Авторефетати та дисертації. Кафедра українознавства та гуманітарної підготовки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Базові концепти української ментальності у творчості братів Тютюнників(2018) Бондар, Наталія Василівна; Bondar, N. V.; Бондарь, Наталия ВасильевнаДисертацію присвячено вивченню національної специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції письменників Григорія і Григора Тютюнників. Об’єктом дослідження є мова прозових художніх творів братів Тютюнників, предметом – конфігурації лексичних і фразеологічних одиниць, що виражають засадничі поняття української культури та світосприйняття митців слова. Уперше у вітчизняному мовознавстві здійснено багатовимірний опис лінгвоментального світу братів Тютюнників, представленого в системі взаємозумовлених концептів, які формують авторську концептосферу й мають релевантне лінгвопоетичне вираження в мовній картині світу художників слова. Систематизовано лінгвістичні погляди на природу лінгвоментальних конструктів, наведено дефініції основних лінгвокогнітивних категорій, з-поміж яких на передній план виведено поняття базовий концепт ментальності як зафіксовану словником, значущу для культури мовну одиницю з етноспецифічним семантичним відтінком, що акумулює в собі відносно стійкі уявлення, зумовлені соціально-історичним досвідом та ціннісними орієнтирами народу. Обґрунтовано теоретичні засади аналізу базових концептів української ментальності. Доведено, що інтегральний підхід до розгляду базових концептів у художній площині із залученням етнографії, етнології, історії, культурології, міфології, психології вможливлює не тільки їх об’єктивне виокремлення, а й комплексне вивчення зв’язків між складниками з погляду української культури, окреслює систему парадигм, які оприявлюють художню картину світу письменника. З’ясовано кореляції лінгвокультурного й художнього концептів у мовотворчості братів Тютюнників, системно проінтерпретовано базові концепти української ментальності в авторських мовних площинах. Утверджено думку про концепт як чітку структуру з визначеною ієрархією складників, лінгвокогнітивною моделлю якого є фрейм. Фрейм – сукупність субфреймів, що інтерпретовані як єдність фрейм-елементів – складних утворень, які демонструють синтез індивідуально-авторського розуміння, традиції загальнонаціонального вживання мовного знака та його загальнолюдського усвідомлення. Простежено, що зміст фрейм-елементів виявляється через різноманітні контекстуальні слововживання, на їхній основі вичленовуються художньо-семантичні фактуальні та оцінно-конотативні характеристики. Гностико-асоціативно-оцінні параметри того чи того фрейм-елемента передають когнітивні метафори, здатні породжувати національно-культурні уявлення. Доведено правомірність вирізнення статусу концепту СЕЛО з-поміж інших як першоконцепту в художньому набуткові письменників. Константність цього лінгвоментального конструкту потверджує не стільки частотність уживання, скільки роль в образній та ідіостильовій парадигмах, вагомість у структурі макротексту, оскільки дослідження вербалізації художнього концепту виявляє те, що він може бути представлений у художньому тексті без спеціального словесного позначення, реалізовуватися через контекстуальні характеристики, які розкривають його суть. Репрезентовано моделювання базових концептів ментальності. Систематизовано фактичний матеріал у вигляді фреймової моделі концепту СЕЛО, що включає інші базові концепти української ментальності, оприявлені у творчості братів Тютюнників субфреймами: СЕЛЯНИН (антропонімний субфрейм), ЇЖА СЕЛЯНИНА (глютонімійний субфрейм), ОДЯГ І ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА (естематонімійний субфрейм), СТЕП (локативний субфрейм), ВІЙНА (темпоральний субфрейм), ХАТА (артефактний субфрейм), РОСЛИННИЙ СВІТ СЕЛА (фітонімний субфрейм), ТВАРИННИЙ СВІТ СЕЛА (фаунонімний субфрейм), ЛОКУСИ СЕЛА (ШЛЯХ, РІЧКА, ПОЛЕ) (партитативний субфрейм), СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ (компаративний субфрейм). Систематизовано лексико-семантичні групи у вигляді субфреймів, досліджено їхню роль в образній системі й ідіостильовій парадигмі з урахуванням метафоричного вираження, контекстуального оточення, етнокультурної та власне авторської символіки. Показано, що субфрейм СЕЛЯНИН у текстах Тютюнників найяскравіше актуалізують номінатеми, які містять родові ідентифікатори концепта. З-поміж репрезентативних лексичних одиниць є культурно марковані номени – землероб, хлібороб, сівач, жнивар, косар. У загальному виявленні змісту концепт СЕЛЯНИН постає традиційним символом ХЛІБОРОБА-ТРУДІВНИКА, ГОСПОДАРЯ, ментальними характеристиками якого є ЛЮБОВ ДО ЗЕМЛІ, ПРАЦЬОВИТІСТЬ, ПІСЕННІСТЬ, ПРОСТОТА, СКРОМНІСТЬ, МУДРІСТЬ, СОВІСТЬ, ЗАБОБОННІСТЬ, ДИВАЦТВО. Тютюнники не ідеалізують СЕЛЯНИНА, правдиво змальовуючи також і його вади: КОНФОРМІЗМ, ПЛІТКАРСТВО, СВАРЛИВІСТЬ, НАСМІШКУВАТІСТЬ, СХИЛЬНІСТЬ ДО ПРИЗВІШКУВАННЯ, НЕПРИХИЛЬНІСТЬ ДО МІСТЯН та ін. Розглянуто субфрейм ЇЖА СЕЛЯНИНА як репрезентант базисних категорій, орієнтир філософії життя не лише полтавського СЕЛЯНИНА, а й українського етносу загалом. З-поміж лексичних одиниць, що представляють глютонійні фрейм-елементи, вирізнено номени культурно марковані (БОРЩ, ВАРЕНИКИ, ГОРІЛКА, КВАША, КОРОВАЙ, КУТЯ, ПАЛЯНИЦЯ, САЛО, ШИШКИ, ШУЛИКИ), крайові, полтавські (ГАЛУШКИ, КРИЖАЛКИ) та власне авторські дефініції структурантів глютонімійної сфери (СУП “І-ГО-ГО”, ДОМОЧАДІВКА). Охарактеризовано субфрейм ОДЯГ і ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА, представлений різноманітними номенами на позначення одягу та взуття (естематонімами), які