Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 24, вип. 1 (85)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Роль лабораторної діагностики у практиці лікаря стоматолога(Полтавський державний медичний університет, 2024) Бойченко, Ольга Миколаївна; Мошель, Тетяна Миколаївна; Boychenko, О. M.; Moshel, T. M.Лабораторні методи особливо актуальні в стоматологічній практиці лікаря, оскільки стан порожнини рота пацієнта дуже часто відображує порушення обмінних процесів в організмі, а також може свідчити про патологію окремих органів і систем. Метою роботи є доцільність використання лабораторних методів у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта. Для досягнення поставленої мети було обстежено 35 пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом ІІ та ІІІ ступенів тяжкості та 15 пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом. Контрольну групу склали 15 пацієнтів із генералізованим пародонтитом, діагноз у яких встановлювали виключно за допомогою клінічних методів обстеження. Всім пацієнтам призначали загальний та біохімічний аналіз крові. Для вивчення вмісту пародонтальних кишень проводили цитологічне і мікробіологічне дослідження, а також використовували метод послідовних серійних полоскань (М.А. Ясиновський, 1931). При оцінюванні загального клінічного аналізу крові у пацієнтів із генералізованим пародонтитом спостерігали незначне підвищення кількості лейкоцитів до 10-12*109/л, що свідчить про загострення патологічного процесу у тканинах пародонта. У пацієнтів із генералізованим пародонтитом міграція лейкоцитів ротової рідини становила більше 120, що свідчило про загострення захворювання. При цитологічному дослідженні вмісту пародонтальних кишень виявили велику кількість епітеліальних клітин. У мікробіоценозах як ясенних, так і пародонтальних кишень спостерігали перважно представників аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів. У хворих із катаральним гінгівітом вони становили 74,25 %, із генералізованим пародонтитом – 62,70 %. При загостренні пародонтиту кількість анаеробів у складі мікрофлори пародональних кишень збільшилася з 23,15 до 29,40 %. Результати досліджень показали, що у хворих із запальними та запально-дистрофічними захворюваннями пародонта спостерігається дисбіоз ясенних і пародонтальних кишень, який характеризується зниженням антагонізму симбіонтних бактерій до патогенних та потенційно патогенних мікроорганізмів. Вірне трактування лабораторних досліджень, проведених у динаміці, має не лише діагностичне і прогностичне значення, але є визначальним у виборі адекватного лікування. Laboratory methods play a crucial role in dental practice, as the state of a patient's oral cavity frequently mirrors disruptions in metabolic processes within the body, and can also provide insights into potential pathology affecting individual organs and systems. The aim of this study is to assess the efficacy of employing laboratory methods in patients with periodontal tissue diseases. We conducted examinations on 35 patients diagnosed with chronic generalized periodontitis of degrees II and III, along with 15 patients diagnosed with chronic catarrhal gingivitis. Additionally, a control group comprising 15 patients diagnosed solely through clinical examination methods with generalized periodontitis was included in the study. All patients underwent a comprehensive evaluation, including general and biochemical blood tests. The investigation of periodontal pocket contents involved cytological and microbiological analyses, employing the method of successive serial rinses. The patients diagnosed with generalized periodontitis have demonstrated a slight elevation in leukocyte count to 10-12*109/l upon the assessment of the general clinical blood test, indicating an exacerbation of the pathological process in periodontal tissues. Furthermore, patients with generalized periodontitis have exhibited leukocyte migration in oral fluid exceeding 120, signifying disease exacerbation. Cytological examination of periodontal pocket contents revealed a notable presence of epithelial cells. In the microbiocenoses of both gingival and periodontal pockets, representatives of aerobic and facultative anaerobic microorganisms were predominant. Among patients diagnosed with catarrhal gingivitis, these microorganisms constituted 74.25% of the microbiota, while in those with generalized periodontitis, they accounted for 62.70%. During periods of exacerbated periodontitis, there was an increase in the proportion of anaerobes within the microflora of periodontal pockets, rising from 23.15% to 29.40%. Research results have shown that patients with inflammatory and inflammatory-dystrophic periodontal diseases experience dysbiosis of gingival and periodontal pockets, characterized by a decrease in the antagonism of symbiont bacteria to pathogenic and potentially pathogenic microorganisms. The correct interpretation of laboratory studies carried out over time has not only diagnostic and prognostic significance, but is decisive in the choice of adequate treatment.Документ Зв'язок між скелетними та денто-альвеолярними показниками при патології прикусу II класу(Полтавський державний медичний університет, 2024) Виженко, Євгеній Євгенович; Vyzhenko, Ye. Ye.