Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 4 (64)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Реалізація освітніх цілей у викладанні дисципліни «Патоморфологія» у вищих навчальних закладах України(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Роша, Л. Г.; Роша, Л. Г.; Rosha, L. G.Адекватна освіта в медичній галузі не менш важлива, ніж економічна та адміністративно-правова складова реформ. Практика викладання патоморфології та біопсійно-секційного курсу на кафедрі патоморфології доводить, що інтеграція між дисциплінами розвинена слабко через відсутність чітких наскрізних навчальних програм. Проблема міждисциплінарної інтеграції виростає із проблем вертикальної інтеграції. Злиття матеріально-технічних і кадрових ресурсів вузів та патологоанатомічної служби дозволяє ліквідувати розрив між теорією і практикою, здійснювати підготовку кадрів вищої кваліфікації через первинну спеціалізацію, інтернатуру, ординатуру та аспірантуру. Така взаємодія дозволить забезпечити викладання патоморфлогії на високому навчальнометодичному рівні, створити умови для прищеплення студентам практичних навичок. При розробці наскрізної програми мають враховуватись застосування різних форми та методів навчальної роботи.Документ Зміни мікробіому при обтурації жовчних шляхів внаслідок прогресуючого росту пухлини підшлункової залози(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Філатов, М. С.; Довгань, Р. С.; Макаренко, О. М.; Филатов, Н. С.; Довгань, Р. С.; Макаренко, О. М.; Filatov, M. S.; Dovgan, R. S.; Makarenko, O. M.У статті представлений огляд літератури з метою узагальнення сучасних знань про мікробіом, зокрема, його зміни при канцерогенезі підшлункової залози та наступних ускладненнях. Зроблено висновки, що патогенні бактерії впливають на цей процес, активізуючи відповідні рецептори та зберігаючи запалення, асоційоване із виникненням раку підшлункової залози. При обструкції пухлиною жовчних шляхів виявлено, що на метаболізм організму можуть впливати мікробні модифікації жовчних кислот, які ведуть до зміни сигналізування через рецептори жовчних кислот, і також різні зміни складу мікробіому. Керування кишкової мікробіоти за допомогою пробіотиків дозволяє змінити метаболізм жовчних кислот за рахунок FXR та GPBAR1 сигналізування. Дослідження показали, що обтурація жовчних шляхів, яка блокує надходження жовчі в кишечник веде до підвищеного росту бактерій і транслокації бактерій до тонкої кишки. Доведено, що патогенні мікроорганізми здатні діяти як канцерогенні агенти після інфікування підшлункової залози. Результати досліджень показали, що мікробна різноманітність кишечника значно знижується при раку підшлункової залози і ця пухлина характеризується унікальним мікробним профілем. Зокрема, мікробні зміни при раку підшлункової залози характеризувались збільшенням кількох представників, таких як Veillonella, Klebsiella і Selenomonas, та LPS-продукуючих бактерій, включаючи Prevotella, Hallella та Enterobacter. Збільшення кількості бактерій, що продукують ЛПС, підтверджують важливу патогенетичну роль дисбактеріозу в посередництві хронічного запалення. Окислювальне ушкодження, активуючи шлях NF-kB, сприяють синтезу і секреції прозапальних цитокінів. Таким чином, тривале хронічне запалення та окислювальні ушкодження беруть участь у розвитку раку підшлункової залози. Тому, важливим є пошук нових напрямків впливу на даний патологічний стан, в тому числі і шляхом використання пробіотиків. Саме ці препарати здатні змінювати мікробіом, (ре)презентуючи бактерії, асоційовані зі зниженим канцерогенезом підшлункової залози.Документ Количественная характеристика общей микробной колонизации слизистой оболочки полости рта во время адаптации к частичным съемным пластиночным протезам из акриловой пластмассы(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Чумак, Юлия Викторовна; Фаустова, Мария Алексеевна; Ананьева, Майя Николаевна; Луговая, Любовь Александровна; Чумак, Юлія Вікторівна; Фаустова, Марія Олексіївна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Лугова, Любов Олександрівна; Chumak, Yu. V.; Faustova, M. O.; Ananyeva, M. M.; Lugovaya, L. O.Улучшение процесса адаптации к протезам и, как следствие, качества протезирования обуславливает повышенный интерес к более тщательному изучению адгезии и микробной обсемененности базисов съемных ортопедических конструкций, изготовленных из различных материалов. Целью исследования было изучение общей микробной колонизации слизистой оболочки полости рта во время адаптации к частичному съемному пластиночному протезу с базисом из акриловой пластмассы. Материалы и методы. С этой целью было обследовано 15 пациентов. Первую группу исследования составили 10 пациентов с включенными и концевыми дефектами зубных рядов, которым показано изготовление частичных съемных пластиночных протезов. В группу сравнения вошли 5 пациентов с санированyой полостью рта, не нуждающиеся в ортопедическом лечении. Забор материала для изучения аэробной и факультативно анаэробной микрофлоры СОПР проводили с помощью стерильного бумажного стоматологического пина (№30) общей площадью 1 см2 с последующим культивированием микроорганизмов на питательной среде при температуре 37 °С. На полученных посевах определяли микробную заселенность СОПР путем подсчета количества колониеобразующих единиц в 1 мг биоматериала, взятого от пациентов перед наложением протеза, через 3 и 14 дней пользования протезом. Статистическую обработку полученных результатов проводили с помощью стандартного пакета программы Microsoft Excel 2016, анализ достоверности – по t-критерию Стьюдента. Результаты. Применение частичных съемных пластиночных протезов с базисом из акриловой пластмассы способствовало достоверному увеличению общей микробной колонизации слизистых оболочек полости рта уже к третьему дню после наложения ортопедической конструкции. При чем, количество колониеобразующих единиц/мг на слизистых под протезом неуклонно возрастало в течение последующих двух недель адаптации к нему.