виражають історико-культурну свідомість української нації. Етноспецифічними фрейм-елементами є ВІНОК, ЖУПАН, КІСНИКИ, КРАЙКА, КОЖУХ, КРИЖМО, НАМІТКА, ОЧІПОК, ПЛАХТА, ВИШИТА СОРОЧКА, СВИТА, ХУСТКА, власне полтавськими вербалізми естематонімійного коду – БУРКИ, ВИТЯЖКИ, ДРАНКИ, КУЦИНА, СПОВИВАЧКА та ін. Проаналізовано СТЕП (локативний субфрейм), ВІЙНА (темпоральний субфрейм), ХАТА (артефактний субфрейм), РОСЛИННИЙ СВІТ СЕЛА (фітонімний субфрейм), ТВАРИННИЙ СВІТ СЕЛА (фаунонімний субфрейм), ЛОКУСИ СЕЛА (ШЛЯХ, РІЧКА, ПОЛЕ) (партитативний субфрейм), СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ (компаративний субфрейм). Аргументовано, що локативним субфреймом фрейму СЕЛО є СТЕП як топонімний маркер ПОЛТАВЩИНИ. Будучи етнофілософською домінантою української ментальності, він актуалізує етносакральний зміст ЖИТТЄДАЙНОСТІ, МОГУТНОСТІ, ВОЛІ, БОРОТЬБИ, БЕЗМЕЖНОСТІ, а також ВІДЧУЖЕННЯ СЕЛЯНСТВА ВІД СВОЇХ КОРЕНІВ. Виокремлено такі репрезентанти темпорального субфрейму ВІЙНА: ВОЇН, ПІВХАТА, ЧОРНИЙ ДИМАР, ВИРВИ, ПОЖАРИЩА, ВОВК. Найчастотнішими корелятами метафоричних моделей у мікротекстах Григора визначено експліканти концептосфери ЛЮДИНА, у Григорія – природоморфні кореляти, найрепрезентативніший із яких – концепт ВОДА. Доведено, що артефактний субфрейм ХАТА – один із знакових субфреймів фрейму СЕЛО, оскільки цей топос здавна характеризується наявністю саме ХАТ, а не будинків. МАЛЬОВАНИЙ КОМИН, ВИШИТИЙ РУШНИК, ОБРАЗИ, ГАЙСТРИ, ЛЕЛЕЧЕ ГНІЗДО на даху є візитівкою саме української ХАТИ. Для СЕЛЯНИНА це не просто житло, простір ініціації, ритуалізації, це його ПЕРШОПОЧАТОК, РОДОВІД, БАТЬКІВЩИНА. Унаочнено, що традиційно-звичаєві устої СЕЛА експлікують культуральні виміри фітонімного субфрейму РОСЛИНИ СЕЛА. З-поміж лексичних одиниць, що структурують названий субфрейм, вирізняються етноспецифічні – БАРВІНОК, ДЕРЕВІЙ, ЖИТО, КАЛИНА, ЛЮБИСТОК, ХМІЛЬ, ЧОРНОБРИВЦІ. Найрепрезентативнішими фрейм-елементами є ВЕРБА, ДУБ, СОСНА. Умотивовано, шо фаунонімний субфрейм ТВАРИНИ СЕЛА не тільки структурує фрейм СЕЛО, а й експлікує культурно-національні стереотипи. Найяскравіше концепт СЕЛО актуалізують фауноніми ВІВЦІ, КОЗИ, КОРОВИ, КОНІ, СВИНІ, СОБАКИ, ГУСИ, КУРИ. Однак, як показав аналіз текстів, СЕЛО не мислиться без орнітонімів ЛАСТІВКА, ЛЕЛЕКА, що виражають когнітему ДРЕВНІСТЬ РОДОВОДУ. Актуалізовано своєрідний художній код партитативного субфрейму ЛОКУСИ СЕЛА, що розкриває історію СЕЛА, витоки морально-ціннісних вартостей українського лінгвосоціуму. Репрезентантами субфрейму є БЕЄВА ГОРА, РІЧКА ТАШАНЬ, ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ, ПОЛЕ, ЛІС, САДОК, з-поміж символьних об’єктивацій яких на перший план виступає когнітема РІДНОГО ДОМУ. Вирізнено в компаративному субфреймі СЕЛО такі складники метафоричних моделей, як ТРОЯ, ГЛУШИНА, ДЖУНГЛІ, НУДЬГА, РУХ, ЯСНІСТЬ, ПТАШКА. Однак ключовими референтними зонами є ДОМІВКА, РІДНІ БЕРЕГИ, поглиблення семантики яких відбувається завдяки конкретизованим топонімним маркерам власне ПОЛТАВЩИНИ: ШИЛІВКА, ЛЕЙБІВКА, ДАНИЛЕВЩИНА, КНЯЖА СЛОБОДА, ЗІНЬКІВ, СТУПКИ, ОПІШНЯ. На основі аналізу субфреймів доведено, що мовосвіт братів Тютюнників – багатогранний із взаємопроникливими метафорами, символами, що акумулюють універсальні й унікальні для письменників значення. Увиразнено специфіку прозописьма братів-письменників, яка полягає в широкому використанні архаїчних, просторічних, діалектних одиниць і конструкцій, питомо українських фразеологізмів, етикетних формул, що етнічно обарвлюють концепт СЕЛО. Висвітлено полтавські конотації окремих мовних одиниць. З’ясовано, що Тютюнники – непересічні етнопсихологи, етнографи. Майстерно змалювавши кожну деталь полтавського СЕЛА без нарочитої показовості, гіперболізації, письменники актуалізували визначальні риси української ментальності. У висновках узагальнено результати дисертаційної праці. З’ясовано й описано особливості специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції братів Тютюнників; проаналізовано конфігурації лексичних і фразеологічних одиниць, що виражають засадничі поняття української культури та світосприйняття митців слова; The thesis is devoted to the study of national specificity of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of writers Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention. The object of the study is the language of Tiutiunnyk brothers’ prose works; the subject is configuration of lexical and phraseological units, which express the fundamental concepts of Ukrainian culture and the writers’ perception of the world. A multidimensional description of Tiutiunnyk brothers’ linguistic world, presented in the system of interdependent concepts, which form the authors’ conceptual sphere and have a relevant lingo-poetic expression in the writers’ language picture of the world, has been substantiated for the first time in Ukrainian linguistics. Linguistic views on the essence of lingo mental constructs have been systematized; definitions of the main lingo cognitive categories have been outlined, among them the concept basic concept of mentality has been introduced as the one recorded in the dictionary, meaningful for the culture of a language unit with an ethno specific semantic nuance that accumulates relatively stable ideas, due to socio-historical experience and value orientations of the people. The theoretical bases of analysis of basic concepts of Ukrainian mentality have been grounded. It has been proved that an integral approach to the consideration of basic concepts in the artistic dimension with the involvement of ethnography, ethnology, history, cultural