Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 23, вип. 4 (84)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Особливості перебігу ВІЛ-інфекції у пацієнтів з пізньою презентацією захворювання на тлі DTG-вмісних схем антиретровірусної терапії(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Марченко, Олена Геннадіївна; Стеценко О. О.; Ізюмська, Олена Михайлівна; Прийменко, Наталія Олегівна; Котелевська, Тетяна Михайлівна; Marchenko, O. H.; Stetsenko, O. O.; Iziumska, O. M.; Pryimenko, N. O.; Kotelevska, T. M.Пізня презентація ВІЛ-інфекції є одним з найсерйозніших викликів при наданні медичної допомоги пацієнтам, адже затримка у виявленні і лікуванні ВІЛ-інфекції призводить до поступового зниження кількості лімфоцитів та загрози розвитку інфекційних ускладнень та пухлинних процесів. Мета: з’ясувати особливості перебігу ВІЛ-інфекції у осіб з пізньою презентацією захворювання, оцінити ефективність лікування та фактори, що впливають на появу тяжких опортуністичних інфекцій на тлі долутегравір-вмісних схем антиретровірусної терапії. Для досягнення поставленої мети проведено когортне ретроспективне дослідження, в ході якого проаналізовані дані 210 амбулаторних карт пацієнтів. Аналіз реєстрації опортуністичних інфекцій в залежності від рівня лімфоцитів на момент реєстрації показав, що у 123 (58,6 %) із 210 пізніх презентерів опортуністичні інфекції діагностувались на показниках клітин нижче 200 кл/мкл, у 22 осіб, у той же час тяжкі опортуністичні інфекції реєструвались на рівні лімфоцитів вище 500 кл/мкл. Аналіз клінічної ефективності антиретровірусної терапії показав, що на тлі прийому препаратів у деяких пацієнтів продовжували реєструватись такі тяжкі опортуністичні інфекції, як туберкульоз, орофарингеальний кандидоз та тяжкі бактеріальні захворювання. Проведений аналіз кривої виживання Каплана - Мейера показав, що між низьким початковим рівнем CD4+лімфоцитів та розвитком тяжких опортуністичних інфекцій на тлі лікування є достовірний зв'язок. Отже у більшості ВІЛ-інфікованих пацієнтів на момент реєстрації діагностувались синдром виснаження, глибока імуносупресія, тяжкі опортуністичні інфекції, та їх поєднання. У деяких пацієнтів тяжкі пізні опортуністичні інфекції діагностувались при задовільному рівні лімфоцитів вище 500 кл/мкл та в подальшому на тлі отримання антиретровірусної терапії. Низький початковий рівень лімфоцитів визначено як фактор ризику розвитку тяжких опортуністичних інфекцій на тлі отримання антиретровірусної терапії. Late presentation of HIV-infection is one of the most serious challenges in providing medical care to HIVinfected patients, because delay in detection and treatment of HIV-infection leads to a gradual decrease in the number of CD4+lymphocytes and the threat of infectious complications and tumor processes. Objective of this study is to find out the features of HIV-infection in people with late presentation of the disease, to evaluate the effectiveness of treatment and factors influencing the emergence of severe opportunistic infections on the background of dolutegravir-based antiretroviral therapy regimens. To achieve this goal, a cohort retrospective study was conducted, during which data from 210 outpatient records were analyzed. Analysis of opportunistic infections depending on the level of lymphocytes at the time of registration showed that in 123 (58.6%) of 210 late presenters, opportunistic infections were diagnosed at lymphocytes level below 200 cells/mL, in 22 people, while severe opportunistic infections were registered at a lymphocytes level above 500 cells/mL. Analysis of the clinical effectiveness of antiretroviral therapy showed that while taking the drugs, some patients continued to develop severe opportunistic infections such as tuberculosis, oropharyngeal candidiasis and severe bacterial diseases. An analysis of the Kaplan-Meier survival curve showed that there is a significant relationship between low baseline lymphocytes counts and the development of late opportunistic infections during treatment. Thus, the majority of HIV-infected patients were diagnosed with wasting syndrome, profound immunosuppression, severe opportunistic infections, and their combination at the time of registration. In some patients, severe late opportunistic infections were diagnosed with a satisfactory lymphocytes count above 500 cells/mL and subsequently on antiretroviral treatment. A low baseline lymphocytes count was identified as a risk factor for the development of severe opportunistic infections on antiretroviral therapy .Документ Частота розвитку та залежність функціональних змін сітківки при регматогенному відшаруванні у пацієнтів різних вікових груп(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Олефір, Ірина Сергіївна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Olefir, I. S.; Ryadnova, V. V.; Voskresenska, L. K.Вступ. Регматогенне відшарування сітківки виникає, коли розрив сітківки призводить до накопичення рідини з відокремленням нейросенсорної сітківки від основного пігментного епітелію; це найпоширеніший вид відшарування сітківки. Пацієнти з нещодавно розвиненим відшаруванням сітківки, як правило, мають раптову втрату зору, що супроводжується плаваючими змутніннями і метаморфопсією, або «темною завісою», яка заважає зору. Річна захворюваність на регматогенне відшарування сітківки оцінювалася в різних країнах і регіонах протягом тривалого часу, та становила в межах 6,9-26,2 випадків на 100 000. Мета. Дослідити рівні захворюваності на регматогенне відшарування сітківки серед різних вікових груп. Матеріали та методи. В нашому ретроспективному дослідженні взяли участь 240 пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки, що були прооперовані протягом 2022-2023 років. Критеріями включення до цього дослідження були: випадок регматогенного відшарування сітківки з початком - січень 2022 року по жовтень 2023 року. Критеріями виключення були: 1) розрив сітківки, спричинений тракцією (наприклад, проліферативна діабетична ретинопатія), ятрогенне пошкодження або пухлина ока; 2) субклінічне відшарування сітківки, що могло бути вилікуваним одним лазерним лікуванням сітківки; 4) проникаюча травма ока в анамнезі; 5) відшарування сітківки спричинені макулярним розривом. Результати дослідження та висновки. У результаті проведеного аналізу захворюваності регматогенним відшаруванням сітківки було виявлено, що даний стан частіше розвивається у