Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 4 (72)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/14533

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 44

Можливості мініінвазивної ендоринохірургії з врахуванням фактичних меж поля обзору сучасних ендоскопів
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Шкорботун, Я. В.; Шкорботун, Я. В.; Shkorbotun, Ya. V.
Одним із визначальних факторів в досягненні мініінвазивності в ринохірургії є застосування оптимальних ощадливих хірургічних доступів, вибір яких на даний час в значній мірі залежить від візуалізаційних можливостей ендоскопічної техніки, зокрема характеристик кутового бачення ендоскопів. Це особливо важливо при плануванні і виконанні ендоназальних втручань на передніх відділах верхньощелепного синусу. Достатньо великий кут огляду дозволяє розширити можливості використання того чи іншого малоінвазивного доступу, зменшити необхідність заміни ендоскопів з різними кутами в ході втручання та підвищити якість його виконання. Метою дослідження було поліпшити методику вибору хірургічного доступу до верхньощелепного синусу з врахуванням оптичної осі та фактичної величини поля обзору ендоскопа. Для досягнення поставленої мети нами було виконано моделювання процесу вибору оптимального варіанту доступу до верхньощелепного синусу на основі власної методики прогнозування візуалізації ділянок просвіту синусу. Для визначення фактичного кута огляду ендоскопа нами здійснено порівняння застосування стандартної методики та запропонованого нами пристрою. Обстежено по 3 ендоскопа з оптичною віссю 70°, дослідження виконувались трикратно. Результати досліджень. Встановлено, що результати визначення меж поля огляду запропонованою нами методикою та за методикою Wang Q. et al. (2017) достовірно не відрізняються, що свідчить про порівнювану точність обох методик. При заявлених однакових характеристиках всіх трьох ендоскопів, визначена нами величина поля огляду досить суттєво відрізняються, (макисимально на 8,7°). Причому величина кута огляду у всіх зразках ендоскопів, що тестувались, була більшою, ніж передбачена виробником для стандартних ендоскопів (60°). Середня тривалість вимірювання величини поля огляду ендоскопа запропонованим нами способом, згідно даних хронометражу, склала 25,3±3,2 с, що достовірно швидше, ніж за методикою Wang Q. et al. (2017) - 83,7±2,0 с (P≤0,05). Також слід відмітити більшу зручність виконання дослідження за запропонованою методикою. Висновки. При оцінці можливості візуалізації ділянок верхньощелепного синуса необхідно враховувати не лише анатомічні особливості пацієнта, а також і фактичні оптичні характеристики ендоскопів. Запропонований пристрій для визначення меж поля огляду ендоскопів простий у виготовленні, потребує менше часу для дослідження і дозволяє ефективно і швидше визначити фактичні кути огляду ендоскопа. Фактичні оптичні характеристики ендоскопів можуть відрізнятись від нормативних.
Експериментальні моделі фетоплацентарної недостатності у тварин (огляд літератури та власні спостереження)
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Селюкова, Н. Ю.; Місюра, К. В.; Стороженко, Г. В.; Seliukova, N. Yu.; Misyura, K. V.; Storozhenko, G. V.; Селюкова, Н. Ю.; Мисюра, К. В.; Стороженко, Г. В.
Огляд літератури присвячено експериментальним моделям відтворення плацентарних порушень у матерів на тваринах. На сьогодні наші знання щодо структури та функції плаценти протягом вагітності залишаються обмеженими. Використання нових технологій та методів візуалізації на тваринах, які можуть забезпечити безпечний контроль за ростом і функцією плаценти in vivo, вимагатимуть проведення доклінічних досліджень та випробувань на відповідних розроблених моделях тварин, які можуть бути легко переведені в клінічні умови. Все це, звичайно вимагає використання тварин як моделі відтворення патологій плаценти. В огляді розглянуто позитивні та негативні сторони різних тварин та методів відтворення патологічного стану вагітності. В експерименті дуже часто використовують моделі фетоплацентарної недостатності, що виникають внаслідок оксидативного стресу та активації вільнорадикального окиснення. Для відтворення експериментальної фетоплацентарної недостатності обумовленою гістотоксичною гіпоксією, використовують ксенобіотик тетрахлорметан. Високий ризик її виникнення у жінок дуже молодого та зрілого репродуктивного віку. Достеменно не відомо, як буде впливати фетоплацентарна недостатність у матерів на статевий розвиток пубертатних нащадків. Саме тому, нами, в ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України» проведено комплексне експериментальне дослідження стосовно цього питання. Для вирішення цієї проблеми у нашому інституті розроблена і пропонується нова фармацевтична композиція, яка повинна сприяти не тільки корекції фетоплацентарної недостатності, але й мати профілактичне значення щодо збереження репродуктивного потенціалу у дорослому віці. Для цього використовували щурів популяції Вістар, двох вікових груп. Моделювали експериментальну ФПН, після, проводили корекцію фармкомпозицією. Проведене нами дослідження дозволило встановити, що фетоплацентарна недостатність по різному впливає на становлення репродуктивної системи у самців та самиць щурів пубертатного віку. Профілактичне додавання до корму вагітним самицям на тлі фетоплацентарної недостатності призводить до зменшення репродуктопатій у пубертатному віці. Дослідження моделей на тваринах дають важливе розуміння молекулярних та функціональних механізмів, що лежать в основі фетоплацентарної недостатності та затримки внутрішньоутробного розвитку, оскільки дозволяють проводити дослідження які неможливі на вагітних жінках.
Особливості коморбідного больового синдрому та когнітивної дисфункції у пацієнтів з множинним (розсіяним) склерозом
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Московко, С. П.; Московко, Г. С.; Андрієвська, М. І.; Співак, Я. В.; Московко, С. П.; Московко, Г. С.; Андриевская, М. И.; Спивак, Я. В.; Moskovko, S. P.; Moskovko, G. S.; Andriievska, M. I.; Spivak, Ya.
