Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 2 (70)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/13075

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 53

Діагностичні труднощі при рухових розладах
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Таряник, Катерина Анатоліївна; Таряник, Екатерина Анатольевна; Tarianyk, K. A.
Стаття присвячена діагностиці рухових порушень при екстрапірамідній патології, а саме, варіантам перебігу мультисистемної атрофії, яка є неухильно прогресуючим нейродегенеративним захворюванням, що супроводжується ураженням пірамідної системи, мозочка і вегетативної нервової системи і пов'язана з дегенерацією нервових клітин певних ділянок мозку. Зроблений акцент на діагностиці станів, в клінічній картині яких, домінує тремор, який виникає в результаті пошкодження структур нервової системи, що мають відношення до регуляції м’язового тонусу і безпідставного контролю рухів (мозочок, базальні ганглії). Тремор – це гіперкінез, який проявляється мимовільними коливальними ритмічними рухами частини (кінцівок, голови) або всього тіла в результаті постійного повторення скорочення і розслаблення м’язів. Діагностика захворювань, що лежать в основі цього стану, часто є дуже складним завданням, для вирішення якого перш за все необхідний правильний діагностичний підхід. Автором проведений аналіз клінічних та параклінічних методів діагностики тремтячого гіперкінезу, наголошені переваги електронейміографії-треморографії, ультрасонографії в постановці діагнозу при екстрапірамідних захворюваннях. На клінічному випадку пацієнтки із гіперкінетичним синдромом при мультисистемній атрофії, яка обстежувалася та лікувалася на базі Центру для пацієнтів із хворобою Паркінсона та іншими нейродегенеративними захворюваннями на базі кафедри нервових хвороб із нейрохірургією та медичною генетикою Української медичної стоматологічної академії, неврологічного відділення комунального підприємства «Полта- вська обласна клінічна лікарня імені Скліфосовського Полтавської обласної ради», проведений діагностичний пошук та встановлений заключний діагноз. Зроблений висновок про ефективність нейрофізіологічних методів діагностики на початкових стадіях та при прогресуванні захворювання.
Оптимизация лечения над - и чрезмыщелковых переломов плечевой кости у детей
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Худиев, В. М.; Худієв, В. М.; Hudiev, V. M.
В статье проанализированы результаты лечения 155 пациентов с над- и чрезмыщелковыеми переломомами плечевой кости у детей. Возраст пациентов колебался от 1 до 15 лет; мальчиков было 107 (69%) и 48 (31%) девочек. Все больные были обследованы клинико-рентгенологически. При над- и чрезмыщелковых переломах плечевой кости у детей чаще встречались бытовые травмы в возрасте от 8 до 10 лет. У мальчиков переломы встречались в 2,2 раза чаще, чем у девочек. Результаты лечения у 98 (63,2%) пациентов были хорошими, 42 (27,1%) - удовлетворительными, и у 15 (9,7%) пациентов неудовлетворительными. Анализ результатов после лечения показал, что стабильная фиксация позволяет оптимизировать результаты лечения и достигнуть хороших функциональных результатов, и не приводит к вторичной деформации сустава. Отдалённые результаты изучены у 136 оперированных больных, из них у 94 больных (60,6±3,92%) определены как отличные, 31 (20,0±3,21%) - удовлетворительные, у 11 (7,1±2,06%) - неудовлетворительные результаты, в связи с повреждением зоны роста. После консервативного лечения 19 больных артикуляция в суставе восстановилась у 7,1%; у 4 (2,6±1,27%) пациентов результаты определялись как хорошие, у 11 (7,1±2,06%) - удовлетворительные, у 4 (2,6±2,7%) - неудовлетворительные. В результате спадания отека и ретракции мышц при развитии вторичного смещения фрагментов, произведена закрытая одномоментная репозиция и остеосинтез спицами Киршнера у 2,6% больных. Таким образлоктевой сустав, дети, над- и чрезмыщелковые переломыом, предложенная рабочая схема для лечения над- и чрезмыщелковых переломов позволила определить дифференцированную лечебную тактику при над и чрезмыщелковых переломах плечевой кости у детей в зависимости от возраста больных и характера перелома. Стабильная фиксация позволяет оптимизировать результаты лечения, достигнуть хороших функциональных результатов, и не приводит к вторичной деформации сустава.
Інтерактивне навчання внутрішньої медицини: кроки до діагнозу
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Шеховцева, Т. Г.; Долінна, М. О.; Шеховцева, Т. Г.; Долинная, М. А.; Shekhovtseva, T. G.; Dolinna, M. О.
Сучасні тенденції розвитку системи освіти України передбачають перегляд організації навчально- го процесу. Лікар повинен знати логічну структуру діагностичного процесу і прийоми мислення, які лежать в основі його побудови. Потреба в цьому зростає, бо стає очевидним те, що діагностичні помилки є не стільки результатом недостатньої медичної кваліфікації лікаря, скільки наслідок незнання і порушення найелементарніших законів логіки. Вивчення теорії діагностики стимулює формування клінічного мислення. Мета: систематизація основних етапів діагностики та їх інтеграція у інтерактивний освітній процес. Матеріал та методи дослідження. Об’єктом дослідження були студенти Запорізького державного медичного університету. Основні методи: теоретичний системний аналіз науково-методичної літератури та власний досвід застосування інтерактивного навчання. Результати та їх обговорення. Основним мотивуючим чинником організації навчального процесу має бути спрямованість на використання професійно орієнтованого матеріалу та отримання власного досвіду. Інтерактивне навчання – діалоговий процес, в ході якого здійснюється взаємодія викладача і учня. У цих умовах зростає значення семіотичного підходу до діагностики хвороб, тобто процесу позначення хвороб на основі знання її ознак і вміння знаходити ці ознаки. Вибір провідного симптому часто має вирішальне значення для успіху діагностики. Створюючи діагноз, лікар зобов'язаний твердо спиратись тільки на факти. Цю властивість лікаря називають «клінічним мисленням». Впровадження в освітній процес інтерактивного навчання з різних дисциплін використовується в Запорізькому державному медичному університеті. Це дає можливість педагогічного впливу, який спонукає учнів до розумової активності, до прояву творчого, дослідницького підходу і пошуку нових ідей для вирішення різних завдань навчальної та науково-дослідницької діяльності. Висновок: лікар повинен знати логічну структуру діагностичного процесу, основні етапи діагностики. Вивчення теорії діагностики стимулює формування клінічного мислення.