чоловіків (62,5% випадків) старшої вікової групи (60-70 років). Середня тривалість відшарування до моменту проведення хірургічного лікування складає 18,4±2,4 дня. Раннє виявлення регматогенного відшарування сітківки зумовлює нижчий ризик тотального відшарування сітківки з відшаруванням макулярної ділянки, що ми й спостерігали у нашому дослідженні (63,3 % macula-off у чоловіків та лише 28,8 % macula-off у жінок). Introduction. Rhegmatogenous retinal detachment results from retinal rupture causing the accumulation of fluid with the separation of the neurosensory retina from the main pigment epithelium. This condition is known as the most common type of retinal detachment. Patients with newly developed retinal detachment typically experience a sudden loss of vision, accompanied by floating opacities and metamorphopsia, or a "dark veil," that interferes with vision. The annual incidence of retinal detachment has been estimated in different countries and regions for a long time and ranged from 6.9 to 26.2 cases per 100,000. Aim of this study is to investigate the incidence rate of rhegmatogenous retinal detachment among individuals of different age groups. Materials and methods. 240 patients with rhegmatogenous retinal detachment operated during 2022- 2023 were included in this retrospective study. The criteria for inclusion were the following: a case of retinal detachment with onset between January 2022 and October 2023. Exclusion criteria include: 1) tractioninduced retinal detachment (eg, proliferative diabetic retinopathy), iatrogenic injury, or eye tumor; 2) subclinical RBS, which could be cured by one laser treatment of the retina; 4) a history of penetrating eye injury; 5) retinal detachment caused by a macular tear. Results and conclusions. Following the analysis of the incidence of rhegmatogenous retinal detachment, it was observed that this condition predominantly occurs in men (62.5% of cases), particularly in the older age group (60-70 years). The average duration of detachment before surgical intervention is 18.4±2.4 days. Early detection of rhegmatogenous retinal detachment leads to a reduced risk of total retinal detachment with macular involvement, as evidenced in our study (63.3% macula-off in men compared to only 28.8% maculaoff in women).Документ Особливості набутої непрохідності сльозних шляхів у хворих на хронічний цукровий діабет 2 типу, сумісне консервативне та хірургічне лікування з лікарями лор-профілю(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Безега, Ніна Михайлівна; Bezega, N. M.Патологічні зміни сльозотворної системи, як синдром сухого ока, у хворих на цукровий діабет, добре освітлені в сучасній літературі, однак проблемі сльозовивідної системі у цієї групи хворих присвячено мало уваги. В теперішній час стандартом лікування хронічного дакріоциститу є ендоскопічна ендоназальна дікріоцисториностомія, яка проводиться сумісно офтальмохірургом разом з лікарями ЛОР-профілю, проте цей метод у групи хворих на цукровий діабет 2 типу потребує дослідження клінічної ефективності хірургічного лікування Мета роботи – оцінити ефективність консервативного та хірургічного лікування у хворих на хронічний дакріоцистит залежно від наявності цукрового діабету 2 типу та визначити особливості післяопераційного періоду. Матеріали та методи. До дослідження включили 30 хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2 типу (основна група) та 30 хворих на хронічний дакріоцистит без цукрового діабету (контрольна група), яким була проведена ендоскопічна ендоназальна дакріоцисториностомія по стандартній методиці. Результати операції оцінювали через 2 місяці, 6 місяців та через 2 роки. Ендоскопічну ендоназальну дакріоцисториностомію вважали ефективним методом лікування за відновлення вільного пасивного слізовідведення при промиванні слізних шляхів, зникнення сльозотечі у хворого та відсутності повторного інфікування слізного мішка. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали слізоносову, слізовсмоктуючу пробу, та пробу рефлюксу, промивання слізовідвідних шляхів, зондування слізних канальців, комп'ютерну томографію, ендоскопічне дослідження порожнини носа. Результати та їх обговорення. Ефективність хірургічного лікування через 2 місяці після операції у хворих основної групи (70% хворих) була у 1,3 разів, через 6 місяців (63,3% хворих) – у 1,4 разів, а у віддалений період через 2 роки (50% хворих) – у 1,6 разів нижче, ніж у хворих контрольної групи (р<0,05). Аналізуючи наявність основних симптомів хронічного дакріоциститу в динаміці спостереження відмітили, що після проведення ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії найчастішим симптомом була сльозотеча, проте частота її у хворих основної групи через 2 місяці (30 хворих) була у 4,5 разів, через 6 місяців (36,7% хворих) - у 2,8 разів, через 2 роки (50 хворих) - у 2,5 разів вище, ніж у хворих контрольної групи (р<0,05). Висновки. У хворих на цукровий діабет 2 типу клінічна ефективність консервативного і хірургічного лікування при хронічному дакріоциститі нижча, ніж у хворих без цукрового діабету, а післяопераційний період має свої особливості. Pathological changes in the lacrimal system such as dry eye syndrome in patients with diabetes are well described in modern literature, but no sufficient attention is paid to the problem of the lacrimal system in this group of patients. Currently, the established protocol for treating chronic dacryocystitis involves collaborative endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy conducted by ophthalmic surgeons and ENT specialists. However, in patients with type 2 diabetes, there is a need to investigate the clinical effectiveness of this surgical approach. Purpose of this study is to evaluate the effectiveness of conservative and surgical treatment in patients with chronic dacryocystitis depending on the presence of type 2 diabetes and to determine the features of the postoperative period. Materials and methods. The study included 30 patients with chronic dacryocystitis and type 2 diabetes (main group) and 30 patients with chronic dacryocystitis without diabetes (control group), who underwent endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy according to the standard technique. The results of the operation were evaluated in 2 months, 6 months and 2 years following the surgical interventions. Endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy was considered as an effective technique for restoring unobstructed lacrimal drainage when it lead to the alleviation of tearing, and preventing re-infection of the lacrimal sac. Alongside conventional ophthalmological examinations, the assessment involved nasopharyngeal and lacrimal suction tests, reflux tests, lacrimal duct lavage, lacrimal canal probing, computer tomography, and endoscopic examination of the nasal cavity. Results and discussion. The effectiveness of surgical treatment in 2 months after the operation in patients of the main group (70% of patients) was 1.3 times, after 6 months (63.3% of patients) was 1.4 times, and in the remote period in 2 years (50% of patients) was 1.6 times lower than in patients of the control group (р<0.05). Analyzing the presence of the main symptoms of chronic dacryocystitis in the dynamics of observation, it was noted that after endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy the most frequent symptom was lacrimation, but its frequency in patients of the main group after 2 months (30% of patients) was 4.5 times, after 6 months (36.7% of patients) - 2.8 times, after 2 years (50% of patients) - 2.5 times higher than in patients of the control group (р<0.05 ). The efficacy of surgical treatment's in 2 month following the operation in the main group patients (70%) was 1.3 times, after 6 months (63.3%) was 1.4 times, and in the long-term, 2 years post-operation (50%), was 1.6 times lower than in the control group patients (p<0.05). Analyzing the dynamics of chronic dacryocystitis symptoms during observation, it was observed that following endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy, lacrimation emerged as the most common symptom. However, its frequency in the main group patients was notably higher after 2 months (30%), being 4.5 times, after 6 months (36.7%) it was 2.8 times higher, and after 2 years (50%) it was 2.5 times higher compared to the control group (p<0.05). Conclusions. In patients with type 2 diabetes, the clinical effectiveness of conservative and surgical treatment for chronic dacryocystitis is lower than in patients without diabetes, and the postoperative period has its own characteristics.Документ Вплив тривоги і депресії на фізичний компонент якості життя сільського і міського населення з коморбідним перебігом гіпертонічної хвороби(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Черкун, Маргарита Петрівна; Cherkun, M. P.Метою роботи було визначити наявність тривожно-депресивних розладів у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та визначити їх вплив на складові фізичного компоненту здоров’я в залежності від місця проживання хворих. Матеріали і методи дослідження. Для вирішення даної проблеми було проведено аналіз лікування 152 пацієнтів з гіпертонічною хворобою та коморбідним її перебігом, що знаходилися на лікуванні у Комунальному підприємстві «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради» з 2018 по 2022 роки. Пацієнти були розділені на 3 групи, в залежності від варіантів перебігу гіпертонічної хвороби, яким визначали рівень тривоги та депресії, а також визначали їх фізичний компонент якості життя за допомогою анкетування у сільських та міських жителів окремо. В результаті проведеного дослідження встановлено, що рівень фізичного компоненту якості життя достовірно (p<0,05) знижується із наростанням коморбідності. Також встановлено, що рівень тривоги та депресії впливає на показники фізичного компоненту якості життя (r>0,90). Окремо слід зазначити клінічно значиму різницю (10 і більше балів) у пацієнтів з коморбідним перебігом гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та цукровим дібетом 2 типу, що проживали у місті та селі. Так показник фізичного функціонування (PF) у жителів міської місцевості був вищим і складав 56,5±1,1 (95% ДІ 54,1-58,9) проти 44,8±1,8 (95% ДІ 41,0-48,6) (р<0,05)) – у сільських жителів; та показник загального здоров’я (GH) аналогічно був вищим у жителів міської місцевості 48 (43,5-52,5) проти 38 (35-48) – у сільських жителів (U-критерій Манна- Вітні – 61, р<0,001). Таким чином, прояви тривоги і депресії частіше спостерігали у пацієнтів сільської місцевості, з коморбідним перебігом гіпертонічної хвороби.Документ Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Ishcheykina, Yu. O.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є творення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.Документ Сучасні хондропротектори у лікуванні остеоартриту(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.Вступ. Остеоартрит – це хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання цілого суглоба, яке вражає суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, капсулу та синовіальну оболонку. Остеоартрит раніше вважався механічним захворюванням зносу, що спричиняє дегенерацію хряща, а тепер зрозуміло, що взаємозв’язок між різними структурами суглобів і місцевим запаленням є центральним аспектом основної патофізіології. За останні 20 років було досягнуто значного прогресу в дослідженні остеоартриту; однак багато питань залишаються без відповіді через складність патофізіології остеоартриту. Остеоартрит належить до хвороб з дуже високим рівнем коморбідності, оскільки похилий вік – найбільш вагомий чинник серед усіх факторів ризику його розвитку. Причому встановлено, що у пацієнтів з остеоартритом значно вищий ризик розвитку коморбідних станів, ніж у пацієнтів, які ним нестраждають. Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено і проліковано 150 хворих на остеоартрит в період загострення у віці 41-73 років, серед яких жінок було 97 (64,67%), чоловіків 53 (35,33%) в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороби органів травлення, дихання, ендокринної, сечостатевої систем). Рентгенологічно у всіх пацієнтів виявлено ІІ-IІІ стадії уражень суглобів за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence. Давність захворювання на остеоартроз складала 5-19 років. Верифікацію клінічного діагнозу остеоартрит здійснювали за рекомендаціями EULAR(2018) на основі даних клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Клінічні діагнози коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України та підтверджені профільними фахівцями. Пацієнтам призначалося стандартне лікування: нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори (хондроїтин сульфат або Алфлутоп), гастропротектори, місцеве лікування згідно з