При дистальному прикусі відмічається велика варіабельність кутів нахилу зубів фронтальної ділянки, що може впливати на стан альвеолярної кістки, на профіль м'яких тканин обличчя та естетику посмішки. Мета дослідження: встановити зв'язок між сагітальними, вертикальними та денто-альвеолярними цефалометричними показниками та оцінити, які скелетні цефалометричні змінні при скелетному ІІ класі впливають на варіабельність змін зубо-альвеолярного комплексу. Матеріали і методи. Всього проаналізовано 47 цефалограм пацієнтів з ІІ класом за Енглем. на кожній прведено вісімнадцять цефалометричних вимірювань за методами: SNA, SNB, ANB, SN_Ba, SN_Pg, NL_NSL, ML_NSL, NL_ML, Facial axis, PFH_AFH, сума кутів за Bjork, Gonian angle, I1_NL, I1_NA, і1_ML, і1_NB, і1_APg, І1_і1 за допомогою ліцензійної програми «Audax Ceph» v. 6.6. Всього проведено 846 вимірювань. Результати дослідження. Патологія прикусу ІІ класу характеризується прогнатією верхньої щелепи (збільшення кута SNA) та дистальним зміщенням нижньої щелепи (зменшення кутів SNB, SN_Pg). Вертикальні параметри вказують на переважно нейтральний тип росту. Середні показники нахилу верхніх різців свідчать про їх невелику ретрузію. Для нижніх різців характерний вестибулярний нахил. Найбільш значущими встановлені кореляції кута і1_ML з показниками PFH_AFH (Ро=,513**,р=0), ML_NSL (Ро=-,512**, р=0), NL_ML (Ро=-,434**, р=0,002), Bjork (Ро=- ,512**, р=0). Значні кореляційні зв'язки різцевих кутів верхньої та нижньої щелеп між собою вказують на значну їх варіабельність. Висновки. Ріст лицевого скелету у вертикальній та сагітальній площинах має зв'язок з позицією різців верхньої та нижньої щелеп, що обумовлює вплив на морфологію кісткової тканини та естетику обличчя. Урахування взаємозв'язків між параметрами є необхідною складовою успішних в функціональному і естетичному відношенні результатів ортодонтичного лікування.Документ Протимікробні наночастинки металів та їх оксидів в удосконаленні зубних протезів(Полтавський державний медичний університет, 2024) Лугова, Любов Олександрівна; Добровольська, Оксана Володимирівна; Добровольський, Олександр Володимирович; Важнича, Олена Митрофанівна; Боброва, Нелля Олександрівна; Lugova, L. O.; Dobrobolska, O. V.; Dobrovolskyi, O. V.; Vazhnichaya, E. M.; Bobrova, N. O.Багато наночастинок металів та їх оксидів, включаючи срібло, титан, цинк, мідь, цирконій, мають протимікробні властивості. Ці наночастинки є перспективною стратегією лікування і профілактики інфекцій ротової порожнини і можуть бути застосовані в різних галузях стоматології. Мета роботи – представити огляд літератури щодо застосування протимікробних наночастинок металів та їх оксидів в ортопедичній стоматології, зокрема в удосконаленні матеріалів для протезування дефектів зубних рядів. Пошук джерел літератури було проведено в базі даних PubMed. Статті за 2013–2023 роки були відібрані, щоб існувала їх причетність до ортопедичної стоматології і були наявні дані мікробіологічних тестів. Показано, що останнім часом тенденції змістилися в бік удосконалення базисних матеріалів для зубних протезів. Для запобігання інфекційних ускладнень пропонують модифікацію базисної пластмаси наночастинок з протимікробними властивостями. Наночастинки срібла найбільш широко використовуються для модифікації матеріалів зубних протезів. У поєднанні з полімерами або як покриття на поверхні біоматеріалів вони демонструють антимікробні властивості проти оральних патогенів та антибіоплівковий ефект. Наночастинки цинку оксиду є біосумісними і нетоксичними із значними біоцидними властивостями до широкого кола бактерій і грибів. Вони здатні інгібувати утворення біоплівки мікроорганізмами ротової порожнини не тільки на акрилових протезах, а й на склі, полістиролі, силіконі. Наночастинки титану оксиду зменшують адгезією мікроорганізмів на різних протезних матеріалах, включаючи акрилові смоли, керамічне скло, нержавіючу сталь. Наночастинки цирконію оксиду, на відміну від інших наночастинок оксидів металів, не порушують естетику зубних протезів. Водночас вони збільшують щільність і зменшують пористість поліметилметакрилату, чим знижують адгезію та проліферація кандиди в зразках. Наночастинки міді оксиду також інгібують ріст C. albicans і Streptococcus spp. та утворення біоплівки залежно від дози і цитотоксичні лише у високих концентраціях. Отже, існують металеві та металооксидні наночастинки, які можуть покращити протимікробні властивості протезних матеріалів для ортопедичної стоматології і в такий спосіб забезпечити профілактику інфекційних ускладнень при користуванні зубними протезами, але для їх клінічного використання ще належить подолати розрив між експериментом та практикою.Документ Методичні аспекти підвищення якості викладання на кафедрі інфекційних хвороб з епідеміологією(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Полторапавлов, Володимир Анатолійович; Коваль, Тетяна Ігорівна; Прийменко, Наталія Олегівна; Марченко, Олена Геннадіївна; Ваценко, Анастасія Ігорівна; Poltorapavlov, V. A.; Koval, T. I.; Pryimenko, N. O.; Marchenko, O. G.; Vatsenko, A. I.Реформування української вищої медичної освіти важливе і необхідне не тільки через потребу вирішити проблеми визнання українських дипломів за кордоном, підвищивши конкурентоспроможність українських вищих медичних навчальних закладів освіти та їхніх випускників на європейському і світовому ринках праці, а й підвищити ефективність і якість освіти, оскільки ми втратили і продовжуємо втрачати після повномасштабного вторгнення один з найпотужніших потенціалів медичних ВУЗів південно-східного регіону України. На сучасному етапі реформування української системи вищої освіти відбувається переорієнтування всіх вищих навчальних закладів на компетентністно зорієнтований підхід, метою якого є розвиток і формування в осіб, які навчаються, певних типів, видів і підвидів компетентностей шляхом комплексного засвоєння необхідних знань і способів практичної діяльності. Підготовка висококваліфікованих медичних кадрів включає багатопрофільну підготовку лікаря, яка охоплює окрім терапії знання з більш як двох десятків спеціальностей. Найважливішими з них являється діагностика і лікування пацієнтів з гострими і хронічними терапевтичними та хірургічними хворобами, надання медичної допомоги хворим з невідкладними станами. В багатьох країнах епідеміологічна ситуація щодо низки інфекційних хвороб не має сприятливої стабілізації. В Україні і в наших сусідів продовжує зростати захворюваність на вірусні гепатити, туберкульоз, грип, ГРВІ, СНІД, Лайм-бореліоз та ін.. Зовсім новим викликом для світової спільноти є спалах у Західній Африці лихоманки Ебола, мавпячої віспи та її розповсюдження