Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 3 (71)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/13965

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 50

Морфологічна перебудова органів за впливу опіоїдних анальгетиків
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Гресько, Н. І.; Бекесевич, А. М.; Вільхова, І. В.; Гресько, Н. И.; Бекесевич, А. М.; Вильхова, И. В.; Hresko, N. I.; Bekeseych, A. M.; Vilkhova, I. V.
На сьогоднішній день спостерігається тенденція до зростання кількості хворих залежних від офіційних опіоїдів, які через порушення рецептурного режиму відносно вільно доступні в аптеках. Тривале їх застосування викликає суттєві метаболічні зміни, призводить до ранньої інвалідизації і смертності хворих з опіоїдною залежністю, що потребує вивчення патогенетичних механізмів прогресування множинних поліорганних коморбідних станів. Проаналізовано дані фахової літератури, що стосуються структурної реорганізації тканин організму при застосуванні психоактивних речовин, зокрема опіоїдних анальгетиків. Показано, що зміни в органах та тканинах залежать від тривалості впливу та дози опіоїдного анальгетика. Згідно з літературними даними, перші порушення виникають уже на початкових етапах експериментального дослідження. Тривалий вплив опіоїдних анальгетиків призводить до наростаючих за ступенем виразності дистрофічних змін, які згодом переходять у деструктивні. Тому проблематика впливу опіоїдних речовин на морфологічну перебудову органів і систем є актуальною та важливою для сучасної медицини. Багато питань, що стосуються структурної перебудови органів за тривалого впливу наркотичних анальгетиків залишаються незавершеними. Тому вивчення структури органів за впливу опіоїдів має суттєве значення для подальших досліджень морфологів і клініцистів щодо розробки методів профілактики та лікування патології, зумовленої тривалим застосуванням опіоїдних анальгетиків.
Особливості оклюзійної терапії при функціональних розладах скронево-нижньощелепних суглобів
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Макєєв, В. Ф.; Риберт, Ю. О.; Шибінський, В. Я.; Ключковська, Н. Р.; Кирманов, О. С.; Макеев, В. Ф.; Рыберт, Ю. О.; Шибинский, В. Я.; Ключковская, Н. Р.; Кирманов, А. С.; Makeev, V. F.; Rybert, Yu. O.; Shybinskyy, V. Ya.; Kliuchkovska, N. R.; Kyrmanov, O. S.
Дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) характеризуються широким розповсюдженням, поліетіологічністю, прогредієнтним перебігом і високим рівнем рецидивів. Така сукупність особливостей даної патології ставить її в ряд актуальних проблем загально-медичного значення. Різноманітність концепцій і підходів до аналізу етіопатогенезу дисфункцій скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) обумовлює підвищений інтерес як до високоінформативних методів діагностики, так і до функціональних методів лікування. Складний патоморфофункціональний синдромокомплекс сполучення парафункцій жувальних м'язів дисфункційних станів скронево- нижньощелепних суглобів (СНЩС) і порушень оклюзії в кінцевому результаті приводить до деформування малофункціональної диспропорції в кінетиці скронево-нижньощелепного суглоба. У роботі наведений аналіз досліджень низки авторів, що присвячені вивченню різних оклюзійних кап, зокрема, механізму їх дії, класифікації, ефективності при різних формах уражень скронево- нижньо-щелепних суглобів (СНЩС), переваг і недоліках кап, а також матеріалів, що використовуються для їх виготовлення. Наголошується, що вибір оптимального метода лікування внутрішніх розладів скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) необхідно проводити з урахуванням положення головки нижньої щелепи, характеру зміщення суглобового диску, наявності або відсутності больового синдрому, можливих причин, що його викликали і супутніх місцевих і загальних факторів, що його обтяжують.
Впровадження дистанційної форми навчання в умовах карантину на кафедрі дитячої стоматології ІФНМУ
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Лісецька, І. С.; Ковалишин, А. Ю.
Людство стикнулась з раніше не відомою хворобою - COVID-19, яка змінила та внесла корективи в усталені механізми життя. Ці зміни стосуються і сфери освіти, в тому числі – медичної. У зв’язку з карантином, який запровадили в Україні для запобігання поширенню COVID-19, закрили заклади освіти, студентів перевели на дистанційне навчання. Організувати якісне онлайн-навчання за короткий проміжок часу, заряджати мотивацією до навчання і бути готовим до технологічних проблем – ось не повний перелік проблем, що повстали перед викладачами. Однак, стрімкий злет інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій, онлайн-інструментів у життя суспільства останніми десятиріччями став підготовкою для вирішення завдань та проблем. Практичні заняття з дитячої терапевтичної стоматології проводяться в форматі он-лайн конференції в програмі Microsoft Teams (попередньо створюються Класи для кожної підгрупи та події в програмі – в календарі відповідно розкладу, запрошуються студенти). Microsoft Teams – центр для командної роботи в Office 365, який є більш спрощеним варіантом систем управління навчанням, проте дозволяє навчальній групі комунікувати та обмінюватися файлами. Програма зручна, тому що об’єднує все в спільному робочому середовищі, яке містить чат для обговорень, файлообмінник та корпоративні програми. Студенти проходять по кожній темі тестування в системі відповідно до календарно- тематичного плану, отримують результат, який викладач конвертує в бали, відповідно до крите ріїв оцінювання. Під-час он-лайн заняття викладач опитує тему, корегує відповідь, пояснює моменти, що були незрозумілі, використовуючи попередньо завантажені матеріали – презентації, відео, фото, рентгенограми та ортопантомограми, що допомагає засвоїти матеріал. Для майбутніх лікарів-стоматологів надзвичайно важливими є практична підготовка, робота з реальними пацієнтами, відпрацювання мануальних та комунікативних навичок, тому під час дистанційного викладання дитячої терапевтичної стоматології вирішуються ситуаційні задачі та розбираються алгоритми виконання практичних навичок з метою максимального наближення студентів до практики. Дистанційне навчання – це цілеспрямований процес взаємодії викладача та студента, що ґрунтується на використанні сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, які дозволяють здійснювати навчання на відстані, що актуально в умовах пандемії COVID-19.