Роль самостійної роботи студентів у формуванні професійної компетентності медичних фахівців
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Поливкан, М. І.; Полывкан, М. И.; Polyvkan, M. I.
Сучасні світові тенденції на ринку медичних послуг зумовлюють нові вимоги до якості медичної освіти. Перш за все. випускники навчальних закладів повинні орієнтуватися в новітніх технологіях медичної науки, бути готовими розробки та впровадження наукових досягнень в систему практичної охорони здоров'я. Допомога і спрямування майбутніх фахівців у набутті високого рівня професійної компетенції, поряд із формуванням у них особистісних моральних і емоційно-вольових якостей, життєвих цінностей, професійної спрямованості, клінічного мислення є пріоритетними завданнями сучасної вищої медичної школи. В освітньо-науковому просторі медичного вузу існують великі можливості для успішного професійно-особистісного розвитку фахівців, проте багаторазово зростаючий обсяг знань та інформації вимагає інтенсифікації процесу навчання, однією з форм реалізації якої є ефективна організація самостійної роботи студентів. В умовах кредитно-трансферної системи освітнього процесу дана форма організації навчання здатна забезпечувати самостійний пошук необхідної інформації, творче сприйняття і осмислення навчального матеріалу в ході аудиторних занять і поза аудиторний час, розвиток аналітичних здібностей. Ефективність самостійної роботи залежить як від організації занять і характеру впливу викладача, так і від ступеню підготовки студента. Запорукою успіху даної форми навчальної діяльності є також грамотне співвідношення об’ємів аудиторної та самостійної роботи, забезпечення студента необхідними методичними матеріалами щодо виконання самостійної роботи, проведення індивідуальних консультацій; знання алгоритму та методів виконання самостійної роботи; підтримання стійкої мотивації у студентів, включення в завдання обов’язкової для всіх базової частини і варіативної – для більш підготовлених осіб. В статті наведено теоретичне обґрунтування та деякі аспекти практичної реалізації самостійної роботи студентів на кафедрі гістології, цитології та ембріології Івано-Франківського національного медичного університету як головного резерву підвищення якості підготовки медичних фахівців.
Особливості санітарно-освітньої роботи для профілактики стоматологічних хвороб у дітей організованих дитячих колективів
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Павленкова, Оксана Сергіївна; Каськова, Людмила Федорівна; Павленкова, Оксана Сергеевна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Pavlenkova, O. S.; Kaskova, L. F.
Натепер, профілактика стоматологічних хвороб у дітей залишається досить актуальною. Особливо це стосується дітей молодшого шкільного віку, бо саме в цей період починає формуватися постійний прикус, здоров'я якого залежить саме від профілактичних заходів у момент прорізування і мінералізації зубів. Для успішного вирішення проблем захворюваності на карієс та інші стоматологічні хвороби необхідно раціонально підходити до механізмів профілактики. Одним з її напрямів є санітарно-освітня робота. Метою роботи волонтерського загону «Посмішка» є навчання дітей основ гігієни і правил догляду за ротовою порожниною, ознайомлення з будовою і функціями зубів, акцентування на важливості використання основних і додаткових предметів та засобів гігієни, опираючись на теорію про канали сприйняття Ніла Флемінга (візуальний, аудіальний, кінестетичний). Увага дітей акцентується саме на запобіганні виникнення стоматологічних хвороб, а не їх лікуванні. Враховуючи страх дітей перед стоматологами, волонтери намагаються у м'якій формі показати як і через що виникає каріозний процес, чому, як і де лікар проводить маніпуляції для збереження зуба. Можливо, знаючи причини етіології і патогенезу каріозного процесу вони почнуть уважніше ставитися до гігієни ротової порожнини. Дуже важливим етапом, на нашу думку, є ознайомлення дітей із анатомічною будовою зуба, функціями його тканин, механізмом виникнення каріозного процесу, оскільки розуміння причин попереджає наслідки. Ми вважаємо, що профілактична робота повинна проводитись не тільки для дітей, а й для всіх ланок, які їх оточують: педагогічні працівники, медичні працівники і батьки. Отже, санітарно-освітня робота серед дітей організованих дитячих колективів є пріоритетною для волонтерського загону «Посмішка», оскільки незважаючи на сучасний асортимент стоматологічних товарів, новітність лікувальних технологій, доступності пасивної інформації поширеність стоматологічних хвороб лише збільшується.
Вміст інтерлейкіну- 6 у ротовій рідині дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Онищенко, Анастасія Володимирівна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Мамонтова, Тетяна Василівна; Онищенко, Анастасия Владимировна; Шешукова, Ольга Викторовна; Мамонтова, Татьяна Васильевна; Onyshchenko, A. V.; Sheshukova, O. V.; Mamontova, Т. V.
