Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 24, вип. 2 (86)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Статистичний аналіз поширеності внутрішніх розладів скронево-нижньощелепних суглобів у пацієнток на основі класифікації за C. H. Wilkes(Полтавський державний медичний університет, 2024-05) Новіков, Вадим Михайлович; Горбаченко, Олег Борисович; Резвіна, Катерина Юріївна; Коросташова, Марія Анатоліївна; Novikov, V. M.; Gorbachenko, O. B.; Rezvika, K. Yu.; Korostashova, M. A.Рівні тяжкості дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу можуть бути оцінені за певними параметрами на основі зображень, отриманих за допомогою магнітно-резонансної томографії. Щоб оцінити стан суглобу та вибрати оптимальний план лікування в залежності від виявлених змін на зображеннях магнітно-резанансної томографії було обрано найбільш поширену класифікацію за C. H. Wilkes. Це дослідження мало на меті оцінити ступінь тяжкості симптомів дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу у жінок репродуктивного та постклімактеричного віку згідно класифікації C. H. Wilkes. Об’єкти та методи дослідження. Було обрано 63 пацієнтки: репродуктивного періоду життя n=45 та постклімактеричного n=17. Детально описана магнітно-резонансна томографія та поставлений діагноз згідно з класифікацією C. H. Wilkes. Проведений статистичний аналіз шляхом розрахунку тесту χ2 з метою аналізу незалежності між категоріальними змін- ними; коефіцієнт кореляції за Кендалом. Результати. Захворювання скронево-нижньощелепного суглобу мають більшу поширенність серед жінок репродуктивного віку порівняно з жінками постклімактеричного віку. Це може бути пов'язано з гормональними змінами, характерними для репродуктивного періоду: у групі репродуктивного віку спостерігається більше різноманіття стадій захворювання, в той час як у групі постклімактеричного віку переважає IV стадія. Це може вказувати на вплив вікових факторів у розвитку скронево-нижньощелепного суглоба. Зв'язок між віком та захворюваннями скронево-нижньощелепного суглобу має статистично значущу кореляцію. Результати тесту χ2 показують статистично значущий зв'язок між віком та стадіями захворювання скронево-нижньощелепного суглоба. Крім того, коефіцієнт кореляції Кендалла підтверджує наявність помірного ступеню зв'язку між віком та стадіями захворювання. Висновок. Результати аналізу розподілу стадій захворювання скронево-нижньощелепного суглобу між віковими групами можуть слугувати важливими даними для оптимізації клінічної практики, покращення результатів лікування та збільшення якості життя пацієнтів. Наприклад, наше дослідження вказує, що Ⅱ стадія за класифікацією C. H. Wilkes більш поширена у жінок репродуктивного віку, а Ⅳ – у жінок постклімактеричного віку. Лікарі можуть враховувати це при розробці індивідуальних планів лікування. Severity levels of temporomandibular joint dysfunction can be assessed by certain parameters based on images obtained using magnetic resonance imaging. In order to assess the condition of the joint and choose the optimal treatment plan depending on the detected changes on the magnetic resonance imaging images, the most common classification according to C. H. Wilkes was chosen. This study aimed to assess the severity of temporomandibular joint dysfunction symptoms in women of childbearing and post-menopausal age according to the C. H. Wilkes classification. Participants and methods. 63 patients were selected: reproductive period n=45 and post-menopausal n=17. Magnetic resonance imaging is described in detail and the diagnosis according to the C. H. Wilkes classification is made. Statistical analysis was carried out by calculating the χ2 test in order to analyze the independence between categorical variables; Kendall's correlation coefficient was applied to assess the correlation between age and disease stages. Results. Diseases of the temporomandibular joint are more common among women of child-bearing age compared to women of postmenopausal age. This may be related to hormonal changes characteristic of the reproductive period: in the group of child-bearing age, there is a greater variety of stages of the disease, while in the group of post-menopausal age, stage IV prevails. This may indicate the influence of age factors on TMJ development. The relationship between age and diseases of the temporomandibular joint has a statistically significant correlation. The results of the χ2 test show a statistically significant relationship between age and TMJ disease stages. In addition, Kendall's correlation coefficient confirms the presence of a moderate degree of relationship between age and stages of the disease. Conclusion. The results of the analysis of the distribution of temporomandibular joint disease stages between age groups can serve as important data for optimizing clinical practice, improving treatment outcomes, and increasing patients' quality of life. For example, our study indicates that stage Ⅱ according to the classification of C. H. Wilkes is more common in women of reproductive age, and stage Ⅳ is more common in women of postmenopausal age. Clinicians should take this dada into account when developing individual treatment plans.Документ Вплив вакцинального статусу пацієнтів на клінічні особливості перебігу кору(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Марченко, Олена Геннадіївна; Коваль, Тетяна Ігорівна; Ізюмська, Олена Михайлівна; Стеценко, О. О.; Олефір, С. А.; Marchenko, O. H.; Koval, T. I.; Iziumska, O. M.; Stetsenko, O. O.; Olefir, S. A.Кір є небезпечним і дуже заразним вірусним захворюванням з тенденцією до швидкого поширення. Захворюваність на кір має циклічний характер з періодичністю спалахів раз на 5-6 років та має прямий зв'язок з рівнем вакцинації від даного захворювання. Кір може набувати тяжкого клінічного перебігу та мати серйозні, часом, летальні наслідки. Мета дослідження: порівняти особливості клінічного перебігу кору залежно від вакцинального статусу пацієнтів. Проаналізовано медичні карти 218 пацієнтів віком від 18 до 55 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в комунальному підприємстві «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради» з діагнозом кору. Проведений порівняльний аналіз клінічних особливостей кору залежно від вакцинального статусу з використанням методів описової статистики відповідно до передумов аналізу. Порівняння клінічного перебігу захворювання залежно від вакцинального статусу не виявило статистично достовірної різниці у клінічних симптомах між групами вакцинованих і невакцинованих від кору осіб. Однак у групі невакцинованих пацієнтів достовірно частіше мав місце тяжкий перебіг кору, порівняно з невакцинованими (р=0,003). Дослідження частоти реєстрації ускладнень виявило, що у вакцинованих осіб їх частота була нижчою, ніж у неімунних хворих (р=0,051), зокрема пневмонії (р=0,006). Серед вакцинованих осіб не було зафіксовано жодного випадку ускладнення у вигляді корового енцефаліту та ентероколіту. Отже перебіг захворювання характеризувалося типовими клінічними ознаками з переважанням інтоксикаційного синдрому, появою типового висипу, його етапністю, наявністю катарального, та рідше, кишкового синдромів. Встановлено, що у вакцинованих осіб достовірно рідше мав місце тяжкий перебіг кору, а частота виникнення ускладнень, зокрема пневмонії, була вірогідно нижчою, ніж у невакцинованих пацієнтів.Measles is a dangerous and highly contagious viral disease with a tendency to spread rapidly. The incidence of measles is cyclical with outbreaks occurring every 5-6 years and is directly related to the level of vaccination against the disease. Measles can become severe clinical course and have serious, sometimes fatal consequences. The purpose of the study is to compare the clinical course of measles depending on the vaccination status of patients. We analysed medical records of 218 patients aged 18 to 55 years who were inpatients with a diagnosis of measles at the Poltava Regional Clinical Infectious Diseases Hospital. The clinical features of measles were compared based on vaccine status using descriptive statistics methods in accordance with the analysis requirements. Comparison of the clinical course of the disease depending on vaccination status did not reveal a statistically significant difference in clinical symptoms between the groups of vaccinated and unvaccinated individuals. However, in the group of unvaccinated patients, a severe course of measles was significantly more often observed compared to those who were vaccinated (p = 0.003). The incidence of complications was studied and found to be lower in vaccinated individuals than in non-immune patients (p = 0.051), specifically pneumonia (p = 0.006). No cases of complications such as measles encephalitis and enterocolitis were recorded among vaccinated individuals. Thus, the course of the disease was characterised by typical clinical signs with a predominance of intoxication syndrome, the appearance of a typical rash, its stages, the presence of catarrhal and, less often, intestinal syndromes. It was found that vaccinated individuals had significantly less frequent severe measles, and the incidence of complications, including pneumonia, was was significantly lower than in unvaccinated patients.Документ Роль вікового гіпогонадизму в патогенезі морфо-функціональних змін сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Савченко, Роман Борисович; Максименко, Оксана Олександрівна; Savchenko R. B.; Maksymenko O. O.