Український стоматологічний альманах, 2024, № 4
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Вплив методів аугментації альвеолярного відростка при операції видалення зуба на ефективність дентальної імплантації(Полтавський державний медичний університет, 2024) Колісниченко, М. О.; Локес, Катерина Петрівна; Kolisnychenko, M. O.; Lokes, K. P.Питання функціонального й естетичного оптимуму нині вкрай важливі у сфері надання стоматологічної допомоги населенню. Для вирішення питання атрофії кісткової тканини після операції видалення зуба використовуються різні матеріали: кісткові замінники (аутотрансплантати, алотрансплантати, ксенотрансплантати або алопластичні матеріали), мембрани, що резорбуються і не резорбуютьс, тощо. Метою дослідження було визначення впливу типу загоєння лунки видаленого моляра нижньої ще- лепи на ефективність проведення дентальної імплантації. У дослідженні брали учать 75 пацієнтів віком від 25 до 45 років, яким було показано видалення окремого моляра на нижній щелепі з подальшим плануванням дентальної імплантації, яких було розподілено на три клінічні групи залежно від методу проведення аугментації альвеолярного відростка. Перед виконанням хірургічного етапу дентальної імплантації, що відповідало 90-ій добі після операції видалення зуба, найнижчий показник оптичної щільності кісткової тканини мали пацієнти групи контролю, де загоєння лунки видаленого зуба відбувалося традиційно під кров’яним згустком. У першій і другій клінічних групах на 90-ту добу після встановлення імплантата продовжували виявляти вищу оптичну щільність кісткової тканини в ділянці встановленого дентального імплантата відносно групи контролю відповідно на 20,3% і 57,0%. Комбіноване використання гранул кісткового замінника тваринного походження і кератоксеноімплантата пі- сля операції видалення моляра нижньої щелепи забезпечує оптимальне формування новоутвореної кісткової тканини в ділянці лунки видаленого зуба, що сприяє процесам остеоінтеграції внутрішньокісткового дентального імплантата. The issues of functional and aesthetic optimum are extremely important in the field of providing dental care to the population nowadays. Different materials are used to solve the issue of bone atrophy after tooth extraction: bone substitutes (autografts, allografts, xenografts or alloplastic materials), resorbable and nonresorbable membranes, etc. The aim of the study was to determine the influence of the type of healing of the alveola of the removed mandibular molar on the effectiveness of dental implantation. Materials and methods. The study enrolled 75 patients aged 25 to 45 years who were indicated for removal of a single mandibular molar with subsequent planning of dental implantation. The results. Patients were enrolled into three clinical groups depending on the method of alveolar process augmentation. Before the surgical stage of dental implantation, which corresponded to the 90th day after the tooth extraction operation, the lowest indicator of the optical density of bone tissue was noted in patients of the control group, where the healing of the socket of the removed tooth took place traditionally under a blood clot. In the first and second clinical groups, on the 90th day after the installation of the implant, a higher optical density of bone tissue in the area of the installed dental implant, compared to the control group, continued to be observed by 20.3% and 57.0%, respectively. Conclusion. The combined use of granules of bone substitute of animal origin and keratoxenoimplant after the operation of removal of the mandibular molar leads to the optimal formation of newly formed bone tissue in the area of the socket of the removed tooth, which contributes to the processes of osseointegration of the intraosseous dental implant.Документ Таймінг лікування карієсу тимчасових молярів із використанням кофердаму(Полтавський державний медичний університет, 2024) Каськова, Людмила Федорівна; Садовські, Марина Олександрівна; Бережна, Олена Едуардівна; Лазарєва, Ксенія Анатоліївна; Мархоцька, Юлія Віталіївна; Зав’ялова, Катерина МихайлівнаЗбереження тимчасових молярів надзвичайно важливе в процесі формування і тимчасового, і постійного прикусу. Тому робота з дітьми раннього молодшого віку вимагає адекватної адаптації дитини і лікарем, і опікуном. Використання сучасних матеріалів, які забезпечують якісне лікування карієсу і його ускладнень у дітей, вимагає абсолютної ізоляції на дитячому прийомі, щоб мати можливість