Авторефетати та дисертації. Кафедра внутрішньої медицини № 2
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Особливості клінічного перебігу, лікування і профілактики артеріальної гіпертензії, обумовленої несприятливим впливом психосоматичних факторів в умовах коморбідності(Полтавський державний медичний університет, 2024) Черкун, Маргарита Петрівна; Cherkun, M. P.Дисертація присвячена вивченню проблеми ізольованого чи коморбідного перебігу артеріальної гіпертензії (АГ) у пацієнтів у залежності від їх територіальної приналежності. Коморбідним вважали перебіг АГ в поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) та цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. За даними літературних джерел, на гіпертонічну хворобу (ГХ) в Україні на даний час хворіє близько 13 мільйонів осіб, що становить майже третину дорослого населення країни. При цьому тільки 2 із 3 знають про своє захворювання, а ще менша частка сумлінно лікується та виконує рекомендації лікуючого лікаря. Наявні статистичні дані засвідчують, що у 2025 році кожний п’ятий громадянин планети хворітиме на ГХ. У порівнянні з аналогічною статистикою 30-річної давності, цей показник зріс майже вдвічі. Головною метою лікування пацієнтів з АГ є досягнення цільового рівня АТ, який вважається меншим, ніж 140/90 мм.рт.ст., а у пацієнтів з цукровим діабетом – нижче 130/80 мм.рт.ст. Однак ситуація як в Україні, так і за її межами не є ідеальною. Так в Україні, за даними різних досліджень, кількість пацієнтів, що сумлінно дотримуються рекомендацій щодо лікування артеріальної гіпертензії, знаходиться в межах 25-45%, при цьому досягають цільових рівнів АТ не більше 25-30% пацієнтів. За кордоном, у розвинутих країнах, ситуація дещо краща: близько 70% лікують АГ, 50% з яких досягають цільового рівня. Особливу увагу в дисертації приділено впливу факторів ризику на прогресування артеріальної гіпертензії. За літературними даними, фактори ризику у пацієнтів з АГ, різняться у проживаючих у міській та сільській місцевостях. Проблема діагностики і лікування АГ залишається актуальною, так як АГ призводить до численних ускладнень у пацієнтів працездатного віку, серед яких гострий інфаркт міокарда та ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, порушення мозкового кровообігу, які в подальшому можуть призводити до ранньої смертності або декомпенсації систем організму. Дослідження проведено на кафедрі внутрішньої медицини №2 Полтавського державного медичного університету та її клінічній базі – комунальному підприємстві «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради». Всі пацієнти з артеріальною гіпертензією та її коморбідним перебігом після отримання письмової згоди на включення їх у дослідження, були обстежені згідно наказу МОЗ України (наказ №297 від 02.04.2010 року). Додатково проводили анкетування пацієнтів опитувальниками MMAS-8, HADS, за шкалою ХолмсаРея та SF-36 в динаміці лікування. Робота грунтується на основі аналізу клініко-лабораторних характеристик 152 хворих з різним перебігом АГ, що знаходилися на лікуванні КП «ПОКМКВЦ» з 2018 по 2022 роки. Пацієнтів було розподілено на 3 групи. Так до першої групи увійшло 45 пацієнтів (57,8%/42,2% жителів міста/села) з ізольованим перебігом АГ; другу групу склали 68 пацієнтів (порівну сільських/міських жителів) з поєднаним перебігом АГ та ІХС; третя група включала 39 пацієнтів (61,5% – міських жителів, 48,5% – сільських), де перебіг АГ був ускладнений окрім ІХС, ЦД 2 типу. У жителів міської та сільської місцевостей, на першому етапі дослідження було виявлено основні рейтингові фактори кардіоваскулярного ризику. Крім цього, проведено аналіз інформованості серед пацієнтів, щодо впливу факторів ризику на перебіг АГ та прихильності до її лікування. Встановлено, що головною причиною низької прихильності до лікування є труднощі у запам’ятовуванні часу прийому антигіпертензивних препаратів та перебування пацієнтів поза домом у період коли потрібно приймати антигіпертензивні ліки. Крім цього встановлено, що міські жителі були більш інформованими щодо факторів ризику, порівняно з сільськими. Відносно коригованих факторів ризику, встановлено, що у пацієнтів з ізольованим перебігом гіпертонічної хвороби у міських жителів переважали аліментарні чинники та надмірне вживання алкоголю, тоді як для сільського населення більш характерними були аліментарні чинники та ожиріння. Стосовно пацієнтів з коморбідним перебігом ГХ та ІХС, нами було констатовано зниження рухової активності та нераціональне харчування у міських жителів, у той же час для сільських жителів були характерним аналогічні фактори, але з діаметрально протилежним переважанням. У пацієнтів третьої групи, як для жителів села так і для жителів міста переважали низька фізична активність, нераціональне харчування та ожиріння. На підставі проведеного аналізу рівня тривоги та депресії (за шкалою HADS) констатовано, що із наростанням коморбідності, тривожнодепресивна симптоматика спостерігаються частіше. Так, у пацієнтів з ізольованим перебігом ГХ відсутність проявів тривоги чи депресії спостерігали у 55,6% пацієнтів, у групі з поєднаним перебігом ГХ та ІХС – 44,1%, у 3 групі – у 10,3% хворих. Водночас виявлено залежність показників ліпідного обміну від наявності тривожно-депресивних проявів. Так, у пацієнтів порівнюваних груп з клінічними проявами тривоги та/або депресії, спостерігали найвищі показники індексу атерогенності (r>0,71) та тригліцеридів (r>0,91). Стосовно рівня накопиченого стресу (шкала ХолмсаРея), встановлено прямий міцний кореляційний зв’язок між рівнем накопиченого стресу та рівнем систолічного АТ (r>0,89). Визначення якості життя, за допомогою опитувальника SF-36, засвідчило залежність якості життя (ЯЖ) від тяжкості перебігу ГХ. У пацієнтів з ізольованим перебігом ГХ, якість життя була найвищою, і фактично мало впливала на повсякденне життя пацієнтів. У той же час, у пацієнтів з поєднаним перебігом ГХ та ІХС, що проживали в місті, клінічно вираженими були симптоми перевтоми та загального виснаження (RP), тоді як у пацієнтів сільської місцевості клінічно виражені були больові відчуття (BP), які в подальшому впливали на можливість виконання повсякденних справ. Окрім цього, для міських жителів було характерним зниження життєвої активності (VT) та рольового функціонування обумовленого емоційним станом (RE). У пацієнтів з коморбідним перебігом ГХ, ІХС та ЦД 2 типу, що проживали в сільській місцевості, якість життя знижувалася за рахунок як психічного, так і фізичного компонентів здоров’я. Клінічно виражена різниця визначалася у емоційному стані (RE), рівні життєвої активності (VT) та рівні психічного здоров’я (МН). Щодо фізичного компоненту здоров’я, клінічно вираженою була різниця у показниках фізичного функціонування (PF), загального стану здоров’я (GH) та рольового функціонування обумовленого фізичним станом (RP). З метою зменшення кардіоваскулярного ризику, на підставі проведеного аналізу, запропоновано універсальні алгоритми скринінг діагностики (анкетної самодіагностики) та