studies, mythology, psychology enables not only their objective isolation, but also a complex study of the connections between the components from the point of view of Ukrainian culture, and outlines the system paradigms that make the writers’ artistic picture of the world. The correlations of lingo cultural and artistic concepts in Tiutiunnyk brothers’ works have been defined; the basic concepts of Ukrainian mentality of the authors’ linguistic dimension have been systematically interpreted. The idea of the concept as a clear structure with a definite hierarchy of components, the linguistic-cognitive model of which is a frame, has been approved. A frame is a collection of subframes, interpreted as a unity of frame-elements – complex formations that are the synthesis of the individual-author’s understanding, the traditions of nation-wide usage of a linguistic sign and its universal human consciousness. It has been deducted that the content of frame-elements is revealed through various contextual word usage; on the basis of frame-elements artistic-semantic factual and evaluative-connotative characteristics have been distinguished. Gnostic-associative-evaluative parameters of whatever frame-element transmit cognitive metaphors, capable of generating national-cultural conceptions. Validity of distinguishing the status of the concept VILLAGE among others as a first one in the writers’ artistic heritage has been proved. The constancy of this lingo mental construct has been confirmed not so as by the frequency of usage but by its role in figurative and idiostyle paradigms, its validity in the structure of macrotext, whereas the study of the artistic concept verbalization has revealed that it can be presented in the artistic text without a special verbal designation, and realized through the contextual characteristics revealing its essence. Lingo mental modeling of the basic concepts of mentality has been represented. The actual material has been systematized in the form of the frame model of concept VILLAGE, which includes other basic concepts of Ukrainian mentality presented in Tiutiunnyk brothers’ works by subframes: VILLAGER (anthroponymic subframe), VILLAGER’S FOOD (glutenymic subframe), VILLAGER’S CLOTHES (estimatonimic subframe), STEPPE (locative subframe), WAR (temporal subframe), HUT (artifact subframe), VILLAGE FLORA (phytomic subframe), VILLAGE FAUNA (faunanymic subframe), VILLAGE LOCUS (WAY, RIVER, FIELD) (partitative subframe), VILLAGE as SOMEONE/SOMETHING (comparative subframe). The lexical-semantic groups have been systematized in the form of subframes; their role in the figurative system and idiostyle paradigm has been investigated taking into consideration metaphorical expression, contextual environment, ethno cultural and author’s symbols. It has been shown that the subframe VILLAGER in Tiutiunnyks’ texts most vividly update the nominatives that contain genetive identifiers of the concept. Among the representative lexical units there are cultural nomens: a farmer, a husbandman, a seeder, a harvester, a mower. In the general discovery of the content, the concept VILLAGER appears as a traditional symbol of FARMER-WORKER, LANDLORD, whose mental characteristics are LOVE OF LAND, DILIGENCE, SINGING, SIMPLICITY, MODESTY, WISDOM, CONSCIENCE, SUPERSTITIONS, and ESSENTRICITY. The Tiutiunnyks do not idealize VILLAGER, and also accurately depict his drawbacks: CONFORMISM, GOSSIPING, CRUSTINESS, MOCKERY, NICKNAMING, UNFRIENDLINESS TO TOWNSFOLK, etc. The subframe VILLAGER’S FOOD has been considered as a representative of the basic categories, guideline of life philosophy not only for VILLAGER from Poltava, but also the Ukrainian ethnos in general. Among the lexical units which represent the glutenymic frame-elements, culturally marked nomens (BORSHCH, VARENYKY, HORILKA, KVASHA, KAROVAI, KUTIA, PALIANYTSIA, SALO, SHYSHKY, SHULYKY), regional, Poltava ones (HALUSHKY, KRYZHALKY) and the author’s own definition of structures of the glutenymic sphere (SOUP “IHO-HO”, DOMOCHADIVKA) have been distinguished. The subframe VILLAGER’S CLOTHES represented by various nomens of clothes and footwear (estimatonims), which express the historical and cultural consciousness of the Ukrainian nation has been characterized. The ethno specific frame-elements are VINOK, ZHUPAN, KISNYKY, KRAIKA, KOZHUKH, KRYZHMO, NAMITKA, OCHIPOK, PLAKHTA, VYSHYTA SOROCHKA, SVYTA, KHUSTKA, and, in fact, the Poltava verbalisms of the ethnic code – BURKY, VYTIAZHKY, DRANKY, KUTSYNA, SPOVYVACHKA, etc. It has been argued that the locative subframe of the frame VILLAGE is STEPPE as a toponymic marker of POLTAVA REGION. Being an ethno philosophical dominant of Ukrainian mentality, it actualizes the ethno sacral content of VITALITY, POWER, WILL, STRUGGLE, INFINITY, as well as ALIENATION OF THE PEASANTRY FROM THEIR ROOTS. The following representatives of the temporal subframe WAR have been singled out: WARRIOR, HALF-HUT, BLACK CHIMNEY, CRATER, FIRE, WOLF. The most frequent correlatives of metaphorical models in Hryhir’s micro text have been identified as explication concept sphere HUMAN, Hryhorii’s – natural morphs, the most representative of which is the concept WATER. It has been proved that the artifact subframe HUT is one of the iconic subframes of the frame VILLAGE, whereas this topos has long been characterized by the presence of HUTS rather than the houses. PAINTED CHIMNEY, EMBRIDERED RUSHNYK, ICONS, ASTERS, STORK’S NEST on the roof is a visiting card of the Ukrainian HUT. For VILLAGER it is not just a home, a space of initiation, and