкісній патології; необмежену кількість повторів відпрацювання навичок з доведенням їх до автоматизму; зниження «стрес-контакту» з пацієнтом; проведення реальної детальної педагогічної атестації з об’єктивною оцінкою досягнутого рівня майстерності.
Структурна організація залозистих компонентів екстраорбітальної та інфраорбітальної сльозових залоз лабораторного щура
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Каценко, Андрій Любославович; Каценко, Андрей Любославович; Katsenko, A. L.; Шерстюк, Олег Олексійович; Шерстюк, Олег Алексеевич; Sherstyuk, O. О.; Литовка, Володимир Вікторович; Литовка, Владимир Викторович; Lytovka, V. V.; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Свинцицкая, Наталья Леонидовна; Svintsytska, N. L.
Метою даної роботи було вивчення і порівняння морфологічних особливостей екстраорбітальної та інфраорбітальної часточок сльозових залоз, а також вивчення морфо-функціональної характеристики шляхів сльозовідведення при їх нормальному функціонуванні. Було вивчено 20 пар ізольованих сльозових і 10 пар Гардерових залоз лабораторних щурів самців. Було виготовлено серії тонких парафінових зрізів, забарвлення гематоксиліном і еозином. Виявлено, що трубчасто-альвеолярні епітеліальні компоненти інфраорбітальної залози щурів в межах часточки розташовані ще щільніше, ніж у екстраорбітальній залозі. Сльозові залози мають індивідуальну, добре виражену сполучнотканинну капсулу. В межах їх часточок і між ними є щілиноподібні міжепітеліальні інтерстиціальні простои, в яких не виявляються скупчення ліпоцитів, як це спостерігається в сльозових залозах людини. В об’ємі часточки, як екстраорбітальної так і інфраорбітальної залоз, міжепітеліальні інтерстиціальні простори містять мікросудини, переважно капіляри, прекапілярні артеріоли, а також посткапілярні венули. Артеріоли і венули, як правило, візуалізуються за межами часточок в більш виражених інтерстиціальних проміжках, розташованих між 3-4 сусідніми часточками.
Структурна організація пухкої волокнистої сполучної тканини
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Вільхова, Олена Вікторівна; Вильховая, Елена Викторовна; Vilkhova, O. V.
Вивчаючи тканини людського організму можна сказати, що всі вони мають подібну структурну організацію і складаються із клітин та неклітинних компонентів. Клітини пухкої волокнистої сполучної тканини представлені різними диферонами та приймають активну участь у підтримці кількісного і якісного складу міжклітинної речовини. До неклітинних компонентів відносять основну аморфну речовину та волокна. Основна аморфна речовина, має драглисту консистенцію та виконує роль метаболічного середовища; складається із тканинної рідини, глікозаміногліканів та протеогліканів. Волокнисті структури представлені колагеновими, еластичними, ретикулярними волокнами. Завдяки своїй універсальності пухка волокниста сполучна тканина займає одне з провідних місць в організмі.
Судинний паркінсонізм: клінічні прояви, критерії діагностики (клінічний випадок)
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Кривчун, Анжеліна Михайлівна; Кривчун, Анжелина Михайловна; Kryvchun, A. M.; Пінчук, Вікторія Анатоліївна; Пинчук, Виктория Анатольевна; Pinchuk, V. A.; Силенко, Галина Ярославівна; Силенко, Галина Ярославовна; Silenko, G. A.
У статті наведений клінічний випадок судинного паркінсонізму. Описані етіопатогенетичні чинники, варіанти клінічних проявів, нейровізуалізаційна картина, критерії діагностики захворювання. Обговорюються питання диференціальної діагностики, принципи лікування. На даний час діагноз судинного паркінсонізму ґрунтується на клінічних симптомах, специфічних дифузних ураженнях білої речовини і підкіркових інфарктах, діагностованих за допомогою МРТ та наявності причинно-наслідкового зв’язку між судинним паркінсонізмом і цереброваскулярним захворюванням. Ці дані допоможуть клініцистам не лише правильно сформулювати діагноз, вибрати терапевтичну тактику, але і прогнозувати його перебіг.
