Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2024, Том 24, вип. 4 (88)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Оцінка впливу фізичної активності на ортопедичне та ортодонтичне здоров’я у дітей(Полтавський державний медичний університет, 2024) Литовченко, Степан Олександрович; Lytovchenko, S. O.Актуальність. Дослідження взаємозв'язку між фізичною активністю, ортопедичними патологіями та стоматологічним здоров’ям дітей є надзвичайно актуальним у контексті зростаючої участі дітей у спорті. Ортопедичні патології, такі як деформації хребта (сколіоз, кіфоз) і кінцівок (вальгусна, варусна деформація), остеохондропатії найчастіше проявляються під час періоду росту і можуть бути спричинені низкою факторів, включаючи генетичну схильність, фізичну активність та механічні навантаження. Розуміння цих взаємозв’язків дозволить розробити оптимальні рекомендації щодо фізичної активності для дітей з метою профілактики захворювань опорно-рухового апарату та підтримки загального здоров’я. Це дослідження спрямоване на отримання нових даних для розробки рекомендацій щодо безпечної участі дітей у спорті, що сприятиме оптимальному розвитку опорно-рухової системи та стоматологічного здоров'я. Мета. Метою дослідження було визначення впливу різних видів спортивної активності на поширеність ортопедичних патологій, гіпермобільності суглобів та неправильного прикусу у дітей. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 86 дітей віком від 10 до 17 років, які були поділені на дві групи: 54 дітей, що займалися спортом більше 6 годин на тиждень протягом більше одного року, та 32 дітей, які не мали спортивної активності. Спортивно активна група включала наступний розподіл: 17 дітей займалися танцями (12 дівчат і 5 хлопці), 14 – футболом (13 хлопців і 1 дівчина), 2 – волейболом (2 дівчат), 2 – баскетболом (2 хлопців), 8 – бойовими мистецтвами (4 дівчат і 4 хлопців), і 11 – плаванням (6 дівчат і 5 хлопців). Для статистичного аналізу учасники, що займалися футболом, волейболом та баскетболом, були об'єднані в групу «ігрові види спорту», яка налічувала 18 осіб (15 хлопців і 3 дівчат). Група без спортивної активності служила контрольною. Загалом у вибірці було 46 хлопців і 40 дівчат. Було проведено клінічну ортопедичну оцінку та переглянуто стоматологічні дані на основі попередніх візитів до стоматолога. Ортопедична оцінка включала: Тест Адамса для виявлення сколіозу, Сколіометрія, Клінічна оцінка постави, Оцінка мобільності суглобів за шкалою Бейтона, Індекс постави стопи, Анкетування щодо спортивної активності. Статистичний аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення EasyMedStat. Для порівняння даних між спортивно активною та неактивною групами використовувався U-тест Манна-Вітні для непараметричних даних. Також було використано тест Краскела-Волліса для порівняння декількох спортивних підгруп (танцюристи, ігрові види спорту та бойові мистецтва). Результати. Дослідження показало, що діти, які займаються спортом, мають меншу гіпермобільність суглобів порівняно з контрольною групою. При цьому, різні види спорту мали неоднаковий вплив на мобільність суглобів. Контактні види спорту, такі як футбол та бойові мистецтва, корелювали з меншою гіпермобільністю, тоді як танці, що вимагають більшої гнучкості, – з більшою. Водночас, спортивна активність не була пов’язана зі зниженням частоти ортопедичних патологій чи неправильного прикусу. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що регулярна фізична активність може сприяти зміцненню суглобів та зменшенню гіпермобільності. Однак, тип спорту має важливе значення. Для профілактики ортопедичних проблем рекомендується обирати види спорту, які сприяють розвитку сили та координації. Водночас, неправильний прикус, як правило, залежить від генетичних факторів та ранніх дитячих звичок, а не від фізичної активності.Документ Клініко-прогностична характеристика варіантів перебігу органної недостатності при гострому панкреатиті(Полтавський державний медичний університет, 2024) Левицький, Георгій Олександрович; Шейко, Володимир Дмитрович; Levytskyi, H. O.; Sheiko, V. D.Гострий панкреатит залишається одним із найскладніших захворювань в абдомінальній хірургії, особливо через високу частоту розвитку органної недостатності, яка спостерігається у 15-20% пацієнтів та асоціюється з летальністю до 42% протягом першого тижня госпіталізації. Особливу актуальність має проблема раннього виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку органної недостатності. Вона, в свою чергу, є ключовим фактором, що визначає тяжкість перебігу та прогноз захворювання, розвиваючись у 15-20% пацієнтів з гострим панкреатитом. При цьому персистуюча органна недостатність асоціюється з летальністю до 42% протягом першого тижня госпіталізації. Існує декілька шкал оцінки тяжкості гострого панкреатиту, серед них: Acute Physiologic Assessment and Chronic Health Evaluation II, Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis та модифікована шкала Marshall, але жодна з них не демонструє точності щодо прогнозу розвитку органної недостатності, а максимальна чутливість сягає лише 75%. Метою дослідження було визначення та характеристика основних варіантів перебігу органної недостатності при гострому панкреатиті на основі комплексного аналізу клінічних, лабораторних показників та часових характеристик перебігу захворювання. Проведено ретроспективне дослідження 82 пацієнтів (2014-2019 рр.), розподілених на групи з наявністю органної недостатності (41 пацієнт) та без неї (41 пацієнт). Оцінювались клінічні показники, результати лабораторних досліджень та динаміка перебігу захворювання. На основі кластерного аналізу визначено варіанти перебігу органної недостатності. Виявлено три основні варіанти перебігу: "ранній респіраторний" (37.5% випадків), "пізній прогресуючий" (57.5%) та "мультисистемний" (5.0%), що відрізнялись за часом виникнення, характером ураження систем органів та клінічними наслідками. Найбільш несприятливим виявився "мультисистемний" варіант з найдовшою тривалістю госпіталізації (медіана 68.0 діб) та найвищою летальністю.Визначено основні прогностичні маркери та розроблено систему стратифікації ризику, що дозволяє оптимізувати моніторинг та лікувальну тактику з урахуванням варіанту перебігу органної недостатності. Intoroduction. Acute pancreatitis remains one of the most challenging diseases in abdominal surgery, particularly due to the high incidence of organ failure, occurring in 15-20% of patients and associated with mortality rates up to 42% during the first week of hospitalization. Early identification of patients at high risk for organ failure development is of particular importance. It, in turn, is a key factor determining the severity of the course and prognosis of the disease, developing in 15-20% of patients with acute pancreatitis. At the same time, persistent organ failure is associated with mortality of up to 42% during the first week of hospitalization. There are several scales for assessing the severity of acute pancreatitis, including: Acute Physiologic Assessment and Chronic Health Evaluation II, Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis and the modified Marshall scale, but none of them demonstrates accuracy in predicting the development of organ failure, and the maximum sensitivity reaches only 75%. The objective of this study was to identify and characterize the main patterns of organ failure in acute pancreatitis based on comprehensive analysis of clinical indicators, laboratory parameters, and temporal disease characteristics. Subjects and methods. This retrospective study included 82 patients (2014-2019), stratified into groups with organ failure (n=41) and without it (n=41). The assessment protocol included clinical parameters, laboratory findings, and disease progression dynamics. Cluster analysis was used to determine organ failure patterns. Results. Three main patterns were identified: “early respiratory” (37.5% of cases), “late progressive” (57.5%), and “multisystem” (5.0%), each differing in onset timing, organ system involvement, and clinical outcomes. The "multisystem" pattern exhibited the most unfavorable profile, with the longest hospitalization duration (median 68.0 days) and highest mortality. The study identified key prognostic markers and developed a risk stratification system, enabling optimized monitoring and treatment strategies based on the organ failure pattern.Документ Особливості надання медичної допомоги постраждалим серед мирного населення внаслідок вибухової травми(Полтавський державний медичний університет, 2024) Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Prokopenko, K. A.Вступ. Після 24 лютого 2022 року, коли Україна зіткнулася з новими реаліями війни, життя медичної спільноти кардинально змінилося. У сучасному світі, де війни та конфлікти стали частиною реальності, питання травмування під час бойових дій набуло особливого значення. Мирне населення часто є випадковими жертвами конфлікту, і не мають спеціальних заходів захисту. А лікування поранених цивільних має свої особливості, оскільки, на відміну від військових, цивільні часто мають супутню коморбідну патологію, яка ускладнює процес медичної допомоги та реабілітації. Метою дослідження було провести аналіз пошкоджень внаслідок вибухової травми серед мирного населення, розробити алгоритм діагностики та лікування хворих на вибухову травму. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані медичні карти стаціонарних хворих 94 постраждалих внаслідок вибухової травми, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня» Харківської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради у 2022-2024 рр., з них – жінок – 36 (38,3%), у віці від 21 до 87 років, чоловіки – 58 (61,7%), у віці від 23 до 86 років. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх 94 пацієнтів, котрі потрапили до стаціонару були виявлені пошкодження м’яких тканин. З них у 45 хворих (47,9%) - це були пошкодження м’яких тканин однієї анатомічної ділянки тіла або кількох без пошкоджень органів грудної, черевної порожнин та порожнини таза. Усім хворим першочергово виконувалися хірургічні обробки ран, метою котрих була зупинка кровотечі, видалення видимих сторонніх тіл, дебрідмент. У хворих на травматичну ампутацію кінцівок виконувалися хірургічні обробки ран з формуванням кукси кінцівки. Хворим з кістково-травматичною патологію виконувалося іммобілізація уражених ділянок. В подальшому проводилося динамічне спостереження за ранами. У 49 постраждалих (52,1%) були виявлені пошкодження внутрішніх органів. Усім хворим з наявністю внутрішньоплевральних ускладнень першим етапом першочергово виконувалося дренування плевральних порожнин за Бюлау. Другим етапом при наданні допомоги постраждалим з поєднанною травмою було виконання лапаротомії з інтраопераційним вирішенням об’єму операції. Третім етапом при лікуванні цих хворих було лікування ран. На первинній операції об’єм втручання обмежувався хірургічною обробкою ран, гемостаз, тампонування раньових каналов. В подальшому виконувалися повторні хірургічні обробки ран з накладанням первинном-відтермінованих швів або з встановленням VAC-систем дренування ран при масивному ураженні м’яких тканин з подальшою аутодерматопластикою. Висновки. Досвід лікування постраждалих свідчить про необхідність застосування поетапного підходу до лікування вибухових травм із використанням сучасних хірургічних та реанімаційних методів. Вважаю, що саме такий підхід до лікування постраждалих внаслідок вибухової травми здатний дати гарний результат лікування. Незважаючи на важкість поранень та наявність коморбідної патології, всі пацієнти були виписані у задовільному стані, що демонструє високу ефективність запропонованого підходу до лікування. Introduction. On February 24, 2022, Ukraine faced a stark new reality as war reshaped the lives of its people, including the medical community. In today's world, where wars and conflicts have become an unfortunate part of reality, the management of injuries sustained during combat operations has gained critical importance. Civilians, often unintended victims of conflict, lack the protective measures afforded to military personnel. Treating wounded civilians presents unique challenges, as they frequently suffer from comorbidities that complicate both medical care and rehabilitation. These factors necessitate tailored approaches to diagnosis, treatment, and recovery. The aim of this study was to analyze the injuries caused by blast trauma among the civilian population and to develop an algorithm for the diagnosis and treatment of patients affected by such trauma. Materials and methods. Medical records of 94 inpatients with explosive injuries treated in the surgical departments of the Communal Non-Commercial Institution of the Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital” and the Communal Non-Commercial Institution of the Kharkiv City Council “City Clinical Multidisciplinary Hospital No. 25” between 2022 and 2024 were analyzed. Among the patients, 36 (38.3%) were women aged 21 to 87 years, and 58 (61.7%) were men aged 23 to 86 years. Results and Discussion. Soft tissue injuries were observed in all 94 patients admitted to the hospital. Of these, 45 patients (47.9%) sustained soft tissue damage to one or more anatomical regions without involvement of thoracic, abdominal, or pelvic organs. All patients underwent surgical treatment of wound, which included hemorrhage control, removal of visible foreign bodies, and wound debridement. For patients with traumatic limb amputations, surgical treatment included the formation of limb stumps. Patients with bone injuries underwent immobilization of the affected areas. Subsequently, dynamic monitoring of the wounds was conducted to assess healing and detect complications. Internal organ damage was identified in 49 victims (52.1%). All patients with intrapleural complications underwent Bülau drainage of the pleural cavities as the initial intervention. The second stage of care for victims with combined trauma involved laparotomy, during which the extent of the surgical procedure was determined intraoperatively. The third stage focused on wound management. During the primary operation, interventions were limited to wound debridement, hemostasis, and tamponade of wound channels. Subsequent procedures included repeated wound treatments, the primary delayed closure, or the use of vacuum-assisted closure (VAC) systems in cases of extensive soft tissue damage. For such cases, the final step involved autodermoplasty. Conclusions. The experience of managing these victims highlights the importance of a stepwise approach to treating blast injuries, integrating modern surgical and resuscitation techniques. This structured approach has demonstrated its potential to yield favorable outcomes. Despite the severity of injuries and the presence of comorbidities, all patients were discharged in satisfactory condition, underscoring the high efficacy of the proposed treatment strategy.Документ Аналіз спектру мікрофлори дихальних шляхів у пацієнтів з респіраторними інфекціями у динаміці за період 2018-2023 років(Полтавський державний медичний університет, 2024) Марченко, Олена Геннадіївна; Marchenko, O. H.Пандемія COVID-19 без сумніву вплинула на спектр мікроорганізмів, їх стійкість до антибіотиків, появу мультирезистентних штамів та збільшення споживання антибіотиків пацієнтами з COVID19 у лікарнях. Дані світової та вітчизняної літератури щодо динаміки складу респіраторної мікрофлори на тлі пандемії COVID-19 на сьогодні є неповними та суперечливими. Мета дослідження: проаналізувати спектр мікрофлори дихальних шляхів пацієнтів у динаміці за період 2018-2023 рр. Проводився ретроспективний аналіз результатів мікробіологічного моніторингу мікроорганізмів, виділених з біоматеріалів від 2770 пацієнтів з гострими респіраторними захворюваннями за період з 2018 по 2023 рр. за даними Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради». Встановлено, що за період до пандемії 2018-2019 рр. серед виділених збудників переважно реєструвалась кокова мікрофлора – S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. agalacticae. За період пандемії COVID-19 у 2020-2023 рр. спектр збудників змінився і характеризувався зростанням частки C. albicans, Enterococcus spp. і K. рneumoniae. При порівнянні періоду пандемії 2020-2021 рр., який характеризувався нераціональним використанням антимікробних препаратів, з періодом 2022-2023 рр., коли антибіотики почали застосовувати більш помірковано, у картині мікробного пейзажу також визначалися відмінності. У 2022-2023 рр. у порівнянні з 2020-2021 рр. знову відмічалася тенденція до збільшення кокової мікрофлори, зокрема S. aureus, S. pyogenes і Enterococcus spp., бактерій роду Acinetobacter та зменшення питомого вмісту серед збудників C. albicans і S. haemolyticus. Висновки До пандемії 2018-2019 рр. серед виділених збудників переважно домінувала кокова мікрофлора (S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. agalacticae). За період пандемії COVID-19 у 2020-2023 рр. мала місце зміна спектру збудників зі зростанням частки грибкової та внутрішньолікарняної мікрофлори (C. albicans, Enterococcus spp. і K. рneumoniae). При аналізі періодів пандемії COVID-19 між собою встановлено, що у 2022-2023 рр. у порівнянні з 2020-2021 рр. знову відмічалася тенденція до збільшення кокової мікрофлори (S. aureus, S. pyogenes і Enterococcus spp., бактерій роду Acinetobacter) та зменшення частки збудників C. albicans і S. haemolyticus. The COVID-19 pandemic has undoubtedly affected the spectrum of microorganisms, their resistance to antibiotics, the emergence of multidrug-resistant strains and the increased consumption of antibiotics by patients with COVID-19 in hospitals. The data from the world and national literature on the dynamics of the respiratory microflora in the context of the COVID-19 pandemic are currently incomplete and contradictory. The purpose of the study is to analyse the spectrum of patients' respiratory tract microflora in the dynamics for the period 2018-2023. A retrospective analysis of the results of microbiological monitoring of microorganisms isolated from biomaterials from 2770 patients with acute respiratory diseases for the period from 2018 to 2023 was conducted based on the data obtained from the Poltava Regional Clinical Infectious Diseases Hospital of the Poltava Regional Council. It was found out that in the period before the 2018-2019 pandemic, coccal microflora represented by S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. Agalacticae, was predominantly recorded among the isolated pathogens. During the COVID-19 pandemic in 2020-2023, the spectrum of pathogens changed and was characterised by an increase in the proportion of C. albicans, Enterococcus spp., and K. pneumoniae. When comparing the 2020-2021 pandemic period, which was characterised by the irrational use of antimicrobials, with the period of 2022-2023, when antibiotics began to be used more moderately, differences were also identified in the microbial landscape. In 2022-2023, compared to 2020-2021, there was again a trend towards an increase in coccal microflora, in particular S. aureus, S. pyogenes and Enterococcus spp. and Acinetobacter, and a decrease in the proportion of C. albicans and S. haemolyticus. Thus, prior to the 2018-2019 pandemic, coccal microflora (S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. agalacticae) dominated among the isolated pathogens. During the COVID-19 pandemic in 2020-2023, there was a change in the spectrum of pathogens with an increase in the proportion of fungal and hospitalacquired microflora (C. albicans, Enterococcus spp. and K. pneumoniae). When analyzing the period of the COVID-19 pandemic, it was revealed that in 2022-2023, compared to 2020-2021, there was a tendency towards an increase in the coccal microflora (S. aureus, S. pyogenes and Enterococcus spp., Acinetobacter) and decrease in the proportion of pathogens C. albicans and S. haemolyticus.