Наукові праці. Кафедра оториноларингології з офтальмологією
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Частота розвитку та залежність функціональних змін сітківки при регматогенному відшаруванні у пацієнтів різних вікових груп(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Олефір, Ірина Сергіївна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Olefir, I. S.; Ryadnova, V. V.; Voskresenska, L. K.Вступ. Регматогенне відшарування сітківки виникає, коли розрив сітківки призводить до накопичення рідини з відокремленням нейросенсорної сітківки від основного пігментного епітелію; це найпоширеніший вид відшарування сітківки. Пацієнти з нещодавно розвиненим відшаруванням сітківки, як правило, мають раптову втрату зору, що супроводжується плаваючими змутніннями і метаморфопсією, або «темною завісою», яка заважає зору. Річна захворюваність на регматогенне відшарування сітківки оцінювалася в різних країнах і регіонах протягом тривалого часу, та становила в межах 6,9-26,2 випадків на 100 000. Мета. Дослідити рівні захворюваності на регматогенне відшарування сітківки серед різних вікових груп. Матеріали та методи. В нашому ретроспективному дослідженні взяли участь 240 пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки, що були прооперовані протягом 2022-2023 років. Критеріями включення до цього дослідження були: випадок регматогенного відшарування сітківки з початком - січень 2022 року по жовтень 2023 року. Критеріями виключення були: 1) розрив сітківки, спричинений тракцією (наприклад, проліферативна діабетична ретинопатія), ятрогенне пошкодження або пухлина ока; 2) субклінічне відшарування сітківки, що могло бути вилікуваним одним лазерним лікуванням сітківки; 4) проникаюча травма ока в анамнезі; 5) відшарування сітківки спричинені макулярним розривом. Результати дослідження та висновки. У результаті проведеного аналізу захворюваності регматогенним відшаруванням сітківки було виявлено, що даний стан частіше розвивається у чоловіків (62,5% випадків) старшої вікової групи (60-70 років). Середня тривалість відшарування до моменту проведення хірургічного лікування складає 18,4±2,4 дня. Раннє виявлення регматогенного відшарування сітківки зумовлює нижчий ризик тотального відшарування сітківки з відшаруванням макулярної ділянки, що ми й спостерігали у нашому дослідженні (63,3 % macula-off у чоловіків та лише 28,8 % macula-off у жінок). Introduction. Rhegmatogenous retinal detachment results from retinal rupture causing the accumulation of fluid with the separation of the neurosensory retina from the main pigment epithelium. This condition is known as the most common type of retinal detachment. Patients with newly developed retinal detachment typically experience a sudden loss of vision, accompanied by floating opacities and metamorphopsia, or a "dark veil," that interferes with vision. The annual incidence of retinal detachment has been estimated in different countries and regions for a long time and ranged from 6.9 to 26.2 cases per 100,000. Aim of this study is to investigate the incidence rate of rhegmatogenous retinal detachment among individuals of different age groups. Materials and methods. 240 patients with rhegmatogenous retinal detachment operated during 2022- 2023 were included in this retrospective study. The criteria for inclusion were the following: a case of retinal detachment with onset between January 2022 and October 2023. Exclusion criteria include: 1) tractioninduced retinal detachment (eg, proliferative diabetic retinopathy), iatrogenic injury, or eye tumor; 2) subclinical RBS, which could be cured by one laser treatment of the retina; 4) a history of penetrating eye injury; 5) retinal detachment caused by a macular tear. Results and conclusions. Following the analysis of the incidence of rhegmatogenous retinal detachment, it was observed that this condition predominantly occurs in men (62.5% of cases), particularly in the older age group (60-70 years). The average duration of detachment before surgical intervention is 18.4±2.4 days. Early detection of rhegmatogenous retinal detachment leads to a reduced risk of total retinal detachment with macular involvement, as evidenced in our study (63.3% macula-off in men compared to only 28.8% maculaoff in women).Документ Вплив інтравітреального рівня ангіопоетину-2 при регматогенному відшаруванні сітківки на мікроциркуляторне русло ділянки макули(Офтальмологічний журнал, 2024-03-05) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Іванченко, Анна ЮріївнаАктуальність. Дослідження мікроциркуляторного русла хворих з регматогенним відшаруванням сітківки (РВС) за допомогою оптичної когерентної томографії ангіографії (ОКТ-А) у післяопераційному періоді виявило погіршення стану судинного русла сітківки, що зумовило дослідження рівня ангіопоетину-2 у скловидному тілі пацієнтів з РВС як фактора дестабілізації судин. Мета. Оцінка концентрації ангіопоетину-2 у скловидному тілі пацієнтів із первинним РВС та виявлення його кореляції зі змінами мікросудинного русла макулярної ділянки, за даними ОКТ-А. Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 87 пацієнтів із первинним РВС, які, залежно від стану макули, були розділені на 2 групи: без відшарування макулярної зони (macula-on) – I група, із відшаруванням макулярної зони (macula-off) – II група. Всім пацієнтам була проведена задня субтотальна вітректомія з взяттям зразків скловидного тіла. У зразках скловидного тіла визначили рівень ангіопоетину-2 за допомогою пристрою для зчитування мікропланшета ELISA (Human Angiopoietin-2 ELISA Kit, технології Thermo Fisher SCIENTIFIC). У пацієнтів оцінювали кореляцію між даними імуноферментного аналізу (ІФА) та параметрами ОКТ-А. Результати. Кореляційний аналіз даних ОКТ-А при рівні ангіопоетину-2 129,7±51,99 пг/мл протягом всього терміну спостереження у І групі виявив прямий, тісний, статистично достовірний зв’язок між площею фовеальної аваскулярної зони (ФАЗ), фовеальною щільністю глибокого капілярного сплетіння (ФЩГКС), парафовеальною щільністю глибокого капілярного сплетіння (ПФЩГКС) та досліджуваним показником. Кореляційний аналіз даних ОКТ-А при рівні ангіопоетину 2693,8±634,7 у ІІ групі виявив прямий, тісний, статистично достовірний зв’язок між площею ФАЗ, ФЩГКС, ПФЩГКС та досліджуваним показником при обстеженні в перший та дванадцятий місяці; прямий, середній, статистично достовірний зв’язок – у третій та шостий місяці дослідження. Висновки. Рівень ангіопоетину-2 у скловидному тілі пацієнтів з РВС статистично нижчий у групі з macula-on (129,7±51,99 пг/мл) ніж з macula-off (693,8±634,7 пг/мл) (p<0.001). Сильний прямий кореляційний зв’язок (p<0,05) між рівнем ангіопоетину-2 та показниками мікроциркуляторного русла сітківки (площа ФАЗ, ПФЩГКС, ФЩГКС) в обох групах свідчить про вплив фактора дестабілізації судин на найкраще кориговану гостроту зору (НКГЗ).Документ Ефективність застосування препарату цитоколіну в комбінації з вітамінами на перебіг дегенеративних захворювань зорового нерву(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Олефір, Ірина Сергіївна; Olefir, I. S.Дегенеративні захворювання зорового нерва можуть бути наслідком різних причин, включаючи підвищений внутрішньоочний тиск, порушення кровопостачання і фізичну травму (наприклад, внаслідок ретроорбітальних кровотеч та черепно-мозкових травм). Оскільки зоровий нерв складається з аксонів гангліозних клітин сітківки, первинні ураження сітківки (особливо ті, що впливають на гангліозні клітини та шари нервових волокон) часто призводять до одночасної патології зорового нерва, включаючи дегенерацію. Мета. Дослідити ефективність лікування дегенеративних захворювань зорового нерву препаратом цитоколіну за даними функціональних змін. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 32 пацієнти з нейродегенеративними захворюваннями зорового нерву, які знаходились на лікуванні в офтальмологічному відділенні в 2019-2024 рр. Всі пацієнти були розділені на дві групи в залежності від вибору лікування. До першої групи пацієнтів увійшло 16 хворих, яким проводилась класична схема лікування дегенеративних захворювань зорового нерва (антиішемічна, нейропротекторна, метаболічна, гіпотензивна, ноотропна терапія та нейротропні вітаміни). Другу групу склала решта - 16 пацієнтів, які до вищевказаної терапії додатково приймали комбінований препарат з цитоколіном та вітамінним комплексом. Результати дослідження. Одним із найбільш показових та значущих фактів є динаміка змін полів зору у пацієнтів 2 групи (з додаванням цитоколіну в схему лікування). Було відмічено статистично достовірну позитивну динаміку (p < 0,001) підвищення середнього відхилення світлочутливості сітківки від норми (МD), що було підтверджено не тільки даними периметрії, а й суб’єктивними відчуттями пацієнтів. Дані зміни були відмічено у всіх 16 пацієнтів 2 групи. Висновки. Додавання комплексу цитоколіну з вітамінами до класичних схем лікування дегенеративних захворювань зорового нерву, дозволяє отримати кращі функціональні результати через 6 місяців після проведеного лікування. Degenerative diseases of the optic nerve can result from a variety of causes, including increased intraocular pressure, impaired blood supply, and physical trauma (e.g. due to retroorbital hemorrhage and traumatic brain injury). As the optic nerve is composed of retinal ganglion cell axons, primary retinal lesions (especially those affecting the ganglion cells and nerve fiber layers) often result in concomitant optic nerve pathology, including degeneration. The aim of this study is to assess the effectiveness of treating degenerative diseases of the optic nerve with the drug cytocholine based on functional changes data. Materials and methods. 32 patients with neurodegenerative diseases of the optic nerve who underwent therapy at the ophthalmology department from 2019 to 2024 were observed. All patients were divided into two groups based on their treatment choice. The first group included 16 patients who received standard treatment for degenerative optic nerve diseases (anti-ischemic, neuroprotective, metabolic, hypotensive, nootropic therapy, and neurotropic vitamins). The second group comprised the remaining 16 patients who, in addition to the standard therapy, were administered a combination drug containing cytocholine and a vitamin complex. Results. One of the most revealing and significant findings is the dynamic change in visual field among patients in group 2 (with the addition of cytocholine to the treatment regimen). A statistically significant positive trend (p < 0.001) in the increase of average deviation of retinal photosensitivity from the norm (MD) was observed that was confirmed not only by perimetry data but also by subjective reports from patients. These changes were noted in all 16 patients of the second group. Conclusions. Adding a complex of cytocholine with vitamins to the classic treatment regimens for degenerative diseases of the optic nerve lead to better functional results 6 months after the treatment.Документ Особливості набутої непрохідності сльозних шляхів у хворих на хронічний цукровий діабет 2 типу, сумісне консервативне та хірургічне лікування з лікарями лор-профілю(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Безега, Ніна Михайлівна; Bezega, N. M.Патологічні зміни сльозотворної системи, як синдром сухого ока, у хворих на цукровий діабет, добре освітлені в сучасній літературі, однак проблемі сльозовивідної системі у цієї групи хворих присвячено мало уваги. В теперішній час стандартом лікування хронічного дакріоциститу є ендоскопічна ендоназальна дікріоцисториностомія, яка проводиться сумісно офтальмохірургом разом з лікарями ЛОР-профілю, проте цей метод у групи хворих на цукровий діабет 2 типу потребує дослідження клінічної ефективності хірургічного лікування Мета роботи – оцінити ефективність консервативного та хірургічного лікування у хворих на хронічний дакріоцистит залежно від наявності цукрового діабету 2 типу та визначити особливості післяопераційного періоду. Матеріали та методи. До дослідження включили 30 хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2 типу (основна група) та 30 хворих на хронічний дакріоцистит без цукрового діабету (контрольна група), яким була проведена ендоскопічна ендоназальна дакріоцисториностомія по стандартній методиці. Результати операції оцінювали через 2 місяці, 6 місяців та через 2 роки. Ендоскопічну ендоназальну дакріоцисториностомію вважали ефективним методом лікування за відновлення вільного пасивного слізовідведення при промиванні слізних шляхів, зникнення сльозотечі у хворого та відсутності повторного інфікування слізного мішка. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали слізоносову, слізовсмоктуючу пробу, та пробу рефлюксу, промивання слізовідвідних шляхів, зондування слізних канальців, комп'ютерну томографію, ендоскопічне дослідження порожнини носа. Результати та їх обговорення. Ефективність хірургічного лікування через 2 місяці після операції у хворих основної групи (70% хворих) була у 1,3 разів, через 6 місяців (63,3% хворих) – у 1,4 разів, а у віддалений період через 2 роки (50% хворих) – у 1,6 разів нижче, ніж у хворих контрольної групи (р<0,05). Аналізуючи наявність основних симптомів хронічного дакріоциститу в динаміці спостереження відмітили, що після проведення ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії найчастішим симптомом була сльозотеча, проте частота її у хворих основної групи через 2 місяці (30 хворих) була у 4,5 разів, через 6 місяців (36,7% хворих) - у 2,8 разів, через 2 роки (50 хворих) - у 2,5 разів вище, ніж у хворих контрольної групи (р<0,05). Висновки. У хворих на цукровий діабет 2 типу клінічна ефективність консервативного і хірургічного лікування при хронічному дакріоциститі нижча, ніж у хворих без цукрового діабету, а післяопераційний період має свої особливості. Pathological changes in the lacrimal system such as dry eye syndrome in patients with diabetes are well described in modern literature, but no sufficient attention is paid to the problem of the lacrimal system in this group of patients. Currently, the established protocol for treating chronic dacryocystitis involves collaborative endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy conducted by ophthalmic surgeons and ENT specialists. However, in patients with type 2 diabetes, there is a need to investigate the clinical effectiveness of this surgical approach. Purpose of this study is to evaluate the effectiveness of conservative and surgical treatment in patients with chronic dacryocystitis depending on the presence of type 2 diabetes and to determine the features of the postoperative period. Materials and methods. The study included 30 patients with chronic dacryocystitis and type 2 diabetes (main group) and 30 patients with chronic dacryocystitis without diabetes (control group), who underwent endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy according to the standard technique. The results of the operation were evaluated in 2 months, 6 months and 2 years following the surgical interventions. Endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy was considered as an effective technique for restoring unobstructed lacrimal drainage when it lead to the alleviation of tearing, and preventing re-infection of the lacrimal sac. Alongside conventional ophthalmological examinations, the assessment involved nasopharyngeal and lacrimal suction tests, reflux tests, lacrimal duct lavage, lacrimal canal probing, computer tomography, and endoscopic examination of the nasal cavity. Results and discussion. The effectiveness of surgical treatment in 2 months after the operation in patients of the main group (70% of patients) was 1.3 times, after 6 months (63.3% of patients) was 1.4 times, and in the remote period in 2 years (50% of patients) was 1.6 times lower than in patients of the control group (р<0.05). Analyzing the presence of the main symptoms of chronic dacryocystitis in the dynamics of observation, it was noted that after endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy the most frequent symptom was lacrimation, but its frequency in patients of the main group after 2 months (30% of patients) was 4.5 times, after 6 months (36.7% of patients) - 2.8 times, after 2 years (50% of patients) - 2.5 times higher than in patients of the control group (р<0.05 ). The efficacy of surgical treatment's in 2 month following the operation in the main group patients (70%) was 1.3 times, after 6 months (63.3%) was 1.4 times, and in the long-term, 2 years post-operation (50%), was 1.6 times lower than in the control group patients (p<0.05). Analyzing the dynamics of chronic dacryocystitis symptoms during observation, it was observed that following endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy, lacrimation emerged as the most common symptom. However, its frequency in the main group patients was notably higher after 2 months (30%), being 4.5 times, after 6 months (36.7%) it was 2.8 times higher, and after 2 years (50%) it was 2.5 times higher compared to the control group (p<0.05). Conclusions. In patients with type 2 diabetes, the clinical effectiveness of conservative and surgical treatment for chronic dacryocystitis is lower than in patients without diabetes, and the postoperative period has its own characteristics.Документ Development of the dry eye disease after COVID-19(Полтавський державний медичний університет, 2024) Olefir, I. S.; Олефір, Ірина СергіївнаВ 2019 році епідемія COVID-19 сколихнула весь світ і докорінно змінив спосіб життя людей, які скоротили соціальні контакти та проводили більше часу перед екранами гаджетів через карантинні заходи. Серед офтальмологічних симптомів найбільш часто рапортували про розвиток вірусних конюнктивітів, епісклеритів, мікрогеморагій на сітківці, виникнення макулопатій та невритів зорового нерву. Найбільш часто дані симптоми виникали саме під час коронавірусного захворювання. Однак, період відновлення після тяжкої вірусної інфекції, за новітніми даними, також має свої варіанти патологічних офтальмологічних патологій. Одним із них є синдром сухого ока, який викликає значний дискомфорт та навіть зниження працездатності і якості життя, адже, на жаль, не можливий без постійного підтримуючого терапевтичного лікування. Метою даної роботи було оцінити та порівняти виникнення хвороби сухого ока (ХСО) та його вираженість у пацієнтів після перенесеного SARS-CoV-2 в анамнезі та у пацієнтів, що не мали ознак коронавірусної інфекції більше, ніж 1 рік. Під нашим спостереженням знаходилось 46 пацієнтів, що були розділені на дві групи у залежності від тривалості перенесеного SARS-CoV-2. У пацієнтів з раннім терміном після перенесеного COVID-19 було виявлено, що в 78% випадків (18 пацієнтів з 23) спостерігалась прояви ХСО сльозотеча, помірна світлобоязнь, відчуття стороннього тіла та зниження гостроти зору. Вищеперераховані скарги у переважній більшості (52% випадків) виникали у жінок (12/23). У іншій когорті пацієнті, що мали ознаки коронавірусної інфекції більше ніж 1 рік тому, прояви ХСО були виявлені лише в 35% випадків (8 пацієнтів з 23 обстежуваних даної групи). При порівнянні груп дослідження за даними специфічного обстеження на наявність та вираженість сухого ока та скарг пацієнтів, було виявлено, що пацієнти, які перенесли SARS-CoV за 3-4 місяці до проведеного дослідження, більше ніж у 2 рази страждають від проявів сухості очей, в порівнянні з особами з більш тривалим терміном після одужання. In 2019, the COVID-19 epidemic shocked the whole world and fundamentally changed the way of life mostly all people, who reduced social contacts and spent more time in front of gadget screens due to quarantine. Among the ophthalmological symptoms, the development of viral conjunctivitis, episcleritis, retinal microhemorrhages, maculopathies and optic neuritis were most often reported. These symptoms most often occurred during the coronavirus disease. However, the recovery period after a severe viral infection, according to the latest data, also has its own variants of pathological ophthalmic conditions. One of them is dry eye syndrome, which causes significant discomfort and even a decrease in work capacity and quality of life, because, unfortunately, it is not possible to recover without constant supportive therapeutic treatment. The purpose of this work was to evaluate and compare the occurrence of dry eye disease (DED) and its severity in patients with a history of SARS-CoV-2 and in patients who had no symptoms of coronavirus infection for more than 1 year. We monitored 46 patients who were divided into two groups depending on the duration of the SARS-CoV-2 infection. In patients with an early period after the transfer of COVID-19, it was found that in 78% of cases (18 of 23 patients), lacrimation, moderate photophobia, foreign body sensation and decreased visual acuity were observed. The above-mentioned complaints in the vast majority (52% of cases) occurred in women (12/23). In another cohort of patients who had symptoms of coronavirus infection more than 1 year ago, manifestations of DED were detected in only 35% of cases (8 patients out of 23 examined in this group). Therefore, when we compared the study groups according to the data of a specific examination for the presence and severity of dry eye disease and also patienst complaints, we found out that the subjects who had SARS-CoV 3-4 months before the examination were more than 2 times more likely to suffer from the manifestations of dry eyes (35 and 78%, respectively), compared to patients with a longer period after recovery.Документ Influence of pallet rich plasma, quercetin and their combination on activity of nitric oxide cycle enzymes in nasal mucosa of patients with atrophic rhinitis(Aluna publishing, 2024-02-05) Bondarenko, Ruslan V.; Bezshapochnyy, Sergey B.; Bezega, Mychailo I.; Loburets, Valerii V.; Kostenko, Vitilii O.; Akimov, Oleh Ye.; Bilous, Alevtyna M.; Бондаренко, Руслан Валерійович; Безшапочний, Сергій Борисович; Безега, Михайло Іванович; Лобурець, Валерій Васильович; Костенко, Віталій Олександрович; Акімов, Олег Євгенович; Білоус, Алевтина МиколаївнаAim: To study the general activity of NO synthases (gNOS), the activity of inducible and constitutive isoforms of NO synthase, the activity of arginases, and theconcentration of nitrites in the nasal mucosa under the conditions of local treatment of chronic atrophic rhinitis (AR) with quercetin and platelet-rich plasma (PRP therapy). Materials and Methods: The study was conducted on 118 patients divided into two groups: control (n=20) and experimental (patients with AR, n=98). Experimental group was divided into 4 subgroups: standard treatment (n=29), PRP therapy (6 injections for 28 day course, n=19), Quercetin (40 mg 3 times a day for 28 days, n=26) and PRP+Quercetin (n=24) groups. Results: Standard therapy of SaR increases gNOS by 278.38% and arginase activity increases by 222.73%. PRP therapy increases gNOS by 211.43% and arginase by 540.91%. Quercetin elevates gNOS by 108.33% and arginase by 250%. PRP therapy and quercetin increases gNOS by 146.15% and arginase by 536.36%. Conclusions: The use of standard therapy of SaR and addition of PRP therapy, quercetin and their combination effectively restores the production of nitricoxide and the arginase activity in the nasal mucosa.Документ Динаміка змін об’єктивних клінічних показників та стану мукоциліарної транспортної системи у пацієнтів з атрофічним ринітом(ГО «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024-04-25) Безшапочний, Сергій Борисович; Бондаренко, Руслан Валерійович; Bezshapochnyi, S. B.; Bondarenko, R. V.У статті розглянуто проблеми лікування та його удосконалення у пацієнтів з хронічним атрофічним ринітом, покращенню функціональних результатів терапії цього захворювання у віддаленому періоді. Проблема хронічного атрофічного риніту залишається актуальною, що обумовлено постійним зростанням кількості людей, що страждають на дану патологію, а існуючі методи лікування повною мірою не можуть задовольнити як пацієнтів, так і клініцистів. Незважаючи на широкий спектр запропонованих методів та стратегій лікування хронічного атрофічного риніту, жоден з них не вирішує всіх проблем, з якими стикаються практикуючі оториноларингологи, частота повторних випадків захворювання та його рецидивів лишається високою. Запропоновані методи лікування зазвичай мають обмежену ефективність і не можуть бути широко застосовані. Проблема розробки нових доступних і високоефективних способів лікування хронічного атрофічного риніту залишається актуальним завданням і вимагає подальших досліджень. Враховуючи останні дані, які з'явилися в медичній літературі щодо властивостей аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP), а також встановлений позитивний вплив цього матеріалу на процеси відновлення органів і тканин як у дослідах in vitro, так і in vivo, проведення глибоких досліджень впливу застосування PRP на процес регенерації у пацієнтів з хронічним атрофічним ринітом є належно обґрунтованим. Робота ґрунтується на аналізі результатів комплексного клінічного обстеження та лікування 98 пацієнтів із хронічним атрофічним ринітом. Усі вони були розподілені на групи: 1-ша група із стандартним методом лікування за протоколом – 29 пацієнтів, 2-га група – з протокольним методом лікування з додаванням плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP) – 19 пацієнтів, 3-тя група з протокольним методом лікування з додаванням кверцетину – 26 пацієнтів, та 4-та група з протокольним методом лікування з додаванням до комплексного лікування PRP та кверцетину – 24 пацієнта. Проведене дослідження також включало контрольну групу – 20 практично здорових осіб із числа студентів та лікарів-інтернів, у яких були відсутні ознаки хронічного атрофічного процесу слизової оболонки носа. Клінічне дослідження включало збір даних анамнезу та скарг пацієнта, ендоскопії переддвер’я та порожнини носа, визначення дихальної функції носа шляхом проведення об’єктивного дослідження – риноманометрії та проведення дослідження стану мукоциліарної транспортної системи порожнини носа шляхом сахаринового тесту. Усі елементи клінічного дослідження проводились на 1-й, 18-й, 28-й та 60-й день після початку лікування у пацієнтів досліджуваних груп. У роботі проведено порівняльну оцінку ефективності лікування атрофічного риніту за стандартним протоколом, та комплексного методу, що включав до лікування додаткове застосування PRP-терапії та кверцетину та запропоновано включення до протоколу лікування хронічного атрофічного риніту додаткове застосування PRP-терапії у комбінації з кверцетином, що підвищує клінічну ефективність лікування. Доведено, що традиційна терапія, що включає зрошення носа ізотонічним розчином та кунжутним мастилом у поєднанні з PRP-терапією та застосуванням кверцетину має певні клінічні переваги. Вони позначаються, в першу чергу – на підвищенні рівня відновлення слизової від кірочок до 20,83%, зменшенню кількості числа пацієнтів з наявністю типової ознаки атрофії слизової оболонки порожнини носа – від 62,5% до 4,17%. Отримані клінічні дані підтверджено динамікою зміни показників мукоциліарного кліренсу, особливо з 1-го по 18-й день лікування. Ці дані можуть бути свідченням більш високої клінічної ефективності застосування PRP терапії у поєднанні з кверцетином.Документ Polyps-changed mucosa of the ostiomeatal complex in chronic rhinosinusitis(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Hasiuk, Yu. A.; Avetikov, D. S.; Netyukhailo, L. G.; Гасюк, Юрій Анатолійович; Аветіков, Давид Соломонович; Нетюхайло, Лілія ГригорівнаThe purpose of the study was to determine the morphological changes that occur in the polypoidal mucosa of the osteomeatal complex in chronic rhinosinusitis. For the study, the surgical material was used - polypomatous mucosa of the osteomeatal complex obtained during FESS. In many cases, modern treatment methods are unable to provide long-term remission of the disease. This prompts the search for new methods of surgical and medical rehabilitation of the mucous membrane in chronic rhinosinusitis, the polypoidal mucosa of the osteomeatal complex is covered with goblet-transformed epithelium, which is unable to perform the transport function of the mucociliary apparatus in themeatus. In the intrinsic layer of the mucous membrane, edema occurs first, which has a vascular origin, and then leukocyte infiltration occurs, which blocks the ostiomeatal complex. Inhibition of mucociliary transport and blockade of the osteomeatal complex are the main pathogenetic factors in the occurrence of exacerbation of chronic rhinosinusitis. Dysregenerative processes in the stromal component also play an essential role in the genesis of polyposis changes in the mucous membrane. Our studies indicate that in chronic rhinosinusitis, the polypoidal mucosa of the ostiomeatal complex is covered with goblet-transformed epithelium, which is unable to perform the transport function of the mucociliary apparatus in the middle nasal meatus. The obtained materials were used to make histological preparations according to generally accepted methods, which were stained with histological and histochemical stains. In chronic rhinosinusitis, the polyposis-altered mucosa of the osteomeatal complex is covered with goblet-transformed epithelium. The mucosa has edema with a pronounced vascular genesis. Blockade of the ostiomeatal complex is the main pathogenetic factor in the occurrence of exacerbation of chronic rhinosinusitis.Документ Effect of quercetin on lipid peroxidation state in experimental chemical rhinitis caused by alkaline burn(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Netyukhailo, L. G.; Avetikov, D. S.; Hasiuk, Yu. A.; Нетюхайло, Лілія Григорівна; Аветіков, Давид Соломонович; Гасюк, Юрій АнатолійовичTreating inflammatory diseases of the nasal mucosa, particularly rhinitis, is one of the most pressing issues in medicine. Rhinitis is usually infectious and often seen in influenza and respiratory viral infections. This pathology can lead to dangerous complications, such as inflammation of the nasal cavity and paranasal sinuses, meningoencephalitis, brain abscess, and others. It is well known that inflammation is the basis for developing rhinitis. Inflammation involves several complex molecular reactions aimed at tissue repair and the fight against harmful factors. A significant amount of scientific research has been conducted to investigate the potential of antioxidants to prevent diseases that occur in the context of inflammation. However, the results have led to considerable uncertainty about the impact of antioxidants on inflammation. This prompted the need to study this issue as part of our work. In view of the above, there is a need to conduct studies using quercitin as a potential antioxidant agent. It will allow us to determine the effect of antioxidant properties on the course of the disease, particularly on the development of rhinitis. Quercitin, due to its antioxidant properties, protects the body from free radical damage and may be useful in treating various diseases. This study aimed to investigate the effect of quercetin on lipid peroxidation (LPO) during experimental chemical rhinitis. Chemical rhinitis was induced using a wet swab moistened with a 40% caustic soda solution inserted into each nostril. The drug is a bioflavianoid with the active ingredient quercetin. Assessment of the state of lipid peroxidation in the blood was performed by the following indicators: the content of diene conjugates (DC) - the initial products of lipid peroxidation, TBA-reagents. Indicators were studied in blood serum on the third and fourteenth days of the experiment.Документ Feasibility of using a probiotic bacterial complex in the form of a throat spray in the local treatment of acute viral tonsillitis(2024) Bezega, M. I.; Bezshapochnyi, S. B.; Zachepylo, S. V; Polyanska, V. P.; Bobrova, N. O.; Безега, Михайло Іванович; Полянська, Валентина Павлівна; Безшапочний, Сергій Борисович; Зачепило, Світлана Вікторівна; Боброва, Нелля ОлександрівнаThe aim of the study was to determine the feasibility of using a probiotic bacterial complex in the form of a throat spray in the local treatment of acute viral tonsillitis based on the analysis of its clinical and microbiological efficacy. Materials and methods. The randomized controlled trial involved 46 people with acute tonsillitis diagnosed on the basis of clinical and pharyngoscopic signs. According to the treatment received, patients were divided into 2 groups. Patients in the control group (23 people) were treated according to the unified clinical protocol «Tonsillitis». The main group included 23 patients who, in addition to the protocol treatment, received a probiotic agent in the form of a throat spray containing a complex of bacteria of the genus Bacillus. To exclude the bacterial etiology of acute tonsillitis, a modified Centor scale (McIsaac scale) was used. Evaluation of the effectiveness of treatment was based on the study of the dynamics of clinical and pharyngoscopic signs of the disease, as well as the establishment of quantitative and qualitative changes in the microbiota of the palatine tonsils during treatment. Results. The analysis of the dynamics of the main clinical and pharyngoscopic parameters indicates a more significant and rapid normalization in patients of the main group. The results of microbiological studies show that the use of a probiotic bacterial complex in the treatment of acute tonsillitis in patients of the main group contributed to the elimination of dysbiotic changes, restoration of the population level of the main representatives of the palatine tonsils microbiome and colonization resistance of the oropharynx. Conclusions. It has been established that acute viral inflammation of the palatine tonsils occurs under conditions of quantitative and qualitative changes in the species composition of the microbiota of this biotope and is accompanied by an increase in dysbiotic disorders during the course of the disease. It has been confirmed that the use of a probiotic bacterial complex in the form of a spray in the local treatment of acute viral tonsillitis is appropriate due to its proven clinical and microbiological efficacy, and also makes it possible to refrain from premature administration of antibacterial chemotherapy.Документ Comparative analysis of methods of diagnosis of "dry eye" syndrome(Полтавський державний медичний університет, 2023) Voskresenska, L. K.; Ryadnova, V. V.; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія ВікторівнаDespite the high prevalence of dry eye disease, it is difficult for a doctor to detect it. This problem is due to the wide variability of clinical signs and the need for a transparent diagnostic scheme for an accurate diagnosis. Therefore, a comparison of the values of diagnostic methods is presented to detect DED even with a mild form. The study aims to compare and analyze the main ways of diagnosing "dry eye" syndrome. We examined 28 people (56 eyes) aged between 30 and 60. All patients were interviewed before the main symptoms (sensation of dryness in the eye, foreign body and others), and the detected symptoms were evaluated on a point scale. The patients underwent the Schirmer I test, Norn test, instillation of 1% fluorescein solution and lissamine green. The quality of the tear film was determined using interferometry. After examining the patients, two groups were formed: group I (18 people) had symptoms of mild DED, group II (10 people) had symptoms of moderate severity. The degree of expression on the scale of subjective symptoms of DED had significant variability. The analysis of the objective signs of DED indicates the non-specificity of subjective symptoms, which indicates the need for additional diagnostic methods (Schirmer test, Norn test, fluorescent test). The interferometry method for studying the state of the tear film showed the greatest informativeness in diagnosing the degree of DED. In most cases, subjective symptoms and biomicroscopic signs do not fully characterize the tear film's condition, so additional research methods are necessary. The Norn test is more informative than the Schirmer I test for diagnosing mild DED. Detection of punctate corneal erosions is better when using 1% fluorescein than lissamine green. The interferometry method fully provides information about the state of the tear film, especially with a mild degree of DED.Документ Стан мозкового кровообігу у осіб, які перехворіли на COVID-19 і мають порушення слуху(ТОВ «ВІСТКА», 2023) Шидловська, Тетяна Анатоліївна; Козак, Микола Савович; Овсяник, Катерина Валеріївна; Безега, Михайло Іванович; Shydlovska, T. A.; Kozak, M. S.; Ovsianyk, K. V.; Bezega, M. I.Мета: дослідити стан церебральної гемодинаміки за даними реоенцефалографії у пацієнтів, які мають порушення звукосприйняття, що виникли внаслідок COVID-19. Матеріали та методи дослідження: Було проаналізовано показники реоенцефалографії, отримані у 54 осіб, які перехворіли на COVID-19, і мали порушення функції звукосприйняття. Контролем слугували 15 здорових нормально чуючих осіб. Всього проаналізовано 69 реоенцефалограм. Для дослідження мозкового кровообігу застосовували реоенцефалографію у фронтомастоїдальному і окципітомастоїдальному відведеннях, які відображають стан мозкового кровообігу в каротидній та вертебральнобазилярній системах, відповідно. Обстеження проводилось за допомогою комп’ютерного реографа фірми "DX-системи" (Україна). Результати дослідження та їх обговорення: Нормальні показники стану мозкового кровообігу за даними РЕГ не реєструвалася у жодного хворого. У 56,7 % обстежених спостерігалось підвищення тонусу мозкових судин з явищами ангіоспазму. Утруднення венозного відтоку мало місце в 78,9 % випадків в каротидній системі і в 91,2 % – у вертебрально-базилярній. У 69,8 % осіб, які перехворіли на COVID-19, було зафіксовано зниження пульсового кровонаповнення в каротидній системі і у 89,0 % – в вертебральнобазилярному басейні. У 11,0 % обстежених також відмічалась асиметрія РЕГ-кривих у вертебральнобазилярній системі. У обстежених хворих мали місце зміни тонусу мозкових судин та утруднення венозного відтоку, а також зниження пульсового кровонаповнення у вертебрально-базилярній системах, що знайшло відображення у кількісних показниках РЕГ. Про це свідчили зміни показників α, дикротичного (ДКІ), діастоличного (ДСІ) і реографічного (Рі) індексів РЕГ-кривої у обох системах мозкового кровопостачання. Висновки: 1. Порушення мозкового кровообігу за даними РЕГ у хворих, які мають порушення функції звукосприйняття після перенесеного COVID-19, часто проявляються підвищеним тонусом мозкових судин (56,7 %), зниженням пульсового кровонаповнення (89,0 %), утрудненням венозного відтоку (91,2 %). 2. У стані церебральної гемодинаміки за даними РЕГ у пацієнтів з порушеннями функції звукосприйняття, які перехворіли на COVID-19, спостерігаються зміни пульсового кровонаповнення у вертебральнобазилярному басейні та утруднення венозного відтоку, а також ангіоспазм, особливо в басейні внутрішніх сонних артерій, про що свідчать показники ДКІ (59,63±0,73) % (t=2,97, P<0,05), ДСІ (63,28±1,17) % (t=0,42, P>0,05) та Рі (0,78±0,04) (t=5,68, P<0,01). 3. Лікування осіб, які перехворіли на COVID-19 і мають сенсоневральні порушення слуху, має бути комплексним з урахуванням змін церебральної гемодинаміки.Документ Системне пошкодження ендотелію та його функціональні наслідки при дії травм та інфекційних агентів(ТОВ «ВІСТКА», 2022) Заболотний, Дмитро Ілліч; Шидловська, Тетяна Анатоліївна; Дєєва, Юлія Валеріївна; Петрук, Любов Григорівна; Безега, Михайло Іванович; Верьовка, Сергій Вікторович; Zabolotnyi, D. I.; Shydlovska, T. A.; Dieieva, Yu. V.; Petruk, L. G.; Bezeha, M. I.; Verevka, S. V.Актуальність: Блокування крововиливу за пошкодження судин становить провідну роль активаційного каскаду системи гемостазу. Останнім часом високої актуальності набули два різновиди подібних пошкоджень. Перший з них обумовлений вірусним пошкодженням ендотелію, що призводить до неконтрольованої каскадної активації зсідаючої системи. Другий тип обумовлений акубаротравмою та пов’язаним з нею гідродинамічним ударом. Обидва типи пошкоджень призводять до розвитку тромбозно-фіброзних ускладнень системи кровообігу внаслідок утворення протяжних фібринових відкладень. Подібні відкладення є резистентними до дії фібринолітичної системи, що обумовлено їх нерегулярною та хаотичною структурою. Це, в свою чергу, призводить до тяжких функціональних ускладнень. Мета: Систематизувати дані про молекулярні та клітинні особливості системного ушкодження ендотелію. Порівняти клінічний матеріал осіб, що перенесли COVID-19 або померли внаслідок нього. Порівняти функціональні розлади органів слуху у осіб, що зазнали акубаротравми чи перехворіли на КОВІД-19. Результати та обговорення: Наведено клінічний матеріал осіб, що перенесли COVID-19 або померли внаслідок нього. Розглянуто сенсоневральні розлади слуху у осіб, що зазнали впливу акубаротравми чи перехворіли на COVID-19. Обговорюються причини резистентності тромбозно-фіброзних відкладень в судинах з системно пошкодженим ендотелієм. Обговорюються можливі методичні підходи до подолання розглянутих функціональних ускладнень.Документ Current views on the functional status of the palatine tonsils in chronic tonsillitis and alternatives in treatment strategies (literature review)(Index Copernicus Sp. z o.o., 2023) Bezega, Mykhailo; Zachepylo, Svitlana; Polianska, Valentyna; Podovzhnii, Olexander; Безега, Михайло Іванович; Зачепило, Світлана Вікторівна; Полянська, Валентина Павлівна; Подовжній, Олександр ГригоровичAim: This article presents an analysis of a literature review, which highlights the causal aspects of the development of chronic tonsillitis (CHT). Material and method: The review contains statistical data on prevalence of this disease and high probability of local (tonsillar) and general (metatonsillar) complications development. Particular attention is paid to the issues of immunological reactivity of the macroorganism in conditions of chronic inflammation of the palatine tonsils (PT). The use of indicators of natural and acquired immunity in the diagnosis of CHT and in determining the direction of its treatment is justified. Data on the importance of biofilm in the genesis of chronic infectious processes, including PT, are systematized. In the etiology of inflammatory PT diseases, the development of their chronic course reflects the paramount importance of a wide range of microorganisms. The concept of biofilm, positioned by the authors as a specialized ecosystem that ensures maintenance of viability of the entire microbial association and preservation of its components, as well as a significant increase in the biomass of this population, has been developed. Results: The study of biofilms revealed fundamental differences between planktonic and biofilm forms of microbiota existence, including differences in bacterial behavior, biochemical processes, biosynthesis of various substances, and exchange of genetic information. It is clear that biofilms can contribute to the transmission of resistance genes to antibiotics, as well as to other antimicrobial agents. Conclusions: A study of the literature defines a new strategy for increasing the effectiveness of antimicrobial therapy for biofilm infections, which consists of the use of drugs from different pharmacotherapeutic groups acting to prevent biofilm formation and their morphofunctional destruction. There is experimental evidence that the use of drugs from these pharmaceutical groups can be effective in the complex treatment of diseases associated with biofilm formation.Документ Випадок гіперплазованого антрохоанального поліпа в дитячій практиці(ТОВ «ВІСТКА», 2023) Соннік, Наталія Богданівна; Безшапочний, Сергій Борисович; Балинський, Валерій ОлександровичВ дитяче ЛОР-відділення звернувся хлопець 14 років зі скаргами на відсутність носового дихання з правого боку та різке утруднення носового дихання з протилежної сторони. При фарингоскопії було видно новоутворення блідо-рожевого кольору, еластичне, без ознак бугристості, яке продовжувалося до середини ротоглотки. Даний клінічний випадок свідчить, що в дитячій практиці антрохоанальний поліп такого розміру є виключенням. При виконанні хірургічного втручання частину поліпа, яка досягла носоглотки та ротоглотки, змогли видалити за допомогою щипців Брюнінгса. Подальша хірургічна тактика була стандартною.Документ Оцінка функціонального стану та морфології сітківки у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки після субтотальної вітректомії(Полтавський державний медичний університет, 2023-09) Олефір, Ірина Сергіївна ; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Olefir, I. S.; Ryadnova, V. V.; Voskresenskaya, L. K.