Адаптація сучасних інформаційно-освітніх технологій до викладання фізколоїдної хімії
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Зозулинець, Д. М.; Чернега, Г. В.; Самелюк, Ю. Г.; Пряхін, О. Р.; Каплаушено, А. Г.; Zozulinets, D. N.; Chernega, G. V.; Samelyuk, Yu. G.; Pryakhin, O. R.; Kaplausheno, A. G.
Адаптація сучасних інформаційно-освітніх технологій до навчального процесу у вищій школі - це характерна особливість педагогічної науки і її найважливіша складова. Інтерактивні комп'ютерні моделі і інноваційні технології в даний час широко використовуються в навчально-пізнавальній діяльності студентів практично на всіх кафедрах університету. В даний час зростає роль медійноінформаційного середовища, особливо мережі Інтернет. Позитивним тут є постійний доступ до повної, сучасної інформації в електронному вигляді, можливість її зберігання, неодноразовості використання. Однак, є і негативна сторона питання. У великому потоці багатогранної інформації студенту важко орієнтуватися. Особливо студенти першого та другого курсів при підготовці до практичних занять не можуть виділяти головне, не можуть визначити обсяг досліджуваного матеріалу за навчальною програмою. Мета. Проаналізувати шляхи адаптації студентів до медійноінформаційних технологій при вивченні предмета. Матеріали та методи дослідження. Аналіз матеріалів методичних конференцій, довідкової літератури, досвіду роботи кафедри за останній період, методичної роботи кафедри.
Вибір тактики ортопедичного лікування повної відсутності зубів на нижній щелепі у відповідності до психотипу пацієнта
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Пелехан, Б. Л.; Рожко, М. М.; Пелехан, Л. І.; Пелехан, Б. Л.; Рожко, Н. М.; Пелехан, Л. И.; Pelekhan, B. L.; Rozhko, M. M.; Pelekhan, L. I.
В залежності від вибраного методу виготовлення повного знімного пластинкового протеза, у 30-60% пацієнтів наявні скарги щодо функціонування ортопедичної конструкції. Альтернативним методом лікування повної відсутності зубів є виготовлення ортопедичної конструкції з опорою на внутрішньокісткові дентальні імплантати. План ортопедичного лікування повної відсутності зубів – квінтесенція факторів, які включають первинне обстеження пацієнта, аналіз основних та додаткових методів обстеження та, як наслідок, формування можливих варіантів лікування із врахуванням вимог пацієнта. Мета дослідження. Аналіз впливу встановленого психотипу особистості пацієнта на вибір тактики лікування повної відсутності зубів на нижній щелепі та на рівень мотивації пацієнта до вибору ортопедичної конструкції. Матеріали і методи. Обстежено 45 пацієнтів із потребою ортопедичного лікування повної відсутності зубів. Клінічне обстеження проводилося у 2 етапи. Під час проведення первинного клінічного обстеження встановлювався психотип особистості пацієнта за класифікацією House. Згідно отриманих даних проводився розподіл пацієнтів на групи обстеження. Проводилася оцінка прийняття рішення пацієнтів кожної групи щодо пропонованих пріоритетних варіантів плану лікування. Результати дослідження. Аналіз результатів опитування свідчать, що 62,2% обстежених пацієнтів зверталися у клініку ортопедичної стоматології із чітко сформованими потребами. Можливість встановлення чотирьох дентальних імплантатів та фіксації незнімної ортопедичної конструкції без проведення об’ємних реконструктивних втручань засвідчено у 66,7% групи обстеження 1. Пацієнти із встановленим уточнюючим психотипом повністю доводили свої характеристики у процесі планування лікування. 88,9% осіб із байдужим психотипом схилялися до вибору найпростішого і найменш затратного варіанту лікування. Висновки: 1. Характерною рисою пацієнтів із філософським психотипом є довіра до лікаря-стоматолога. Прийняття рішень можливе лише при врахуванні ризиків. 2. Для пацієнтів уточнюючого психотипу дотримання чіткого плану лікування згідно встановлених вимог є пріоритетом. 3. При прийнятті рішення щодо плану лікування пацієнтів із встановленим байдужим психотипом необхідно переконатися у здатності пацієнта дотримуватися всіх рекомендацій та призначень. 4. При лікуванні осіб істеричного психотипу взаєморозуміння лікар-пацієнт необхідно будувати із врахуванням емоційної нестабільності пацієнта.
Етіологічна структура мікробіоти одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Фаустова, Марія Олексіївна; Фаустова, Мария Алексеевна; Faustova, M. O.
Протягом останніх десятиріч етіологічна структура інфекційних ускладнень в хірургії залишається майже незмінною. Мета дослідження – визначити провідних збудників одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у пацієнтів. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні прийняли участь 137 пацієнтів з одонтогенними інфекційно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Заключну видову ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загальноприйнятою методикою. Результати. У результаті досліджень від хворих було виділено та ідентифіковано 117 клінічних штамів мікроорганізмів. Встановлено, що найчастіше збудниками одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у хворих були грампозитивні коки. Варто відмітити, що переважну більшість ізолятів складали представники роду Staphylococcus. Грамнегативні мікроорганізми визначали в пацієнтів значно рідше (31,6%), порівняно з грампозитивними. C. albicans виступала в якості домінуючого патогену в матеріалі від хворих овлено, що при розвитку абсцесу мікробіота була більш різноманітною, проте процентне співвідношення збудників суттєво відрізнялося з виділенням S. aureus, A.baumannii та E. faecalis як основних. В свою чергу, при обтяження інфекційного процесу і розвитку флегмон та медіастенітів у хворих спостерігали зменшення спектру мікроорганізмів у досліджуваному матеріалів поряд зі збільшенням їх відсоткових часток. Висновки. В етіологічній структурі мікробіоти одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки переважають умовно-патогенні мікроорганізми родів Staphylococcus, Enterococcus, Acinetobacter та Pseudomonas. Загалом, грампозитивні коки та неферментуючі грамнегативні бактерії виступають домінуючими збудниками одонтогенних інфекційно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у більшості хірургічних хворих.
Особливості морфофункціональних змін в жувальних м’язах при йододефіцитних станах
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Саган, Н. Т.; Sahan, N. T.