профілактичного консультування розробленими інформаційними картами щодо немедикаментозної корекції основних факторів ризику хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ) у залежності від території проживання пацієнта. Розроблено алгоритми профілактичного консультування щодо ведення здорового способу життя, дієти, фізичної активності в залежності від територіальної приналежності пацієнтів. На другому етапі, через рік після первинного лікування, проведений аналіз ЯЖ пацієнтів, які сумлінно виконували, або не виконували/частково виконували надані їм розроблені нами рекомендації. У повторному анкетуванні взяли участь 70,9% (110 із 152) пацієнтів. Серед них дотримувалися рекомендацій – 78 пацієнтів (70,9%), не дотримувалися рекомендацій або виконували їх не регулярно – 32 хворих (29,1%). Загалом констатовано помірне підвищення як фізичного, так і психічного компонентів ЯЖ у жителів сільської та міської місцевостей. Проте суттєво відрізнялися показники у пацієнтів, які дотримувалися та нерегулярно виконували надані рекомендації. Так у пацієнтів 1 групи, констатовано достовірний приріст показників рольового функціонування обумовленого фізичним станом (RP) на 10,7% (р=0,045) і загального фізичного здоров’я (PH*) на 17,7% (р<0,001). Стосовно психічного компоненту здоров’я, то у жителів міської місцевості спостерігали приріст показників життєвої активності (VT) на 16,4% (p<0,05) та загального психічного здоров’я (MH*) на 14,3% (p<0,05). У той же час, для жителів сільської місцевості відзначався лише клінічно значимий приріст життєвої активності (VT) на 10,7% (p=0,02). У пацієнтів з коморбідним перебігом ГХ та ІХС, клінічно значима різниця (p<0,05) між пацієнтами, що дотримувалися та не дотримувалися рекомендацій, була відмічена за всіма показниками психічного та фізичного компонентів здоров’я за виключенням соціального функціонування (SF) та рольового функціонування обумовленого емоційним станом (RE). У хворих з коморбідним перебігом ГХ, ІХС та ЦД 2 типу, що проживали в місті, клінічно значима різниця у показниках фізичного компоненту якості життя визначалася у рівні фізичного функціонування (PF) – 11,8%, (p<0,05), інтенсивності болю (BP) –18,7% (p<0,05), загального стану здоров’я (GH) – 24,4% (p<0,05) та загального фізичного компоненту здоров’я (PH*) – 13,8% (p<0,05). У той же час, клінічно значиму різницю було відмічено у показнику сумарного психічного компоненту здоров’я (МН*) – 17,0% (p<0,001). У сільських жителів клінічно значимий приріст рівня якості життя відбувався переважно за рахунок психічного компоненту здоров'я: життєва активність (VT) – 13,4% (p<0,05), соціальне функціонування (SF) – 13,8% (p<0,05), рольове функціонування, обумовлене емоційним станом (RE) – 13,3% (p<0,001), загальний показник психічного компоненту здоров’я (MH*) – 12,9% (p<0,05). Фізичний компонент здоров’я клінічно різнився лише за показником інтенсивності болю (BP) – 22,7% (p<0,001). Таким чином, констатовано, що дотримання запропонованих розроблених рекомендацій ефективно впливає на якість життя пацієнтів з ГХ та її коморбідним перебігом, які проживають як у сільській місцевості, так і у місті. The dissertation is devoted to the study of the problem of isolated or comorbid arterial hypertension (AH) in patients depending on their territorial affiliation. The course of hypertension in combination with coronary heart disease (CHD) and type 2 diabetes mellitus (DM) was considered comorbidity. According to the literature sources, about 13 million people in Ukraine currently suffer from hypertensive disease (HD), which is almost a third of the adult population. At the same time, only 2 out of 3 are aware of their disease, and an even smaller proportion conscientiously undergo treatment and follow the recommendations of their doctors. According to global statistics, it is estimated that in 2025 every fifth citizen of the world will suffer from HD. Compared to similar statistics from 30 years ago, this figure has almost doubled. The main goal of treatment of patients with AH is to achieve the target blood pressure level, which is considered to be less than 140/90 mmHg, and in patients with diabetes mellitus – below 130/80 mmHg. However, the situation in Ukraine and abroad is not ideal. Hence, in Ukraine, according to various studies, the number of patients who conscientiously follow the recommendations for the treatment of arterial hypertension ranges from 25-45%, while no more than 25-30% of patients reach the target blood pressure levels. Abroad, in developed countries, the situation is somewhat better: about 70% treat AH, 50% of whom reach the target level. Particular attention in the dissertation is paid to the impact of risk factors on the progression of arterial hypertension. According to the literature sources, risk factors in patients with AH differ between those living in urban and rural areas. Given that AH leads to numerous complications in patients of employable age, including acute myocardial infarction and coronary heart disease, chronic heart failure, cerebrovascular disease, which can lead to early mortality or decompensation of body systems, this problem is of great relevance. The research was conducted at the Department of Internal Medicine No.2 of Poltava State Medical University. The clinical site was the Poltava Regional Clinical Medical Cardiovascular Center of the Poltava Regional Council. All patients with arterial hypertension and its comorbidities were examined in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine (Order No. 297 as of April 2, 2010), after obtaining written consent from the patients to be included in the study. Additionally, patients were questioned using the MMAS-8, HADS, Holmes-Ray and SF-36 questionnaires in the dynamics of treatment.Документ Особливості перебігу та патогенетичне обґрунтування оптимізації комплексної терапії стабільної стенокардії, поєднаної з остеоартрозом у осіб з ожирінням(2015) Тесленко, Юрій Віталійович; Teslenko, Yu. V.Дисертаційна робота присвячена вирішенню питань підвищення ефективності діагностики та лікування стабільної стенокардії напруги (ССН), поєднаної з остеоартрозом (ОА) у осіб з надлишковою масою тіла (НМТ) чи ожирінням, на підставі вивчення змін показників індексу маси тіла (ІМТ), індексів абдомінального ожиріння (ІАО), ліпідного та вуглеводного обміну, рівня С-реактивного протеїну (СРП), Холтерівського моніторування ЕКГ (ХМЕКГ), ультразвукового дослідження (УЗД) серця, показників тяжкості та прогресування ОА та якості життя (ЯЖ) із включенням до стандартної терапії ССН супутньої, комбінованої терапії ОА та ожиріння (глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат, метформін, тритурація мадара D4). Обстежено 145 хворих з ССН, з яких хворих з ССН ІІ функціонального класу (ФК) було 105, хворих з ССН ІІІ ФК − 40. Дослідну групу (ДГ) склали 115 хворих з ССН, поєднаною з ОА та НМТ чи ожирінням. Контрольну групу (КГ) склали 30 хворих з ССН без ОА та з нормальною масою тіла згідно ІМТ. Отримані результати свідчать, що особливостями перебігу ССН, поєднаної з ОА ожирінням є прогресування ССН, більш виражені порушення ліпідного та вуглеводного обміну, збільшення рівня СРП, прогресування ОА згідно ВАШ, WOMAC та індексу Лекена відповідно до збільшення ІМТ, а також зниження показників ЯЖ за SF-36, яке пропорційне збільшенню ІМТ, за фізичним та психологічним компонентом порівняно з показником у хворих без супутньої патології. Включення додаткової, комбінованої терапії (глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат, метформін, тритурація мадара D4) порівняно з стандартною терапією ССН, окрім достовірного зниження маси тіла, ІМТ та ІАО сприяло зменшенню частоти та тривалості ангінозних нападів, кількості вжитих таблеток нітрогліцерину, а також підвищення толерантності до фізичного навантаження (ТФН), зниженню рівня глюкози натще та через 2 години, зниженню рівня СРП.