Документ Клінічне та «кліпове» мислення у лікарів-інтернів за фахом «Нервові хвороби»(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єхалов, В. В.; Мізякіна, К. В.; Бараннік, С. І.; Чеха, К. В.; Ехалов, В. В.; Мизякина, Е. В.; Баранник, С. И.; Чеха, Е. В.; Yekhalov, V. V.; Mizyakina, K. V.; Barannik, C. I.; Chekha, K. V.Одна з головних вимог сучасної медицини - здатність побудувати ланцюжок послідовності дій від існуючого положення до поставленої мети. А створення таких ланцюжків передбачає наявність «тривалого» мислення. В сучасному суспільстві виникла стійка тенденція до фрагментарного надання та отримання інформації з домінантою її кількості, а не якості. При «кліповому» мисленні розуміння контексту утруднене. Метою дослідження було: оцінити явище поширення "кліпового мислення" серед студентів та інтернів в залежності від вузької спеціалізації; визначити причини, негативні та позитивні риси процесу заміни "тривалого мислення" на "кліпове"; визначити та допрацювати адаптивні елементи тактики навчання у до- та післядипломній вищій медичній освіті. Було проведено анонімне анкетування-тестування 200 студентів 5-6-го курсу та лікарів-інтернів за фахами "Нервові хвороби" та (для порівняння) "Загальна практика-сімейна медицина" за використанням тестової методики М.Б. Літвінової. Аналіз отриманих результатів вказує на наявність у студентському середовищі тенденції до формування «кліпового» мислення, проте в лікарівінтернів спостерігається певне підвищення питомої частини опитуваних з тривалим мисленням. Це, напевно, можна пояснити усвідомлюваним зануренням молодих колег до основ спеціальності. "Тривале мислення" переважає у групі інтернів за фахом "Нервові хвороби", що пояснюється більш вузькою спеціалізацією та скорішим входженням до майбутньої спеціальності.Документ Вплив інгібітора транскрипційного фактора stat-3 на показники окисно-нітрозативного стресу в тканинах пародонта щурів за умов системного введення ліпополісахариду(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. М.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив інгібітора фактора транскрипції STAT-3 іматинібу мезилату на показники окисно-нітрозативного стресу в м’яких тканинах пародонта в умовах системної запальної відповіді (СЗВ), індукованої введенням ліпополісахариду (ЛПС) Salmonella typhi (в дозі 0,4 мкг/кг маси 3 рази протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево протягом наступних 7-ми тижнів). Введення іматинібу мезилату в дозі 15 мг/кг 3 рази в тиждень, починаючи з 30-го дня моделювання СЗВ, супроводжувалося суттєвим зменшенням швидкості генерування супероксидного аніон-радикала дихальним ланцюгом мітохондрій (на 13,4%) порівняно з даними групи з відтворенням СЗВ. Швидкість продукування цього радикала NADPH-залежними електронно-транспортними ланцюгами та фагоцитами суттєво не змінювалася. Водночас у тканинах пародонта знижувалася сумарна активність NO-синтази (на 27.4%) без істотних змін концентрації пероксинітрит-йонів. Наслідком цього було суттєве обмеження пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у м’яких тканинах пародонта: концентрації вторинних продуктів пероксидації до та після інкубації у прооксидантному буферному розчині при введенні іматинібу мезилату поступалися на 37.5 та 33.8% відповідно результатам групи з відтворенням СЗВ. Активність супероксиддисмутази та каталази перевищувала дані групи порівняння на 40,0 та 60,0% відповідно. Зроблено висновок, що застосування інгібітора активації STAT-3 іматинібу мезилату за умов ЛПС-індукованої СЗВ обмежує у тканинах пародонта щурів утворення активних форм кисню й азоту: знижує швидкість продукування супероксидного аніонрадикала мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом, зменшує сумарну активність NO-синтази. Наслідком цього є зниження утворення вторинних продуктів ПОЛ у тканинах пародонта та активності в них антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази).Документ Влияние длительной ваготонии на структурные изменения в стенке брюшной аорты при иммобилизационном стрессе в эксперименте(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гаврелюк, С. В.; Левенец, С. В.; Гаврелюк, С. В; Левенець, С. В.; Gavreliuk, S. V.; Levenets, S. V.В работе рассматриваются актуальные вопросы изучения структурных изменений стенки брюшной аорты в эксперименте с длительным иммобилизационным стрессом на фоне ваготонии. Целью настоящего исследования было выявить влияние длительной ваготонии на структуру стенки брюшной аорты крыс при иммобилизационном стрессе в эксперименте. Исследования выполнены на трех сопоставимых группах стодневных крыс линии Вистар, которые на протяжении десятидневного срока испытывали воздействие иммобилизационного стресса и ваготонии. Как метод стрессорного воздействия был выбран иммобилизационный стресс, который моделировали, помещая крыс в специальную пластиковую камеру-пенал, ограничивающую их движения в течение четырех часов при комнатной температуре окружающего воздуха. Ваготония моделировалась введением антихолинэстеразного препарата обратимого действия – пиридостигмина бромида. Гистологические препараты брюшной аорты изучались при увеличении х40, х100, х400 с помощью микроскопа Primo Star 5 (Carl Zeiss, ФРГ) с последующим фотографированием микроскопических изображений. Компьютерная морфометрия проводилась при увеличении х100 и х400 и выведении изображения на монитор компьютера с помощью видеорегистратора и программы анализа изображений AxioVision (Rel.4.8.2) в мкм. Исследовали толщину субэндотелиального слоя с внутренней эластической мембраной и медии. Отношение объема просвета брюшной аорты к стенке сосуда рассчитывали в программе Adobe Photoshop по методу А.