Проблема йододефіциту в Україні набуває все більшої ваги. За даними Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), «прихованим голодом» страждають усі без виключення регіони України. Всесвітня асамблея охорони здоров’я наголосила, що ліквідація йододефіцитних захворювань стане таким же тріумфом охорони здоров’я, як і перемога над натуральною віспою та поліомієлітом. Тому метою даного дослідження було встановити особливості структурної організації жувального м’яза щурів при експериментально змодельованих йододефіцитних станах. Матеріалом для дослідження був жувальний м’яз 36 білих безпородних щурів-самців, які розподілялися на групи. І група – інтактні; ІІ група –в умовах йододефіциту; III – в умовах йододефіциту з додаванням струмогенних продуктів. Усі маніпуляції з тваринами не суперечили положенням про захист хребетних тварин. Використовували біохімічний, гістологічний, гістохімічний, субмікроскопічний, морфометричний та статистичний методи дослідження. Встановлено, що за умов йододефіциту в жувальних м’язах звужується просвіт артеріальних судин, потовщується їх стінка внаслідок набряку оболонок. Кількість гемокапілярів на одиницю площі м’язового волокна зменшується в усіх досліджених м’язах. Зменшується кількість м’язових волокон із проміжною активністю сукцинатдегідрогенази з одночасним зростанням м’язових волокон із низькою активністю сукцинатдегідрогенази. При цьому в м’язових волокнах із низькою активністю сукцинатдегідрогенази найбільш виражені набрякові зміни. При йододефіциті з додаванням струмогенних продуктів у жувальних м’язах прогресує звуження просвіту артеріальної ланки з потовщенням стінки, де виражені набряково-дистрофічні зміни. Встановлена тенденція до зменшення кількості гемокапілярів на 1 мкм2. Гістоструктурно помітна втрата поперечної посмугованості. Збільшується діаметр поперечного перерізу, особливо м’язових волокон із низькою активністю сукцинатдегідрогенази та м’язових волокон із високою активністю сукцинатдегідрогенази у власне жувальному м’язі нестатевозрілих тварин. Ультраструктурно виявляються набряково-дистрофічні зміни міофібрил, мітохондрій. Таким чином, за умов йододефіцитної дієти у жувальних м’язах звужується просвіт артеріальних судин, потовщується їх стінка внаслідок набряку оболонок, який прогресує при йододефіцитній дієті з додаванням струмогенних продуктів. Зменшується кількість гемокапілярів на одиницю площі м’язового волокна в обох групах дослідження. Зміни в судинному руслі призводять до перерозподілу кількості м’язових волокон та їх значного набряку.
Morphofunctional state of hepatocytes under the exposure to sodium fluoride
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Kolisnyk, I. L.; Bagmut, I. Yu.; Колісник, І. Л.; Багмут, І. Ю.; Колесник, И. Л.; Багмут, И. Ю.
The article provides the data on the morphofunctional state of hepatocytes in the liver of white rats under the subtoxic action of sodium fluoride. Mature rats of the Wistar population (N = 17), weighing 180-210 g, were intragastrically injected with aqueous solutions of sodium fluoride in a dose of 1/10 LD50 at the ratio of 20 mg / kg of animal body weight daily. The subacute experiment lasted 60 days. Studying hepatocytes in the rat liver and assessing their morphological rearrangement at the subcellular level of organization was carried out by electron microscopy. The study of ultrastructural organization of the liver under the influence of sodium fluoride revealed changes in the submicroscopic architecture characteristic of the development of dystrophic processes. Prolonged intoxication with sodium fluoride caused a number of changes in the liver ultrastructurer, manifested by the development of intracellular edema in hepatocytes, swelling of mitochondria, changes in the density of their matrix, partial reduction and loss of cristae, vacuolization and expansion of the cisterns of the granular endoplasmic reticulum, an increase in the number of primary lysosomes, redistribution chromatin of the nucleus and a decrease in the number of ribosomes and glycogen granules. These changes indicate a disruption of bioenergetics of hepatocytes associated with the mitochondrial apparatus and the development of hypoxic processes, which lead to a decrease in the activity of redox reactions occurring at the level of intracellular membranes and organelles.
Проблемні питання при проведенні комплексних експертиз у випадках автотравми: судово-медичні аспекти
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Зарицький, Г. А.; Зарицкий, Г. А.; Zaritskyi, H.
Автотранспортний травматизм є однією з найбільших частих причин травмування як в Україні, так і у всьому світі. Проведення комплексних експертиз допомагає слідчо-судовим органам у процесі розслідування та розкриття злочинів у випадках автотравми. Мета – встановлення найбільш частих проблемних питань, що виникають при проведенні комплексних експертиз у випадках автотравми та можливостей їх розв’язання шляхом проведення аналізу судово-медичних експертиз трупів в Україні. Матеріалом досліджень були дані за 2019 рік судово-медичних експертиз 3154 розтинів трупів у випадках автотравми по всій Україні (згідно звітів усіх бюро судово-медичної експертизи України) та дані комплексних експертиз ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» у випадках автотравми - 45. При аналізі звітів усіх бюро судово-медичної експертизи було з’ясовано, що за 2019 рік було проведено 3154 розтинів трупів у випадках автотравми. При проведенні 45 комплексних експертиз комісіями ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» неможливість встановити положення потерпілих в момент травми (зокрема і «розсадити» учасників події у салоні автомобіля) внаслідок відсутності первинних даних склала 20; можливість встановити положення потерпілих в момент травми (зокрема і «розсадити» учасників події у салоні автомобіля) при проведенні ексгумації - 5 випадків. Визначити місце потерпілих у салоні автомобіля, пішохода тощо можливо лише за характерними і специфічними ушкодженнями, які не завжди описані при первинному дослідженні трупів. За наявності медичної документації випадків в ній неповністю або взагалі не були описані ушкодження (розмір, локалізація , форма, морфологічні особливості тощо), що унеможливлювало відповіді на питання судово-слідчих органів. Ще однією причиною визначення положення учасників дорожньо-транспортні пригоди стали неможливість вказати механізм та послідовність пошкодження автомобіля при проведенні автотехнічної експертизи. Основними причинами, які ускладнюють та унеможливлюють відповіді на питання судовослідчих органів, є наступні: порушення «Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи» при проведенні первинної експертизи; відсутність або неякісний опис у проколі огляду місця події, у тому числі і речових доказів та стану автотранспортного засобу; неможливість встановити характер ушкоджень на тілі трупів (потерпілих) та пошкоджень автотранспортних засобів внаслідок затримки процесу розслідування злочинів; недоліки заповнення медичної документації: відсутність або неповний опис ушкоджень (розмір, форма, локалізація, морфологічні особливості тощо).