Одна із ключових характеристик нижніх сечових шляхів – гормонозалежність. Патофізіологічні механізми симптомів нижніх сечових шляхів у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози включають наявність інфравезикальної обструкції, утворення фіброзного каркасу сечового міхура, порушення уротеліального бар’єру, зміни нервових і судинних мереж малого тазу, але на сьогоднішній день, бракує даних про патофізіологічний зв’язок між дефіцитом тестостерону та морфо-функціональними змінами сечового міхура. Мета дослідження вивчити роль вікового гіпогонадизму в патогенезі морфо-функціональних змін сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Проаналізовані результати обстеження 70 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози віком від 47 до 83 років (67,94±7,42). До першої групи увійшли 20 хворих із симптомами накопичення: тривалість захворювання – 4±1,8 роки, Міжнародна оцінка симптомів при захворюванні простати – 16±4,5 балів, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, відсутність залишкової сечі. До другої групи увійшли 20 хворих із неповним випорожненням сечового міхура: тривалість захворювання – 5,8±3,5 років, I-PSS – 26±3,9 балів, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, залишкова сеча – 150,1±80,8 мл. До третьої групи увійшли 30 хворих із цистостомою: тривалість захворювання – 10,6±3,3 років, перед накладенням цистостоми: Міжнародна оцінка симптомів при захворюванні простати – 33,1±1,88 балів, ЗС – 1093,3±458,8 мл. Під час оперативного втручання всім хворим на доброякісну гіперплазію передміхурової залози брався біоптат передньої стінки сечового міхура. У хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози в стадії компенсації сечового міхура, рівень загального тестостерону складав 15,39±1,44 нмоль/л, показник шкали старіння чоловіків 24,80±5,78 балів. Морфометричний аналіз тканини сечового міхура: діаметр просвіту артеріол – 27,96±2,14 мкм, товщина стінки артеріол – 16,03±1,83 мкм, індекс Керногана для артеріол – 1,22±0,17, питома вага сполучної тканини – 4,48±0,82%, діаметр лейоміоцитів – 7,46±1,66 мкм. У хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози в стадії субкомпенсації сечового міхура, рівень загального тестостерону складав 10,92±2,24 нмоль/л, показник шкали старіння чоловіків 37,9±8,0 балів. Морфометричний аналіз тканини сечового міхура: діаметр просвіту артеріол – 23,78±1,62 мкм, товщина стінки артеріол – 18,30±1,32 мкм, індекс Керногана для артеріол – 1,65±0,18, питома вага сполучної тканини – 11,80±1,22%, діаметр лейоміоцитів – 7,07±1,93 мкм. У хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози в стадії декомпенсації сечового міхура, рівень загального тестостерону – 9,66±2,13 нмоль/л, показник шкали старіння чоловіків 55,80±6,69 балів. Морфометричний аналіз тканини сечового міхура: діаметр просвіту артеріол – 19,0±2,08 мкм, товщина стінки артеріол – 21,01±1,57 мкм, індекс Керногана для артеріол – 2,41±0,32, питома вага сполучної тканини – 29,46±1.35%, діаметр лейоміоцитів – 4,75±1,87 мкм. Отже, обструктивний компонент виступає не єдиним причинним фактором декомпенсації сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Зниження рівня тестостерону запускає каскад патологічних процесів, які негативно впливають на морфо-функціональний стан сечового міхура та погіршують результати оперативного лікування хворих із доброякісною простатичною обструкцією. Pathophysiological mechanisms of lower urinary tract symptoms in patients with benign prostatic hyperplasia include infravesical obstruction, formation of a fibrous framework in the urinary bladder, disruption of the urothelial barrier, and changes in the nervous and vascular networks of the pelvis. However, to date, there is a lack of data on the pathophysiological relationship between testosterone deficiency and morpho-functional changes of the bladder. The purpose of this study is to investigate the role of age-related hypogonadism in the pathogenesis of morpho-functional changes in the urinary bladder among patients with benign prostatic hyperplasia. The results of the examination of 70 patients with benign prostatic hyperplasia, aged from 47 to 83 years (mean age 67.94 ± 7.42 years), were analyzed. The first group consisted of 20 patients, whose disease duration was 4 ± 1.8 years. They had an International Prostate Symptom Score (IPSS) of 16 ± 4.5 points, a maximum flow rate (Qmax ) of 15.8 ± 2.4 ml/s, an average flow rate (Qave) of 12.8 ± 2.8 ml/s, and no post-void residual. The second group included 20 patients with incomplete bladder emptying, with a disease duration of 5.8 ± 3.5 years. Their IPSS was 26 ± 3.9 points, Qmax was 10.8 ± 2.5 ml/s, Qave was 4.4 ± 1.4 ml/s, and post-void residual was 150.1 ± 80.8 ml. The third group comprised 30 patients who had undergone cystostomy, with a disease duration of 10.6 ± 3.3 years. Before cystostomy, their IPSS was 33.1 ± 1.88 points, and post-void residual was 1093.3 ± 458.8 ml. During surgery, all patients with benign prostatic hyperplasia were taken a biopsy from the anterior wall of the bladder. In benign prostatic hyperplasia patients in the stage of bladder compensation, the level of testosterone was 15.39±1.44 nmol/l, the Aging Males Symptoms indicator was 24.80±5.78 points. Morphometric analysis of bladder tissue demonstrated the following: the diameter of the lumen of arterioles was 27.96±2.14 μm, the thickness of the arteriole wall was 16.03±1.83 μm, the Kernoghan index for arterioles was 1.22±0.17, the specific gravity of connective tissue made 4.48±0.82%, the diameter of SMCs was 7.46±1.66 μm. In benign prostatic hyperplasia patients in the stage of bladder subcompensation, the level of testosterone was 10.92±2.24 nmol/l, the Aging Males Symptoms index was 37.9±8.0 points. Morphometric analysis of bladder tissue revealed the following: the diameter of the arteriole lumen was 23.78±1.62 μm, the thickness of the arteriole wall was 18.30±1.32 μm, the Kernoghan index for arterioles was q1.65±0.18, the specific gravity of the connective tissue made up 11.80±1.22%, the diameter of SMCs was 7.07±1.93 μm. In benign prostatic hyperplasia patients in the stage of bladder decompensation, the level of testosterone is 9.66±2.13 nmol/l, the Aging Males Symptoms index is 55.80±6.69 points. Morphometric analysis of bladder tissue showed the following: the diameter of the arteriole lumen was 19.0±2.08 μm, the thickness of the arteriole wall – 21.01±1.57 μm, the Kernoghan index for arterioles was 2.41±0.32, the specific gravity of the connective tissue made up 29. 46±1.35%, the diameter of SMCs was 4.75±1.87 μm. The obstructive component is not the only causal factor of bladder decompensation in patients with benign prostatic hyperplasia. A decrease in the level of testosterone triggers a cascade of pathological processes that negatively affect the morpho-functional state of the prostate gland and worsen the results of surgical treatment of patients with benign prostatic obstruction.Документ Сучасні погляди на лікування пацієнтів з мікротією(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Торопов, Олександр Анатолійович; Личман, Віталій Олександрович; Локес, Катерина Петрівна; Toropov, O. A.; Lychman, V. O.; Lokes, K. P.Необхідність відновлення зовнішнього вуха була актуальною ще з прадавніх часів, найдавніший рукопис з реконструкції вуха датується 600-им роком до нашої ери. Метою дослідження був пошук та аналіз наукових джерел в Україні та світі, щодо новітніх методів лікування пацієнтів з мікротією. Для вивчення матеріалів дослідження нами був використаний бібліосемантичний та аналітичний метод. Мікротія – це аномалія розвитку зовнішнього вуха, яка призводить до деформованої вушної раковини. Зустрічається дана патологія від 1 до 5 випадків на 10000 осіб. З літературних джерел відомо, що захворюваність у пацієнтів чоловічої статті вища ніж у жіночої майже у 2,5 рази, також для даної патології притаманне переважне ураження правої сторони, що створює явну виражену асиметрію, причому цей показник складав 83% випадків від усіх випадків. Для лікування мікротії рекомендують хірургічну реконструкцію, це технічно складна операція під час якої дуже складно досягти бажаного естетичного результату. Реконструкція зазвичай виконується за допомогою аутологічного реберного хряща, однак реконструктивна хірургія з використанням даної методики є складною та вимагає передових хірургічних навичок, а ускладнення, викликані цією операцією, такі як пневмоторакс, післяопераційний біль, деформація грудної стінки та утворення патологічних рубців, є неминучими. Сучасні методи хірургічного втручання з приводу реконструкції лікарі почали виконувати за допомогою імплантату з пористого поліетилену високої щільності. Це одна з сучасних методик, яка стає все більш популярною, через труднощі у досягненні чудових косметичних результатів за допомогою аутологічної реконструкції реберного хряща. На підставі використаного бібліосемантичного та аналітичного методів, за допомогою яких опрацьовували літературні данні, ми вважаємо, що дана тематика потребує подальшого вивчення та мультидисциплінарного підходу з обов’язковою участю отоларингологів та щелепно-лицевих хірургів у лікуванні даної патології. Microtia, a developmental anomaly of the external ear resulting in a deformed auricle, affects 1 to 5 individuals per 10,000. Literature suggests a male predominance, with nearly 2.5 times more male patients affected than females. Additionally, there is a notable right-sided predilection, leading to pronounced asymmetry, observed in approximately 83% of cases. Surgical reconstruction is the primary treatment for microtia, albeit a technically demanding procedure with challenges in achieving optimal aesthetic outcomes. Reconstruction typically involves autologous costal cartilage, known for its effectiveness but requiring advanced surgical skills. Complications, including pneumothorax, postoperative pain, chest wall deformity, and pathological scarring, are common with this approach. In recent years, surgeons have increasingly adopted modern techniques utilizing porous high-density polyethylene implants for reconstruction. This approach is gaining popularity due to the challenges associated with achieving satisfactory cosmetic results using autologous costal cartilage reconstruction. Based on the bibliosemantic and analytical methods employed to analyze the literature, we posit that this topic necessitates further investigation and a multidisciplinary approach. The involvement of otolaryngologists and maxillofacial surgeons is imperative for the comprehensive treatment of this pathology.Документ Кісткоутворення та остеорезорбція у пацієнтів із післяопераційними дефектами кісткової тканини нижньої щелепи на тлі запальних процесів(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Хатту, Вікторія Віталіївна; Khattu, V. V.Операція видалення зуба протягом тривалого часу є найбільш поширеним оперативним втручанням. Важливою умовою для подальшого заміщення дефекту зубного ряду, в тому числі й за рахунок дентальної імплантації - збереження висоти альвеолярного паростку, який зазнає суттєвого зниження після видалення зуба. Метою дослідження було встановити вплив кріоконсервованої плаценти та кверцетину на маркери кісткоутворення та остеорезорбції у ротовій рідині. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів, яким було проведено видалення зуба нижньої щелепи на тлі запального процесу. Пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб: 1-ша група - після видалення зуба застосовувався препарат кріоконсервованої плаценти; 2-га група – проводилася комбінована терапія кріоконсервованої плаценти в поєднанні з кверцетином; 3-тя (контрольна) група – видалення зуба проводилося за класичною методикою. Вміст остеокальцину та матриксної металопротеїнази-8 у ротовій рідині пацієнтів усіх клінічних груп визначали на 1-шу, 10-ту, 20-ту, 30-ту, 90-ту та 180-ту добу після операції видалення зуба. Антагонізм «остеокальцин матриксна металопротеїназа-8» відмічали у ротовій рідині в процесі репаративного остеогенезу. Проте, статистично значущі зміни даного маркеру відмічали на більш ранніх термінах спостереження та вони мали більш виражений характер, що може бути обумовленим переважанням локальних змін. Це може свідчити про активацію процесів резорбції кісткової тканини на ранні терміни дослідження та остеогенезу – на більш пізні терміни спостереження. Найнижчу динаміку досліджуваних показників відмічали за умов проведення лікування із використанням кріоконсервованої плаценти у комбінації із кверцетином.Tooth extraction has long been the most common surgical procedure. Preserving the height of the alveolar ridge after extraction is crucial for further replacement of the missing tooth, including through dental implantation. This study aimed to assess the effect of cryopreserved placenta and quercetin on bone formation and osteoresorption markers in oral fluid. Ninety patients who underwent lower tooth extraction due to inflammation participated in the research. They were divided into three clinical groups of 30 each: the first group received cryopreserved placenta after extraction, the second group received combined therapy of cryopreserved placenta and quercetin, and the third (control) group underwent standard tooth extraction. Osteocalcin and matrix metalloproteinase-8 levels in the oral fluid were measured on days 1, 10, 20, 30, 90, and 180 after extraction for all groups. Antagonism between "osteocalcin" and "matrix metalloproteinase-8" was observed in the oral fluid during reparative osteogenesis. However, statistically significant changes in this marker were noted earlier in the observation period and were more pronounced, possibly due to local changes predominating. This suggests activation of bone tissue resorption processes in the early stages of the study and osteogenesis in the later stages of observation. The least dynamic changes in the studied indicators were observed when cryopreserved placenta was used in combination with quercetin treatment .Документ Формування ключових цінностей академічної доброчесності в освітньому процесі ПДМУ(Полтавський державний медичний університет, 2024) Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Бойченко, Ольга Миколаївна; Бублій, Тетяна Дмитрівна; Petrushanko, T. O.; Boychenko, O. M.; Bublii, T. D.Академічна доброчесність на даний час є основою морального образу особистості та його принципів у підході до ставлення як науковця. Вона спирається на моральні цінності, з якими майбутні здобувачі вступають до вищих закладів освіти, де намагаються їх примножити під час отримання освіти та вдосконалювати в майбутньому. Мета статті – визначити основи формування академічної доброчесності викладачів та дослідити процес імплементації в науково-педагогічну діяльність вищої школи. Викладачі є першими прикладами академічної доброчесності для студентів. Їхня власна дотриманість етичних стандартів, чесність, а також відкритість до обговорення етичних питань впливають на студентів і можуть стати зразком для їхньої власної поведінки. У Полтавському державному медичному університеті створений репозитарій - платформа для оприлюднення інформації про наукові досягнення викладачів, їхні публікації, дослідження та інші академічні здобутки. Працює комісія з біоетики, яка слідкує за дотриманням правил збору та обробки даних, експериментами на тваринах, застосуванням нових технологій. У Полтавському державному медичному університеті створена сприятлива атмосфера по дотриманню етичних норм академічної доброчесності. Патентний відділ контролює питання етики досліджень, правил цитування джерел та уникнення плагіату. Він надає навчальну підтримку, проводить консультації та допомагає в розробці стандартів інтелектуальної власності. Наявність on-line інформації на сайті університету стимулює викладачів до більшої відповідальності за свої дії та вчинки. Знання того, що досягнення публічно доступні, спонукає до більш вимогливого дотримання стандартів етики та якості. Отже, формування доброчесного академічного середовища відбувається за умови комплексного підходу щодо належного нормативно-правового забезпечення відносин у зазначеній сфері, організаційного та превентивно-виховного. Створення освітнього середовища для майбутніх фахівців на засадах академічної доброчесності дозволяє мати високу оцінку результатів, що в майбутньому зможе зробити конкурентоспроможного фахівця на світовому ринку соціальних послуг. Academic integrity serves as the cornerstone of an individual's moral character and their approach to scholarly endeavors. It reflects the moral values that students bring with them to higher education institutions, aiming to enhance and refine them throughout their academic journey and beyond. This article aims to explore the principles underlying the development of academic integrity among teachers, lecturers, and its implementation in the scholarly and educational activities of higher education institutions. Lecturers serve as the primary examples of academic integrity for students. Their commitment to ethical standards, honesty, and openness in discussing ethical issues can influence students and serve as a model for their behavior. At Poltava State Medical University (PSMU), a repository has been established as a platform for showcasing teachers' scientific achievements, publications, research, and other academic accomplishments. Additionally, a bioethics commission oversees adherence to data collection and processing rules, animal experimentation, and the use of new technologies, fostering a conducive atmosphere in line with the ethical standards of academic integrity at PSMU. The patent department at PSMU oversees research ethics, citation rules, and plagiarism prevention, providing educational support, consultation, and assistance in developing intellectual property standards. The university's website offers online resources that encourage teachers to take greater responsibility for their actions and achievements. By making achievements publicly accessible, PSMU promotes adherence to ethical and quality standards among faculty members. Thus, fostering a virtuous academic environment requires a comprehensive approach that includes proper regulatory and legal frameworks, as well as organizational and preventive-educational measures. Establishing an educational environment based on academic integrity for future professionals enables high-quality outcomes, thereby shaping competitive specialists in the global market of social services.Документ Гастроінтестинальна стромальна пухлина шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В: клінічний випадок(Полтавський державний медичний університет, 2024) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Horodova-Andrieieva, T. V.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.Гатроінтестинальна стромальна пухлина шлунково – кишкового тракту – мезенхімальна пухлина шлунково – кишкового тракту, яка являє собою гетерогенну групу c-Kit позитивних мезенхімальних (стромальних чи сполучнотканинних) пухлин. Основна роль в їх розвитку є мутація протоонкогена c-Kit з послідуючими структурними змінами трансмембранного тирозинкіназного рецепто-ра ІІІ типу (Kit), який відповідає за мітотичну активність та диференціювання клітин. Активація Kit-рецептора клітин пухлини визначається експресією імуногістохімічного маркеру CD 117 (протеїн тирозинкіназного рецептору). 80 – 90% GIST являється CD 117 позитивними. Метою нашого дослідження було удосконалення діагностики та лікування гастроінтестинальних стромальних пухлин шлунково – кишкового тракту. Наведений клінічний випадок показує, що специфічних та конкретних симптомів, які притаманні гастроінтестинальній стромальній пухлині шлунково – кишкового тракту немає та тільки проведене радикальне оперативне лікування дає можливість встановити вірний діагноз. У зв’язку з розміщенням пухлини пілоричного відділу шлунку в підслизовому шарі можливості провести достовірної біопсії під час відеоезофагогастродуоденоскопії не було, так як слизова оболонка шлунку над утворенням була не змінена. Таким чином, основним мето-дом діагностики та лікування у наведеної хворої стала операція з радикальним видаленням пухлини та проведенням патогістологічного та імуногістохімічного дослідження, яке показало наявність гастроінтестинальної стромальної пухлини шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В. 80% випадків виникнення GIST основним пусковим механізмом є дефіцит сукцинатдегідрогенази. Дефіцит сукцинатдегідрогенази призводить до порушення циклу Кребса, внаслідок чого накопичується надлишок сукцинату – онкометаболіта, який активує канцерогенез. Це пухлини з специфічним клінічним перебігом, прогнозом та чутливістю до таргетної терапії. Причинами дефіциту сукцинат-дегідрогенази є як мутації, так й епігеномні порушення. І мутації генів, і епігеномні порушення будь-якої із субодиниць сукуцинатдегідрогенази завжди проявляються втратою експресії саме субодиниці В. Gastrointestinal stromal tumors (GISTs) are mesenchymal tumors found in the gastrointestinal tract, constituting a diverse group of c-Kit positive mesenchymal (stromal or connective tissue) tumors. Their development is primarily associated with mutations in the c-Kit proto-oncogene, leading to structural alterations in the type III transmembrane tyrosine kinase receptor (Kit). This receptor is crucial for regulating mitotic activity and cell differentiation. The activation of the Kit-receptor in tumor cells is identified through the expression of the immunohistochemical marker CD 117 (tyrosine kinase receptor protein), with approximately 80-90% of GISTs testing positive for CD 117.The objective of our study is to improve the diagnosis and treatment of gastrointestinal stromal tumors.The clinical case underscores the challenge of diagnosing gastrointestinal stromal tumors (GISTs) due to the absence of specific and definitive symptoms. In this instance, only radical surgical intervention facilitated an accurate diagnosis. Given the location of the tumor in the pyloric part of the gastric submucosal layer, a reliable biopsy during video esophagogastroduodenoscopy was unfeasible, as the gastric mucosa above the tumor appeared unaffected. Consequently, surgery with complete tumor excision and subsequent pathohistological and immunohistochemical analysis emerged as the primary diagnostic and therapeutic approach. These investigations confirmed the presence of a gastrointestinal stromal tumor of the stomach with succinate dehydrogenase B deficiency.In approximately 80% of GIST cases, succinate dehydrogenase deficiency plays a pivotal role. The absence of succinate dehydrogenase disrupts the Krebs cycle, leading to an accumulation of succinate, an oncometabolite that fuels carcinogenesis. Such tumors exhibit distinctive clinical characteristics, prognostic outcomes, and responsiveness to targeted therapies. Succinate dehydrogenase deficiency can arise from mutations or epigenomic alterations affecting gene expression. Notably, mutations or epigenomic disruptions in any succinate dehydrogenase subunit inevitably result in the loss of subunit B expression.