наказом МОЗ України № 676 від 12.10.2006 року з фаху “Ревматологія”. При необхідності додатково за рекомендаціями фахівців призначалися медикаменти з приводу лікування коморбідних патологій (гіпотензивні, антиішемічні, антидіабетичні, гіполіпідемічні). Перед початком лікування після обстеження хворих при встановленні клінічного діагнозу: остеоартрит при необхідності нами проводилося виключення у хворих тромбофлебіту – з призначення коагулограми, ультразвукового дослідження судин нижніх кінцівок з подальшою консультацією судинного хірурга. При встановленному клінічному діагнозі: тромбофлебіт нижніх кінцівок, хворим у якості хондропротектора призначався Алфлутоп 1,0 мл по 1 мл внутрішньо-м’язево 1раз на добу, 20 днів. Хворі без ознак тромбофлебіту нижніх кінцівок отримували хондроїтин сульфат 2,0 мл по 2 мл внутрішньом’язево 1 раз на добу, 20 днів. Схему призначення даних хондропротекторів хворі отримували 1 раз в 6 місяців. Результати. Висвітлені дані літератури щодо повного розуміння лікування хворих на остеоартрит з комор бідною; патологією, дозволять створити цільову ефективну терапію з врахуванням призначення відповідного хондропротектора в залежності від анамнезу хвороби, коморбідного стану хворого. Даний підхід у лікуванні хворих сприяв подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізації та скорочення стаціонарного лікування на 2-3 дні. Висновки. Запропонований підхід у лікуванні хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, особливості призначення хондропротекторів з високою прогностичною цінністю в подовженні ремісії остеоатриту та супутніх захворювань покращить їх практичне застосування.Документ Оптимізація ортодонтичного лікування пацієнтів з порушенням функцій ковтання та мовлення(Полтавський державний медичний університет, 2023) Смаглюк, Любов Вікентіївна; Трофименко, Марина Вікторівна; Ляховська, Анастасія Віталіївна; Smaglyuk, L. V.; Trofymenko, M. V.; Liakhovska, A. V.На сучасному рівні порушення функцій язика розглядаються науковцями у тісному взаємозв’язку із станом краніо-мандибулярних структур, постурологічними змінами та різними загальносоматичними порушеннями стану організму людини. Мета дослідження. Підвищення ефективності результатів ортодонтичного лікування пацієнтів із порушенням функцій ковтання та мовлення на підставі систематизації літературних даних та особистого клінічного досвіду. Матеріали та методи. Проведений аналіз сучасних вітчизняних та іноземних літературних джерел з 2000 року і по теперішній час, узагальнено клінічний досвід обстеження та лікування 1024 пацієнтів із порушенням функцій ковтання та мовлення за останні 8 років. Результати. Розроблено «Алгоритм вивчення стану та положення язика під час функцій ковтання та мовлення», який включає етапи клінічного та параклінічного аналізу (оцінка положення язика, стану над- та під’язикового простору, глоткових дихальних шляхів, положення під’язикової кістки, фотопалатографія, електропалатографія, електроміографія). Авторський спосіб корекції неправильного положення язика під час ковтання та мовлення включає нормалізацію загально-соматичного стану пацієнта за рахунок рекомендацій щодо здорового харчування, рухливого способу життя і спеціальної міогімнастики, нормалізацію міодинамічної рівноваги між зовнішнім і внутрішнім м’язовим колом зубощелепної ділянки, контрольовану міогімнастику для язика з використанням спеціально розробленого пристрою. Висновки. Розроблений алгоритм вивчення стану та положення язика під час функцій ковтання та мовлення, а також запропонований спосіб корекції неправильного положення язика під час ковтання та мовлення дозволить підвищити ефективність діагностики зубо-щелепних аномалій, що спричинені або супроводжуються порушеннями функцій язика і забезпечить об’єктивізацію результатів ортодонтичного лікування.Документ Оптимізація хірургічного лікування ран м’яких тканин великої площі як наслідку мінно-вибухових поранень(Полтавський державний медичний університет, 2023) Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Пархоменко, Кирило Юрійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Prokopenko, K. A.; Parkhomenko, K. Yu.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.Вступ. З 24.02.2022 пріоритетним напрямом хірургічної діяльності в Україні є надання допомоги постраждалим від російської агресії громадянам нашої держави. Основну масову частку мінно-вибухових поранень складають пошкодження м’яких тканин у вигляді рвано-забійних ран, осколкових сліпих, наскрізних та дотичних поранень м`яких тканин різного ступеня контамінації та різної площі. Широкого розповсюдження набуло використання VAC-терапії для ран, що мають масивний м’язовий та шкірний дефект, суть якої полягала у локальному застосовуванні негативного тиску на пошкоджені тканини. Зазвичай даний етап передував плановій аутодермопластиці. І хоча аутодермопластика є плановим втручанням, воно представляє собою наступний етап лікування після попередньо виконаної ургентної хірургічної корекції. Ці втручання – безперечно шанс для постраждалих із великими за площею пораненнями м’яких тканин (і не тільки, як показав досвід) повернути собі якість життя, як до отримання травми. Метою дослідження було поліпшити якість життя постраждалих із мінно-вибуховою травмою та ранами м’яких тканин великої площі. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані результати оперативного лікування 57 постраждалих серед мирного населенням із мінно-вибуховими пораненнями та ранами м’яких тканин великої площі, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного закладу Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у 2022-2023 рр., з них – жінок – 34 (59%), чоловіків –23 (41%), у віці від 34 до 74 років. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх 57 пацієнтів спершу виконувались хірургічна обробка ран із видаленням сторонніх тіл (якщо вони були присутні), некректомія, другим етапом застосовувалась VAC-терапія з метою очищення ран та зменшення їх площі. Була застосована VAC-терапія у безперервному режимі при негативному тиску від 50 мм рт. ст. (на передній черевній стінці та задній поверхні грудної клітки) до 110 (тканини нижніх кінці-вок). Заміна VAC-пов’язки виконувалась через 3-5 діб, в залежності від кількості та якості ексудату. Зазвичай потрібно було 2-3 заміни VAC-пов’язки. Третім етапом виконувалась методика вільної аутодермопластики перфорованим шкірним клаптем. Механічна обробка рани попередньо здійснювалась багаторазово до рівня «кровавої роси». Вважаємо, що лише всі ці етапи разом здатні дати гарні результати лікування (незважаючи на важку супутню патологію, що може мати місце). Адже коморбідність – це один із факторів, що власне характеризує мирне населення та якісно відрізняє від категорії військових. Висновки. На нашу думку, застосування VAC-терапії та подальша аутодермопластика у лікуванні поранень м’яких тканин великої площі, отриманих у результаті мінно-вибухової травми, значно поліпшують результати хірургічного лікування таких пацієнтів та скорочують період їх непрацездатності, що має економічну доцілісність. А щодо аутодермопластики, то це втручання посідає гідне місце серед реконструктивної хірургії мінно-вибухових поранень. У даному контексті аутодермопластика стає різновидом оперативного втручання, що має не лише позитивний естетичний ефект, але й дає змогу поліпшити якість життя постраждалих із мінно-вибуховою травмою зі значними пошкодженнями м’яких тканин шляхом більш швидкої адаптації ураженої ділянки тіла.Документ Вибір оптимального методу місцевого лікування вогнепального поранення, що сприяє ранній пластиці рани(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Зезекало, Єфім Олегович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Zezekalo, E. O.; Prykhidko, R. A.Вогнепальні поранення об`єднують дуже велику групу ушкоджень, які виникають наслідок застосування вогнепальної зброї, в основі дії якої є не тільки вплив вибухової хвилі, але й ураження вмістом снарядів, їх фрагментами, осколками, вторинними осколками. Дана тема є надзвичайно актуальною в наш час, так як правильність місцевого та оперативного лікування, що призводить до своєчасної регенерації пошкоджених тканин, попередження гнійних ускладнень та швидкому закриттю ранових дефектів сприяє максимальному відновленню функції ураженого органу та зниженню показників інвалідизації постраждалих. Метою нашого дослідження було порівняти та визначити найбільшу клінічну ефективність застосування традиційних пов'язок з антисептиком (І група дослідження), гідроактивних суперабсорбуючих пов'язок (ІІ група) та Vacuum-Assisted Closure (VAC-терапії) (ІІІ група) з метою швидкого очищення вогнепальних поранень та підготовки ранової по-верхні до пластики, задля запобігання розвитку вторинних некрозів, гнійних ускладнень, а також пришвидшення реабілітації хворих. Аналіз проводився серед 154 поранених, які були поділені на 3 групи. Діапазон віку постраждалих становив від 18 до 50 років. Після проведення нашого дослідження, ми можемо зробити висновки, що використання VAC-терапії є найбільш ефективним у лікуванні вогнепальних поранень, так як стимулює раннє дозрівання грануляційної тканини (поява зрілої грануляційної тканини вже на 4-у добу), порівняно з використанням гідроактивних повязок (на 6-й день) та традиційного марлевого матеріалу з антисептиком (на 7-й день ), крайову епітелізацію та виповнення дана рани зі зменшенням її площі, запобігає розвитку вторинних некрозів та тяжких гнійних ускладнень. Також цей метод потребує короткотривалої антибіотикотерапії, показує найменший показник ускладнень після пластики ранового дефекту та зменшує період реабілітації поранених.Документ Персоніфікований підхід до вибору тактики жовчовідведення у хворих з механічною жовтяницею пухлинного ґенезу(Полтавський державний медичний університет, 2023) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Іванова, Галина Олегівна; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Zezekalo, E. O.; Ivanova, G. O.; Prykhidko, R. A.Механічна жовтяниця спричинена обтурацією жовчних шляхів пухлиною зазвичай є першим та досить важким ускладненням злоякісних новоутворень органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Враховуючи що радикальне лікування даної патології, за даними різних авторів, не перевищує 20-25%, значну цікавість викликає вибір оптимального малоінвазивного способу жовчовідведення з метою декомпресії жовчних шляхів та вирішення проблеми механічної жовтяниці, який може бути як підготовчим етапом до радикального хірургічного лікування так і остаточним методом паліативного лікування цієї категорії пацієнтів.Метою даної роботи стало вироблення оптимального алгоритму діагностики та лікування пацієнтів із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, що дозволить збільшити ефективність вибору первинного оперативного втручання та зменшити кількість ускладнень і летальність даної категорії оперованих хворих.Дослідження було проведено на вивчені результатів обстеження та хірургічного лікування 108 хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, які перебували на лікуванні у хірургічних стаціонарах з 2017 по 2023 р., та яким були виконані біліодренуючі операції. Аналіз ефективності хірургічного лікування дозволив встановити, що ендоскопічне дренування та черезшкірно черезпечінкове дренування при І та ІІ рів-ні біліарного блоку мають приблизно однакову ефективність, однак кількість ускладнень була меншою, а якість життя кращою у пацієнтів яким виконувалось ендоскопічне дренування, що робить його методом вибору При ІІІ рівні блоку слід застосовувати черезшкірно черезпечінкове дренування. Реалізація алгоритму діагностики та лікування механічної жовтяниці пухлинного ґенезу, який враховував рівень біліарного блоку, ступінь важкості механічної жовтяниці, стадію пухлинного процесу, дозволяє обґрунтувати вибір найбільш ефективного методу малоінвазивного дренування жовчовивідних шляхів та зменшити післяопераційну летальність.Документ Сучасні погляди на діагностику гострого тяжкого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2023) Зезекало, Єфім Олегович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Іванова, Галина Олегівна; Прихідько, Роман Анатолійович; Zezekalo, E. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Ivanova, G. O.; Prykhidko, R. A.