Показання до видалення ретенованих третіх молярів на нижній щелепі як можливі предиктори розвитку альвеолярного остеїту

Abstract

Висвітлено встановлення зв'язку між показаннями до хірургічного видалення ретенованих третіх молярів і частотою альвеолярного остеїту. У дослідженні було максимально стандартизовано ці змінні, що дозволяє оцінити значущість результатів. Відповідно вибірку було поділено на дві основні групи: випадки, коли треті моляри видаляли з профілактичних причин, і випадки, коли видалення третіх молярів відбувалося з терапевтичних причин. Матеріали і методи. Видалення 575 ретенованих третіх молярів було виконано в умовах КП щелепно-лицевого відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Вибірка складається з 265 пацієнтів чоловічої статі (69,4%) і 117 пацієнтів жіночої статі (30,6%). Із вибірки пацієнтів 58,4% зазнали видалення одного третього моляра, а 41,6% – двох третіх молярів; 85 пацієнтів (20,6%) зазнали видалення двох нижніх третіх молярів, а 20 пацієнтів (18%) – двох верхніх третіх молярів. Результати. Загальна кількість ретенованих третіх молярів, видалених хірургічним шляхом, – 575. За профілактичними показаннями видалено 160 (27,8%), із терапевтичних міркувань – 415 (72,2%). Зі 160 профілактичних видалень 112 (70%) проводилися з метою профілактики інфекцій, 40 (25%) – перед протезуванням, а 8 (5%) – з ортодонтичних причин. Із 415 видалень за терапевтичними показаннями: 321 (77,3%) – інфекції, 73 (17,6%) – через карієс, 17 (4,1%) – через кістозне ураження, а 4 (1%) – причина супутнього болю. Загальна частота альвеолярного остеїту після видалення 575 третіх молярів становила 114 випадків – 19,8% загальної кількості. Кількість ретенованих третіх молярів, видалених на нижній щелепі, становила 320, а на верхній щелепі – 255, що складає 55,7% і 44,3% відповідно від загальної кількості видалень. У 19,4% пацієнтів було видалено два ретеновані зуби на нижній щелепі, а в 14% пацієнтів – два ретеновані зуби на верхній щелепі. Не було суттєвої різниці в розподілі подвійних видалень між верхньою й нижньою щелепами. На нижній щелепі альвеолярний остит виник у 62 випадках, що склало захворюваність 21,2%. На верхній щелепі виявлено 27 випадків альвеолярного оститу, що становить захворюваність 13,3%. Захворюваність на альвеолярний остеїт збільшувалася з віком, досягаючи піку у віковій групі від 31 до 35 років. Висновок. У цьому дослідженні автори визначили фактори ризику розвитку альвеолярного остеїту після видалення ретенованих зубів на верхній і нижніх щелепах із різних причин, які можуть слугувати предикторами цього ускладнення.

The article highlights the establishment of a relationship between the indications for surgical removal of retained third molars and the incidence of alveolar osteitis. The study standardized these variables as much as possible, which allows us to assess the significance of the results. Accordingly, the sample was divided into two main groups: cases when third molars were removed for preventive reasons and cases when third molars were removed for therapeutic reasons. Materials and methods. The extraction of 575 retained third molars was performed in the conditions of the maxillofacial department of the Poltava Regional Clinical Hospital named after M.V. Sklifosovsky. The sample consisted of 265 male patients (69.4%) and 117 female patients (30.6%). Of the sample, 58.4% underwent extraction of one third molar and 41.6% underwent extraction of two third molars; 85 patients (20.6%) underwent extraction of two lower third molars, and 20 patients (18%) underwent extraction of two upper third molars. Results. The total number of surgically retained third molars was 575. For preventive reasons, 160 (27.8%) were removed, and for therapeutic reasons - 415 (72.2%). Of the 160 prophylactic extractions, 112 (70%) were performed to prevent infections, 40 (25%) were performed before prosthetics, and 8 (5%) were performed for orthodontic reasons. Out of 415 extractions for therapeutic reasons: 321 (77.3%) were for infection, 73 (17.6%) were for caries, 17 (4.1%) were for cystic lesions, and 4 (1%) were for associated pain. The total incidence of alveolar osteitis after the extraction of 575 third molars was 114 cases, 19.8% of the total number. The number of retained third molars extracted in the lower jaw was 320, and in the upper jaw - 255, which is 55.7% and 44.3%, respectively, of the total number of extractions. Two retained teeth in the lower jaw were extracted in 19.4% of patients, and two retained teeth in the upper jaw were extracted in 14% of patients. There was no significant difference in the distribution of double extractions between the upper and lower jaws. Alveolar ostitis occurred in the mandible in 62 cases, which amounted to an incidence of 21.2%. On the upper jaw, 27 cases of alveolar ostitis were detected, which is an incidence of 13.3%. The incidence of alveolar osteitis increased with age, reaching a peak in the age group from 31 to 35 years. Conclusion. In this study, the authors identified risk factors for the development of alveolar osteitis after the removal of retained teeth in the upper and lower jaws for various reasons that may serve as predictors of this complication.