Документ Клініко-біохімічні особливості перебігу ішемічної хвороби серця у хворих на хронічний пієлонефрит(Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського, 2003) М'якінькова, Людмила Олександрівна; Myakinkova, L. A.Дисертація присвячена питанням розробки діагностичної моделі перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих на хронічний пієлонефрит (ХП). У дисертаційній роботі визначені особливості клінічного перебігу, стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), гемокоаі уляції та ендоінтоксикації при різних формах ІХС у хворих на ХП, які автор пояснює збільшенням прозапальної активності при ХП, що обумовлює атипову динаміку показників неспецифічної імунореактивності, схильність до порушень електрофізіологічних властивостей міокарду. На підставі аналізу добової динаміки циркадних ритмів частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (AT) за результатами Холтеровського моніторування ЕКГ та AT визначені особливості симптоматичної артеріальної гіпертензії (АГ) ниркового генезу при ХП, які зосереджуються в недостатньому ступеню нічного зниження AT, “монотонної” дінаміці циркадних індексів ЧСС, AT. змінах індексів площі та часу перевищення сістолічного та діастолічного AT в денні та нічні часи у порівнянні з вказаними параметрами у хворих на ІХС з есенціальною АГ, автор розробив (за формулою Байєса ) та запропонував тест-картку для діагностики генезу АГ у хворих з клінічною симптоматикою ІХС. Автором запропонована еферентна методика впливу на інтоксикаційні цінники та систему гемокоагуляції у хворих на ХП з клінічною симп томати кою ІХС з застосуванням методу еферентної терапії - непрямого електрохімічного окислення крові (НЕХОК), який призволить до значного покращення показників ендоінтоксикації та гемокоагуляції, а також сприяє швидкої регресії симптомів ниркового запалення, тобто значно оптимізує лікування пацієнтів ІХС з ХП.Документ Клиника, диагностика вялых форм ревматизма и его профилактика в амбулаторно-поликлинических условиях(1987) Ткаченко, Лідія АфанасіївнаЦелью настоящей работы явилось: разработка клинических, лабораторных, иммунологических и инструментальных методов для объективизации активности вялотекущего ревмокардита и изучение роли персистенции хронической носоглоточной инфекции с целью разработки более адекватных методов профилактики и лечения ревматизма.Документ Ефективність поєднаної загальної і місцевої фармако- і фітотерапії в лікуванні і профілактиці виразкової хвороби дванадцятипалої кишки(Національний медичний університет імені акад. О.О. Богомольця, 1996) Катеренчук, Іван Петрович; Katerenchuk, I. P.Manuscipt presented for defence contains the findings of complex examination and therapia of 442 cases of ulcer of duodenum. It is determined that the criteria of effectiveness of therapia parallel with healing of ulceraus defect are sanation of mucous membrane of a stomach and duodenum from Helicobacter pylori and normalization of immune Status of the organism, which determine the duration of clinicoendoscopic remission. The most effective method of therapia of duodenum ulcer, which makes it possible to achieve prolonged remission is the associative use of immunomodulating medicines with the intraduodenal introducing of medicamental mixtures of pharmaco- and phyto preparations.Документ Влияние миндалевидных ядер на яичники и их чувствительность к гонадотропным гормонам(1978) Катеренчук, Иван Петрович; Катеренчук, Іван ПетровичДокумент Оптимізація діагностики та лікування гіпертонічної хвороби в умовах коморбідності(2019) Мохначов, Олександр Володимирович; Mokhnachov, O. V.У дисертації обґрунтовується вплив коморбідної патології на перебіг гіпертонічної хворобита особливості лікування хворих з ГХ в поєднанні з ішемічною хворобою серця, порушеннями пуринового обміну та ожирінням. У дисертаційній роботі вирішене актуальне науково-практичне завдання сучасної терапії та проведене її теоретичне узагальнення: лікування хворих після стабілізації загального стану з подальшою розробкою оптимальної комплексної терапії із включенням до стандартної терапії програми дозованих фізичних навантажень; визначення рівня стресу і домінуючої репрезентативної системи з включенням методики мовних предикатів для підвищення рівня комплаєнсу. Виявлено зниження показників якості життя у пацієнтів з ГХ, нестабільною стенокардією у поєднанні з порушеннями пуринового обміну та ожирінням при підвищенні рівня стресу у порівнянні з випадками без супутньої патології, що дозволяє деталізувати реабілітацію пацієнтів протягом року. Виявлено, що включення у терапію методики предикатів мови з урахуванням провідної репрезентативної системи на 9,5% підвищує рівень комплаєнсу за шкалою Моріски-Грін, що дозволяє знизити частоту больових нападів та артеріальний тиск для всіх груп хворих. Розроблено та обґрунтовано новий метод лікування гіпертонічної хвороби в поєднанні з ішемічною хворобою серця, порушеннями пуринового обміну та ожирінням.Документ Клініко-морфологічна характеристика пептичних виразок, що тривало не загоюються (клініко-експериментальне дослідження)(Дніпропетровська державна медична академія, 2006) Кострікова, Юлія Анатоліївна; Kostrikova, Yu. A.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. - Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2006. Дисертація присвячена вивченню клініко-морфологічних особливостей пептичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), що тривало не загоюються, розробці, на підставі виявлених змін, критеріїв діагностики тривалої відсутності загоєння виразкового дефекту та вивченню ефективності додаткової терапії пептичних виразок (ПВ), що тривало не загоюються. У результаті комплексного обстеження пацієнтів встановлені особливості скарг та анамнезу хворих з ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються. Досліджено особливості морфологічних змін в слизовій оболонці (СО) шлунка та ДПК при тривалому незагоєнні виразкових дефектів а також вплив додаткової терапії на процеси регенерації СО. Вивчено наявність кореляційних зв’язків між даними клінічних та додаткових методів обстеження. Вивчена динаміка процесів загоєння експериментально індукованої виразки шлунка у тварин без та з проведенням корегуючої терапії. За результатами дослідження встановлено, що додаткове включення у схеми лікування ПВ шлунка і ДПК, що тривало не загоюється, даларгіну або мукози композитум, сприяє відновленню та прискоренню регенераторних процесів у слизовій оболонці і загоєнню виразки.