Вплив умов гіпотермічного і низькотемпературного зберігання на життєздатність іммобілізованого пробіотика bifidobacterium bifidum
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Ананьїна, Г. Є.; Степанюк, Л. В.; Висеканцев, І. П.; Петров, І. В.; Ананьина, А. Е.; Степанюк, Л. В.; Висеканцев, И. П.; Петров, И. В.; Ananina, G. E.; Stepanyuk, L. V.; Vysekantsev, I. P.; Petrov, I. V.
Актуальною проблемою медицини в наступний час є дисбіози, які виникають в зв’язку з дією на організм людини ряду негативних факторів, а також зниження імунного статусу. Пріоритетним напрямком сучасної біотехнології є створення іммобілізованих в гелевих носіях пробіотичних препаратів, що можуть використовуватися для корекції дисбіозів. Іммобілізація клітин пробіотиків в гранулах альгінатного гелю захищає їх від пошкоджуючої дії бар’єрних функцій шлунково-кишкового тракту. Мета дослідження – вивчення впливу гіпотермічного та низькотемпературного зберігання на життєздатність іммобілізованого в гранулах альгінатного гелю пробіотика Bifidobacterium bifidum. Бактеріальні клітини іммобілізували в гранулах немодифікованого гелю (1%-ний розчин альгінату натрію) та в гранулах модифікованого захисним сахарозо-молочно-лактозним середовищем гелю. Гранули з іммобілізованими бактеріальними клітинами розкладали в кріопробірки. Зразки зберігали при температурах 4, -12, -20, -80 та -196°С протягом 12 місяців (термін дослідження). Встановлено, що зберігання при температурах -80 та -196°С забезпечувало високу життєздатність пробіотика протягом всього терміну дослідження. В процесі зберігання при температурах 4 та -12°С загибель бактерій відзначали через 1-3 місяці в залежності від складу гелевого носія, а при температурі -20°С – через 6-9 місяців. Висновки: Встановлено, що на життєздатність клітин культури B. bifidum, іммобілізованих в гранулах альгінатного гелю, впливають як температурні режими зберігання, так і модифікація гелю введенням в його склад сахарозо-молочнолактозного середовища. При температурах -80, -196 °С іммобілізовані бактерії не гинуть протягом року (термін спостерігання). Під час зберігання при температурах 4, -12, -20 °С більш високі показники життєздатності і більші терміни збереженості клітин біфідобактерій спостерігали в зразках гранул альгінатного гелю, модифікованого сахарозо-молочно-лактозним середовищем. Показано, що в процесі зберігання за низьких температур клітин B.bifidum, іммобілізованих в немодифікованому і модифікованому доданням сахарозо-молочно-лактозного середовища альгінатному гелі, їх культуральні та морфологічні властивості не змінювалися.
Structure and mechanogenesis of long bone fractures in lower extremities due to fall
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Sokol, V. K.; Сокол, В. К.
Background. The study of the structure and mechanogenesis of falls is necessary to elucidate causal relationships in criminal catatrauma. Purpose of the study was to analyze the structure of mechanical injury resulting in fractures of the long bones of the lower extremities, and the mechanisms of their formation in victims as a result of a fall, according to the primary forensic examination. Material and methods. The study was carried out based on 130 reports of primary forensic examinations of victims with fractures of the femur and / or shin bones due to mechanical injury for the period February – June 2018. All victims were divided into 4 groups: group 1 included individuals sustaining mechanical injury; group 2 involved individuals sustaining injuries in car accidents; group 3 included patients with traumas from the fall, and group 4 included individuals with gunshot fractures. The methodology of the study was based on applying retrospective analysis, descriptive statistics. Results. In cases of catatrauma, the proportion of fractures of the lower extremities makes up 52%, while the proportions of fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 16% each; in case of car accident the fractures of low legs make up 82.1%, while the fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 7.8%; 2.4% and 7.7% each, respectively. There are two types of catatrauma included found out in this study: 1) household falls from the own body height (n = 4), and 2) falls from the height not exceeding 3 m (n = 9). The catatrauma mechanisms included the following: 1) active free uncoordinated fall from the own body height with the phase of primary collision with some isolated primary direct injuries; 2) passive free direct predominantly uncoordinated fall from a height of up to 3 m resulting in multiple combined injuries in the phase of primary collision (n = 4), and in the phases of primary and secondary collision of the body (n = 3). Conclusions. In the structure of mechanical injuries of the long bones in the lower extremities according to the initial forensic medical examination, falls from various heights rank the second position among the most frequent criminal injury (10%) after road traffic injuries (89,2%). Falls from own body height and from the height of up to 3 m were free, straight, and mostly uncoordinated, resulted in mainly primary direct injuries as the fractures of the long bones of the upper and lower limbs, ribs, pelvis, brain concussion, chest bruises and abdominal traumas.
Comparative analysis of cd 44 expression in polyps and adenocarcinoma of distal colon
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Shyshkin, M. A.; Шишкін, М. А.; Шишкин, М. А.