по всьому світу. Викликає стурбованість поява збудників інфекційних хвороб стійких до розроблених раніше ефективних лікарських препаратів. Сьогодні ми в режимі реального часу можемо спостерігати світову кризу зумовленого новітнім коронавірусом людини – SARS-CoV-2. З’явилося і набирає швидкість вчення про емерджентні та ре-емерджентні інфекції. Тому дуже важливим є кваліфікаційний рівень майбутніх спеціалістів з інфекційних хвороб та епідеміології, які зможуть організувати і надавати медичну допомогу у вкрай несприятливих умовах воєнного лихоліття, пандемії, нестачі медичного персоналу та медикаментів, відсутності теоретичних і практичних знань при появі новітніх інфекцій. Для більш сприятливого засвоєння матеріалу і підвищення якості викладання здобувачам освіти під час широкомасштабного вторгнення доцільне централізоване використання дистанційної лекційної освіти і класичних практичних занять на першому етапі, видання і розповсюдження методичного забезпечення з інфекційних хвороб та епідеміології на другому етапі, створення умов для засвоєння практичних навичок на третьому етапі.Документ Доцільність включення індивідуальної наукової роботи в якості обов’язкового компонента до освітньо-професійної програми «Медицина»(Полтавський державний медичний університет, 2024-02) Акімов, Олег Євгенович; Міщенко, Артур Володимирович; Соловйова, Наталія Веніамінівна; Назаренко, Світлана Миколаївна; Заколодна, Олена Едуардівна; Костенко, Віталій Олександрович; Akimov, O. Y.; Mishchenko, A. V.; Solovyova, N. V.; Nazarenko, S. M.; Zakolodna, O. E.; Kostenko, V. O.Серед завдань «Концепції сталого розвитку» варто виділити 3 та 4 завдання: «Міцне здоров'я та благополуччя» (Good health and well-being) та «Якісна освіта» (Quality education). Таким чином підготовка здобувачів освіти за освітньо-професійною програмою «Медицина» в Полтавському державному медичному університеті відповідає двом завданням із «Концепції сталого розвитку». Сучасні фахівці медичного профілю перебувають в умовах необхідності використання у своїй професійній діяльності наукового підходу та елементів критичного мислення. На даному етапі освітньо-професійна програма «Медицина», що передбачає підготовку здобувачів освіти в Полтавському державному медичному університеті не має в своєму складі освітніх компонент, які надають здобувачам освіти компетенції, пов’язані із науковою діяльністю (наукове письмо, критичний аналіз літературних джерел, методи проведення наукових досліджень). Метою даної роботи є обгрунтування доцільності включення в освітньо-професійну програму «Медицина» в Полтавському державному медичному університеті обов’язкового компоненту «Наукова підготовка» розробленого на базі обов’язкового компоненту «Патофізіологія». В статті використані загальнонаукові теоретичні методи дослідження такі як: аналіз, синтез, співставлення концепцій, абстрагування та узагальнення. Нами пропонується наступна структура обов’язкового компоненту «Наукова підготовка», який складається з наступних модулів: Модуль 1 «Моделювання типових патологічних процесів в різних органах та системах», Модуль 2 «Методи дослідження патологічних змін у органах та системах», Модуль 3 «Принципи патогенетичної корекції типових патологічних процесів» та Модуль 4 «Методичний підхід до аналізу отриманих експериментальних результатів». Сумарна кількість кредитів, що передбачається на вивчення обов’язкового компоненту «Наукова підготовка» складає 16 кредитів відповідно до Європейської кредитно-трансферної системи. Приблизно 2/3 годин, що передбачені на вивчення обов’язкового компоненту «Наукова підготовка» планується відвести на самостійну роботу здобувачів вищої освіти. Така кількість годин на самостійну роботу аргументується необхідністю написання індивідуальної наукової роботи, яка є аналогом дипломної магістерської роботи в інших спеціальностях. Модернізація освітньо-професійної програми «Медицина» шляхом включення обов’язкового компоненту «Наукова підготовка» є перспективним засобом покращення якості освіти для здобувачів освіти ІІ (магістерського) рівня, що навчаються за спеціальністю 222 «Медицина».Документ Показники якісного та кількісного складу коменсальної мікробіоти кишківника як біомаркери гомеостазу (Частина 1)(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Ананьєва, Майя Миколаївна; Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Лосєв, Сергій Мінович; Ananieva, M. M.; Loban, G. A; Faustova, M. O.; Chumak, Y. Y.; Losev, S. M.In recent years, practical medicine has faced a surge of information highlighting the emergence of newmicrobes in the human body's microbiota, leading to challenges in interpreting laboratory test results.This study aims to equip medical professionals, including doctors of various specialties, medical students, and interns, with a comprehensive understanding of the current knowledge on the human gastrointestinal microbial profile.Our analysis included 53 articles from international literature sources indexed in PubMed, Scopus, and Google Scholar databases. These articles were identified through an electronic search. The composition of the human microbiome is shaped by alterations in environmental conditions, living environments, diet, climate, genetics, and various other factors. Following birth, the pivotal role in microbiome formation involves the vertical, horizontal, and mixed transfer of microorganisms. Navigating the diversity of resident microbiota can be challenging, leading scientists to suggest biomarkers such as diversity indices, enterotypes, and established ratios at typical taxonomic levels (genus, species) for convenience. In clinical practice, these indicators serve as indirect markers of microflora properties that model health or disease. To understand the distribution of species within types, ecologists introduced concepts like α-, β-, and γ-diversity, grounded in different mathematical models. These indicators are also employed to assess the human body microbiota. The division into enterotypes was proposed by scientists on the basis that the phylogenetic (species) composition of each category determines its own functional feature, which is likely tobe related to long-term eating habits.Conclusion. Scientists endeavor to assess the intricate microbiome system and its substantial impact on the human body, as well as the adverse effects of dysbiosis, employing mathematical models applied in microbiology.