Сучасні погляди на лікування хронічних ран
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Касрашвілі, Г. Г.; Ксьонз, Ігор Володимирович; Гюльмамедов, П. Ф.; Андрєєв, П. О.; Колеснік, Г. І.
Лікування хронічних ран є значущою проблемою в повсякденній практиці хірурга. Незважаючи на багаторічний досвід, лікування таких ран є трудомістким та дорогим. Майже кожен випадок потребує міждисциплінарного підходу для отримання позитивних результатів. Такі рани називають «мовчазною епідемією», від якої страждають 1-2% населення в розвинених країнах світу. Нами вивчені та проаналізовані дані літературних джерел з сучасних методів лікування хронічних ран. Для пошуку інформації були використані методи системного і порівняльного аналізу та бібліосемантичний метод вивчення сучасного погляду на лікування хронічних ран. Опрацьовані наукові джерела в наступних базах даних: Web of Science, Scopus, PubMed, Google Scholar, eLIBRARY.ru за період з 2015 по 2020 рр. Таким чином, результатами нашого аналізу встановлено наявність безлічі даних про різні методи та засоби лікування хронічних ран. Незважаючи на таке розмаїття, та позитивні результати, більшість з них вимагає подальших досліджень механізмів, що впливають на процеси загоєння ран.
Сучасні погляди на функціональну морфологію та репаративні властивості печінки
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Мустафіна, Галія Міркатівна; Старченко, Іван Іванович; Кока, Володимир Миколайович; Лукачіна, Євгеній Іванович; Мустафина, Галия Миркатовна; Старченко, Иван Иванович; Кока, Владимир Николаевич; Лукачина, Евгений Иванович; Mustafina, Н. M.; Starchenko, I. I.; Koka, V. М.; Lukachina, Ye. I.
В роботі, на підставі аналізу сучасних наукових літературних джерел, викладені дані щодо будови і функціональних особливостей печінки. Описано сучасні підходи до вивчення даного органу на макроскопічному і мікроскопічному рівнях. У статті приділено увагу структурній організації жовчовидільної системи печінки. Акцентується увага на особливостях кровообігу печінки, при цьому відзначається, що печінка бере участь в регуляції загального кровотоку, є своєрідним «депо» крові, що має важливе значення в розвитку шокових станів різної етіології. Наведена гістотопографічна характеристика печінкових портальних трактів. Описані сучасні наукові дані щодо гістологічної архітектоніки печінкової паренхіми, надані уявлення про структурно-функціональні одиниці печінки, детально описані основні клітини паренхіми печінки – гепатоцити. На підставі сучасних літературних даних описано будову печінкових синусоїдів, акцентується увага на відсутності єдиної точки зору на походження і функцію розташованих тут клітинних елементів, таких як клітини Купфера і клітини Іто. Значну увагу приділено питанням репаративних можливостей печінки. Відомо, що печінка має високу регенеративну здатність, проте механізми даного процесу на протязі тривалого часу залишалися недостатньо вивченими. В останні роки значно змінилися уявлення про механізми регенерації печінкової паренхіми в зв’язку з відкриттям особливого різновиду клітин, які на підставі морфогенетичних властивостей можна віднести до стовбурових. Популяцію описаних клітинних елементів складають так звані овальні клітини, малі гепатоцити, епітеліальні клітини печінки і мезенхімоподобні клітини. Експериментальні дослідження, проведені в умовах in vitro і in vivo дозволяють припустити, що при наявності стимулюючих факторів подібні клітинні елементи можуть стати джерелами поповнення популяції гепатоцитів. У той же час, питання відновлення печінки на органному рівні залишаються відкритими, так як відновити оригінальну макроструктуру печінки після значних пошкоджень у людини на сьогоднішній день не представляється можливим. Таким чином, трансплантація печінки, на сьогоднішній день залишається найбільш дієвим і радикальним методом лікування хворих з прогресуючою печінковою недостатністю.