Introduction. CD44 is one of the most used markers of cancer stem cells in colorectal cancer. Even though, the questions of its diagnostic and prognostic value remain open. The aim of the study was to compare CD44 immunohistochemical expression levels in polyps and adenocarcinoma of the distal colon. Materials and methods. Histopathological and immunohistochemical studies of biopsies from 40 patients and surgical material of colorectal adenocarcinoma from 30 patients were carried out. Results. It was figured out that distal colonic polyps are characterized by membranous CD44 expression with the medians of relative areas of CD44+ cells equal to 60,24 (50,22; 70,22) % stromal cells and 15,67 (12,47; 19,47) % epitheliocytes. Colorectal adenocarcinoma is characterized by membranous-cytoplasmic CD44 expression with the medians of relative areas of CD44+ cells equal to 61,26 (42,58 ; 79,15) % stromal cells and 30,60 (24,56 ; 36,45 ) % cancer cells. Comparative analysis of the data obtained for the pTNM stages of colorectal adenocarcinoma revealed some significant differences. The median of CD44+ stromal cells area on the I stage equals to 31,41 (19,87 ; 42,15) % vs. the median of CD44+ stromal cells area on the II stage equals to 48,26 (35,44 ; 61,45) % , р ˂ 0,05; the median of CD44+ stromal cells area on the II stage vs. the median of CD44+ stromal cells area on the III stage equals to 78,36 (61,13 ; 80,06) % , р ˂ 0,05. The median of CD44+ cancer cells area on the III stage equals to 30,35 (21,19 ; 35,47) % vs. the median of CD44+ cancer cells area on the IV stage equals to 31,25 (30,22 ; 41,19) % , р ˂ 0,05. Moreover, it was revealed that the median of CD44+ epitheliocytes area in polyps two-fold smaller than the median of CD44+ cancer cells area in colorectal adenocarcinoma: 15,67 (12,47 ; 19,47) % vs. 30,60 (24,56 ; 36,45 ) % , р ˂ 0,05. Conclusions. Distal colonic polyps are characterized by membranous CD44 expression with the median of CD44+ epitheliocytes area that is two-fold smaller than the median of CD44+ cancer cells area. Colorectal adenocarcinoma is characterized by membranous-cytoplasmic CD44 expression with the median of CD44+ stromal cells area that significantly increases during the tumor progression from I to III stages and with the median of CD44+ cancer cells area that significantly go up during the tumor progression from III to IV stages.
Age-related changes of glycolytic activity and antioxidant capacity in the blood of alloxan diabetic rats
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Kushnir, O. Yu.; Yaremii, I. M.; Кушнір, О. Ю.; Яремій, І. М.; Кушнир, А. Ю.; Яремий, И. М.
The increasing incidence of type 1 diabetes coupled with advances in treatment of type 1 diabetes has resulted in an unprecedented number of older adults living with and controllable type 1 diabetes. The objective of this experimental study was to assess the impact of aging on the level of basal glycaemia and activities of glucose-6-phosphate dehydrogenase [EC1.1.1.49], pyruvate kinase [EC 2.7.1.40] and glutathione reductase [EC1.6.4.2] in erythrocytes of alloxan-diabetic rats. Methods: We used 100 male Wistar rats, divided into two age groups: I group included- 2-month (adult) animals, and II group was made up of 4-month (old) animals. Diabetes was modelled by injecting the rats with 5% solution of alloxan monohydrate intraperitoneally in a dose of 170 mg/kg. Blood was taken from the tail vein to evaluate the basal glycaemia on 5-th and 47-th day after the alloxan injection. Rats were sacrificed on the 47-th day of the experiment in accordance with the regulations on ethical treatment of vertebrates. The assessment of the activity of the enzymes was carried out by standard methods. Statistical analysis was performed by using Statistica 10 StatSoft Inc. Results. The level of basal glycaemia on the fifth day of the experiment in the animals of both groups went up on average by 115% from baseline values. We founded that on 47-th day this index was higher in group of old rats by 20% than in adult rats. Pyruvate kinase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 35% and 50% respectively compared with the control. Glucose-6-phosphate dehydrogenase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 27% and 45% respectively compared with the control on 47-th day. The changes may be considered as the result of age-related disorders of glucose metabolism due to disturbances in free radical mechanisms. Glutathione reductase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 29% and 35% respectively compared with the control on 47-th day. Conclusion. We have determined when getting aged, the alloxan-diabetic rats demonstrate changes in the sensitivity of pyruvate kinase, glucose-6-phosphate dehydrogenase and glutathione reductase activities in erythrocytes resulted from the effect of diabetes mellitus factors (hyperglycaemia). We can suggest that glycaemic control is key purpose for older patients with type 1 diabetes in order to prevent of complication, which can be aggravated with age.
Фетальна анатомічна мінливість структур підпід’язикової ділянки
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Хмара, Т. В.; Лопушняк, Л. Я.; Бойчук, О. М.; Галагдина, А. А.; Герасим, Л. М.; Лека, М. Ю.; Khmara, T. V.; Lopushniak, L. Ya.; Boichuk, O. M.; Halahdyna, A. A.; Gerasym, L. М.; Leka, M. Yu.
Під час виконання міопластичних операцій та хірургічних втручань на щитоподібній залозі, трахеї та стравоході мають важливе прикладне значення відомості щодо варіантної анатомії підпід’язикових м’язів шиї, а також особливості їхньої іннервації та кровопостачання. Крім того, у випадку прикріплення додаткових м’язів до щитоподібної залози можливе інтраопераційне виникнення кровотечі і, як наслідок, формування гематоми та утворення рубцевої тканини у післяопераційному періоді. Дані про варіанти галуження нервів та судин, а також їхні судинно-нервові взаємовідношення в окремій частині груднинно-під’язикового, груднинно-щитоподібного, щитопід’язикового та лопатково - під’язикового м’язів слід враховувати під час виконання хірургічних втручань у шийній ділянці. Метою дослідження було встановлення анатомічної мінливості та особливостей іннервації та кровопостачання підпід’язикових м’язів шиї у плодів людини 4 -10 місяців. Дослідження проведено на 36 плодах людини 81 ,0 - 375,0 мм тім’яно-куприкової довжини за допомогою тонкого препарування структур передньої та бічних ділянок шиї під контролем бінокулярної лупи, ін’єкції судин та морфометрії. Упродовж плодового періода онтогенезу людини спостерігається анатомічна мінливість м’язів підпід’язикової ділянки. У плодів людини переважно спостерігається розсипна форма внутрішньом’язового галуження нервів шийної петлі у підпід’язикових м’язах шиї. Винятком є тільки нижнє черевце лопатково-під’язикового м’яза, де виявлено магістральну форму галуження нервів. Розподіл нервів у товщі підпід’язикових м’язів нерівномірний. Під час макроскопічного дослідження на й менша кількість розгалужень нервів встановлена у межах середньої третини груднинно-під’язикового та верхньої третини груднинно-щитоподібного м’язів. Артерії та нерви вступають у груднинно-щитоподібний та щито-під’язиковий м’язи через передню поверхню, а у лопатково-під’язиковий і груднинно-під’язиковий м’язи – переважно через задню поверхню. Підпід’язиковим м’язам шиї притаманна магістральна форма внутрішньом’язового галуження артерій. Отримані дані щодо особливостей внутрішньом’язового галуження артерій та нервів у підпід’язикових м’язах, а також варіантної анатомії м’язів підпід’язикової ділянки необхідно враховувати під час операти в них доступів до органів шиї, при виконанні хірургічних втручань у передній шийній ділянці, зокрема міопластичних та реконструктивних операцій, з метою запобігання травматизації м’язів.
