Латинський фразеологічний фонд у контекст сучасної лінгвістичної пародигми

Abstract

Латинський фразеологічний фонд привертає увагу лінгвістів і до цього часу не втрачає своєї актуальності. Проблеми фразеологічної номінації були предметом розгляду в роботах С. Алешкевича, О. Потебні, М. Сумцова,М. Костомарова, П. Чубинського, О. Глазунової, І. Срезневськог, О. Бабкіна, В. Архангельського, О. Білодіда, М. Жовтобрюха, Д. Жоржоліані, Н. Петрової, Ю. Шувалової та ін. Широкого визнання у вітчизняному та світовому мовознавстві здобула семантична класифікація фразеологізмів, опрацьована В. Виноградовим, в основу якої покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразоутвореннях. Актуальність роботи зумовлена комплексним лінгвокультурологічним підходом до вивчення мовної реалізації сучасної лінгвістичної парадигми функціювання латинського фразеологічного фонду у сучасних європейських мовах. У роботі вперше висвітлені особливості семантичної трансформації латинських фразеологізмів в різних історико-культурних та літературних контекстах. Аналізуючи крилаті латинські вислови, ми дійшли до висновку, що найчастіше до інших мов потрапляють численні біблійні сентенції, метафоричні словесні образи – символи, вислови, запозичення з латинського перекладу Євангелія, а також з книг християнських авторів. (Лінивий сам собі шкодить. When hands are slack, the house leaks.(англ.). «Від лінощів валиться стеля, а з опущених рук тече дах»(Книга Екклезіястова)).