розраховувати на успіх проведеного лікування. У літературі висвітлено численні дослідження, що підтверджу- ють кращу збереженість реставрацій і герметиків, під час постановки яких було використано кофердам. Нами було проаналізовано лікування 40 дітей із діагнозом: гострий середній карієс тимчасових молярів. Усе лікування поділено на два етапи, тривалість яких ми порівнювали. Перший етап охоплював адаптацію дитини, фотопротокол, знеболювання й ізоляцію робочого поля, тобто до першого етапу ми віднесли і накладання кофердаму. Другий етап – це безпосередньо лікування карієсу: препарування і пломбування зуба, тобто етапи, найбільш психоемоційно тяжкі для дитини. У першій групі найбільш тривалими були етапи адаптації та лікування. У другій групі етап адаптації був меншим, а етап лікування, порівняно з першою групою, займав на 5 хвилин більше, що становить майже 20% загального часу лікування. Найбільш емоційно й технічно важкий для дитини етап був менший за часом у групі, де використовували кофердам. І було визначено вірогідну різницю тривалості етапу лікування в досліджуваних групах. Preservation of primary molars is extremely important in the process of forming both a temporary and, in the future, a permanent bite. Therefore, working with children of an early younger age requires adequate adaptation of the child both by the doctor and the guardian. The use of modern materials that provide highquality treatment of caries and its complications in children requires absolute isolation at the children's reception in order to be able to count on the success of the treatment. Numerous studies have been published in the literature, confirming the better preservation of restorations and sealants, during the installation of which rubber dam was used. We analyzed the treatment of 40 children diagnosed with acute middle caries of temporary molars. All treatment is divided into two stages, the duration of which we compared. The first stage included: adaptation of the child, photo protocol, analgesia and isolation of the working field, i.e. we included the application of a cofferdam to the first stage. The second stage is the direct treatment of caries: preparation and filling of the tooth, that is, the stages that are the most psycho-emotionally difficult for the child. In the first group, the stages of adaptation and treatment were the longest. In the second group, the adaptation stage was shorter, and the treatment stage, compared to the first group, took 5 minutes more, which is almost 20% of the total treatment time. The most emotionally and technically difficult stage for the child was shorter in time in the group where the rubber dam was used. In addition, the probable difference in the duration of the treatment stage in the studied groups was determined.Документ Особливості комп’ютерної просторової візуалізації та гістотопографії одонтогенних кератокіст щелеп при їх ускладненій діагностиці(Полтавський державний медичний університет, 2024) Аветіков, Давид Соломонович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Торопов, Олександр Анатолійович; Яценко, Павло Ігорович; Локес, Катерина ПетрівнаВисвітлено встановлення рентгенологічних і гістологічних особливостей одонтогенних кератокіст за умов експансивного ураження з використанням комп’ютерної томографії з контрастуванням, панорамної рентгенографії з подальшою біопсією новоутвору. Ці новоутвори є відносно поширеними і становлять 10–12% кіст усіх щелеп, зазвичай виникають у другому і третьому десятиліттях життя. У літературі є поодинокі дані щодо гістологічних досліджень з візуалізації одонтогенних кератокіст без ознак мінералізації або кальцифікації всередині вогнища ураження, що ускладнює диференціювальну діагностику з іншими новоутворами кісткової тканини щелеп. Більшість авторів вважає, що цей феномен пов'язаний із високою концентрацією білка в'язкого густого кератину в просвіті кісти. Матеріали і методи дослідження. Комп’ютерну візуалізацію проводили за допомогою програмного забезпечення конусно-променевого комп’ютерного томографа «Morita R-100» після ін'єкції контрастного матеріалу. Сканування виконували з кроком 0,5 мм. Для уточнення остаточного клінічного діагнозу проводили біопсію з подальшим гістологічним дослідженням. Результати. Авторми встановлено такі основні рентгенологічні особливості кератокіст: оболонка новоутвору часто фестончаста; спостерігається розширення новоутвору, особливо в напрямку язикового боку, зростання вздовж