Гострий панкреатит – захворювання, що характеризується запаленням тканини підшлункової за-лози. Гострий панкреатит являється актуальною проблемою ургентної хірургії, що пов’язано з його лідируючим місцем серед всієї ургентної хірургічної патології та наростанням відсотку виникнення тяжких, ускладнених форм. Підвищення відсотку негативного ефекту лікування гострого панкреатиту пов’язано із запізнілою діагностикою тяжких форм та його ускладнень, як результат відсутності високоефективної шкали оцінки тяжкості захворювання, що призводить до неаргументованого хірургічного втручання. Ранній тяжкий панкреатит характеризується швидкопрогресуючим перебігом, що призводить до органної недостатності, гіпоксії, формування вогнищ некрозу, абдомінального сепсису, абдомінального компартмент-синдрому. До найбільш специфічних шкал ранньої діагностики гострого панкреатиту відносяться: шкала критеріїв первинної оцінки тяжкості гострого панкреатиту, шкала Ranson та шкала BISAP. Сучасна діагностика тяжкої форми гострого панкреатиту базується на 2 основних міжнародних класифікаціях Revised Atlanta Classification – 2012 та Determinant-based classification – 2012. Для оцінки ступеню запалення під-шлункової залози, за даними КТ, використовують шкалу Balthazar, яка входить в Computer Tomography Severity Index разом із визначенням площі некрозу підшлункової залози. Метою даної роботи є покращення діагностики гострого тяжкого панкреатиту. Дослідження проведено на ос-нові оцінки історій хвороб 20 пацієнтів із гострим панкреатитом, які знаходилися на лікуванні в хірургічному стаціонарі 2-ої міської лікарні м. Полтава в період з 2021 по 2022 роки. Аналіз показав, що виконання мультиспіральної комп’ютерної томографії в період 48-72 години після початку захворювання дає змогу адекватно оцінити тяжкість перебігу захворювання, що неодмінно має прямий вплив на тактику подальшого лікування пацієнтів, знижує необхідність хірургічного лікування та ризик смерті пацієнтів.Документ Вплив хіміотерапії на прооксидантно-антиоксидантний статус хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця(Полтавський державний медичний університет, 2023) Островський, Владислав Леонідович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Якимишина, Лариса Іллівна; Чорнобай, А. Ю.; Ostrovskyi, V. L.; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Yakymyshyna, L. I.; Chornobai, A. Yu.Вступ. Не дивлячись на впровадження сучасних схем лікування множинної мієломи, вона все ще залишається невиліковною онкопатологією з рівнем 5-річної виживаності до 54%. Кореляційний зв’язок між збільшеною концентрацією прооксидантних сполук та прогресією множинної мієломи був підтверджений численними дослідженнями. Прогресія множинної мієломи може супроводжуватись порушенням антиоксидантного захисту. Пацієнти з ішемічною хворобою серця також мають знижений рівень активності антиоксидантних систем, що потенціює пошкоджуючий вплив активних форм кисню та підвищує ризик органотоксичних ефектів хіміотерапії. Мета – дослідити особливості прооксидантно-антиоксидантного статусу у хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця у динаміці хіміотерапії. Матеріали та методи. Обстежено 42 пацієнта із прогресією множинної мієломи, у 22 (52,4%) пацієнтів виявлено супутню ішемічну хворобу серця. В залежності від наявності супутньої ішемічної хвороби серця пацієнти з множинною мієломою були розподілені на дві групи. Всім хворим призначено стандартні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені чотири рази: перед початком та після завершення 1-го та 5-го курсів хіміотерапії. Визначали вміст ТБК-реактантів та активність каталази в сироватці крові. Результати. На фоні прогресії множинної мієломи у обох групах вміст ТБК-реактантів у сироватці крові зростав у зростав у 1,85 (р1<0,0001) та у 2,35 (р1<0,0001) раза відповідно порівняно з нормою. Проте у пацієнтів ІІ групи з супутньою ішемічною хворобою серця вміст ТБК-реактантів підвищувався у 1,28 (р2<0,0001) раза порівняно з пацієнтами І групи, одночасно активність каталази у сироватці крові знижувалась у 1,28 раза (р4 <0,0001) порівняно з практично здоровими, та у 1,37 раза (р5 <0,0001) порівняно з пацієнтами І групи. У хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця перед 2-м курсом хіміотерапії вміст ТБК-реактантів в сироватці крові підвищувався у 1,03 раза (р<0,05) порівняно з показниками до хіміотерапії та у – 1,27 раза (р<0,05) порівняно І групою. У пацієнтів ІІ групи активність каталази знижувалась у 1,24 раза (р<0,05) порівняно з первинним обстеженням, та у –1,38 раза (р<0,001) порівняно з пацієнтами І групи. У хворих ІІ групи після 5-го курсу вміст ТБК- реактантів знизився у 1,13 (р<0,01) раза порівняно з первинним обстеженням, проте був у 1,17 раза вищим (р<0,05) порівняно з хворими І групи. Одночасно активність каталази знижувалась в 1,4 раза (p<0,05) порівняно з первинним обстеженням. Висновки. Прогресія ММ супроводжувалась ровитком прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу, що характеризувався зростанням концентрації ТБК-реактантів у сироватці крові пацієнтів І та ІІ груп у 1,85 (р<0,0001) та у 2,35 (р<0,0001) раза відповідно порівняно з нормою. Наявність супутньої ішемічної хвороби серця призводить до підвищення вмісту ТБК- реактантів у сироватці крові хворих на множинну мієлому у 1,28 (р<0,0001) раза за одночасного зниження активності каталази у 1,37 раза (р<0,0001) порівняно з пацієнтами без захворювань серцево-судинної системи Проведення специфічної хіміотерапії у хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця призводить до прогресуючого поглиблення прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу за рахунок зниження активності каталази у сироватці крові у 1,4 раза (p<0,05) порівняно з первинним обстеженням.Документ Перешкоди отримання медичної та стоматологічної допомоги у пацієнтів із втратою слуху(Полтавський державний медичний університет, 2023) Соколова, Ірина Іванівна; Стасюк, Олексій Анатолійович; Sokolova, I. I.; Stasiuk, O. A.У статті представлено актуальні проблеми, що виникають при комунікації пацієнтів із вадами слуху та лікарями, зокрема лікарями-стоматологами. Щороку в світі зростає кількість людей з порушеннями слуху. В Україні не існує точної статистичної інформації відносно людей з депривацією слуху. Пацієнти із депривацією слуху, намагаючись отримати доступ до медичної та стоматологічної допомоги слуху стикаються з багатьма перешкодами, пов’язані з мовним бар’єром. У цьому огляді літератури висвітлені основні причини та перешкоди які виникають у осіб із вадами слуху на шляху отримання медичної та стоматологічної допомоги та медичних працівників при наданні такої допомоги. Ця стаття має на меті зробити медичних працівників більш обізнаними про особливості, потреби глухих пацієнтів, які необхідно враховувати при наданні медичної та стоматологічної допомоги хворим із порушеннями слуху. Якість надання медичної допомоги залежить від взаємодії пацієнта та лікаря. Глухі люди здебільшого використовують мову жестів для спілкування, через що стикаються зі значними перешкодами, намагаючись отримати медичні, зокрема стоматологічні послуги. Здоров'я ротової порожнини дітей та дорослих із вадами слуху є досить чутливим питанням, які мало хто досліджував. Люди із вадами слуху частіше потребують стоматологічної допомоги, проте рідко за нею звертаються через комунікативні бар’єри. Підготовка лікарів, зокрема лікарів-стоматологів до роботи з глухими пацієнтами та сім’ями, які спілкуються мовою жестів, відкриває багато можливостей для покращення комунікації під час прийому та надання якісної медичної допомоги.