У статті досліджено функціональний стан та морфологію сітківки у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки після субтотальної вітректомії. Мета дослідження – оцінити та порівняти дані периметрії центральної зони сітківки на післяопераційні функціональні результати після проведеної закритої субтотальної вітректомії з приводу відшарування сітківки. У статті проведено ретроспективне дослідження 36 пацієнтів, яким було проведено закриту субтотальну вітректомію з приводу відшарування сітківки. Середній вік досліджуваних пацієнтів склав 58±2,3 роки. Пацієнти були розділені на 2 групи залежно від змін макулярної зони сітківки. Оперативні втручання виконувались одним хірургом, на одній факомашині (Constellation vision system). При оцінці морфології сітківки у пацієнтів обох груп було виявлено, що потовщення макулярної ділянки відбуваються у майже всіх хворих після проведеного оперативного лікування в терміні до 1 місяця після хірургії (р ≤ 0,05). Також було відмічено статистично достовірне стоншення сітківки при трьохмісячному спостережені (р ≤ 0,05). У роботі встановлено, що динаміка функціональних змін сітківки є більш значущою у пацієнтів з відшаруванням макулярної ділянки сітківки. У цій групі пацієнтів відзначено нижчі функціональні результати за показниками Visus, значне потовщення макулярної ділянки сітківки в ранньому післяопераційному періоді, значні зміни світлочутливості сітківки та більш виражена атрофія сітківки, особливо оптичної зони через 3 місяці спостереження. Виявлено, що навіть вдало проведена хірургія регматогенного відшарування сітківки, може мати низькі функціональні результати, які заключаються не лише в гостроті зору.Документ Кореляційний зв’язок між даними оптичної когерентної томографії- ангіографії та післяопераційною гостротою зору у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки без та з відшаруванням в зоні макули(Ukrainian Society of Ophthalmologists, 2023-05) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Іванченко, Анна Юріївна; Bezkorovayna, I. M.; Ivanchenko, A. Yu.Актуальність. На сьогоднішній день, не дивлячись на вдосконалення технології хірургічного методу лікування відшарування сітківки, ризик зниження зору залишається на високому рівні. Тому пошук причин невдоволення наслідками вітреоретинальної хірургії є актуальним. Порушення мікроциркуляції сітківки може бути однією з причин не достатніх функціональних результатів. Мета. Встановити кореляційний зв’язок між даними ОКТ-а та НКГЗ (найкраще корегована гострота зору) в післяопераційному періоді у пацієнтів з РВС без відшарування макулярної зони (macula-on) та з відшаруванням макулярної зони (macula-off). Матеріали і методи. Спостереження проводили за 116 пацієнтами : 65 пацієнтів після РВС macula-on і 51 пацієнтів після РВС macula-off. За допомогою ОКТ-а вивчали такі параметри судин сітківки: фовеальна аваскулярна зона (ФАЗ), щільність поверхневого капілярного сплетіння (ПКС) і щільність глибокого капілярного сплетіння (ГКС) парафовеальної зони і оцінювали їх кореляцію з функціональними параметрами. Термін спостереження – 12 місяців. Результати. В 1 групі через 1 рік спостережень була виявлена кореляція між ФАЗ та товщиною макули (r = − 0,299, p = 0,025). Остаточна НКГЗ була пов’язана з парафовеальною щільністю ГКС (r = − 0,340, p = 0,010) та з ФАЗ зоною (r = 0,390, p = 0,003). У 2 групі через 1 рік остаточна НКГЗ корелювала з ФАЗ (r = 0,408, p = 0,012) з парафовеальною щільністю судин ПКС (r = - 0,451, p = 0,005). Також остаточна НКГЗ корелювала з парафовеальною щільність судин ГКС (r = - 0,418, p = 0,010). Не було виявлено кореляції між ФАЗ та товщиною макули (r = − 0,282, p = 0,080). Висновки. Чим гірші показники звивистості, щільності судин парафовеальної зони та їх діаметру, тим нижчі показники візометрії.Документ Використання ментальних карт під час дистанційного навчання здобувачів вищої освіти(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ряднова, Вікторія Вікторівна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Безега, Ніна Михайлівна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Пера-Васильченко, Анна Володимирівна; Олефір, Ірина СергіївнаРозглянуто особливості використання ментальних карт у педагогічній діяльності. Проаналізовано види ментальних карт за функціями використання. Наведено основні властивості інтелект-карт. Розглянуто етапи ментального картографування. Указано сервіси і програми, які можна використовувати під час створення ментальних карт.Документ Етичний аспект сучасної освітньої парадигми(ПП "Астрая", 2022-11) Пера-Васильченко, Анна Володимирівна; Головіна, Наталія Ігорівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Олефір, Ірина СергіївнаУ статті визначено етику освіти як різновид прикладної етики, обґрунтовано необхідність етичної експертизи реформування системи освіти з метою формування нової парадигми, адекватної сучасним моральним викликам.Документ Особливості медичної освіти в Україні у воєнний час(Полтавський державний медичний університет, 2023-03-21) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Bezkorovayna, I. M.; Voskresenska, L. K.; Ryadnova, V. V.Резюме. Українська медична освіта реформована та адаптована до стандартів Європейського Союзу завжди знаходилась в перших рядах серед омріяних фахів. Однак, з початком повномасштабної війни уся сфера освіти опинилась в непростому становищі і потребує певних коректив. За даними аналізу літературних джерел ми намагалися виявити шляхи можливого розвитку медичної освіти під час воєнного стану в Україні. Першим з питань методології медичної освіти є можливість дистанційного навчання медицині, яке вкрай необхідне для ЗВО, що перебувають на окупованих територіях, в областях, які постійно бомбардуються, чи в закладах, інфраструктура яких зруйнована. В іноземній літературі описано 5 основних стратегій дистанційного навчання в медичних ЗВО. По-перше – це телекомунікаційна стратегія. На другому місці – навчання на основі моделювання. Agarwal та ін. ратують за технологічне клінічне навчання. Також значне місце в літературі займають мобільне навчання і змішане навчання. Але важко забезпечити повний розвиток клінічних знань майбутніх лікарів на дистанційному курсі без інтегрованого очного навчання. Якщо все навчання відбувається лише дистанційно, то, навіть при найкращому ІТ-забезпеченні, страждає практична сторона знань, бо майбутній лікар повинен самостійно проробити та засвоїти величезну кількість практичних навичок, самостійно обстежити пацієнтів з різноманітними захворюваннями. Тому існує необхідність перепланування розкладів занять з виділенням місяця, чи декількох на здобуття практичних навичок в стінах ЗВО, які перебувають у безпечних місцях, що можна регламентувати, як проходження практики. Таким чином, аналізуючи сучасні літературні джерела з обраної теми, автори дійшли висновків: 1. Можливе використання дистанційної освіти у медичних навчальних закладах. 2. Дистанційна медична освіта повинна бути інтегрованою з використанням усіх існуючих моделей та стратегій дистанційного навчання. 3. У період воєнного стану важливим є комплексування медичних закладів вищої освіти для засвоєння здобувачами професійної практики в очному режимі.