В даній роботі було проведено огляд наукових джерел про множинний (розсіяний) склероз, проаналізовано останні дані про особливості когнітивної дисфункції та коморбідний больовий синдром у пацієнтів з множинним (розсіяним) склерозом. Множинний (розсіяний) склероз належить до групи хро- нічних прогресуючих демієлінізуючих захворювань із переважним ураженням центральної нервової системи. Він вражає понад 2,5 мільйона людей у всьому світі і вважається одним із найбільш інвалідизуючих неврологічних розладів. Симптоматика варіює від фізичних симптомів, включаючи втрату зору, спастику, дисфункцію сечового міхура та кишечника, проблеми з ходьбою та рівновагою, втому та біль до таких психічних проблем, як когнітивні порушення, депресія та тривога. Значний вплив на якість життя пацієнтів з множинним (розсіяним) склерозом мають коморбідні стани. Це породжує значний науковий інтерес, оскільки їх наявність може спричинити затримку діагностики, змінити прогресування неврологічного дефіциту, знизити фізичну діяльність та посилити вираженість симптомів основного захворювання. Одним з найчастіших коморбідних станів, що супроводжують множинний (розсіяний) склероз, є біль. Поширеність больового синдрому складає від 29% до 86%. Певна когорта пацієнтів відзначає біль як один з перших симптомів множинного склерозу. Також при лікуванні та діагностиці множинного (розсіяного) склерозу у більшості випадків не береться до уваги стан когніції, яка завжди супроводжує пацієнта у вигляді когнітивних розладів різного ступеня важкості. Під когнітивною функцією розуміють найбільш складні механізми, за допомогою яких виконується процес раціонального пізнання навколишнього середовища та взаємодія з ним. Щоб оцінити стан когніції, можуть допомогти як серія когнітивного тестування при множинному склерозі, так і оцінка атрофії сірої речовини при МРТ-дослідженні. Також допоміжним методом діагностики є транскраніальна магнітна стимуляція, за допомогою якої можна створити модель картування кори головного мозку, використавши викликані моторні потенціали. Таким чином аналіз літератури показав, що досі не вивченими є питання впливу коморбідності та когнітивної дисфункції на перебіг множинного склерозу, зв’язку початку множинного склерозу з коморбідними станами, кореляцією неврологічного дефіциту з когнітивною здатністю пацієнтів.
Хірургічні методи лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ляховський, Віталій Іванович; Рябушко, Роман Миколайович; Сидоренко, Архип Володимирович; Ляховский, Виталий Иванович; Рябушко, Роман Николаевич; Сидоренко, Архип Владимирович; Liakhovskyi, V. І.; Riabushko, R. M.; Sydorenko, А. V.
Захворювання вен нижніх кінцівок, які супроводжуються розвитком трофічних виразок нижніх кінцівок, становлять актуальну медичну і соціальну проблему. Переважна більшість хворих знаходиться у працездатному віці – від 30 до 65 років. Важкі форми захворювання реєструються у 27% обстежених, а у 12,9% із них діагностовано активні або загоєні трофічні виразки. Останнім часом особливого значення приділяють лікуванню даної патології, проведенню ефективного оперативного лікування, пропонуються сучасні методики оперативних втручань, які передбачають повний радикалізм стосовно причин виникнення трофічних виразок венозного ґенезу та мають максимальний косметичний ефект. Метою роботи було проведення аналізу наукової літератури по застосуванню сучасних методів хірургічного лікування патології вен у хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок для подальшого удосконалення відомих і розробки нових оперативних втручань при дній патології. Оперативне лікування хворих з хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок, особливо при виникненні трофічних виразок на гомілках, на даний період розвитку медицини, є етапом комплексного лікування венозних трофічних розладів. Сучасні оперативні втручання відрізняються за способами, методиками та інструментарієм, що використовується, але передбачають максимальний косметичний ефект та повний радикалізм стосовно причин виникнення хронічної венозної недостатності. Корекція патологічних вено-венозних рефлюксів є основним методом усунення венозної гіпертензії, яка лежить в основі прогресування хронічної венозної недостатності і сприяє розвитку трофічних розладів, у тому числі і формуванню виразок. Етіологічною причиною виникнення венозної трофічної виразки є поява патологічного рефлюксу, який виникає в підшкірних, глибоких та перфорантних венах і, відповідно, місцем оперативного втручання мають бути ті венозні сегменти, в яких встановлений патологічний процес. Операція може бути виконана одномоментно або у два етапи: спочатку усувається вертикальний вено-венозный рефлюкс, а потім горизонтальний. При використанні сучасних мініінвазивних технологій, адекватна і повна корекція венозного кровотоку враженої кінцівки виконується одномоментно та максимально непомітно як у плані косметичного ефекту, так і перебігу післяопераційного періоду. Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить про єдність поглядів на стратегію хірургічного лікування варикозних трофічних виразок, що передбачає усунення вертикального і горизонтального рефлюксів, але відсутність єдності поглядів на тактичні підходи вирішення даних питань.
Національно-патріотичне виховання студентської молоді на кафедрі терапевтичної стоматології УМСА
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Іленко, Наталія Миколаївна; Бойченко, Ольга Миколаївна; Петрушанко, Татьяна Алексеевна; Иленко, Наталия Николаевна; Бойченко, Ольга Николаевна; Petrushanko, T. O.; Ilenko, N. M.; Boychenko, O. M.
Одним з показників національно-патріотичного виховання особистості є відношення до рідної країни, ставлення до її культурних та моральних цінностей. Протягом останніх років відбуваються зміни в питаннях державотворчої ідеологічної доктрини, що позбавило суспільство духовних та моральних ідеалів. І, як наслідок, молоде покоління формує багато в чому агресивні та руйнівні установки стосовно особистості, родини, держави, а особливо руйнуються патріотично-духовні почуття. В Україні сьогодні одним з пріоритетних завдань у виховному процесі закладів вищої освіти є створення ефективної системи національно- патріотичного виховання студентської молоді. На сучасному етапі розвитку України у молодих людей повинна формуватися повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України), повага до прав людини, бажання приймати участь в громадсько-політичному житті України, готовність захищати суверенітет та цілісність держави і рівність усіх перед законом. Українській медичній стоматологічній академії велика увага приділяється збереженню і примноженню духовних цінностей, культурних національних традицій, формуванню моральних якостей переконань, світогляду, вихованню почуття патріотизму. Керуючись комплексною програмою національно-патріотичного виховання громадян України та планом виховної роботи відділу управління, освітньо-виховної та гуманітарної роботи національно-патріотичне виховання на кафедрі терапевтичної стоматології здійснюються за принципами: національної спрямованості, який формує національну свідомість, любов до українського народу, повагу до культури всіх народів, самоактивності, що формує здатність критичності й самокритичності та ви- робляє громадську позицію, соціальної відповідності, що потребує узгодження національно-патріотичного виховання, і сприяє готовності до захисту України, історично-соціальної пам'яті для збереження духовно моральної спадщини України, принципів між поколінної наступності, який забезпечує для нащадків зразки Української культури. Обов’язковою умовою національно-патріотичного виховання є чіткі дії адміністрації, викладачів, співробітників і студентської молоді. Всі ці якості втілюють на кафедрі терапевтичної стоматології УМСА викладачі та куратори груп, свідчення цього є щорічні заходи, які проводить кафедра разом зі студентською молоддю.
Організація ефективної дистанційної ділової наради
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Каськова, Людмила Федорівна; Кулай, Ольга Олександрівна; Артем'єв, Андрій Владиславович; Ващенко, Ірина Юріївна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Кулай, Ольга Александровна; Артемьев, Андрей Владиславович; Ващенко, Ирина Юрьевна; Kaskova, L. F.; Kulay, O. A.; Artemiev, A. V.; Vashchenko, I. Yu.
На сьогодення важливим для ефективної праці є правильна організація дистанційного спілкування. Ділова нарада - невід'ємна складова робочого процесу, під час якої відбувається обмін інформацією, приймаються управлінські рішення, розв'язуються внутрішньоорганізаційні проблеми. Дистанційні наради часто ускладнюються суперечками і безпредметними розмовами, що позначається на їх ефективності. Неефективні наради не приносять користі для процесу і відволікають співробітників від їх безпосередніх обов'язків. Тому метою даної статті стало з'ясування чинників ефективності дистанційної ділової наради. Проблеми онлайн нарад полягають в тому, що люди не слухають тих, хто говорить, не реагують на те, що відбувається на зібранні, не хочуть слухати інших і намагаються поговорити самі, різні технічні можливості, різна підготовка учасників до такого формату, формати можуть бути різними і деякі з них передбачають підготовку, у неможливості швидкого розуміння реакції учасників. Висновки. Досвід дистанційної роботи показав важливість правильної організації і проведення ділової наради. Для організації ефективної дистанційної наради завжди треба продумати до якого виду вона буде відноситися. Попередити помилки і складності можливо, якщо передчасно побудувати структуру наради і продумати варіанти залучення співробітників.
Клініко-рентгенологічна характеристика малоінвазивної методики дентальної імплантації у бічних відділах нижньої щелепи за умови дефіциту кісткової тканини
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Павліш, Ігор Вікторович; Павлиш, Игорь Викторович; Pavlish, I. V.
На сьогодні, малоінвазивні методики дентальної імплантації поряд з негайним або раннім протезуванням досить широко використовуються та добре представлені в науковій літературі. Особливо актуальним постає питання застосування за умов дефіциту кісткової тканини. Одним із підходів до вирішення даної проблеми, зокрема у бокових відділах нижньої щелепи, є бікортикальне встановлення одноетапних імплантатів малого діаметру в обхід нижньощелепного каналу. Проте нам не вдалося знайти достовірних даних про дослідження клінічної ефективності їх застосування. Метою даного дослідження стало вивчення клінічної та рентгенологічної стабільності тонких одноетапних імплантатів фіксованих бікортикально за малоінвазивною методикою в бічних відділах нижньої щелепи за умов дефіциту кісткової тканини. Проведено обстеження 47 хворих з частковою чи повною втратою зубів на нижній щелепі, без тяжкої соматичної патології. До першої (основної) групи увійшли 25 пацієнтів з вираженим дефіцитом кісткової тканини в бокових відділах, яким було встановлено 146 імплантатів із застосуванням адаптованої нами малоінвазивної методики імплантації шляхом бікортикального встановлення нерозбірних імплантатів малого діаметру в обхід нижнього альвеолярного нерву з використанням хірургічного шаблона. Другу групу (контрольну) склали 22 пацієнти з невираженою атрофією бокових відділів нижньої щелепи, яким було встановлено 70 імплантатів з застосуванням стандартної методики одноетапної імплантації. Крім загально-клінічних методів, проводили визначення індексу гігієни, пробу Шиллера-Писарева та ортопантомографічне дослідження. Результати дослідження показали, що малоінвазивна методика дентальної імплантації має більш легкий та сприятливий перебіг післяопераційного періоду, що характеризується практичною відсутністю больового синдрому, мінімальною посттравматичною реакцією мʼяких тканин обличчя та слизової оболонки порожнини рота, а також відсутністю післяопераційних запальних ускладнень. Ортопедичне лікування за малоінвазивною методикою дентальної імплантації за умови дефіциту кісткової тканини з використанням одноетапних імплантатів малого діаметру в бокових відділах нижньої щелепи характеризується хорошими умовами для проведення індивідуальної гігієни. Середній рівень вертикальної резорбції периімплантної кісткової тканини в перший рік функціонування становив 0,763±0,001мм, а за два роки не перевищував 0,837±0,001 мм, що відповідає загальновизнаним критеріям ефективності.
Зміни поведінкових реакцій щурів після відтворення черепно-мозкової травми та їхня корекція модуляторами транскрипційних чинників
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Явтушенко, Іван Валерійович; Левков, Анатолій Анатолійович; Костенко, Віталій Олександрович; Явтушенко, Иван Валерьевич; Левков, Анатолий Анатольевич; Костенко, Виталий Александрович; Yavtushenko, I. V.; Levkov, A. A.; Kostenko, V. A.
Досліджено вплив модуляторів факторів транскрипції NF-κB, AP-1 та Nrf2 на поведінкові реакції в тестах «Темно-світла камера» та «Відкрите поле» після нанесення експериментальної черепно-мозкової травми (ЧМТ). Досліди були проведені на 42 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-220 г, розподілених на 6 груп по 7 щурів: контрольна (тестування проводилося до моделювання експериментальної ЧМТ та через 3 і 7 діб після нього); тваринам інших груп після відтворення ЧМТ протягом 7-діб внутрішньочеревинно вводили модулятори транскрипційних чинників: інгібітор ядерної транслокації NF-κB піролідиндитіокарбамат амонію в дозі 76 мг/кг, інгібітор AP-1 SR 11302 в дозі 1 мг/кг, індуктори Nrf2: диметилфумарат в дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду та епігалокатехін-3-галат в дозі 1 мг/кг, а також водорозчинну форму кверцетину (корвітин), що виявляє властивості інгібітора NF-κB та індуктора Nrf2, у дозі 100 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин). Тваринам контрольної групи замість досліджуваних сполук внутрішньочеревинно вводили 1 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Показано, що протягом першого тижня після ЧМТ порушується локомоторна активність і психоемоційний стан білих щурів: погіршуються показники рухової та дослідницької активності, орієнтувальної реакції, зростає рівень емоційної тривожності, страху, підвищується частота актів грумінгу. Застосування інгібіторів транскрипційних чинників NF-κB (піролідиндитіокарбамату амонію) та AP-1 (SR 11302), індукторів Nrf2 (диметилфумарату та епігалокатехін-3-галату) та водорозчинної форми кверцетину (корвітину) покращує протягом першого тижня після відтворення ЧМТ показники рухової та дослідницької активності, орієнтувальної реакції, зменшує рівень емоційної тривожності та страху.
Факт установления неопасной для жизни пешеходной травмы при судебно-медицинской экспертизе
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Сокол, В. К.; Колесниченко, В. А.; Сокол, В. К.; Колесніченко, В. А.
Судебно-медицинские аспекты низкоэнергетической пешеходной травмы исследованы недостаточно. Цель - изучить судебно-медицинские критерии установления механизма травмы при низкоэнергетических переломах нижних конечностей. Материал и методы. Материал исследования - 347 актов судебно-медицинских экспертиз пострадавших с переломами нижних конечностей, произведенных в Харьковском областном бюро судебно-медицинской экспертизы за период февраль - июнь 2018 г. Методы исследования - ретроспективный анализ, описательная статистика. Результаты. Частота низкоэнергетической пешеходной травмы составила 0,9%. Этот вид дорожно-транспортной травмы зарегистрирован у лиц в возрасте 78-88 лет вследствие предполагаемого наезда задней частью легкового автомобиля с образованием телесных повреждений в виде закрытых переломов проксимального отдела бедренной кости. Причина и механизм этих травм не были установлены в связи с поздним проведением первичной судебно-медицинской экспертизы, неполными данными в медицинской документации о клинических признаках травматических повреждений кожных покровов, пострадавших при первичном осмотре, неубедительными результатами криминалистических экспертиз одежды и обуви и малоинформативными данными автотехнической экспертизы. Выводы. При судебно-медицинской экспертизе низкоэнергетической пешеходной травмы установление травматических повреждений кожных покровов на стороне падения и на контралатеральной стороне - месте первого контакта с автомобилем - позволяет установить факт наезда и давность повреждения.
Особливості нейрокогнітивних процесів учнів основної школи за умов меритократичної освіти
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Редька, І. В.; Даниленко, Г. М.; Сотнікова-Мелешкіна, Ж. В.; Михальчук, О. Я.; Редька, И. В.; Даниленко, Г. М.; Сотникова-Мелешкина, Ж. В.; Мыхальчук, О. Я.; Red’ka, I. V.; Danilenko, G. M.; Sotnikova-Malashkina, Zh. V.; Mykhalchul, O. Ya.
Психофізіологічні особливості обдарованих учнів разом з загальною тенденцію до інтенсифікації навчання та надмірного використання технічних засобів навчання зумовлюють їх надзвичайну чутливість до факторів освітнього середовища. Впровадження меритократичної системи освіти вимагає перевірки відповідності організації навчально-виховного процесу психофізіологічним можливостям учня. Дана стаття присвячена порівнянню нейрокогнітивних процесів учнів основної школи (10-11 років) за меритократичного (n = 60) та традиційного (n = 26) навчання на основі співставлення відносної спектральної потужності частотних діапазонів електроенцефалограми (ЕЕГ) в умовах спокою та когнітивного навантаження (ментальна арифметика з відніманням). ЕЕГ-потенціали відводили монополярно від 21 локусу відповідно до міжнародної системи «10–20» із використанням усередненого референтного електрода. Аналізувалися безартефактні фрагменти запису тривалістю 35–45 с Загальними ознаками ЕЕГ-паттерну учнів, які навчаються за меритократичною системою, в умовах спокою та когнітивного навантаження є достовірно вища питома вага альфа-активності у лобових ділянках кори та бета-2 активності по всій конвекситаль-ній поверхні головного мозку. Ментальна арифметика викликала зміни в усіх частотних діапазонах ЕЕГ переважно у лобово-тім’яній мережі за меритократичного навчання, тоді як за традиційного навчання – переважно у дельта-діапазоні в скронево-тім’яних ділянках кори головного мозку. Встановлено, що учні, які навчаються за меритократичною системою, характеризуються більш високим рівнем морфофункціональної зрілості структур головного мозку та більш зрілим паттерном активації кортикальних структур під час когнітивного навантаження, що свідчить про розвиваючий вплив меритократичної освіти.
Сравнительная характеристика длины стопы и размера обуви юношей и девушек, проживающих в различных географических поясах
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Пац, Н. В.; Звягина, Е. В.; Пац, Н. В.; Звягіна, Є. В.; Pats, N. V.; Zvyagina, E. V.
Цель исследования - сравнить длину левой и правой стоп, а так же размер обуви у юношей и девушек 19 лет, проживающих в различных географических поясах. Материалы и методы исследования. С помощью стопомера произведено измерение длины стопы у 222 человек, проживающих в различных областях Беларуси и Южного Урала. При этом оценен размер обуви, которую носят девушки и юноши. Исследование проводилось в одинаковое время суток в промежутке с двенадцати до часа дня. В одинаковых условиях микроклимата (температура в помещении +20̊ С, влажность - 51%, скорость движения воздуха – 0, 2 м/с. Результаты. Выявлено увеличение длины стопы у девушек в возрасте 19 лет по сравнению со средними показателями в данной возрастной группе. У девушек, проживающих в Гродненской области, длина стопы длиннее на 0,47 см, чем у девушек, проживающих в Брестской области, и на 0,5 см, чем девушек, проживающих в Минской области. Имеются различия в размере левой и правой стоп у девушек, проживающих в Гродненской и Брестской областях: у девушек из Гродненской области разница составляет 0,04 см, а у девушек, проживающих в Минской области - 0,02 см. Выводы. Средние показатели длины стопы девушек 19 лет, проживающих в Гродненской области Беларуси достоверно (р<0,05) отличаются от длины стоп девушек Южного Урала. Разница составляет 1,5118 см правой стопы и 1,6384 см – левой. Длина стоп жительниц Брестской области (правой на 1, 1330 см, левой – на 1, 1616 см) длиннее, чем у 19-летних девушек Южного Урала. Разница в длине стопы между девушками из Минской области и Южного Урала составила по правой стопе – 1, 0358 см, левой –1, 0814 см. Длина стоп у юношей, проживающими в Беларуси больше, чем у юношей Южного Урала по правой стопе на 0,7921см и на 0,8957 см – по левой. 19-летние жительницы Гродненской области носят обувь на размер больше по сравнению с девушками такого же возраста из Южного Урала.
Можливості інфрачервоної спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу в оцінці мінерального складу сечових каменів
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Колупаєв, С. М.; Березняк, О. П.; Колупаев, С. М.; Березняк, Е. П.; Kolupayev, S. M.; Bereznyak, E. P.
В роботі представлені результати комбінованого застосування інфрачервоної спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу в оцінці мінерального складу сечових каменів, отриманих в результаті проведення екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, у 34 пацієнтів з сечокам`яною хворобою. Реєстрація інфрачервоних спектрів проводилася на інфрачервоному спектрофотометрі ІКС-29 (LOMO) в спектральному діапазоні 4000-400 см-1. Рентгеноструктурний аналіз проводився методом рентгенівської дифракції на рентгенівському дифрактометрі ДРОН-4-07. У 22 (64,70%) зразках сечових каменів результати оцінки мінерального складу, за даними інфрачервоної спектроскопії повністю відповідали даним рентгеноструктурного аналізу. В більшості каменів ідентифікувалися вевелліт, гідроксилапатит і сечова кислота. У 4 (11,76%) випадках інфрачервона спектроскопія не дозволила точно ідентифікувати фосфатний компонент у складі каменю. Серед мінеральних складових, які мали однакові характеристики в інфрачервоному спектрі, та відповідали фосфату кальцію, при проведенні рентгеноструктурного аналізу в 3 (8,82%) випадках було виявлено гідроксилапатит, в 1 (2,94%) зразку – струвит. 8 (23,52%) зразків сечових каменів мали аморфно-кристалічну структуру, яка в інфрачервоному спектрі характеризувалася смугами поглинання, які відповідали вевелліту. При проведенні рентгеноструктурного аналізу даних зразків, на дифрактограмі визначалися недиференційовані ділянки у вигляді гало, що свідчить про наявність рентгенаморфної фази. Отримані дані свідчать про можливість використання інфрачервоної спектроскопії як методу першого вибору в оцінці мінерального складу сечових каменів. Рентгеноструктурний аналіз є доцільним в якості уточнюючої методики з метою ідентифікації фосфатного компонента каменя, що має кристалічну структуру, а також в разі виявлення рідкісних, нетипових мінералів.
Subtoxic effects of sodium fluoride on the ultrastructure of pituitary gland in rats
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Kolisnyk, I. L.; Колісник, І. Л.; Колесник, И. Л.
The study aimed at investigating the morphofunctional state of the pituitary gland in white rats under the subtoxic exposure to sodium fluoride. Mature male rats (N = 17), weighing 130-150 g, were intragastrically administered with aqueous solutions of sodium fluoride in a dose of 1/10 LD50 ranged from 20 mg / kg of body weight. The duration of the subacute experiment was 60 days. To assess the morphological rearrangement at the subcellular level of organization of the pituitary gland, electron microscopy was performed. The microscopic study revealed changes in the submicroscopic architecture resulted from dystrophic processes caused by the subtoxic exposure to sodium fluoride. Prolonged sodium fluoride intoxication led to a number of changes in the ultrastructure of the pituitary gland, manifested by the development of intracellular oedema, swelling of mitochondria, changes in the density of their matrix, partial reduction and loss of cristae, vacuolization and expansion of the cisterns of the granular endoplasmic reticulum, an increase in the number of primary lysosomes, in the redistribution of chromatin nucleus and a decrease in the number of ribosomes and glycogen granules. Hemocapillaries showed oedema of endothelial cells, uneven thickening of the basement membrane, vasodilatation with the development of stasis and sludge of erythrocytes. As in the vessels of the hypothalamus, the presence of fibrin and a significant number of platelets has been found. These changes indicate a disruption of bioenergetics associated with the mitochondrial apparatus and the development of hypoxic processes, which lead to a decrease in the activity of redox reactions occurring at the level of intracellular membranes and organelles.
Характеристика впливу остеотропних препаратів на регенерацію кісткової тканини на основі аналізу кальцій-фосфорного обміну в експерименті та клінічно-рентгенологічних обстежень пацієнтів
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ган, І. В.; Фурдичко, А. І.; Ільчишин, М. П.; Федун, І. Р.; Пороховська, Н. В.; Ган, И. В.; Фурдычко, А. И.; Ильчишин, М. П.; Федун, И. Р.; Пороховская, Н. В.; Han, I. V.; Furdychko, A. I.; Ilchyshyn, M. P.; Fedun, I. R.; Porokhovska, N. V.
Лікування хворих на хронічний періодонтит є однією з важливих і не повністю вирішеною проблемою сучасної стоматології, що спонукало до пошуку нових ефективних методів лікування. Метою нашого дослідження було оцінити ефективність впливу на інтенсивність регенераційних процесів в кістковій тканині композиції на основі гідроксіапатиту кальцію в експерименті, аналізуючи результати кальцій-фосфорного обміну, а також проаналізувати ефективність лікування хворих на хронічний гранулюючий періодонтит з набутою широкою верхівкою кореня зуба, розпрацьованою композицією та порівняти з результатами використання загальноприйнятого матеріалу мінерал триоксид агрегат. Матеріали та методи дослідження. Усі тварини були розподілені на 4 дослідні групи, яким створили деструкцію кісткової тканини та заповнили її досліджуваними матеріалом, окрім групи порівняння. Виведення з експерименту проводили на 14 та 90 добу. У гомогенаті кісткової тканини досліджували вміст кальцію та фосфору. 59 хворих розподілено на дві групи: у дослідній групі проводили пломбування апікальної ділянки кореня запропонованою нами композицією, а у групі порівняння – пломбування верхівки кореня матеріалом мінерал триоксид агрегат. Результати та їх обговорення. На 14 добу спостерігали найбільше зниження іонів кальцію та фосфору у 2-й дослідній групі у 1,8 раза, а у 4-й – лише у 1,3 раза. На 90 добу вміст іонів кальцію та фосфору все ще залишався нижчим відносно показників групи контролю у 1,6 та 1,5 раза відповідно, а у 4-й групі у 1,01 та 1,1 раза. Аналіз результатів лікування хворих через 6 місяців свідчить про зниження значення індексу у дослідній групі в 1,4 раза, а в контрольній - в 1,1 раза. Через 12 місяців у дослідній групі індекс зменшився в 1,9 раза, а у групі порівняння лише в 1,4 раза. Висновок. Експериментально, клінічно та рентгенологічно доведено, що запропонована композиція ефективніше стимулює процеси біоревіталізації та регенерації тканин періодонту порівняно із загальноприйнятим препаратом мінерал триоксид агрегат.
Життєздатність та адгезія до еритроцитів людини пробіотичних штамів мікроорганізмів після іммобілізації в альгінатному гелі і зберігання за різних низьких температур
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Висеканцев, І. П.; Петров, І. В.; Буряк, І. А.; Марценюк, В. П.; Высеканцев, И. П.; Петров, И. В.; Буряк, И. А.; Марценюк, В. Ф.; Vysekantsev, I. P.; Petrov, I. V.; Buriak, I. A.; Martsenyuk, V. P.
Дослідження присвячене розробці технологій довгострокового зберігання іммобілізованих в гелевих носіях пробіотиків при різних низьких температурах. Мета дослідження – вивчити збереженість та адгезивну активність мікроорганізмів-пробіотиків після іммобілізації в альгінатному гелі і зберігання за різних низьких температур протягом 24 місяців (термін спостерігання). Об’єкти і методи дослідження. Пробіотичні штами мікроорганізмів Escherihcia coli M–17 (E. coli M–17), Lactobacillus acidophilus IMB B-2637 (L. acidophilus), Saccharomyces cerevisiae IMB Y-505 (S. cerevisiae) були іммобілізовані в 1%-му альгінатному гелі без добавок або з додаванням лактози, сахарози, знежиреного молока та захисного сахарозо-молочно-лактозного середовища. Зразки заморожували із неконтрольованими швидкостями охолодження в холодильних камерах з температурами –20, –40, –75 °С. Під час заморожування до –196 °С зразки охолоджували до –40 °С зі швидкістю 1 град. / хв., а потім занурювали у рідкий азот. Зразки зберігали при вказаних температурах протягом 24 місяців (термін спостерігання). В процесі зберігання частину гранул відігрівали на водяній бані і розчиняли у 4%-му ЕДТА. Життєздатність мікроорганізмів визначали за здатністю мікробних клітин утворювати колонії на агаризованих середовищах. Адгезивну активність визначали за здатністю мікроорганізмів адгезувати до еритроцитів людини 0(І) групи, Rh(+). Отримані результати та обговорення. На етапі охолодження до –20, –40, –75, –196 °С та після наступного зберігання при –196 °С іммобілізовані мікроорганізми в усіх видах гелю не гинули. При –20, –40, –75 °С в більшості зразків загибель клітин починалася між 1-им та 3-им місяцями зберігання. Через 24 місяці було встановлено, що найбільш стійкими до зберігання за цих температур були бактерії L. acidophilus, а найбільш чутливими – дріжджі S. cerevisiae. Показники життєздатності усіх мікроорганізмів, іммобілізованих у 1%-му гелі без добавок, були мінімальними. Додавання до складу альгінатного гелю дисахаридів лактози, сахарози, сахарозо-молочно-лактозного середовища середовища та молока підвищувало кріопротективні властивості альгінатного гелю. Найбільш високу життєздатність іммобілізованих мікроорганізмів спостерігали у гелі з додаванням сахарозо-молочно-лактозного середовища середовища. Зі зниженням температури зберігання від –20 до –75 °С кількість життєздатних мікробних клітин в усіх зразках гелю підвищувалася. Іммобілізація в гелевих носіях та зберігання протя- гом 24 місяців не впливали на адгезивні властивості пробіотиків E. coli M–17, L. аcidophilus, S. cerevisiae. Зміни показників життєздатності мікробних клітин пов’язані з вираженістю пошкоджую- чих фізико-хімічних факторів, які супроводжують процеси кристалізації води при температурах – 20, –40, –75 °С. Аналізується захисна дія добавок до складу альгінатного гелю. Висновки. Під час довгострокового зберігання за різних низьких температур на життєздатність іммобілізованих в гелевих гранулах мікроорганізмів впливають видова кріорезистентність мікроорганізмів, температурні режими і терміни зберігання, склад гелевого носія. Процеси іммобілізації та зберігання за низьких температур не змінювали адгезивну активність іммобілізованих мікроорганізмів.
Дослідження напружено-деформованого стану системи «пломба-зуб» в пришийкових дефектах зубів
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Браїлко, Наталія Миколаївна; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Браилко, Наталья Николаевна; Браилко, Наталья Николаевна; Brailko, N. N.; Tkachenko, I. M.
Проблема збереження реставрацій в дефектах пришийкової ділянки навіть при якісному препаруванні і їх відновленні актуальна і в сучасному світі. Напруження, які виникають в зубах, призводять до утворення тріщин в емалі та дентині, порушення герметичності та крайового прилягання пломб, розсмоктуванню і випадінню. Тому, для забезпечення якісних результатів лікування дефектів твердих тканин у пришийковій ділянці зубів доречно брати до уваги фізичні процеси, які відбуваються навколо системи «пломба-зуб», а саме, напружено-деформований стан. Для оцінки напружено-деформованого стану коронкових частин зубів з реставраціями, враховуючи скрутність і надзвичайну громіздкість використання традиційних аналітичних методів теоретичної механіки та опору матеріалів через різноманітність геометричних форм і фізико-механічних характеристик твердих тканин зубо-щелепного ряду і пломбувального матеріалу найбільш доцільним представляється проводити дослідження з використанням скінчено-елементного моделювання.
Попередження ускладнень у хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з метаболічним синдромом
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Швед, М. І.; Ястремська, І. О.; Швед, Н. И.; Ястремская, И. А.; Shved, M. I.; Yastremska, I. O.
Вступ. В Україні ішемічна хвороба серця продовжує посідати перше місце в структурі причин смертності та первинного виходу на інвалідність (22,8%), а захворюваність на інфаркт міокарда серед осіб працездатного віку становить 48,9 на 100 тис. Метою дослідження було підвищити ефективність лікування та профілактика ускладнень у хворих на гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда) в поєднанні з метаболічним синдромом шляхом включення в комплексну терапію L-карнітину та L- аргініну. Матеріали та методи. В дослідження включено 71 хворий на гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST та супутнім метаболічним синдромом. З них 37 пацієнтів, яким до стандартної медикаментозної терапії згідно протоколу МОЗ додатково призначали курс цитопротекторної терапії, склали дослідну групу. Групу контролю становили 34 пацієнти, які отримували лише стандартне протокольне лікування гострого коронарного синдрому (інфаркт міокарда). Діагноз гострого інфаркт міокарда верифікували згідно рекомендацій ESC (2017). Діагностику метаболічного синдрому проводили згідно рекомендацій Міжнародної діабетологічної федерації (ІDF, 2016). Результати дослідження. Встановлено, що завдяки комплексному застосуванню комбінованої медикаментозної терапії з включенням L-аргініну та L-карнітину у хворих на гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда) в поєднанні з метаболічним синдромом досягнуто достовірного покращення параметрів центральної кардіогемодинаміки та відновлення ендотеліальної функції судин, що супроводжувалось суттєвим зменшенням частоти розвитку та вираженості таких ускладнень гострого коронарного синдрому (інфаркт міокарда) як реперфузійних аритмій та блокад і гострої серцевої (лівошлуночкової) недостатності. Висновки. У хворих на гострий інфаркт міокарда в поєднанні з метаболічним синдромом спостерігаються виражені порушення морфо-функціональних параметрів серця, а саме розвиток його післяінфарктного ремоделювання з наступним порушенням систолічної та діастолічної функції серця і розвитком синдрому серцевої недостатності та ендотеліальної дисфункції судин. Додаткове включення до стандартної медикаментозної терапії суміші L-аргініну та L-карнітину суттєво зменшує частоту розвитку та ступінь важкості таких ускладнень гострого періоду інфаркта міокарда як реперфузійні аритмії та гостра лівошлуночкова недостатність.
Динаміка рівню малонового діальдегіду при експериментальній діабетичній ретинопатії та способах її корекції
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Сірман, Я. В.; Савицький, І. В.; Прейс, Н. І.; Сирман, Я. В.; Савицкий, И. В.; Прейс, Н. И.; Sirman, Y. V.; Savytskyi, I. V.; Preys, N. I.
Цукровий діабет на сьогоднішній день вважається неінфекційною епідемією. При цьому основною причиною розвитку сліпоти у розвинених країнах вважаються патологічні зміни у судинах при за- хворюванні очей, у першу чергу це спостерігається при діабетичних ретинопатіях. Мета дослі- дження: аналіз змін вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів при експериментальній діа- бетичній ретинопатії та при різних способах її корекції. Дослідження проводилося на білих щурах лінії Вістар масою 180-200 г. Відповідно до задач тварини були розподілені на 7 груп. Цукровий діа- бет 2-го типу та діабетичну ретинопатію моделювали за допомогою інтраперитонеального вве- дення стрептозотоцину (Sigma, США) розчиненому в 0.1 М цитратному буфері з рН 4,5. Дозу стрептозотоцину 55 мг/кг маси тварини розділили на два введення. Введенню стрептозотоцину передувала високожирова дієта протягом 28-и діб. Коригуючі засоби, використані у дослідженні: метформін, афліберцепт, L-карнітін, бромфенак, L-аргінін та цитиколін. Одержані результати свідчать про підвищення вмісту перекисного окислення ліпідів, починаючи із 30-ї та з подальшим прогресуванням на 60-у та 180-у доби експериментальної діабетичної ретинопатії, підтверджен- ням якого є збільшення рівня малонового діальдегіду у 2-ї групі, максимум якого спостерігається на 3-му етапі. Корекція гіпоглікемічними засобами у 3-й групі мала позитивний ефект, але не була спроможна знизити рівень вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, тому виникла необ- хідність у застосуванні додаткових засобів. Застосування афліберцепту та донатора оксиду азо- ту у 4-й групі для корекції розвитку діабетичної ретинопатії суттєво пригнічувала окислювальний стрес, максимум якого припадав на 180-у добу експерименту, проте не досягав контрольних пока- зників. Доведено, що поєднане введення бромфенаку та афліберцепту у 5-й групі значно знижувала кількість вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, але не так суттєво, як у 4-й групі. Доведено, що введення афліберцепту, L-карнітіну та бромфенаку тваринам 6-ї групи знижувало вміст вторинних продуктів ПОЛ вже на 30-у і було продовжено на 60-у а 180-у добу дослідження, проте теж не досягало контрольних показників. Максимально ефективною корекцією виявилось поєднання метформіну, афліберцепту, L-аргініну та цитиколіну щурам 7-ї групи, про що свідчить нормалізація рівню малонового діальдегіду на 30-у та 60-у добу експерименту, а на 180-у було зафі- ксовано зниження вмісту маркера до контрольних показників.