rituality, it is his FIRST START, LINEAGE/RODOVID, and MOTHERLAND. It has been clarified that traditions and customs of VILLAGE explicate cultural dimensions of the phytomic subframe VILLAGE FLORA. Among the lexical units, those structure the mentioned subframe, ethno specific ones have been distinguished – PERIWINKLE, ACHILLEA, RYE, GUELDER ROSE, LEVISTICUM, HUMULUSL, and MARIGOLD. The most representative frame elements are WILLOW, OAK, PINE. It has been proved that the faunanymic subframe VILLAGE FAUNA not only structures the frame VILLAGE, but also explains cultural-national stereotypes. The most brightly concept VILLAGE actualizes the following faunanyms: SHEEP, GOATS, COWS, HOURSES, PIGS, DOGS, GEESE, and HENS. However, as it has been shown by the analysis of the texts, VILLAGE is not conceived without the ornithonyms SWALLOW, STORK, which promote the cognition ANTIQUITY ANCESTRY. A peculiar artistic code of the partitative subframe VILLAGE LOCUS, which reveals the history of VILLAGE, is the source of moral and value of the Ukrainian linguistic society. The representatives of the subframe are BEIEVA MOUNTINE, THE TASHAN REVER, POLTAVA WAY, FIELD, FOREST, and ORCHARD, cogniteme of NATIVE HOME acts as the forefront among the symbolic objectivities. It has been distinguished that comparative subframe VILLAGE has such formations of metaphorical models as TROY, WILDERNESS, JUNGLE, BOREDOM, MOVEMENT, CLARITY, BIRD. However, the key reference zones are HOME, NATIVE SHORES, the deepening of their semantics is due to the certain toponymic markers in POLTAVA REGION: SHYLIVKA, LEIBIVKA, DANYLEVSHCHYNA, KNIAZHA SLOBODA, ZINKIV, STUPKY, OPISHNIA. On the basis of the analysis of the subframes, it has been proved that Tiutiunnyk brothers’ linguistic world is multifaceted with interpenetrating metaphors, symbols that accumulate both universal and unique values for writers. The specificity of the brothers’ prose works has been clarified; it is the widespread usage of archaic, spatial, dialectal units and constructions, in particular Ukrainian phraseological units, etiquette formulas that ethnically characterize the concept VILLAGE. Poltava connotations of separate linguistic units have been highlighted. It has been found out that the Tiutiunnyks are remarkable ethnopsychologists and ethnographers. Having masterfully depicted every detail of Poltava VILLAGE without deliberate display and hyperbolization, the writers actualized the defining features of Ukrainian mentality. The results of the thesis have been summarized in the conclusions. The peculiarities of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention have been described; the configurations of lexical and phraseological units expressing the fundamental concepts of Ukrainian culture and the artists’ world perception have been analyzed.Документ Базові концепти української ментальності у творчості братів Тютюнників(ФОП Смірнов А. Л., 2018) Бондар, Наталія Василівна; Bondar, N. V.; Бондарь, Наталия ВасильевнаДисертацію присвячено аналізові національної специфіки базових концептів української ментальності як своєрідного модусу інтенції братів Тютюнників. У роботі комплексно схарактеризовано та реконструйовано базові концепти української ментальності у творчості Григорія та Григора Тютюнників. Зокрема, обґрунтовано теоретичні засади аналізу базових концептів української ментальності; з’ясовано кореляції лінгвокультурного й художнього концептів; доведено, що центром мовосвіту письменників є концепт СЕЛО як етноментальне утворення, основні складники якого репрезентовано у вигляді фреймової моделі, що включає ряд субфреймів (антропонімні – СЕЛЯНИН, ЇЖА СЕЛЯНИНА, ОДЯГ і ВЗУТТЯ СЕЛЯНИНА, локативний – СТЕП, темпоральний – ВІЙНА, артефактний – ХАТА, фітонімний – РОСЛИНИ СЕЛА, фаунонімний – ТВАРИНИ СЕЛА, партитативний – ЛОКУСИ СЕЛА, компаративний – СЕЛО наче ХТОСЬ / ЩОСЬ); визначено ідіолектне та лексико-семантичне наповнення зазначених структур; увиразнено місцеві (полтавські) конотації окремих мовних одиниць; схарактеризовано ієрархію цінностей українського селянина; The thesis is devoted to the study of national specificity of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of writers Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention. The object of the study is the language of Tiutiunnyk brothers’ prose; the subject is configuration of lexical and phraseological units, which express the fundamental concepts of Ukrainian culture and the writers’ perception of the world. A multidimensional description of Tiutiunnyk brothers’ linguistic world, presented in the system of interdependent concepts, which form the authors’ conceptual sphere and have a relevant lingo-poetic expression in the writers’ language worldview, has been substantiated for the first time in Ukrainian linguistics. In the first section “Methodological bases for studying basic concepts of Ukrainian mentality”, linguistic views on the essence of lingo mental constructs have been systematized; definitions of the main lingo cognitive categories have been outlined, among them the concept basic concept of mentality. The theoretical bases of analysis of basic concepts of Ukrainian mentality have been grounded. It has been proved that an integral approach to the consideration of basic concepts in the artistic dimension with the involvement of ethnography, ethnology, history, cultural studies, mythology, psychology enables not only their objective isolation, but also a complex study of the connections between the components from the point of view of Ukrainian culture, and