Документ Сучасні можливості застосування комп'ютерних технологій в ортодонтії(Полтавський державний медичний університет, 2023) Виженко, Євгеній Євгенович; Vyzhenko, Ye. Ye.Аналіз цефалометричного рентгенівського зображення є частиною діагностичних процедур у зубощелепній ортопедії та ортодонтії. Медичні програми з використанням штучного інтелекту стають все більш поширеними. Є різні дослідження порівняння програм для комп’ютерного цефалометричного аналізу та з використанням звичайного методу цефалометричного аналізу. Однак чіткого консенсусу щодо ідеального методу немає. В той же час, під час цефалометричного аналізу будь-яким способом можуть бути помилки. Цефалометричні помилки можна класифікувати на проекційні помилки при отриманні зображення, помилки ідентифікації та помилки вимірювання. В даний час існує багато різноманітних програм для розрахунку та аналізу рентген зображень голови. Однією з таких програм є AudaxCeph - це програма, яка дозволяє інтегрувати знання фахівців у комп'ютерне забезпечення та повторно використовувати його для цефалометричного аналізу рентгенівських зображень. На кафедрі післядипломної освіти лікарів-ортодонтів Полтавського державного медичного університету згідно договору про співпрацю між університетом і "Audax doo" Любляна, Словенія використовується програма AudaxCeph в лікувально-консультативній, науковій та навчальній роботі. Використання програми для цефалометричного аналізу впроваджено в навчальний процес, зокрема, в навчальні плани та програми з фаху "Ортодонтія" для лікарівінтернів, циклів тематичного удосконалення та на циклі спеціалізації в розділі "Діагностика в ортодонтії". Використовувалась програма і для проведення ряду наукових досліджень по діагностиці зубо-щелепних аномалій. Висновки. Використання комп’ютерних програм для цефалометричного аналізу значно полегшують роботу лікаря-ортодонта. Застосування штучного інтелекту не завжди є фактором точного аналізу, а лише допоміжним інструментом в діагностиці.Документ Інтенсивність катаболізму колагену за умов формування післяопераційного дефекту кісткової тканини нижньої щелепи(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Хатту, Вікторія Віталіївна; Бойко, Ігор Васильович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Буханченко, Ольга Петрівна; Локес, Катерина Петрівна; Hattou, V. V.; Boyko, I. V.; Gavriliev, V. M.; Bukhanchenko, O. P.; Lokes, K. P.Операція видалення зуба є найпоширенішим оперативним втручанням у світі. На процеси ремоделювання та мінералізації новоутвореної кісткової тканини впливає значна низка факторів. Запропоновані різні методи, які сприяють мінімізації післяопераційних наслідків. Кріоекстракт плаценти має виражені антиоксидантні властивості та протизапальну дію. Кверцетин є препаратом з антиоксидантними та мембраностабілізуючі властивостями, що може оптимізувати процеси репаративної остеорегенерації. Мета дослідження. Оптимізувати профілактику запальних ускладнень та стимуляцію остеогенезу нижньої щелепи після видалення зуба шляхом місцевого введення кріоконсервованої плаценти як монотерапії, так і у комбінації з кверцетином. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 90 пацієнтів, яким було проведено видалення зуба, які були розподілені на три групи по 30 осіб: 1 група – місцеве застосування кріоконсервованої плаценти у лунці видаленого зуба; 2 група – комбінація кріоконсервованої плаценти із внутрішньовенним введення кверцетину; 3 група – контрольна.Документ Процеси вільнорадикального окиснення при лікуванні пацієнтів із одонтогенними флегмонами щелепно-лицевої локалізації на тлі ішемічної хвороби серця(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Кіптілий, Анатолій Васильович; Яценко, Павло Ігорович; Личман, Віталій Олександрович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Аветіков, Давид Соломонович; Kiptilyi, A. V.; Yatsenko, P. I.; Lychman, V. O.; Steblovskyi, D. V.; Avetikov, D. S.Питанням оптимізації лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої локалізації займається велика когорта вчених. На перебіг даних захворювань має вплив значна низка чинників, одним із яких є ішемічна хвороба серця. Потужним антиоксидантом з вираженою антиоксидантною дією є кверцетин. Використання 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату призводить до посилення окислюваності компонентів, тобто до синергічного антиоксидантного ефекту. Мета досліджен-ня: покращити медикаментозне лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої локалізації у пацієнтів із ішемічною хворобою серця шляхом комбінованого застосування препаратів, що мають антиоксидантну, антигіпоксантну та ангіопротекторну дію. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 80 пацієнтів з одонтогенними флегмона щелепно-лицевої локалізаціїДокумент Аналіз захворюваності вкрай недоношених дітей в ранньому віці(Полтавський державний медичний університет, 2023) Козакевич, Олена Борисівна; Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Зюзіна, Лариса Степанівна; Гасюк, Наталія Іванівна; Мелащенко, Олена Іванівна; Kozakevich, Е. B.; Kozakevich, V. K.; Zyuzina, L.S.; Hasiuk, N. І.; Melashchenko, О.І.