Гіперурикемія як маркер інтенсивності перекисного окислення ліпідів в популяції
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Черняєва, А. О.; Черняева, А. А.; Chernyaieva, A. A.
Розповсюдженість гіперурикемії в світі за останнє десятиріччя неухильно зростає. За даними різних авторів, частота асимптоматичної гіперурикемії в популяції коливається від 5 до 35,1 %. Дослідження зв’язку порушень пуринового обміну із станом перекисного окислення ліпідів залишаються досі актуальними, що обумовлено чисельними повідомленнями щодо зв’язку між процесами уратоутворення і вільнорадикального окислення. Тому метою дослідження було з’ясувати значення гіперурикемії як маркера інтенсивності перекисного окислення ліпідів у випадковій популяційній вибірці. Матеріали та методи дослідження. Група обстежених сформована за загальноприйнятими епідеміологічними підходами методом випадкової вибірки з числа робочих і службовців промислового підприємства (n=727 осіб) (457 чоловіків і 270 жінок). Вік обстежених був від 18 до 65 років, середній – (38,13±5,10) років. Метаболічний синдром діагностували згідно спільної проміжної заяви: Міжнародної федерації діабету, Національного інституту серця та легенів, Американської асоціації серця, Всесвітньої федерації серця, Міжнародного товариства атеросклерозу та Міжнародної асоціації з вивчення ожиріння. Оцінку стану глюкозного гомеостазу здійснювали згідно рекомендацій Дослідного товариство з вивчення діабету в Індії – Ендокринне товариства Індії, 2020 р. Зразки венозної крові отримували натще. Визначали рівень імунореактивного інсуліну імунохемілюмінесцентним методом, концентрації тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої щільності – ферментативним колориметричним методом, ксантину і гіпоксантину методом С. В. Орешнікова та співавт., сечової кислоти – колориметричним методом, ацилгідроперекисей – за методикою В. Б. Гаврилова і М. І. Мішкорудної, малонового діальдегіду – за методом І. Д. Стального, Т. Г. Гарішвілі у модифікації Л. І. Андрєєвої та співавт., рівень сумарних відновлених SH-груп – фотометричним методом Елмана, активність ксантиноксидази – фотометричним методом, супероксиддисмутази – за методом Т. В. Сироти, каталази у плазмі та еритроцитах – за методом H. Aebi. Результати та їх обговорення. Гіперурикемію діагностовано у 118 (16,2 %) обстежених. Порушення глюкозного гомеостазу діагностовано у 76 обстежених (10,5 %): цукровий діабет 2 типу – у 22 (3,03 %), порушення толерантності до глюкози – у 47 (6,5 %), гіперглікемія натще – у 7 (0,96 %), відповідно. У представників випадкової популяційної вибірки з гіперурикемією концентрації проміжних і кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів в крові значуще вищі, ніж у осіб з нормоурикемією. Концентрація відновлювальних еквівалентів у формі вільних SH-груп суттєво не залежить від інтенсивності пуринового катаболізму. Максимальна інтенсивність перекисного окислення ліпідів спостерігається у представників випадкової популяційної вибірки з гіперурикемією за наявністю порушення глюкозного гомеостазу. За цієї комбінації патологічних станів концентрації проміжних і кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів значуще вищі ніж за гіперурикемії в цілому і гіперурикемії в поєднанні з іншими компонентами метаболічного синдрому. Встановлені зв’язки між порушеннями пуринового обміну і активацією перекисного окислення ліпідів демонструють щільність інтеграції патології пуринового обміну в гормонально-метаболічні порушення діабетогенної і атерогенної спрямованості на рівні випадкової популяційної вибірки.
Порівняння короткотривалого та довготривалого курсу антибактеріальної терапії при інтраабдомінальній інфекції, спричиненій гострим гангренозним апендицитом
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.
Інтраабдомінальна інфекція та її ускладнення залишається досить поширеною та актуальною світовою проблемою. На даний час наявна велика кількість публікацій з рекомендаціями щодо лікування інфекції, викликаної певним видом збудника. Однак, відповідна тривалість антибактеріальної терапії залишається спірним питанням. Переважна більшість лікарів застосовують антибактеріальну терапію для лікування пацієнтів до тих пір, поки не зникнуть всі ознаки запалення, зазвичай близько 7-14 днів. Проте, у 1994 році Schein M, та співавторами було висловлено пропозицію, що при адекватній санації вогнища інтраабдомінальної інфекції термін антибактеріальної терапії можна зменшити до 3-4 днів, що в свою чергу дасть змогу знизити стійкість до антибактеріальних препаратів. Метою дослідження було зменшення терміну антибактеріальної терапії у хворих із інтраабдомінальною інфекцією, яка спричинена гострим гангренозним апендицитом. Для цього було проведено дослідження, в якому взяли участь 32 пацієнта віком від 18 до 65 років, які були прооперовані в день госпіталізації з приводу гострого гангренозного апендициту на базі хірургічного відділення третьої міської лікарні м. Полтава. Пацієнти були розділені на дві групи. До першої (дослідної) групи увійшли 16 пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію протягом 3 днів до нормалізації лейкоцитозу та температури тіла. До другої (контрольної) групи увійшли 16 пацієнтів, які продовжували отримувати антибактеріальну терапію протягом не менше 2-х днів після нормалізації зазначених критеріїв. Виходячи із результатів, які були отримані в процесі дослідження впливу тривалості курсу антибактеріальної терапії інтраабдомінальної інфекції у хворих з гострим гангренозним апендицитом на перебіг післяопераційного періоду, встановлено, що фіксована тривалість антибактеріальної терапії протягом 3±0,25 днів показала аналогічні результати із традиційною, більш тривалою, антибактеріальною терапією, що проявилося співставними термінами одужання та виписки пацієнтів, частотою виникнення ускладнень в ранньому та віддаленому післяопераційному періоді. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій, після адекватної санації вогнища інфекції в черевній порожнині, антибактеріальну терапію можна скоротити до декількох днів після оперативного втручання без ризику розвитку післяопераційних ускладнень та рецидиву інфекційного процесу.