А. Глагольева наложением точечных сеток на срезы, результаты переводили в проценты. Исследования проводились в пяти полях пяти различных срезов у каждой крысы. По результатам вариационного анализа данных морфологического исследования было установлено, что длительная иммобилизация у стодневных самцов крыс линии Вистар приводит к истончению и морфологическим изменениям всех слоев стенки брюшной аорты и уменьшению процента составляющей стенки сосуда за счет других тканей. При сопровождении длительной иммобилизации ваготонией наблюдалось сохранение эндотелиального слоя брюшной аорты на фоне истончения интимы и дегенеративных изменений клеток, утолщение медии и очаговые изменения в адвентиции.Документ Проявления предменструального синдрома: особенности в разных возрастных группах у спортсменок в ряде видов спорта(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бугаевский, К. А.; Черепок, А. А.; Бугаєвський, К. А.; Черепок, О. О.; Bugaevsky, K. A.; Cherepok, A. A.В статье представлены результаты лонгитюдного исследования, посвящённого изучению особенностей соматических и психологических проявлений предменструального синдрома у спортсменок разных возрастных групп и в разных видах спорта. Представлены сравнительные данные отечественных и зарубежных исследователей, занимающихся этой проблемой, описаны варианты становления и развития предменструального синдрома в каждой из обследованных возрастных групп. Определено, что во всей обследованной группе разнообразные соматические проявления предменструального синдрома были у 222 (74,00%) спортсменок, а психологические проявления предменструального синдрома были зафиксированы у 192 (63,00%) спортсменок. Установлено, что комбинированные проявления предменструального синдрома со средне и значительно выраженными сомато-психологическими и психо-соматологическими проявлениями предменструального синдрома были определены у 194 (64,67%) спортсменок, в трёх обследованных возрастных группах.Документ Оцінка якості медичної допомоги на первинному етапі її надання хворим на екзему: дослідження обсягів та оцінка адекватності лікувально-профілактичних заходів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Черкашина, Л. В.; Черкашина, Л. В.; Cherkashyna, L. V.Розвиток загальної практики-сімейної медицини як наукової спеціальності та практичної діяльності, та структуризація медичної допомоги за рівнями її надання, характеризуються зміщенням акцентів щодо довготривалого нагляду за хворими на хронічні дерматози на рівень лікаря загальної практики-сімейної медицини. Досліджено обсяги використання лікувально-профілактичних заходів на етапі первинної медичної допомоги 75 хворим на екзему з різною тяжкістю перебігу. Виявлено, що повнота використання немедикаментозних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (56,1÷60,2)% та характеризується недостатнім використанням методик аутотренінгу з елементами психокорекції - у (76,7±5,0)%, мазей на основі фітопрепаратів - у (72,7±5,1)%, а також засобів фізіотерапевтичної корекції - у (57,3±5,7)%. Адекватність використання фармакотерапевтичних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (53,1÷53,9)% та характеризується низьким рівнем використання магній-вмісних засобів – у (76,0±4,9)% та стимуляторів функції надниркових залоз – у (74,7±5,0)%, а також дезінтоксикаційних засобів – у (53,3±5,8)% хворих. Аналіз узагальнених показників-індикаторів якості лікувально-профілактичного процесу в період між загостреннями хронічної екземи свідчить про надання лікарями загальної практики-сімейної медицини переваги немедикаментозним засобам з недооцінкою значимості використання імуномоделюючих засобів та вітамінних препаратів (А, Е, групи В та С).Документ Роль оксидативного стресу в патогенезі прогресування неалкогольного стеатогепатиту за умов коморбідності з ішемічною хворобою серця(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Хухліна, О. С.; Кузьмінська, О. Б.; Данилишин, Т. М.; Гринюк, О. Є.; Кропива, В. В.; Хухлина, О. С.; Кузминская, О.Б.; Данилишин, Т. М.; Гринюк, О. Е.; Кропива, В. В.; Khukhlina, O. S.; Kuzminska, O. B.; Danylyshyn, T. M.; Grinyuk, O. Ye.; Kropyva, V. V.Мета дослідження: Вивчити стан системи оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на неалкогольний стеатогепатит залежно від наявності коморбідної ішемічної хвороби серця. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 86 хворих на неалкогольний стеатогепатит, у тому числі: 30 хворих на неалкогольний стеатогепатит на тлі ожиріння І-ІІ ступеня (1 група) та 56 хворих на неалкогольний стеатогепатит з коморбідною ішемічною хворобою серця (стабільна стенокардія напруження І-ІІ ФК) (2 група). Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб відповідного віку. Середній вік пацієнтів склав (56,6 ± 5,74) років. Результати дослідження. Суттєвим патогенетичним фактором виникнення та прогресування неалкогольного стеатогепатиту за коморбідності з ішемічною хворобою серця є інтенсифікація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, що зумовлює ступінь активності патологічного процесу у печінці: накопичення проміжних (ізольованих подвійних зв’язків, дієнових кон’югатів, кетодієнів та спряжених триєнів) та кінцевих (малонового альдегіду плазми та еритроцитів) продуктів перекисного окислення ліпідів на тлі дезінтеграції системи антиоксидантного захисту (зниження вмісту глутатіону відновленого в еритроцитах, компенсаторне зростання активності каталази). Недостатність та дезінтеграція в системі антиоксидантного захисту є однією з основних причин, що призводять до наростання ступеню метаболічної інтоксикації, а збереження глутатіону у відновленій формі необхідно для запобігання інактивації ряду ферментів, захисту мембран гепатоцитів від дії окиснювачів. Окиснення відновленого глутатіону призводить до зниження інтенсивності гліколізу, зниження синтезу АТФ і, відповідно, до падіння енергетичного потенціалу гепатоцитів та кардіоміоцитів, що є особливо небажаним за коморбідності неалкогольного стеатогепатиту з ішемічною хворобою серця.Документ Взаємозв’язок змін якості життя та артеріальної жорсткості у хворих на цукровий діабет типу 2 в поєднанні з ожирінням(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Фуштей, І. М.; Солов’юк, О. А.; Солов’юк, О. О.; Фуштей, И. М.; Соловьюк, А. А.; Соловьюк, А. А.; Fushtey, I. M.; Solovyuk, Ye. A.; Solovyuk, A. O.Мета дослідження - вивчення загальних особливостей якості життя, впливу надлишкової маси тіла на якість життя, характеру харчової поведінки у хворих на цукровий діабет типу 2 в поєднанні з надлишковою масою тіла та ожирінням, а також встановлення кореляційних зв’язків з показниками функціонального стану артеріальних судин. Було обстежено 64 особи (34 жінки та 30 чоловіків) хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла та ожирінням (середнім віком 56,3±10,23 років), що склали 1 групу, 34 особи (19 жінки та 15 чоловіків), середній вік склав 55,6±11,92 років, що увійшли до 2 групи, а також 28 практично здорових осіб контрольної групи. Для оцінки якості життя використовували опитувальники SF-36v2, вплив надлишкової маси тіла на якість життя аналізували за даними опитувальника IWQOL-Lite, характер харчової поведінки визначали за допомогою опитувальника COEQ4 7days FPRS. Функціональний стан артеріальних судин визначали за допомогою оцінки швидкості розповсюдження пульсової хвилі з використанням автоматизованого реографічного комплексу ReoCom («ХАИ-медика» (Україна). У хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла за даними опитувальника SF-36v2 відзначені зміни з боку якості життя, які характеризувалися в першу чергу зниженням рівня фізичної активності, а також соціального та емоційного статусу, зазначені зміни різнилися не тільки з практично здоровими особами, але й хворими на цукровий діабет з нормальною масою тіла. Характер харчової поведінки у хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла відрізнявся підвищеним станом голоду на тлі погіршеного емоційного стану та підвищеним бажанням їсти певні види продуктів, які можуть сприяти надлишковій масі тіла. Структурні зміни артеріальних судин, які характеризують артеріальну жорсткість, були взаємозв’язаними з показниками емоційного стану та фізичної активності у хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла.Документ Особливості експресії апоптотичних маркерів у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень на тлі артеріальної гіпертензії(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Тягла, О. С.; Тяглая, О. С.; Tyaglaya, O. S.Відомо, що і хронічне обструктивне захворювання легень, і артеріальна гіпертензія являються мультифакторіальними захворюваннями та розвиваються внаслідок складної взаємодії генетичних факторів та чинників зовнішнього середовища. Метою даного дослідження було вивчення метаболізму каспази-7 та каспази-9 у пацієнтів на тлі хронічного обструктивного захворювання легень в поєднанні з артеріальною гіпертензією. Матеріали та методи. Було обстежено 23 хворих з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії і хронічного обструктивного захворювання легень ІІ стадії без клінічно значущої супутньої патології. Вміст каспаза-7 і каспаза-9 в плазмі крові визначали з використанням відповідних тест-систем ІФА (виробник - Bender Medsystems, Австрія) в Навчальному медико-лабораторному центрі ЗДМУ згідно з доданою до набору інструкцією. Результати дослідження. Аналіз динаміки досліджуваних цистеїнових протеаз свідчить про статистично значущу елевацію даних маркерів апоптозу в умовах артеріальної гіпертензії та хронічного обструктивного захворювання легень. Значення каспази-7 в когорті хворих на хронічне обструктивне захворювання легень + артеріальна гіпертензія істотно перевищувало аналогічні для груп хворих із монопатологією у вигляді артеріальної гіпертензії або хронічного обструктивного захворювання легень, і складало в середньому 0,41±0,09 нг / мл. Суттєва статистично значуща елевація рівня каспази-9 у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень + артеріальна гіпертензія до 2,16±0,29 нг / мл порівняно з іншими групами також свідчить на користь більш значної індукції апоптотичних процесів при коморбідній патології, ніж при ізольованій артеріальній гіпертензії або хронічному обструктивному захворюванні легень. Висновок. Отримані результати потребують подальшого уточнення характеру взаємозв'язку зміни метаболізму цистеїнових протеаз і первинності патогенетичних процесів в механізмах формування ризику розвитку ускладнень і прогресування вентиляційних порушень у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з артеріальною гіпертензією.