Документ Лікувально-профілактична ефективність природного сорбенту та антиоксидантів при тривалому надходженні в організм фторидів (експериментально-клінічне дослідження)(Інститут фармакології та токсикології, 2002) Рябушко, Микола Миколайович; Ryabuschko, N. N.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 – фармакологія. – Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2002. Дисертація присвячена експериментальному вибору та клінічному дослідженню фармакологічних засобів для корекції кардіогемодинамічних і метаболічних порушень викликаних фторидами. Проведені дослідження показали, що тривалий контакт з неорганічними фтормісткими сполуками характеризується патологічними змінами мінерального обміну, гемодинаміки і скорочувальної здатності серця на фоні активації процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів та зниження рівня основних компонентів системи антиоксидантного захисту. Доведена залежність глибини порушень від тривалості контакту з фторидами. В експериментальних умовах проведене фармакологічне вивчення лікувально-профілактичних властивостей комплексу антиоксидантів (б-токоферолу ацетат, кверцетин, аскорбінова кислота) та яблучного пектину при їх ізольованому та комбінованому застосуванні. Доведена максимальна ефективність комбінованого застосування пектину та комплексу антиоксидантів для попередження кардіогемодинамічних і метаболічних порушень викликаних тривалим впливом фторидів. На основі результатів експерименту проведене клінічне дослідження протекторних властивостей комплексу антиоксидантів та пектину у робітників, які тривалий час контактують з фторидами, і доведена максимальна лікувально-профілактична доцільність при їх комбінованому застосуванні. Розроблений спосіб профілактики серцево-судинних ускладнень при хронічному контакті з неорганічними сполуками фтору.Документ Антиоксиданти в профілактичній терапії вільнорадикального пошкодження сім'яників при хронічному надходженні прооксидантів (експериментальне дослідження)(Одеський державний медичний університет, 2008) Шиш, Наталія Віталіївна; Shysh, N. V.Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню застосування препаратів антиоксидантної дії (α-токоферолу ацетат, екстракт ехінацеї рідкий, азупростат) для профі-лактики біохімічних, функціональних і морфологічних змін в сім’яниках при хронічній дії прооксидантів - ацетату свинцю і клопіраліду. Введення проoксидантів ацетату свинцю в дозі 60 мг/кг та клопіраліду 150 мг/кг при-водило до активації прооксидантної і інгібіювання антиоксидантної систем організму, що викликало розвиток біохімічних, морфологічних і функціональних порушень в сім’яниках, зниження фертильності самців та з рештою загибелі потомства. Застосування препаратів ан-тиоксидантів на тлі введення прооксидантів приводило: α-токоферолу ацетат в дозі 10 мг/кг знижував вільнорадикальне перекисне окислення ліпідів в крові і в тканинах сім’яників, але надавав недостатню протекторну дію на якість сперми; введення екстракту ехінацеї в дозі 5 мг/кг приводило до підвищення активності системи антиоксидантного захисту тканин сім’яників, але питомо не впливало на кількісні характеристики сперми; азупростат в дозі 30 мг/кг призводив до зниження вільнорадикального перекисного окислення ліпідів в крові і тканинах сім’яників, нормалізації морфологічних змін у сім’яниках, функціональної готовності сперми і показників ембріо- і фетогенезу у інтактних самок. Азупростат забезпечив найбільш виражений гонапротекторний ефект.Документ Особливості клінічного перебігу та лікування виразкової хвороби у поєднанні з цукровим діабетом(Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, 2010) Вахненко, Андрій Вікторович; Vakhnenko, A. V.Дисертаційна робота присвячена вивчена вивченню особливостей патогенезу, клінічного перебігу та лікування виразкової хвороби у поєднанні з цукровим діабетом на підставі клініко-експериментальних досліджень. За експериментальної виразки шлунка у поєднанні з цукровим діабетом спостерігається підсилення деполімеризації протективних білків слизу, протеїназно-інгібіторний дисбаланс на фоні вираженої метаболічної інтоксикації. Доведений позитивний вплив комбінації пантопразолу і ребаміпіду на провідні патогенетичні механізми виразкоутворення. У хворих на виразкову хворобу, асоційовану із HР, у поєднанні з ЦД 2-го типу встановлено максимальний ступінь метаболічних і гістоморфологічних змін у слизовому бар’єрі гастродуоденальної зони, що супроводжуються підвищенням активності процесів вільно-радикального окислення, ендотоксемії, дисбалансом цитокінового профілю, морфофунціональними розладами. Комбінація ребаміпіду і антигелікобактерної терапії дозволяє підвищити відсоток ерадикації та клініко-ендоскопічної ремісії у НР-позитивних хворих на ВХ із супутнім цукровим діабетом 2-го типу. Доведена ефективність призначення актовегіну на фоні пантопразолу у НР-негативних пацієнтів із виразковою хворобою у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.Документ Особливості патогенезу, лікування та профілактики ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони у хворих на гемобластози(2009) Маслова, Ганна Сергіївна; Maslova, G. S.Дисертація присвячена вивченню патогенетичних механізмів розвитку ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони у хворих на гемобластози в динаміці проведення поліхіміотерапії та розробці ефективних методів їх лікування та профілактики. У 52,2% хворих на гемобластози внаслідок цитостатичної терапії виникають ерозивно-виразкові ураження гастродуоденальної зони. Встановлений системний характер змін метаболічних процесів у хворих на гемобластози з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони з максимальним ступенем змін за умов асоціації з Helicobacter pylori. Доведена доцільність призначення пантопразолу, в т. ч. у складі антигелікобактерної терапії, ребаміпіду і пароксетину в якості супровідної терапії з метою лікування і профілактики ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони, покращення переносимості хіміотерапії та підвищення якості життя.Документ Періодична нормобарична гіпоксія та кверцетин у лікуванні хворих ішемічною хворобою серця із супутньою цереброваскулярною патологією(Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска, 2005) Торонченко, Ольга Миколаївна; Toronchenko, O. M.