тіла нижньощелепної кістки; зміщення зубів, що розвиваються; резорбція коренів прорізаних зубів і екструзія зубів, що прорізуються; на панорамній рентгенограмі просвіт новоутвору прозорий (45,7% випадків), а іноді каламутний (54,3% випадків). За даними КТ із контрастуванням, високе згасання в експансивному доброякісному ураженні нижньої щелепи може вказувати на ОКК. Установлено, що високе згасання в цьому випадку є наслідком високої концентрації білка в щільному кератині, що заповнює просвіт (82,5% випадків); можуть містити крововилив (10,2%) або кальцифікацію (7,3%), яку на гістологічному дослідженні не виявлено. За результатами гістологічного дослідження всі одонтогенні кератокісти авторами поділено на паракератотичні та ортокератотичні підтипи, належать до характеристик слизової оболонки і типу кератину, що виробляється. Висновок. Нами підтверджено думку багатьох авторів, що у порівнянні з паракератотичним підтипом, ортокератотичний підтип виробляє кератин, більш схожий на нормальний кератин, що виробляється шкірою. This article is devoted to the establishment of radiological and histological features of odontogenic keratocysts under the conditions of an expansive lesion using computed tomography with contrast, panoramic radiography with subsequent biopsy of the neoplasm. These neoplasms are relatively common and account for 10–12% of all jaw cysts, usually occurring in the second and third decades of life. In the published materials, there are isolated data on histological studies on visualization of odontogenic keratocysts without signs of mineralization or calcification inside the lesion, which complicates differential diagnosis with other neoplasms of the jaw bone tissue. Most authors believe that this phenomenon is associated with a high concentration of viscous dense keratin protein in the lumen of the cyst. Мaterials and methods. Computer imaging was performed using the Morita R-100 cone-beam computed tomography software after contrast material injection. Scanning was performed with a step of 0.5 mm. To clarify the final clinical diagnosis, a biopsy was performed followed by a histological examination. The results. We established the following main radiological features of keratocyst: the shell of the neoplasm is often scalloped; there is an expansion of the neoplasm, especially in the direction of the lingual side, growth along the body of the mandibular bone; displacement of developing teeth; resorption of the roots of erupted teeth and extrusion of erupting teeth; on a panoramic X-ray, the neoplasm's lumen is transparent (45.7% of cases), and sometimes cloudy (54.3% of cases). According to contrast-enhanced CT, high attenuation in an expansive benign lesion of the lower jaw is suggestive of keratocyst. It was found that the high attenuation in this case is the result of a high concentration of protein in the dense keratin filling the lumen (82.5% of cases); may contain hemorrhage (10.2%) or calcification (7.3%), which was not detected during histological examination. Upon histological examination, all odontogenic keratocysts (OKC) are divided by us into parakeratotic and orthokeratotic subtypes, related to the characteristics of the mucous membrane and the type of keratin produced. Conclusions. We confirmed the opinion of many authors that compared to the parakeratotic subtype, the orthokeratotic subtype produces keratin more similar to the normal keratin produced by the skin.Документ Корекція екзогенних факторів ризику уражень пародонта в пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки та їх подружжя(Полтавський державний медичний університет, 2024) Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Ємельянов, Дмитро Вікторович; Petrushanko, T. O.; Emelyanov, D. V.Зниження адаптаційних можливостей пародонта до постійної дії екзогенних факторів відбувається на тлі неалкогольної жирової хвороби печінки. Корекція таких факторів створює сприятливі умови для лікування і профілактики коморбідної патології. У дослідженні взяли участь 44 сімейні пари і 25 соматично здорових пацієнтів, які обстежені клінічно стоматологом і гастроентерологом, проанкетовані щодо харчових звичок і догляду за порожниною рота. Визначено, що найбільш поширеною звичкою серед обстежених осіб було зловживання простими вуглеводами. У 88,6% хворих основної групи діагностовано запальну патологію пародонта; поширеною клінічною формою у 61,3% осіб був хронічний генералізований пародонтит ІІ ступеня тяжкості, тоді