Проведений аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури з поточного стану епідемії ожиріння та доказів її асоціації з захворюванням порожнини рота та обстеження дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла. Метою дослідження стала оцінка стоматологічного статусу у дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою та можливий зв’язок їх з концентрацією інтерлейкіну-6 у ротовій рідині. Матеріали та методи. У дослідження було включено 81 школяра (учні 1-4 класів школи м. Полтава) у віці 6-11 років. Проводилося вивчення антропометричних даних і оцінка фізичного розвитку, клінічне стоматологічне обстеження Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою спрощеного гігієнічного індексу Green-Vermillion (1964). Визначення концентрації інтерлейкіну – 6 у ротовій рідині. Результати. За даними проведеного нами обстеження встановлено наступне. Індекс гігієни у дітей з надмірною масою тіла був у межах 1,53±0,06 (РМА=0) бала, а у цій групі дітей з ознаками запалення визначався незначно більший показник 1,58±0,08, що відповідає задовільній гігієні та середньому значенню індексу. У дітей з нормальною масою тіла це показник був не істотно більший і коливався у межах 1,64±0,08 бала, для дітей зі здоровим пародонтом, а при наявності гінгівіту складав 1,75±0,06, що відповідає незадовільній гігієні при високому показнику індексу у цих двох груп. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,48±0,24 та 1±0,54, цей показник був 2,03±0,36 та 1,25±0,34 для дітей з надмірною масою тіла. Поширеність карієсу для групи 1а і 1б близько 60% та 44% відповідно, а для дітей з груп з нормальною масою тіла (2а та 2б) – 53% та 38% відповідно. У дітей з нормальною масою тіла показник концентрації інтерлейкіну-6 був неістотно більший і коливався у межах 6,12±0,36, для дітей зі здоровим пародонтом, а при наявності гінгівіту складав 6,25±0,33, що може інтерпретуватися як ранній чутливий, хоч й неспецифічним маркером запалення, що проявляється і клінічними ознаками. Значення інтерлейкіну-6 у дітей з надмірною масою тіла був у межах 4,64±0,26 (РМА=0), а у цій групі дітей з ознаками запалення визначався незначно менший показник 4,46±0,1, що може вказувати на більшу та стійкішу імунну відповідь. Висновки. Отже, за даними стоматологічного обстеження рівень гігієни у всіх дітей з нормальною масою тіла був незадовільним, у дітей з надмірною масою тіла визначався задовільний рівень гігієни. Поширеність карієсу у обстежених дітей 6-11 років відповідає загальноміському показнику. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,48±0,24 та 1±0,54, цей показник був 2,03±0,36 та 1,25±0,34 для дітей з надмірною масою тіла. Що ж стосується значення інтерлейкіну-6, то тут визначаються зміни. Таким чином, цитокіни є важливими показниками і оцінка вмісту цих речовин в біологічних рідинах дозволяє отримати інформацію, попередити та профілактувати у майбутньому запальні захворювання тканин пародонту.
Чутливість клінічного ізоляту Streptococcus pluranimalium до антисептиків
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Фаустова, Марія Олексіївна; Фаустова, Мария Алексеевна; Faustova, M. O.
Останнім часом у світі реєструють підвищення ідентифікації нових збудників, не характерних для мікробіоти людини, та суттєві зміни мікробного складу різних біотопів її організму. Метою даного дослідження було вивчити чутливість клінічного ізоляту S. pluranimalium до антисептиків. Матеріали та методи. Клінічний ізолят S. pluranimalium був виділений з ротової порожнини пацієнта. Виділення та культивування мікроорганізму здійснювали за загальноприйнятими методами. Заключну ідентифікацію проводили за допомогою автоматичного бактеріологічного аналізатора. Чутливість досліджуваного ізоляту S. pluranimalium до антисептиків визначали методом двократних серійних розведень у рідкому поживному середовищі, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України №167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Чутливість оцінювали за мінімальною інгібуючою та мінімальною бактерицидною концентраціями у мкг/мл. Чутливість досліджуваного клінічного ізоляту визначали до хлоргексидину біглюконату 0,05%, декасану 0,02%, екстракту хлорофіліпту 2,0%. Результати та їх обговорення. За результатами досліджень клінічний ізолят S. pluranimalium виявився чутливим до дії антисептиків в різній мірі. Антисептики групи четвертинних амонієвих сполук мали більш виражену протимікробну дію щодо досліджуваного мікроорганізму, у порівнянні з екстрактом хлорофіліпту. Висновки. Серед означених антисептиків досліджуваний штам стрептококу був найбільш чутливим до декасану, порівняно з хлоргексидиом та природним екстрактом хлорофіліпту, мінімальні інгібуючі та мінімальні бактерицидні концентрації яких перевищували дані показники декасану.
Комп`ютерно-томографічна оцінка динаміки загоєння дефекту діафізу стегнової кістки в умовах дії протипухлинних хіміопрепаратів
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Рябенко, Т. В.; Кореньков, О. В.; Ryabenko, T. V.; Korenkov, A. V.
Важливою проблемою при лікуванні онкологічних хворих є висока частота виникнення у них переломів кісток. Оскільки переважна більшість таких пацієнтів згідно протоколів лікування потребує тривалого призначення протипухлинної хіміотерапії, то процеси репаративної регенерації кісток відбуваються на її фоні. Поява переломів може бути зумовлена розвитком остеопорозу при раку та виникненням метастатичного враження кісток. Переломи кісток погіршують якість життя пацієнтів, викликають відтермінування або, навіть, припинення подальшого лікування онкохворих. Все це знижує відсоток виживання таких пацієнтів. Тому метою нашого дослідження було встановлення впливу протипухлинних хіміопрепаратів на процеси репаративної регенерації кісток. Для дослідження були залучені 52 білих лабораторних щура, яким наносився дірчастий дефект у середній третині діафізу стегнової кістки. Тварини були поділені на контрольну та експериментальні групи. Тваринам експериментальної групи на другу добу після нанесення травми і кожну 21-у добу експерименту вводили протипухлинні хіміопрепарати, що найчастіше застосовуються у протоколах хіміотерапії при лікуванні раку: першій підгрупі- доксорубіцин, другій-5-фторурацил, третій — метотрексат. На 15, 30, 45 та 60 добу усім тваринам контрольної і експериментальної груп була проведена комп`ютерна томографія, за результатами якої визначені показники оптичної щільності регенерату та прилягаючого до нього кортикального шару материнської кістки в одиницях Хаунсфільда. Висновки. Застосування комп`ютерної томографії дозволило кількісно оцінити стан рапаративного процесу у тварин контрольної та експериментальної груп, якій була призначена протипухлинна хіміотерапія. У тварин контрольної групи терміни та процеси репаративної регенерації кісток не були порушені. Стадійність формування кісткової мозолі збережена, задовільні рентгеноморфологічні показники (розміри, товщина кісткової мозолі). У період з 45 до 60 доби за даними комп`ютерної томографії візуально відмічалася повна консолідація переломів стегнових кісток. Різниця показників оптичної щільності регенерату і материнської кістки на 60-ту добу експерименту вказує на незавершений процес перебудови кісткової тканини. Репаративний остеогенез не супроводжувався розвитком ускладнень. У тварин експериментальних груп відмічалося сповільнення процесів репаративної регенерації кісток та збільшення їх термінів. Показники формування кісткової мозолі на фоні протипухлинної хіміотерапії були знижені, що підтверджують низькі показники оптичної щільності регенерату і материнської кістки у порівнянні з контрольною групою та повільне їх наростання при загоєнні дефекту. Найбільш ці зміни проявлялися на фоні введення метотрексату.