Документ Варіабельність ритму серця у хворих стабільною ішемічною хворобою серця з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Строна, В. І.; Горб, Ю. Г.; Комір, І. Р.; Строна, В. И.; Горб, Ю. Г.; Комир, И. Р.; Stronа, V. I.; Gorb, Y. G.; Komir, I. R.Мета дослідження - оцінити часові та спектральні показники варіабельності серцевого ритму у пацієнтів на стабільну форму ішемічної хвороби серця і цукрового діабету 2 типу за даними добового моніторування електрокардіографії за Холтером (ХМ ЕКГ). Матеріал і методи. Обстежено 61 особу віком 42-64 роки (середній вік 46,4±4,6 року) з ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією напруги II-III функціональних класів. У тому числі 34 хворі (1-а група) мали цукровий діабет 2 типу. 2-а група - 27 осіб без порушень вуглеводного обміну. Всім хворим проводилося ХМ ЕКГ з подальшим аналізом показників варіабельності серцевого ритму. Контрольну групу склали 15 осіб з гіпертонічною хворобою II ст без ішемічної хвороби серця та цукрового діабету. Результати та обговорення. Встановлено, що в обох групах хворих на ішемічну хворобу серця, незалежно від наявності цукрового діабету, відзначалося зменшення циркадного індексу в порівнянні з хворими з гіпертонічною хворобою, що, ймовірно, свідчить про стан вегетативної "денервації" серця, розвитку ригідності добового циркадного профілю частоти серцевих скорочень. При збільшенні рівня глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів 1-ї групи відзначено зниження часових показників варіабельності ритму серця і циркадного індексу. Кількість надшлуночкових і шлуночкових екстрасистол за добу було статистично достовірно більше у хворих 1-ї групи (p <0,001, p <0,002 відповідно) в порівнянні з групою хворих на ішемічну хворобу серця без цукрового діабету. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом за даними ХМ ЕКГ спостерігалося зниження часових показників варіабельності серцевого ритму. У цій категорії хворих відмічалося загальне зниження варіабельності серцевого ритму - зменшення середньоквадратичного відхилення (SDNN), зміни спектральних характеристик (зменшення високочастотної складової спектра (HF), збільшення співвідношення LF/HF) з зміщенням балансу в бік симпатичного (низькочастотного) компонента. У пацієнтів зі стабільною формою ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом 2 типу відзначається зменшення як часових, так і спектральних показників варіабельності серцевого ритму, що свідчить про зниження сумарної активності нейрогуморальних впливів на серцевий ритм. Вказані зміни пов'язані з підвищенням ектопічної активності міокарда.Документ Особливості клінічного перебігу субарахноїдального крововиливу нетравматичного генезу у гострому періоді захворювання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Полковнікова, К. Ю.; Полковникова, К. Ю.; Polkovnikova, K. Yu.Мета дослідження: вивчити клініко-статистичну характеристику, особливості перебігу захворювання, динаміку результатів неврологічних шкал і структуру ускладнень у стаціонарних хворих, госпіталізованих з приводу субарахноїдального крововиливу нетравматичної етіології. Обстежено 87 пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, з них 38 (43,68%) - з ізольованим, 14 (16,09%) – з субарахноїдально-паренхіматозним, 29 (33,33%) – з субарахноїдально-вентрикулярним, 6 (6,9%) – з субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярним крововиливом, загальна кількість змішаних крововиливів складала 56,32%. У рутинне клінічне обстеження були додатково включені шкала C.S. Ogilvy et B.S. Carter та шкала GOSE. Більшість хворих даної вибірки мали найлегший ступінь тяжкості субарахноїдального крововиливу згідно класифікації Всесвітньої організації нейрохірургів – 33 пацієнта (37,93%), що відповідає 15 балам за шкалою ком Глазго та відсутності рухового та мовного дефіциту. Друга ступінь тяжкості діагностована у 37 чоловік (42,53%), це 13-14 балів за шкалою ком Глазго та відсутність рухового і мовного дефіциту. Наступна невелика когорта пацієнтів відносилася до 3 ступеню тяжкості – 14 хворих (16,09%), вони мали 13-14 балів за шкалою ком Глазго та певного ступеню вираженості руховий і / або мовний дефіцит. Дві людини були віднесені до 4 ступеню тяжкості (2,30%) із 7-12 балами за шкалою ком Глазго та наявністю / відсутністю рухового і / або мовного дефіциту. Один хворий (1,15%) належав до категорії крайного 5 ступеню тяжкості із 3-6 балами за шкалою ком Глазго та наявністю / відсутністю рухового і / або мовного дефіциту. Відсоток вірогідності прогнозу субарахноїдального крововиливу 78–80% успішного результату згідно узагальнюючої класифікаційної шкали для оцінки прогнозу результату субарахноїдального крововиливу (C.S. Ogilvy et B.S. Carter) мали 76 хворих із балами від 0 до 2 (87,36%). Три бали та 65–67%, менш успішний результат продемонстрували 10 хворих (11,49%). У одного хворого (1,15%) нараховано 25%, несприятливий результат та сумарні 4 бали. Виявлені наступні фактори ризику розвитку субарахноїдального крововиливу: наявність в сімейному анамнезі даного захворювання у родичів; наявність в анамнезі шкідливих звичок: паління; зловживання алкоголем; наявність в анамнезі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу та гіперхолестеринемії. Із супутніх хвороб найбільш широко були представлені такі захворювання, як ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка, цукровий діабет.