У дисертаційній роботі висвітлюється питання особливостей перебігу ІХС, стенокардії напруження ФК II-III у поєднанні з ДЕ I-II атеросклеротичного та гіпертонічного генезу. Метод ПНГ застосовували в комплексному лікуванні хворих на ІХС із ДЕ на фоні артеріальної гіпертензії та церебрального атеросклерозу та у хворих на ІХС із ДЕ на фоніцеребрального атеросклерозу. Комплексне лікування із застосуванням кверцетину проводили у хворих на ІХС із ДЕ на фоні церебрального атеросклерозу. Вивчали вплив запропонованої терапії на клінічний перебіг, стан центральної та церебральної гемодинаміки, ПОЛ, антиоксидантного захисту, ліпідного обміну, стан коагуляційного та мікроциркуляторного гемостазу на 15 добу лікування і через 6 місяців після лікування. Використання запропонованої терапії сприяє покращанню досліджуваних показників. Віддалені результати лікування підтверджують ефективність проведеного лікування.Документ Интенсивность экскреции электролитов, гидроксипролина и мочевой кислоты в дневной и ночной периоды при сахарном диабете в условиях избыточного поступления фтора(1986) Гуцаленко, Ольга ОлексіївнаВ связи о большой распространенностью сахарного диабета (СД), борьба с ним отнесена не только к медицинским, но и к социальна проблемам. В нашей стране принята Государственная программа, составной частью которой является Украинская республиканская программа научных исследований, направленная на дальнейшее изучение эпидемиологии, патогенеза, клиники СД и его осложнений с целью разработки прогноза и научно обоснованной системы профилактики и лечения данного заболевания.Документ Ефективність застосування амізону і локальної навколосуглобової терапії для профілактики НПЗЗ-гастропатій у ревматологічних хворих(2004) Ярмола, Тетяна Іванівна; Yarmola, T. I.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2004. Дисертація присвячена питанням удосконалення діагностики та профілактики гастропатій, обумовлених прийомом нестероїдних протизапальних засобів хворим на ревматизм, ревма-тоїдний артрит та остеоартроз. Доведено, що детальне обстеження хворих з проведенням гастродуоденоскопії і морфологіч-ного дослідження біоптатів підвищує виявляємість НПЗЗ-гастропатій у 4,84 рази у хворих на ревматизм, у 3,09 рази у хворих на ревматоїдний артрит і у 3,91 рази у хворих на остеоартроз. Обґрунтована ефективність застосування амізону хворим на ревматизм та локальної навколо-суглобової терапії у вигляді примочок (до складу яких входять диметилсульфоксид, диклофенак натрію, гепарин натрію і дротаверина гідрохлорид) з одночасним зменшенням перорального прийому нестероїдних протизапальних засобів хворим на ревматоїдний артрит і остеоартроз, як заходів, що без зниження ефективності лікування, зменшують несприятливий вплив НПЗЗ на слизову оболонку гастродуоденальної зони.Документ Особливості перебігу хронічного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку(2007) Пустовойт, Ганна Леонідівна; Pustovoyt, G. L.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.37 – нефрологія.– Інститут нефрології АМН України, Київ, 2006. Дисертація присвячена вивченню морфологічних передумов розвитку інфекційного запального процесу в нирках, особливостей клінічного перебігу та діагностики ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку. Проведено вивчення первинної медичної документації 1575 хворих, із них 184 - ≥60 років, гістометричний порівняльний аналіз тканинних структур нирки у різних вікових групах, вивчення вікових характеристик структурно-функціонального стану нирок хворих на ХХН: необструктивний пієлонефрит. Виявлено прогресивне зростання з віком тяжкості захворювання та пряму залежність між тривалістю захворювання та тяжкістю ХХН: необструктивного пієлонефриту. Встановлено, що вікова перебудова у нирковій тканині, розпочинаючись на мікроциркуляторному рівні, порушує нормальні трофічні процеси, створюючи умови для хронізації інфекційного запального процесу в нирках, розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності. Виходячи з достовірного порушення з віком ниркової гемодинаміки, для роздільної оцінки функціонального стану нирок у хворих похилого і старечого віку запропоновано допплерографічне визначення імпульсних показників та хвилинного об’єму кровотоку в нирках. Запропоновано включити до обов’язкових заходів щодо профілактики прогресування ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку: корекцію артеріального тиску, функціональних уродинамічних і гемодинамічних порушень, активності інфекційного запального процесу в нирках.Документ Шляхи підвищення ефективності протирецидивної терапії виразкової хвороби дванадцятипалої кишки(2001) Циганенко, Ірина Володимирівна; Tsyganenko, I. V.У дисертаційній роботі представлені результати п'ятирічного дослідження ступеня заселеності слизової оболонки Helicobacter pylori, імунологічних показників, ПОЛ та показників антиоксидантного захисту у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у процесі профілактичного лікування . Встановлено, що рецидивування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки відзначається комплексом змін, які характеризуються зростанням ступеня заселеності слизової оболонки антрального відділу шлунка і цибулини дванадцятипалої кишки Helicobacter pylori на фоні зниження ступеня імунного та антиоксидантного захисту. Розроблено і впроваджено комплекс заходів профілактики рецидивів виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, який включає поєднане застосування антихелікобактерних (бісмофальк, суміш електролітичного розчину срібла і спиртового розчину прополісу), імунологічних (екстракт плаценти) та антиоксидантних (флакуміну) засобів.Документ Значення ремоделювання серця, цитокінів, вегетативних, пресорних факторів в електричній нестабільності міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця(2010) Вакуленко, Костянтин Євгенійович; Vakulenko, K. Y.Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. – кардіологія. – Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харьків, 2010. Дисертаційна робота присвячена визначенню впливу ремоделювання серця, ішемічних, гіпертензивних, вегетативних факторів, змін цитокінового обміну в електричній нестабільності міокарда у хворих на ХІХС, як передумови до корекції лікування. Визначені критерії діагностики електричної нестабільності, аритмогенності міокарда у хворих на ХІХС унаслідок функціонального, морфологічного, електричного ремоделювання передсердь, шлуночків, геометрії деполяризаційних, реполяризаційних процесів, цитокінових зрушень, ішемічних, гіпертензивних, вегетативних, ритмів, вертебральних, вікових, статевих впливів, як передумова до корекції лікування. Розроблені критерії діагностики вираженості хронічної вінцевої недостатності, електричної нестабільності міокарда у хворих на ХІХС в залежності від типів ремоделювання серця, зокрема переважно лівошлуночкового, бівентрикулярного, в тому числі з дилатацією порожнин. Уточнено значення зниження рівня як низькочастотного діапазону повільних хвиль першого порядку, так і високочастотного дихальних хвиль, збільшення максимального та середнього денного рівня діастолічного артеріального тиску в зниженні адаптаційних можливостей симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи, їх “виснаженні”, дезадаптації між скоротливими можливостями серця та периферичним судинним опором у хворих на ХІХС у поєднанні з ГХ III ст. та аритміями, вогнищевими склеротичними змінами міокарда лівого шлуночка. Встановлено поєднання мультифакторіального впливу надмірної активності прозапальних – інтерлейкін-1β, та/або інтерлейкін-6, та/або інтерлейкін-8, та/або С-реактивний білок, та/або фактор некрозу пухлин-α і зниження активності протизапальних цитокінів – інтерлейкін-10, ішемічних, гіпертензивних, вегетативних, ритмів на процеси ремоделювання, електричну нестабільність серця у хворих на ХІХС. Встановлені критерії діагностики аритмій з Мебіус-подібною просторовою спрямованістю деполярізаційних, реполяризаційних процесів за зміною суправентрикулярного пейсмекера на шлуночковий. Уточнені фрактальні механізми процесів деполяризації, реполяризації передсердь і шлуночків у хворих на ХІХС у поєднанні з дисфункцією синусового вузла, зокрема за такими основними типами ітерації як замісні, фунціональні системи, формульні.