Замораживание эритроцитов при модификации состава криоконсерванта на основе глицерина
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Рамазанов, В. В.; Руденко, С. В.; Семенченко, А. Ю.; Бондаренко, В. А.; Ramazanov, V. V.; Rudenko, S. V.; Semenchenko, A. Yu.; Bondarenko, V. A.; Рамазанов, В. В.; Руденко, С. В.; Семенченко, О. Ю.; Бондаренко, В. А.
Повреждения эритроцитов, происходящие при замораживании, также могут развиваться при трансфузии. Повышение концентрации свободного железа в крови при разрушении эритроцитов приводит к ускорению образования реактивных форм кислорода, перекисному повреждению клеток и стимуляции воспаления. При многократной трансфузии эритроцитов могут нарушению функции внутренних органов в результате перегрузки организма железом. Криопротекторные свойства глицерина включают в себя его коллигативную способность уменьшения концентрации NaCl при температурах ниже 0°C. Вместе с тем было выявлено, что криопротекторная эффективность глицерина была меньше, чем ожидалось от его коллигативных свойств. Повреждение эритроцитов при их быстром оттаивании является результатом осмотического шока из-за неспособности избытка внутриклеточного глицерина достаточно быстро выходить из клеток для предотвращения их набухания и гемолиза. Эти данные указывают на необходимость уменьшения концентрации глицерина в криоконсерванте. Однако для поддержания защитной эффективности криопротектора необходимо также уменьшение концентрации NaCl. В работе исследуется влияние состава криоконсерванта на гемолиз эритроцитов при замораживании и гипотермическом хранении. При этом использовали криоконсерванты: а) 38% (w/v) глицерин, 2,9% сорбитол, 0,63% NaCl (стандартный состав); b) 28% (w/v) глицерин, 6,8% сорбитол, 0,25% NaCl (модифицированный состав). Установлено, что уменьшение концентрации глицерина и увеличение концентрации сорбитола приводит к уменьшению показателей гемолиза эритроцитов. Полученные результаты позволяют предположить, что изменение состава криоконсерванта обеспечит ослабление осмотического стресса при оттаивании эритроцитов, что, в свою очередь, уменьшит их разрушение при трансфузии и вероятность развития воспаления.
Особливості становлення топографії шийної фасції і клітковинних просторів передньої та бічних ділянок шиї у плодів людини
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Лопушняк, Л. Я.; Хмара, Т. В.; Марчук, О. Ф.; Бойчук, О. М.; Герасим, Л. М.; Галагдина, А. А.; Lopushniak, L. Ya.; Khmara, T. V.; Marchuk, O. F.; Boichuk, O. M.; Gerasym, L. М.; Halahdyna, A. A.
З’ясування особливостей будови і топографо-анатомічних взаємовідношень фасцій, м’язів, судинно-нервових утворень, клітковинних просторів та органів різних ділянок тіла людини вимагає застосування відповідного комплексу методів морфологічного дослідження. Слід зазначити, що поверхнева, передтрахейна та передхребтова пластинки шийної фасції утворюються залежно від походження і морфогенезу відповідних груп м’язів шиї. Одержання даних щодо становлення будови і топографії шийної фасції та міжфасціальних клітковинних просторів передньої і бічних ділянок шиї упродовж плодового періоду онтогенезу людини є актуальним напрямком розвитку фетальної анатомії та хірургії і можуть бути використані для співставлення у віковому аспекті. Метою дослідження було з’ясування особливостей становлення топографії шийної фасцій та міжфасціальних клітковинних просторів передньої та бічних ділянок шиї у плодів людини 4-10 місяців. Дослідження проведено на 75 плодах людини 4-10 місяців 81,0-375,0 мм тім’яно-куприкової довжини без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи аномалій розвитку шийної ділянки за допомогою макромікроскопічного препарування органів і структур передньої та бічних ділянок шиї, виготовлення топографо-анатомічних зрізів шиї на різних рівнях. Під час макромікроскопічного препарування шийної ділянки у плодів людини 4-7 місяців виділяються тонкі, напівпрозорі пластинки шийної фасції: поверхнева, середня (передтрахейна) та глибока (передхребтова). У плодів 8-10 місяців у передній ділянці шиї пластинки шийної фасції чітко виражені, блискучі та простежуються на всьому протязі. Підшкірна, або поверхнева, та внутрішньошийна фасції не є власними фасціями шиї і без чітких меж переходять у суміжні ділянки. У плодовому періоді онтогенезу людини відбувається формування міжфасціальних клітковинних просторів передньої та бічних ділянок шиї: надгруднинного, переднутрощевого, позаднутрощевого, передддрабинчастого, міждрабинчастого клітковинних просторів та піхви судинно-нервових пучків шиї. Упродовж плодового періоду онтогенезу людини спостерігається виражена варіація ступеня розвитку та розміщення пластинок шийної фасції.
Адгезивні властивості бактерій за впливу безклітинних екстрактів bifidobacterium bifidum 1 та lactobacillus reuteri DSM 17938
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Книш, О. В.; Колпак, С. А.; Погоріла, М .С.; Бабич, Є. М.; Knysh, O. V.; Kolpak, S. A.; Pogorila, M. S.; Babych, Ye. M.