Документ Можливості прогнозування розвитку ускладнень цукрового діабету 1 типу за показниками глікемічного контролю(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Перцева, Н. О.; Мошенець, К. І.; Перцева, Н. О.; Мошенец, Е. И.; Pertseva, N. О.; Moshenets, K. I.Метою роботи було розробити математичну модель прогнозування розвитку та прогресування діабетичної мікроангіопатії у хворих на цукровий діабет 1 типу з використанням показників тривалого моніторування глікемії. Було обстежено 62 пацієнта з цукровим діабетом 1 типу з середнім віком від 18 до 45 років. Визначали рівні HbA1c, C-пептида, креатиніна крові та альбумінурії. В залежності від рівня HbA1c пацієнтів розділили на групи: група 1 – HbA1c≤7,0 % (n=18), група 2 – HbA1c>7,0 % (n=44). Проводили тривале моніторування глікемії допомогою системи CGMS протягом 6 діб. До уваги брались максимальне, мінімальне значення глікемії та розмах глікемії. Шляхом використання простого лінійного регресійного аналізу отримано математичне рівняння залежності рівня альбумінурії від показника ризниці максимального і мінімального рівня глікемії, що дає можливість прогнозувати прогресування діабетичної нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типуДокумент Поширеність діабетичного кетоацидозу та його причинні фактори у подільському регіоні України(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ніжинська-Астапенко, З. П.; Секрет, Т. В.; Власенко, М. В.; Nezhinskaya-Astapenko, Z. P.; Sekret, T. V.; Vlasenko, M. V; Нежинская-Астапенко, З. П.; Секрет, Т. В.; Власенко, М. В.Цукровий діабет — одне з найпоширеніших захворювань світу, що характеризується великою кількістю ускладнень, таких як кетоацидоз та його найтяжчий варіант — кетоацидотична діабетична кома. Мета. Оцінити причини розвитку діабетичного кетоацидозу та тривалість лікування гострого стану у різних вікових групах. Матеріали та методи. Випадковим відбором у дослідження були включені 55 пацієнтів із цукровим діабетом, які були ургентно госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії Вінницького обласного високоспеціалізованого центру віком від 9 до 70 років в стані діабетичного кетоацидозу протягом 2009-2014 рр. Середній вік хворих становив 31,58±17,18 років. Пацієнтів було розділено на 3 клінічні групи залежно від віку. Діагностика діабетичного кетоацидозу проводилась на основі наказу МОЗ України від 27.04.06 № 254. Обробку основних статистичних показників проводили за допомогою програми російськомовної версії «Statistica 6.1» StatSoft, 1995. Результати: Найчастіше гострий стан виникав через порушення дієти – 27,2 % від усіх обстежених. На 2-му місці було порушення інсулінотерапії – в 21,8 % від усіх випадків. У значної кількості осіб кетоацидоз дебютував при вперше виявленому цукровому діабеті (20%). Загалом тривалість лікування хворих коливалась від 2,33 до 3,09 днів, яка залежала від клінічного варіанту діабетичного кетоацидозу. Висновки. Найпоширенішими причинами виникнення діабетичного кетоацидозу були порушення дієти та інсулінотерапії, вперше виявлений цукровий діабет. Тривалість лікування не залежала від віку пацієнтів, однак значно відрізнялася відповідно до клінічного варіанту діабетичного кетоацидозу.Документ Аналіз змін гомоцистеїну як маркера метаболічного синдрому у пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла при політравмі(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Кучерявченко, В. В.; Кучерявченко, В. В.; Kucheryavchenko, V. V.В останні роки поняття «метаболічний синдром» поширюється, і на фоні порушень вуглеводного, ліпідного обмінів не менш значущою ланкою є й дисфункція ендотелію. Метою нашої роботи був аналіз змін гомоцистеїну як маркера метаболічного синдрому у пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла при політравмі. У 224 хворих з політравмою з різною стартовою цифрою індексу маси тіла, що знаходилися на лікуванні на базі відділення політравми і відділення інтенсивної терапії для хворих із поєднаною травмою в період 1 доба – 1 рік з моменту отримання ушкоджень, було проведено дослідження рівня гомоцистеїну в сироватці крові. Пацієнти мали однакову тяжкість стану на момент находження за шкалою АРАСНЕ ІІ 14±5,8 балів і були розподілені на 3 стратифіковані клінічні групи в залежності від стартових цифр антропометричних показників та ІМТ. Дослідження проводилося на 1, 3, 7, 14, 30 та 360 добу від моменту отримання політравми. Визначення гомоцистеїну в крові проводили методом імуноферментного аналізу. Виявлено, що досліджувані нами показники гомоцистеїну безпосередньо впливають на перебіг травматичної хвороби у хворих з підвищеним індексом маси тіла, ступінь виразності його за умов однорідності отриманих ушкоджень і однакового діапазону тяжкості їх за шкалою АРАСНЕ ІІ залежить від індексу маси тіла на момент надходження пацієнтів до стаціонару.Документ Можливості застосування збагаченої тромбоцитами аутологічної плазми у постраждалих із переломами кісток тазу у поєднанні з іншими сегментарними переломами на тлі політравми(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Івченко, Д. В.; Труфанов, І. І.; Ивченко, Д. В.; Труфанов, И. И.; Ivchenko, D. V.; Trufanov, I. I.