outlines the system paradigms that make the writers’ worldview.The correlations of lingo cultural and artistic concepts in Tiutiunnyk brothers’ works have been defined; the basic concepts of Ukrainian mentality of the authors’ linguistic dimension have been systematically interpreted. The idea of the concept as a clear structure with a definite hierarchy of components, the linguistic-cognitive model of which is a frame, has been approved. Validity of distinguishing the status of the concept VILLAGE among others as a first one in the writers’ artistic heritage has been proved. In the second section, “The Framing Model of the Concept VILLAGE and its subframes in Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s linguistic world”, lingo mental modeling of the basic concepts of mentality has been represented. The actual material has been systematized in the form of the frame model of concept VILLAGE, which includes other basic concepts of Ukrainian mentality presented in Tiutiunnyk brothers’ works by subframes: VILLAGER (anthroponymic subframe), VILLAGER’S FOOD (glutenymic subframe), VILLAGER’S CLOTHES (estimatonimic subframe), STEPPE (locative subframe), WAR (temporal subframe), HUT (artifact subframe), VILLAGE FLORA (phytomic subframe), VILLAGE FAUNA (faunanymic subframe), VILLAGE LOCUS (WAY, RIVER, FIELD) (partitative subframe), VILLAGE as SOMEONE/SOMETHING (comparative subframe). The lexical-semantic groups have been systematized in the form of subframes; their role in the figurative system and idiostyle paradigm has been studied taking into consideration metaphorical expression, contextual environment, ethno cultural and author’s symbols. Poltava connotations of separate linguistic units have been highlighted. The results of the thesis have been summarized in the conclusions. The peculiarities of the basic concepts of Ukrainian mentality as a kind of Hryhorii and Hryhir Tiutiunnyk’s modus of intention have been described; the configurations of lexical and phraseological units expressing the fundamental concepts of Ukrainian culture and the artists’ world perception have been analyzed; Диссертация посвящена анализу национальной специфики базовых концептов украинской ментальности как своеобразного модуса интенции братьев Тютюнников. В работе комплексно реконструированы базовые концепты украинской ментальности в творчестве Григория и Григора Тютюнников. В частности, обоснованы теоретические принципы анализа базовых концептов украинской ментальности; выявлены корреляции лингвокультурного и художественного концептов; доказано, что центром художественной картины мира писателей является концепт СЕЛО как сложное этноментальное образование, основные составляющие которого представлены и описаны в виде фреймовой модели, включающей ряд субфреймов (антропонимические – КРЕСТЬЯНИН, ЕДА КРЕСТЬЯНИНА, ОДЕЖДА, ОБУВЬ КРЕСТЬЯНИНА, локативный – СТЕПЬ, темпоральный – ВОЙНА, артефактный – ХАТА, фитонимический – РАСТЕНИЯ СЕЛА, фаунонимический – ЖИВОТНЫЕ СЕЛА, партитативный – локусы СЕЛА, компаративный – СЕЛО как КТО-ТО / ЧТО-ТО); определено идиолектное и лексико-семантическое наполнение указанных структур; показаны полтавские коннотации отдельных языковых единиц; представлена иерархия ценностей украинского крестьянина.Документ Системно-структурные связи русских прилагательных, образованных от существительных со значением лица(1992) Козуб, Галина Николаевна; Козуб, Галина МиколаївнаВ автореферате излагается структура диссертации Г.Н. Козуб, дается описание 2 глав, Введения и Заключения, представлен список публикацийДокумент Лексико-семантическое поле партитивной лексики в современном русском языке(Воронежский государственный университет, 1995) Глобина, Людмила Викторовна; Глобіна, Людмила ВікторівнаРассмотрено лексико-семантическое поле партитивных субстантивных номинаций в современном русском языке.Документ Українсько-російська міжмовна омонімія в генетичному і функціонально-семантичному аспектах (дієслівна лексика)(2002) Мартиросян, Людмила Іванівна; Мартиросян, Людмила Ивановна; Martirosyan, L. I.У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний зіставно-типологічний аналіз українсько-російських дієслівних омонімів з погляду їхньої форми і змісту в генетичному, структурному, семантичному та функціональному аспектах. Шляхом поєднання семасіологічного й ономасіологічного підходів виокремлюється абсолютна та відносна, гетерогенна та гомогенна міжмовна омонімія, з’ясовуються основні джерела її виникнення, виявляється типологія семантичних структур омонімів, простежуються процеси семантичного розвитку різних за походженням омонімічних корелятів. Визначено функціональні особливості дієслівної семантики омонімів у зіставлюваних мовах у зв’язку з аспектуальністю, морфемною семантичною кореляцією, словотвірними гніздами дієслів, їх належністю до певних ономасіологічних груп, а також змодельовано міжмовні перехресні ряди одиниць з урахуванням їх формальних розбіжностей. У межах кожного з досліджуваних типів установлюється кількісне і якісне співвідношення омонімічних ЛСВ, визначається сфера їх вживання, стилістична маркованість та ін.; В диссертационном исследовании осуществлен комплексный сопоставительно-типологический анализ украинско-русских глагольных омонимов с точки зрения их формы и содержания в генетическом, структурном, семантическом и функциональном аспектах. Посредством семасиологического и ономасиологического подходов разграничивается абсолютная и относительная гетерогенная и гомогенная межъязыковая омонимия, в основу которой положены: типология семантических структур, соотношение внутренней