Підвищення адгезивного потенціалу пробіотичних бактерій з одного боку та ослаблення адгезивної здатності патобіонтів з іншого – патогенетично обгрунтований підхід до боротьби з інфекційними захворюваннями та дисбіозами кишечника. Останнім часом постбіотичні продукти вважають одними з найбільш перспективних засобів впливу на мікробіоту кишечника. Метою роботи було дослідити вплив безклітинних екстрактів, що містять деривати Bifidobacterium bifidum 1 та Lactobacillus reuteri DSM 17938, на адгезивні властивості пробіотичних (L. reuteri DSM 17938 і В. bifidum 1) та умовно-патогенних бактерій (Staphylococcus aureus ATCC 25923 і Escherichia coli AТСС 25922). Досліджено чотири безклітинних екстракта: L − з дезінтеграту L. reuteri; ML − з культури L. reuteri, що культивувалася у власному дезінтеграті; B − з дезінтеграту В. bifidum; MB − з культури B. bifidum, що культивувалася у власному дезінтеграті. Дослідження адгезивних властивостей мікроорганізмів за впливу екстрактів проводили за методом Бріліс. Встановлено, що екстракти ML, MB та B здатні значно підвищувати адгезивний потенціал B. bifidum та L. reuteri. За їх впливу індекс адгезії мікроорганізмів, розрахований для біфідобактерій, збільшувався на 41,1 % (ML), 41,5 % (MB) та 50,6 % (В), а розрахований для лактобактерій збільшувався на 30,77 % (ML), 44,45 % (MВ) та 44,97 % (В). Обидві дослідні пробіотичні бактерії із категорії «середньоадгезивних» переходили в категорію «високоадгезивних» з індексом адгезії мікроорганізмів > 4,0. Лактобактерії «високоадгезивними» ставали також за впливу екстракту L, при цьому індекс адгезії мікроорганізмів підвищувався на 37,9 %. Серед досліджених лише екстракт L спричиняв достовірне підвищення індексу адгезії тест-культури S. aureus. Решта екстрактів викликали незначні зміни адгезивного потенціалу тест-культур. За їх впливу спостерігалася тенденція до підвищення або зниження адгезивної здатності бактерій. Екстракт MB спричиняв перехід тест-культури S. aureus з категорії «високоадгезивних» в категорію «середньоадгезивних», а тест-культури E. coli – з категорії «середньоадгезивних» в категорію «низькоадгезивних». Отримані дані будуть враховані при розробці нових метабіотиків на основі дериватів пробіотичних штамів B. bifidum 1 та L. reuteri DSM 17938.
Влияние ототоксических лекарственных средств на биоэлектрические реакции в коре головного мозга и улитке
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Гусейнов, Н. М.; Фисенко, В. Р.; Асланов, П. Р.; Huseynov, N. M.; Fisenko, V. R.; Aslanov, P. R.
Эксперименты проведены на кошках обоего пола массой 3-3,5 кг, в свободном поведении. На волокна таламокортикальной радиации наносили прямоугольные пороговые (1,5-3в) и надпороговые (5-7в) электрические импульсы длительностью 0,1 мс, используя при этом одиночное и парное (межстимульные интервалы 20-500мс) раздражения волокон таламокортикальной радиации. Все исследованные препараты – фуросемид, стрептомицин, гентамицин, канамицин, мономицин, тобрамицин и амикацин (кроме кислоты ацетилсалициловой, которую вводили во внутрибрюшинное пространство) вводили кошкам внутримышечно 2 раза в день с интервалом в 10-12 часов. Биоэлектрические реакции коры мозга и улитки регистрировали ежедневно через 2-3 часа после очередного введения препаратов. Фуросемид снижал на 50% величину микрофонного потенциала, регистрируемого при звуковой стимуляции с частотой 10 кГц через 4 дня, с частотой 1 кГц – 5 дней, с частотой 0,5 кГц – 6 дней от начала применения. Отмена фуросемида сопровождалась восстановлением величины указанных биоэлектрических реакций до исходного уровня через 5 дней. Полученные данные свидетельствуют о возможности обратимого угнетающего действия фуросемида на ответы коры головного мозга и улитки, возникающие на звуковую стимуляцию. Все изученные антибиотики – аминогликозиды обладали способностью уменьшать величину тестирующего первичного ответа при парном электрическом раздражении волокон таламокортикальной радиации. Начальные изменения величины микрофонного потенциала и потенциала действия слухового нерва возникали через 12-24 кратного введения препаратов. В данном случае отмечали уменьшение указанных потенциалов на 20-25%. Отмена препаратов на этапе начальных изменений потенциалов, регистрируемых в улитке, не сопровождается их восстановлением в течение длительного (6 недель) периода после прекращения введения антибиотиков. Выводы. Обнаружена неодинаковая скорость образования повреждений межнейронных передач при длительном применении разных антибиотиков.
Поліморфний сайт RS3200401 гену MALAT1 не асоційований із віком виникнення раку нирки
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Волкогон, А. Д.; Гарбузова, В. Ю.; Атаман, О. В.; Volkohon, A. D.; Harbuzova, V. Yu.; Ataman, O. V.