Документ Видалення металевих сторонніх предметів з м’яких тканин комбінованим методом(Полтавський державний медичний університет, 2024) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Horodova-Andrieieva, T. V.Проведення бойових дій на території Україна призвело до великої кількості постраждалих з вогнепальними пораненнями. Однією специфічною особливістю сучасної вогнепальної та вибухової зброї, є вплив снаряду, який ранить у вигляді уламків, куль, вторинних та третинних уламків й інших сторонніх тіл різного матеріалу (скло, пластик, грунт, залишки одягу), які залишаються в тканинах постраждалого. Питома вага уламкових поранень серед масиву бойової травми становить 56,7%. Лікування поранених з вогнепальним осколковим або кульовим пораненням направлене на видалення стороннього тіла та відновлення анатомо-фізіологічних особливостей тканин. Єдина тактика щодо видалення сторонніх тіл наразі відсутні. Мета дослідження. Покращення результатів видалення металевих сторонніх предметів за допомого комбінованого методу під час повторної хірургічної обробки рани. Матеріали та методи дослідження. Аналіз проведено серед 364 хворих, які були поділені на ІІ групи дослідження. І група складалась з 191 пораненого, видалення металевих уламків яким видалялись традиційним методом за допомогою магнітного інструментарію. ІІ група містила 173постраждалих, видалення сторонніх тіл яким проводилось за допомогою комбінації рентгенографічної мобільної установки та ультразвукового контролю. Результати дослідження показали, що комбінований метод видалення сторонніх тіл має безліч переваг над традиційним. Застосування комбінованого методу видалення сторонніх тіл металевої щільності значно підвищує ефективність видалення на 20,6%. Інтраопераційні ускладнення в ІІ групі виникали в 5,2 рази рідше, порівняно з І групою (1,7% проти 8,9%). Серед І групи дослідження показник VAS становив 7,5±0,3, а серед ІІ групи – 4,5±0,32, що достовірно зменшило рівень післяопераційного болю. Застосування комбінованого методу попереджає виникнення запальних процесів в післяопераційному періоді та знижує розвиток післяопераційних ускладнень. Introduction. The ongoing hostilities in Ukraine have led to a significant number of victims with gunshot wounds. A distinguishing characteristic of modern firearms and explosive weapons is the impact of projectiles that cause injuries in the form of fragments, bullets, secondary and tertiary shrapnel, and other foreign bodies (e.g., glass, plastic, soil, or clothing remnants) that remain embedded in the victim's tissues. Shrapnel wounds account for 56.7% of all combat injuries. The treatment of gunshot and bullet wounds focuses on the removal of foreign bodies and the restoration of the anatomical and physiological integrity of the affected tissues. However, there is currently no standardized approach to the removal of such foreign bodies. The objective of this study was to enhance outcomes in the removal of metallic foreign bodies by employing a combined method during repeated surgical wound treatment. Participants and methods. The study involved two research groups. The first group (Group I) consisted of 191 wounded individuals whose metal fragments were removed using the traditional method with magnetic instruments. The second group (Group II) included 173 patients whose foreign bodies were removed using a combination of a mobile X-ray unit and ultrasound guidance. Results. The findings demonstrated that the combined method for removing foreign bodies offers significant advantages over the traditional approach. The combined method increased the removal efficiency by 20.6%. Intraoperative complications were 5.2 times less frequent in Group II compared to Group I (1.7% vs. 8.9%). Postoperative pain levels, measured using the Visual Analog Scale (VAS), were significantly lower in Group II (4.5 ± 0.32) compared to Group I (7.5 ± 0.3). Additionally, the combined method effectively minimized the risk of inflammatory processes and reduced the incidence of postoperative complications. These results highlight the combined method as a superior approach for the removal of metallic foreign bodies, improving both surgical outcomes and patient recovery.Документ Передопераційне планування артроскопічної синовектомії у пацієнтів з травмами колінного суглобаз наявною супутньою патологією(Полтавський державний медичний університет, 2024) Боскіна, Марія Григорівна; Пелипенко, Олександр Васильович; Boskina, M. H.; Pelypenko, O. V.Патологія колінного суглоба залишається актуальною проблемою сучасної ортопедії, особливо з огляду на зростання частоти травматичних пошкоджень та їх поєднання з коморбідними станами. За даними досліджень, щорічна захворюваність на травми колінного суглоба становить 5.3 на 1000 населення, з яких близько 40% супроводжуються розвитком синовіту. Особливу актуальність набуває проблема коморбідності, оскільки наявність супутніх захворювань суттєво впливає на перебіг основного захворювання та результати лікування. Метою дослідження було визначення факторів, що впливають на якість передопераційного планування артроскопічної синовектомії з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та характеру супутньої патології. У дослідження включено 97 пацієнтів (2020-2024 рр.), розподілених на групи з травматичною (50 пацієнтів) та дегенеративною (47 пацієнтів) патологією. Оцінювались клінічні показники за шкалою результатів травм та остеоартриту колінного суглоба, магнітно-резонансні характеристики за шкалою магнітно-резонансної оцінки всього суглоба та Бостонською системою оцінки колінного суглоба, лабораторні маркери запалення та особливості коморбідного статусу. Виявлено значущі відмінності у вираженості синовіту та функціональних показниках залежно від характеру коморбідної патології. Найбільш несприятливим виявилось поєднання гіпертонічної хвороби 2-3 ступеня з цукровим діабетом, що супроводжувалось максимальними показниками синовіту (2.0 бали за шкалою магнітнорезонансної оцінки всього суглоба) та найгіршими функціональними показниками (35.9±1.2 бали за шкалою болю при оцінці результатів травм та остеоартриту колінного суглоба). Визначено основні фактори ризику вираженого синовіту та розроблено систему стратифікації ризику з поділом пацієнтів на групи низького, помірного та високого ризику, що дозволяє індивідуалізувати передопераційну підготовку з урахуванням коморбідного статусу. Knee joint pathology poses a significant challenge in modern orthopaedics, driven by the rising incidence of traumatic injuries and their frequent association with comorbid conditions. Epidemiological data report an annual knee injury incidence of 5.3 per 1,000 population, with approximately 40% of cases progressing to synovitis. The presence of comorbidities significantly influences disease progression and treatment outcomes, underscoring their clinical importance. This study aimed to identify key factors affecting the quality of preoperative planning for arthroscopic synovectomy, with a focus on individual patient characteristics and the specific nature of concomitant pathologies. This study included 97 patients (2020–2024), categorized into two groups: traumatic pathology (n = 50) and degenerative pathology (n = 47). The assessment protocol comprised clinical evaluation using the Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score, magnetic resonance imaging analysis based on the Whole-Organ Magnetic Resonance Imaging Score and the Boston Knee Osteoarthritis Scoring System, inflammatory marker measurements, and comorbidity profiling. Statistical analysis revealed significant variations in synovitis severity and functional parameters correlating with comorbidity patterns. The concurrent presence of grade II- III hypertension and diabetes mellitus demonstrated the most adverse clinical profile, characterized by maximum synovitis scores (2.0 points by the Whole-Organ Magnetic Resonance Imaging Score) and severely compromised functional parameters (35.9±1.2 points by the Pain subscale of Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score). The study has established key risk factors for severe synovitis and developed a comprehensive risk stratification system, categorizing patients into low-, moderate-, and high-risk groups, facilitating the implementation of individualized preoperative management strategies tailored to their comorbidity profiles.Документ Оцінка особливостей мікроциркуляторного русла сітківки після регматогенного відшарування(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-26) Іванченко, Анна Юріївна; Ivanchenko, A.Актуальність. На сьогоднішній день, не дивлячись на вдосконалення технології хірургічного методу лікування відшарування сітківки, ризик зниження зору залишається на високому рівні. Точна оцінка змін мікроциркуляторного русла макулярної області за допомогою оптичної когерентної томографії-ангіографії допоможе більш точно прогнозувати відновлення зору у пацієнтів, що є актуальною задачею сучасної офтальмології. Мета. Проаналізувати зміни мікроциркуляторного русла сітківки після успішної вітректомії з приводу регматогенного відшарування сітківки без та з відшаруванням макулярної зони й оцінити їх вплив на післяопераційні зорові функції. Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебували 89 пацієнтів до групи з регматогенним відшаруванням сітківки без відшарування макули увійшло 47 пацієнтів і 42 пацієнта з регматогенним відшаруванням сітківки з відшаруванням макули. За допомогою оптичної когерентної томографії-ангіографії вивчали параметри міроциркуляторного русла сітківки у пізніх післяопераційних термінах (18 місяців). Всім пацієнтам була виконана закрита субтотальна вітректомія , ендолазеркоагуляцію сітківки з тампонадою вітреальної порожнини газо-повітряною сумішшю октафторпропану (C3F8). Результати. При проведенні кореляційного аналізу між даними ІІ групи у терміні 18 місяців було виявлено кореляцію між найкраще корегована гострота зору та щільністю глибокого капілярного сплетіння (r = 0,69, p = 0,023) та між найкраще корегована гострота зору та площею фовеальної аваскулярної зони (r = 0,24, p = 0,013). Висновки. Відновлення мікроциркуляторного русла відбувається і в пізніх післяопераційних термінах у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки з відшаруванням макули. Показники оптичної когерентної томографії-ангіографії (щільность глибокого капілярного сплетення та площа фовеальної аваскулярної зони) є факторами, які впливають на зорові функції після операції з приводу регматогенного відшарування сітківки. Introduction. Despite advancements in surgical techniques for treating retinal detachment, the risk of vision loss remains significant. Accurate assessment of changes in the macular microvascuature using optical coherence tomography-angiography (OCT-A) can improve predictions for recovery of vision in patients, making this a critical area of focus in modern ophthalmology. Purpose: to analyze changes in the retinal microvasculature following successful vitrectomy for rhegmatogenous retinal detachment (RRD), both with and without macular detachment, and to evaluate their impact on postoperative visual function. Materials and methods. A total of 89 patients were studied. Group I consisted of 47 patients with RRD without macular detachment, while Group II included 42 patients with RRD with macular detachment. Retinal microvasculature parameters were assessed in the late postoperative period (18 months) using OCT-A. All patients underwent closed subtotal vitrectomy, retinal endolaser coagulation, and vitreous tamponade with an octafluoropropane (C3F8) gas-air mixture. Results. In Group II, correlation analysis at 18 months revealed a significant relationship between the density of the deep capillary plexus and best-corrected visual acuity (BCVA) (r = 0.69, p = 0.023). Additionally, a correlation was observed between BCVA and the area of the foveal avascular zone (FAZ) (r = 0.24, p = 0.013). Conclusions. Restoration of the retinal microvasculature continues into the late postoperative period in patients with RRD involving macular detachment. OCT-A parameters, specifically deep capillary plexus density and FAZ area, are significant factors influencing visual function following surgery for RRD.Документ Аналіз впливу біомеханічних властивостей жувальних, скроневих, латеральних і медіальних крилоподібних м’язів на виникнення і подальший розвиток генералізованого підвищеного стирання твердих тканин зубів(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-26) Коваль, Юрій Павлович; Дворник, Валентин Миколайович; Перепелова, Тетяна Василівна; Кіндій, Віктор Данилович; Петренко, Руслан Володимирович; Лугова, Любов Олександрівна; Koval, Y. P.; Dvornyk, V. M; Perepelova, T. V.; Kindii, V. D.; Petrenko, R. V.; Lygova, L. O.Підвищене стирання твердих тканин зубів є давньою нагальною проблемою, яка набула широкого поширення серед населення різних краї. Його відсоток коливається в межах, починаючи від 3% і до 83,2%. У вивченні впливу м’язів, що піднімають, висувають та зміщують вбік нижню щелепу на патогенез генералізованого підвищеного стирання твердих тканин зубів не з’ясована біомеханічна складова м’язів «швидкість» і «сила». Мета: застосовуючи принцип Д. Бернуллі, дослідити вплив біомеханічних властивостей «швидкість» і «сила» жувальних, скроневих, медіального і латерального крилоподібних м’язів на пріоритетному боці та на боці другорядного значення для жування на розвиток підвищеного стирання твердих тканин зубів. Завдання: за допомогою магнітнорезонансної томографії визначити довжину, ширину і товщину жувальних, скроневих й крилоподібних м’язів на пріоритетному боці та на боці другорядного значення для жування у пацієнтів з підвищеним стиранням твердих тканин зубів та у осіб без ознак підвищеного стирання. Застосовуючи принцип Д.Бернуллі, обчислити для кожного вказаного м’яза безрозмірний коефіцієнт, а потім за ним порівняти біомеханічні властивості «швидкість» і «сила» досліджуваних м’язів і визначити їх вплив на розвиток підвищеного стирання твердих тканин зубів. Обговорення результатів дослідження. Зі збільшенням ступеня тяжкості підвищеного стирання зубів все дужче скроневий і жувальний м’язи набувають фізичної якості «сили», а крилоподібні м’язи – «швидкості». Більше набуття фізичної якості «сили» скроневими і жувальними м’язами і якості «швидкості» крилоподібними м’язами призводить до підвищеного тертя оклюзійних поверхонь зубів. Висновок. Порушення рівноваги між фізичними якостями «сила» і «швидкість» жувальних, скроневих та крилоподібних м’язів впливає на розвиток підвищеного стирання зубів. Increased wear of dental hard tissues is a longstanding and pressing issue that has become widespread among populations across different regions, with prevalence ranging from 3% to 83.2%. The influence of the muscles responsible for lifting, extending, and moving the lower jaw on the pathogenesis of generalized increased tooth wear has been studied, but the biomechanical components of “speed” and “force” in these muscles have not been fully clarified. Objective. Using D. Bernoulli's principle, this study aims to investigate the impact of the biomechanical properties—specifically "speed" and "force"—of the masticatory, temporal, medial, and lateral pterygoid muscles on the side of priority and secondary importance for chewing, and their role in the development of increased wear of tooth hard tissues. The tasks of the study is to determine the length, width, and thickness of the masticatory, temporalis, and pterygoid muscles on the primary and secondary chewing sides in patients with increased attrition of tooth hard tissues, as well as in individuals without signs of increased attrition; using D. Bernoulli’s principle, to calculate a dimensionless coefficient for each muscle, and compare the biomechanical properties of “speed” and “force” of the studied muscles to determine their impact on the development of increased wear of tooth hard tissues. Discussion of Results. As the severity of increased tooth wear progresses, the temporal and masticatory muscles exhibit the physical property of “strength”, while the pterygoid muscles demonstrate “speed”. A greater acquisition of “strength” by the temporal and masticatory muscles, coupled with increased "speed" in the pterygoid muscles, leads to heightened friction between the occlusal surfaces of the teeth. Conclusion. The imbalance between the physical properties of “strength” and “speed” in the masticatory, temporal, and pterygoid muscles contributes to the development of increased wear of hard dental tissues.Документ Особливості діагностики та лікування пацієнтів із первинно-виявленим одонтогенним гайморитом на стоматологічному прийомі(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-26) Запорожченко, Владислав Миколайович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Zaporozhchenko, V. M.; Tkachenko, І. М.У цій статті представлено аналітичний огляд сучасних підходів до діагностики та лікування пацієнтів з одонтогенним гайморитом, що виявляється на стоматологічному прийомі. Робота ґрунтується на вивченні та аналізі навчально-методичної, наукової та патентної літератури з метою висвітлення клінічних та терапевтичних аспектів цього захворювання. Мета дослідження — визначити ключові етапи розвитку методів діагностики одонтогенного гаймориту, їхню ефективність та взаємозв’язок із сучасними технологіями лікування. Для досягнення цієї мети було прове-дено патентно-інформаційний пошук у базах даних «Scopus», «PubMed», «ResearchGate». У ході роботи опрацьовано 39 наукових джерел, більшість з яких іноземні. Проведений аналіз дозволив систематизувати актуальні методи діагностики, які включають клінічні, рентгенологічні, ендоскопічні та мікробіологічні дослідження та охарактеризувати найбільш ефективні з них. Також було розглянуто мультидисциплінарний підхід до лікування, що поєднує стоматологічну та оторинола-рингологічну спеціалізації, з метою забезпечення комплексного підходу до лікування пацієнтів з одонтогенним гайморитом. Основний акцент було зроблено на терапевтичних стратегіях та особливостях їх застосування залежно від типу та етіології захворювання. Результати огляду підтверджують, що раннє виявлення та комплексний підхід до лікування одонтогенного гаймориту мають вирішальне значення для запобігання ускладнень та досягнення стійких клінічних результатів This article presents an analytical review of modern approaches to diagnosing and treating patients with odontogenic maxillary sinusitis, often identified during dental appointments. The study is based on the analysis of educational, methodological, scientific, and patent literature to highlight the clinical and therapeutic aspects of this condition. The aim of the study is to determine the key stages in the development of diagnostic methods for odontogenic maxillary sinusitis, assess their effectiveness, and explore their relationship with modern treatment technologies. To achieve this, a patent information search was conducted using the Scopus and PubMed databases. A total of 39 scientific sources were analyzed, the majority of which were international studies. This analysis enabled the systematization of current diagnostic methods, including clinical, radiological, endoscopic, and microbiological approaches, with a focus on their effectiveness. The multidisciplinary approach to treatment, combining dental and otorhinolaryngological specializations, was also considered in order to provide a comprehensive approach to the treatment of patients with odontogenic maxillary sinusitis. The main emphasis was placed on therapeutic strategies and features of their application depending on the type and etiology of the disease. The results of the review confirm that early detection and a comprehensive approach to the treatment of odontogenic maxillary sinusitis are crucial for preventing complications and achieving sustainable clinical outcomes.