Документ Роль NO- та NF-κB-залежних процесів у патогенезі експериментального метаболічного синдрому(2016) Талаш, Вікторія Володимирівна; Talash, V. V.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Харківський національний медичний університет МОЗ України. – Харків, 2016. Дисертація присвячена з’ясуванню ролі компонентів системи оксиду азоту (різних ізоформ NO-синтази, її субстрату, пероксинітриту) та транскрипційного ядерного фактора κB у механізмах порушення окиснювальних процесів, вуглеводного, ліпідного обмінів та гемокоагуляції в організмі лабораторних тварин за умов відтворення експериментального метаболічного синдрому. У роботі показано, що функціональна активність нейрональної NO-синтази за умов експериментального МС обмежує в організмі щурів прояви ІР, активацію ПОЛ, різноспрямовано впливає на показники АОС крові, зменшує утворення САР у клітинах аорти щурів та ступінь гіперкоагуляційних зрушень за зовнішнім шляхом. Функціональна активність індуцибельної NO-синтази за умов експерименту посилює ІР, збільшує прояви дисліпопротеїнемії та гіпертриацилгліцеролемії, призводить до активації у крові білих щурів декомпенсованого ПОЛ, що супроводжується виснаженням АО потенціалу, зменшенням активності СОД і каталази, збільшенням утворення САР у клітинах аорти щурів та сприяє розвитку гіперкоагуляційних зрушень. Введення щурам L-аргініну під час відтворення МС пригнічує активацію ПОЛ та підвищує АО потенціал, знижує вміст ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності, обмежує в організмі щурів ступінь гіперкоагуляційних зрушень за зовнішнім шляхом, подовжує кінцевий етап гемокоагуляції – утворення фібрину. Показано, що скевенджер пероксинітриту L-селенометіонін та інгібітори активації NF-κB (JSH-23 і метформіну гідрохлорид) за умов експерименту обмежують активацію ПОЛ, підвищують АО потенціал в крові, знижують продукцію САР у клітинах аорти щурів, прояви дисліпопротеїнемії, гіпертриацилгліцеролемії та обмежують гіперкоагуляцію.Документ Психосоціальні фактори як складова кардіоваскулярного ризику у коморбідних пацієнтів на програмному та перитонеальному діалізі: методи корекції(Полтавський державний медичний університет, 2022-08-31) Рустамян, Сатєнік ТігранівнаРустамян С.Т. Психосоціальні фактори як складова кардіоваскулярного ризику у коморбідних пацієнтів на програмному та перитонеальному діалізі: методи корекції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – медицина – Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2022. Метою дослідження було визначити особливості психосоціальних факторів як складової кардіоваскулярного ризику у хворих, що перебувають на нирково-замісній терапії (НЗТ) з урахуванням наявності цукрового діабету 2-го типу, а також визначити ефективність арт-терапії як одного з методів немедикаментозної корекції виявлених порушень, взаємопов’язаних з психологічним станом, з метою підвищення показників якості життя та покращення прихильності до лікування. Особливістю хронічної хвороби нирок (ХХН) у сучасних умовах є надзвичайно висока частота коморбідності. Пацієнти з ХХН, як правило, мають одне або декілька супутніх захворювань, найчастішим з яких є цукровий діабет (ЦД). У 2019 році приблизно 463 мільйони людей у всьому світі хворіли на ЦД і, за прогнозами, глобальна поширеність зросте приблизно на 50% до 2045 року. Сучасні рекомендації Європейського товариства нефрологів, Американської асоціації клінічних ендокринологів, Національних клінічних настанов, які базуються на даних доказової медицини, диктують необхідність особливих підходів до ведення та лікування даних хворих. Клінічний перебіг й подальший прогноз у діалізних хворих з ЦД 2-го типу значною мірою залежить від наявності коморбідних захворювань, що завжди зустрічаються на НЗТ та здійснюють негативний вплив, передусім, на серцеву-судинну систему, що може в подальшому призвести до летальних наслідків. Частота нових серцевосудинних ускладнень становить 4,8% у хворих з II стадією ХХН і зростає майже вдвічі при III-IV стадії. Значна поширеність коморбідної патології обумовлює необхідність розробки комплексного підходу до ведення та лікування хворих, що перебувають на НЗТ. На сучасному етапі лікування пацієнтів необхідним є пошук нових шляхів не тільки медикаментозного лікування даних пацієнтів, а й для підвищення комплаєнсу між лікарем та пацієнтом, покращення загальних адаптаційних можливостей організму, розв’язання проблем корекції тривожно-депресивних розладів шляхом немедикаментозного лікування. Саме на вирішення цих завдань було спрямовано наше дослідження. Завданнями дослідження були: 1. Визначити розповсюдженість факторів кардіоваскулярного ризику у пацієнтів, що перебувають на програмному та перитонеальному діалізі з урахуванням цукрового діабету 2 типу. 2. Оцінити розповсюдженість тривоги та депресії у пацієнтів, що перебувають на програмному та перитонеальному діалізі з урахуванням цукрового діабету 2 типу. 3. Оцінити якість життя та прихильність до терапії пацієнтів, що перебувають на програмному і перитонеальному діалізі з урахуванням цукрового діабету 2 типу. 4. Визначити взаємозв’язок між модифікованими факторами ризику та психологічним статусом, показником якості життя та прихильністю до лікування пацієнтів на програмному та перитонеальному діалізі. 5. Провести клінічну оцінку арт-терапії як складової комплексного лікування пацієнтів, що перебувають на програмному і перитонеальному діалізі, з метою зменшення несприятливого впливу факторів кардіоваскулярного ризику Дослідження виконане на базі центру нефрології та діалізу Комунального Підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». У дослідженні взяли участь 114 хворих, з яких 44 пацієнти, що перебувають на програмному гемодіалізі (перша дослідна група), 21 – перитонеальному (друга дослідна група) та 49, які склали контрольну групу – пацієнти з ХХН І-ІІ стадій. Гемодіалізним хворим проводили стандартний бікарбонатний гемодіаліз три рази на тиждень по 4 години. Індекс eKt/V у всіх склав вище 1,2. У свою чергу, перша дослідна група (пацієнти гемодіалізної терапії) була розподілена на дві підгрупи: 20 хворих (ГД1) з діабетичною нефропатією (ДН), 24 – з іншими захворюваннями (ГД2) ): 19 (79,2%) хворих з діагнозом гломерулонефрит (ГН), 3 (12,5%) хворих з пієлонефритом (ПН), 2 (8,3%) – з аномалією розвитку сечовидільної системи (СВС) – полікістозом нирок. Середня тривалість лікування програмним гемодіалізом склала 6,2±6,7 років. Друга дослідна група (пацієнти на перитонеальному діалізі) також була розподілена на дві підгрупи: 6 хворих з діабетичною нефропатією (ДН) - ПД1, 15 хворих без ДН (ПД2): 11 (73,3%) хворих з ГН, 3 (20,0%) хворих - з аномалією розвитку СВС – полікістозом нирок, 1 (6,7%) хворий з ПН. Середня тривалість лікування методом перитонеального діалізу склала 3,5±2,8 років. Контрольну групу також було розподілено на дві підгрупи: 26 хворих з ДН (КГ1), та 23 – без ДН (КГ2). Середній вік гемодіалізних хворих склав 50,1±11,8 років, зокрема в ГД1 51,9±9,5 років, в ГД2 – 48,7±13,4 років. Середній вік перитонеальних хворих склав 50,4±13,5 років (ПД1 52,5±18,1 років, ПД2 49,6±11,8 років). Середній вік пацієнтів у контрольній групі склав 49,3±17,1 років, зокрема в КГ1 середній вік склав 58,1±10,4 років, а в КГ2 – 39,3±17,8 відповідно. За гендерними ознаками всі пацієнти розподілилися таким чином: 71 (62,3%) жінка та 43 (37,7%) чоловіки. У першій дослідній групі було 24 (21,1%) жінки та 20 (17,5%) чоловіків, у другій дослідній групі - 9 (7,9%) жінок та 12 (10,5%) чоловіків, у контрольній - 38 (33,3%) жінок та 11 (9,7%) чоловіків. Верифікація діагнозу ХХН проводилася відповідно до класифікації ВООЗ. Діагноз ХХН включав стадію (визначали за ШКФ за CKD-EPI), безпосереднє захворювання, синдром, період загострення/ремісії, а також ускладнення, які спостерігалися у відповідного пацієнта. У загальному аналізі крові оцінювали число еритроцитів та рівень гемоглобіну. Оцінку ліпідного обміну проводили за показниками загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), індексом атерогенності (ІА). За допомогою формули Фрідвальда, вираховували рівень ЛПНЩ: ХСЛПВЩ-0,45хТГ. Індекс атерогенності вираховували за формулою: (ХСЛПНЩ)/ЛПВЩ. За формулою СKD-EPI (Chronic Kidney Disease Epidemiology Collaboration) визначали швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Діалізним хворим, незалежно від наявності чи відсутності ЦД визначали рівень паратиреоїдного гормону (ПТГ), а також рівень кальцію, та фосфору в крові. Рівень коморбідності у дослідних групах визначали за допомогою індексу коморбідності Чарльсона. Ступінь тяжкості вегетативної дисфункції діалізних хворих визначали за допомогою анкети О.М. Вейна з визначенням кількості балів. Психологічний статус пацієнтів у дослідженні визначали за допомогою госпітальної шкали тривоги і депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS). Оцінку якості життя визначали за допомогою опитувальника SF-36. Комплаєнс визначали за допомогою специфічного опитувальника Моріскі- Грін (MMAS-8), що складається з 8 запитань. Повторне обстеження проводили через 12 місяців після первинного обстеження. Оцінювали скарги хворих, середні показники САТ та ДАТ, проводили контроль антропометричних даних, загальноклінічні та біохімічні показники крові, визначали вплив немедикаментозного лікування на рівень тривожно-депресивних розладів, показники якості життя та ступінь прихильності до лікування. Нами відзначено, що середні показники САТ та ДАТ мають достовірно значиму різницю, р˂0,05: у пацієнтів ГД1 151,0±9,7 мм рт.ст., ПД1 146,0±7,3 мм рт.ст., у порівнянні з КГ1 124,0±9,9 мм рт.ст; ГД2 153,0±7,8 мм рт.ст., ПД2 153,0±10,6 мм рт.ст., у порівнянні з КГ2 120,0±5,8 мм рт.ст. Достовірно значиму різницю отримано також при порівнянні середніх значень ДАТ: ГД1 95,8±6,2 мм рт.ст., ПД1 91,8±5,5 мм рт.ст, з КГ1 77,7±4,8 мм рт.ст.; ГД2 96,3±7,7 мм рт.ст., ПД2 92,8 ±3,9 мм рт.ст., з КГ2 74,2±5,3 мм рт.ст. При оцінці показників ліпідограми встановлено в усіх дослідних групах переважаючі нормальні значення показники загального холестерину, ЛПНЩ, тригліцеридів та індексу атерогенності, однак у групах пацієнтів з супутнім цукровим діабетом вони були вищими, ніж у пацієнтів аналогічних групах без цукрового діабету. Так зокрема, рівень ЗХ в ГД1 та ГД2 6,7±1,8 та 5,5±1,1 відповідно, ІА - 6,2+3,4 та 4,5±1,7. Аналогічні зміни виявлені в групах ПД1 та ПД2: ЗХ у ПД1 6,1±0,7, ПД2 5,9±1,7, ІА - 5,5±1,7 та 5,0±2,1, відповідно. Ще більш виразними виявились результати, отриманні при обстеженні пацієнтів КГ1 та КГ2. Так, рівень ЗХ у КГ1 та КГ2 був 7,4±1,6 та 5,3±0,9, ІА 6,1±2,4 та 3,0±1,1 відповідно. Ці дані свідчать про імовірність більш високого кардіоваскулярного ризику у пацієнтів з ХХН та супутнім цукровим діабетом. При оцінці ступеня вираженості вторинної анемії з показниками числа еритроцитів та рівня гемоглобіну, виявлено значне зниження рівня гемоглобіну у пацієнтів, які перебували на діалізній терапії, причому найбільше зниження рівня гемоглобіну було у пацієнтів, яким проводили програмний гемодіаліз. Якщо у пацієнтів контрольної групи рівень гемоглобіну був у підгрупі КГ1 - 118±19.2, а КГ2 - 133±17,3, то в підгрупах дослідних груп – ПД1- 93,6±14,6, ПД2 - 86,6±19,5, ГД1 – 83,1±12,0, ГД2 – 84,5±14,3. При визначенні рівнів кальцію та фосфору виявлено: у ГД1 у 12 (60,0%) хворих відмічається зниження рівня кальцію від референтних значень (норма загального кальцію в крові 2,1-2,5 ммоль/л) та у 17 (85,0%) хворих підвищення рівня фосфору (норма фосфору в крові 0,8-1,45 ммоль/л). Така тенденція простежується і у ГД2: зниження рівня кальцію – у 13 (54,2%) хворих та ознаки гіперфосфатемії – у 21 (87,5%) пацієнта. Чотири пацієнти з групи ПД1 (66,7%) мали знижений рівень кальцію та саме ці 4 пацієнти мали підвищений вміст фосфору в крові. У групі ПД2 7 пацієнтів (46,7%) відзначали зниження рівня кальцію в крові. Гіперфосфатемію виявляли у 13 (86,7%) хворих цієї групи. Діапазон показників ПТГ у ГД1 160-1053 пг/мл, у ГД2 105-1230 пг/мл, тоді як у ПД1 248-974 пг/мл, а в ПД2 190-994 пг/мл. На момент дослідження було виявлено, що у 7 (35,0%) пацієнтів ГД1 рівень ПТГ був вищим від норми. У 12 (50,0%) пацієнтів ГД2 був виявлений підвищений рівень ПТГ. Досліджуючи хворих на ПД виявлено, що у ПД1 4 (66,7%) пацієнти мали високий рівень ПТГ, у ПД2 – 7 (46,7%) хворих, відповідно. Достовірно статистична різниця не простежується, р˃0,05, але середні показники свідчать, що у хворих з цукровим діабетом рівень ПТГ вищий, ніж у хворих без ЦД незалежно від виду НЗТ. При аналізі середніх показників індексу коморбідності виявлено, що з віком він має тенденцію до збільшення як у чоловіків, так і у жінок. Найбільші середні показники визначаються у ГД1 у жінок та чоловіків старше 50 років (8,3±0,8 та 8,6±1,3 відповідно). Достовірно значима різниця у ГД1 та КГ1 у жінок до 50-ти років та старше 50-ти років, р˂0,05. Подібні зміни і в ПД1 та КГ1, р˂0,05. Достовірно значима різниця у ГД1 та ПД1 у жінок до 50-ти років та старше 50-ти років, р˂0,05. Достовірно значима різниця у ГД1 та КГ1, ПД1 та КГ1, у чоловіків до 50-ти років та старше 50-ти