Документ Антеградні методи біліарної декомпресії при пухлинній обструкції жовчовивідних шляхів(Полтавський державний медичний університет, 2024) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Іванова, Галина Олегівна; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Ivanova, G. O.Черезшкірне черезпечінкове ендоскопічне втручання під контролем ультразвуку є досить важли-вим методом для вирішення питання механічної жовтяниці. Цей спосіб відновлення відтоку жовчі дозволяє вирішити ряд лікувально-діагностичних завдань з мінімальною травматизацією та невеликою кількістю ускладнень в порівнянні із традиційними (відкритими) хірургічними методами лікування. Найчастіше антеградна холангіостомія застосовується в онкологічній практиці, де різноманіття клінічних ситуацій визначає показання до виконання цього втручання в різних варіантах та з різною метою. За даними світової літератури, на даний момент, накопичений достатній досвід черезшкірних технологій, відпрацьовано їх застосування в клінічній практиці, що дозволяє визнати їх, до певної міри, рутинними. Метою даної роботи була оптимізація біліарної декомпресії у хворих з пухлинною обструкцією жовчовивідних шляхів, удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя даної категорії хворих. Дослідження було проведено на вивчені результатів обстеження та хірургічного лікування 64 хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, які перебували на лікуванні у хірургічних стаціонарах з 2017 по 2023 р., та яким були виконані антеградні біліодренуючі операції. Всім 64 пацієнтам з метою біліарної декомпресії вдалося успішно виконати черезшкірно черезпечінкову холангіостомію та стентування жовчних протоків під ультразвуковим контролем. Виконання черезшкірно черезпечінкових ендоскопічних втручань в даний час є ефективним та найбільш розповсюдженим методом біліарної декомпресії при пухлинній обструкції жовчних шляхів. Використання черезшкірно черезпечінкових способів відведення жовчі, особливо при злоякісних пухлинах, супроводжується достатньо малою кількістю ускладнень та летальних випадків. Percutaneous transhepatic endoscopic ultrasound-guided intervention is a crucial method for addressing mechanical jaundice. This technique for restoring bile outflow enables the resolution of several medical and diagnostic issues with minimal invasiveness and fewer complications compared to traditional open surgical treatments. Most often, antegrade cholangiostomy is used in oncological practice, where the variety of clinical situations determines the indications for performing this intervention in different variants and with different goals. According to the world literature, at the moment, sufficient experience of transdermal technologies has been accumulated, their application in clinical practice has been worked out, which allows to recognize them, to a certain extent, as routine.The purpose of this work is to optimize biliary decompression in patients with tumor obstruction of the biliary tract, to improve the prevention of complications, to enhance the immediate results of treatment and the quality of life for this group of population.The study analyzed the examination and surgical treatment outcomes of 64 patients with tumor-related mechanical jaundice treated in surgical hospitals from 2017 to 2023. All patients underwent antegrade biliary drainage procedures, specifically percutaneous transhepatic cholangiostomy and bile duct stenting under ultrasound guidance, to achieve biliary decompression.Percutaneous transhepatic endoscopic interventions have become the primary method for biliary decompression in cases of bile duct obstruction due to tumors. These procedures, particularly for malignant tumors, are associated with relatively few complications and low mortality rates.Документ Ефективність застосування препарату цитоколіну в комбінації з вітамінами на перебіг дегенеративних захворювань зорового нерву(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Олефір, Ірина Сергіївна; Olefir, I. S.Дегенеративні захворювання зорового нерва можуть бути наслідком різних причин, включаючи підвищений внутрішньоочний тиск, порушення кровопостачання і фізичну травму (наприклад, внаслідок ретроорбітальних кровотеч та черепно-мозкових травм). Оскільки зоровий нерв складається з аксонів гангліозних клітин сітківки, первинні ураження сітківки (особливо ті, що впливають на гангліозні клітини та шари нервових волокон) часто призводять до одночасної патології зорового нерва, включаючи дегенерацію. Мета. Дослідити ефективність лікування дегенеративних захворювань зорового нерву препаратом цитоколіну за даними функціональних змін. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 32 пацієнти з нейродегенеративними захворюваннями зорового нерву, які знаходились на лікуванні в офтальмологічному відділенні в 2019-2024 рр. Всі пацієнти були розділені на дві групи в залежності від вибору лікування. До першої групи пацієнтів увійшло 16 хворих, яким проводилась класична схема лікування дегенеративних захворювань зорового нерва (антиішемічна, нейропротекторна, метаболічна, гіпотензивна, ноотропна терапія та нейротропні вітаміни). Другу групу склала решта - 16 пацієнтів, які до вищевказаної терапії додатково приймали комбінований препарат з цитоколіном та вітамінним комплексом. Результати дослідження. Одним із найбільш показових та значущих фактів є динаміка змін полів зору у пацієнтів 2 групи (з додаванням цитоколіну в схему лікування). Було відмічено статистично достовірну позитивну динаміку (p < 0,001) підвищення середнього відхилення світлочутливості сітківки від норми (МD), що було підтверджено не тільки даними периметрії, а й суб’єктивними відчуттями пацієнтів. Дані зміни були відмічено у всіх 16 пацієнтів 2 групи. Висновки. Додавання комплексу цитоколіну з вітамінами до класичних схем лікування дегенеративних захворювань зорового нерву, дозволяє отримати кращі функціональні результати через 6 місяців після проведеного лікування. Degenerative diseases of the optic nerve can result from a variety of causes, including increased intraocular pressure, impaired blood supply, and physical trauma (e.g. due to retroorbital hemorrhage and traumatic brain injury). As the optic nerve is composed of retinal ganglion cell axons, primary retinal lesions (especially those affecting the ganglion cells and nerve fiber layers) often result in concomitant optic nerve pathology, including degeneration. The aim of this study is to assess the effectiveness of treating degenerative diseases of the optic nerve with the drug cytocholine based on functional changes data. Materials and methods. 32 patients with neurodegenerative diseases of the optic nerve who underwent therapy at the ophthalmology department from 2019 to 2024 were observed. All patients were divided into two groups based on their treatment choice. The first group included 16 patients who received standard treatment for degenerative optic nerve diseases (anti-ischemic, neuroprotective, metabolic, hypotensive, nootropic therapy, and neurotropic vitamins). The second group comprised the remaining 16 patients who, in addition to the standard therapy, were administered a combination drug containing cytocholine and a vitamin complex. Results. One of the most revealing and significant findings is the dynamic change in visual field among patients in group 2 (with the addition of cytocholine to the treatment regimen). A statistically significant positive trend (p < 0.001) in the increase of average deviation of retinal photosensitivity from the norm (MD) was observed that was confirmed not only by perimetry data but also by subjective reports from patients. These changes were noted in all 16 patients of the second group. Conclusions. Adding a complex of cytocholine with vitamins to the classic treatment regimens for degenerative diseases of the optic nerve lead to better functional results 6 months after the treatment.Документ Сучасний погляд на молекулярні механізми регуляції обміну сечової кислоти в кишечнику(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.В огляді представлені сучасні дані про прямі та опосередковані патогенетичні взаємозв'язки метаболізму пуринових сполук з біохімічними процесами в клітинах травної системи. Проведено комплексний аналіз доступних сучасних публікацій за період з 2000 до 2024 роки у базах Scopus, PubMed, eLIIBRARY, Google Scholar. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуриновмісних сполук. Концентрація сечової кислоти підтримується в динамічному балансі за участю нирок та органів шлунково-кишкового тракту (тонкої кишки та печінки). Подагра – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті взаємодії молекулярно-генетичних факторів та зовнішніх умов. Підвищення вмісту уратів у сироватці крові (гіперурикемія) та відкладення кристалів урату натрію в органах і тканинах запускають каскад запальних та фібротичних процесів у слизовій оболонці, у гладком'язових, паренхіматозних та ендотеліальних клітинах, у тому числі органів шлунково-кишкового тракту. У нормі в людини екскретується близько 1,5 г сечової кислоти на добу. У фізіологічних умовах дві третини сечової кислоти виводяться з організму нирками, одна третина через кишечник і незначна частина – з жовчю. Гіпотеза, яка пов'язує патогенез гіперурикемії з «перевантаженням нирок», передбачає, що захворювання може розвиватися внаслідок порушення ниркової екскреції при недостатній елімінації сечової кислоти через кишечник. Частина транспортних систем сечової кислоти активно працює в гепато та ентероцитах, що визначає її утворення та кліренс. Білки-переносники сечової кислоти поділяють на дві категорії: транспортери реабсорбції уратів та транспортери екскреції уратів, їх експресія регулюється факторами транскрипції, гормонами та метаболітами кишкової мікрофлори. Вплив мікробіоти кишечника на метаболізм сечової кислоти пов'язаний з її участю в пуриновому обміні, розкладанні та елімінації сечової кислоти з метаболітами кишкової флори та пригніченням подагричного запалення та оцінюється як новий терапевтичний потенціал при подагрі та гіперурикемії, що дозволяє уникнути пошкодження нирок та уролітіазу. This review provides contemporary insights into the direct and indirect pathogenetic connections between purine compound metabolism and biochemical processes within the cells of the gastrointestinal system. A thorough analysis of recent publications from 2000 to 2024, sourced from databases including Scopus, PubMed, eLIIBRARY, and Google Scholar, was conducted. Uric acid serves as the end product of purine-containing compound catabolism. Its concentration is intricately regulated through the collaboration of the kidneys and gastrointestinal organs, namely the small intestine and liver. Gout, a chronic condition, emerges from the interplay between molecular genetic factors and external influences. Elevated levels of urates in the blood serum (hyperuricemia) and the deposition of sodium urate crystals in organs and tissues set off a cascade of inflammatory and fibrotic processes within mucosal, smooth muscle, parenchymal, and endothelial cells, including those within the gastrointestinal tract. Normally, a person excretes about 1.5 g of uric acid per day. Under physiological conditions, two-thirds of uric acid is excreted from the body by the kidneys, one-third through the intestines, and a small part is excreted with bile. The hypothesis that links the pathogenesis of hyperuricemia with “renal overload” suggests that the disease may develop as a result of impaired renal excretion with insufficient elimination of uric acid through the intestines. Part of uric acid transport systems actively works in hepatocytes and enterocytes, which determines its formation and clearance. Uric acid transporter proteins are divided into two categories: urate reabsorption transporters and urate excretion transporters, their expression is regulated by transcription factors, hormones and metabolites of intestinal microflora. The influence of intestinal microbiota on uric acid metabolism is related to its participation in purine metabolism, decomposition and elimination of uric acid with metabolites of intestinal flora and inhibition of gouty inflammation and is evaluated as a new therapeutic potential in gout and hyperuricemia, which allows to avoid kidney damage and urolithiasis.Документ Шляхи корекції впливу пост- SARS-COV-2 синдрому на якість навчання у закладах вищої освіти(Полтаський державний медичний університет, 2024-05-20) Ярмола, Тетяна Іванівна; Власова, Олена Вікторівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Моісєєва, Наталія Віталіївна; Вахненко, Андрій Вікторович; Yarmola, T. I.; Vlasova, O. V.; Tkachenko, L. A.; Moisieieva, N. V.; Vakhnenko, A. V.Пандемія SARS-CoV-2 залишила глибокий слід, не тільки на фізичний стан людства, а й на невро-логічне, соціальне, екологічне самовідчуття людей. Неврологічні та психологічні порушення негативно впливають на якість навчання та значно погіршують результати навчання у здобувачів вищих навчальних закладів. Мета роботи: на підставі аналізу авторської анкети-опитувальника провести порівняння розповсюдженості та оцінити симптоми постковідного синдрому і виявити їх вплив на якість навчання у здобувачів освіти старших курсів двох закладів вищої освіти (Полтавсь-кого державного медичного університету та Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка). Рекомендувати реабілітаційні заходи для покращення якості навчального процесу. Визначено достовірно високий рівень серед здобувачів обох університетів займає уражен-ня нервової системи та появи водночас комбінації симптомів: головний біль, погіршення пам’яті, інсомнія, тривожність, немотивована слабкість, надмірна втомлюваність. Вище перераховані скар-ги та потреба, після перенесеного захворювання, збільшити час на виконання навчального завдання, погіршення пам’яті та порушення сну чи важке засинання, говорять про те, що навчальна про-дуктивність, психологічний стан та психосоматичний фон студентів знаходиться на низькому рівні та потребує розробки рекомендацій щодо когнітивної реабілітації даної категорії здобувачів, враховуючи їх значне навчальне навантаження (вибірки склали студенти старших курсів). Низька та помірна фізична активність здобувачів вищої освіти старших курсів можливо є тим тригером, який посилює ознаки пост-COVID-19 синдрому і потребує розробки рекомендацій щодо фізичної реабілітації даної категорії перехворівших. Здобувачам, які відчувають слабкість, підвищену стомлю-ваність, зниження працездатності, порушення сну та нестійкість настрою, необхідно переглянути організацію навчального процесу в умовах дистанційного навчання та внести зміни до способу життя. The SARS-CoV-2 pandemic has left a profound impact not only on the physical health of humanity but also on neurological, social, and ecological well-being. Neurological and psychological disorders resulting from the pandemic have negatively affected the quality of learning and significantly worsened learning outcomes among students in higher education institutions. The purpose of this study is to compare the prevalence and evaluate the symptoms of post-COVID syndrome, and to identify their impact on the quality of education among senior students in two higher educational institutions: Poltava State Medical University and Poltava National Pedagogical University named after V.G. Korolenko. It has been observed that damage to the nervous system and the simultaneous appearance of a combination of symptoms including headache, memory impairment, insomnia, anxiety, unmotivated weakness, and excessive fatigue are significantly high among students of both universities. The aforementioned complaints, along with the need for increased time to complete educational tasks post-illness, memory impairment, and sleep disturbances, indicate that the academic performance, psychological state, and psychosomatic background of students are at a low level. Therefore, it is essential to develop recommendations for cognitive rehabilitation tailored to this group of students, considering their significant educational workload (samples were collected from senior students). Moreover, the low and moderate physical activity levels of senior students in higher education may exacerbate symptoms of post-COVID-19 syndrome, necessitating the development of recommendations for physical rehabilitation. Students experiencing weakness, increased fatigue, reduced work capacity, sleep disturbances, and mood instability should consider reviewing the organization of the educational process, especially in distance learning conditions, and making lifestyle changes accordingly. Therefore, thoroughly elaborated healthcare recommendations and rehabilitation measures to enhance the quality of the educa-tional process should be implemented into healthcare practice.Документ Особливості адаптації та перебігу посттравматичного стресового розладу військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій(Полтавський державний медичий університет, 2024) Золочевський, І. О.; Zolochevskyi, I. O.В умовах війни посттравматичний стресовий розлад стає однією із найбільш поширений психологічних патологій, особливо, коли мова йде про військовослужбовців — людей, які перебувають у зоні бойових дій. У військовослужбовців найчастіше безпосереднім поштовхом виникнення посттравматичного стресового розладу є смерть товаришів, побратимів, необхідність застосування ле- тальної зброї із відповідними наслідками. Для виникнення посттравматичного стресового розладу необхідно, щоб людина випробувала дію стресора, який виходить за межі звичайного людського досвіду і здатний викликати дистрес. Метою дослідження є вивчення перебігу посттравматичного стресового розладу військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій та їх дезадаптивних проявів. У дослідженні брали участь 38 пацієнтів із діагнозом посттравматичний стресовий розладу (F43.1) за МКХ-10, які перебували на лікуванні у КЗ «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР». Всі пацієнти надали поінформовану згоду на участь у дослідженні. Застосовано структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю - CAPS-DX. Шкала CAPS-DX дозволяла нам отримати наявність симптомів посттравматичного стресового розладу як на поточний період, так і протягом всього життя після психотравми. Для діагностики психосоціальної дезадаптації і особливостей перебігу застосована «Шкала психосоціальної дезадаптації» за Л.