и внешней формы, прямых номинативных и переносных значений, а также формальные и акцентологические расхождения омонимических единиц. Сквозь призму диахронического подхода прослеживаются процессы семантического развития разных по происхождению омонимических коррелятов, как исконных праславянских, так и заимствованных, связанных с разной семантической адаптацией в сопоставляемых языках. Как показал анализ, семантико-этимологические, или гомогенные омонимы, характеризуются наличием тесных семантических и мотивационных связей между первичным и вторичным комплексом семантических структур в отличие от гетерогенных. Негомогенность разноструктурных (гетерогенных) абсолютных омонимичных единиц обусловлена или окказиональным совпадением внешне сходных наименований, между которыми нет семантической и мотивационной связи, или же семантической дивергенцией исторически общих глагольных этимонов, которые разошлись в процессе семантической трансформации. Последняя может быть установлена только путём специальных этимологических поисков. С позиции определения референтно-ономасиологических особенностей семантики абсолютных и относительных омонимов показательными являются глаголы со значением активного физического действия, разрушения, механической обработки, исчезновения, звучання, пространственной, визуальной семантики, морально-этической оценки, положительного эмоционального состояния, интеллектуальной деятельности и т.п. По признаку парадигматического ряда установлены семантические группы глагольных омонимов, в состав которых входят различные семантические и аспектуальные противопоставления "начинательная/финитивная фаза", "однократность/многократность", кумулятивный/ограничительный и др., выделяемые с учетом разных синтагматических связей между омонимичными аффиксальными или корневыми морфемами. Относительная омонимия прослеживается при совпадении в основной части значений и расхождениях на фоне вторичных, стилистически и функционально маркированных ЛСВ, которые находятся на периферии семантической структуры слова. Этот тип омонимии наиболее часто обусловливается незавершённым распадом полисемии в одном из сопоставляемых языков, реже – омонимией корневой морфемы в одном из языков, а также внутриязыковой омоформией (окказиональным совпадением в отдельных грамматических формах). Такой подход позволил определить функциональные особенности семантики глаголов-омонимов в сопоставляемых языках в связи с аспектуальностью, морфемной и семантической корреляцией, словообразовательными гнездами глаголов, их принадлежностью к определенным ономасиологическим группам, а также установить межъязыковые перекрестные ряды единиц с учетом их формальных отличий. В рамках каждой из исследуемых групп устанавливаются качественные и количественные соотношения омонимических ЛСВ, определяется сфера их употребления, стилистическая маркированность и другие характеристики; The dissertation focuses on a complex comparative-typological analysis of Ukrainian-Russian verb homonyms from the point of view of their form and content in genetic, structural, semantic and functional aspects. The use of semasiological and onomasiological appoaches facilitated singling out and differentiating absolute and relative, heterogeneous and homogeneous interlingual homonymy, specifying its principal sources, building the typology of homonyms’ semantic structures as well as tracing the semantic development of homohymic correlates different by origin. Functional peculiarities of the verb-semantic homonyms in the compared languages were defined in connection with their aspectuality morphemic and semantic specificity, their onomasiological status and word-formative families of verbs. Interlingual cross-rows of the units under analysis were modelled with regards to their difference in form. Within each investigated type, quantitative and qualitative correlations of homogeneous LSV were determined, the sphere of their usage, stylistic colouring and other characteristics were defined.Документ Украинско-русская межъязыковая омонимия в генетическом и функционально-семантическом аспектах (глагольная лексика)(2002) Мартиросян, Людмила Ивановна; Мартиросян, Людмила Іванівна; Martirosyan, L. I.В диссертационном исследовании осуществлен комплексный сопоставительно-типологический анализ украинско-русских глагольных омонимов с точки зрения их формы и содержания в генетическом, структурном, семантическом и функциональном аспектах. Посредством семасиологического и ономасиологического подходов разграничивается абсолютная и относительная гетерогенная и гомогенная межъязыковая омонимия, в основу которой положены: типология семантических структур, соотношение внутренней и внешней формы, прямых номинативных и переносных значений, а также формальные и акцентологические расхождения омонимических единиц. Сквозь призму диахронического подхода прослеживаются процессы семантического развития разных по происхождению омонимических коррелятов, как исконных праславянских, так и заимствованных, связанных с разной семантической адаптацией в сопоставляемых языках. Как показал анализ, семантико-этимологические, или гомогенные омонимы, характеризуются наличием тесных семантических и мотивационных связей между первичным и вторичным комплексом семантических структур в отличие от гетерогенных. Негомогенность разноструктурных (гетерогенных) абсолютных омонимичных единиц обусловлена или окказиональным совпадением внешне сходных наименований, между которыми нет семантической и мотивационной связи, или же семантической дивергенцией исторически общих глагольных этимонов, которые разошлись в процессе семантической трансформации. Последняя может быть установлена только путём специальных этимологических поисков. С позиции определения референтно-ономасиологических особенностей семантики абсолютных и относительных омонимов показательными являются глаголы со значением активного физического действия, разрушения, механической обработки, исчезновения, звучання, пространственной, визуальной семантики, морально-этической оценки, положительного эмоционального состояния, интеллектуальной деятельности и т.