як у групі спостереження така патологія виявлена у 43,1% осіб (у 13,6% – хронічний катаральний гінігвіт, у 20,4% – хронічний генералізований пародонтит І ступеня). Через 12 місяців упровадження лікувально-рофілактичних заходів відбулося достовірне зменшення наявності різної комбінації звичок у пацієнтів обох груп із позитивною динамікою запальних хвороб тканин пародонта. Reduction of periodontal adaptive capacity to the constant action of exogenous factors occurs against the background of non-alcoholic fatty liver disease. Correction of such factors creates favorable conditions for the treatment and prevention of comorbid pathology. The study involved 44 married couples and 25 somatically healthy patients who were clinically examined by a dentist and a gastroenterologist, and questioned about their eating habits and oral care. It was determined that the most common habit among the subjects was the abuse of simple carbohydrates. In 88.6% of patients in the main group, inflammatory periodontal disease was diagnosed, the most common clinical form in 61.3% of patients was chronic generalized periodontitis of the second degree of severity, while in the observation group such pathology was detected in 43.1% of patients (13.6% had chronic catarrhal gingivitis, 20.4% had chronic generalized periodontitis of the first degree). After 12 months of implementation of treatment and prevention measures, there was a significant decrease in the presence of various combinations of habits in patients of both groups with positive dynamics of inflammatory diseases of periodontal tissues.Документ Рівень імуноглобулінів ротової рідини в пацієнтів із дефіцитом секреторного імуноглобуліну А при генералізованому пародонтиті(Полтавський державний медичний університет, 2024) Силенко, Ганна Михайлівна; Скрипников, Петро Миколайович; Силенко, Юрій Іванович ; Ізмайлова, Ольга Віталіївна; Силенко, Богдан Юрійович; Sylenko, H. M.; Skrypnikov, P. M.; Sylenko, Yu. I.; Izmailova, O. V.; Sylenko, B. Yu.Однією з масштабних проблем стоматології є генералізований пародонтит (ГП). Пародонтит характеризується руйнуванням сполучної тканини, втратою періодонтального прикріплення й резорбцією альвеолярної кістки. Деструкція тканини при захворюваннях пародонта виникає внаслідок дії патогенної мікрофлори і взаємодії імунної та запальної реакції. Імунна система активується для захисту від локальної мікробної атаки і продуктів їх руйнування внаслідок поширення або проникнення в тканини ясен. Матеріали й методи. Було обстежено 85 пацієнтів, які звернулися в клініку стоматологічної допомоги з генералізованим пародонтитом, і на підставі клінічних проявів вторинного імунодефіциту проведено дослідження стану їхнього гуморального імунітету порожнини рота. У процесі роботи було сформовано дві групи дослідження: контрольна (група I), куди ввійшли 10 осіб із клінічно здоровими тканинами пародонта, й основна (група II). Основну групу пацієнтів було розділено на дві підгрупи: підгрупа 1 – пацієнти з ГП II-III ступенів тяжкості та нормальним умістом sIgA (10 осіб), підгрупа 2 – пацієнти з ГП II-III і дефіцитом sIgA в ротовій рідині (15 осіб). Визначали sIgA, IgG та IgМ ротової рідини імуноферментним методом. Результати. Рівень sIgA в ротовій рідині пацієнтів другої підгрупи був знижений – 58,0–87,83 мкг/мл; концентрація цього імуноглобуліну в першій підгрупі становила 173,43–258,82 мкг/мл; в осіб контрольної групи цей показник становив 192,6-278,18 мкг/мл. Виявлення дефіциту секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині пацієнтів із ГП дозволяє правильно скоригувати схему лікування. У паISSN 2409-0255. Український стоматологічний альманах. 2024. № 4 39 пацієнтів із ГП спостерігається, порівняно з особами контрольної групи й підгрупи 1, достовірне зниження в ротовій рідині рівня sIgА й підвищення IgG та IgМ. Усім пацієнтам із ГП проводилося комплексне лікування. Лікування другої підгрупи доповнювали комплексною пародонтальною пов’язкою, що містила імуномодуляційний препарат (розчин дезоксирибонуклеату натрію 0,25%), аскорбінову кислоту, рутин, календули мазь та ін. Призначали у вигляді пародонтальних пов’язок [20] на ясна на 2-3 год – 5 днів. Використання запропонованої схеми лікування задля корекції порушень гуморального захисту супроводжується значним підвищенням рівня sIgА ротової рідини й нормалізацією рівнів IgG та IgМ. Висновки. Застосування спрямованої імунокорекції підвищує клінічну ефективність лікування хронічного ГП. Це