Документ Міждисциплінарна інтеграція мікробіології, вірусології та імунології з терапевтичною стоматологією(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Бублій, Тетяна Дмитрівна; Ганчо, Ольга Валеріївна; Боброва, Нелля Олександрівна; Мошель, Тетяна Миколаївна; Федорченко, Віра Іванівна; Bubliy, T. D.; Bobrova, N. O.; Gancho, O. V.; Moshel, T. M.; Fedorehcnko, V. I.Introduction: This article examines the potential for integrating Therapeutic Stomatology with Microbiology, Virology, and Immunology. It highlights the significance of studying key concepts in these disciplines, which underpin various methods of microbiological diagnostics utilized in dentistry. Practical skills and theoretical knowledge essential for the study of Therapeutic Stomatology are exemplified. The aim of this paper is to underscore the significance of interdisciplinary integration between Microbiology, Virology, and Immunology with Therapeutic Stomatology in the education and training of future dental practitioners.Results and Discussion: A solid grasp of microbiology is crucial for fostering the clinical acumen of future dental professionals. The integration of disciplines should be systematically woven into all phases of the educational curriculum. By merging fundamental and clinical disciplines, a multidimensional approach to problem-solving is facilitated, highlighting the interconnectedness between fields. This integration enhances students' intellectual, cognitive, and communicative abilities, broadening their educational horizons and ena-bling the application of foundational knowledge in novel contexts. Consequently, this approach nurtures the development of clinical reasoning skills among aspiring dental practitioners.Conclusions: The interdisciplinary integration of Microbiology, Virology, and Immunology with Therapeutic Stomatology in professional training ensures educational coherence, enhances the organization and refinement of knowledge and skills, and lays the groundwork for cultivating professionals characterized by versatile thinking and comprehensive expertise in their fieldДокумент Проблемні питання наcтавництва науковими дослідженнями здобувачів вищої освіти(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Loban, G. A.; Faustova, M. O.; Chumak, Yu. V.В Україні залучення здобувачів вищої освіти до наукових досліджень здійснюється переважно через роботу студентських наукових груп. Проте, у частини викладачів виникають проблеми з наставництвом студентських наукових проектів. Метою роботи було висвітлення деяких проблемних аспектів наставництва науковими дослідженнями здобувачів вищої освіти на основі досвіду іноземних і вітчизняних університетських викладачів-науковців. Для пошуку інформації використані літературні джерела бази даних PubMed і Google Scholar . Пошук проводився за ключовими словами, аналізувались статті із світової та вітчизняної медичної освітньої літератури за досліджуваною темою. Науковці рекомендують раннє залучення студентів до наукових досліджень у лабораторіях та їх участь у програмах, що базуються на дослідженнях, а саме «на основі відкриттів», «на основі проектів» і «на основі запитів», створених за моделлю реальної світової наукової практики. Такі варіанти надають уявлення про науку, забезпечують структуровану підтримку та лабораторний досвід для всіх студентів. Матеріально-технічні проблеми, недостатня мотивація викладачів приділяти багато часу здобувачам освіти, залишаються перешкодами для широкого впровадження науково-дослідницьких програм в університетах. Для успішного виконання студентського науково-го дослідження необхідна мотивація студентів брати на себе відповідальність за свою роботу. Матеріально-технічне забезпечення лабораторій кафедр для забезпечення роботи студентських наукових груп також залишаються проблемою. Наукові наставники повинні мати достатню педа-гогічну підготовку щодо того, як бути посередником у дослідницьких групах. Зусилля наставників повинні бути спрямовані на заохочення здобувачів освіти брати участь у дослідницькій діяльності шляхом покращення їх обізнаності і створенні таких можливостейДокумент Емоційний інтелект у діяльності викладача вищої школи, здобувача вищої освіти та практикуючого лікаря(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Федорченко, Віра Іванівна; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Боброва, Нелля Олександрівна; Ганчо, Ольга Валеріївна; Fedorchenko ., V. I.; Ivakhniuk, T. V.; Ananieva, M. M.; Bobrova, N. O.; Gancho, O. V.The aim of this study is to analyze the significance of such competence as "emotional intelligence" in training medical students at higher (master) medical education level, particularly thought the delievery certain disciplines.Emotional intelligence refers to the ability to recognize and manage one's own and others' emotions. Analytical studies have shown that emotional intelligence ranks as the third most important personality trait, following intelligence and conscientiousness, in determining human activity. Acquiring modern knowledge about emotional intelligence is crucial for individuals engaged in activities involving interpersonal interaction, especially for professions where individuals influence others, such as teachersstudents behavior in higher education settings. The influence of a teacher on the emotional well-being of students is paramount. Communicating in the medical profession is essential, and guiding students' emotions positively is vital for