На сьогодні довга некодуюча РНК MALAT1 вважається однією із основних РНК, пMALAT1, поліморфізм генів, рак ниркиричетних до виникнення та метастазування злоякісних пухлин різної локалізації. Результати нещодавніх експериментів показали, що MALAT1 відіграє важливу роль у настанні та прогресії і раку нирки. При цьому було виявлено, що виживаність онкохворих залежить від рівня експресії гена цієї РНК. Метою дослідження стало вивчення можливого зв’язку rs3200401-поліморфізму гена MALAT1 із віком виникнення раку нирки в українських пацієнтів. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено із використанням венозної крові 101 хворого зі світлоклітинним нирково-клітинним раком (42 жiнки та 59 чоловiкiв). Визначення rs3200401 поліморфізму гена MALAT1 здійснювали за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі з використанням компонентів TaqManSNP Assay C_3246069_10. Статистичний аналіз даних проводили за допомогою програми SPSS (версія 17.0). Методики Каплана-Мейера та Кокс-регресія були застосовані для перевірки можливої асоціації між rs3200401-генотипами та віком виникнення раку нирки. Значення Р < 0,05 вважали статистично достовірними. Результати. Результати генотипування за поліморфним сайтом rs3200401 гена MALAT1 показали, що серед пацієнтів із нирково-клітинним раком 71 (70,3 %) особa мала генотип СС, 29 (28,7 %) – генотип СТ, 1 (1 %) – генотип ТТ. Аналіз виживаності методом Каплана-Мейера показав, що тривалість життя до моменту виникнення пухлини не пов’язана із rs3200401-локусом (log rank Р = 0,449 – для кодомінантної моделі; log rank Р = 0,847 – для домінантної моделі). Результати аналізу за допомогою регресії Кокса також показали, що ризик розвитку нирково-клітинної карциноми з віком не залежить від rs3200401-сайту гена MALAT1 (Р > 0,05). Статистично достовірні результати не були виявлені і після врахування статі, індексу маси тіла пацієнтів, наявності в них метастазів, звички палити та вживати алкоголь (Р > 0,05). Висновки. В українській популяції поліморфізм rs3200401 гена довгої некодуючої РНК MALAT1 не пов’язаний із віком настання раку нирки.
Зміни ультраструктури тканин литкового м'язу та міокарда під впливом фізичного навантаження в експерименті
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Войтенко, В. Л.; Гуніна, Л. М.; Войтенко, В. Л.; Гунина, Л. М.; Voitenko, V. L.; Gunina, L. M.
Тривалі фізичні навантаження викликають перебудови різних функцій та систем організму, що носять, як правило, пристосувальний характер і відбуваються на всіх рівнях структурної організації організму. Питання про зміни функціонального стану серцево-судинної системи і, особливо, мікроциркуляційної ланки кровообігу в нормі і за фізичних навантажень та їх зв’язок з ультраструктурними перебудовами в тканинах, клітинах і клітинних органелах залишається недостатньо з’ясованим. Метою дослідження була оцінка структурних перебудов у тканинах литкового м’язу та міокарду, які приводять до формування адаптаційних механізмів у відповідь на тривале фізичне навантаження. В експерименті з використанням електронно-мікроскопічного аналізу структурних компонентів тканин було досліджено зразки литкового м’язу та верхівки серця статевозрілих щурів-самців лінії Вістар масою 220-250 г при тривалому фізичному навантаженні. Показано, що тривале та інтенсивне фізичне навантаження викликає в організмі розвиток низки компенсаторнопристосувальних реакцій, спрямованих на оптимізацію процесів мікроциркуляції, поліпшення киснепостачання скелетних м'язів та міокарду, а також підтримання адекватного рівня метаболічних процесів. Детальна оцінка функціонального стану вказаних тканин необхідна для раннього виявлення ознак дезадаптації при постійних навантаженнях у спорті та запобігання формування патологічних станів.
Клінічна ефективність антралю у хворих на хронічний панкреатит
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Хухліна, О. С.; Дудка, І. В.; Дудка, Т. В.; Смандич, В. С.; Хухліна, О. С.; Дудка, І. В.; Дудка, Т. В.; Смандич, В. С.; Khukhina, O. S.; Dudka, I. V.; Dudka, T. V.; Smandych, V. S.
Проведені дослідження патогенезу хронічного панкреатиту доводять важливу роль системного запалення, чинників протеїназо-інгібіторної системи із зростанням пошкоджуючого впливу системного протеолізу, порушення оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, змін ліпідного та білкового спектру крові, які у сукупності сприяють гальмуванню репаративних процесів та активації процесів фіброзування підшлункової залози. Мета дослідження. Встановити ефективність застосування Антралю у лікуванні хронічного панкреатиту у фазі загострення на підставі комплексної оцінки клінічного перебігу хронічного панкреатиту та структурно-функціональних порушень підшлункової залози. Матеріал та методи. Обстежено 52 хворих на хронічний панкреатит змішаної етіології у фазі загострення середньої тяжкості. Перша група (група 1, контрольна) – 24 особи, отримувала базисне лікування упродовж 30 днів. Основна (група 2) – 28 осіб, крім базисної терапії отримувала Антраль (Фармак ОАО, Київ) по 1 таблетці (200 мг) 3 рази на день упродовж 30 днів. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Результати дослідження. Через 4 тижні від початку терапії астено-вегетативний синдром значно меншої інтенсивності зберігався лише у 2 осіб (7,1%) 2 групи, тоді як в 1 групі він залишався у 17 хворих. У той же термін у всіх хворих 2 групи (100,0%) зникли біль та відчуття важкості в епігастральній ділянці, біль у лівій та правій підреберній ділянці, а також практично не турбувала нудота. Позитивним проявом ефективності лікування було відновлення фізичної працездатності у 100,0% хворих 2 групи. Аналізуючи показники, які характеризують фазу загострення хронічного панкреатиту, слід зазначити вищу ефективність лікувальної програми у хворих 2 групи. Так, динамічні показники активності α-амілази у крові на тлі встановленої до лікування гіперферментемії у фазі загострення хронічного панкреатиту після 30 днів лікування істотно знизились в обох групах спостереження, однак у хворих 2 групи синдром відхилення ферментів у кров був усунутий у 100% пацієнтів, у той час, як у 1 групі – лише у 58,3%. Динаміка показників синдрому запалення у хворих на хронічний панкреатит (за вмістом у крові С-реактивного протеїну) вказує на його повне усунення у 96,4% пацієнтів 2 групи проти 29,2% хворих 1 групи. Аналіз динамічних показників вмісту еластази-1 у випорожненнях пацієнтів з хронічним панкреатитом на 30-й день лікування вказує на істотне зростання показника лише в 2 групі спостереження. Встановлено відновлення секреторної здатності підшлункової залози у 78,6% хворих 2 групи проти 20,8% хворих 1 групи. Висновки. Комплексна терапія хворих на хронічний панкреатит із застосуванням Антралю на тлі комплексної терапії призвела до швидшого, у порівнянні з лише традиційною терапією, досягнення клінічної ремісії хронічного панкреатиту, усунення запального набряку підшлункової залози, гіперферментемії, запалення, відновлення зовнішньої секреції підшлункової залози.