Некоторые маркеры риска при транзиторных нарушениях зрения и артериальной гипертензии
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Сердюк, В. Н.; Ван Цзи Вей; Погорелов, А. В.; Сердюк, В. М.; Ван Цзи Вей; Погорєлов, О. В.; Serdiuk, V. N.; Wang Ziwey; Pohorielov, O. V.
Введение. Цель работы. Оценка значения параметров зрительных вызванных потенциалов, межполушарного взаимодействия и состояния микроциркуляторного русла как вероятных маркеров риска транзиторных нарушений зрения и прогноза восстановления при артериальной гипертензии и нарушениях мозгового кровообращения. Материал и методы. Обследовано 36 больных (средний возраст составил 59,7 года) с артериальной гипертензией, которые переносили транзиторные ишемические атаки с нарушениями зрения. Использованы клинические методы, методы нейровизуализации, ультразвукового доплеровского исследования, оценки состояния микроциркуляторного русла, проведена периметрия на сферо-периметре Zeiss Humphrey 720. Зрительные вызванные потенциалы на вспышку красного света включали оценку сверхранних, ранних, промежуточных и длиннолатентных компонентов ответа. Исследованы межполушарные взаимодействия с использованием тестов праксиса и когнитивные функции по шкале MMSE. Результаты. Установлено, что артериальная гипертензия предшествовала всем эпизодам транзиторной ишемии. Изменения на глазном дне характеризовались полиморфными признаками структурных и функциональных изменений у всех пациентов. Функция зрительного нерва по данным генерации сверхранних компонентов зрительных вызванных потенциалов, была нарушена по окончании транзиторного ишемического события в виде асимметрии латентных периодов здорового и скомпрометированного глаза. Также выявлены полиморфные нарушения высшей нервной деятельности, описаны изменения межполушарного взаимодействия и снижение когнитивного потенциала. Сделаны выводы о том, что такой характер нарушений высшей нервной деятельности может объясняться хроническими изменениями в нескольких бассейнах кровоснабжения головного мозга, что соответствует концепции нарастания, накопления микроочаговых изменений вещества головного мозга при артериальной гипертензии, при этом транзиторная ишемическая атака является прогнозируемым или закономерным результатом снижения компенсаторных возможностей системы обеспечения кровотока мозга, ухудшая нейродинамику в период острого ишемического события.
Клініко-неврологічні особливості та рівень аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів у хворих на хронічні гемобластози
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Піддубна, Олександра Олегівна; Поддубная, Александра Олеговна; Piddubna, O. O.
Мета дослідження. Визначити рівень аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів та їх зв’язок з клінічними проявами ураженням нервової системи при хронінчих гемобластозах. Матеріали та методи. Було обстежено 86 пацієнтів з хронічними гемобластозами, яких було розподілено на 3 групи: група 1 – пацієнти із хронічним лімфолейкозом (n=30), група 2 – хворі на хронічний мієлолейкоз (n=30), група 3 – пацієнти із множинною мієломою (n=26). У якості контрольної групи було обрано 21 пацієнта неврологічного стаціонару без імунологічних та гематологічних порушень. У пацієнтів із хронічними гемобластозами вивчали анамнестичні дані щодо наявності клінічного діагнозу ураження нервової системи до та після моменту встановлення онкогематологічного діагнозу. Також було проведене повне неврологічне обстеження хворих на хронічні гемобластози з визначенням основних неврологічних синдромів. В периферійній крові визначали рівень аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів методом імуноферментного аналізу. Рівень циркулюючих імунних комплексів визначали за методом селективної преципітації комплексів антиген-антитіло. Результати дослідження підлягали статистичному аналізу, який проводили за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel 2019 та IBM SPSS Statistics 26.0. Отримані дані обробляли методами описової статистики. Результати дослідження. Виявлено, що у пацієнтів із хронічним лімфолейкозом статистично значимо частіше розвивається енцефалопатія (70%) і радикулопатія (40%). Для пацієнтів із хронічним мієлолейкозом характерний розвиток енцефалопатії (43%) і полінейропатії (20%). Розвиток множинної мієломи статистично значимо супроводжується появою радикулопатії (50%) і полінейропатії (53%). Висновок. Ураження нервової системи є досить частим і патогенетично обґрунтованим наслідком при хронічних гемобластозах. Розвиток вторинної енцефалопатії при хронічному лімфолейкозі може бути наслідком паранеопластичного синдрому за рахунок надлишкової продукції цитокінів та активаторів плазміногену. Переважання радикулопатії при хронічному мієлолейкозі можливо достовірно пояснити високим ступенем вираженості проліферативного синдрому зі схильністю до виникнення локалізованих хлором, які можуть компримувати відповідні корінці периферичних нервів. Однак, периферичні ураження нервової системи більш характерні для пацієнтів із множинною мієломою, що може бути обумовлено гіперпарапротеїнемією в поєднанні з хіміотерапевтичних лікуванням основного захворювання. Поряд з цим хронічний лімфолейкоз і хронічний мієлоолейкоз викликають підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів. Імунологічні зміни вказують на значні ураження нервових волокон і досить швидке руйнування нейронів при всіх формах хронічних гемобластозів.

Переглянути

Нові надходження