Актуальність проблеми політравми обумовлена постійним зростанням кількості дорожньотранспортних пригод, озброєних конфліктів, терористичних актів, що супроводжуються появою великої кількості постраждалих із важкими і вкрай важкими травмами. Мета: аналіз наукової літератури та результатів власного експериментального дослідження для узагальнення даних про сучасні тенденції та актуальність вивчення основних чинників, які детермінують розвиток порушень у постраждалих з переломами кісток тазу при множинних та поєднаних травмах, для удосконалення прогностичних критеріїв на підставі комплексного оцінювання клінічного перебігу захворювання та оптимізації лікування шляхом активізації репаративної регенерації кісткової тканини плазмою із підвищеним вмістом тромбоцитів. Матеріали і методи. У період з 2017 по 2018 рр. у відділенні травматології з ліжками політравми КУ «Міської клінічної лікарні швидкої та медичної допомоги м. Запоріжжя» прооперовано 35 пацієнтів поєднаною травмою. Чоловіків – 19 (54,29%), жінок – 16 (45,71%), у віці від 23 до 77 років, медіана – 39 років. У 22 постраждалих (62,86%) відзначені дорожньо-транспортні травми, у 10 (28,57%) – побутові, у 2 (5,71%) – виробничі та ще у 1 (2,86%) – інші. Тяжкість політравми за шкалою ISS менше 17 балів констатована у 20 пацієнтів (57,14%), від 17 до 25 – у 12 (34,29%), від 26 до 40 – у 2 (5,71%), понад 40 – у 1 (2,86%). У всіх хворих (100%) верифікувалось пошкодження кісток таза різного ступеню. Також це ураження тазового кільця частіше була поєднана із переломами проксимального відділу стегнової кістки на тлі черепно-мозкової травми – 17 випадків (48,57%), із супутніми переломами кінцівок іншої локалізації – 12 (34,29%), з внутрішньочеревної травмою – 11 (31,43%), з переломами хребців – 9 (25,71%), з травмою грудної клітки – 6 (17,14%). Результати та їх обговорення. В основній групі пацієнтів, в лікуванні яких використовували плазму збагачену тромбоцитами, рентгенологічно видиме зрощення ключової травмованої зони тазу через 8 тижнів настало у 10 осіб (83,33%). У 1 пацієнта (8,3%) зрощення настало через 12, та ще у 1 (8,3%) – через 16 тижнів після операції. У контрольній групі зрощення на 8 тижні виявлено у 14 пацієнтів (60,87%), у 8 (34,78%) – на 16 тижні. Висновок. Отримано достовірно обґрунтовані дані, згідно з результатами аналізу таблиць спряженості 4*4 та розрахунку показника χ2 для коефіцієнта ефективності за формулою Вальда (Chi-square 6,87 при р=0,009), які свідчать про кращу клінічну позитивність методики із додатковим введенням в схему лікування активованого тромбоцитарного концентрату в рамках оцінки динаміки процесів консолідації перелому у постраждалих із множинними та поєднаними травмами, що в комплексі, дозволяє прогнозувати сприятливий результат у цих хворих.Документ Оцінка середньодобового споживання молочних та кисломолочних продуктів харчування у раціоні студентської молоді(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єльцова, Л. Б.; Омельчук, С. Т.; Петросян, А. А.; Ельцова, Л. Б.; Омельчук, С. Т.; Петросян, А. А.; Yeltsova, L. B.; Omel’chuk, S. T.; Petrosyan, A. A.Усвідомлений щоденний вибір продуктів харчування з розряду "здорових" в свій раціон дає можливість студентської молоді зберігати здоров'я, високий рівень працездатності, в тому числі і розумової. Молочні та кисломолочні продукти є невід'ємною частиною щоденного раціону студентської молоді для забезпечення організму всіма необхідними нутрієнтами та енергією. Мета: оцінка середньодобового споживання молочних і кисломолочних продуктів харчування з метою корекції раціонів студентської молоді. Матеріали і методи: за допомогою карти-опитувальника була зібрана інформація і проведена оцінка результатів дослідження раціонів харчування студентів-медиків. В анкетуванні взяли участь студенти 2, 4, 6 курсів медичних факультетів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Анкетування проводилося добровільно і за попередньою згодою. Формування вибірки довільне. Обсяг вибірки - 858 респондентів, з них 570 - жіночої статі і 288 - чоловічої статі. Вік респондентів від 18 до 25 років. Результати: в даній роботі представлені результати порівняльної оцінки рекомендованих порцій середньодобового споживання молочних і кисломолочних продуктів з фактичними. Проводилась оцінка середньодобового споживання наступних молочних і кисломолочних продуктів: молока, кефіру, йогурту, сметани, масла вершкового, сиру твердого та м'якого. Аналіз споживання молока, кефіру, йогурту, сметани проводився за наступною градацією: не вживаю, до 250 мл., 250-400 мл., більш 400мл .; сиру твердого: не вживаю, до 10 г, 10-20 г, понад 20 г.; сиру: не вживаю, до 100 г., 100-200 м, більше 200 г.; масла вершкового: не вживаю, до 15 г, понад 15 г. Встановлено, що молоко незбиране не включають в свій раціон третина респондентів незалежно від статі і курсу навчання. Включають в свій раціон 250-400 мл щодня менше 20% респондентів. Взагалі не використовують в своєму раціоні кисломолочні продукти половина респондентів молодших курсів незалежно від статі. 