О. Герасименко (2018). При клініко-анамнестичному обстеженні встановлено, що у 86% військовослужбовців досвід травмуючої події був множинним, тобто дані особи мали в анамнезі декілька психотравм. За результатами проведеного дослідження встановлено, що провідні психопатологічні феномени посттравматичного стресового розладу не відрізнялися від традиційного перебігу посттравматичного стресового розладу, але дана психопатологічна симптоматика була більш інтенсивною та виразною. Встановлено, що у військовослужбовців, які мали бойовий досвід з посттравматичним стресовим розладом має місце зниження рівня психосоціальної адаптації. Адаптивні ресурси і можливості особистості, рівень нервово-психічної стійкості осіб з посттравматичним стресовим розладом істотно знижені, спостерігається також певне зниження комунікативних можливостей особистості. За загальним рівнем і якістю соціально-психологічної адаптації у військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом, які мали бойовий досвід можна виділити три рівні адаптації/дезадаптації: достатня, часткова чи дезадаптація. Слід відзначити, що рівні адаптації корелювали з вираженістю тривоги. Для військовослужбовців з достатньою адаптацією притаманний – типовий низький рівень тривожності, з частковою адаптацією – середній рівень, з дезадаптацією – високий рівень тривожності. За результатами проведеного дослідження встановлено, спектр психопатологічних проявів у військовослужбовців, які перебували у зоні бойових дій може варіювати від семіотичних комплексів близьких до панічних атак аж до психогенної каталепсії. Виявлено, що у військовослужбовців, які мали бойовий досвід з посттравматичним стресовим розладом має місце зниження рівня психосоціальної адаптації, що корелює з вираженістю тривоги . In the context of war, post-traumatic stress disorder (PTSD) emerges as one of the most prevalent psychological conditions, particularly among military personnel deployed in combat zones. The primary triggers for PTSD in military personnel often include the loss of comrades or the necessity to use lethal weapons, resulting in significant consequences. For PTSD to manifest, individuals must undergo a traumatic experience that exceeds normal human stress levels and leads to distress. The aim of this study is to investigate the course of PTSD in military personnel who have been exposed to intense combat operations and to explore their maladaptive manifestations. The study comprised 38 patients diagnosed with PTSD (F43.1) according to the ICD-10, who received treatment at the Regional Mental Health Care Institution for the Protection of the Armed Forces. All patients provided informed consent to participate in the study. A structured clinical diagnostic interview known as CAPS-DX was applied in this study. Developed based on the DSM-IV, this interview assesses the symptoms of posttraumatic stress disorder (PTSD), the duration of the disorder, and the degree of impairment of social functioning. The CAPS-DX scale provided insights into the presence of PTSD symptoms both currently and throughout the individual's life following psychotrauma. To diagnose psychosocial maladjustment and its characteristics, we employed the Psychosocial Maladjustment Scale by L. Herasymenko (2018). Clinical and anamnestic examinations revealed that 86% of servicemen had experienced multiple traumatic events, indicating a history of several psychotraumas. The study identified that the primary psychopathological manifestations of PTSD did not differ significantly from the traditional course of the disorder, but they were more intense and pronounced in this group of servicemen. The study has demonstrated that servicemen with combat experience and PTSD exhibited reduced levels of psychosocial adaptation. Their adaptive resources and capabilities, as well as their neuropsychological stability, were significantly diminished, along with a decrease in their communication abilities. Based on the overall level and quality of social and psychological adaptation, three levels of adaptation/maladaptation were distinguished among servicemen with combat-related PTSD: sufficient, partial, or maladaptation. It should be noted that the levels of adaptation were correlated with the severity of anxiety. Servicemen with sufficient adaptation typically exhibited low levels of anxiety, while those with partial adaptation showed an average level, and those with maladaptation displayed high levels of anxiety. The study revealed a spectrum of psychopathological manifestations in servicemen who were in the combat zone, ranging from semiotic complexes resembling panic attacks to psychogenic catalepsy. Furthermore, it was found that servicemen with combat experience and post-traumatic stress disorder had reduced levels of psychosocial adaptation, which correlated with the severity of anxiety.Документ Якість сну та уникаюча поведінка в комбатантів з посттравматичним стресовим розладом(Полтавський державний медичний університет, 2024) Бойко, Дмитро Іванович; Мац, Оксана Василівна; Шкідченко, Олександр Ігорович; Boiko, D. I.; Mats, O. V.; Shkidchenko, O. I.Вступ. Посттравматичний стресовий розлад супроводжується низкою симптомів, що призводять до поведінкових змін пацієнта, зокрема поширеними явищами вважаються порушення сну та уникаюча поведінка. Незважаючи на докази про складний двосторонній зв'язок між емоціями та сном, лише кілька досліджень вивчали асоціації між порушеннями сну та уникаючою поведінкою в цьому контексті. Мета дослідження. Оцінити вираженість уникаючої поведінки та безсоння у комбатантів з посттравматичним стресовим розладом. Матеріали та методи дослідження. Нами проведено клінічне дослідження 45 комбатантів, яких було розподілено на 2 групи: група 1 (n=24) – комбатанти з ПТСР; група 2 (n=21) – комбатанти без ПТСР. Для аналізу якості сну було використано Пітсбургський опитувальник якості сну, а саме суб’єктивну якість сну, латентність сну, тривалість сну, ефективність сну, порушення сну, використання снодійних, добову дисфункцію. Уникаючу поведінку вимірювали за допомогою багатовимірного опитувальника уникнення досвіду. Результати досліджень. Нами встановлено, що у групі 1 була гірша суб’єктивна якість сну (р=0,002), більш тривала латентність сну (р<0,001), нижча ефективність сну (р=0,019) і більш виражені порушення сну (р<0,001). Не визначено статистично достовірних відмінностей між групами за тривалістю сну, вираженістю використання снодійних та добової дисфункції. Загальна вираженість порушення якості сну була вищою у групі 1 порівняно з групою 2 (р<0,001). Більш виражені прояви поведінкового уникнення (р=0,007) та стримування та заперечення (р<0,001) у групі 1 порівняно з групою 2. Поряд з цим у групі 1 була нижчою стійкість до стресу (р<0,001). Загальний рівень уникаючої поведінки в групі 1 був вищим порівняно з групою 2 (р<0,001). Поряд з цим встановлено численні зв’язки між характеристиками якості сну та проявами уникаючої поведінки. Висновки. Встановлено, що комбатанти з ПТСР мають більш виражені прояви поведінкового уникнення, стримування та заперечення, а також нижчий рівень стійкості до стресу. Поряд з цим при ПТСР у комбатантів спостерігається погіршення суб’єктивної якості сну, зниження його ефективності та збільшення вираженості його порушень. При цьому встановлено, що уникаюча поведінка у комбатантів має численні зв’язки з характеристиками якості сну, що може бути потенційним фактором для оптимізації психотерапевтичних втручань. Introduction. Post-traumatic stress disorder (PTSD) is often characterized by various symptoms that result in behavioral changes in patients, among which sleep disturbances and avoidant behavior are commonly observed. However, despite evidence indicating a complex bilateral relationship between emotions and sleep, only few studies have explored the associations between sleep disturbances and avoidant behavior in the context of PTSD. The aim of the study is to assess the severity of avoidant behaviour and insomnia in combatants with posttraumatic stress disorder. Materials and methods. We conducted a clinical study of 45 combatants who were divided into 2 groups: group 1 (n=24) included combatants with PTSD; group 2 (n=21) consisted of combatants without PTSD. The Pittsburgh Sleep Quality Questionnaire was used to analyse sleep quality, namely subjective sleep quality, sleep latency, sleep duration, sleep efficiency, sleep disturbances, sleep medication use, and daily dysfunction. Avoidance behavior was measured using a multidimensional experience avoidance questionnaire. Results. We found that group 1 demonstrated worse subjective sleep quality (p=0.002), longer sleep latency (p<0.001), lower sleep efficiency (p=0.019) and more severe sleep disturbances (p<0.001). There were no statistically significant differences between the groups in terms of sleep duration, severity of sleeping pills use, and daily dysfunction. The overall severity of sleep quality disorders was higher in group 1 compared to group 2 (p<0.001). Avoidance behavior (p=0.007) and repression and denial (p<0.001) were more pronounced in group 1 compared to group 2. At the same time, group 1 had lower stress endurance (p<0.001). The overall level of experiental avoidance in group 1 was higher than in group 2 (p<0.001). Numerous associations between sleep quality characteristics and experiental avoidance were found as well. Conclusions. The study has revealed that combatants with PTSD have more pronounced manifestations of behavioural avoidance, repression and denial, as well as a lower level of stress endurance. At the same time, combatants with PTSD demonstrate a deterioration in the subjective quality of sleep, a decrease in its effectiveness and an increase in the severity of its disturbances. It has been found that avoidance behavior in combatants has numerous connections with the characteristics of sleep quality that may be suggested as a potential factor for improving psychotherapeutic interventions.Документ Випадок розвитку гострого інфаркту міокарда у пацієнта з прогресією множинної мієломи на фоні введення хіміотерапії згідно схеми VRD(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Островський, Владислав Леонідович; Ostrovskyi, V. L.