Ураженість карієсом та флюорозом зубів дітей передмістя та м. Полтава
(Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, 2020) Шешукова, Ольга Вікторівна; Мосієнко, Анна Сергіївна; Труфанова, Валентина Петрівна; Бауман, Софія Сергіївна; Поліщук, Тетяна Вікторівна; Максименко, Аліна Іванівна; Казакова, Катерина Станіславівна; Sheshukova, O. V.; Mosienko, A. S.; Trufanovа, V. P.; Bauman, S. S.; Polishchuk, T. V.; Maksimenko, A. I.; Kazakova, K. S.
Зростання захворюваності карієсом зубів у дітей є проблемою загального значення. За даними ВООЗ карієсом страждає більше ніж половина дітей шкільного віку всього світу (60-90%). Згідно даних літератури в останні роки спостерігається ріст захворюваності зубів і у дитячого населення нашої країни [1,2,3]. Причиною цього є як і погіршення соматичного здоров’я дітей внаслідок зниження імунітету, так і зниження соціально-економічного стану населення країни, відсутність адекватної спеціалізованої профілактики на державному рівні та невчасне лікування стоматологічної патології, руйнування системи планової санації.ми було оглянуто 270 учнів 1-4 класів Комунального закладу «Полтавська гімназія № 6» з поглибленим вивченням окремих предметів, де навчаються діти, що проживають в місті Полтава. Гімназія № 6, яка знаходиться у осередку історичної забудови, є одним із найстаріших загальноосвітніх закладів міста та згур- товує 1046 учнів.Згідно отриманих нами даних обстеження дітей гімназії № 6, яка знаходиться в центрі м. Полтава, гімназії с. Розсошенці, розташованої на межі м. Полтави та найбільш віддалених шкіл с. Щербані та с. Великий Тростянець, ми відзначили, що поширеність карієсу тимчасових зубів найвища в с. Розсошенці (66,54%), в гімназії міста Полтава та школах сіл Щер- бані та Великий Тростянець майже не відрізнялася і склала 52,59 % та 53,59 % відповідно (табл. 2, рис. 1). Інтенсивність карієсу тимчасових зубів згідно даних індексу кп чітко підтверджує, що потреба в стоматологічній санації для тимчасових зубів найвища в с. Розсошенці та становить 2,14±0,14 зуби, в м. Полтава 1,76±0,12 зубів, найнижчою в селах Щербані та Великий Тростянець 1,52±0,15. Нами встановлено, що поширеність карієсу за індексом кп+КПВ була найменшою у дітей гімназії № 6 м. Полтава та становила 61,85%. У школах сіл Розсошенці, Щербані та Великий Тростянець вона була на однаковому рівні – 72,05% та 71,89% відповідно.Рост заболеваемости кариесом зубов у детей является проблемой общего характера. Целью нашей работы было провести сравнительный анализ показателей кариеса и флюороза у детей младшей школы г. Полтава и пригорода, оценить необходимость санации полости рта. Осмотрено 695 детей 6-11 лет 3 учебных заведений г. Полтава и его пригорода. Определили распространенность и интенсивность кариеса временных и постоянных зубов и потребность в стоматологической санации, пораженность флюорозом. С помощью общепринятых методов официальной статистики проводили статистическую обработку результатов исследований. С помощью анализа полученных результатов обследования выявили наиболее тяжелую стоматологическую ситуацию пораженности флюорозом и кариесом постоянных зубов у детей, которые учились в школах пригорода г. Полтавы. Обнаруженная нами ситуация требует усиления как первичной так и вторичной профилактики именно в школах ближайшего пригорода.

Переглянути

Перегляд Вісник проблем біології і медицини, Випуск 2 (156) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування