Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 22, вип. 2 (78)

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 13 з 13
  • Документ
    Особливості моторних флуктуацій при різних формах хвороби Паркінсона
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Таряник, Катерина Анатоліївна; Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Литвиненко, Наталія Володимирівна; Tarianyk, K. A.; Shkodina, A. D.; Lytvenenko, N. V.
    Леводопа є одним з найефективніших препаратів для лікування хвороби Паркінсона. На жаль, на сьогодні ще не знайшли леводопи, яка не має побічного впливу на організм при тривалому використанні. Через декілька років прийому даної терапії у більшості хворих змінюється реакція на препарати леводопи – знижується тривалість дії разової дози, з'являються різкі коливання у стані хворого (моторні флуктуації) та дискінезії. Метою нашого дослідження стало вивчити частоту та характер моторних флуктуацій при різних формах хвороби Паркінсона та оцінити їх вплив та якість життя пацієнтів. З цією метою нами було обстежено 80 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які знаходились на обстеженні та стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» та на базі Центру для пацієнтів із хворобою Паркінсона та іншими нейродегенеративними захворюваннями на базі кафедри нервових хвороб Полтавського держаного медичного університету. У пацієнтів оцінювали вік, тривалість захворювання, тривалість терапії препаратами леводопи, дозу препаратів леводопи, частоту і характер моторних флуктуацій. Діагноз встановлювався згідно з критеріями Всесвітнього Банку мозку Великої Британії. Ступінь клінічних проявів визначали по уніфікованій рейтинговій шкалі оцінки хвороби Паркінсона модифікованій Міжнародним товариством хвороби Паркінсона та рухових розладів та шкалі Хена та Яра. Ступінь оцінки повсякденної активності проводили за шкалою Шваба та Інгланда. Для оцінки моторних флуктуацій та дискінезій застосовували щоденник пацієнта, який пацієнт самостійно заповнював впродовж 3 днів до візиту в клініку. По щоденнику визначали тривалість «off-періоду» на фоні лікування. В залежності від форми захворювання виділили: 1 група – 40 пацієнтів із акінетико-ригідною формою; 2 група – 40 пацієнтів із змішаною акінетико-ригідно-тремтючою формою. Встановлено, що дебют обох форм хвороби Паркінсона переважно припадає на похилий вік, який характеризується метаболічними змінами, що може відігравати роль у сприйнятливості до лікування препаратами леводопи. У групах пацієнтів не визначено статистично значущих відмінностей за віком пацієнта, віком дебюту захворювання, тривалістю захворювання та тривалістю терапії препаратами леводопи, стадією по шкалі Хен та Яр. Згідно шкали Шваба та Інгленда виявлено вищий рівень залежності від сторонньої допомоги у групі 1 порівняно з групою 2, що може бути спричинене більш вираженими моторними розладами і моторними флуктуаціями. Продемонстровано, що за умови співставності за клінічною тяжкістю, тривалістю захворювання та вживання препаратів леводопи пацієнти з різними формами хвороби Паркінсона демонструють відмінності у вираженості рухових порушень, зокрема у якості моторних ускладнень леводопатерапії, що проявляються у формі моторних флуктуацій. При цьому різні форми хвороби Паркінсона не відрізняються за частотою поширеності різних типів моторних флуктуацій і потребують розробки нових підходів до корекцій цих станів.
  • Документ
    Перспективна структура патофізіології як навчальної дисципліни в умовах воєнного стану
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Акімов, Олег Євгенович; Соловйова, Наталія Веніамінівна; Міщенко, Артур Володимирович; Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Akimov, O. Ye.; Solovyova, N. V.; Mischenko, A. V.; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.
    У зв’язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації 24 лютого 2022 в Україну освітній простір нашої держави опинився в складних умовах воєнного стану. Тому перед системою вищої медичної освіти в Україні постає проблема надання здобувачам освіти теоретичних знань та практичних навичок, що стануть у нагоді їм, як майбутнім офіцерам та солдатам медичної служби Збройних сил України. Це вимагає змін у навчальних програмах багатьох теоретичних та практичних дисциплін, що передбачені навчальним планом здобувачів освіти ІІ (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 222 «Медицина». Метою даної роботи є розробка плану реструктуризації патофізіології як навчальної дисципліни, відповідно до умов воєнного стану. Модуль № 2 «Патофізіологія органів та систем» навіть за умов воєнного стану має залишитись без значних змін. Це обумовлено наявністю в кожній із тем модуля інформації щодо патологічних станів чи процесів, що можуть виникати в умовах війни та воєнного стану. Модуль №1 «Загальна патофізіологія» є своєрідним введенням у дисципліну та має на меті навчити здобувача освіти мислити такими категоріями, як етіологічний фактор, патогенетична ланка, головна ланка патогенезу, принципи патогенетичної терапії, тощо. Також у межах цього модуля розглядаються такі патологічні процеси та стани як різні види шоку та коми. Для забезпечення якісного освітнього процесу в умовах воєнного стану в структурі патофізіології як навчальної дисципліни мають відбутись наступні зміни: 1. Мають бути створені шляхом виокремлення із теми «Екстремальні стани та термінальні стани» три нові теми для аудиторних практичних занять: «Екстремальні стани та термінальні стани. Механізми розвитку шоку», «Механізми розвитку коматозних станів» та «Патогенез краш-синдрому та опікової хвороби». 2. Для вивільнення годин на три нові теми практичних занять необхідним є об’єднання наступних тем: «Запалення» та «Гарячка» і «Пошкодження клітинних мембран» та «Інформаційні аспекти порушення в клітині».
  • Документ
    Модулятори факторів транскрипції NF-капа B та Nrf2 як засоби обмеження деструкції позаклітинного матриксу пародонта щурів після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.
    Досліджено вплив модуляторів факторів транскрипції NF-κB та Nrf2 на деполімеризацію біополімерів позаклітинного матриксу пародонта в ранньому посттравматичного періоду після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми (ЧМТ). Дослідження були проведені на 30 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-220 г, розподілених на 6 груп: 1-ша (хибнотравмовані тварини, контроль 1) – шкіру голови щурів стискали затискачем Мікуліча на одне клацання (під етерним наркозом); 2-га – після моделювання експериментальної ЧМТ (контроль 2); тваринам інших груп після відтворення ЧМТ протягом 7-діб внутрішньочеревинно вводили модулятори транскрипційних чинників: інгібітор ядерної транслокації NF-κB піролідиндитіокарбамат амонію в дозі 76 мг/кг, індуктор транскрипційного фактора Nrf2 диметилфумарат в дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду, а також біофлавоноїди, що виявляють властивості інгібітора NF-κB та індуктора Nrf2, а саме: епігалокатехін-3-галат в дозі 1 мг/кг і водорозчинну форму кверцетину (корвітин) у дозі 100 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин). Показано, відтворення ЧМТ супроводжується зростанням у м’яких і кістковій тканині пародонта наприкінці раннього посттравматичного періоду (на 7 добу) колагенолізу та деполімеризації протеогліканів і сіалоглікопротеїнів, про що свідчить збільшення у гомогенаті цих тканин концентрації вільного оксипроліну, гексуронових кислот і Nацетилнейрамінової кислоти. Введення специфічних модуляторів транскрипційних чинників NF-κB і Nrf2 (піролідиндитіокарбамату амонію та диметилфумарату відповідно) та рослинних біофлавоноїдів епігалокатехіну-3-галату та кверцетину після моделювання ЧМТ істотно обмежує процеси деполімеризації макромолекул сполучної тканини м’яких і кісткової структур пародонта (колагену, протеогліканів, глікопротеїнів) з вивільненням і збільшенням концентрації їхніх мономерів (оксипроліну, гексуронових і N-ацетилнейрамінової кислот). В статті порівнюється ефективність застосування за умов експерименту специфічних модуляторів транскрипційних чинників NF-κB і Nrf2 та біофлавоноїдів. Ключові слова: транскрипційні чинники NF-κB та Nrf2, біофлавоноїди, пародонт, черепно-мозкова травма, позаклітинний матрикс, колагеноліз, протеоглікани, сіалоглікопротеїни.
  • Документ
    Вплив куркуміну на розвиток оксидативно-нітрозативного стресу в тканинах печінки щурів при моделюванні метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Френкель, Юрій Давидович; Черно, Валерій Степанович; Костенко, Віталій Олександрович; Frenkel’, Yu. D.; Cherno, V. S.; Kostenko, V. O.
    Вплив куркуміну на розвиток оксидативно-нітрозативного стресу в тканинах печінки щурів при моделюванні метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення. Метою дослідження була оцінка впливу поліфенолу куркуміну на показники оксидативнонітрозативного стресу в печінці щурів при моделюванні метаболічного синдрому (МС) за умов цілодобового освітлення. Експерименти були виконані на 21 білому щурі-самцях лінії Вістар масою 215-255 г, розподілених на 3 групи. Тварин 1-ї групи (контроль I) утримували на стандартному раціоні віварію та рівному чергуванні періодів світла та темряви. Щурам 2-ї групи моделювали МС (протягом 2-х місяців призначали вууглеводно-ліпідну дієту, що складається з 20% водного розчину фруктози для пиття та відповідного раціону харчування) за умов цілодобового освітлення тварин (контроль ІІ). Щурам 3-ї групи на тлі відтворення МС протягом часу цілодобового освітлення щоденно внутрішньошлунково через зонд вводили куркумін (“Sigma-Aldrich, Inc.”, США) у дозі 200 мг/кг. У гомогенаті печінки щурів визначали швидкість генерації супероксидного аніон-радикала (•О 2 ), активність загальної NO-синтази (NOS), її конститутивної та індуцибельної ізоформ (cNOS, iNOS), вміст пероксинітритів лужних та лужноземельних металів. Введення куркуміну за умов експерименту вірогідно зменшувало у тканинах печінки вироблення •О 2 мікросомальними монооксигеназами та NOS на 40,1%, дихальним ланцюгом мітохондрій – на 34,4%, NADPH-оксидазою лейкоцитів – на 32,1%; активність NOS та iNOS на 39,0% та 41,6%; концентрацію пероксинітритів лужних та лужноземельних металів на 23,8 порівняно зі значеннями 2-ї групи. Активність cNOS за цих умов була більшою за результат контролю ІІ в 2,79 раза, індекс спряження цього ізоферменту – у 4,3 раза. Зроблено висновок, що введення куркуміну при відтворенні моделі метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення щурів істотно обмежує ознаки оксидативно-нітрозативного стресу а тканинах печінки щурів.
  • Документ
    Вплив модуляторів транскрипційних чинників NF-КАПА B і NRF2 на показники оксидативно-нітрозативного стресу в тканинах тонкої кишки щурів після лапаратомії на тлі ліпополісахарид-індукованої системної запальної відповіді
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Таран, Олена Василівна; Соловйова, Наталія Веніамінівна
    Вивчали вплив модуляторів транскрипційних чинників NF-κB та Nrf2 на показники оксидативнонітрозативного стресу в тканинах тонкої кишки щурів після виконання операції лапаротомії на тлі відтворення ліпополісахарид (ЛПС)-індукованої системної запальної відповіді (СЗВ). Дослідження були проведені на 35 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 220-250 г, розподілених на 5 груп: 1-ша (контрольна) – «хибнооперовані» тварини; 2-га – щурам виконували лапаротомію після відтворення ЛПС-індукованої СЗВ; тваринам 3-ї, 4-ї та 5-ї груп після лапаротомії, змодельованої на тлі ЛПСіндукованої СЗВ протягом 7-діб внутрішньоочеревинно вводили, відповідно, інгібітор активації NFκB амонію піролідиндитіокарбамат (у дозі 76 мг/кг), індуктор Nrf2 диметилфумарат (у дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду) та водорозчинну форму кверцетину (у дозі 100 мг/кг, що становить 10 мг/кг у перерахунку на кверцетин), відповідно. Дослідження проводили через 7 діб після часу «хибної» операції або лапаротомії. Виявлено, що застосування піролідиндитіокарбамату амонію, диметилфумарату, а також водорозчинної форми кверцетину за умов поєднаного впливу хірургічної травми (лапаротомії) та ЛПС S. typhi значно обмежує продукцію супероксидного аніонрадикала різними джерелами (мікросомами та конститутивними ізоформами NO-синтази у неспряженому стані, мітохондріями та NADPH-оксидазою лейкоцитів), загальну та індуцибельну NO-синтазну активність, утворення пероксинітриту у тканинах тонкої кишки щурів. Виявлено здатність диметилфумарату, на відміну від піролідиндитіокарбамату амонію та кверцетину, покращувати за умов експерименту конститутивний синтез оксиду азоту.
  • Документ
    Методологія вивчення взаємин між мікробіоценозом порожнини рота людини та його організмом
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Зайцев, Андрій Володимирович; Бойченко, Ольга Миколаївна; Котелевська, Наталія Василівна; Ніколішин, Анатолій Карлович; Zaitsev, A. V.; Boychenko, O. M.; Kotelevskaya, N. V.; Nikolishyn, A. K.
    Постійну мікробіоту порожнини рота асоціюють з виникненням карієсу зубів та захворювань тканин пародонту і слизової оболонки. Найбільшу активність при цьому визначено у стрептококів, лактобацил, актиноміцетів та грибів роду Candida. Патогенність збудника може залежати від його біологічних властивостей. Вона також може бути інтегрованим результатом дії кількох симбіонтів біоценозу між собою. Вона також може бути результатом дії між сімбіонтами біоценозу порожнини рота та організмом-хазяїном. Саме цей аспект висвітлений в роботі. Метою роботи є застосування даних аналізу взаємин між організмом-хазяїном та мікроорганізмами, які вважаються чинниками карієсу для використання в подальшій лікувальній, науковій роботі і педагогічній діяльності при викладанні відповідних розділів терапевтичної стоматології та мікробіології. Було проведено аналіз взаємин між організмом-хазяїном та мікроорганізмами, які вважаються чинниками карієсу. Матеріалами слугували дані досліджень молоді з різними показниками КПВ, які були проведені в Полтавському державному медичному університеті. В роботі розглянуті взаємини між організмомхазяїном та мікробіотою порожнини рота при різних станах карієсу зубів. Проведений аналіз стосувався лактобацил, γ-гемолітичних стрептококів (до яких належить S. mutans), грибів роду Candida та актиноміцетів. Дослідження показало, що чисельність людей із γ-гемолітичними стрептококами стовідсоткова. Цю залежність можна виразити формулою y=100. Чисельність людей із лактобацилами варіюється від 43% при КПВ=0 і вище 70% при КПВ≥6. Ця залежність має формулу y=13,5x+29. Це відбувається за лінійними законами. Кількість людей-носіїв актиноміцетів за КПВ=0 також дорівнює нулю. Але при збільшенні інтенсивності карієсу відсоток носіїв цих представників мікрофлори збільшується не за лінійними законами. Формула цих змін має вигляд: y=12,5x2-32,5x+20. Відсоток носіїв грибів Candida змінюється за формулою: y=5x2-10x+5. Це відбувається не за лінійними, а за квадратичними законами. Тобто такі зміни мають критичну точку – так звану точку біфуркації. З цієї точки взаємини між людиною і вказаними представниками мікробіоценозу її порожнини рота стають нестійкими. Виникає невизначеність щодо подальшого їх взаємофункціонування: система «організм-мікробіоценоз» може стати хаотичною, або вийти на новий рівень функціонування. Проведене дослідження вказує на те, що взаємини між людинами-носіями та представниками їх мікробіоценозів змінюються по різному в залежності від стану в порожнині рота. Тут цей стан характеризує показник КПВ. Проведене дослідження взаємин між мікробіоценозами і їх носіями має бути використано в подальшій науковій роботі, а також в педагогічній діяльності при викладанні розділів, які стосуються карієсу зубів та захворювань пародонту.
  • Документ
    Визначення вираженості запальних змін синовіальної оболонки у пацієнтів з остеоартритом колінних суглобів за допомогою еластометрії зсувних хвиль
    (Полтавський державний медичний університет, 2022-09-27) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Боряк, Христина Радиславівна; Zhdan, V. M.; Lebed, V. G.; Ivanitsky, I. V.; Ischeikina, Yu. A.; Boryak, K. R.