enhancing their motivation to learn. Positive emotions conveyed through facial expressions, body language, and tone of voice can steer the educational process toward constructive outcomes. It is well-known that a good doctor possesses the ability to make patients feel better simply through conversation. These exceptional doctors often possess or consciously develop emotional intelligence as a character trait. Educational efforts aimed at fostering and developing emotional intelligence in future specialists are therefore crucial. Thus, modern higher education teachers must comprehend and deeply grasp the concept of emotional intelligence, being prepared to engage with students on an emotional level. Conclusion. Societal awareness of the current state of scientific understanding regarding emotional intelligence can significantly impact various aspects of society, from individual collectives to interstate relations. Faculty across disciplines should acquire knowledge about emotional intelligence to effectively carry out their teaching responsibilities. Medical students should acquire knowledge, skills, and abilities related to emotional intelligence to fulfill their professional duties successfully in the future.Документ Міра причетності staphylococcus spp. у виникненні інфекційно-запальних процесів у хворих хірургічного профілю: аналіз результатів бактеріологічного дослідження(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Федорченко, Віра Іванівна; Лобань, Галина Андріївна; Ганчо, Ольга Валеріївна; Чапала, Алла Миколаївна; Сивовол, Валентина Миколаївна; Fedorthenko, V. I.; Loban`, G. A; Hancho, O. V.; Chapala, A. M.; Syvovol, V. M.Вступ. Стафілококи залишаються одними з типових збудників, причетних до розвитку гнійнозапальних процесів різноманітної локалізації. Недостатньо вивченою є тематика щодо ролі різних видів мікроорганізмів у мікробних асоціаціях, де різні види мікроорганізмів у складі асоціації можуть характеризуватися різним спектром чутливості до антибіотиків з огляду на їх різне систематичне положення. Метою даної роботи було провести аналіз результатів бактеріологічного дослідження патологічного матеріалу хворих хірургічного відділення та оцінити міру причетності S. aureus та коагулозонегативних стафілококів у формі моно- та мікст інфекції до даних випадків інфекційної патології. Результати та обговорення. Зі 123 зразків, отриманих від хворих хірургічного відділення, культури бактеріїй роду Staphylococcus було виділено у 37 випадках, що становило 30,1% від усіх досліджень. Серед них 18 культур (14,6%) склали S. aureus, з них 11 ізолятів (8,9%) було виділено у монокультурі, а 7 ізолятів (5,7%) – у складі мішаних культур. Інші ізоляти (19, 15,4%) було ідентифіковано як «коагулазонегативні стафілококи». Мікробні асоціації містили від 2 до 4 видів мікроорганізмів. Висновки: 1. Представники роду Staphylococcus було виділено з патологічного матеріалу від хворих хірургічного відділення у 30,1% випадків. 2. S. aureus виділявся у складі мікстів у 38,9%, коагулазонегативні стафілококи – у 33,3% випадків виділення даних мікроорганізмів. 3. S. aureus та коагулазонегативні стафілококи жодного разу не було виділено у складі одного й того ж мікстаДокумент Мікробне забруднення атмосферного повітря м. Полтави(Полтавський державний медичний університет, 2024-03) Фаустова, Марія Олексіївна; Лобань, Галина Андріївна; Бенедіс, В. Г.; Фаустов, Ярослав Юрійович; Faustova, M. O.; Loban`, G. A.; Benedis, V. G.; Faustov, Ya. Yu.Своєчасна, а головне регулярна, перевірка санітарно-гігієнічних показників повітря має бути не-відʼємною частиною державної політики у сфері охорони здоров’я. Проте, нажаль, сучасні наукові бази даних містять обмежену кількість літератури щодо досліджень мікробного складу повітря в Україні, не кажучи про м. Полтаву та прилеглі села. Метою роботи було визначити рівень мікро-бного забруднення атмосферного повітря районів м. Полтави.Матеріали та методи. Для дослі-дження рівня мікробного забруднення повітря районів м. Полтави використовували седиментацій-ний метод Коха. З цією метою проводили забір проб в паркових зонах різних районів м. Полтави атмосферного повітря протягом жовтня 2023 р. Для порівняння були взяті зразки повітря у лис-тяному та хвойному лісах прилеглих до міста сіл. За результатами культивування підраховували загальне мікробне число (ЗМЧ) повітря в 1 м3 кожного зразку окремо. Статистичний аналіз отри-маних результатів проводили за допомогою стандартних пакетів програм “Microsoft Excel 2019” та GraphPad Prism Software 10.1.0. (CША, 2023).Результати. В результаті дослідження виявлено найбільше мікробне забруднення атмосферного повітря у Павленківському парку (Київський район м. Полтави). ЗМЧ атмосферного повітря у Корпусному парку виявилося в 4 рази нижчим, порівняно з показником повітря Київського району. При культивуванні зразків атмосферного повітря парку Воїнів-Афганців (Шевченківський район міста) встановлено ЗМЧ у 8,2 рази нижче показника Павлен-ківського парку. Цікавим виявився той факт, що кількість мікроорганізмів у зразках повітря парку «Перемога» (Шевченківський район) була найменшою. Загалом, показник ЗМЧ в Подільському районі був одним із кращих і поступається лише ЗМЧ повітря парку «Перемога». Проте, тут були вияв-лені гемолітичні стрептококи, що можуть нести небезпеку. Висновки. Найвищий рівень мікробного забруднення атмосферного повітря характерний для Київського району м. Полтави, найнижчий рі-вень - в межах Шевченківського району на території парку «Перемога». Мікробіологічні показники повітря паркових зон м. Полтави покращуються з віддаленістю від центральних доріг містаДокумент Вплив кверцетину на продукцію реактивних киснево-азотних форм у структурах інтерстиційного простору сім'яників щурів при тривалій дії триптореліну(Полтавський державний медичний університет, 2024) Стецук, Євген Валерійович; Шепітько, Володимир Іванович; Запорожець, Тетяна Миколаївна; Проніна, Олена Миколаївна; Борута, Наталія Володимирівна; Stetsuk, Ye. V.; Shepitko, V. I.; Zaporozhets, T. M.; Pronina, O. M.; Boruta, N. V.