Результати органозберігаючої хірургії інтрапаренхімних пухлин нирок
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Хареба, Г. Г.; Лісовий, В. М.; Щукін, Д. В.; Khareba, G. G.; Lisovyi, V. M.; Shchukin, D.V.
Хірургічне лікування – основний вид терапії пацієнтів з нирково-клітинним раком. Сучасною тенде- нцією в лікуванні пухлин нирок є широке впровадження органозберігаючої хірургії. Ця тенденція по- ширюється на складні види новоутворень – великого розміру, з внутрішьновенозним поширенням, мультифокальні, а також інтрапаренхімні пухлини нирки. Мета: дослідити результати органо- зберігаючої хірургії інтрапаренхімних пухлин нирки. Матеріали та методи. Результати отримані на основі хірургічного органозберігаючого лікування 701 пацієнтів з новоутвореннями нирок. Після розподілення всіх пацієнтів за критерієм «повністю інтрапаренхімне новоутворення», до оцінки увійшло 27 (3,9%) випадків органозберігаючої хірургії з такими пухлинами. Решта пацієнтів, які ма- ли екзофітні новоутворення, склала 674 (96,1%) хворих. Результати. Всього інформацію про відда- лені результати лікування вдалося отримати про 606 (86,4%) пацієнтів. Серед них було 25 (4,1%) хворих з повністю інтрапаренхімними пухлинами. При спостереженні за пацієнтами в середньому на протязі 46,5±2,1 місяців були відстеженні випадки смерті хворих за різними причинами та випад- ки прогресування захворювання. Результати порівняльного статистичного аналізу довели, що 5- річна загальна виживаність серед пацієнтів з інтрапаренхімними пухлинами склала 88,0%, а у хво- рих з екстрапаренхімними новоутвореннями – 94,8%. Відмінності виявилися недостовірними (р>0,430). У той же час 5-річна виживаність, вільна від прогресії, серед пацієнтів з інтрапаренхім- ними пухлинами була 88,9%, а серед хворих з екстрапаренхімними новоутвореннями – 95,4% (р<0,543). Висновки. Проблема органозберігаючого лікування інтрапаренхімних пухлин нирок є ак- туальним питанням. Дослідження показало, що такі новоутворення є складними для органозбері- гаючої хірургії, потребують складних технологій лікування, що відбивається на хірургічних резуль- татах. В той же час позитивні онкологічні результати демонструють, що органозберігаюча хіру- ргія є ефективним методом лікування повністю інтрапаренхімних пухлин нирок
Характеристика ліпідного спектру у пізніх недоношених та доношених немовлят, які народились завеликими до гестаційного віку, від матерів з ожирінням
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Слюсарєва, А. В.; Слюсарева, А. В.; Sliusarieva, A. V.
На сьогодні до 35% вагітних мають надмірну вагу або страждають ожирінням. Материнське ожиріння або надмірна прибавка ваги тіла під час вагітності призводить до підвищення ризику розвитку метаболічного синдрому та серцево-судинних захворювань у нащадків. Розвиток ранніх та віддалених несприятливих наслідків може відбуватись через механізми внутрішньоутробної ліпотоксичності, включаючи запальні зміни та окислювальний стрес та/або глюкометаболічні зміни. Мета. Визначити ліпідний спектр у пізніх недоношених та доношених новонароджених, які народились завеликими до гестаційного віку, від матерів із ожирінням. Методи дослідження. Проведено одноцентрове дослідження, в яке включено 54 новонароджених, які народились у Полтавському перинатальному центрі упродовж 2019 рр. від одноплідної вагітності у жінок з індексом маси тіла (≥ 35 кг/м2) без цукрового діабету 2 типу або цукрового діабету 1 типу. 1 групу склали діти (n=23), завеликих до гестаційного віку (> за 90 перцентиль), а 2 – діти (n=27) в межах 10-90 перцентилей. Визначали загальний холестерин; ліпопротеїди високої густини; ліпопротеїди низької густини; тригліцериди; коефіцієнт атерогенності. Результати. Середнє значення рівня ліпопротеїдів високої густини у немовлят, завеликих до гестаційного віку, було достовірно нижчим за немовлят, які народились з нормальною вагою (0,71±0,17 ммоль/л проти 1,05±0,34 ммоль/л), а середнє значення коефіцієнта атерогенності достовірно вищим немовлят з нормальною вагою при народженні (3,49±0,44 проти 2,56±0,67). Після корекції на низку факторів (гестаційний вік та наявність гестаційного діабету у матері) надмірна вага у новонародженого достовірно асоціювалися ліпопротеїдами високої густини (ВШ 0,008, р=0,002) та коефіцієнтом атерогенності (ВШ 2,96, р=0,021). Висновки. Надмірна вага у немовлят, які народились від матерів з ожирінням, супроводжується достовірним збільшенням коефіцієнта атерогенності та розвитком дисліпопротеїнемії за рахунок зниження фракції ліпопротеїдів високої густини. Необхідно удосконалювати спостереження за дітьми, які народились завеликими до гестаційного віку, з перших місяців життя.
Діастолічна функція лівого шлуночка у хворих на іхс при розвитку гострого інфаркту міокарда
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Сідь, Є. В.; Соловйов, О. В.; Сидь, Е. В.; Соловьёв, А. В.; Sid’, E. V.; Soloviov, O. V.