    Остеоартрит має значне поширення серед населення. За короткий термін він викликає стійку втрату працездатності та призводить до інвалідності в осіб працездатного віку. Зміни у структурі суглобів хворих на ОА можуть мати залежність від отримуваної базисної терапії та контролю остеоартриту. Мета даної роботи – доцільність використання еластометрії у оцінці вираженості активності синовіїту у колінних суглобах пацієнтів із остеоартритом в залежності від отримуваного ними базисного терапії та контролю остеоартриту. Початковий рівень жорсткості синовіальної оболонки в усіх групах не мав достовірних відмінностей і склав 8,59±0,97 кПа для першої групи, 9,97±1,15 кПа для другої групи та 9,11±0,69 кПа для третьої групи. Кореляційний аналіз на момент включення у дослідження показав тісний зв’язок в усіх групах пацієнтів між показниками жорсткості синовіальної оболонки колінного суглобу і рівнем С реактивного білку (r=0,71,p=0,011) та рівнем ШОЕ ( r=0,69, p=0,018, який зберігався і після проведення 6- місячної терапії (r=0,73, p=0,045) та (r=0,69, p=0,021) відповідно. Кореляційний аналіз між рівнем скутості та показниками жорсткості синовіальної оболонки колінного суглобу(r=0,71, p=0,015), ступенем вираженості болю в колінному суглобі за даними ВАШ та показниками жорсткості синовіальної оболонки колінного суглобу (r=0,63, p=0,012) на момент включення у дослідження свідчить про зв'язок між жорсткістю синовіальної оболонки та клінічними проявами, який зберігався і після проведення 6- місячної терапії (r=0,41, p=0,022) та (r=0,51, p=0,014) відповідно. Результати отриманих нами досліджень свідчать про ефективність використання визначення жорсткості синовіальної оболонки колінних суглобів (еластометричних показників) для оцінки ефективності базисної терапії пацієнтів із остеоартритом.
  • Документ
    Роль діагностики мікропрепаратів в засвоєнні знань та практичних навичок на заняттях дисциплін медико-біологічного профілю
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Шевченко, Костянтин Васильович; Кінаш, Оксана В'ячеславівна; Пелипенко, Лариса Борисівна; Yeroshenko, G. A.; Lysachenko, O. D.; Shevchenko, K. V.; Kinash, O. V.; Pelypenko, L. B.
    Для якісного засвоєння теоретичних знань та практичних навичок на заняттях з «гістології, цитології, ембріології» і «медичної біології» при вивченні здобувачами-медиками будови клітин, тканин, органів та для визначення їх структур, діагностуванні на мікропрепаратах збудників та переносників збудників паразитарних хвороб, видової належності гельмінтів та їх яєць, використовуються мікроскопічні та субмікроскопічні дослідження цито- та гістопрепаратів. Засвоєння медикобіологічних дисциплін передбачає набуття вміння визначати мікропрепарати та їх структурні елементи для подальшого використання в майбутній практичній діяльності при ультраструктурному дослідженні біоптатів органів, діагностуванні патологічних процесів, встановленні причин зараження, лабораторній діагностиці паразитарних хвороб тощо.
  • Документ
    Оптимізація лікування гнійних ран методом вакуумної терапії
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Зубаха, Анатолій Борисович; Лігоненко, Олексій Вікторович; Шумейко, Ігор Анатолійович; Стороженко, Олексій Володимирович; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Zubakha, A. B.; Ligonenko, O. V.; Shumeiko, I. A.; Storozhenko, O. V.; Skotarenko, T. A.
    Проведено порівняльне дослідження лікування 30 хворих з гнійними ранами різної етіології та локалізації, у яких, крім традиційних методів лікування, був застосований метод вакуумної терапії (ВАКтерапії) в фазах ранового процесу. На сьогоднішній день доведено, що ВАК-терапія забезпечує позитивну динаміку загоєння ран, зменшує ранову ексудацію, підтримує помірно вологе середовище в рані, яке необхідно для нормального перебігу репаративно-регенеративних процесів, також сприяє видаленню значної кількості патогенної мікрофлори, покращує мікроциркуляцію в місці джерела запалення, що призводить до клітинної проліферації та синтезу сполучної тканини [1,2,3,4]. Даний метод відносно недорогий, практично безпечний та достатньо ефективний, що дозволяє його рекомендувати для широкого застосування в хірургічній практиці для лікування гнійних ран, особливо в першій фазі ранового процесу.
  • Документ
    Морфофункціональне та клінічне значення інтерстиціальних клітин Кахаля в сечовому міхурі
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Шерстюк, Олег Олексійович; Саричев, Ярослав Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Сухомлин, Леонід Петрович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Sherstyuk, O. O.; Sarychev, Ya. V.; Suprunenko, S. M.; Sukhomlin, S. A.; Pustovoit, G. L.
    Вступ. Лікування симптомів нижніх сечових шляхів, які у більшості випадків спричинені доброякісною гіперплазією передміхурової залози є складним завданням сучасної медицини. З’ясування походження гіперактивності сечового міхура допоможе у лікування даної когорти пацієнтів. Дослідження інтерстиціальних клітин Кахаля у сечовому міхурі відкривають нові можливості як покращити наше розуміння фізіології сечового міхура. Мета дослідження: аналітичний огляд літератури щодо ролі інтерстиціальних клітин Кахаля у фізіології сечового міхура. Матеріали та методи дослідження. Проведений аналітичний огляд літератури, що висвітлює морфологічне та фізіологічне значення інтерстиціальних клітин Кахаля в сечового міхура. Результати. Інтерстиціальні клітини Кахаля знаходяться в безпосередній близькості від м'язових клітин, вегетативних нервових закінчень і уротеліальних клітин. З’являється все більше доказів того, що інтерстиціальні клітини Кахаля відіграють роль у розвитку симптомів нижніх сечових шляхів. Інтерстиціальні клітини Кахаля можуть відповідати за генерування електричних потенціалів і індукцію скорочень м’язів детрузора. Були висунуті нові патомеханізми розвитку гіперактивності сечового міхура, а саме: порушення спонтанної скорочувальної здатності, спричинене зміненою трансдукцією сигналу інтерстиціаль-них клітин Кахаля між нервами та м’язовими клітинами детрузора; зміна передачі сигналу через субуротеліальні інтерстиціальні клітини Кахаля. Рецептор c–kit є не тільки маркером виявлення цих клітин, але також може відігравати вирішальну роль у контролі функції сечового міхура. Висновки. Інтерстиціальні клітини Кахаля, відкриті більше 100 років тому залишаються маловивченим об'єктом. Маючи довгі відростки, інтерстиціальні клітини Кахаля формують множинні контакти з гладком'язовими та нервовими клітинами, утворюючи специфічну мережу. Сучасні знання про інтерстиціальні клітини Кахаля в сечовому міхурі підвищили ймовірність того, що ці клітини та рецептори c–kit можуть стати новою “мішенню” для терапевтичного лікування симптомів ни-жніх сечових шляхів та гіперактивності сечового міхура.
  • Документ
    Інтерпретація морфологічної картини, яка спостерігається на гістологічних препаратах з точки зору стереології
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Шерстюк, Олег Олексійович; Гринь, Володимир Григорович; Тарасенко, Яна Альбертівна; Тихонова, Олеся Олександрівна; Литовка, Володимир Вікторович; Sherstiuk, O. O.; Hryn, V. H.; Tarasenko, Ya. A.; Tykhonova, O. A.; Lytovka, V. V.
    Матеріалом для досліджень послужив архівний матеріал 8 препаратів піднебінних та губних слинних залоз дорослої людини, який був фіксований у 4% розчині глютарового альдегіду на фосфатному буфері (рН 7,4). Після попередньої фіксації об'єкт розсікали на окремі частини та фіксували у свіжоприготовленому аналогічному фіксаторі з додаванням 1% розчину хлористого кальцію при 4°С протягом 12 годин. Після закінчення фіксації тканину промивали від надлишків фіксатора та обробляли згідно рекомендацій щодо електронної мікроскопії. Тканини, укладені в епоксидну смолу, слугували для отримання напівтонких серій гістологічних зрізів, на основі яких була виконана графічна і пластична реконструкція епітеліальних компонентів, (зокрема трубчастих) залоз. Напівтонкі зрізи фарбували розчином 0,1% толуїдинового синього на фосфатному буфері з різними рН (від 5,5 до 8,5). Результати. Спіралеподібна, штопороподібна, звивиста, арочна та інші форми біологічних трубчатих структур на мікроскопічному рівні не є винятком і, як показують у тому числі й наші дослідження, є закономірним явищем поряд з їхньою прямолінійною формою. Можна припустити, що взаємозалежність форми трубчастих транспортних мікроканалів та ламінарний рух рідини закономірно відображають елементи криволінійної симетрії і, зокрема, її спіралеподібну властивість. Висновок. Отже, можна думати, що звивиста форма транспортних каналів тканин людини та тварин є корисним стереоморфологічним пристосуванням, а їх вивчення та тривимірне моделювання становить науковий інтерес, зокрема для пізнання механізму ламінарного руху рідини по біологічних трубках.
  • Документ
    Препарування екстрорбітальної, інфраорбітальної та Гардерової сльозових залоз лабораторного щура
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Каценко, Андрій Любославович; Шерстюк, Олег Олексійович; Устенко, Роман Леонідович; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Пілюгін, Андрій Валентинович; Katsenko, A. L.; Sherstyuk, О. O.; Ustenko, R. L.; Svintsytska, N. L.; Pilyugin, A. V.
  • Документ
    Взаємозв'язок положення голівок скроневонижньощелепного суглоба та верхніх дихальних шляхів при патології прикусу І -ІІ класу
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Стасюк, Олексій Анатолійович; Stasiuk, О. A.
    Респіраторні органи та зубощелепний апарат досить тісно пов’язані між собою. Зменшення розмі- рів верхніх дихальних шляхів - це фактор, що сприяє розвитку та формуванню патології прикусу і, навіть, дисфункції скроневонижньощелепного суглобу. В останні роки спостерігається ріст поши- реності зубощелепних аномалій серед дитячого населення. Метою дослідження було визначення та порівняння положення голівок скроневонижньощелепного суглоба та анатомічних розмірів (пе- редньозадній розмір) верхніх дихальних шляхів у пацієнтів із патологією прикусу І та ІІ класу на ос- нові конуснопроменевої комп’ютерної томографії. Проведено аналіз 39 конуснопроменевих комп’ютерних томограм пацієнтів. Відповідно куту ANB всі пацієнти були розподілені на дві групи згідно наявної патології прикусу - на І та ІІ клас. Вимірювання і розшифровка конуснопроменевих комп’ютерних томограм проводилася за методом Н.А.Рабухіної та за методикою McNamara. Роз- міри суглобової щілини скроневонижньощелепного суглобу у трьох відділах: передньому, верхньому і задньому як праворуч, так і ліворуч не мають статистично достовірних відмінностей. Середнє значення суглобової щілини зліва та справа у пацієнтів першої групи в передньому відділі станови- ло 2,5±0,27мм, в пацієнтів другої групи – 3,01±0,35. В верхньому відділі ці показники в пацієнтів першої групи становили 2,76±0,37 мм, другої – 2,65±0,32 мм. В задньому відділі середнє значення су- глобової щілини були 3,06±0,01 мм у пацієнтів в першій групі та 2,28±0,27 мм в другій групі. Виміри орофарингеальної ділянки на конуснопроменевих комп’ютерних томографіях за методом McNamara ширина верхнього відділу глотки в першій групі становила 17,41±0,44 мм., а у другій групі становили в середньому 15,82±0,61 мм зі статистичною достовірністю (р˂0,05). У пацієнтів з па- тологією прикусу, незважаючи на І кл. чи ІІ кл., за методикою McNamara, нижній відділ глотки має звуження в порівнянні з нормою. В пацієнтів 2-ї групи визначено статистично достовірну різницю зменшення ширини верхнього відділу глотки в порівнянні з 1-ю групою та зміщення голівок СНЩС вверх та до заду.