Причини розвитку коронарного синдрому Х у жінок
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Циганенко, Ірина Володимирівна; Овчаренко, Людмила Костянтинівна; Цыганенко, Ирина Владимировна; Овчаренко, Людмила Константиновна; Tsyganenko, I. V.; Ovcharenko, L. K.
В роботі розглянуто причини розвитку коронарного синдрому Х у жінок шляхом оцінки дослідної групи та контрольної з типовою стенокардією напруги при ангіографічно змінених судинах, які складалися з 30 пацієнток кожна. При вивченні медичної документації пацієнток дослідної групи було виявлено, що в репродуктивному періоді всі вони мали гіперестрогенемію, підтверджену лабораторно, з відповідними наслідками у вигляді різного роду гінекологічних захворювань, в той час як у пацієнток контрольної групи гінекологічний анамнез був обтяженим лише у 1 жінки. Враховуючи проведені дослідження, ризик розвитку ендотеліальної дисфункції у 30,3 рази вище у жінок з гіперестрогенемією в анамнезі. А от, щодо ліпідного спектру, результати виявилися протилежними. У дослідній групі показники були в межах норми, а у контрольній рівень ліпопротеїдів низької щільності значно перевищував необхідні значення. Не дивлячись на те, що естрогени підвищують концентрацію в крові ліпопротеїдів високої щільності і знижують вміст ліпопротеїдів низької щільності, які є атерогенними, їхній надлишок чинить не менш негативний влив, ніж нестача, оскільки при зниженні концентрації зростає ризик розвитку атеросклерозу, а при підвищенні – ризик розвитку ендотеліальної дисфункції, яка провокує появу коронарного синдрому Х, що саме і підтверджує розвиток у пацієнток дослідної групи з гіперестрогенемією в анамнезі ендотеліальної дисфункції шляхом порушення процесу проліферації ендотеліоцитів з подальшим дисбалансом секреції оксиду азоту, ендотеліну, простацикліну та тромбомодуліну, тромбопластину, фактора активації тромбоцитів та фактора фон Віллербанда, що і зумовлює появу клінічної картини ішемічної хвороби серця. Через здатність внутрішньої оболонки судин продукувати таку велику кількість біологічно активних речовин, скоригувати медикаментозно такі зміни практично неможливо.
Зміни з боку органів травлення в гострий період коронавірусної хвороби
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Міщук, В. Г.; Купновицька, І. Г.; Губіна, Н. В.; Мартинів, І. В.; Белегай, Р. І.; Мищук, В. Г.; Купновицкая, И. Г.; Губина, Н. В.; Мартынив, И. В.; Белегай, Р. И.; Mishchuk, V. G.; Kupnovitska, I. G.; Gubina, N. V.; Martyniv, I. V.; Belegay, R. I.
ням функції імунної системи, ураженням легень та шлунково-кишкового тракту. Останній, поряд з респіраторним, може слугувати початковими вхідними воротами інфекції. Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту розглядаються як фактори ризику більш важкого перебігу коронавірусної хвороби. Мета: вивчити частоту гастроентерологічних симптомів і функціональний стан печінки у пацієнтів з коронавірусною хворобою. Матеріали і методи: проаналізовано 55 стаціонарних карт хворих на коронавірусну хворобу та пневмонію (20 – жінок та 35 чоловіків), які проліковані у перепрофільованому інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» м. Івано-Франківська. Середній вік пацієнтів становив 57,1±2,62 років - у жінок і 59,2±2,59 років - у чоловіків. Усім пацієнтам проведено тестування шляхом проведення полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу (IgM SARS COV 2), загальноклінічні обстеження (загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз маркерів ураження печінки, рівень глікемії), визначення біомаркерів запалення, комп’ютерна томографія органів грудної клітки. Результати та обговорення: у хворих з коронавірусною хворобою та пневмонією виявлено різну супутню патологію, зокрема, артеріальну гіпертензію, ожиріння, цукровий діабет, хронічну хворобу нирок, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, хронічний вірусний гепатит В тощо. Найбільш частими гастроентерологічними симптомами були: анорексія – у 50 хв. (90,9%), нудота – 11 хв. (20%), діарея - 6 хв. (10,9%) , блювота - 2 хв (3,63%), біль в животі - 4 хв (7,27%), закрепи –1 хв. (1,8%). Діарея, як правило, не представляла серйозної загрози, і мала зворотній характер при лікуванні пневмонії. У 10,9% хворих мала місце тромбоцитопенія. Рівень С-реактивного білка був високим у 90,9% пацієнтів. У третини пацієнтів відмічено зростання активності аспартатамінотрансферази на 30,9% та аланінамінотрансферази на 32,7%. Висновок. Вірус може індукувати запалення і змінювати проникність слизових оболонок, можливе рецептор-опосередковане проникнення його у клітини організму; не виключено, що вірус впливає на склад мікробіоти кишківника, порушує взаємодію між органами - «кишківник-легені», що може сприяти прогресуванню респіраторних симптомів.
Зв’язок глюкокортикоїдної резистентності з однонуклеотидним поліморфізмом BCLI гена глюкокортикоїдного рецептора та деякими показниками цитокінового профілю у хворих екземою рук
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Мескаль, А. М.; Мескаль, А. М.; Methkal, A. M.