Проблема гострого інфаркту міокарда залишається однією з найбільш актуальних в сучасній кардіології. Порушення діастолічної функції лівого шлуночку є одним із проявів дисфункції міокарда при ішемічній хворобі серця та одним з ранніх прогностично значущих критеріїв. Тому її вивчення у цієї категорії хворих необхідно для визначення ступеня ризику розвитку можливих ускладнень і їх своєчасної корекції. Мета дослідження: оцінити діастолічну функцію лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця при розвитку гострого інфаркту міокарда. Матеріали і методи. Результати дослідження базуються на даних комплексного обстеження 477 хворих на ішемічну хворобу серця: 280 хворих зі ST-segment elevation myocardial infarction, 91 особа з non ST-segment elevation myocardial infarction і контрольну групу склали 76 пацієнтів зі стенокардією напруги (ІІ і ІІІ функціонального класу по 38 людині). Усі 477 обстежених були порівнянні за віком, соціальним статусом і статтю. Результати дослідження. Рівень DT достовірно був вище у групі ST-segment elevation myocardial infarction та у порівнянні з non ST-segment elevation myocardial infarction - 186,50 [173,00-242,00] мс проти 224,00 [182,00-244,00] мс відповідно, (р < 0,05). Аналогічними були відмінності значень IVRT між групами пацієнтів. Найбільш високий відносний ризик серед пацієнтів зі ST-segment elevation myocardial infarction достовірно визначався для псевдонормального типу, при розвитку Q-інфаркта міокарда він склав RR = 1,52, 95 % ДІ RR 1,02-2,25. Збільшення відносного ризику було для порушення мітрального потоку при розвитку Q-інфаркта міокарда склало RR = 1,31, 95 % ДІ RR 1,11-1,55. Висновки. 1. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда виявляється порушення діастолічної функції лівого шлуночку, з превалюванням псевдонормального типу серед хворих ST-segment elevation myocardial infarction та порушенням релаксації у пацієнтів зі non ST-segment elevation myocardial infarction. 2. Збільшення відносного ризику серед пацієнтів зі ST-segment elevation myocardial infarction достовірно визначався для псевдонормального типу.
Оцінка гормональних аспектів при істміко-цервікальній недостатності у жінок з безпліддям в анамнезі
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Перхулин, О. М.; Perkhulyn, O. M.
Вступ. Сьогодні частота безпліддя зростає у всьому світі. Особливо складним для медикаментозної корекції є безпліддя, пов’язане з ановуляцією. Провідною ланкою при цьому є порушення гормональних механізмів в організмі жінки. Мета дослідження. Оцінити рівень естрадіолу та прогестерону в сироватці крові у вагітних жінок з істміко-цервікальною недостатністю та безпліддям, пов’язаним з ановуляцією, в анамнезі. Матеріали і методи. До основної групи увійшли 30 вагітних жінок з істміко-цервікальною недостатністю в ІІ триместрі вагітності. Всі ці пацієнти в анамнезі мали безпліддя, асоційоване з ановуляцією, і вагітність у них настала внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій. До контрольної групи увійшло 30 вагітних жінок без істміко-цервікальної недостатності та з фізіологічною гестацією. Рівень естрадіолу та прогестерону в сироватці крові визначали в термінах 20-22 та 30-32 тижні вагітності. Результати. Середній вік жінок основної групи був статистично більшим відносно вагітних контрольної групи та становив відповідно 31,30±1,16 та 27,30±0,92 роки (р=0,02). Нами не було відмічено різниці щодо розподілу жінок за кількістю вагітностей в обох групах. В основній групі першовагітними були 73,33 % осіб, дві вагітності мали 10,00 % обстежених, три вагітності – 16,67 %. 56,67 % пацієнток в контрольній групі були першовагітні, 26,67 % мали дві вагітності, 16,66 % – три вагітності. Хоча в обох групах переважали жінки, які мали перші пологи, таких осіб в основній групі (93,33 %) було в 1,47 рази більше, ніж в контрольній (63,33 % пацієнток; χ2=6.28, р=0,01), другі пологи були відповідно у 6,67 % та 26,67 % жінок, троє пологів мали 10,00 % здорових пацієнток. Концентрація естрадіолу в терміні 20-22 та 30-32 тижні вагітності у осіб основної групи практично відповідала фізіологічним параметрам. Однак, рівень прогестерона у жінок з істміко-цервікальною недостатністю та безпліддям в анамнезі був на 13,44 % меншим порівняно зі здоровими вагітними в 20-22 тижні, а в 30-32 тижні – на 17,02 % (р=0,003). Висновки. У вагітних жінок з істміко-цервікальною недостатністю та безпліддям, пов’язаним з ановуляцією, рівень естрадіолу в ІІ та ІІІ триместрах гестації практично відповідає рівню фізіологічної вагітності. Проте, у них відмічається зниження концентрації прогестерона в ІІІ триместрі вагітності відносно здорових вагітних (р<0,003).
Применение раннего эндопротезирования тазобедренного сустава у больных с переломами шейки бедренной кости
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Насирли, Дж. А.; Nasirli, J. A.; Насирлі, Дж. А.
Исследование основано на результатах лечения 339 пациентов 50-85 лет с переломами шейки бедренной кости в отделении травматологии клинического медицинского центра г. Баку (Азербайджан) за период 2000-2019 гг. 206 больным выполнено эндопротезирование без цементной фиксации, в 133 случаях применялся костный цемент. 151 больным (44,8%) в течение от 1 до 2 дней было произведено тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава эндопротезами Дериу, Zimmer, Lrene. 66 больным (19,5%) операция было проведена в сроки до 5 дней, 120 больным (35,5%) эндопротезирование было выполнено в сроки до 8-10 дней. Средний срок стационарного лечения данного контингента больных составил до 12 дней. 151 больным, которым эндопротезирование выполнено в сроки до 5 дней отмечались гипостатические осложнения тромбозы и тромбоэмболии - 0, сердечно-сосудистая недостаточность – у 3, и пролежни у 1 больного. Среди 188 больных, которым эндопротезирование тазобедренных суставов выполнено в сроки от 5 дней, осложнения были следующими: гипостатические осложнения тромбозы и тромбоэмболии – у 3, сердечная недостаточность - у 4, пролежни – у 7 больных. Таким образом, эндопротезирование тазобедренных суставов при переломах шейки бедренной кости в пожилом и старческом возрасте должно иметь характер раннего вмешательства, что является основой профилактики гипостатических осложнений и ранней реабилитации больных.

Переглянути

Нові надходження