Стан здоров’я недоношених дітей є важливою медико-соціальною проблемою. На сьогодні кількість передчасно народжених дітей зростає в усьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку близько 15 млн дітей народжуються передчасно. Близько 80% дітей народжуються з тією чи іншою патологією. Саме передчасно народжені діти вимагають ранньої діагностики та втручання, Мета дослідження. Метою даної роботи являлось вивчення захворюваності пацієнтів відділення реанімації та інтенсивної терапії новонароджених, які народилися з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла. Матеріали та методи дослідження. Представлені результати клінічного спостереження за 178 недоношеними новонародженими, які народилися з масою тіла менше 1500 г. Були вивчені перенесені дитиною соматичні захворювання та інвалідизуюча патологія упродовж перших 3-х років життя. Результати дослідження. Отримані нами дані свідчать, що з акушерських стаціонарів з анемією виписується майже 50 % немовлят, у наступному півріччі кількість дітей з анемією складає приблизно 60% Нами встановлено, що дефіцит заліза у постнеонатальному періоді корелює з формуванням віддалених неврологічних порушень у дітей, які народилися з масою тіла менше 1500 г. Захворювання нервової системи займають провідну роль у структурі захворювань передчасно народжених немовлят, що потребує подальшого удосконалення методів діагностики та своєчасної корекції для покращення прогнозу подальшого розвитку. Висновки. Формування неврологічних ускладнень у віддаленому періоді у дітей, що народилися з дуже низькою масою тіла, пов’язане з критичними станами перинатального та неонатального періодів. Це необхідно враховувати при проведенні профілактичних та лікувальних заходів. Саме підвищення ефективності катамнестичного спостереження за даною когортою дітей реалізується завдяки впровадженню методики раннього втручання. Раннє втручання забезпечує вчасне виявлення несприятливих наслідків передчасного народження та проведення їх корекції згідно з сучасними стандартами.Документ Знову до питання класифікації, клініки та лікування гемангіом щелепно-лицевої ділянки у дітей(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Лохматова, Наталія Михайлівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Дубровіна, Олена Віталіївна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Dolenko, O. B.; Popelo, Y. V.; Lokhmatova, N. M.; Korotych, N. M.; Dubrovina, O. V.Останнім часом серед дитячого населення України значно збільшилась частота діагностування гемангіом, які являються дизонтогенетичними утвореннями та виникають із гіперплазованого ендотелія судин . Не дивлячись на достатню обізнаність лікарів усіх спеціальностей стосовно них, помилки при верифікації їх виду сягають 15%. Звертають на себе увагу і складнощі, що виникають при діагностиці глибокорозташованих судинних утворень. Враховуючи наявність значної кількості особистих напрацювань з цього питання, ми поставили за мету провести співставлення отриманих нами результатів з даними, представленими іншими дослідниками в періодичних наукових виданнях. В основу роботи покладено обстеження та лікування протягом 6 років 46 дітей віком від народження до 17 років з різними нозологічними формами гемангіом з їх локалізацією на обличчі і шиї. Всім проводилося загальноклінічне обстеження, а в складних випадках застосовували додаткові та спеціальні методи дослідження, що дозволило визначитися з вибором оптимального варіанту лікувальних заходів і його об’ємом. Проведення порівняння отриманих нами результатів дозволило встановити, що питання вивчення гемангіом з високою проліферативною активністю потребують участі спеціалістів різного профілю. При великих та глибокорозташованих формах лікування необхідно розпочинати з глюкокортикоїдної терапії або призначення кардіоселективних інгібіторів бета-адренорецепторів із застосуванням в подальшому корегуючих заходів. Слід враховувати, що до вирішення питання стосовно методу і обсягу лікувально-профілактичних заходів на етапах надання спеціалізованої допомоги необхідно підходити індивідуально. При цьому, використання в сукупності загальноклінічних методів діагностики та застосування, за показаннями, додаткових і спеціальних методів дослідження дозволяє об’єктивно оцінити клінічну ситуацію в кожному конкретному випадку та сформувати план супроводу дітей на всіх періодах динамічного спостереження.Документ Student scientific group: a path to improve professional skills of future physicians(Полтавський державний медичний університет, 2023) Shaienko, Z. O.; Muravlova, О. V.; Pikul, K. V.; Dvornyk, І. L.; Lihonenko, О. V.; Шаєнко, Златослава Олексіївна; Муравльова, Оксана Василівна; Пікуль, Катерина Вікторівна; Дворник, Ірина Леонідівна; Лігоненко, Олексій ВікторовичUpon graduating from a higher educational institution, a future medical specialist must be highly competitive on the labor market. Targeted involvement of students into the in-depth study of theoretical material, mastering practical skills, as well as their active participation in research work contributes to fostering a personality as a highly qualified specialist and researcher. The purpose of this paper is to discuss scientific aspects in terms of organizing and guiding the students’ scientific group at higher educational institutions. Material and methods: relevant documentation reflecting the functioning and performance of the students’ scientific group has been thoroughly studied; literature available in national and international resources has been analyzed. Results. The purpose of the students’ scientific group is to identify the most competent and capable students, to assess their active participation in scientific problem-solving studies that are carried out at the Department; to ensure the formation of theoretical, clinical and analytical thinking; to increase the efficiency of the educational process and invite motivated students to further post-graduate collaboration. Any student may become a member of students’ scientific group, which the general supervision is performed by the scientific supervisor (curator) of the group. An important component of students’ scientific group is the activities in the units based on the Department. The scientific research work of the students’ scientific group members is multidirectional. Students who have proven themselves to excel in both academic studies and scientific endeavors are frequently hired by their alma mater upon graduation. Conclusions. The students' scientific group plays a crucial role in shaping and nurturing future specialists. Students who actively participate in these groups tend to acquire both theoretical knowledge and practical skills more effectively compared to their non-participating peers. Involvement in a students' scientific group enhances the understanding of academic disciplines, expands students' networks, and assists in selecting future specializations. To enhance the effectiveness of these groups, diverse forms of conducting meetings and addressing the interests of students are essential.