Кверцетин - це поширений флавоноїд, природний пігмент, який присутній у складі багатьох фруктів, овочів та насіння. Флавоноїди допомагають уникнути розвитку хвороб серцево-судинної системи, знижують ризик виникнення дегенеративних процесів у головному мозку та онкологічних захворювань. Як відомо, центральне блокування синтезу лютеїнізуючого гормону призводить до розвитку окисного стресу в печінці, серці, слинних залозах щурів. Метою даного дослідження було оцінити зміни інтерстиційного простору сім’яників щурів, визначити джерела продукції оксиду азоту та інтенсивність оксидативного стресу в сім’яниках щурів під час довготривалого експериментального центрального блокування синтезу лютеїнізуючого гормону триптореліном. Досліди були проведені на 15 білих статевозрілих білих щурах – самцях. Тварини були поділені на 2 групи. Перша група (контрольна) отримувала підшкірно ін'єкцію 0,9% розчину натрію хлориду. У другій групі тварин (експериментальна) моделювалось центральне блокування синтезу лютеїнізуючого гормону, шляхом підшкірної ін'єкції триптореліну в дозі 0,3 мг/кг діючої речовини протягом 365 днів, з одночасним додаванням у раціон харчування кверцетину, який вводився перорально, за допомогою гастрального зонду тричі на день. Загальну продукцію оксиду азоту оцінювали за загальною активністю NO-синтаз (gNOS). Про активність gNOS судили за приростом нітритів (NO2-) після інкубації в трис-буферному розчині. Концентрацію нітритів визначали за допомогою реактиву Гриса-Ілосвая на довжині хвилі 540 нм. Також визначали активність індуцибельної (iNOS) та конститутивних (cNOS) ізоформ, використовуючи селективний інгібітор iNOS - аміногуанідин гідрохлориду. Базову продукцію супероксидного аніон-радикалу (О2•-) визначали за приростом диформазану, утвореного в реакції О2•- з нітросинім тетразолієм після інкубації в буферному розчині, що містить гідроксид натрію. Введення кверцетину зменшує негативний вплив триптореліну, що призводить до структурно - функціональних змін у будові сполучнотканинних компонентів сім’яників щурів на 365 добу спостереження і характеризуються ознаками фіброзу з порушеннями продукції оксиду азоту конститутивними ізоформами NO-синтази.Документ Сучасний погляд на питання діагностики рецесії ясен(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Іваницька, Олена Сергіївна; Локес, Катерина Петрівна; Іваницький, Ігор Олексійович; Буханченко, Ольга Петрівна; Ivanytska, O. S.; Lokes, K. P.; Ivanytskyi, I. O.; Bukhanchenko, O. P.Зважаючи на те, що оголення кореня зуба, є не лише естетичною вадою, але й викликає у пацієнтів дентальну гіперчутливість, пришийковий карієс та некаріозні ураження, і навіть призводить до втрати зуба, вивчення причин й особливостей розвитку рецесії ясен, її вчасного виявлення є надзвичайно важливим й актуальним. Метою нашої роботи є аналіз та узагальнення наукових досліджень, присвячених вивченню факторів розвитку рецесії ясен, її діагностики, особливостей клінічної картини, що є необхідною умовою вирішення проблеми успішного лікування цього захворювання. Проведено пошук і вивчення наукових публікацій із зазначеної проблематики у бібліотечних джерелах та пошукових системах PubMed, Web of Science, OUCI (Open Ukrainian Citation Index), Index Copernicus.y всьому світі поширеність рецесії ясен коливається від 9,7% у підлітків до майже 100% у дорослих. В ході досліджень більшості дослідників було встановлено найбільшу кількість ділянок рецесії як на верхній, так і на нижній щелепі навколо центральних і бічних різців, а також правого першого моляра. В той же час інші дослідники доводять, що найчастіше рецесія ясен виникає у ділянці премолярів та іклів. Але всі дослідники сходяться у думці, що це захворювання є поліетіологічним. При цьому автори по-різному оцінюють значення того чи іншого фактора, що провокує виникнення рецесії. Крім того, за певних умов можуть поєднуватись декілька чинників при домінуванні якогось із них. Хоча фахівцями розроблялись різні класифікації, та спроби запропонувати таку, яка б найбільш точно відображала характерні особливості даної патології, тяжкість проявів та прогнози її лікування, продовжуються і до тепер. Таким чином, серед чинників, що провокують розвиток апікальної міграції ясеневого краю, провідну роль відіграють тонкий біотип ясен та особливості анатомо-морфологічної будови тканин пародонту, запальні захворювання у порожнині рота, неправильне виконання гігієнічних та профілактичних заходів, ортопедичні конструкції, ортодонтичні апарати, що призводять до механічної травми. Незважаючи на велику кількість існуючих класифікацій рецесії ясен жодна з них не може повністю задовольнити лікарів-стоматологів, оскільки не здатна з об’єктивною точністю визначити всі клінічні прояви захворювання, встановити зв’язок з його етіологією, спрогнозувати перебіг.Документ Практично орієнтований підхід до методики викладання теми "Автономні рефлекси, їх практичне використання в клініці" на кафедрі фізіології ПДМУ в сучасних умовах освітнього процесу ВНЗ(Полтавський державний медичний університет, 2024) Коковська, Оксана Валеріївна; Жукова, Марина Юріївна; Павленко, Ганна Петрівна; Весніна, Людмила Едуардівна; Юдіна, Ксенія Євгеніївна; Kokovska, O. V.; Zhukova, M. Yu.; Pavlenko, G. P.; Vesnina, L. E.; Yudina, K. E.