Документ Вплив різних вибілюючих агентів на мікроелементний слад твердих тканин зубів(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-26) Дворник, Анна Валентинівна; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Водоріз, Ярослав Юрійович; Dvornyk, A. V.; Tkachenko, I. M.; Vodoriz, Ya. Yu.Зміна кольору зубів - поширена естетична проблема, яка стосується різних верств населення і може зустрічатися в будь-якому віці. Нині, за літературними даними, 74% опитаних вважають, що негарна посмішка негативно позначається на кар'єрі, а 92% вважають, що саме вона сприяє успіху в особистому житті. Сучасна стоматологія надає велику кількість способів вибілювання, які допомагають вирішити проблеми зміни кольору зубів. Найбільш поширеною на сьогоднішній день такою процедурою є професійне клінічне вибілювання. Отже, незважаючи на велику кількість публікацій і численні інновації за останні роки, проблема вибору препаратів для вибілювання зубів залишається актуальною. Метою роботи стало клініко-експериментальне обґрунтування вибору оптимальних методів вибілювання зубів та оцінка їх ефективності на основі експериментальних досліджень хімічного складу твердих тканин зубів, клінічних та лабораторних методів дослідження. Для досягнення вказаної мети визначено завдання дослідження: визначити зміни хімічного складу емалі зубів у експерименті після використання різних професійних систем і протоколів для вибілювання зубів. Провести оцінку досліджуваних показників у віддалені терміни після застосування різних вибілювальних препаратів та визначити який вплив мають вибілюючі агенти на тверді тканини зубів. Для досягнення поставленої мети використані експериментальні та статистичні методи досліджен-ня, а саме: мікроскопічне дослідження морфологічного та хімічного складу емалі з використанням скануючого електронного мікроскопа високої здатності серії Mira LM. При проведенні дослідження щодо аналізу показників експерименту у дослідних групах нами застосовано вибілювальні системи з використанням 35% перекису водню і 44% пероксиду карбаміду. За результатами проведеної роботи дійшли відповідних висновків. У нашому дослідженні проведено порівняння хімічного складу поверхні емалі зубів при застосуванні професійної гігієни і використанні пероксиду карбаміду та перекису водню в ролі хімічних компонентів системи для клінічного вибілювання зубів. Зміна цих показників буде істотно впливати на зміну значень показників ротової порожнини, зокрема складу ротової рідини пацієнтів, діяльності слинних залоз, а також на функціональну і структурну резистентність твердих тканин зубів. Після проведення експериментальних досліджень і встановлення розбіжності щодо основних елементів ми, можливо, будемо мати змогу в клініці вибирати препарати для вибілювання, спираючись на дані клінічних і лабораторних досліджень, із коректним призначен-ням ремінералізувальних препаратів із заданою кількістю хімічних елементів залежно від вибору вибілювального компонента. Intorduction. Discoloration of teeth is a common aesthetic concern affecting various segments of the population and individuals of all ages. According to current literature, 74% of respondents believe that an unattractive smile negatively impacts their career, while 92% think it influences success in their personal lives. Modern dentistry offers numerous whitening methods to address tooth discoloration, with professional clinical bleaching being one of the most commonly performed procedures. Despite the variety of available techniques and the continuous emergence of new advancements in recent years, the issue of selecting the most effective and safe whitening agents remains a pressing concern. The purpose of this study was to clinically and experimentally substantiate the selection of optimal teeth whitening methods and to assess their effectiveness. This evaluation was based on experimental analyses of the chemical composition of dental hard tissues, as well as clinical and laboratory research methodologies. To achieve this purpose, the study outlined the following objectives: 1. Identify changes in the chemical composition of tooth enamel in experimental settings after the application of various professional whitening systems and protocols. 2. Evaluate the long-term effects of whitening agents on the chemical composition and structural integrity of dental hard tissues. Methods. Experimental and statistical research methods were utilized to achieve these objectives, including microscopic analysis of the morphological and chemical composition of enamel using a high-resolution Mira LM electron microscope. For the experimental groups, bleaching systems containing 35% hydrogen peroxide and 44% carbamide peroxide were used to analyze their effects on enamel composition. Results and Conclusions. The study compared the chemical composition of enamel surfaces following professional hygiene procedures and the use of carbamide peroxide and hydrogen peroxide as active components in clinical teeth whitening systems. The findings demonstrated that changes in enamel composition significantly influence various oral parameters, including the composition of the oral fluid, the activity of salivary glands, and the functional and structural resilience of dental hard tissues. Experimental results revealed notable deviations in the basic elements of enamel. These findings underscore the importance of selecting whitening agents based on clinical and laboratory tests. Moreover, the use of remineralizing agents with specific chemical formulations tailored to the chosen whitening components is essential to mitigate potential adverse effects and preserve enamel integrity.Документ Огляд сучасних методик оцінки ризику появи карієсу(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-26) Водоріз, Ярослав Юрійович; Браїлко, Наталія Миколаївна; Дворник, Анна Валентинівна; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Vodoriz, Y. Y.; Brailko, N. M.; Dvornyk, A. V.; Tkachenko, I. M.Сучасна стоматологія пропонує різноманітні інструменти оцінки ризику, такі як CAMBRA, Cariogram та ADA Risk Assessment Tool. Ці інструменти допомагають стоматологам розробляти індивідуальні плани лікування та профілактики. Однак, їхня ефективність все ще є предметом наукових дискусій. Матеріали та методи. Було проведено електронний пошук за допомогою баз даних Cochrane Library, PubMed та Scopus без обмежень за регіоном та роком видання. Використані ключові слова: CAMBRA, Cariogram, ADA Risk Assessment Tool, caries risk assessment, ECAT. Ця всебічна стратегія пошуку забезпечила широкий та неупереджений збір релевантних досліджень. Результати. Кількісні методи включають: CAMBRA (Caries Management By Risk Assessment), Cariogram, ADA Risk Assessment Tool, OHIS (Oral Health Impact Profile) та ECAT (Early Childhood Caries Assessment Tool). Якісні методи базуються на клінічному обстеженні, аналізі слини та генетичному тестуванні. Обговорення. Ключові подібності між вищезгаданими методами очевидні. По-перше, усі три методи використовують комплексну оцінку, враховуючи низку факторів, що сприяють ризику карієсу, таких як гігієна порожнини рота, дієта, історія зубів, склад слини, вплив фтору та інші фактори ризику. Подруге, кожен метод дозволяє індивідуальний підхід, що дає змогу розробляти персоналізовані плани лікування та профілактики на основі оціненого ризику пацієнта. Нарешті, усі три методи можуть допомогти виявити пацієнтів із високим ризиком карієсу, дозволяючи раннє втручання та профілактику. Висновки. З огляду на сучасні кількісні методи оцінки ризику появи карієсу, слід зазначити, що CAMBRA, ADA Risk Assessment Tool, Cariogram та ECAT є ефективними методами оцінки індивідуального ризику розвитку карієсу зубів. Кожен із них має свої сильні та сла-бкі сторони і найкращий вибір для конкретної стоматологічної практики може залежати від різних факторів, таких як уподобання стоматолога, наявні ресурси та демографічні дані пацієнтів. Introduction. Modern dentistry offers various risk assessment tools, such as CAMBRA, Cariogram, and the ADA Risk Assessment Tool. These tools help dentists create personalized treatment plans. However, their effectiveness is still debated. Materials and Methods. An electronic search was conducted using the Cochrane Library, PubMed, and Scopus databases without any regional or temporal restrictions. The following keywords were used: CAMBRA, Cariogram, ADA Risk Assessment Tool, caries risk assessment, ECAT. This comprehensive search strategy ensured a broad and unbiased collection of relevant studies. Results. Quantitative methods include CAMBRA (Caries Management by Risk Assessment), Cariogram, the ADA Risk Assessment Tool, OHIS (Oral Health Impact Profile), and ECAT (Early Childhood Caries Assessment Tool). Qualitative methods, on the other hand, rely on clinical examination, saliva analysis, and genetic testing. Discussion. The key similarities among the aforementioned methods are evident. First, all of these methods employ a comprehensive approach, considering multiple factors that contribute to caries risk, such as oral hygiene, diet, dental history, saliva composition, fluoride exposure, and other relevant risk factors. Second, each method supports an individualized approach, allowing for the development of personalized treatment and prevention plans based on the patient's specific risk profile. Finally, all of these methods are designed to identify patients at high risk for caries, facilitating early intervention and preventive measures. Conclusion. Contemporary quantitative methods for assessing caries risk, such as CAMBRA, the ADA Risk Assessment Tool, Cariogram, and ECAT, prove to be effective in evaluating individual risks for tooth decay. Each method has its strengths and limitations, and the optimal choice for a particular dental practice may depend on factors like the dentist’s preferences, available resources, and patient demographics.