Відображення проявів тривожних розладів у кіноіндустрії

Abstract

За висловлюванням Йогана Крістіана Рейля, «до теперішнього часу протягом кількох століть триває дискусія про те, чи є психіатрія наукою чи мистецтвом». За даними ВООЗ (2015), 27% дорослого населення Європейського Союзу, Ісландії, Норвегії та Швейцарії у віці 18–65 років мали хоча б один із психічних розладів. Психоневрологічні розлади посідають перше місце серед хвороб населення Європи за роками прожитих з інвалідністю YLD (Years Lived with Disability), що становить 36,1% від усіх хронічних захворювань. При цьому частка депресивних розладів складає 11-15%, тривожних розладів – 4% від усіх YLD. За даними різних епіде-міологічних досліджень, поширеність тривожних порушень у популяції сягає 6,5%, у загальномедичній мережі – до 15%, а протягом життя становить до 25% (В. І. Коростій, 2013). Інтерес не тільки науковців, а і суспільства в цілому до психічних захворювань, в тому числі тривожних розладів, залишається високим і знаходить своє відображення в мистецтві, зокрема, у кінематографі. Метою роботи було проведення порівняння проявів тривожно-фобічних розладів з подіями, відображеними у кінострічках. Нами розглянуто кінокартини, в яких продемонстровані обсесивно-компульсивний розлад, агорафобія, ПТСР, панічні атаки, дисоціативний розлад ідентичності. Для дослідження було вибрано 4 кінофільма – «Авіатор» М. Скорсезе, «Агорафобія» Лу Саймона, «Спліт» М. Найта Шьямалана, «Явних проявів немає» Аліни Горлової.