В системі вищої медичної освіти фізіологія є фундаментальною дисципліною та займає важливе місце в системі підготовки висококваліфікованих медичних фахівців. Тому науково-педагогічні працівники кафедри фізіології Полтавського державного медичного університету працюють над формуванням у здобувачів освіти здатності аналізувати і систематизувати отримані теоретичні та практичні знання, що сприяє професійному спрямуванню навчання та закладанню основ клінічного мислення у майбутніх фахівців. В статті розглянутий практично орієнтовний підхід до методики викладання теми "Автономні рефлекси, їх практичне використання в клініці" в сучасних умовах освітнього процесу для здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти на ІІ курсі. Підкреслюється, що дана тема має важливе практичне значення в роботі майбутніх лікарів, а знання та практичні навички, засвоєні при її вивченні, надають можливість здобувачам освіти ІІ курсу використовувати знання про автономні рефлекси для впливу та регуляції діяльності деяких внутрішніх органів та для надання невідкладної медичної допомоги. Такий підхід до проведення практичного заняття в значному ступені мотивує студентів до вивчення даної теми та фізіології в цілому. В статті наведено принципи викладання даної теми від теоретичного її обговорення до виконання практичної роботи. Обгрунтовується значення вивчення здобувачами вищої медичної освіти предмету "Фізіологія" як однієї з фундаментальних наук, що забезпечує міждисциплінарну інтеграцію в процесі навчанні від теоретичних наук до практичних, а також допомагає в майбутньому з подальшим професійним самовизначенням та формуванням клінічного мислення, що є важливими для підвищення якості професійної підготовки майбутніх лікарів в сучасних умовах освітнього процесуДокумент Медична фізіологія - сучасний напрямок викладання фізіології в медичних ВНЗ(Полтавський державний медичний університет, 2024) Міщенко, Ігор Віталійович; Коковська, Оксана Валеріївна; Запорожець, Тетяна Миколаївна; Сухомлин, Тетяна Анатоліївна; Сухомлин, Андрій Анатолійович; Mishchenko, I. V.; Kokovska, O. V.; Zaporozhets, T. M.; Sukhomlyn, T. A.; Sukhomlyn, A. A.Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки сучасного лікаря у вищій медичній школі, проаналізовані сучасні теоретичні та практичні підходи до реалізації інтеграції медичної фізіології як фундаментальної медико-біологічної дисципліни у вищій медичній школі. В статті розглянути актуальні питання викладання дисципліни фізіології в сучасних умовах освітнього процесу. Предмет викладається кафедрою фізіології ПДМУ для здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП "Медицина", "Педіатрія". "Стоматологія", "Фармація" галузі знань 22 "Охорона здоров'я" та ОПП "Біологія" галузі знань 09 "Біологія" на ІІ курсі. Обгрунтовується роль практично орієнтованому принципу викладання, адже фізіологія є однією з фундаментальних дисциплін, що забезпечує міждисциплінарну інтеграцію у вищій медичній освіті від теоретичних наук до практичних, а її вивчення максимально наближає здобувачів освіти до вивчення клінічних дисциплін. В статті підкреслюється, що методи фізіологічних досліджень є по суті клінічними методами дослідження фізіологічних функцій організму людини, які в подальшому здобувачі освіти будуть застосовувати в своїй лікарській практиці. Для цього на кафедрі втілюють комплексний підхід, який включає підготовку та постійне оновлення навчальних та навчально-методичних посібників, що включають лабораторні роботи з описом фізіологічних методів досліджень. В статті наведені здобутки кафедри фізіології Полтавського державного медичного університету у вигляді участі співробітників кафедри у виданні першого перекладу українською мовою всесвітньо відомого підручника з фізіології "Медична фізіологія за Гайтоном і Голлом" у 2-х томах. Зазначається, що підвищення якості освіти у медичних вищих навчальних закладах є ключовим завданням, що вимагає постійного вдосконалення ефективності організації й інформатизації навчального процесу, упровадження передових наукових розробок та технологій у практику викладання, забезпечення високого професіоналізму викладачів, створення сучасного навчально-методичного та лабораторно-інструментального забезпечення, зокрема дисципліни фізіологія, як теоретичного фундаменту клінічної медицини.Документ Вплив комплексного лікування на репаративну регенерацію рани і дефекту кістки у дітей при одонтогенних флегмонах(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Швець, Анатолій Іванович; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Y. V.; Korotych, N. M.; Shvets, A. I.Досягнення сучасної гнійної хірургії пов’язані із застосуванням новітніх технологій та нових поколінь фармакологічних препаратів, дія яких спрямована на корекцію існуючих порушень. Останнім часом в періодичних виданнях наводяться обнадійливі дані стосовно результативності застосу вання кріоекстракту плаценти при лікуванні запальних процесів щелепно-лицевої ділянки, однак уваги до його апробації у дітей не відстежується. Мета. Вивчити ефективність впливу комплексного лікування на процеси репаративної регенерації в рані та кістковій тканині у дітей при одонтогенних флегмонах. Матеріали та методи дослідження. З метою оцінки характеру перебігу ранового процесу було відібрано 29 дітей з локалізацією флегмон безпосередньо в піднижньощелепній ділянці, а довжина розрізу при цьому становила 5см. У першій групі, в кількості 16 осіб, комплекс заходів проводився відповідно до протоколу надання медичної допомоги, а в другій, із 13 пацієнтів, на другу добу після операції на ранову поверхню накладали асептичну пов’язку із маззю «Левомеколь» з додаванням кріоекстракту плаценти у співвідношенні 5:1. Для об’єктивізації результатів проводили Рн-метрію ранового ексудату, планіметричне дослідження для встановлення швидкості ретракції країв рани та аналізували клітинний склад ранового ексудату на 1, 3 і 8 добу. На першу добу від оперативного втручання зміни цих показників в обох групах мали однотипний характер. На третю добу в другій групі дітей рівень Рн покращився на 9,5%, а швидкість ретракції країв рани зросла на 9,0% відносно першої групи. На 8 добу концентрація іонів водню в цій групі підвищувалася на 9,4%, а середня площа ранової поверхні стала меншою на 8,2% порівняно із попередніми значеннями. Клітинний склад цитограм також вказував на переваги загоювання рани в цій групі пацієнтів. Висновок. Співставлення клініко-лабораторних показників на етапах спостереження дозволило встановити, що при комбінованому використанні місцево мазі «Левомеколь» з додатковим залученням до її складу кріоекстракту плаценти, покращуються умови для перебігу ранового процесу на що вказує динаміка змін показника Рн, результати планіметрії і клітинний склад ексудату.