Документ Психологічний стан здобувачів вищої медичної освіти при наявності больового синдрому в шиї(Полтавський державний медичний університет, 2024-12) Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Мамай, Олександр Володимирович; Білько, Валерія Володимирівна; Климко, Дарія Олександрівна; Рамусь, Артем Михайлович; Мороховець, Галина Юріївна; Пінчук, Вікторія Анатоліївна; Дельва, Михайло Юрійович; Shkodina, A. D.; Mamai, O. V.; Bilko, V. V.; Klymko, D. O.; Ramus, A. M.; Morokhovets, H. Yu.; Pinchuk, V. A.; Delva, M. Yu.Біль у шиї - одне з найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату зі стандартизованою за віком поширеністю 27,0 на 1000 осіб у 2019 році, займає 4 місце у світі після захворювань спини, психічних розладів, включаючи депресію та залізодефіцитну анемію. Ця проблема тісно пов'язана з синдромом комп'ютерної шиї. Цей синдром проявляється як рання стадія дегенерації шийного відділу хребта через стрес, спричинений постійним нахилом голови під час роботи за комп'ютером або смартфоном. Дані сучасної літератури свідчать про тісний взаємозв'язок між здоров'ям людини і психоемоційної складової болю в шиї. Однак у більшості досліджень на глобальному та регіональному рівнях аналізується ця проблема з комплексом симптомів з боку опорно-рухового апарату, динаміка поширеності болю в шиї серед студентів медичних вищих навчальних закладів України не відстежується, аналіз літературних джерел показує брак інформації. Метою даного дослідження є аналіз специфіки психоемоційних станів, зокрема проявів симптомів тривоги та депресії, а також сприйняття рівня соціальної підтримки у випадку болю в шиї у студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах. Матеріали і методи. До дослідження було залучено 187 здобувачів другого рівня вищої медичної освіти очної форми навчання 1-6 курсів. Для проведення опитування застосовано інтернет-опитувальник, який включав паспортну частину і соціальні фактори болю в шиї, шкалу визначення соціальної підтримки, опитувальник для оцінки тривоги (GAD-7), опитувальник для оцінки депресії (PHQ-9) та шкалу оцінки рівня стресу (PSS-10), використано шкалу соціальної підтримки (SSS). Neck pain is one of the most prevalent musculoskeletal disorders, with an age-standardized prevalence of 27.0 per 1,000 people in 2019, ranking fourth globally after back diseases, mental disorders (including depression), and iron deficiency anemia. This issue is closely associated with computer neck syndrome, which represents the early stages of cervical spine degeneration due to the stress caused by prolonged head tilting while using a computer or smartphone. Current literature highlights a strong link between neck pain and the psycho-emotional component of health. However, most studies at both global and regional levels examine this problem as part of a broader set of musculoskeletal symptoms. Notably, there is a lack of monitoring on the prevalence of neck pain among medical university students in Ukraine, and a review of available literature reveals a significant gap in this area. The purpose of this study is to analyze the specifics of psychoemotional states, in particular the manifestations of anxiety and depression symptoms, as well as the perception of the level of social support in the case of neck pain among students studying at higher education institutions. Materials and methods. The study involved 187 applicants for the second level of higher medical education of full-time 1-6 years of study. An online questionnaire was used to conduct the survey, which included a passport part and social factors of neck pain, a scale for determining social support, an anxiety questionnaire (GAD-7), a depression questionnaire (PHQ-9) and a scale for assessing the level of stress (PSS-10) and a social support scale (SSS).Документ Реалізація можливостей програми «IMAGEJ» у ортопедичній стоматології(Полтавський державний медичний університет, 2024-12) Курило, Володимир Олександрович; Король, Дмитро Михайлович; Кіндій, Дмитро Данилович; Калашніков, Дмитро Вікторович; Зубченко, Сергій Григорійович; Kurylo, V. O.; Korol, D. M.; Kindiy, D. D.; Kalashnikov, D. V.; Zubchenko, S. G.Метод цифрової фотометрії стрімко набуває популярності, коли мова йде про кількісний аналіз кольору та структури будь яких поверхонь, що має особливе значення у наукових дослідженнях та стоматологічній практиці. Прикладом цього є програма «Image J», яка стала одним з найпопулярніших інструментів цифрової фотометрії, особливо у медичних та стоматологічних дослідженнях. Причиною цього є відкрита ліцензія, щирокий спектр налаштувань та функціональних можливостей для обробки та аналізу зображень, включаючи вимірювання площ, інтенсивності кольору, текстури, а також можливість застосування різноманітних фільтрів. Це дозволяє дослідникам детально аналізувати тканини, відслідковувати динаміку змін і виявляти аномалії, що невидимі неозброєним оком. Мета літературного огляду – вивчення потенціалу можливостей та прикладів застосування робочих інструментів програми «Image J» для параклінічних досліджень у галузі ортопедичної стоматології. Було проаналізовано усього 21 літературне джерело, із яких 2 – вітчизняні та 19 – іноземних. Функціонал застосунку вивчався на основі програмного забезпечення «Image J» 1.54g , by National Institutes of Health; USA. Однією з найважливіших функцій програми «Image J» є вимірювання кольорових показників у системі «Ajust», що дозволяє об’єктивно визначати колірні характеристики емалі, дентину та слизової оболонки. Функція "Adjust" у програмі надає дослідникам широкий набір можливостей для налаштування параметрів зображень, що сприяє проведенню точного й надійного аналізу твердих тканин зубів і слизової оболонки ротової порожнини. Вона включає кілька ключових інструментів для корекції параметрів зображення, таких як яскравість, контраст, порогова сегментація та баланс кольору, які є критично важливими для якісної фотометрії стоматологічних тканин. Необхідно зазначити, що нам не вдалося знайти інформацію щодо застосування функціоналу програми «ImageJ» в аспекті саме ортопедичного лікування, зокрема для вивчення поверхонь ортопедичних конструкцій. Отже, це питання потребує подальшого ґрунтовного вивчення, що дозволить суттєво підвищити рівень діагностики стану протезного ложа та ортопедичних конструкцій зубних протезів. The method of digital photometry is rapidly gaining widespread use when it comes to quantitative analysis of the color and structure of soft tissues, which is of particular importance in modern dental practice and research. Image J is one of the most widely used digital photometry tools, especially in medical and dental research. As an open source software developed by the US National Institutes of Health, it provides a wide range of image processing and analysis capabilities, including area, color intensity, texture, and the ability to apply various filters and settings. This allows researchers to analyze tissues in detail, track the dynamics of changes, and detect anomalies that are invisible to the naked eye. The purpose of the literature review is to study the potential of the Image J working tools for paraclinical research in the field of prosthetic dentistryMethodology. A total of 21 literary sources were analyzed, of which 2 were domestic and 19 were foreign. The functionality of the application was studied on the basis of the software “Image J” 1.54g, by National Institutes of Health; USA. Results and discussion. One of the most important functions of the ImageJ program is the measurement of color indicators within the “Adjust” system, which allows for an objective determination of the color characteristics of enamel, dentin, and the oral mucosa. The “Adjust” function provides researchers with a comprehensive set of tools for modifying image parameters, enabling accurate and reliable analysis of both hard dental tissues and soft tissues of the oral cavity. Key tools within this function include brightness and contrast adjustment, threshold segmentation, and color balance, all of which are critical for high-quality dental tissue photometry. It is worth noting that existing literature does not provide information regarding the application of ImageJ functionality in the field of prosthetic dentistry, particularly for analyzing the surfaces of orthopedic structures. This gap highlights the need for further comprehensive research, which could significantly enhance the diagnostic capabilities for evaluating the condition of prosthetic beds and the surfaces of dental prostheses.Документ Оцінка результатів анкетування щодо якості протезування незнімними конструкціями зубних протезів(Полтавський державний медичний університет, 2024-12) Рамусь, Артем Михайлович; Король, Дмитро Михайлович; Рамусь, Михайло Олександрович; Тончева, Катерина Дмитрівна; Малюченко, Микола Миколайович; Ramus, A. M.; Korol, D. M.; Ramus, M. O.; Toncheva, K. D.; Maliuchenko, M. M.