п. По признаку парадигматического ряда установлены семантические группы глагольных омонимов, в состав которых входят различные семантические и аспектуальные противопоставления "начинательная/финитивная фаза", "однократность/много-кратность", кумулятивный/ограничительный и др., выделяемые с учетом разных синтагматических связей между омонимичными аффиксальными или корневыми морфемами. Относительная омонимия прослеживается при совпадении в основной части значений и расхождениях на фоне вторичных, стилистически и функционально маркированных ЛСВ, которые находятся на периферии семантической структуры слова. Этот тип омонимии наиболее часто обусловливается незавершённым распадом полисемии в одном из сопоставляемых языков, реже – омонимией корневой морфемы в одном из языков, а также внутриязыковой омоформией (окказиональным совпадением в отдельных грамматических формах). Такой подход позволил определить функциональные особенности семантики глаголов-омонимов в сопоставляемых языках в связи с аспектуальностью, морфемной и семантической корреляцией, словообразовательными гнездами глаголов, их принадлежностью к определенным ономасиологическим группам, а также установить межъязыковые перекрестные ряды единиц с учетом их формальных отличий. В рамках каждой из исследуемых групп устанавливаются качественные и количественные соотношения омонимических ЛСВ, определяется сфера их употребления, стилистическая маркированность и другие характеристики; У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний зіставно-типологічний аналіз українсько-російських дієслівних омонімів з погляду їхньої форми і змісту в генетичному, структурному, семантичному та функціональному аспектах. Шляхом поєднання семасіологічного й ономасіологічного підходів виокремлюється абсолютна та відносна, гетерогенна та гомогенна міжмовна омонімія, з’ясовуються основні джерела її виникнення, виявляється типологія семантичних структур омонімів, простежуються процеси семантичного розвитку різних за походженням омонімічних корелятів. Визначено функціональні особливості дієслівної семантики омонімів у зіставлюваних мовах у зв’язку з аспектуальністю, морфемною семантичною кореляцією, словотвірними гніздами дієслів, їх належністю до певних ономасіологічних груп, а також змодельовано міжмовні перехресні ряди одиниць з урахуванням їх формальних розбіжностей. У межах кожного з досліджуваних типів установлюється кількісне і якісне співвідношення омонімічних ЛСВ, визначається сфера їх вживання, стилістична маркованість та ін.; The dissertation focuses on a complex comparative-typological analysis of Ukrainian-Russian verb homonyms from the point of view of their form and content in genetic, structural, semantic and functional aspects. The use of semasiological and onomasiological appoaches facilitated singling out and differentiating absolute and relative, heterogeneous and homogeneous interlingual homonymy, specifying its principal sources, building the typology of homonyms’ semantic structures as well as tracing the semantic development of homohymic correlates different by origin. Functional peculiarities of the verb-semantic homonyms in the compared languages were defined in connection with their aspectuality morphemic and semantic specificity, their onomasiological status and word-formative families of verbs. Inter-lingual cross-rows of the units under analysis were modelled with regards to their difference in form. Within each investigated type, quantitative and qualitative correlations of homogeneous LSV were determined, the sphere of their usage, stylistic colouring and other characteristics were defined.Документ Світська бесіда як український лінгвокультурний феномен і її трансформації в часі(2016) Жовнір, Марина МиколаївнаУ дисертації здійснено комплексний аналіз світської бесіди як специфічного українського лінгвокультурного феномена з кін. XIX – до поч. XXI ст. Проінтерпретовано й систематизовано теоретичні засади дослідження світської бесіди, проаналізовано її комунікативно-прагматичну організацію, досліджено семантико-прагматичні трансформації світськості. Простежено еволюцію мовленнєвих портретів світських комунікантів кін. XIX – поч. XXI ст., зокрема, вирізнено й проаналізовано специфіку функціювання в дискурсі спектра номінацій світського мовця, визначено й схарактеризовано його константні та змінні дискурсивні характеристики, встановлено й описано значущі для кожного з розглядуваних у дисертаційній праці часових відтинків осередки гуртування світських кіл. Крім цього, виявлено й диференційовано мовні індикатори поведінкового кодексу аналізованого дискурсу, які відображають його етикетну специфіку й знакові етноментальні риси українців.Документ Світська бесіда як український лінгвокультурний феномен і її трансформації в часі(Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, 2016-02) Жовнір, Марина Миколаївна; Жовнир, Марина Николаевна; Zhovnir, M.