Документ Мікробіота паротитного секрету у дітей при загостренні хронічного паренхіматозного паротиту(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ткаченко, Павло Іванович; Лобань, Галина Андріївна; Білоконь, Сергій Олександрович; Попело, Юлія Вікторівна; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Tkachenko, P. I.; Loban, G. A.; Bilokon, S. O.; Popelo, Y. V.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Korotych, N. M.В структурі хронічних нозологічних форм сіалоаденітів на хронічний паренхіматозний паротит припадає 80%, що має рецидивуючий перебіг. До теперішнього часу залишається дискутабельним питанням стосовно його етіологічного походження, постійно доповнюються дані про патогенетичний вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на виникнення чергового загострення. Зокрема, досить часто обговорюється питання щодо ролі дуктогенного шляху проникнення мікробів в протокову систему залоз. Мета роботи. Вивчити мікробіоту паротитного секрету у дітей при загостренні хронічного паренхіматозного паротиту. Матеріали та методи дослідження. Для вивчення якісних характеристик і кількісних параметрів мікробної флори в секреті привушних слинних залоз при загостренні захворювання. В дослідженні було залучено 41 дитину віком від 3 до 15 років, у яких в 18 випадках мав місце активний перебіг, а в інших 23 – неактивний. При виконанні роботи дотримувалися стандартів CLSI, EUCAST й Державних нормативних наказів та доповнень. Результати. Встановлено, що на час виникнення загострення при активному перебігу в секреті залоз превалювали штами плазмокоагулюючих стафілококів та гемолітичних стрептококів у кількості 106-107 КУО/мл, які були переважно чутливі до бета-лактамних антибіотиків всіх поколінь, макролітів, природних і напівсинтетичних аміноглікозидів. Із секрету 4 залоз (11,1%) було виділено асоціацію мікроорганізмів, яка складалася із кокових культур, грамнегативної палички і дріжджевих клітин. При неактивному перебігу в секреті залоз незначно превалювали золотисті стафілококи та гемолітичні стрептококи, але збільшувалася й доля непатогенних кокових мікроорганізмів, а їх кількість становила 105-106 КУО/мл. Їх антибіотикограми не мали суттєвих відмінностей від таких при активному перебігу. Виділення асоціацій мікроорганізмів стосувалося 8 залоз, що склало 17,5%. Висновок. Враховуючи наявність в секреті привушних залоз при загостренні хронічного паренхіматозного паротиту мікроорганізмів, які володіють факторами патогенності та мають підвищення їх кількості в залежності від активності перебігу захворювання, необхідно диференційовано підходити до проведення раціональної антибіотикотерапії щляхом інстиляцій в протокову систему протимікробних препаратів.Документ New challenges of distance teaching at the international medical faculty during the war and coronavirus pandemic in Ukraine(Полтавський державний медичний університет, 2024) Pikul, K. V.; Ilchenko, V. I.; Shaienko, Z. O.; Muravlоva, O. V.; Prylutskyi, K. Y.; Пікуль, Катерина Вікторівна; Ільченко, Валентина Іванівна; Шаєнко, Златослава Олексіївна; Муравльова, Оксана Василівна; Прилуцький, Костянтин ЮрійовичThe aim of this work is to address specific challenges related to the organization and future prospects of distance teaching in medical higher education institutions, especially pertinent amidst the current military situation in Ukraine. Materials and methods. In our analysis, we reviewed relevant experiences and documentation, considering the participation of medical students in higher education. The data analysis on student’s performance and engagement in online courses to assess the effectiveness of current distance teaching methods was performed. Results and discussion. The education of medical professionals at international faculties holds significant national importance, contributing to addressing various societal challenges and enhancing Ukraine's educational reputation. However, recent events such as the COVID-19 pandemic and martial law have posed new challenges for distance teaching practices in pedagogy. Ii is crucial for educators who work with international medical students to possess high levels of professionalism and moral integrity. Across the globe, simulation technologies are increasingly employed in medical training, offering innovative methods for preparing highly skilled medical personnel. One such technology is the "virtual patient," which allows learners to engage in realistic clinical scenarios, make diagnostic and treatment decisions, and understand the consequences of their actions without compromising patient safety. The development of communication and language skills among future medical professionals remains a pressing concern within higher education institutions. Utilizing technological storytelling methods to illustrate the journeys of successful specialists can provide valuable insights and inspiration for students. In the context of distance learning, maintaining prompt feedback channels between students and departmental teachers is essential for effective learning outcomes. Conclusion. Practical application of innovative methodological approaches provide with opportunity for teachers of medical higher education institutions to implement and improve the novel methods of work, to increase the effectiveness of the educational process and the level of knowledge of students of the international faculty. Innovative distance learning technologies stimulate the teacher's work, increase his/her professional level, since the organization of the educational process requires preparation for each class, constant pedagogical research, development and use of additional new materials, study of innovative technologies.