Незнімне протезування відіграє важливу роль у відновленні функціональних та естетичних характеристик ротової порожнини, що покращує якість життя пацієнтів. Оцінка задоволеності пацієнтів є ключовим аспектом для вдосконалення методів лікування та профілактики ускладнень. Мета дослідження: Вивчити результати анкетування щодо задоволеності пацієнтів незнімними зубними протезами серед мешканців міста Полтави та Полтавського регіону. Матеріали і методи: У дослідженні взяли участь 44 пацієнти (29,55% чоловіків, 70,45% жінок) середнім віком 55 років. Респондентів було поділено на три групи: пацієнти, яким встановили протези вперше; ті, хто користується протезами менше 5 років; та ті, хто має протези понад 5 років. Опитування проводилося за допомогою авторської анкети, що складалася з двох блоків: загальна задоволеність (60 балів) та зручність і комфорт протезів (75 балів). Для аналізу даних використовувалося програмне забезпечення JASP із застосуванням ANCOVA і тесту Вілкоксона для виявлення відмінностей залежно від тривалості використання протезів. Результати: Отримані результати анкетування відображають тенденцію до зниження задоволеності незнімними протезами зі збільшенням терміну їх використання: середнє значення балів знизилися з 56,69 у першій групі до 52,93 балів у другій групі та до 48,18 у третій, що свідчить про загальне зниження на 6,26% і 14,18% відповідно між групами. Друга частина анкети свідчить про зростання труднощів та складності у догляді за протезами: від 35,15 до 46,71 балів, що відображає збільшення цієї тенденції на 15,42%. Це свідчить про те, що триваліше користування незнімними конструкціями зумовлює зниження комфорту та зростання труднощів по догляду за протезами, що негативно впливає на якість життя. Аналіз ANCOVA показав, що у першому блоці питань найбільший вплив на задоволеність має стан ясен навколо протезу (F = 10,091, р < 0,001), тоді як зручність користування має менший вплив (F = 2,298, р = 0,113). У другому блоці значущою проблемою є руйнування зубів під протезом (F = 7,716, р = 0,001), а найменший вплив має задоволеність кольором зубів (F = 0,465, р = 0,632). Висновки. Структурований поділ анкети на два блоки виявився ефективним, дозволяючи отримати детальну інформацію щодо різних аспектів задоволеності протезом серед мешканців Полтави та Полтавського регіону. Анкетування показало загальну тенденцію до зниження задоволеності зі збільшенням терміну користування, що підкреслює необхідність ретельного моніторингу стану протезів та своєчасної їх заміни для покращення якості лікування та збереження високого рівня задоволеності пацієнтів.Fixed prosthetics play a crucial role in restoring both functional and aesthetic characteristics of the oral cavity, enhancing patients' quality of life. Patient satisfaction assessment is a key aspect in improving treatment methods and preventing complications. Objective of the Study: This study aims to assess patient satisfaction with fixed dental prostheses among residents of Poltava and the Poltava region through a structured questionnaire. Materials and Methods: The study included 44 patients (29.55% male, 70.45% female) with an average age of 55 years. Participants were divided into three groups: those receiving prostheses for the first time, those using prostheses for less than five years, and those with prostheses for over five years. The survey utilized a proprietary questionnaire comprising two sections: overall satisfaction (60 points), and convenience and comfort (75 points). Data analysis was performed using JASP software with ANCOVA and the Wilcoxon test to identify differences based on prosthesis duration. Results: Questionnaire results revealed a trend of decreasing satisfaction with extended use of fixed prostheses. Average satisfaction scores dropped from 56.69 in the first group to 52.93 in the second group and to 48.18 in the third, indicating an overall decline of 6.26% and 14.18%, respectively, between groups. The second section of the questionnaire indicated an increase in maintenance difficulties and discomfort, with scores rising from 35.15 to 46.71 points, reflecting a 15.42% increase in this trend. These findings suggest that prolonged use of fixed prostheses results in reduced comfort and greater maintenance challenges, adversely affecting quality of life. ANCOVA analysis indicated that gingival health around the prosthesis had the greatest impact on satisfaction in the first section (F = 10.091, p < 0.001), while ease of use had a lesser impact (F = 2.298, p = 0.113). In the second section, tooth decay under the prosthesis emerged as a significant issue (F = 7.716, p = 0.001), whereas satisfaction with tooth color had the least impact (F = 0.465, p = 0.632). Conclusions: The structured division of the questionnaire into two sections proved effective, enabling the collection of detailed information on various aspects of prosthesis satisfaction among residents of Poltava and the Poltava region. The survey highlighted an overall trend of declining satisfaction with prolonged prosthesis use, underscoring the necessity for careful monitoring and timely replacement to improve treatment quality and maintain high levels of patient satisfaction.Документ Діагностичні можливості конусно-променевої комп’ютерної томографії в ортодонтії(Полтавський державний медичний університет, 2024) Гутовська, Ірина Олексіївна; Виженко, Євгеній Євгенович; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Галич, Людмила Борисівна; Hutovska, I. O.; Vyzhenko, Ye. Ye.; Kuroiedova, V. D.; Halych, L. B.Прогрес не стоїть на місці, особливо у медичних технологіях, а саме у комп’ютерному програмному забезпеченні стала можливою 3D-конусно-променева комп’ютерна томографія для черепнолицевої цефалометрії, яка має вирішальне значення для оцінки та кількісного визначення анатомічних аномалій у 3D-цефалометричному аналізі. На сьогодні не існує єдиної методики або алгоритму використання 3D-конусно-променева комп’ютерна томографія для проведення цефалометрії. Тому метою нашого дослідження було провести аналіз та систематизацію наукових літературних джерел за допомогою электронної бази даних PubMed, а саме використаня конусно-променевої комп’ютерної томографії для 3D цефалометричної діагностики в ортодонтії: 1. Наукові статті, в яких відображені авторські методики проведення цефалометричного аналізу з використанням конусно-променевої комп’ютерної томографії; 2. Використання цефалометричного аналізу на основі 3D-конусно-променева комп’ютерна томографія для прямої діагностики зубощелепних аномалій, планування та оцінки ефективності ортодонтичного лікування; 3. Дослідження цефалометричних норм за даними конусно-променевої комп’ютерної томографії; 4. Аналіз положення язика у пацієнтів, які проходять ортодонтичне лікування; 5. Оцінка стану альвеолярної кістки щелеп на основі 3D-конусно-променева комп’ютерна томографія; 6. Використання конусно-променевої комп’ютерної томографії для діагностики генетичних захворювань черепно-лицевої області та супутніх патологій; 7. Дослідження скронево-нижньощелепного суглобу у ортодонтичних пацієнтів; 8. Морфологія м’язів нижньої щелепи; 9. Аналіз дихальних шляхів з використанням 3D-конуснопроменева комп’ютерна томографія. Маємо наступні висновки, що рентгенографічне дослідження є невід'ємною складовою діагностики та планування ортодонтичного лікування. Воно дозволяє детально вивчити структуру лицевого скелета та його взаємозв'язки з навколишніми м'якими тканинами. Це, у свою чергу, сприяє точнішому встановленню діагнозу. Цефалометричні вимірювання, виконані на зображеннях конусно-променевій комп’ютерній томографії, є більш точними та надійними, ніж ті, що виконуються на рентгенографічних зображеннях. За допомогою 3D-конуснопроменева комп’ютерна томографія отримано адекватні дані для ортодонтичного аналізу, додаткові цефалометричні рентгенограми не потрібні. Advancements in medical technology, particularly in computer software, have facilitated the use of 3D cone-beam computed tomography (CBCT) for craniofacial cephalometry, which plays a crucial role in assessing and quantifying anatomical anomalies in three dimensions. However, a standardized method or algorithm for utilizing 3D CBCT in cephalometry has yet to be established. The aim of this study was to analyze and systematize scientific literature available in the PubMed electronic database regarding the use of 3D cone-beam computed tomography (CBCT) for cephalometric diagnosis in orthodontics. The analysis focused on the following areas: scientific articles describing methods for performing cephalometric analysis using CBCT; applications of CBCT-based cephalometric analysis for diagnosing dentofacial anomalies, treatment planning, and evaluating the effectiveness of orthodontic treatment; sStudies establishing cephalometric norms based on CBCT; analysis of tongue position in patients undergoing orthodontic treatment; evaluation of alveolar bone conditions of the jaws using CBCT; use of CBCT in diagnosing genetic disorders of the craniofacial region and associated pathologies; studies on the temporomandibular joint in orthodontic patients; morphological analysis of the lower jaw muscles; assessment of airway morphology using 3D CBCT. Thus, we can conclude that radiographic examination is an essential component of diagnosing and planning orthodontic treatment. It enables a detailed analysis of the facial skeleton's structure and its relationship with surrounding soft tissues, leading to a more accurate diagnosis. Cephalometric measurements performed on 3D CBCT images are more precise and reliable compared to those conducted on conventional radiographic images. Additionally, 3D CBCT provides comprehensive data for orthodontic analysis, eliminating the need for additional cephalometric radiographs.Документ Аналіз ефективності бортезоміб-вмісних схем у хворих на множинну мієлому(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-27) Стаднік, Єлизавета Олександрівна; Маслова, Ганна Сергіївна; Stadnik, Y. O.; Maslova, G. S.