Незважаючи на те, що глюкокортикоїди мають широке використання, деякі пацієнти виявляються резистентними, навіть при застосуванні високих доз. Дія глюкокортикоїдів опосередкована через глюкокортикоїдний рецептор. Поліморфні варіанти гена, що кодує глюкокортикоїдний рецептор, можуть пригнічувати клітинну відповідь на дію стероїдів та призводити до зменшення відповіді на лікування. Крім того деякі цитокіни можуть впливати на вироблення різних субодиниць глюкокортикоїдного рецептора, модулюючи реакцію клітин на них. Встановлення остаточного розкриття патогенетичних механізмів та виявлення високоспецифічних предикторів резистентності до глюкокортикоїдів ще немає. Метою дослідження було встановити зв’язок глюкокортикоїдної резистентності у хворих екземою рук з однонуклеотидним поліморфізмом BclI гена NR3C1 та вмістом у плазмі крові інтерлейкіну-17А та інтерлейкіну-2. Для дослідження була використана венозна кров 143 хворих на екзему рук (42 % жінок і 58 % чоловіків) віком (42,2 ± 11,1) років. У дослідженні враховували вік, стать, індекс маси тіла (кг/м2), індекс маси тіла ≥ 25 (кг/м2 (%)), звичку курити, значення імуноглобулін E (iu/ml), інтерлейкіну-17А (пг/мл), інтерлейкіну-2 (пг/мл). Також, у хворих визначали індекс тяжкості екземи рук перед лікуванням та через 2 тижні. За цим індексом всіх пацієнтів до лікування було поділено на три підгрупи: легкого ступеня, середнього та тяжкого ступеня тяжкості захворювання. Хворим із легким та середнім ступенем тяжкості дерматозу був призначений топічний глюкокортикоїд 0,1 % мометазона фуроат у формі крему, який наносився на уражені ділянки шкіри рук два рази на добу з інтервалом 12 годин протягом 2-х тижнів. Пацієнтам з тяжким ступенем екземи рук додатково був призначений системний глюкокортикостероїд – розчин дексаметазону у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції дозою 8 мг/добу тричі, потім ще 4 мг/добу ще на 2 дні. Однонуклеотидний поліморфізм BclI (референсний номер – rs41423247) гена глюкокортикоїдного рецептору (NR3C1) визначали за методикою, описаною раніше (Fleury et al. 2003). Кількісні змінні перевірені на нормальність розподілу методом Шапіро-Уілка. Порівняння середніх значень між підгрупами проводили за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Порівняння частот розподілу різних показників у підгрупах виконували за допомогою критерію Пірсона. Значення P < 0,05 вважали значущим. Отримані результати показали, що нечутливість до глюкокортикоїдів у пацієнтів із екземою рук пов’язана з поліморфізмом BclІ гена NR3C1, ступенем тяжкості дерматозу, рівнем інтерлейкіну-17А та інтерлейкіну-2 у плазмі крові. Вміст інтерлейкіну-17А та інтерлейкіну-2 у хворих, які не відповіли на лікування, був значно вищий порівняно з чутливими до гормонів суб'єктами. Людей, які мали генотипи C/G- та G/G, було достовірно більше у групі, яка не мала клінічної відповіді на терапію.
Електроенцефалографічні маркери латеральної дислокації серединних структур мозку у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Козьолкін, О. А.; Кузнєцов, А. А.; Козелкин, А. А.; Кузнецов, А. А; Kozyolkin, O. A.; Kuznietsov, A. A.
Мета роботи - удосконалити діагностичні заходи у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу шляхом визначення найбільш інформативних параметрів спектрального аналізу електроенцефалографічного патерну в оцінці порушень церебральної біоелектричної активності, обумовлених латеральною дислокацією серединних структур мозку. Матеріали і методи. Проведено клініко-параклінічне дослідження 156 пацієнтів (90 чоловіків та 66 жінок, середній вік 66,7±0,8 років) з гіпертензивним спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом, що виник вперше. Діагноз підтверджувався методом комп’ютерної томографії. Латеральна дислокація оцінювалася як середнє від зсуву прозорої перетинки та зсуву епіфізу. Клініко-неврологічне дослідження включало оцінку за National Institute of Health Stroke Scale. Комп’ютерна електроенцефалографія проводилася в перші 48 годин від дебюту захворювання, при цьому визначали спектральну потужність, фронто-окципітальні градієнти, показники міжпівкульової асиметрії ритмів електроенцефалографічного патерну. Статистична обробка отриманих результатів містила оцінку міжгрупових відмінностей, логістичний регресійний аналіз, ROC-аналіз. Результати. Латеральна дислокація була відсутня у 57 (36,5%) пацієнтів, латеральна дислокація 1-5 мм була діагностована у 72 (46,2%) пацієнтів, >5 мм – у 27 (17,3%) пацієнтів. Встановлено, що електроенцефалографічними маркерами латеральної дислокації серединних структур мозку виступають значення відносної спектральної потужності ритмів альфа діапазону ≤20,5% в ураженій гемісфері (Se=79,8%, Sp=77,2%) та ≤17,7% - в інтактній гемісфері (Se=71,7%, Sp=75,4%), фронтоокципітальні градієнти ритмів альфа2-піддіапазону >–0,085 в ураженій гемісфері (Se=71,7%, Sp=63,2%) та >–0,266 - в інтактній гемісфері (Se=80,8%, Sp=54,4%), тоді як критеріями порушення церебральної біоелектричної активності головного мозку внаслідок латеральної дислокації серединних структур >5 мм виступають відносна спектральна потужінсть ритмів дельта-діапазону >48,4% в ураженій гемісфері (Se=88,9%, Sp=74,2%) та >46,8% - в інтактній гемісфері (Se=92,6%, Sp=72,4%), фронто-окципітальний градієнт ритмів альфа-діапазону >–0,001 в ураженій гемісфері (Se=81,5%, Sp=65,1%). Висновки. Показники відносної спектральної потужності та фронтоокципітальні градієнти ритмів альфа-діапазону в ураженій та інтактній гемісферах є найбільш інформативними показниками спектрального аналізу електроенцефалографічного патерну для детекції змін біоелектричної активності головного мозку, що обумовлені латеральною дислокацією серединних структур мозку в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу.

Переглянути

Нові надходження