У дисертації здійснено комплексний аналіз світської бесіди як специфічного українського лінгвокультурного феномена з кін. XIX – до поч. XXI ст. Проінтерпретовано й систематизовано теоретичні засади дослідження світської бесіди, проаналізовано її комунікативно-прагматичну організацію, досліджено семантико-прагматичні трансформації світськості. Простежено еволюцію мовленнєвих портретів світських комунікантів кін. XIX – поч. XXI ст., зокрема, вирізнено й проаналізовано специфіку функціювання в дискурсі спектра номінацій світського мовця, визначено й схарактеризовано його константні та змінні дискурсивні характеристики, встановлено й описано значущі для кожного з розглядуваних у дисертаційній праці часових відтинків осередки гуртування світських кіл. Крім цього, виявлено й диференційовано мовні індикатори поведінкового кодексу аналізованого дискурсу, які відображають його етикетну специфіку й знакові етноментальні риси українців; Диссертация является комплексным исследованием светской беседы, осуществленным по материалам текстов украинской художественной литературы кон. XIX – нач. XXI в. Теоретическая глава посвящена краткому очерку ряда лингвогенологических исследований светской беседы. Дискурсивными характеристиками жанра являются этикетность, легкость и приятность общения. Особое внимание обращается на проблему типологических характеристик, в частности, на место светской беседы в системе координат фатика – информатика, синкретизм фатических и информативных составляющих, а также вероятность антиномий указанных коммуникативных интенций. Прагматическая природа светского общения и ситуативный контекст предполагают ведущую стратегическую цель – инициацию и развитие вербального контакта в кругу образованных, воспитанных представителей определенной социально-элитарной группы либо лиц, вынужденных под влиянием определенных обстоятельств демонстрировать эти качества. Участники светских бесед соблюдают коммуникативные, этические, эстетические установки общения, регламентируемые светским этикетом, не выходят за границы сложившегося тематического репертуара. Аффективный фон беседы формируют ни к чему не обязывающая фатическая, беззаботная, юмористическая, иногда фасцинативная тональности.В работе представлены семантико-прагматические трансформации феномена светскости, показаны изменения в его восприятии и интерпретации. По данным свободного ассоциативного эксперимента устанавливается специфика восприятия светского и гламурного в языковом сознании украинцев.Рассматривая особенности общения в светском формате, особое внимание уделяется речевым портретам коммуникантов. Исследование дискурсивно-текстового материала кон. XIX – нач. XXI в. позволило определить комплекс наиболее репрезентативных номинаций участника светских бесед. К константным характеристикам продуцента и популяризатора исследуемого типа общения следует отнести знание, умственную деятельность, творчество. Дискурсивные качества патриотизм, религиозность, культура, наука, гламурность проявляются под влиянием внеязыковой действительности. Прослеживаются в дискурсе и языковые рефлексы локации светской публики. Существенным элементом исследования светской беседы является освещение языковой индикации ее поведенческих стандартов, среди которых –толерантность, демонстрация ценностных приоритетов, мировоззренческих ориентиров и эмоциональности.Типичными средствами реализации толерантности в светской дискурсе служат лексемы с диффузной семантикой, а также со значением неполноты проявления действия или признака, указательные, определительные и неопределенные местоимения, иноязычные слова, речевые средства снижения категоричности высказывания, в частности, лексические единицы со значением субъективности, модальной природы, деинтенсификаторы. К использованию лексем абстрактной семантики коммуникантов побуждает желание продемонстрировать интеллект, духовные и миросозерцательные ценности. В связи с этим автор определяет и классифицирует лексико-семантический континуум представленных в дискурсе абстрактних субстантивов, а именно следующие группы для обозначения: жизненных принципов и этических норм; общественных процессов, явлений и понятий; личностных качеств; эмоциональных состояний, чувств и взаимоотношений; эстетических оценок и высокого уровня компетенции. Среди языковых средств экспликации эмоций следует отметить эмотивы-номинативы с первичными смыслами, транслирующие положительные vs. отрицательные эмоции; эмотивы-номинативы с включенными смыслами положительных vs. отрицательных эмоций. Перечень дополняют эмотивы-экспрессивы, фатические эмотивы и суперлативы, подчеркивающие тесную связь между дискурсивной и национально-ментальной плоскостями; The thesis presents a comprehensive analysis of a small talk as a specific phenomenon of the Ukrainian linguistic culture from the late 19 th to the beginning of the 21st century. The author analyzed and systematized the theoretical background of the small talk research, presented an analysis of communicat ive and pragmatic organization of a small talk. The semantic and pragmatic transformation of secularism was investigated. The evolution of speech portraits of the secular communicants from the late 19th to the beginning of the 21st century was traced, in particular, the peculiarities of operation of the range of secular speaker’s nominations in the discourse were pointed out and analyzed, its constant and variable discursive features were revealed and characterized, and secular circle assembly points significant for each time interval considered in the thesis were established and described. Besides, the linguistic indicators, representing the behavioral code of the analyzed discourse, reflecting etiquette specificity and landmark ethnic mental features were detected and differentiated.