Множинна мієлома належить до онкогематологічних захворювань, що вражає кістковий мозок і характеризується аномальною проліферацією пухлинних плазматичних клітин. Мета дослідження – визначити ефективність застосування схеми хіміотерапії, що складається з бортезомібу, леналідоміду та дексаметазону у пацієнтів з прогресією множинної мієломи з урахуванням факторів негативного прогнозу. Матеріали та методи дослідження. До І групи включено 23 пацієнти з прогресією множинної мієломи, які отримували хіміотерапію, що складалась з бортезомібу, леналідоміду та дексаметазону. До контрольної ІІ групи увійшли 18 практично здорових осіб. Хворі І групи були обстежені двічі: до початку специфічного лікування та після 3-х курсів після проведеної хіміотерапії. Оцінювали показники загального та біохімічного аналізів крові, мієлограму, імунофіксацію та електрофорез білків сироватки крові та сечі з оцінкою моноклонального парапротеїну, рівень ß2- мікроглобуліну. Відповідь на лікування оцінювали згідно з критеріями Міжнародної робочої групи з мієломи 2016 року. Результати дослідження. Серед пацієнтів, які отримували хіміотерапію як терапію І лінії, загальний показник відповіді становив 83,33% (15/18), із них дуже добру часткову відповідь виявлено у 77,78% (14/18) пацієнтів, часткову відповідь – у 5,55% (1/18), прогресію захворювання – у 16,67% (3/18) пацієнтів. Introduction. Multiple myeloma is a hematologic malignancy that affects the bone marrow, characterized by the abnormal proliferation of tumor plasma cells. This study aims to assess the effectiveness of a chemotherapy regimen consisting of bortezomib, lenalidomide, and dexamethasone in patients with progressive multiple myeloma, considering negative prognostic factors. Materials and Methods. Group I comprised 23 patients with progressive multiple myeloma who received chemotherapy with bortezomib, lenalidomide, and dexamethasone. The control group (Group II) consisted of 18 healthy individuals. Patients in Group I were examined twice: once before the initiation of treatment and again after completing three courses of chemotherapy. The evaluation included general and biochemical blood analyses, myelogram, immunofixation, and electrophoresis of blood serum and urine proteins, as well as the assessment of monoclonal paraprotein and the level of β2-microglobulin. Treatment response was evaluated according to the criteria set by the International Myeloma Working Group (2016).Документ Роль β2-мікроглобуліну в оцінці прогресії в-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-26) Драбовська, Інна Анатоліївна; Маслова, Ганна Сергіївна; Drabovska, I. A.; Maslova, G. S.Вступ. Первинна оцінка β2-мікроглобуліну має особливе значення у визначенні активності онкогематологічних процесів, що відіграє важливу роль в оцінці первинного стану пацієнта з В-клітинною хронічною лімфоцитарною лейкемією. Мета – проаналізувати рівень β2-мікроглобуліну у хворих із прогресією В-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії. Матеріали і методи. Обстежено 26 пацієнтів із прогресією В-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії, із них 12 (46%) чоловіків, 14 (54%) жінок. Хворі із прогресією В-ХЛЛ виділені у І групу. До ІІ контрольної групи увійшли 20 практично здорових осіб віком від 23-43 років, із них 11 (55%) жінок та 9 (45%) чоловіків. За класифікацією Rai, Binet у І групі ІІ (В) стадія зафіксована у 18 (69,2%) пацієнтів, ІІІ (С) – у 4 (15,4%) та IV (С) – у 4 (15,4%) хворих. На фоні прогресії В-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії оцінювали наявність гіперпластичного синдрому, а саме розмір лімфовузлів (3 см і більше в діаметрі) та гепато- або спленомегалії (печінка та селезінка +5 см нижче краю реберної дуги). Оцінювали показники загального та біохімічного аналізу крові та рівень β2-мікроглобуліну. Проводили статистичну обробку даних. Результати: У хворих із прогресією В-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії за даними гематологічної панелі анемію із рівнем гемоглобіну нижче 100 г/л виявлено у 6 (23,1%) пацієнтів, тромбоцитопенію діагностовано у 8 (30,7%) обстежених хворих. Виявлено, що рівень лейкоцитів >100 Г/л спостерігався у 4 (15,4%) хворих І групи. Важливо, що нами виявлено зворотній кореляційний зв'язок між рівнем β2-мікроглобуліну та рівнем гемоглобіну (r=-0,52; р=0,02). Під час оцінки біохімічної панелі виявлено, що у 2 (7,7%) пацієнтів спостерігається зниження рівня загального білку сироватки крові до І ступеню по СТСАЕ. Паралельно у 4 (15,4%) хворих І групи виявлено зростання концентрації креатиніну сироватки крові до І ступеню по СТСАЕ. Нами було виявлено зворотній кореляційний зв'язок між рівнем β2-мікроглобуліну та рівнем загального білку у сироватці крові (r=- 0,44; р=0,02). The primary assessment of β2-microglobulin holds significant value in monitoring the dynamics of oncohematological processes, which can serve as a crucial marker for evaluating the baseline condition of patients with B-cell chronic lymphocytic leukemia. Aim: to analyze the levels of β2-microglobulin in patients experiencing progression of B-cell chronic lymphocytic leukemia. Materials and methods. Twenty six patients with progressive B-cell chronic lymphocytic leukemia (CLL) were examined, comprising 12 males (46%) and 14 females (54%). These patients were designated as Group I. The control group (Group II) included 20 healthy individuals aged 23–43 years, consisting of 11 females (55%) and 9 males (45%). In Group I, disease staging was assessed using the Rai-Binet classification: stage II (B) was observed in 18 patients (69.2%), stage III (C) in 4 patients (15.4%), and stage IV (C) in 4 patients (15.4%). Among patients with progressive CLL, hyperplastic syndrome was evaluated, including lymph node enlargement (≥3 cm in diameter) and hepato- or splenomegaly (liver or spleen extending ≥5 cm below the costal margin). General and biochemical blood analyses were conducted, along with measurements of β2-microglobulin levels. Statistical methods were applied to process and analyze the data. Results. In patients with progression of B-cell chronic lymphocytic leukemia (CLL), hematological analysis revealed anemia (hemoglobin <100 g/L) in 6 patients (23.1%) and thrombocytopenia in 8 patients (30.7%). Leukocytosis with leukocyte levels >100 G/L was observed in 4 patients (15.4%) in Group I. Notably, an inverse correlation was identified between β2-microglobulin levels and hemoglobin levels (r = -0.52; p = 0.02).Документ Оцінка показників сприйняття освітнього середовища студентами-медиками у Полтавському державному медичному університеті(Полтавський державний медичний університет, 2024) Федорченко, Ігор Леонідович; Литовка, Володимир Вікторович; Стриженок, Віталій Петрович; Северин, Юрій МиколайовичОсвітнє середовище – це комплекс зовнішніх факторів, необхідних для успішного освітнього процесу, умов формування і можливостей для розвитку особистості. Дослідження освітнього середовища є пріоритетним у закладах вищої освіти по всьому світу, що спричинено його впливом на результати навчання. Мета дослідження. Вивчити показники сприйняття освітнього середовища студентами, які здобувають освіту другого (магістерського) рівня у Полтавському державному медичному університеті. Матеріали та методи. У статті проаналізовано результати опитування 220 здобувачів 1-3 курсів навчання другого (магістерського) рівня вищої освіти Полтавського державного медичного університету. Для цього було розроблено опитувальник з 93 запитань, що мав на меті аналіз проблеми вибору студентами-медиками адаптації до навчання та факторів, які сприяють цьому вибору, і включав шкали навчального середовища Джона Гопкінса та шкали навчального середовища медичних шкіл. Для проведення опитування використовувався сервіс Google Forms (https://docs.google.com/forms). Опрацювання результатів опитування проводилося з допомогою сервісу Google Tables та пакету MS Office 2019. The educational environment comprises a complex set of external factors essential for a successful educational process, fostering conditions for personal growth and development. The study of the educational environment is a priority for higher education institutions globally due to its significant impact on learning outcomes and overall student success. The purpose of this study is to analyze indicators of students’ perception of the educational environment at Poltava State Medical University among those pursuing second-level (Master's) education. Materials and Methods. Materials and Methods. This study analyzes the results of a survey conducted among 220 students in their 1st to 3rd years of the second (Master's) level of higher education at Poltava State Medical University. A questionnaire consisting of 93 questions was developed to examine medical students’ adaptation to learning and the factors influencing their choices. The questionnaire incorporated the Johns Hopkins Learning Environment Scale and the Medical School Learning Environment Scale. The survey was conducted using Google Forms (https://docs.google.com/forms), and the results were processed using Google Sheets and MS Office 2019. Statistical significance was set at p < 0.05. Results. According to the Spielberg-Hanin subscale of situational anxiety, the mean score of the participants was 53.44 [51.0–56.0], while the mean score for reactive anxiety was 51.77 ± 0.44. The combined scores for situational and reactive anxiety in women averaged 106.91 [105.0–129.0], and in men, 106.0 [99.0–113.0] (p < 0.0001); no significant differences were found between medical and dental students for these scales (p = 0.7145). Respondents rated their overall perception of the educational environment as 1.0 [0–1.0]. A weak correlation was observed between their perception of the educational environment and scores on the situational anxiety scale (ρ = 0.13; p = 0.0048). No correlation was found with reactive anxiety scores (ρ = -0.016; p = 0.78), the Johns Hopkins Learning Environment Scale (R = -0.02; p = 0.88), or the Medical School Learning Environment Scale (R = -0.16; p = 0.18). Gender differences were not observed on the Johns Hopkins Learning Environment Scale (U = 4774, p = 0.24). However, on the Medical School Learning Environment Scale, the average score was higher for women (0.46 ± 0.04) compared to men (0.44 ± 0.06) (U = 2.272, p = 0.0262). A moderate correlation was identified between the Johns Hopkins Learning Environment Scale and the Medical School Learning Environment Scale (R = 0.73; p < 0.05). Conclusion. The scales are relevant and reliable tools for assessing medical students’ perception of the educational environment, particularly in terms of satisfaction with the psychological microclimate of learning. Evaluating medical students’ perception of the educational environment should consider gender, age, and social and living conditions.