Гострий інфаркт міокарда беззаперечно вважається одним з критичних станів, що характеризується високими показниками смертності та захворюваності у всьому світі. Гостре пошкодження міокарда, на фоні інфаркту, визначається різким збільшенням концентрації серцевого тропоніну з подальшим його зниженням. Наявність супутнього онкогемоталогічного захворювання призводить до зростання ризику розвитку гострих коронарних подій. Відповідно до сучасних досліджень пацієнти з множинною мієломою мають високий ризик розвитку як венозних, так й артеріальних тромбозів, і відповідно – ускладнень з боку серцево-судинної системи, в першу чергу гострого інфаркту міокарда. Додатковим фактором, який потенціює ризик виникнення інфаркту міокарда у даних пацієнтів є розвиток метапластичної анемії, яка, в свою чергу, призводить дизбалансу між доставкою та потребою міокарда в кисні. Проведення хіміотерапії онкогематологічних захворювань супроводжується формування вторинних цитостатик-індуковиних ускладнень, в тому числі й з боку серцево-судинної системи. Серед специфічних хіміотерапевтичних препаратів, що застосовуються для лікування прогресії множинної мієломи, особливої уваги заслуговує група імуномодуляторнних засобів, а саме талідомід та леналідомід, останній має найвищий потенціал щодо розвитку гострого інфаркту міокарда. Слід зазначити, що введення інгібіторів протеасом, таких як бортезоміб та карфилзоміб, теж підвищує ризик розвитку інфаркту міокарда, хоча й меншою мірою, ніж імуномодуляторні засоби. Продемонстровано клінічний випадок розвитку гострого інфаркту міокарда у пацієнта з прогресією множинної мієломи на фоні низьких кумулятивних доз специфічної хіміотерапії, що включала леналідомід та бортезоміб. Зазначено, що проведення потенційно кардіотоксичної хіміотерапії у пацієнтів з множинною мієломою та високим кардіологічним ризиком потребує додаткового моніторування перед кожним циклом хіміотерапії, з метою оцінки появи можливих цитотоксичних ефектів та подальшої їх корекції. Acute myocardial infarction is a critical condition associated with significant morbidity and mortality rates. Myocardial infarction-related acute myocardial injury is characterized by a rapid elevation and subsequent decline in cardiac troponin concentration. According to the relevant data patients with multiple myeloma are in a high-risk category for venous and arterial thrombosis. Therefore, the incidence of cardiovascular complications, which include myocardial infarction, in these patients is higher than in the general population. The development of metaplastic anemia further compounds this risk by diminishing myocardial oxygen supply. Moreover, chemotherapy for oncohematological diseases carries the potential for cardiotoxic cardiovascular complications. Immunomodulator drugs like Thalidomide and Lenalidomide, frequently utilized in multiple myeloma treatment, have been associated with Lenalidomide-induced myocardial infarction-a prevalent adverse effect. The use of proteasome inhibitors such as Bortezomib and Carfilzomib poses an increased risk for myocardial infarction developmentДокумент Оцінка факторів ризику недосягнення ефективності схеми хіміотерапії бендамустин±ритуксимаб у хворих на в-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Драбовська,Інна Анатоліївна; Маслова, Ганна Сергіївна; Drabovska, I. A.; Maslova, G. S.Вступ. Первинна оцінка прогнозу має особливе значення у визначенні тактики ведення пацієнтів з В-клітинною хронічною лімфоцитарною лейкемією та вибору специфічної терапії. Мета – проаналізувати фактори ризику не досягнення повної відповіді на схему лікування бендамустин±ритуксімаб у хворих на В-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію. Матеріали і методи. Обстежено 22 пацієнти, які отримували специфічне лікування з приводу прогресії В-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії. На 56-й день лікування була проведена оцінка повної, часткової та відсутності відповіді. В залежності від досягнення цього хворі були розподілені на групи: І (n=6) – хворі на В-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію, що отримували ВR та досягли повної відповіді; II (n=11) – хворі на В-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію, що досягли часткової відповіді; ІІІ (n=5) – хворі на В-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію із відсутністю відповіді. Оцінювали фактори ризику резистентності до хіміотерапії, показники загального та біохімічного аналізу крові. Проводили статистичну обробку даних. Результати: Стадію ІІІ(С) і ІV(С) за класифікацією Rai, Binet зафіксовано у 33,2% хворих із повною відповіддю на хіміотерапію, у 36,4% пацієнтів із частковою відповіддю на хіміотерапію і у 60% пацієнтів із відсутністю відповіді на специфічне лікування. Зниження рівня гемоглобіну нижче 100 г/л реєстровано тільки у пацієнтів, які мали часткову відповідь і відсутність відповіді, а саме у 4 (36%) хворих ІІ групи та у 1 (20%) хворого ІІІ групи. На 56-й день у хворих ІІ групи, які отримали часткову відповідь, зафіксовано наявність прямої кореляційної залежності між рівнем лейкоцитів у гемограмі і активністю аспартатамінотрансферази (r=0,71; р=0,01) та вмістом загального білірубіну (r=0,63; р=0,03) у біохімічному аналізі крові. Після 2-х курсів хіміотерапії у пацієнтів ІІІ групи виявлено прямий кореляційний зв’язок високої сили між рівнем лей коцитів у гемограмі і активністю аспартатамінотрансферази (r=0,93; р=0,02) та аланінамінотрансферази (r=0,93; р=0,02) у біохімічному аналізі крові. Схема хіміотерапії В±R володіє високим профілем безпеки. B-cell chronic lymphocytic leukemia, chemotherapy, bendamustine, rituximab, complete response, partial response, no response sponse Introduction. The initial assessment of prognosis is of particular importance in determining the management of patients with B-cell chronic lymphocytic leukemia and the choice of specific therapy. The aim is to analyze the risk factors for failure to achieve a complete response to the bendamustine±rituximab treatment regimen in patients with B-cell chronic lymphocytic leukemia. Materials and methods. Twenty-two patients undergoing treatment for B-cell chronic lymphocytic leukemia (B-CLL) progression were included in the study. Response to treatment was assessed on the 56th day, categorized as complete, partial, or no response. Patients were divided into three groups based on their response: group I (n=6) included patients who showed a complete response after receiving bendamustine±rituximab; group II (n=11) included patients who achieved a partial response; and group III (n=5) consisted of patients with no response. Risk factors for chemotherapy resistance, as well as general and biochemical blood counts, were evaluated and subjected to statistical analysisДокумент Вплив ішемічної хвороби серця на прогресування стеатотичної хвороби печінки(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Пілат, Інна Олегівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Pilat, I. O.; Skrypnyk, I. M.Вступ. Стеатотична хвороба печінки, асоційована з метаболічною дисфункцією та ішемічна хвороба серця належать до захворювань із взаємообтяжуючим перебігом. Мета – оцінити роль ішемічної хвороби серця у прогресуванні дисліпідемії та фіброзу печінки у хворих на стеатотичну хворобу печінки, асоційовану з метаболічною дисфункцією. Матеріали і методи. Обстежено 46 із діагнозом стетатотична хвороба печінки, асоційована з метаболічною дисфункцією. В залежності від наявності супутньої ішемічної хвороби серця пацієнти із стеатотичною хворобою печінки, асоційованою з метаболічною дисфункцією були розподілені на 2 групи: І (n=24) – хворі на стеатотичну хворобу печінки асоційовану з метаболічною дисфункцією із супутньою ішемічною хворобою серця; II (n=22) – хворі на стеатотичну хворобу печінки асоційовану з метаболічною дисфункцією без супутньою ішемічної хвороби серця; ІІІ (n=20) – група практично здорових. Досліджували характерні порушення ліпідного обміну у хворих на стеатотичну хворобу печінки, асоційовану з метаболічною дисфункцією залежно від наявності супутньої ішемічної хвороби серця; оцінювали ступінь ожиріння, активність аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, γ-глутамілтранспептидази, визначали рівень тромбоцитів та підрахували ступінь фіброзу за FIB-4. Проводили статистичну обробку даних. Результати: Супутня гіпертонічна хвороба зустрічається частіше у пацієнтів, які на фоні стеатотичної хвороби печінки мають супутню ішемічну хворобу серця. У пацієнтів І групи із супутньою ішемічною хворобою серця у 95,8% спостерігалась гіпертонічна хвороба, паралельно у пацієнтів ІІ групи гіпертонічна хвороба виявлена тільки у 40,9% пацієнтів (Х2=16,35, р=0,00005). У хворих із активною стеатотичною хворобою печінки не залежно від наявності супутньої ішемічної хвороби серця порушення ліпідного профілю характеризувались поєднанням зростання концентрації загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів, індексу атерогенності у сироватці крові, при одночасному зниженні ліпопротеїдів високої щільності (p>0,05). За наявності супутньої ішемічної хвороби серця у пацієнтів з стеатотичною хворобою печінки, асоційованою з метаболічною дисфункцією ступінь фіброзу за FIB-4 у 1,45 рази був більший, чим у пацієнтів без даної коморбідності. Introduction. Metabolic dysfunction-associated steatotic liver disease and coronary artery disease often exacerbate each other, leading to a more severe course of both conditions. The aim of this study is to evaluate the role of coronary artery disease in dislipidemia and liver fibrosis progression in patients with metabolic dysfunction-associated steatotic liver disease. Materials and methods. Forty-six patients with metabolic dysfunction-associated steatotic liver disease were examined. Patients were divided into two groups based on the presence of concomitant coronary artery disease: group I (n=24) included patients with both metabolic dysfunction-associated steatotic liver disease and coronary artery disease, while group II (n=22) included patients with metabolic dysfunction-associated steatotic liver disease only. A third group (Group III) comprised healthy individuals. Specific lipid metabolism parameters, obesity stage, alanine aminotransferase (ALT), aspartate aminotransferase (AST), γ-glutamyl transpeptidase (GGT) activity, and platelet count were examined. Fibrosis stage was evaluated using the FIB-4 score. The findings obtained were statistically processed.Документ Вплив кверцетину на патоморфологічні характеристики кісток нижньої щелепи щурів після її перелому на тлі хронічної алкогольної інтоксикації(Полтавський державний медичний університет, 2024) Нестуля, Катерина Ігорівна; Старченко, Іван Іванович; Костенко, Віталій Олександрович; Nestulia, K. I.; Starchenko, I. I.; Kostenko, V. O.