років, р˂0,05. Достовірно значимої різниці у ГД2 та ПД2 у чоловіків до 50-ти років та старше 50-ти років не виявлено, р˃0,05. При дослідженні психологічного профілю встановлено, що частота виявлення субклінічної стадії тривоги у пацієнтів ГД1 та КГ1, а також в групах ПД1 та КГ1, мала достовірно значиму різницю (р˂0,001). Статистично значиму різницю мали також і показники субклінічної стадії тривоги у пацієнтів ГД2 та КГ2 р≤0,05, ПД2 та КГ2 р˂0,05. Частота виявлення субклінічної стадії депресії у пацієнтів ГД1 та КГ1 мала статистично значиму різницю (р˂0,05). Під час проведення оцінки якості життя виявлено, що достовірно значимої різниці у групах між ГД1 та ГД2, а також ПД1 та ПД2 не простежується. Але, порівнюючи між собою групи ГД1 з КГ1, ПД1 з КГ1 та ГД2 з КГ2, ПД2 з КГ2 відзначається статистично достовірна різниця. Як і фізичний так і психічний компоненти у ГД1 з КГ1 та ГД2 з КГ2 мають високий ступінь достовірності, р˂0,001. Також в групах ПД1 з КГ1 та ПД2 із КГ2 при визначенні фізичного (р˂0,05) та психологічного компонентів (р˂0,001). При визначені рівня прихильності до лікування виявлено достовірно значиму різницю всередині груп ГД1, ГД2, ПД1, ПД2, КГ1 та КГ2 з середнім та низьким рівнем комплаєнсу, р˂0,05. У пацієнтів КГ1 та КГ2 порівняно з дослідними групами нижчий рівень комплаєнсу. Більше всього такі показники внаслідок рідкої комунікації між лікарем та пацієнтом, відповідно, низький рівень контролю за здоров’ям як пацієнтом, так і лікарем. Низький рівень комплаєнсу пацієнтів КГ1 та КГ2 визначає його подальший прогноз, що представляє одну із причин неякісної замісної терапії, а також трудову дієздатність. Через рік динамічного спостереження ми відзначили достовірне зниження середніх показників САТ та ДАТ у хворих, що брали участь у дослідженні. У ГД1 141,3±3,0/88,3±1,9 мм рт.ст. проти 151,0±9,7/95,8±6,2 мм рт.ст.; у ГД2 143,2±3,3/88,1±1,9 проти 153,0±7,8/96,3±7,7; ПД1 139,2±2,5/88,3±0,6 проти 146,0±7,3/91,8±5,5; ПД2 141,0±1,3/88,8±1,3 проти 153,0±10,6/92,8±3,9; КГ1 121,3±2,5/76,6±1,9 проти 124,0±9,9/77,7±4,8; КГ2 119,4±2,8/75,4±2,9 проти 120,0±5,8/74,2±5,3. Проведений нами аналіз арт-терапії, одержуваної хворими через 12 місяців спостереження, виявив позитивну динаміку при дослідженні результатів анкетних даних щодо тривожно-депресивних розладів та рівня прихильності до лікування. Середні показники результату анкети для виявлення тривожно-депресивних розладів були наступними: ГД1 6,2±1,2 проти 9,2±0,9 (на початку дослідження); ГД2 6,5±1,3 проти 8,5±0,5; ПД1 5,3±0,5 проти 8,7±0,5; ПД2 5,6±1,5 проти 8,5±0,5; КГ1 4,9±1,7 проти 6,7±2,4; КГ2 3,8±0,8 проти 6,7±1,3. Отримані результати прихильності до лікування через 12 місяців засвідчили позитивну динаміку. Так, низьку прихильність до лікування на початку дослідження мали 14 (33,3%) пацієнтів, а через рік – 4 (9,5%) хворих. Середню прихильність до початку мали 28 (66,7%) хворих, через рік 22 (52,4%) хворих, а високу прихильність через рік мали вже 16 (38,1%) хворих. При визначені рівня якості життя через 12 місяців виявлено збільшення показників загального та ментального здоров’я, що має достовірно значиму різницю, р˂0,05. Так, середні показники фізичного здоров’я мали таку динаміку: ГД1 29,3±4,5 проти 19,0±10,5; ГД2 32,1±3,9 проти 18,3±7,3; ПД1 46,6±2,9 проти 34,8±3,8; ПД2 43,3±2,6 проти 30,6±4,6; КГ1 57,4±5,2 проти 48,9±3,4; КГ2 70,1±2,5 проти 56,0±7,2. Середні показники психологічного здоров’я мали таку динаміку: ГД1 57,1±8,5 проти 38,0±16,8; ГД2 67,4±5,8 проти 53,7±11,3; ПД1 70,6±2,3 проти 60,1±3,2: ПД2 68,7±1,6 проти 58,9±3,5; КГ1 82,5±2,6 проти 79,0±3,2; КГ2 88,3±4,1 проти 83,0±1,9. Результати показників анкетних даних прямо пропорційні з показниками крові. Так, показники ліпідного обміну демонструють незначну позитивну динаміку. Звертають на себе увагу середні показники ІА у групах: ГД1 4,4±0,8 проти 5,6±2,1; ГД2 4,9±0,7 проти 6,9±1,1; ПД1 4,1±0,6 проти 4,8±0,9; ПД2 5,0±0,9 проти 6,2±2,0; КГ1 3,9±0,7 проти 5,1±3,3; КГ2 2,4±0,3 проти 2,9±1,1. Рівень еритроцитів та гемоглобіну також мають незначно покращені результати: ГД1 3,1±0,3 проти 2,9±0,3 та 95,2±9,2 проти 83,1±12,0; ГД2 3,4±0,3 проти 2,9±0,8 та 103,1±10,6 проти 84,5±14,3; ПД1 3,2±0,3 проти 3,1±0,4 та 99,0±9,1 проти 93,6±14,6; ПД2 3,0±0,5 проти 2,9±0,6 та 94,8±13,9 проти 86,6±19,5; КГ1 4,6±0,2 проти 4,0±0,7 та 135,5±2,6 проти 118±19,2; КГ2 4,3±0,2 проти 4,4±0,6 та 131,8±6,0 проти 133±17,3. Наукова новизна одержаних результатів Вперше проведено теоретичне узагальнення перебігу термінальної стадії ХХН з наявністю ЦД 2-го типу, що перебувають на НЗТ, ознаки ТДР, що тісно взаємопов’язані із показниками ЯЖ та прихильності до лікування на підставі комплексного вивчення загальних та біохімічних показників крові, а також результатів різноманітних опитувальників таких як: госпітальна шкала тривоги та депресії, анкета якості життя SF-36, Моріскі-Грін для визначення прихильності до лікування та вплив немедикаментозного лікування арттерапією на рівень ТДР. Виявлено, що у діалізних хворих з ЦД 2-го типу кількість випадків ускладнень основного захворювання більше, ніж у хворих без ЦД, що проявляється швидким прогресуванням даних ускладнень та погіршенням їх перебігу. Вперше виявлено тісний зв'язок між ТДР, показниками ЯЖ та прихильністю до лікування у діалізних хворих, незважаючи на метод НЗТ, структуровано значення отриманих результатів у порівнянні з хворими, що мають ХХН І-ІІ стадії. Додаткове призначеня і проведення арт-терапії обумовлювало покращення показників ТДР, що, в свою чергу, покращувало ЯЖ і, відповідно, прихильність до лікування, підвищенням комплаєнсу між лікарем та пацієнтом. Практичне значення отриманих результатів Практична цінність проведеного дослідження полягає в обгрунтованні значимості виявлення психосоціальних факторів ризику як складової загального кардіоваскулярного ризику та визначенні особливостей реалізації несприятливого впливу психосоціальних факторів на прихильність до лікування та якість життя пацієнтів. Результати проведених досліджень спонукають сімейного лікаря до виявлення факторів кардіоваскулярного ризику, таких, передусім, як тривожність та депресія та проведення необхідної психотерапевтичної корекції з метою запобігання несприятливому впливу психосоціальних факторів. Оскільки у пацієнтів з цукровим діабетом з плином часу розвивається діабетичне ураження нирок з розвитком хронічної ниркової недостатності з можливою необхідністю подальшим проведенням діалізної терапії, результати дослідження необхідно враховувати у практичній діяльності лікарівендокринологів. Найбільне значення отримані результати мають для лікарів діалізних центрів, так з проведенням діалізної терапії вони повинні одночасно діагностувати наявність тривожності та депресії, проводити оцінку якості життя. Встановлено, що покращення якості життя у пацієнтів на діалізній терапії неможливе без усунення тривожності та депресії, досягнення комплаєнсу «лікар-пацієнт». Досягнути мети можна застосовуючи арт-терапію у комплексній терапії таких пацієнтів.