250-400 мл кисломолочних продуктів вживають щодня 20% респондентів молодших курсів незалежно від статі і 20 - 30% старших курсів. Сир твердий в межах 10-20 грам в день вживають не більше третини респондентів незалежно від статі і курсу навчання. Сир (не жирний) використовують в своєму раціоні в межах 100-200 грам в день 10 - 30% респондентів в залежності від статі і курсу навчання. Сир (жирний) не вживають половина респондентів незалежно від курсу навчання і статі, 100-200 грам в день використовує 10% респондентів молодших курсів і 20% старших курсів незалежно від статі. Не включають в свій раціон масло вершкове близько 20% респондентів чоловічої статі незалежно від курсу навчання і 30% респондентів жіночої статі. Висновок. Отримані результати свідчать про численні відхилення від національних рекомендацій щодо здорового харчування для населення і реальні ризики виникнення дефіцитних нутрієнтних станів, аліментарних, аліментарнозалежних захворювань. Раціони харчування студентської молоді потребують обов'язкової їх корекції.Документ Порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту, високих ректальних нориць в залежності від використаного методу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Мішура, З. І.; Дудченко, Максим Александрович; Кравцив, Николай Игоревич; Прихидько, Роман Анатольевич; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Мишура, З. И.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Mishura, Z. I.Актуальність. Більше, ніж у 30% хворих на хронічний парапроктит виявляються саме складні форми цієї патології. Найчастіше вони ускладнюються недостатністю зовнішнього сфінктера за рахунок деформації анального каналу та рубцевими змінами м’язів, що стискують задній прохід. Недостатність анального сфінктера спостерігається у 4,9-33% хворих, а виконання повторних операцій з приводу рецидивів нориць прямої кишки часто супроводжуються розвитком елементів нейрогенної та моторної інконтиненції внаслідок великої травми затульного апарату. Мета роботи. Провести порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту між традиційним та запропонованим методами оперативного лікування. Об’єкти та методи. В даному експерименті приймали участь 58 пацієнтів з екстрасфінктерними норицями прямої кишки різного ступеню складності, які були прооперовані за двома методами: 1 група – 32 пацієнта, прооперовані за допомогою лігатурного методу; друга група складалась з 26 пацієнтів прооперованих за новим методом з використанням препарату «Тахокомб». Результати. Ранні післяопераційні ускладнення відмічені у 37,5% хворих першої клінічної групи, і у 15,4% в другій групі. Також, через півроку спостережень, значення тиску в анальному каналі в проекції внутрішнього сфінктера в спокої у ІІ групі перевищили такі у хворих прооперованих за традиційним методом. У 6 хворих (18,8%), що прооперовані традиційним методом, протягом 6 місяців розвинувся рецидив нориць, у 11 (34,4 %) були отримані задовільні функціональні результати, і у 15 (46,8%) - добрі функціональні результати. В другій клінічній групі у 16 пацієнтів (61,5%) отримано добрий результат; у 8 (30,7%) - задовільний і лише у 1 хворого (5,9%) виявлено рецидив захворювання. Результати лікування оцінені через 3, 6, 12 і 18 місяців, а мінімальні терміни моніторингу хворих статистично оброблених груп склали більше року. Висновки. Таким чином, отримані добрі та задовільні віддалені результати лікування високих ректальних нориць у хворих другої клінічної групи, яким виконувалась операція за новим методом з використанням препарату Тахокомб, дозволяють рекомендувати розроблений метод для широкого застосування в клінічній практиці при екстра- та транссфінктерних норицях 3-4 ступеню тяжкості.Документ Post-stroke fatigue and its dimensions over the second year after acute cerebrovascular events(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина ИвановнаPost-stroke fatigue (PSF) is a common, long-lasting consequence of acute cerebrovascular events (ACE). Aim. To assess the rate and intensity of PSF over the second year after strokes and transient ischemic attacks. Material and methods. Initially patients were followed up and examined in 12 months (201 cases) and finally in 24 months (126 cases) after ACE occurrence; through these time intervals patients were examined quarterly. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). Results. According to FAS and FSS, rate of PSF over the second year after ACE occurrence were unchangeable within narrow limits, 31,7%-33,0%. Rates of global, physical, mental, activity-related and motivational post-stroke fatigue, according to MFI-20, were also stable, within 25,0%-28,6%, 24,6%-27,4%, 27,8%-30,2%, 22,4%-26,2% and 19,4%-22,0%, respectively. Patients with strokes, compared with transient ischemic attack patients, had more common general, physical, mental, motivational and activity-related post-stroke fatigue domains in 12 and 15 months after ACE occurrence. Intensity of PSF due to FAS (range – 29,0 (26,0-33,0) – 28,0 (26,0-32,2)) and FSS (5,5 (5,2-5,9) – 4,8 (4,5-5,2)), as well as intensity of physical (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,0)) and activity-related (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,5)) PSF domains due to MFI-20, was statistically stable, whereas severity of global (14,0 (13,015,0) – 13,0 (12,0-14,0)), mental (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (12,0-14,0)) and motivational (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (13,0-15,0)) PSF domains significantly decreased through the second year after ACE. Conclusion. 1. PSF rate as well as PSF dimension rates were stable over the second year after ACE regardless the fatigue scales used. 2. Intensity of gobal, mental and motivational post-stroke fatigue domains, according to MFI-20, significantly decreased over the second year after ACE occurrence.