підтверджено віддаленими результатами й досягненням стійкої ремісії в пацієнтів. One of the major challenges in dentistry is generalized periodontitis (GP). Periodontitis is characterized by the destruction of connective tissue, loss of periodontal attachment, and resorption of alveolar bone. Tissue destruction in periodontal diseases occurs as a result of the action of pathogenic microflora and the interaction of the immune and inflammatory response. The immune system is activated to protect against local microbial attack and the products of their destruction as a result of the spread or penetration into the gingival tissues. Materials and methods. We examined 85 patients who visited the dental clinic with generalized periodontitis and, based on clinical manifestations of secondary immunodeficiency, conducted a study of the state of their humoral immunity of the oral cavity. During the study, two research groups were established: the control group (group I), which consisted of 10 individuals with clinically healthy periodontal tissues, and the main group (group II). The main group was further divided into two subgroups: subgroup 1 included patients with stage II-III GP and normal levels of sIgA (10 individuals), while subgroup 2 comprised patients with stage IIIII GP and sIgA deficiency in oral fluid (15 individuals). The levels of sIgA, IgG, and IgM in oral fluid were measured using an immunoenzymatic method. Results. The level of sIgA in the oral fluid of patients in the second subgroup was reduced - 58.0 - 87.83 μg/ml, the concentration of this immunoglobulin in the first subgroup was 173.43-258.82 μg/ml, in the control group this indicator was 192.6-278.18 μg/ml. Detecting a deficiency of secretory immunoglobulin A (sIgA) in the oral fluid of patients with GP enables the appropriate adjustment of treatment regimens. All patients with AP received comprehensive treatment. The treatment of the second subgroup was supplemented with a complex periodontal dressing, which included an immunomodulatory drug, a solution of sodium deoxyribonucleate 0.25%, ascorbic acid, rutin, calendula ointment, etc. It was prescribed in the form of periodontal dressings on the gums for 2-3 hours - 5 days. In patients with GP, there is a significant decrease in sIgA levels, along with an increase in IgG and IgM levels, compared to individuals in the control group and subgroup 1. Implementing the proposed treatment regimen to correct humoral protection deficiencies results in a significant increase in sIgA levels in the oral fluid, along with the normalization of IgG and IgM levels. Conclusions. The implementation of targeted immunocorrection enhances the clinical effectiveness of chronic GP treatment, as evidenced by long-term results demonstrating stable remission in patients.Документ Використання термопластичних базисних матеріалів у клініці ортопедичної стоматології при лікуванні пацієнтів із повною втратою зубів(Полтавський державний медичний університет, 2024-12-25) Кузь, Віталій Сергійович ; Kuz, V. S.Актуальність. Виготовлення якісних знімних ортопедичних конструкцій є однією з найважливіших і остаточно невирішених проблем в клініці ортопедичної стоматології. З метою вирішення цієї проблеми останніми роками ведуться розробки нових базисних стоматологічних матеріалів та їх дослідження. В даний час лікарі стоматологи-ортопеди все частіше використовують безакрилові термопластичні базисні матеріали. Вони дають можливості для лікування пацієнтів, сприяючи підвищенню комфорту, функціональності та естетики повних знімних протезів. Мета. Вивчити ефективність застосування базисних термопластичних матеріалів «Vertex ThermoSens» та «Deflex Acrylato» в клініці ортопедичної стоматології у пацієнтів з повною відсутністю зубів. Матеріали і методи дослідження. В дослідженнях були використані такі базисні матеріали, як поліамід (нейлон) «Vertex ThermoSens» (Нідерланди) та термопластичний матеріал на основі поліметилметакрилату «Deflex Acrylato» (Аргентина). Нами було проведено лікування 30 пацієнтів з повною відсутністю зубів, які протягом останніх 4-5 років користувалися повними знімними протезами, виготовленими з акрилових базисних стоматологічних матеріалів. Пацієнтам були виготовленні нові повні знімні протези з термопластичних базисних стоматологічних матеріалів «Vertex ThermoSens» та «Deflex Acrylato». Оцінка ефективності протезування проводилась за допомогою використання електроміографії власне жувальних м’язів (безпосередньо після протезування та у визначені віддалені терміни). Результати. При аналізі та статистичній обробці показників електроміограм пацієнтів першої та другої груп до протезування амплітуда стискання при проведенні проби «вольове стиснення» знизилася до 188,91±5,16 мкВ та до 201,13±6,03 мкВ при проведенні проби «довільне жування», що суттєво відрізняється від показників норми. Що стосується оцінки коефіцієнта «К», який у пацієнтів з інтактними зубними рядами максимально наближається до одиниці, то його значення збільшилось майже в двічі і складає 2,32±0,07. Після проведеного ортопедичного лікування амплітуда стискання значно збільшується, а коефіцієнт «К» наближається до одиниці. Кількісні показники електроміографічних досліджень у пацієнтів першої та другої клінічних груп через місяць та через рік користування повними знімними протезами майже не різняться між собою та наближаються до норми. Висновки. На підставі проведених досліджень в клініці ортопедичної стоматології ми відмітили, що при виготовленні повних знімних протезів з базисних термопластичних матеріалів «Vertex ThermoSens» та «Deflex Acrylato» досягається краща фіксація та стабілізація цих конструкцій за рахунок більш точного відображення рельєфу слизової оболонки протезного ложа. Такі протези дуже добре обробляються та поліруються, що суттєво підвищує їх якість та зменшує ризик запалення слизової оболонки протезного ложа. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що адаптація до таких протезів проходить у коротші терміни і майже без корекцій. Background. Fabrication of high-quality removable orthopedic structures is one of the most important and still unsolved problems in the clinic of prosthetic dentistry. In order to solve this problem, in recent years, new basic dental materials have been developed and researched. Nowadays, orthopedic dentists are increasingly using acrylic-free thermoplastic base materials. They provide opportunities for the treatment of patients, contributing to the improvement of comfort, functionality and aesthetics of complete dentures. The aim of the study is to examine the effectiveness of using basic thermoplastic materials «Vertex ThermoSens» and «Deflex Acrylato» in an orthopedic dentistry clinic in patients with complete absence of teeth. Materials and methods. The base materials used in the study were polyamide (nylon) by «Vertex ThermoSens» (Netherlands) and thermoplastic material based on polymethyl methacrylate by «Deflex Acrylato» (Argentina). We treated 30 patients with complete absence of teeth who had been wearing complete removable dentures made of acrylic base dental materials for the past 4-5 years. New complete dentures were made of thermoplastic dental base materials «Vertex ThermoSens» and «Deflex Acrylato». The effectiveness of prosthetics was evaluated using electromyography of the masticatory muscles (immediately after prosthetics and in certain long-term periods). Results. When analyzing and statistically processing the electromyograms of patients of the first and second groups before prosthetics, the amplitude of compression during the «voluntary compression» test decreased to 188.91 ±5.16 pV and to 201.13±6.03 pV during the «voluntary chewing» test, which is significantly different from the norm. As for the assessment of the coefficient «K», which in patients with intact dentition is as close to one as possible, its value has almost doubled and is 2.32±0.07. After the orthopedic treatment, the clenching amplitude increases significantly, and the coefficient «K» approaches one. Quantitative indicators of electromyographic studies in patients of the first and second clinical groups after a month and a year of use of complete removable dentures almost do not differ from each other and are close to normal. Conclusions. Based on the research conducted in the clinic of prosthetic dentistry, we noted that in the manufacture of complete dentures from the base thermoplastic materials «Vertex ThermoSens» and «Deflex Acrylato», better fixation and stabilization of these structures is achieved due to a more accurate reflection of the relief of the mucous membrane of the prosthetic bed. Such prostheses are very well processed and polished, which significantly improves their quality and reduces the risk of inflammation of the prosthetic bed mucosa. Based on this, it can be concluded that adaptation to such prostheses takes place in a shorter time and almost without corrections.