Досліджено водорозчинної форми кверцетину на патоморфологічні характеристики кісток нижньої щелепи щурів після її неповного перелому за умов хронічної алкогольної інтоксикації. Експеримент було проведено на 14 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 190–240 г, яких рандомно було розподілено на 2 групи: 1-шу групу складали щури, яким відтворювали неповний перелом нижньої щелепи на тлі хронічної алкогольної інтоксикації; тваринам 2-ї груп протягом 14 діб після моделювання цієї патології щоденно внутрішньоочеревинно вводили водорозчинну форму кверцетину (корвітин») у добовій дозі 10 мг/кг у перерахунку на кверцетин. Показано, що хронічна алкогольна інтоксикація сприяє затримці репаративної регенерації кісткової тканини після неповного перелому нижньої щелепи, що супроводжується зменшенням відносної кількості ретикулофіброзної кісткової тканини та клітинних елементів фібробластичного ряду в ділянці пошкодження, особливо зрілих фібробластів, а також затримкою дозрівання грануляційної тканини. Введення кверцетину за умов експерименту достатньою мірою на 14 добу посттравматичного періоду забезпечує нормалізацію регенераторного процесу, підтвердженням чого є збільшення відносної кількості ретикулофіброзної кісткової тканини, переважання в грануляційній тканині клітин фібробластичного ряду, прискорення формування кровоносного мікроциркуляторного русла регенерата.This study aims at investigating the impact of water-soluble form of quercetin on the pathomorphological characteristics of the mandibular bone in rats following its incomplete fracture under chronic alcohol intoxication was investigated. Fourteen white male Wistar rats weighing 190-240 g were randomly divided into two groups: Group 1 comprised rats with incomplete mandibular fractures under chronic alcohol intoxication; animals in Group 2 received daily intraperitoneal injections of water-soluble quercetin (corvitin) in a dose of 10 mg/kg of quercetin for 14 days following the injury induction. It has been shown that chronic alcohol intoxication hinders reparative regeneration of bone tissue after an incomplete mandibular fracture, and is accompanied by a decrease in the relative amount of reticulofibrous bone tissue and fibroblastic cellular elements at the injury site, especially mature fibroblasts, as well as by delayed maturation of granulation tissue. Under experimental conditions, quercetin administration significantly contributed to normalizing the regenerative process by the 14th day of the posttraumatic period. This normalization was evidenced by increased relative amounts of reticulofibrous bone tissue, prevalence of fibroblastic cells in granulation tissue, and accelerated formation of the regenerate blood microcirculatory channel.Документ Дослідження проблеми антибіотикорезистентності на регіональному рівні(Полтавський державний медичний університет, 2024) Луценко, Ольга Анатоліївна; Островська, Галина Юріївна; Лавренюк, Ю. М.; Петрова, Тамара Аркадіївна; Луценко, Руслан Володимирович; Lutsenko O. A.; Ostrovska, G. Yu.; Lavrenyuk, Yu. M.; Petrova, T. A.; Lutsenko, R. V.Антибіотики з моменту їх появи зробили революцію в медичній практиці та значно зменшили захворюваність і смертність від інфекційних хвороб. Однак десятиліття надмірного їх використання прискорили еволюцію мікроорганізмів, що спричинило розвиток антибіотикорезистентності. Мета дослідження. Вивчити регіональні фактори ризику виникнення антибіотикорезистентності серед населення Полтавської області. Матеріали і методи. У дослідженні було включено 100 пацієнтів Комунального підприємства 2-ї міської клінічної лікарні та Обласного (республіканського) центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Полтава. Збір даних проводився з листопада 2023 року по березень 2024 року. Пацієнтам запропонували блок з 11 питань. Результати дослідження. Встановлено, що 22% проходить курс лікування на сьогодні, 8 – у найближчий місяць, 36% за останній рік, 34% – більше року. Застосовували антибіотик якщо без рецепта, то консультувалися в аптеці 30%, довіряли Інтернету 52%, 10% вибрали найдешевший продукт і 8% –посилались на рекламу. При наступних захворюваннях 76% опитаних застосовували антибіотик, що приймали раніше, це: амоксицилін – 42%, ципрофлоксацин – 28%, 22% – азітроміцину і 8% – левоміцетину. 80% учасників повідомили, що приймали антибіотик відповідно інструкції, 20% приймали, перериваючи курс лікування при покращенні стану. Чи відомо, що антибіотики потрібно приймати курсами? 84% опитаних відповіли ствердно, однак 16% відповіли, що цього не знали. Чи приймали антибіотики для профілактики? 11% повідомили, що починали приймати, як тільки відчувають, що захворіли, 85% опитаних зазначили, що у них брали аналіз на чутливості мікроорганізмів. Лише 9% осіб вказали, що амоксицилін не виявляв ефективності. При неефективності антибіотиків 46% опитаних консультувалися з лікарем, 24% не приймали ніяких дій і чикали ефекту від антибіотика, 21% - призупиняли приймати один антибіотик і починали приймати інший, 14% - віддавали перевагу внутрішньом’язовим ін’єкціям і самолікуванню. Висновки. Значна кількість пацієнтів (48%) приймають антибактеріальні засоби без рецепта лікаря і самі шукають інформацію у мережі 52%. Один і той препарат при повторному захворюванні використовують 76% пацієнтів. Найчастіше віддають перевагу амоксициліну – 42%, менша кількість приходила в аптеку за ципрофлоксацином – 28%, 22% опитаних віддавали перевагу азітроміцину. The introduction of antibiotics revolutionized medicine, dramatically reducing deaths and illnesses caused by infections. However, decades of overuse have accelerated the evolution of microorganisms, leading to a critical challenge: antibiotic resistance. This research aims to investigate the regional risk factors contributing to antibiotic resistance among the Poltava region population. Materials and methods. 100 patients of the 2nd Municipal Clinical Hospital and the Regional (Republican) Center for Emergency Medical Aid and Disaster Medicine of Poltava were included in the study. Data collection was carried out from November 2023 to March 2024. Patients were offered a series of 11 questions. Research results. This study has revealed the following antibiotic usage patterns among the residents of the Poltava region. It has been found that 22% of respondents are currently undergoing treatment, 8% in the last month, 36% in the last year, and 34% of the respondents tool the treatment for more than a year. When using antibiotics without a prescription, 30% of patients consulted a pharmacy, 52% trusted the Internet, 10% chose the cheapest medicine, and 8% followed advertisements. For subsequent illnesses, 76% of respondents used antibiotics they had taken before: amoxicillin (42%), ciprofloxacin (28%), azithromycin (22%), and chloramphenicol (8%). While 80% reported following prescribed antibiotic regimens, 20% interrupted treatment prematurely due to perceived improvement. Despite 84% acknowledging the importance of completing antibiotic courses, a concerning 16% were unaware of this crucial practice. Interestingly, 11% reported using antibiotics for preventive purposes (before getting sick). However, a positive trend emerged: 85% of respondents confirmed undergoing testing for bacterial susceptibility before receiving antibiotics. Only 9% reported amoxicillin as ineffective. When antibiotics were ineffective, 46% of respondents consulted a doctor, 24% took no action and waited for the antibiotic to take effect, 21% stopped one antibiotic and started another, and 14% preferred intramuscular injections and self-medication. Conclusion. A significant number of patients (48%) take antibacterial drugs without a doctor's prescription and 52% search for information on the Internet. 76% of patients use the same drug for a recurrent disease. Amoxicillin is the most often preferred (42%), a smaller number of patients came to the pharmacy for ciprofloxacin (28%), 22% of respondents preferred azithromycin. This study underscores the necessity for public health interventions to tackle antibiotic misuse and misconceptions in the Poltava region. Promoting responsible usage, emphasizing the importance of completing treatment courses, and discouraging self-medication are crucial steps in combating the growing threat of antibiotic resistance.Документ Зміни циркадних характеристик пацієнтів з хворобою Паркінсона після корекції поганої якості сну мелатоніном: відкрите контрольоване рандомізоване дослідження(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Шкодіна, Анастасія ДмитрівнаВступ. Сучасні дослідження збільшують кількість доказів, які свідчать про те, що циркадна система порушується під час хвороби Паркінсона, що може призвести до поганого сну. На сьогодні міжнародні настанови з лікування немоторних симптомів хвороби Паркінсона не мають рекомендацій з доведеною ефективністю, а містять лише методи з потенційною користю. Два найбільш доступні методи корекції поганої якості сну для пацієнтів з хворобою Паркінсона в Україні – це навчання гігієні сну, так звана сомноедукація, та застосування мелатоніну. Мета дослідження. Порівняти стан циркадних характеристик до та після корекції поганої якості сну у пацієнтів з хворобою Паркінсона на фоні використання гігієни сну та комплексного підходу з імплементацією хронотерапії з використанням мелатоніну. Матеріали та методи дослідження. Нами проведено клінічне дослідження у Центрі для пацієнтів із хворобою Паркінсона та іншими нейродегенеративними хворобами, що включало 34 пацієнта з поганою якістю сну, яких було рандомізовано на 2 групи: група 1а (n = 17 особи) – пацієнти з хворобою Паркінсона, що дотримувались правил гігієни сну та отримували хронотерапію; група 1б (n = 17 особи) – пацієнти з хворобою Паркінсона, що дотримувались правил гігієни сну та не приймали будь-яких ліків для покращення сну. Циркадні характеристики аналізували за Мюнхенським опитувальником хронотипу. Результати досліджень. У нашому дослідженні встановлено, що корекція поганої якості сну шляхом впровадження гігієни сну в лікувальний процес пацієнтів з хворобою Паркінсона демонструє зміщення часу початку сну та середини сну на більш ранній, що супроводжується зрушенням хронотипів в бік більш ранніх, а також збільшення тривалості сну на фоні зменшення часу перебування в ліжку, що обумовило зростання середньої фактичної ефективності сну. Поряд з цим додаткове призначення мелатоніну сприяє скороченню латентності сну при хворобі Паркінсона. Висновки. Дотримання рекомендацій щодо гігієни сну сприяє змінам циркадних характеристик та підвищенню ефективності сну серед пацієнтів з хворобою Паркінсона незалежно від призначення мелатоніну. Додаткове застосування мелатоніну для корекції якості сну протягом 1 місяця супроводжується скороченням періоду латентності сну.